До річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну на ютуб-каналі «Комерсант Український» з’явилося інтерв’ю з колишнім керівником Харківської обласної прокуратури Олександром Фільчаковим. Розмова стала важливим свідченням про події перших днів великої війни, коли Харківщина опинилася під безпосередньою загрозою, а правоохоронна система працювала в умовах постійних обстрілів, хаосу та невизначеності.

Олександр Фільчаков детально описує атмосферу 24 лютого 2022 року та наступних днів, коли рішення доводилося ухвалювати миттєво, без чітких алгоритмів і гарантій безпеки. За його словами, головним завданням стало збереження керованості процесів: координація роботи прокуратури, взаємодія з іншими правоохоронними органами, підтримання зв’язку з місцевою владою та військовими структурами. У надзвичайних умовах особливого значення набуло документування воєнних злочинів — кожен обстріл, кожна зруйнована будівля, кожна постраждала людина потребували правової оцінки та фіксації доказів.

Водночас у публічному просторі з’явилися твердження, що в зазначений період Фільчаков нібито перебував за межами Харківської області. Окремі джерела стверджують, що він міг виїхати на захід країни в перші дні повномасштабної агресії.

У зв’язку з цим лунають заклики до проведення перевірки з боку Офіс Генерального прокурора, зокрема його Генеральної інспекції. Порушуються питання щодо можливого службового розслідування обставин перебування посадовця у перші місяці війни та належного реагування з боку відповідальних осіб.

У публікаціях також згадується ім’я колишнього виконувача обов’язків керівника Генінспекції Івана Дзюби, а також колишнього очільника цього підрозділу Андрія Яковлева — у контексті можливого службового контролю. Офіційних повідомлень про результати перевірок наразі не оприлюднено.

Окремо обговорюється кадровий аспект. За інформацією з відкритих джерел, Фільчаков може претендувати на подальшу роботу в органах прокуратури. У цьому контексті частина громадськості ставить питання про необхідність повної та прозорої перевірки фактів, озвучених як у самому інтерв’ю, так і в публічних заявах його критиків.

Станом на тепер офіційної позиції правоохоронних органів щодо наведених тверджень не оприлюднено. Публічний резонанс навколо теми зберігається, а суспільний інтерес зосереджений на встановленні об’єктивних обставин подій початку повномасштабної війни.

26 лютого 2026 року правоохоронні органи провели масштабну операцію, у результаті якої було затримано Віталій Дичка, відомого у кримінальному середовищі під прізвиськом «Вітьок Малий». За попередніми даними, спецзаходи здійснювали співробітники Національна поліція України у межах відкритого кримінального провадження.

Операція з затримання готувалася заздалегідь і проходила під процесуальним керівництвом прокуратури. За інформацією з джерел у правоохоронних органах, підозрюваного тривалий час розробляли оперативні підрозділи. Слідчі зібрали достатню доказову базу, що дозволила провести затримання відповідно до чинного законодавства. Під час спецоперації було залучено кілька груп силовиків, аби мінімізувати ризики та забезпечити безпеку цивільних осіб.

Наразі відкрито кримінальне провадження за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України — самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Окремо варто зазначити, що раніше щодо Дички було ухвалено вирок — 15 років позбавлення волі за низкою тяжких злочинів. Після подання апеляційної скарги суд визначив запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 242 тисячі гривень на період перегляду справи. Заставу внесли, і він вийшов на свободу до рішення апеляційної інстанції.

Серед попередніх обвинувачень — умисне нанесення тілесних ушкоджень, розбій із проникненням або застосуванням зброї, незаконне зберігання зброї, вимагання в особливо великих розмірах, а також участь у кримінальній ієрархії.

Тепер до переліку можливих вироків може додатися ще один — за самовільне залишення служби під час воєнного стану. Слідчі дії тривають.

Перша дисциплінарна палата Вища рада правосуддя ухвалила рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно судді Деснянський районний суд Києва Ірини Татаурової. Підставою для такого рішення став сплив установлених законом строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Під час розгляду матеріалів справи члени палати проаналізували обставини, викладені у скарзі, а також дотримання процесуальних норм і часових меж, передбачених законодавством. У центрі уваги перебувало питання, чи можливо застосувати дисциплінарні заходи після завершення визначеного періоду. Відповідно до чинних норм, притягнення судді до відповідальності має відбуватися у межах конкретного строку, який обмежує повноваження дисциплінарного органу в часі.

Ірина Татаурова працює суддею з 2013 року. До переведення в Деснянський районний суд Києва вона здійснювала правосуддя у Вінницькому міському суді та Староміському районному суді Вінниці.

У період Революції Гідності 2013–2014 років суддя ухвалювала рішення щодо учасників протестів. Зокрема, у січні 2014 року вона постановила взяти під варту на 60 діб дизайнера Антона Стогова, якого слідство пов’язувало з подіями на вулиці Грушевського. Сам чоловік категорично заперечував участь у масових заворушеннях і стверджував, що був затриманий дорогою додому. Його свідчення підтверджували інші особи.

Після винесення рішення щодо Стогова в Києві відбулися акції підтримки. Згодом апеляційний суд змінив запобіжний захід на домашній арешт, а в травні 2014 року кримінальне провадження було закрите через відсутність складу правопорушення.

Крім цього, у січні 2014 року суддя ухвалювала рішення щодо інших осіб, пов’язаних із подіями протестів, а також учасників поїздки до резиденції тодішнього президента у Межигір’ї. У 2015 році Тимчасова спеціальна комісія дійшла висновку про порушення присяги суддею, після чого було ініційовано процедуру її звільнення.

Згодом рішення про звільнення переглядалося в судах різних інстанцій. У 2020 році судові рішення були скасовані, а суддю поновлено на посаді. У 2021 році її також поновили з виплатою компенсації за вимушений прогул.

У 2022 році Державне бюро розслідувань повідомляло про нову підозру щодо рішень, ухвалених у період подій 2014 року. Окремо розглядалася дисциплінарна справа у Вищій раді правосуддя. Паралельно суддя подала заяву про відставку, однак її розгляд був відкладений до завершення дисциплінарного провадження.

Наразі, після рішення дисциплінарної палати про закриття справи через строки давності, подальша доля кадрового питання залежатиме від інших процедур, передбачених законодавством.

За декларацією за 2024 рік, суддя отримала понад 1,45 млн грн заробітної плати та понад 88 тис. грн пенсійних виплат.

