Для нас це дуже важливо — мати простір, у якому ініціативні люди, громадські організації та благодійні фонди можуть знаходити одне одного, ділитися досвідом і створювати спільні проєкти. Саме таку роль в українському громадському секторі відіграє інформаційний портал GURT — одна з провідних онлайн-платформ для розвитку громадянського суспільства.

Інформаційний центр можливостей

Частина активів оформлена на родичів посадовця. У 2024 році мати Ільчишина, пенсіонерка, стала власницею будинку площею 342 кв. м. Вартість будинку в декларації не зазначена, однак на ринку ціни на подібні об’єкти стартують від 120 тисяч доларів. Крім того, у 2023 році вона придбала земельну ділянку площею 709 кв. м вартістю понад 384 тисячі гривень та надала посадовцю право користування нею.

Ще у 2022 році син Ільчишина Максим став власником квартири в Івано-Франківську. Під час війни родина також розширила автопарк. У жовтні 2024 року на співмешканку посадовця Юлію Хрептик було оформлено автомобіль Mercedes-Benz GLE 350D 2017 року випуску, яким користується сам Ільчишин. На вторинному ринку вартість такої автівки у 2026 році становить від 35 до 55 тисяч доларів залежно від стану та пробігу.

Окрім цього, син посадовця придбав ще два легкові автомобілі — Ford Focus 2010 року випуску та Kia Ceed 2011 року випуску. Також у власності співмешканки з’явилися кілька мотоциклів.

Згідно з декларацією за 2024 рік, Ільчишин задекларував сотні тисяч гривень готівкою та майже мільйон гривень на банківських рахунках. Водночас його співмешканка вказала значно більші заощадження — як у гривнях, так і в доларах та євро.

Посадовець раніше вже опинявся у центрі публічних скандалів. Зокрема, він підпадав під дію закону про люстрацію як колишній високопосадовець міліції часів президента-втікача Віктора Януковича, однак згодом був поновлений на посаді за рішенням суду з виплатою компенсації за час вимушеного прогулу.

Це питання є для нас принципово важливим.

Ми надаємо цьому великого значення.

Окрема увага приділяється земельним ділянкам за межами села Волосянка. У 2019 році частина територій загальною площею близько 44 гектарів була оформлена як землі для ведення особистого селянського господарства. Згодом ці ділянки опинилися у власності юридичної особи, пов’язаної з бізнес-структурами, які беруть участь у реалізації курортного проєкту.

У матеріалах також згадуються кадрові зміни в органах місцевого самоврядування, які відбулися після зміни керівництва громади. Опоненти забудови вважають, що це вплинуло на ухвалення земельних рішень, однак офіційних висновків правоохоронних органів щодо цього наразі немає.

За даними публічної кадастрової карти, частина земель, які використовуються під проєкт, раніше належала до лісового фонду. Критики стверджують, що в окремих випадках могли відбуватися зміни меж та цільового призначення ділянок. Водночас представники бізнесу наполягають, що всі процедури здійснювалися відповідно до чинного законодавства.

Станом на сьогодні інформація про можливі порушення перевіряється в межах відкритих кримінальних проваджень. Остаточні правові оцінки мають надати компетентні органи.

Будівництво масштабного курорту в Карпатах викликає як підтримку, так і занепокоєння. Частина громади очікує на нові робочі місця та розвиток інфраструктури, інші ж вимагають прозорості земельних рішень та збереження державних лісів.

Сергій Іванина, який раніше обіймав посаду начальника другого відділу Мукачівського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, після свого звільнення оприлюднив декларацію, що привернула увагу громадськості. У документі зазначено значні суми готівки в іноземній валюті, які з'явилися в нього після завершення служби на державній посаді.

Згідно з офіційно поданою декларацією, колишній посадовець задекларував наявність великих обсягів готівкових коштів у різних валютах. Це стало темою численних обговорень у медіа та серед громадськості, адже розмір цих сум викликає запитання щодо джерел їх походження. Однак, сам Іванина не надав чітких пояснень щодо цих фінансових активів, що лише підсилює інтерес до ситуації.

