25 серпня: яке сьогодні свято, народні прикмети та заборони дня

Олена Мозгова поділилася теплими історіями про те, як разом зі своєю 10-річною донькою Соломією почала готуватися до новорічних свят раніше, ніж зазвичай. Для продюсерки ці передсвяткові приготування стали способом повернути у дім атмосферу спокою й радості, якої так бракує під час постійних російських обстрілів, тривалих відключень світла та загального виснаження від невизначеності війни. Вона зізналася, що цього року особливо відчуває потребу в теплих емоціях і світлі — хоча б у власному просторі, де дитина може відчувати себе у безпеці.

Підготовка до свята стала для матері й доньки особливим ритуалом, який наповнює будинок життям і нагадує, що навіть у складні часи сімейний затишок може бути джерелом сили. Соломія з великим ентузіазмом долучається до всіх етапів — від вибору прикрас до створення власних новорічних дрібничок, якими вона хоче оздобити квартиру. Мозгова розповідає, що спостерігати за цим процесом — велике полегшення, адже дитяча щирість і радість повертають віру в прості речі, що мають значення.

Соломія, яка вже помітно подорослішала, активно долучилась до прикрашання дому. Цього разу замість показувати традиційну ялинку, Олена розмістила фото самої доньки, одягненої в святкове вбрання з іграшками — як символ дитячої радості, яка здатна перемогти будь-яку темряву.

«Ми розпочали підготовку, бо хочеться щастя, радості, дива… Особливо після такої ночі і ранку», — написала Мозгова.

Олена Мозгова — мама трьох доньок. Найстаршу, Зою, вона народила у стосунках із чоловіком на ім’я Дмитро. Донька Женя з’явилася у шлюбі зі співаком Олександром Пономарьовим. Нині продюсерка одружена з музикантом Девідом Аксельродом, від якого має молодшу донечку Соломію.

Нещодавно в родині Мозгової відзначали ще одну важливу дату — день народження її мами, якій виповнилося 71. Олена зворушливо привітала її та поділилась сімейними світлинами.

Попри випробування, продюсерка зберігає головне — тепло, любов і здатність створювати свято там, де воно найбільше потрібне.

Личаківський районний суд Львова поставив крапку в справі адвоката Маріана Цаплака, якого оперативники затримали в момент передачі коштів за схемою «допомоги» військовозобов’язаному у виїзді за кордон через систему «Шлях». Розгляд, що набув широкого суспільного розголосу, завершився перекваліфікацією обвинувачення: замість провадження щодо незаконного переправлення ухилянтів було встановлено факт шахрайства. Суд призначив покарання у вигляді штрафу в розмірі 34 тисячі гривень, визнавши, що обіцяні юридичні послуги були способом заволодіти грошима клієнта.

Згідно з матеріалами слідства, Маріан Цаплак пропонував військовозобов’язаному «вирішити питання» з перетином кордону за суму від 4500 до 5000 доларів США. Схема передбачала оформлення чоловіка волонтером однієї з громадських організацій, внесення до системи «Шлях» та проведення низки нібито необхідних консультацій. За твердженням правоохоронців, адвокат стверджував, що має можливість забезпечити позитивне рішення завдяки своїм зв’язкам і досвіду, хоча фактично не мав законних інструментів для реалізації обіцяного.

23 червня 2023 року Цаплак отримав перший транш — 8000 гривень. 26 липня під час отримання другої частини — 4000 доларів імітаційними купюрами — його затримали працівники поліції.

У суді адвокат визнав, що справді планував заволодіти коштами, але заперечив будь-які наміри переправляти ухилянтів. Він пояснив, що потребував грошей на навчання доньки у США, а тому вигадав схему та розповідав клієнтам неправдиві історії.

Суддя Роман Головатий погодився з доводами сторін і перекваліфікував обвинувачення на шахрайство (ч. 1 ст. 190 ККУ). Вироком суду Маріана Цаплака визнано винним та призначено штраф у розмірі 34 тис. грн. Право на зайняття адвокатською діяльністю у нього наразі зупинене. Вирок може бути оскаржений в апеляції.

У Святошинському районі багато хто говорить про те, що реальна система управління давно відійшла від законних рамок і поступово перетворилася на мережу неофіційних впливів. Попри те, що державні органи формально виконують свої функції, місцеві жителі та окремі працівники установ описують існування тіньової групи, яка вибудувала власну модель контролю — з поборами, залякуваннями та ручним керуванням ключовими процесами.

У цих розповідях однією з центральних фігур постає прокурор Рустам Талібов — персона, яку в середовищі критиків пов’язують із впливовими представниками місцевої неформальної вертикалі. Низка співрозмовників загальнодержавних і столичних видань характеризує його насамперед як виконавця чужої волі, що діє в інтересах сильніших гравців, а не в межах стандартної прокурорської функції. Замість того щоб займатися захистом інтересів держави, забезпеченням законності та протидією правопорушенням, Талібова описують як людину, чия діяльність спрямована на утримання й зміцнення чужого впливу.

Основним оператором поборів виступає посередник «Рафаелович». Щомісяця він об’їжджає ринки, кафе, автомийки, парковки, малі бізнеси й збирає данину — від 15 до 30 тисяч гривень з кожної точки. Талібов контролює надходження, отримує свою частку — близько 10% — і забезпечує тишу всередині прокуратури. Він також виконує роль «інформатора» — передає наверх будь-яку внутрішню комунікацію, зливає колег, моніторить, хто і скільки зібрав, і хто намагається вийти з гри.

Паралельно він координує інші джерела доходів — нелегальні ігрові автомати, точки з продажу алкоголю й сигарет, кіоски та вуличні розвали. Щомісяця це приносить близько 300 тисяч гривень. Столько ж знімає зі своєї частини схеми заступник начальника Святошинського управління поліції Олександр Беззубенко. Дует працює синхронно, перетворивши район на приватний комерційний сектор.

В окрему статтю бюджету тіньовиків входять парковки та гаражні кооперативи. Схема тиску — стандартна: анулювання договорів, погрози перевірками, тиск через земельні питання, штучні акти. За «спокійну роботу» підприємцям висувають рахунок у 50–100 тисяч гривень. Відмова платити призводить до швидко сфабрикованих кримінальних справ, автоматичних підозр та арештів майна. Після цього власність часто переходить у «потрібні» руки.

Формально — прокурор. Фактично — обслуговуючий персонал тіньової ОЗГ, яка розрослась прямо всередині державного органу. Поки такі Талібови працюють у системі, закон у Святошинському районі залишається декорацією, а економіка — джерелом стабільного доходу для кількох людей, що давно підмінили державу власними тарифами.