Херсон уже тривалий час живе в умовах постійної небезпеки, спричиненої регулярними обстрілами та руйнуванням цивільної інфраструктури. У такій ситуації питання зведення надійних укриттів і створення безпечних просторів для населення набуває особливого значення. Саме тому будь-які підозри щодо нецільового використання коштів, передбачених для цих потреб, викликають широкий суспільний резонанс і потребують ретельної перевірки.

За наявною інформацією, правоохоронні органи аналізують документи та договори, пов’язані з будівництвом захисних споруд, а також перевіряють обсяги виконаних робіт і відповідність їх заявленій вартості. Йдеться про бюджетні кошти, які мали бути спрямовані на облаштування укриттів у навчальних закладах, медичних установах та житлових районах міста. Слідчі дії включають вивчення фінансової звітності, проведення експертиз і допити посадових осіб та підрядників.

Наразі три провадження на загальну суму 5,2 млн грн уже скеровано до суду. У цих справах завершено досудове розслідування та зібрано матеріали, які, за оцінкою слідства, містять достатні підстави для судового розгляду.

Решта кримінальних проваджень перебувають на стадії розслідування. Правоохоронці встановлюють можливі схеми розподілу коштів, коло причетних осіб та остаточний розмір завданих збитків.

У прокуратурі наголошують, що в умовах воєнного стану питання використання коштів на безпекові потреби перебуває на особливому контролі. Розслідування триває, а остаточну правову оцінку діям фігурантів надасть суд.

Українське медіа «Бабель» входить у нову фазу розвитку після зміни структури власності. Контрольний пакет акцій у розмірі 75% перейшов до Олексія Бабенка — CEO компанії з виробництва безпілотників «Вирій Індастрі». Відповідну частку було викуплено у словацької компанії «АйДжі», яка раніше виступала інвестором видання. Ще 25% корпоративних прав залишаються у головної редакторки, що забезпечує збереження редакційного впливу на стратегічні рішення.

Залучення до складу акціонерів представника технологічного сектору може означати посилення інвестицій у цифрову інфраструктуру, розвиток мультимедійних форматів та зміцнення позицій видання на українському інформаційному ринку. З огляду на досвід нового мажоритарного власника у сфері інноваційного виробництва, медіа отримує потенціал для масштабування, підвищення операційної ефективності та впровадження сучасних управлінських практик.

Останнім часом навколо Бабенка з’явилися публічні зауваження у медіапросторі. Зокрема, окремі ресурси заявляють про затримки у виконанні контрактів на постачання безпілотників. Йдеться про повідомлення щодо нібито невчасної поставки 100 000 дронів з оптоволоконним управлінням на загальну суму близько 7 млрд грн. Ці твердження поширювалися у відкритих джерелах та соціальних мережах і викликали суспільний резонанс.

Про цю ситуацію також писав журналіст Юрій Ніколов, звертаючи увагу на масштаби контрактів і строки їх виконання. Представники компанії публічно коментують виробничі процеси в межах комерційної та оборонної діяльності, наголошуючи на складності серійного виробництва та логістики в умовах воєнного часу.

На тлі зміни структури власності медіа експерти відзначають важливість прозорості управління та розмежування бізнес-активів і редакційної політики. Подальший розвиток подій залежатиме як від корпоративних рішень нових співвласників, так і від офіційних результатів перевірок щодо виконання оборонних контрактів.

У Дніпропетровській області правоохоронні органи припинили діяльність незаконного механізму ухилення від мобілізації, до організації якого був причетний посадовець регіонального підрозділу Державна міграційна служба України разом із адвокатом. Слідство встановило, що службовець використовував своє службове становище для оформлення документів із недостовірними відомостями, які дозволяли військовозобов’язаним чоловікам уникати призову під час воєнного стану.

За інформацією Офіс Генерального прокурора, організатор схеми координував дії з іншими учасниками, зокрема забезпечував виготовлення фіктивних довідок та внесення змін до офіційних реєстрів. Адвокат, який долучився до протиправної діяльності, підшуковував клієнтів і консультував їх щодо алгоритму дій для отримання незаконних документів. Вартість «послуги» могла сягати кількох тисяч доларів США залежно від складності оформлення та терміновості.

Слідство встановило, що за 5 тисяч доларів США вони забезпечували незаконне виготовлення та видачу посвідок на постійне проживання в Україні, оформлених нібито на іноземців. Насправді ж громадянам України створювали фіктивний статус іноземця, що дозволяло уникати перевірки військово-облікових документів під час мобілізаційних заходів.

Для реалізації схеми використовували анкетні дані реальних іноземців. У документи вклеювали фотокартки військовозобов’язаних українців. Комунікація з клієнтами здійснювалася через месенджери, а передача коштів відбувалася під час особистих зустрічей через адвоката, який виступав посередником.

Правоохоронці задокументували отримання двох частин неправомірної вигоди на загальну суму 10 тисяч доларів. Після передачі підробленої посвідки на постійне проживання фігурантів затримали.

Під час обшуків вилучено підроблений документ, мобільні телефони та листування, що, за даними слідства, підтверджує координацію дій між учасниками схеми. Суд обрав підозрюваним запобіжні заходи.

Наразі тривають слідчі дії для встановлення інших можливих учасників та додаткових епізодів незаконної діяльності.

Слідча Олександра Порузінська, яка працює у Головне управління Національної поліції в Житомирській області, відобразила у своїй декларації придбання квартири в Київській області загальною вартістю понад 3,3 мільйона гривень. Відомості про угоду були внесені до електронної системи декларування 9 лютого 2026 року, що привернуло увагу громадськості та журналістів.

Згідно з оприлюдненими даними, йдеться про об’єкт нерухомості в одному з населених пунктів Київщини, який характеризується розвиненою інфраструктурою та зручним транспортним сполученням зі столицею. Ринок житла в цьому регіоні залишається активним, попри економічні виклики, а вартість квартир суттєво залежить від площі, стану будинку та розташування.

У розділі витрат зазначено одноразову операцію на суму 665,5 тис. грн, пов’язану з придбанням нерухомості. Інших суттєвих змін у доходах або активах не вказано. Транспортні засоби, цінні папери та корпоративні права у звітності відсутні.

Бердичів та Житомир раніше фігурували у деклараційних даних посадовиці як місця безоплатного користування житлом. Зокрема, у Бердичеві вона користувалася будинком площею 42 м², а в Житомирі — квартирою площею 27 м².

