Економіка

З 1 червня ціни на електроенергію для бізнесу в Україні зростуть. Ця рішуча міра була ухвалена на засіданні Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Нові граничні тарифи, встановлені на ринку на добу наперед (РДН) та внутрішньодобовому ринку (ВДР), передбачають зростання цін на електроенергію в різний час доби. Зокрема, з 00:00 до 07:00 та з 11:00 до 17:00 ціни підвищаться до 5600 грн/МВт•год, що становить значний приріст у порівнянні зі старими 3000 грн/МВт•год та 5600 грн/МВт•год відповідно. У період з 07:00 до 11:00 та з 23:00 до 24:00 тариф становитиме 6900 грн/МВт•год (раніше — 5600 грн/МВт•год та 3000 грн/МВт•год відповідно). У вечірні години з 17:00 до 23:00 ціни на електроенергію зростуть до 9000 грн/МВт•год, що порівняно з попередніми 7500 грн/МВт•год. Мінімальна гранична ціна залишається стабільною на рівні 10 грн/МВт•год. Нові граничні ціни також встановлені на балансуючому ринку: з 00:00 до 07:00 — 6600 грн/МВт•год, з 07:00 до 17:00 та з 23:00 до 24:00 — 8250 грн/МВт•год, а з 17:00 до 23:00 — 10 000 грн/МВт•год. Мінімальна гранична ціна залишається незмінною — 0,01 грн/МВт•год. Крім того, Кабінет Міністрів затвердив новий тариф на електроенергію для населення з 1 червня 2023 року. Він збільшився до 2,64 грн/кВт•год, що становить збільшення в 1,5-1,8 рази порівняно з попереднім. Раніше, з 1 листопада 2022 року по 31 травня 2023 року, тариф для індивідуальних побутових споживачів становив 1,44 грн/кВт•год при споживанні до 250 кВт•год та 1,68 грн/кВт•год, якщо споживання перевищувало 250 кВт•год (цей тариф існував з 2017 року). Це підвищення мало забезпечити додаткові надходження до бюджету у розмірі 28-30 млрд грн від населення для підготовки до опалювального сезону 2023/2024. Проте навіть новий тариф не вважався рентабельним. Згідно з планами, підвищення тарифів для населення планувалося і на 2024 рік. Але до кінця травня 2024 року уряд не вніс змін до тарифів, як обіцяв прем’єр-міністр Денис Шмигаль. У травні 2024 року Кабінет Міністрів виділив 7 млрд 168 млн грн на закупівлю обладнання для відновлення високовольтної мережі та покращення синхронізації енергосистеми України та ЄС, використовуючи грантові кошти від Світового банку.

Чи буде підвищений тариф для населення з 1 червня 2024 року ще не вирішено. Думки аудитора Михайла Крапивка підкреслюють, що підвищення необхідне для забезпечення ремонту об'єктів енергетики. Інші експерти вважають, що здорожчання електроенергії змусить населення економити енергію. Проте наголошується, що роз'яснювальна робота може бути неефективною, і лише фінансові штрафи можуть змінити споживацьку поведінку. Також відзначається, що відключення від електроенергії є більш простим для боржників, ніж від інших комунальних послуг, тому за неї зазвичай платять більш дисципліновано.

З початку повного масштабу війни борги населення за електроенергію зросли на 40%, що становить близько 15 млрд грн, за даними радника міністра енергетики Юрія Бойка. Це свідчить про те, що навіть зараз не всі громадяни можуть виплачувати нинішні тарифи, які вважаються "дешевими". Найбільше боржників виявлено у Києві та області, на Дніпропетровщині та Харківщині.

Україна отримує більшість своєї електроенергії від атомних станцій, але також користується послугами альтернативних джерел, таких як сонячна та вітрова енергія. Проте, внаслідок російських атак багато теплових та гідроелектростанцій вийшли з ладу, а частина атомних станцій перебуває на ремонті. Це призвело до нестачі електроенергії, яку компенсують вимиканням промислових та побутових споживачів, а також закупівлею енергії з-за кордону за високими цінами.

