Search here...

Економіка

Бюджети тимчасово окупованих громад та їхня роль у відновленні України

Фінансове забезпечення тимчасово окупованих територій залишається ключовим аспектом державної політики у воєнний період. Незважаючи на відсутність фактичного контролю над частиною громад, ці адміністративно-територіальні одиниці продовжують функціонувати, формуючи бюджети та плануючи відновлення після деокупації. Такий підхід дозволяє зберігати соціальну інфраструктуру, підтримувати освітні та медичні заклади, а також забезпечувати стабільність у місцевих громадах, навіть у складних умовах війни.

Бюджетне планування включає не лише поточні видатки на забезпечення базових потреб населення, але й довгострокові проєкти реконструкції та модернізації інфраструктури. Завдяки цьому громади готуються до швидкого відновлення після повернення під контроль держави. Ключовим фактором ефективності таких бюджетів є прозорість фінансових потоків та координація з центральними органами влади, що дозволяє уникнути дублювання витрат і забезпечує максимально ефективне використання наявних ресурсів.

Водночас бюджетна модель релокованих громад має суттєві обмеження. Понад 84% їхніх доходів формуються за рахунок державних трансфертів, що робить такі бюджети залежними від центральної влади. Втрата майна, землі та комунальної інфраструктури ускладнює формування власних доходів і перетворює бюджетний процес на значною мірою формальний. Попри це, до таких громад застосовується загальний механізм горизонтального вирівнювання та додаткові дотації з державного бюджету.

За останні роки видатки окремих окупованих громад суттєво зросли. У найбільших міських громадах вони вимірюються сотнями мільйонів гривень і в окремих випадках наближаються до мільярда. Для порівняння, бюджети деяких громад, що перебувають під повним контролем, мають співмірні показники. Це свідчить про значний масштаб фінансових ресурсів, які адмініструються навіть в умовах окупації.

Структура видатків у різних громадах відрізняється. Частина військових адміністрацій спрямовує переважну частину коштів на міжбюджетні трансферти, зокрема субвенції на підтримку Збройних сил України або на потреби інших громад. В окремих випадках ця стаття становить більшість бюджету. Такий механізм викликає дискусії щодо ефективності, пріоритетності та швидкості використання коштів у контексті потреб фронту.

Разом із цим значні суми витрачаються на утримання органів місцевої влади. У ряді громад видатки на управлінський апарат залишаються співмірними з показниками громад, які не зазнали окупації. Це ставить питання про можливість оптимізації адміністративних витрат, зокрема шляхом удосконалення структури військових адміністрацій. Однак будь-які зміни мають враховувати потреби внутрішньо переміщених осіб, адже в багатьох громадах значна частина бюджету спрямована саме на соціальні програми для них.

Окремою проблемою є нерівномірність доступу переселенців до послуг. У різних громадах частка видатків на соціальне забезпечення, освіту чи підтримку ВПО суттєво відрізняється. Це створює відмінності в обсязі допомоги та можливостях отримання сервісів залежно від того, до якої саме громади належить людина.

Також залишається питання прозорості. Мешканці тимчасово окупованих громад фактично обмежені у впливі на бюджетні рішення, а механізми громадських обговорень часто не застосовуються. Повнота оприлюднення даних про доходи та видатки інколи є недостатньою, що ускладнює громадський контроль і підзвітність.

Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу: перегляду співвідношення адміністративних витрат і соціальних програм, забезпечення рівного доступу ВПО до послуг, підвищення прозорості бюджетного процесу та впровадження ефективних інструментів участі громадян. Оптимізація управлінських структур може дати економічний ефект, але вона має супроводжуватися гарантіями належного соціального захисту переселенців і збереженням спроможності громад до відновлення після деокупації.

Повернення Оксани Бершеди до Держаудитслужби та аналіз її майнової декларації

Після звільнення з посади експосадовиця Держаудитслужби Оксана Бершеда знову обіймає посаду завідувача сектору розгляду скарг Західного офісу Державної аудиторської служби України. Її повернення до структури державного фінансового контролю привернуло увагу громадськості не лише з огляду на кадрові рішення, а й через обсяг задекларованого майна, набутого протягом останніх років.