У щорічній декларації за 2024 рік зазначено дохід у вигляді заробітної плати від Головне управління Національної поліції в Житомирській області на суму 437 тис. грн. У готівкових заощадженнях задекларовано 350 тис. грн. Також вказані рахунки в ПриватБанк без зазначення сум. Фінансові зобов’язання у звітності не відображені.

Ситуація привертає увагу з огляду на співвідношення задекларованих доходів і вартості нової нерухомості. Остаточні висновки можливі лише після перевірки джерел походження коштів у межах передбачених законом процедур.

У межах спільної роботи журналісти Слідство.Інфо та Dnipro.media оприлюднили дані про ймовірне користування нерухомістю в центрі Москви родичкою українського бізнесмена Тимура Міндіча. Йдеться про квартиру, яка, відповідно до інформації з російського державного реєстру нерухомості, оформлена на сім’ю Висоцьких.

За даними розслідувачів, об’єкт розташований у престижному районі російської столиці та може мати значну ринкову вартість. Журналісти вказують, що аналіз відкритих реєстрів, а також супутніх документів і зв’язків між власниками допоміг встановити можливу причетність родички підприємця до користування цим житлом. Водночас формальним власником у документах значиться інша особа — представник родини Висоцьких.

У матеріалах розслідування зазначається, що жінка з ім’ям Любов Михайлівна, прізвище якої у частині даних вказане як Журавльова, здійснювала замовлення у московському універмазі. У витоках також фігурує російський номер телефону, пов’язаний із цими покупками. Окремо журналісти звертають увагу на збіг персональних даних у базах різних сервісів, де ім’я та електронна адреса пов’язані з профілем, що містить ім’я, співзвучне з Тімуром Міндічем.

За інформацією розслідувачів, чоловіком Любові Міндич може бути російський бізнесмен Андрєй Журавльов, який має спільний бізнес із низкою компаній у РФ. Також повідомляється, що діти цієї родини є громадянами Росії.

Окремий блок розслідування стосується власників квартири. За даними російського реєстру нерухомості, житло з 2009 року належить Єлєні Аброськіній. Її чоловік Ніколай Аброськін у різні роки працював на керівних посадах у структурах, пов’язаних із Міноборони та адміністрацією президента РФ.

Журналісти зазначають, що намагалися отримати коментарі від згаданих осіб. Водночас публічних підтверджень чи спростувань щодо користування квартирою у матеріалах розслідування не наводиться. Тімур Міндіч у коментарі журналістам заперечив наявність майна сестри в Росії.

Також у публічному просторі раніше з’являлися записи, пов’язані з матеріалами антикорупційних органів, у яких згадувалися можливі плани придбання нерухомості за кордоном. Самі фігуранти цієї інформації коментували її обмежено або відмовлялися від детальних пояснень.

Розслідування викликало широкий суспільний резонанс на тлі інших корупційних скандалів, пов’язаних із колом осіб, що фігурують у публічному просторі. Офіційних звинувачень у межах цього епізоду наразі не оприлюднено, а наведені дані базуються на журналістських джерелах та витоках інформації.

Під час Київського міжнародного форуму з кіберстійкості 2026 року відбулося підписання важливого меморандуму між Міністерством соціальної політики, сім'ї та єдності України та Кіберакадемією SHERIFF. Цей крок став важливим етапом у розвитку національної стратегії кібербезпеки та підвищенні цифрової грамотності серед громадян. У рамках співпраці передбачається запуск освітнього проєкту CyberBee, який націлений на підвищення рівня знань у сфері кібербезпеки та захисту інформаційних технологій.

Одним із ключових аспектів цієї ініціативи є навчання перших двох тисяч учасників, які отримають доступ до курсів та практичних семінарів. Проєкт CyberBee передбачає не лише теоретичне навчання, але й інтерактивні тренінги, що дозволяють учасникам отримати реальний досвід у вирішенні кіберзагроз. Співпраця між урядовими структурами та навчальними закладами виявилася необхідною для забезпечення стійкості країни до сучасних кіберризиків.

Міністр соціальної політики, сім’ї та єдності України Денис Улютін зазначив, що в країні понад 1,7 мільйона людей з інвалідністю I та II групи. За його словами, розвиток цифрових професій може стати для них шляхом до фінансової самостійності, соціальної інтеграції та переходу від отримання соціальних виплат до активної участі в економіці.

У межах пілотного проєкту «Кіберполк SHERIFF» навчання вже проходять перші 36 учасників, серед яких є ветерани зі складними ампутаціями. Проєкт реалізується як практичний механізм професійної перекваліфікації з подальшою інтеграцією у ринок праці.

Засновник холдингу SHERIFF Дмитро Стрижов підкреслив, що ініціатива є інвестицією в людський капітал. За його словами, в Україні вже відчувається дефіцит фахівців із кібербезпеки, а проєкт покликаний поєднати соціальну відповідальність бізнесу з потребами ринку та посиленням цифрової стійкості держави.

Навчання триватиме від 9 до 12 місяців. Програма передбачає практичну спеціалізацію та підготовку до міжнародної сертифікації, а також опанування напрямів SOC, Incident Response і Defensive Security. Учасники отримають доступ до адаптованих форматів навчання з урахуванням принципів безбар’єрності та універсального дизайну.

Окрім освітнього компоненту, проєкт передбачає методологічну підтримку, консультації щодо вибору спеціалізації, допомогу у підготовці резюме, проходженні співбесід і супровід на етапі працевлаштування. Особлива увага приділяється співпраці з роботодавцями та створенню умов для довгострокового професійного розвитку.

Голова Державної служби фінансового моніторингу Філіп Пронін став об'єктом розслідування через свою інтенсивну закордонну діяльність. За останні кілька місяців він провів більше 70 днів за кордоном, що викликало запитання щодо мети та регулярності таких поїздок. Відповідно до розслідування журналістів BIHUS.Info, поїздки Проніна збігаються з важливими політичними та антикорупційними подіями в Україні, що надає ще більше значення цим поїздкам.

Згідно з інформацією, оприлюдненою у розслідуванні, вже в перший місяць на посаді Пронін двічі відвідав Париж та побував у Люксембурзі. Однією з поїздок було зумовлено пропуск важливої події в Україні – засідання тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, на яке він був запрошений. Така ситуація викликала обурення серед депутатів, адже Пронін пропустив важливу можливість дати пояснення щодо своєї роботи та участі в антикорупційних ініціативах.