На належність підвищення тарифів закликав народний депутат Сергій Нагорняк. Він пояснив, що державні компанії "Енергоатом" та "Укргідроенерго" виходять на виручку між ринковою вартістю електроенергії та пільговим тарифом для населення, що призводить до значних втрат. За прогнозами Нагорняка, у цьому році тариф для побутових споживачів може зрости з 2,64 до 6 грн/кВт-год, що дозволить залучити кошти для добудови нових енергоблоків та розвитку гідроенергетики. "Потрібно говорити правду людям. Якщо ми не приймемо радикальних рішень, то взимку ми матимемо з 24 годин на добу лише 12 або 18 годин світла, через величезний дефіцит", – зазначив народний депутат від "Слуги народу" Сергій Нагорняк.

З 22 березня 2024 року росіяни почали знову масово атакувати українські електростанції, повідомив Міністр енергетики Герман Галущенко, зазначивши, що у результаті останніх ворожих масованих обстрілів українська енергосистема втратила 8 ГВт потужності. Він також застеріг про складнощі з постачанням електроенергії влітку і взимку, оскільки декілька теплових і гідроелектростанцій були пошкоджені внаслідок атак.

Наразі українські енергетики знаходяться в напруженій ситуації, намагаючись забезпечити стабільне постачання електроенергії, але без підвищення тарифів це може бути складно. За словами народної депутатки Інни Совсун, державні підприємства "Енергоатом" та "Укргідроенерго" понесли значні витрати на пільгові тарифи для населення у 2023 році. Прогнозовані потреби України у фінансуванні на відновлення об’єктів електроенергетики до 2026 року становлять 110 млрд грн, при цьому "Енергоатом" має борги на суму 18 млрд грн. Таким чином, для відновлення енергетичної інфраструктури буде потрібно залучати кошти з-за кордону, оскільки внутрішні ресурси будуть недостатні.

Експерт з енергетики Українського інституту майбутнього, Андріан Прокіп, прогнозує, що ситуація з аварійними та плановими вимкненнями електроенергії може тривати до вересня. Після цього передбачається нормальний період, коли будуть виправлені технічні проблеми на електростанціях та споживання енергії знизиться завдяки теплій погоді. Однак цей період може бути обмеженим, адже вже через 1,5-2 місяці ситуація може погіршитися, особливо в листопаді.

Чи будуть українці знову зіткнутися з вимиканням електроенергії, залежить від того, як швидко вдасться зібрати кошти на ремонт енергетичних об’єктів, а також наявність необхідного обладнання та захисних систем. Необхідно також забезпечити належний рівень захисту енергосистеми від можливих атак.

У січні 2024 року експерт Юрій Корольчук наголошував, що вартість електроенергії для населення може зрости до 3,5-4 грн/кВт•год, оскільки міжнародні партнери тиснуть на підвищення тарифів до ринкового рівня. Однак, це може стати причиною накопичення більшого обсягу боргів за комунальні послуги серед населення. Експерт Геннадій Рябцев вважає, що справедливим буде тариф на рівні 4,8 грн/кВт•год для компенсації витрат на ремонт та поновлення обладнання. Директор енергетичних програм Центру Разумкова, Володимир Омельченко, прогнозує підвищення тарифу до 3,5 грн/кВт•год у літні місяці.

Нацкомісія з регулювання в енергетиці та комунальних послугах (НКРЕКП) ще рік тому пропонувала підвищити тариф для населення на електроенергію до 5,5 грн/кВт•год. За словами директора Центру досліджень енергетики Олександра Харченка, ринковий тариф на електроенергію для населення в Україні, за оцінкою аналітичного центру DiXi Group, повинен становити від 5,5 до 6,5 грн/кВт•год. Проте, через те, що тарифи не є ринковими, різницю в них компенсують державні компанії, такі як «Енергоатом» (атомні станції) та «Укргідроенерго» (гідроелектростанції).