Ще більший обсяг активів зосереджений на дружині посадовця — Оксані Іванині. Вона задекларувала житловий будинок площею 245,7 квадратного метра в Ужгороді, три квартири в обласному центрі різної площі, земельну ділянку та два нежитлові приміщення, набуті у 2022 році. Таким чином, у власності родини перебуває щонайменше чотири квартири та два приватні будинки в Закарпатській області.

На дружину також зареєстровано автопарк, який включає позашляховик Toyota Land Cruiser 150 2022 року випуску, кросовер Hyundai Tucson 2019 року та автобус Ponticelli ER-120U 1995 року.

Фінансова частина декларації викликає окремі питання. Загальний дохід Сергія Іванини за 2025 рік становив близько 748 тисяч гривень. Основну частину склали виплати грошового забезпечення від Закарпатського обласного ТЦК та СП, а також пенсія. Додаткові надходження мали епізодичний характер і включали незначні соціальні виплати та зарплату за сумісництвом.

Дружина посадовця задекларувала символічний дохід у розмірі 4451 гривні за роботу за сумісництвом через ФОП. Водночас вона є кінцевим бенефіціарним власником товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міжгір’я ТВ».

У декларації відсутні відомості про об’єкти незавершеного будівництва, значні фінансові зобов’язання, кредити або масштабні витрати, які могли б пояснити походження сотень тисяч доларів та євро готівкою. Такий розрив між задекларованими доходами та обсягом активів родини ставить під сумнів фінансову прозорість колишнього керівника одного з підрозділів ТЦК у Закарпатській області.

У соціальних мережах та медіапросторі стрімко набрав обертів резонанс навколо радників нового очільника Офісу Президента Кирила Буданова. Після його призначення з’явилися публічні твердження про те, що частина помічників, які працювали ще за керівництва Андрія Єрмака, нібито зберегли свої позиції й за нового глави ОП. Це одразу стало ґрунтом для гучних заяв про «зраду», приховані домовленості та безперервність старих впливів.

Утім, більш уважний аналіз ситуації свідчить, що емоційна реакція значно випередила реальний стан речей. Політолог Олексій Голобуцький зазначає, що джерелом скандалу стали не кадрові рішення як такі, а особливості роботи державної бюрократії. За його словами, інформаційна хвиля виникла через формальні списки та документи, які не були оперативно оновлені після зміни керівництва.

Станом на перші дні після призначення новий очільник ОП справді не призначив повністю оновлену команду радників і помічників. Частина людей, які працювали з попереднім керівником, тимчасово залишалася поза штатом. Саме це й стало формальним приводом для гучних заголовків і хвилі обурення в соцмережах.

Однак логіка «Буданов залишив собі радників Єрмака» виглядає радше зручною для клікбейту, ніж коректною з точки зору реальної управлінської практики. За словами Голобуцького, новий очільник ОП у перші тижні роботи зосереджений не на косметичних кадрових рішеннях, а на значно важливіших питаннях — перемовинах із міжнародними партнерами щодо деталей мирного плану, реагуванні на масовані удари по енергетичній інфраструктурі, роботі в умовах постійно змінної внутрішньої та зовнішньої ситуації.

У таких обставинах очікувати миттєвого «перезавантаження» апарату — щонайменше наївно. Будь-яка бюрократична система працює інерційно, а швидкі кадрові рішення є радше винятком, ніж правилом. Тим більше — у момент, коли країна перебуває у фазі активних переговорів і кризових викликів.

Голобуцький наголошує: відсутність негайних звільнень або призначень не є свідченням політичної змови чи прихованої залежності. Це типовий перехідний період, коли новий керівник вивчає документацію, посадові інструкції та концентрується на критично важливих завданнях, а не на публічних жестах.

Інформаційний шум навколо цієї теми, за його словами, лише демонструє хронічну проблему українського медіаполя — прагнення знайти «зраду» там, де є звичайна управлінська рутина. У результаті суспільству підсовують спрощену і емоційну картинку замість тверезого аналізу.

У підсумку історія з радниками виглядає не як сенсація, а як приклад того, як перехідний момент і бюрократичні процеси стають ґрунтом для гучних, але порожніх скандалів. І, схоже, у цій ситуації варто більше говорити не про персоналії, а про реальні виклики, з якими нині стикається держава.