Надалі інтенсивність відряджень зросла. Наприкінці вересня 2025 року посадовець після свого дня народження вирушив до швейцарського Цюриха, де запланована зустріч тривала фактично тиждень. Через короткий проміжок часу відбулася ще одна поїздка до Швейцарії – цього разу до Берна, також тривалістю близько тижня.

Упродовж 2025 року Пронін щонайменше тричі відвідував Францію. Окрему увагу журналісти звернули на відрядження до Танзанії та Мексики. За їхніми даними, офіційна тривалість заходів не відповідала фактичному часу перебування за кордоном. Наприклад, у Мексиці заплановане п’ятиденне відрядження тривало майже два тижні. Поїздка до Танзанії тривалістю 11 днів, як зазначають розслідувачі, збіглася з днем народження дружини посадовця.

У матеріалі також аналізуються збіги відряджень із резонансними подіями. Зокрема, у вересні народний депутат Ярослав Железняк публічно заявив про можливі порушення під час будівництва фортифікацій у Донецькій області, за які раніше відповідала Полтавська обласна державна адміністрація, очолювана Проніним у минулому. У жовтні детективи НАБУ провели обшуки у керівництва служби. Серед фігурантів опинився перший заступник голови Держфінмоніторингу Богдан Корольчук, в офісі якого, за даними слідства, виявили значні суми готівки та документи. У цей час Пронін перебував у відрядженні за кордоном.

Окремо журналісти згадують про затримки у передачі матеріалів до антикорупційних органів у межах розслідування «Мідас». За їхніми словами, служба надала лише частину запитуваних матеріалів, а відповіді на окремі запити затримувалися на місяці.

У розслідуванні також звертають увагу на символічні деталі: низка поїздок припадала на дні сімейних свят, а частина кадрових рішень нового керівництва, на думку журналістів, більше нагадувала PR-кампанію, ніж зосередження на ключових функціях служби – контролі фінансових потоків та взаємодії з антикорупційними органами.

Офіційної позиції Філіпа Проніна щодо оприлюднених даних на момент публікації розслідування не було озвучено.

У міжвідомчій доповіді Конгресу США бізнесмен Тимур Міндіч згадується як колишній партнер президента Володимира Зеленського у комерційних проектах. Документ містить інформацію про його можливу причетність до розкрадання коштів, які надходили в Україну як міжнародна допомога.

Звіт Конгресу детально описує низку фінансових операцій, у яких, за даними розслідувачів, міг фігурувати Міндіч. Окремо підкреслюється, що увага слідчих зосереджена на механізмах перерахування коштів та потенційних схемах їх використання.

У документі зазначено, що серед фігурантів розслідування у справі державної компанії «Енергоатом» фігурують Тимур Міндіч, ексвіцепрем’єр Олексій Чернишов, міністр енергетики та міністр юстиції. Також вказується, що згодом Міндіч залишив територію України, а міністр юстиції, колишній міністр енергетики та керівник Офісу президента подали у відставку.

У звіті йдеться про можливу корупційну схему в «Енергоатомі» на суму не менше 100 мільйонів доларів. У документі наголошується, що компанія не лише забезпечує близько половини електроенергії в Україні, а й бере участь у розподілі міжнародної допомоги, спрямованої на підтримку енергетичної інфраструктури, пошкодженої внаслідок російських атак.

Автори доповіді звертають увагу на те, що будь-які корупційні ризики у сфері управління міжнародною допомогою можуть негативно впливати на довіру партнерів та ефективність відновлення критичної інфраструктури.

Історія родини Корилкевичів, добре відомої у Рівному, набула нового резонансу після появи інформації про їхню підприємницьку діяльність на іспанському острові Тенеріфе. Бізнес, започаткований за межами України, опинився в центрі уваги через поширення ідей та меседжів, які співзвучні з ідеологією так званого “руського міра”. У час повномасштабної війни та глибокої трансформації українського суспільства подібні сигнали викликають особливу настороженість.

Син ексчиновника, Михайло Корилкевич, позиціонує себе як підприємець та громадський діяч. За наявними даними, він долучився до розвитку родинного бізнесу на Тенеріфе — популярному туристичному напрямку, де активно працює міжнародна спільнота підприємців. Зовні діяльність виглядає як звичайна комерційна ініціатива, однак публічні висловлювання та інформаційна риторика, пов’язана з цим проєктом, викликають дискусії щодо її ідеологічного підґрунтя.

Водночас, за інформацією наших джерел, під час ведення бізнесу в Україні Корилкевич молодший став фігурантом численних корпоративних конфліктів, де неодноразово звинувачувався у “фінансових махінаціях”.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Михайло Корилкевич разом із родиною виїхав за кордон та оселився на острові Тенеріфе (Іспанія), де взяв участь у запуску декількох ресторанів та розважальних закладів.

Формально Михайло Корилкевич не фігурує як власник жодного з цих бізнесів.

Водночас, за словами близького оточення, він фактично здійснює управлінський вплив на ці заклади та приймає участь у всіх фінансових рішеннях.

За словами наших джерел, які дали інтерв’ю на умовах анонімності, вже перебуваючи в Іспанії, Михайло Корилкевич продовжив практики, які вони характеризують як “непрозорі”.

Зокрема, йдеться про фінансові домовленості з українськими та іспанськими партнерами, які, за їхніми словами, завершувалися конфліктами, судовими процесами та втратою коштів інвесторами.

Окремі співрозмовники стверджують, що Михайло Корилкевич публічно заявляв про власні «закони», протиставляючи їх місцевому законодавству: – «є закон Іспанії, а є закон родини Корилкевичей».

Найбільше обурення серед співрозмовників викликала культурна політика розважальних заходів, організованих у закладах, пов’язаних із Михайлом Корилкевичем . За словами співробітників, у розпал війни, коли Україна зазнає колосальних втрат, у цих закладах регулярно проводилися вечірки, орієнтовані на росіян перебуваючих в Іспанії.

ВІДЕО: Михайло Корилкевич організовує вечірки в Іспанії для просування “руського міра”

Ідеться про заходи з назвами на кшталт «Вечеринка все свои», із використанням російської поп-музики. За твердженням співробітників закладу, вони неодноразово звертали увагу керівництва на неприйнятність такого формату з огляду на війну, однак ці зауваження були проігноровані.

ФОТО: Михайло Корилкевич поширює наративи руського міра в Іспанії

Також, за інформацією джерела, на вечірках Корилкевича громадян України знайомлять з росіянами та білорусами, активно пропагується “дружба братських народів”, та ймовірно, працюють представники спецслужб РФ.