На кінець 2023 року передбачалося, що без підвищення тарифів борги енергетичних компаній складуть 80 млрд грн, з них 46 млрд грн – борги через «Енергоатом» та «Укргідроенерго». Наразі в Україні найнижчі тарифи на електроенергію для населення в Європі – 6,37 євро за 100 кВт•год. У Польщі – 19,19 євро, в Угорщині – 9,52 євро, у Словаччині – 19,72 євро, у Румунії – 16,09 євро, у Франції – 30,57 євро, у Німеччині – 38,13 євро. Проте, таке порівняння складно, оскільки в інших країнах вищі зарплати та пенсії.

Рік тому народний депутат Андрій Герус вказував на необхідність 40 млрд грн (або 1 млрд доларів) для відновлення енергосистеми. Згідно з розрахунками Київської школи економіки, заміна обладнання обійшлася б у 8,1 млрд доларів. Частково енергосистему відновили перед опалювальним сезоном, але потім знову зазнали руйнувань через російські атаки. Заступник міністра енергетики Микола Колісник заявив, що завдяки перегляду тарифів на електроенергію для побутових споживачів українська енергосистема отримала (або відновила) 3 ГВт потужностей.

Аргументи на користь підвищення тарифу на електроенергію для населення часто не звертають уваги на роль бізнесу у відновленні електростанцій. Частина теплових електростанцій належить групі ДТЕК Ріната Ахметова, і неясно, чи планує держава допомагати у відновленні цих об’єктів за рахунок підвищення тарифів. За даними компанії, ремонти на пошкоджених об’єктах здійснювалися за їхні кошти або завдяки залученим кредитам. Проте голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко вважає, що за підвищенням тарифів стоять інші мотиви. Він прогнозує, що вже з червня тарифи на електроенергію зростуть з 2,64 до 3,5-4 грн за кВт•год, а це пов’язує з “зеленим тарифом”.

“Це мало пов’язано з імпортом електроенергії. Обсяг імпорту, який на сьогодні ми залучаємо, становить всього 1-1,5% від загальної кількості електроенергії, яку ми споживаємо. Тому говорити про те, що підвищуються тарифи через збільшення імпорту – це неправда”, – зауважує Попенко.

Він вважає, що відновлення енергетичної інфраструктури не обов’язково пов’язане з підвищенням тарифів. Наприклад, для відновлення об’єктів “Центренерго” з державного бюджету виділено 1,5 млрд грн. Однак, кошти від підвищення тарифу можуть бути використані для захисту газових сховищ України, які атакують росіяни і є важливими для майбутнього опалювального сезону.

Олег Попенко наголошує, що уряд має величезні борги перед інвесторами у сфері “зеленої” енергетики, які наразі становлять приблизно 25 млрд грн (зі зменшенням з 32 млрд грн на кінець минулого року). Основна частина цих боргів належить за 2022 рік. За словами експерта, влада не робить достатньо для вирішення цієї проблеми та перекладає борги перед бізнесом на держбюджет.

Попенко зазначає, що імпорт електроенергії з Польщі, Словаччини, Угорщини та Молдови є дешевшим, ніж її вартість на внутрішньому ринку України, тому імпорт є більш привабливим для закриття нестачі енергії на ринку. “Уряд міг би змусити всіх інвесторів “зеленої” енергетики самостійно виходити на ринок електроенергії та продавати її на ринку РДН чи ВДР. А держава взяла на себе зобов’язання виплачувати все це інвесторам з державного бюджету вдвічі дорожче, ніж коштує електроенергія. Ми можемо скористатися періодом війни та на це питання впливати”, – додає Попенко.

Станом на вересень 2023 року борг держави перед виробниками “зеленої” енергетики складав 35 млрд грн. Проте за останні роки держава розрахувалась із ними лише частково. Голова правління державного підприємства “Укренерго” Володимир Кудрицький зазначив, що борги перед цією компанією становлять приблизно 59 млрд грн, а сама компанія винна іншим учасникам ринку понад 50 млрд грн. Така ситуація призвела до того, що частина виробників “зеленої” енергетики відмовляється від “зеленого” тарифу та хоче продавати електроенергію за ринковими цінами, оскільки борги держави тягнуться з 2019 року, а розрахунки здійснюються лише частково.