Просимо це журналістське розслідування важати офіційним запитом до Служби безпеки України з проханням перевірити викладені у статті факти.

Колишній очільник Прокуратура Харківської області Аміл Омаров знову опинився в центрі суспільної уваги через намір обійняти посаду в Київська окружна прокуратура Харкова. Його кадрові претензії викликають дискусії як серед юристів, так і в громадському середовищі міста Харків, адже за плечима посадовця — неоднозначна репутація та звинувачення у конфліктах інтересів.

За інформацією з обізнаних джерел, під час перебування на попередній посаді Омаров нібито підтримував тісні контакти з представниками бізнесових структур, інтереси яких могли перетинатися з діяльністю органів прокуратури. Це породжувало підозри щодо неупередженості прийнятих рішень та можливого впливу приватних інтересів на службову діяльність. Окремі епізоди стали предметом журналістських розслідувань, у яких ішлося про потенційні ризики для прозорості та законності процесуального керівництва.

На місце, яке звільнив Андрій Яковлев, відомий тим, що збирав «відкупні» та хвалився зв’язками у Генеральній інспекції Офісу Генпрокурора, претендує Аміл Омаров. Одночасно зі звільненням Яковлева свої заяви на відставку подали перший заступник прокурора Іван Тарасов та заступник прокурора області Владислав Грюк.

Джерела наголошують, що заяви краще подавати українською мовою та перевіряти на граматику перед відправленням, аби уникнути непорозумінь. У минулому між працівниками системи траплялися ситуації, коли спілкування супроводжувалося нецензурною лексикою.

Справу, пов’язану з Омаровим та його родинним бізнесом, наразі закрито. Повна інформація про виявлені схеми буде опублікована окремо. Громадськість та експерти очікують від нового керівництва ефективних дій і наведення порядку у прифронтовому Харкові.

Директор Національне антикорупційне бюро України Семен Кривонос повідомив про ймовірну передачу конфіденційної інформації фігурантам справи Міндича. Йдеться про дані, які могли стосуватися спостереження за ними з боку інших правоохоронних структур. Такі обставини, якщо вони підтвердяться, можуть свідчити про серйозний витік службових відомостей і створюють додаткові ризики для ефективності досудового розслідування.

За словами Кривоноса, детективи бюро наразі зосереджені на встановленні джерела можливого витоку інформації щодо переміщення службових осіб. Перевіряються різні версії, включно з імовірним несанкціонованим доступом до закритих каналів обміну даними. Особлива увага приділяється внутрішнім процедурам безпеки та механізмам контролю за використанням оперативної інформації.

Окремо директор НАБУ повідомив про труднощі з отриманням даних із системи «Безпечне місто». За його словами, щодо частини автомобілів бюро не отримало логів доступу, що може свідчити про можливе втручання в систему або використання прав адміністратора для видалення записів. У НАБУ зазначили, що мають дані про перегляд певних транспортних засобів у внутрішніх матеріалах справи, однак офіційна відповідь свідчить про відсутність таких переглядів у системі.

Раніше в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі повідомляли, що учасники справи Міндича могли обговорювати питання неправомірних платежів у правоохоронних органах. Державне бюро розслідувань підтверджувало контакти з фігурантами до оголошення підозр.

Також у НАБУ заявили про виявлення можливого технічного засобу для прослуховування в помешканні співробітниці бюро, яка займалася розслідуванням цієї справи. Керівництво підрозділу детективів повідомило, що обставинам буде надано юридичну оцінку. Глава Спеціалізованої антикорупційної прокуратури припустив, що обладнання могло належати одному з правоохоронних органів і було встановлене без належного дозволу.

Представників Служби безпеки України запрошували на відповідне засідання парламентського комітету, однак вони не були присутні. Розслідування триває, а правоохоронні органи заявляють про намір встановити всі обставини можливих витоків інформації та технічного втручання.

Питання про оптимальний вік для народження дитини давно викликає жваві дискусії серед майбутніх батьків та медиків. Традиційні уявлення про «ідеальний» час материнства поступово змінюються: сучасна медицина акцентує увагу не на числі років, а на фізичному та психологічному стані жінки. Стереотипи про «занадто раннє» чи «надто пізнє» материнство втратили абсолютну силу, адже кожен організм має власні характеристики та ресурси для вагітності.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, оптимальний період для народження першої дитини зазвичай розташовується між 20 і 35 роками, проте цей показник є лише орієнтиром. Ураховуються фактори здоров’я репродуктивної системи, наявність хронічних захворювань, психологічна готовність до батьківства та соціальні обставини. Також важливим є партнерський аспект: стабільність відносин, підтримка родини та можливість створити безпечне і комфортне середовище для дитини.

Водночас лікарі наголошують, що сам по собі вік не є вирішальним чинником. У сучасних умовах багато жінок народжують після 35 років і проходять вагітність без серйозних ускладнень. Розвиток медицини дозволяє контролювати більшість потенційних ризиків за умови планування вагітності та регулярного медичного нагляду.

Після 35 років поступово зменшується оваріальний резерв, що може ускладнювати природне зачаття. Також з віком зростає ймовірність певних акушерських і генетичних ризиків. Однак фахівці підкреслюють: важливу роль відіграють спосіб життя, наявність або відсутність хронічних захворювань, рівень фізичної активності, харчування та психоемоційний стан.

Психологи додають, що батьківство — це не лише фізіологічний процес. Емоційна готовність, стабільні стосунки, фінансова спроможність і внутрішня зрілість не менш важливі, ніж біологічні показники. Дитина потребує часу, ресурсу та стабільного середовища, а тому оптимальний вік для народження часто визначається сукупністю факторів.

Сучасні тенденції свідчать, що жінки дедалі частіше відкладають материнство через здобуття освіти, кар’єрні плани або бажання досягти фінансової незалежності. Медики у відповідь радять незалежно від віку проходити повне медичне обстеження перед плануванням вагітності та консультуватися з лікарем.

Таким чином, універсальної цифри, яка б гарантувала «ідеальний» момент для народження дитини, не існує. Найкращий вік — це поєднання фізичного здоров’я, психологічної готовності та соціальної стабільності, помножене на відповідальне ставлення до власного організму.

Після перенесеної застуди або грипу чимало людей продовжують відчувати втому, сонливість і зниження концентрації уваги. Здається, що температура нормалізувалася, кашель майже зник, а нежить більше не турбує, проте сил для звичного ритму життя все одно бракує. Такий стан є природною реакцією організму на перенесене вірусне навантаження.

Під час хвороби імунна система працює в посиленому режимі, витрачаючи значні енергетичні ресурси. Організм мобілізує внутрішні резерви, активізує захисні клітини, прискорює обмінні процеси. Усе це потребує чималих затрат. Коли гострі симптоми відступають, тілу необхідний час, щоб відновити баланс і повернутися до стабільної роботи.

Лікарі радять звернути увагу на повноцінний раціон. Після хвороби організму необхідні білки, вітаміни та корисні жири. У щоденному меню варто збільшити кількість овочів і фруктів, продуктів із високим вмістом вітаміну C, а також риби, яєць, бобових і горіхів.

Недостатнє харчування може затягнути процес відновлення та підвищити ризик повторного зараження.

Фахівці наголошують на важливості достатнього споживання рідини. Вода, трав’яні чаї та легкі бульйони допомагають організму швидше нормалізувати обмін речовин.

Не менш важливим є сон. Імунна система активно відновлюється саме в нічний час. Медики рекомендують спати не менше 7–9 годин на добу та уникати перевтоми.

Після грипу не варто одразу повертатися до інтенсивних тренувань чи складного робочого графіка. Легка фізична активність — наприклад, прогулянки на свіжому повітрі — допоможе відновити тонус без перевантаження організму.

Різке повернення до активного способу життя може спровокувати повторне погіршення самопочуття.

Якщо слабкість триває більше кількох тижнів, з’являються ускладнення або підвищується температура, фахівці радять не зволікати з консультацією. Тривала втома може свідчити про поствірусний синдром або інші порушення.

Медики підкреслюють: відновлення після застуди — це не менш важливий етап, ніж саме лікування. Уважне ставлення до власного організму допоможе уникнути повторних хвороб і повернутися до звичного ритму життя без зайвих ризиків.

Безсоння залишається однією з найпоширеніших проблем сучасності, що впливає на фізичне та психічне здоров’я мільйонів людей. Постійний стрес, інформаційне перевантаження, активне використання гаджетів до пізньої ночі та напружений ритм життя формують умови, у яких повноцінний відпочинок стає розкішшю. Організм не встигає відновлюватися, нервова система перебуває у стані постійного збудження, а сон втрачає свою природну глибину й тривалість.

Сучасна людина часто ігнорує сигнали втоми, відкладаючи відпочинок на потім. Підсвідоме прагнення встигнути більше призводить до того, що ніч перетворюється на додатковий час для роботи або перегляду новин і соціальних мереж. Блакитне світло екранів пригнічує вироблення мелатоніну — гормону, який регулює цикли сну й бадьорості. У результаті засинання затягується, сон стає поверхневим, а ранкове пробудження супроводжується відчуттям виснаження.

Не менш важливо обмежити використання гаджетів перед сном. Синє світло від смартфонів і ноутбуків пригнічує вироблення мелатоніну — гормону, який відповідає за засинання. Бажано відкладати телефон щонайменше за годину до відпочинку.

Корисним може стати вечірній ритуал розслаблення. Теплий душ, читання паперової книги, спокійна музика або дихальні вправи допомагають мозку зрозуміти, що настав час відпочинку.

Важливу роль відіграє і середовище. Спальня має бути темною, тихою та прохолодною. Оптимальна температура для сну — приблизно 18–20 градусів. Надто тепле повітря або зайве світло можуть заважати глибоким фазам сну.

Також варто обмежити кофеїн та алкоголь. Кава після обіду або навіть невелика кількість алкоголю ввечері можуть порушити структуру сну, навіть якщо людина швидко засинає.

Регулярна фізична активність позитивно впливає на якість відпочинку. Водночас інтенсивні тренування краще завершувати за 3–4 години до сну, аби організм встиг перейти в режим розслаблення.

Якщо заснути не вдається понад 20–30 хвилин, фахівці радять не лежати в ліжку годинами. Краще встати, зайнятися спокійною справою та повернутися до ліжка, коли з’явиться відчуття сонливості.

Окрему увагу слід приділити контролю стресу. Медитація, практики усвідомленості або ведення щоденника можуть допомогти знизити рівень тривоги, який часто стає причиною безсоння.

Корисними є й прогулянки на денному світлі. Природне освітлення допомагає організму чітко розрізняти день і ніч, що сприяє правильному циклу сну.

Якщо ж проблеми зі сном тривають більше місяця або супроводжуються сильним виснаженням, варто звернутися до лікаря. Хронічне безсоння може впливати на імунітет, серцево-судинну систему та психічне здоров’я.

Якісний сон — це не розкіш, а базова потреба організму. Невеликі зміни у щоденних звичках можуть суттєво покращити самопочуття та повернути відчуття енергії.

Зима здатна непомітно, але відчутно змінювати внутрішній стан людини. Скорочення світлового дня, тривала похмурість і низькі температури поступово впливають на біологічні механізми, які регулюють настрій, сон і рівень енергії. За даними Real Simple, сезонні зміни можуть безпосередньо позначатися на виробленні серотоніну та мелатоніну — гормонів, що відповідають за відчуття емоційної стабільності та повноцінний відпочинок. Коли природного світла стає менше, порушуються циркадні ритми, організм гірше відновлюється, а ранкове пробудження перетворюється на справжній виклик.

Нестача сонячного світла знижує синтез серотоніну — нейромедіатора, який часто називають «гормоном гарного настрою». У результаті з’являється апатія, зменшується мотивація, зростає втомлюваність. Водночас підвищений рівень мелатоніну може спричиняти постійну сонливість і відчуття млявості навіть після тривалого сну. Так формується замкнене коло: людина почувається виснаженою, менше рухається, рідше буває на свіжому повітрі, що ще більше посилює негативний ефект.

Одна з найпоширеніших зимових реакцій — бажання залишатися вдома. Хоча це здається природним, тривале перебування у приміщенні без денного світла посилює відчуття ізоляції. Короткі прогулянки у світлу пору доби допомагають стабілізувати ритм дня та покращують настрій.

Ще одна звичка — збільшення часу перед екранами. Соцмережі та новинні стрічки стають основним способом проведення вечорів, але надлишок інформації може провокувати порівняння з іншими та відчуття власної недостатності, що підсилює тривожність.

Порушення сну — ще один фактор ризику. Нерегулярний графік відпочинку сигналізує організму про стрес. Вранці з’являється виснаження, яке часто компенсують кофеїном, але надмірна стимуляція лише посилює нервове напруження.