З початку 2010-х років в Україні виникло активне зацікавлення у “зеленій” енергетиці, яке було підтримане високими тарифами. У цей час відбуваються величезні інвестиції в цей сектор, що в основному регулюються державою через спеціальне підприємство “Гарантований покупець”. Проте, ця ситуація призвела до надмірної залежності від “зеленої” енергії та надмірного використання бюджетних коштів для покриття різниці між високими тарифами та ринковими цінами на електроенергію.

З 2022 року, внаслідок війни, частина сонячних та вітрових електростанцій опинилася в окупації, а деякі були зруйновані, що спричинило зменшення виробництва електроенергії ними. У 2024 році в Україні “зелений” тариф для сонячних електростанцій склав 0,146 євро за кВт•год електроенергії, що було знижено порівняно з попереднім значенням у 0,164 євро/кВт•год з 2020 року. Цей тариф має чинність до 2030 року. Середній тариф для вітрових електростанцій становив 0,088 євро/кВт•год. Важливо відзначити, що у випадку вітрових електростанцій ринкова ціна на електроенергію іноді може бути навіть вище, ніж тариф, запропонований державою.

Це підвищення тарифів на електроенергію має декілька цілей. Одна з них – розрахунок з боргами, на які нарвалися державні компанії “Енергоатом” та “Укренерго”, і відновлення державних електростанцій та інфраструктури для передачі електроенергії. Проте, чи вирішить це проблеми держави та забезпечить безперебійне постачання електрики до будинків населення – поки що невідомо. Ясно, що вимкнення світла будуть продовжуватися, однак можуть стати менш частими, доки триватиме процес відновлення енергетики, а ризик блекаутів буде мінімальним.

У висновку можна зазначити, що проблема боргів перед виробниками "зеленої" енергетики та недостатнє вирішення цієї проблеми становить серйозну загрозу стабільності енергетичного сектору України. Борги та незадовільна взаємодія між державою та виробниками електроенергії можуть призвести до скорочення виробництва "зеленої" енергії та збільшення ризику енергетичних криз. Підвищення тарифів на електроенергію може стати одним із шляхів розрахунку з боргами, проте це може також призвести до соціальної напруги та погіршення фінансового стану населення. Важливою є не лише фінансова, а й політична воля для знаходження компромісу та розв'язання проблем енергетичного сектору, а також для створення стабільної та ефективної системи виробництва та постачання електроенергії в Україні.

У відповідності до законопроекту №11264, українці віком від 21 до 58 років стануть перед новим податком, але будуть виключені окремі категорії. Верховна Рада пропонує введення оподаткування для осіб бездітних та тих, хто має менше ніж троє дітей. Зазначений законопроект був оприлюднений на веб-порталі парламенту для ознайомлення 20 травня. Ініціатором цього закону є народний депутат від партії "Слуга народу" Сергій Дмитрович Гривко. У тексті документу зазначається про тимчасове введення "демографічного збору" для громадян України. "Тимчасово, до ухвалення рішення Верховної Ради України про завершення демографічної реформи, встановлюється демографічний збір", – вказано у документі. Згідно з цим законопроектом, сплачувати збір будуть всі фізичні особи віком від 21 до 58 років, за винятком: Окрім того, ставки "демографічного збору" визначені наступним чином: Сергій Гривко, народився у 1985 році та був обраний народним депутатом дев’ятого скликання від партії "Слуга народу" у 2019 році. Він є членом Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. У вересні 2023 року Гривко вніс законопроєкт, спрямований на зменшення терміну ув’язнення для засуджених, які виробляють електроенергію на велосипедних установках. Депутат заявив, що ця ініціатива дозволить засудженим виконувати норми, встановлені Міністерством Юстиції, та зменшити термін ув’язнення на 30 днів протягом року. Також варто зазначити, що в Раді розглядається законопроєкт щодо пом’якшення покарань для ухильників. Згідно з цією ініціативою, запропоновано чотири альтернативи позбавленню волі. Передбачається, що це дозволить державі зекономити ресурси та, можливо, навіть збільшити доходи до бюджету.

Висновки до вищезгаданої статті вказують на важливість розгляду нового законопроекту щодо введення "демографічного збору" в Україні. Ця ініціатива спрямована на стимулювання народжуваності та підтримку сімей з дітьми. Ініціатором законопроекту є народний депутат Сергій Гривко. Законопроект передбачає тимчасове введення оподаткування для бездітних громадян та тих, хто має менше трьох дітей у віці від 21 до 58 років. Також ставки "демографічного збору" визначені в документі. Паралельно з цими зусиллями у Верховній Раді розглядаються інші законопроекти, спрямовані на пом'якшення покарань для ухильників та зменшення термінів ув'язнення. Загалом, ці ініціативи можуть мати велике значення для держави, сприяючи розвитку суспільства та підвищенню демографічного потенціалу країни.

Міністерство фінансів України виконало важливу задачу передбачення майбутніх обов'язкових виплат за державним боргом до 2050 року, подаючи детальний розрахунок на річні виплати. Ця величезна робота стала можливою завдяки прогнозній статистиці, яку забезпечує Мінфін, розкриваючи обсяги та терміни виплат за наявними угодами на конкретні дати. Зважаючи на постійні зміни у розмірах та умовах обслуговування боргу, особливо в умовах складностей, пов'язаних із військовим конфліктом та змінами в обсягах фінансової підтримки зовнішніх партнерів та внутрішніх запозичень, цей прогноз постійно оновлюється та коригується.

На даний момент, прогноз Мінфіну, заснований на дані до 1 травня, відображає реальну картину майбутніх виплат. Державний борг України включає як внутрішні, так і зовнішні зобов'язання, не розглядаючи гарантованого державою боргу та боргів приватного сектору.

Згідно з цим прогнозом, сума виплат за державним боргом до 2050 року є вражаючою: близько 8,5 трильйонів гривень. На перший погляд, це значна сума, перевищуючи навіть номінальний ВВП України на поточний рік. З цієї загальної суми, приблизно 5,5 трильйонів планується витратити на погашення основної суми боргу, тоді як близько 3 трильйонів буде сплачено у вигляді відсотків.

Щорічно прогнозується складне завдання балансування фінансових потоків для забезпечення вчасних виплат, що відображає значення ефективного управління економікою країни та необхідність стратегічного планування. Такий прогноз допомагає уникнути фінансових криз, забезпечує стабільність та довіру на міжнародному фінансовому ринку, а також сприяє стабільному розвитку України на майбутні роки.

У минулому вже докладно аналізувалися обсяги державних зобов'язань, які Україна має сплатити до кінця 2024 року. Прогнозована сума перевищує 1 трильйон гривень, що становить серйозний фінансовий виклик для країни.

Важливо зазначити, що в 2022 році країни-кредитори України, зокрема країни "Великої сімки" (G7) та Паризький клуб, виявили розуміння та гнучкість, надаючи Києву тимчасову відстрочку з обслуговування суверенного боргу до кінця 2023 року. Цей крок став важливим заходом для зменшення фінансового тиску на уряд та дозволив знайти час для подальших переговорів щодо умов реструктуризації боргу.

У грудні 2023 року було прийнято рішення про подовження термінів реструктуризації боргу до кінця березня 2027 року. Це рішення дало Україні додатковий час для вирішення фінансових питань та підготовки до виплат з урахуванням змін у економіці та світових фінансових ринках. Такий крок також відображає довіру міжнародної спільноти до здатності України вирішувати складні фінансові виклики та дотримуватися своїх зобов'язань.

Ці кроки в напрямку реструктуризації боргу є важливими для стабілізації фінансової ситуації країни та забезпечення її фінансової стійкості в майбутньому. Однак необхідно пам'ятати, що це лише перший крок у довгому шляху до економічного відновлення та стійкого розвитку України.