Фахівці також звертають увагу на тенденцію скасовувати плани через холод чи ожеледицю. Відмова від зустрічей і активностей зменшує соціальну взаємодію, що може посилювати тривожні думки. Підтримка звичного ритму життя допомагає зберігати психологічну рівновагу.

Алкоголь, який іноді сприймається як спосіб розслабитися взимку, у довгостроковій перспективі може підвищувати рівень тривожності. Аналогічний ефект має й надлишкове споживання кофеїну.

Важливу роль відіграє рух. Навіть легкі фізичні вправи або прогулянки активізують природні механізми зниження стресу. Регулярна активність сигналізує організму про безпеку та сприяє виробленню гормонів, що стабілізують настрій.

Окремо експерти наголошують на необхідності більш м’якого ставлення до себе. Самокритика та завищені вимоги в холодний сезон можуть лише посилити напруження. Натомість невеликі ритуали турботи про себе — стабільний сон, світло, рух і підтримка соціальних контактів — допомагають зберігати емоційний баланс.

Зима не обов’язково має бути періодом підвищеної тривожності. Невеликі зміни у щоденних звичках здатні значно покращити психологічне самопочуття навіть у найтемніші місяці року.

У родині Олександр Усик панує святкова атмосфера — старша донька чемпіона Єлизавета 24 лютого відзначила своє 16-річчя. Ця дата стала по-справжньому зворушливою для всієї сім’ї, адже шістнадцятиріччя — це символічний рубіж між дитинством і юністю, час нових мрій, сміливих планів і перших серйозних рішень.

З нагоди дня народження мама дівчини, Катерина Усик, опублікувала світлину доньки, доповнивши її теплими словами. У короткому привітанні вона ніжно звернулася до Єлизавети, назвавши цей вік «солодкими 16» та висловивши свою безмежну любов. Лаконічний підпис передав щирі емоції, які не потребують довгих пояснень — у ньому відчуваються гордість, підтримка й материнська турбота.

Публікація одразу викликала жваву реакцію підписників. Багато хто звернув увагу, як швидко подорослішала Єлизавета та наскільки впевнено вона виглядає. У коментарях дівчині бажають щасливої юності, здійснення мрій і мирного майбутнього.

Родина Усиків зазвичай оберігає приватне життя дітей від зайвої публічності, тому поява нових фото старшої доньки стала приємною несподіванкою для шанувальників. Водночас Катерина неодноразово наголошувала, що попри щільний графік і постійну увагу до персони її чоловіка, родина залишається для них головним пріоритетом.

Олександр та Катерина разом уже понад півтора десятиліття. Вони виховують чотирьох дітей і часто підкреслюють, що саме сімейна підтримка допомагає спортсмену долати найскладніші виклики у професійній кар’єрі.

Ситуація довкола державного підприємства «Нива» в Умані набуває дедалі більшого резонансу серед місцевої громади, трудового колективу та науковців. Йдеться про господарство, яке протягом багатьох років виконувало не лише виробничу, а й соціальну функцію, забезпечуючи стабільною роботою близько 150 родин. Нині ж працівники заявляють про ризики, що можуть призвести до фактичного знищення підприємства.

За словами співробітників, останнім часом відчувається зростання тиску та невизначеності щодо майбутнього господарства. Люди побоюються можливих кадрових рішень, зміни формату управління або інших кроків, які можуть негативно вплинути на стабільність роботи. Для багатьох родин «Нива» є основним місцем працевлаштування, тому будь-які загрози її діяльності сприймаються як серйозний соціальний виклик для регіону.

У публікаціях також згадували зв’язки Буніна з оточенням фігурантів справи щодо земель Національної академії аграрних наук. За повідомленнями медіа, це провадження розслідує НАБУ, а в матеріалах згадуються нардеп Анатолій Гунько та депутат обласної ради Олександр Поляруш.

Сергій Бунін працює у Комітеті Верховної Ради з питань аграрної та земельної політики. На цьому тлі увагу привертає його декларація. У ній зазначено значний обсяг нерухомості у Києві та Київській області.

Серед активів — земельна ділянка площею 601 м² у передмісті столиці та житловий будинок площею 80,4 м². У відкритих кадастрових даних зафіксовані розбіжності між датами набуття права власності, вказаними у декларації, та датами реєстрації в державному реєстрі.

Окремо задекларовано п’ять земельних ділянок і п’ять житлових будинків по 129,6 м² кожен у ще одному населеному пункті поблизу Києва. За даними відкритих карт, на цій території розташований комплекс таунхаусів. У кадастрі також відображені відмінності в датах реєстрації прав.

У Києві депутат зазначив дві квартири, одна з яких перебуває у спільній частковій власності, а інша використовується на правах користування. Також у декларації вказані два офісні приміщення, один із яких не відображається у відкритому реєстрі нерухомості.

Серед транспортних засобів задекларовано автомобіль Volkswagen Touareg 2007 року випуску. Окрім цього, депутат користується на умовах оренди двома автомобілями преміум-класу — Mercedes-Benz GLS 450 2017 року та Mercedes-Benz S400 2020 року, власниками яких є українські юридичні особи.

У звітному періоді основним доходом Буніна була заробітна плата народного депутата — 706 249 гривень. Також у декларації зазначено 230 тисяч доларів США готівкою та кошти на банківських рахунках у гривні, доларах і євро.

Серед компаній, із якими пов’язували депутата, фігурує ТОВ «Грант» (ЄДРПОУ 31301790), де він до 2019 року був керівником. Пізніше право власності перейшло до родичів. Компанія згадувалася у кримінальному провадженні, яке розслідувало Головне слідче управління СБУ. Суд скасував арешт її активів через відсутність установленої причетності до інкримінованих злочинів.

Також у минулому в матеріалах слідства згадувалося ТОВ «Аеросвіт» (ЄДРПОУ 21457844), діяльність якого припинена у 2014 році. Компанія фігурувала в розслідуванні щодо закупівель у КП «Міжнародний аеропорт Кривий Ріг».

Ім’я Буніна також неодноразово згадували у медіа в контексті так званої «групи Павлюка» — кола депутатів, яких пов’язували з бізнесменом Іллею Павлюком. Сам Павлюк не є народним депутатом, а юридичних рішень щодо протиправності таких контактів немає.

Окремий резонанс у 2021 році викликала поява Буніна у Вищому антикорупційному суді, де він разом із колегами взяв на поруки бізнесмена, підозрюваного у наданні неправомірної вигоди. Цей крок тоді став предметом публічної дискусії.