У висновку слід зазначити, що прогнозування та розрахунки щодо державного боргу України до 2050 року є надзвичайно важливими для ефективного управління фінансовими ресурсами країни. Врахування змін у сумах та умовах обслуговування боргу дозволяє уряду вчасно планувати фінансові виплати та забезпечувати стабільність економічного розвитку.

Реструктуризація боргу та узгодження нових умов з кредиторами є важливим етапом для забезпечення фінансової стійкості країни та відновлення економічного зростання. Надання відстрочок та гнучких умов погашення свідчить про довіру міжнародної спільноти до України та її здатності вирішувати фінансові виклики.

Проте важливо пам'ятати, що реалізація прогнозів та виконання зобов'язань щодо сплати боргу потребує постійного моніторингу та ефективного управління фінансами. Тільки за умови стратегічного планування та відповідального ставлення до фінансових ресурсів можна забезпечити стійке економічне зростання та добробут громадян України.

На сучасному етапі розвитку ринку нерухомості Києва можна відзначити значний ріст вартості житла, що створює нові виклики для всіх учасників цього ринку. Протягом останніх місяців спостерігається стрімке зростання цін на квартири, що вимагає уважного аналізу та розуміння тенденцій у кожному районі столиці. На вторинному ринку міста помітно підвищилися ціни на житло за останні півроку, в результаті чого середня вартість квадратного метра зросла на практично 5 000 гривень, піднімаючись з 52 771 до 57 730 гривень.

Аналізуючи ситуацію за районами, варто зазначити значні відмінності в ціновій політиці. Наприклад, середня вартість квадратного метра житла може коливатися від 42 654 до 85 791 гривень в залежності від місця розташування. Найбільш доступним для покупців виявився Деснянський район, де ціна за квадратний метр становить 42 654 гривень. У той же час, найвищі ціни зафіксовані в Печерському районі, де вартість "квадрату" досягає середньої позначки в 85 791 гривень.

Найбільш популярними серед покупців є однокімнатні квартири, проте їх вартість значно варіюється в залежності від району. Так, в середньому ціна за "квадрат" для однокімнатних квартир становить 54 000 гривень, проте в найбільш доступних районах ця цифра може бути істотно нижчою.

Варто відзначити, що в найдешевших сегментах ринку знайти доступні пропозиції може бути складніше, оскільки кількість оголошень з цінами нижче 15 000 гривень за "квадрат" складає лише 0,1%. Такі дані свідчать про загальний тренд зростання цін на житло у місті та необхідність обережного аналізу для покупців та інвесторів.

У висновках можна підкреслити ключові моменти статті та зробити висновки на їхньому основі:

• Ринок нерухомості в Києві переживає активний етап змін, пов’язаний із стрімким зростанням цін на квартири.

• Цінова політика різних районів столиці значно відрізняється, відображаючи різні рівні попиту та пропозиції.

• Найдешевші квартири знаходяться в Деснянському районі, тоді як найвищі ціни спостерігаються в Печерському.

• Однокімнатні квартири є найбільш популярними серед покупців, але їхня вартість сильно залежить від району розташування.

• У найдешевших сегментах ринку доступні пропозиції є рідкісні, що відображає загальний тренд зростання цін у місті.

Отже, висновки свідчать про важливість докладного аналізу для покупців та інвесторів на ринку нерухомості в Києві, а також про необхідність уважності при визначенні стратегій покупки та продажу житла.

В’ячеслав Лисенко, співвласник СЕО Клубу України, опинився під прицілом українських правоохоронних органів після звинувачень у відкритті нелегального казино та шахрайського кол-центру у Києві. Ця ситуація викликає серйозне обурення та хвилювання не лише серед громадськості, а й у бізнес-спільноті. Згідно з інформацією від ua.news, правоохоронні органи стежили за діями В’ячеслава Лисенка протягом восьми місяців, а 30 квітня під час обшуку його бізнес-центру за адресою вул. Дегтярівська 33В виявили низку порушень.