Наразі ситуація довкола державного підприємства «Нива» залишається відкритою. Процесуальних рішень щодо можливих порушень не оприлюднено, а правову оцінку твердженням має надати слідство у разі відкриття відповідних проваджень.

Український скелетоніст Владислав Гераскевич опинився в центрі спортивного скандалу після того, як йому заборонили використовувати обладнання під час міжнародних змагань. Цей крок викликав широкий резонанс у спортивних колах, адже Гераскевич є одним із провідних атлетів України в цій дисципліні. Заборона стосується спеціального ковзанярського обладнання, яке спортсмен застосовував для підвищення ефективності своїх заїздів.

За словами представників Федерації бобслею та скелетону України, рішення міжнародних органів прийнято на підставі порушення технічних правил, що регламентують використання спортивного спорядження. Водночас тренери та колеги Гераскевича наголошують, що спортсмен завжди дотримувався норм, і вони вважають це обмеження несправедливим.

Міжнародний олімпійський комітет заборонив використання цього шолома, аргументуючи рішення правилами щодо нейтральності спортивної символіки.

«МОК забороняє використання мого шолома на офіційних тренуваннях та змаганнях. Рішення, яке просто розбиває серце. Відчуття, що МОК зраджує тих спортсменів, які були частиною олімпійського руху, не даючи можливості вшанувати їх на спортивній арені», — написав Гераскевич.

Він наголосив, що раніше МОК допускав подібні вшанування пам’яті спортсменів в інших країнах, однак цього разу для України, на його думку, застосували окремі обмеження. Скелетоніст повідомив, що готує офіційний запит до комітету та планує відстоювати право виступати саме в цьому шоломі.

На ситуацію відреагував і президент України Володимир Зеленський. Він зазначив, що на шоломі зображені портрети українських спортсменів, яких убила Росія, зокрема фігуриста Дмитра Шарпара, який загинув у боях під Бахмутом, та 19-річного біатлоніста Євгена Малишева, якого вбили окупанти поблизу Харкова.

«Дякую прапороносцю нашої збірної Владиславу Гераскевичу за те, що нагадує світові ціну нашої боротьби. Ця правда не може бути незручною чи називатися “політичною акцією”. Це нагадування всьому світу про те, що таке сучасна Росія», — заявив глава держави.

Президент підкреслив, що місія олімпійського руху полягає у захисті миру та життя, і саме про це, на його думку, говорить ініціатива українського спортсмена.

Історія з забороною шолома вже викликала резонанс у спортивній спільноті та соцмережах. Багато українців розцінили рішення МОК як несправедливе та таке, що обмежує право на вшанування пам’яті загиблих.

Футбольний клуб «Карпати» зі Львова повідомив про кадрові зміни всередині команди, що стосуються її лідерської структури. Відтепер капітанську пов’язку довірено центральному захиснику, який став новим голосом роздягальні та ключовою фігурою на полі. Рішення було ухвалене тренерським штабом після детального аналізу як ігрових, так і особистісних якостей гравця.

У клубі підкреслюють, що новий капітан користується великою повагою серед партнерів по команді, вирізняється стабільною грою, холоднокровністю в обороні та вмінням брати відповідальність у вирішальні моменти матчів. Саме ці риси стали визначальними при виборі нового лідера, який має об’єднувати колектив і задавати тон як під час тренувального процесу, так і в офіційних поєдинках.

Віцекапітанами команди призначено Амбросія Чачуа та Едсона, який приєднався до «Карпат» узимку після переходу з «Руху». У клубі наголошують, що вибір нового капітана ґрунтується не лише на ігрових показниках, а й на авторитеті футболіста, його професійній поведінці та дисципліні в колективі.

Зміна капітана стала наслідком інциденту, що стався 7 лютого під час зборів у Іспанії. Перед контрольним матчем проти шведського ГАІКа Денис Мірошниченко звернувся до команди російською мовою, що викликало гостру внутрішню реакцію. Поєдинок завершився поразкою «Карпат» з рахунком 0:1, після чого дискусія всередині команди лише загострилася.

У пресслужбі клубу зазначили, що ухвалені кадрові рішення мають на меті посилення командного духу, підтримку внутрішньої дисципліни та підкреслення цінностей, яких дотримується клуб. Владислав Бабогло вже приступив до виконання обов’язків капітана та провів перші настанови для команди в новому статусі.

Народний депутат України та олімпійський чемпіон Жан Беленюк висловив занепокоєння тенденціями, які можуть призвести до масштабного повернення Російської Федерації у міжнародний спортивний простір уже у 2026 році. Йдеться не лише про участь російських спортсменів у змаганнях, а й про можливість виступів під власною державною символікою. На думку Беленюка, ці процеси вже запущені, розвиваються досить активно і дедалі більше нагадують сформовану реальність, а не віддалені припущення.

За його словами, останні рішення та сигнали з боку окремих міжнародних спортивних інституцій свідчать про поступове пом’якшення позиції щодо країни-агресора. Це відбувається на тлі повномасштабної війни проти України, що, на переконання депутата, створює небезпечний прецедент. Спорт у такій ситуації ризикує стати інструментом політичної легітимізації держави, яка грубо порушує міжнародне право.

«Це вже можна констатувати як факт. Справедливо це? Ні, не справедливо. Але це політика. А ми давно зрозуміли, що спорт — її невід’ємна частина, і частина далеко не завжди справедлива», — зазначив він.

На цьому тлі українські спортсмени також повідомляють про зміну настроїв у міжнародних структурах. Раніше олімпійці розповідали, що Міжнародний олімпійський комітет закликав їх утриматися від антиросійських акцій та публічних протестів під час майбутньої зимової Олімпіади-2026.

Крім того, останнім часом низка міжнародних спортивних федерацій поступово пом’якшує або повністю знімає обмеження щодо участі російських атлетів у змаганнях. У деяких видах спорту їм уже дозволяють виступати в нейтральному статусі, а подекуди обговорюється й можливість повернення національної символіки.

Експерти зазначають, що така політика може викликати додаткову напругу, адже Україна неодноразово наполягала на повній ізоляції російського спорту через війну. Водночас міжнародні організації дедалі частіше апелюють до принципу «поза політикою», що на практиці виглядає суперечливо.

Таким чином, питання участі Росії у великих турнірах, включно з Олімпіадою, може стати одним із найбільш дискусійних у світовому спорті найближчого року.