У вказаному бізнес-центрі правоохоронці виявили нелегальне казино, де грали в азартні ігри депутати та особи з елітарного кола міста. Крім того, було розкрито шахрайський кол-центр, який використовувався для обману громадян Чехії, Німеччини та України. Детективи Територіального управління БЕБ у Києві повідомили, що нелегальне казино знаходилося на дев’ятому поверсі будівлі, тоді як кол-центр функціонував на четвертому поверсі. Під час обшуку правоохоронці вилучили покерне обладнання, комп’ютери, бухгалтерську документацію, відеозаписи відвідувань казино та конверти з готівкою для видачі винагороди гравцям.

Один з фігурантів справи, Михайло Слєпуха, директор у компаніях, що належать акціонеру логістичної компанії Meest China та члену наглядової ради CEO Club Ukraine В’ячеславу Лисенку, був оголошений підозрюваним. Сам Лисенко уникнув затримання та залишив межі країни. Під час обшуку житла одного з фігурантів правоохоронці вилучили значну суму грошей в різних валютах, для якої не було офіційного пояснення походження.

Поміж іншого, у тій самій будівлі на четвертому поверсі був виявлений ще один кол-центр, діяльність якого спрямовувалася на шахрайське викривання коштів громадян України, Німеччини та Чехії. Основний метод шахрайства полягав у телефонних дзвінках, під час яких потерпілим пропонували інвестувати у програмне забезпечення для автоматичної торгівлі криптовалютами з непідтвердженим доходом. Після переказу грошей на вказані центром рахунки зв’язок із шахраями припинявся.

Правоохоронні органи розпочали досудове розслідування цієї справи за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України. В’ячеслав Лисенко, якого обвинувачують у злочинах, відомий як активний учасник української бізнес-спільноти, проте його дії в цій справі викликали широкий резонанс та обурення.

В’ячеслав Лисенко – це відомий український мільйонер, який здобув своє становище завдяки активній діяльності в сфері торгівлі та логістики, зокрема на «китайській хвилі» та в торгівлі контрафактними товарами. Він широко рекламує свої успіхи та досвід, а також позитивні аспекти своєї особистості. Однак останнім часом Лисенка звинувачують у зайвій саморекламі, омані громадськості та отриманні прибутку за рахунок сумнівних схем, пов'язаних з китайськими товарами та контрабандою.

Відомий як засновник компанії «Укр-Китай Комунікейшин», Лисенко активно позиціонує себе як експерта з економічних питань, громадського діяча та бізнес-наставника. Стартовавши свою кар'єру з бартерних угод та торгівлі нафтопродуктами, він зумів розвинути свій бізнес та налагодити контакти з Китаєм, що дозволило йому отримати значний прибуток.

Хоча Лисенко заявляє про свою чесність та прогресивний підхід до бізнесу, його діяльність викликає критику з боку громадськості. Зокрема, йому доводиться відповідати за впровадження схем, які призвели до заповнення українського ринку контрафактними товарами, а також за спроби залучення інвестицій у сумнівні проекти.

Незважаючи на свої спонсорські зусилля у сфері спорту та участь у різних благодійних проектах, Лисенко не уникає критики з боку громадськості через його вплив на українську економіку та сумнівні практики в бізнесі.

Китайські товари, особливо ті, що замовляються великими оптовими партіями, часто відрізняються низькою якістю та є бракованими. Навіть сам Лисенко не може відкинути цей факт, зізнавшись, що часто замовлені його компанією товари приходили в непридатному стані. Тим не менш, він стверджує, що зараз усі замовлення з Китаю приходять практично в ідеальному стані. Однак, покупці його компанії, які зверталися до інтернет-магазину Meestchina, зауважують радикальне погіршення обслуговування. Товари пропадають, а клієнти скаржаться на негативний досвід, скандали та важкості у вирішенні проблем.

Наразі основними активами В’ячеслава Лисенка є ресурси meest.cn та ukr-china.com, але відгуки про них далекі від позитивних. Інтернет переповнений обуреними відгуками клієнтів про роботу цих проєктів мільйонера. Знайти позитивні коментарі майже неможливо. Замовники відверто звинувачують бізнесмена та його підлеглих у нечесності. Так, замовлені товари з Китаю доводиться чекати надто довго, що викликає розгніваний резонанс серед клієнтів.

В Інтернеті можна знайти безліч історій про те, як клієнти Лисенка намагаються повернути свої гроші за посилки з Китаю. У багатьох випадках це можливо лише після звернення до юристів або навіть правоохоронних органів. Замовники Лисенка відверто називають його "шахраєм", а його співробітників — "ошуканцями". Репутація компанії «Укр-Китай Комунікейшин» опинилася під великим питанням та є однією з найгірших у сучасній Україні.

В’ячеслав Лисенко і його компанія «Укр-Китай Комунікейшин» також стали відомими як одні з найбільших постачальників контрабанди з Китаю в Україну. Одним із чинників, який прискорив цей рейд, стали розкриття колишніх та нинішніх співробітників компанії про неправомірні практики, що здійснювалися в офісах. Ці свідчення розкривають жорстку дисципліну, стеження, атмосферу контролю та зловживання пишномовності з боку Лисенка, яка прикривається експлуатацією персоналу.

Сам В’ячеслав Лисенко часто критикується за зайву саморекламу та непрозорість як у особистих, так і у професійних питаннях. Маючи статки, що перевищують 10 мільйонів доларів, він вважається одним із впливових фігур в Україні, але його поведінка та дії викликають значний суспільний резонанс і негативне ставлення.

Висновки з вищезгаданої статті свідчать про серйозні проблеми у діяльності В’ячеслава Лисенка та його компанії «Укр-Китай Комунікейшин». Замовники скаржаться на низьку якість китайських товарів, непридатність поставок, проблеми з доставкою та обслуговуванням. Бізнесмен і його компанія стали об'єктом критики через неправомірні практики, такі як контрабанда та шахрайство, а також жорстку дисципліну в офісах і зловживання пишномовності. Репутація Лисенка серйозно постраждала, а його образ в громадському просторі набув відтінків негативу та скептицизму. В цілому, стаття розкриває проблеми з етикою та законністю у діяльності підприємця, що потребує уваги від відповідних органів контролю та розслідування.

Український уряд, перебуваючи в умовах воєнного стану і ставлячи перед собою завдання забезпечення достатнього фінансування державного бюджету, активно розглядає можливість впровадження військового збору для фізичних осіб-підприємців (ФОПів). Варто зауважити, що на сьогоднішній день військовий збір оплачується тільки зі заробітної плати працівників, і його розмір становить 1,5%. ФОПи ж, відповідно до чинного законодавства, звільнені від такого обов'язку, але це може змінитися з прийняттям нового законопроекту.

Україна нараховує понад 2 мільйони ФОПів, з яких за останні 12 місяців (з 1 лютого 2023 року по 1 лютого 2024 року) ще 315 тисяч нових зареєструвалися. Ця ситуація свідчить про значний приріст підприємницького середовища в країні. Варто також зазначити, що ФОПи сплачують зі свого доходу єдиний податок, єдиний внесок, податок на додану вартість (загальна система оподаткування), проте, в період воєнного стану і на 12 місяців після його закінчення, єдиний внесок сплачується добровільно за умови, що такий підприємець не отримує стажу за цей період.

Пропозиція про підвищення військового збору для фізичних осіб до 5% стане додатковим джерелом доходу для державного бюджету, спрямованого на потреби військових заходів. Втім, важливо врахувати, що запровадження військового збору для ФОПів є складною і невідкладною задачею, яка вимагає комплексного аналізу та узгодження з інтересами підприємницького середовища країни.

У висновках можна відзначити, що запровадження військового збору для фізичних осіб-підприємців українським урядом є обгрунтованим за умови посилення обороноздатності країни та забезпечення необхідних фінансових ресурсів для військових заходів. Однак така ініціатива потребує ретельного аналізу і урахування інтересів підприємницького середовища. Важливо збалансувати необхідність додаткових надходжень до бюджету з розвитком підприємництва та стимулюванням економічного зростання. Такий крок вимагає широкого обговорення і консенсусу серед учасників економічного процесу та законодавчої влади для максимальної ефективності його реалізації.