Згідно з даними декларації, значна частина активів була придбана у період 2016–2024 років. Основні об’єкти нерухомості перебувають у власності родини — самої Бершеди та її чоловіка Едуарда Остапишина, який є пенсіонером СБУ. До переліку майна входить житловий будинок площею 150,9 м² із господарськими спорудами, а також інші об’єкти нерухомості, що формують суттєву частину сімейних активів.

У 2024 році Бершеда придбала квартиру у Львові площею 71,5 м² за 2,55 млн грн. Також задекларовані два нежитлові приміщення (5,4 м² і 3,8 м²) загальною вартістю 100,8 тис. грн. Крім того, родина має машиномісце площею 12,7 м² (право користування у Бершеди, власність чоловіка з серпня 2022 року, вартість 195 тис. грн).

Сім’я володіє двома автомобілями: Hyundai Tucson (2018 року випуску, власність чоловіка з лютого 2019 року, вартість 609 тис. грн) та Hyundai i30 (2018 року, право користування у Бершеди, власність чоловіка з липня 2020 року, вартість 509,6 тис. грн).

Перед поверненням на державну службу Бершеда задекларувала 872 тис. грн заробітної плати від ТОВ «Надійна транспортна компанія» та 3 484 грн соціальних виплат від Львівського обласного центру зайнятості. Чоловік отримав 261,6 тис. грн пенсії від ГУ Пенсійного фонду у Львівській області та 106 тис. грн зарплати від ТОВ «Алан».

Грошові активи родини становлять 46 тис. доларів готівкою у Бершеди та 700 тис. грн готівкою у чоловіка. Банківські рахунки відкриті у кількох установах, зокрема в ПриватБанку, Універсал Банку та ПУМБ. Інших фінансових зобов’язань, цінних паперів чи корпоративних прав у декларації не зазначено.

Рекордне фінансування депутатських фондів у Києві: новий етап розвитку місцевого самоврядування

У 2025 році столична влада зробила крок, який уже називають безпрецедентним для системи місцевого самоврядування. Київська міська рада затвердила рекордний обсяг фінансування депутатських фондів, надавши кожному депутату можливість спрямувати до 15 мільйонів гривень на реалізацію ініціатив за зверненнями мешканців. Загальний бюджет програми досяг 1,8 мільярда гривень, що стало найбільшим показником за всю історію її існування.

Особливу увагу у 2025 році приділено соціальній сфері. Частину коштів спрямовано на допомогу малозабезпеченим родинам, підтримку внутрішньо переміщених осіб, а також на зміцнення матеріально-технічної бази лікарень і шкіл. Завдяки цьому вдалося оперативніше реагувати на нагальні потреби громадян і забезпечувати адресну підтримку тим, хто її найбільше потребує.

За підсумками року 38 депутатів використали 100% своїх фондів, переважно на матеріальну допомогу. Серед них — представники різних політичних сил та позафракційні обранці. Водночас частина депутатів освоїла кошти лише частково. Найнижчі показники зафіксовано у кількох представників фракцій «Голос» та «Європейська солідарність», а також у позафракційних депутатів.

Практика використання депутатських фондів супроводжується активною інформаційною кампанією в соціальних мережах. У публічному просторі з’являються фото черг під приймальнями, видачі коштів у конвертах та роздачі пакунків із партійною символікою. Такий формат комунікації фактично перетворює соціальну допомогу на інструмент політичного піару.

Окремі депутати звітують про тисячі отримувачів матеріальної допомоги та мільйонні суми виплат. Середній розмір одноразової підтримки в окремих випадках становить кілька тисяч гривень. Найактивніше кошти спрямовувалися саме на грошову допомогу під час особистих прийомів громадян.

Експерти звертають увагу, що різке збільшення фінансування депутатських фондів потребує додаткового аналізу ефективності витрачання коштів, прозорості процедур розподілу та критеріїв надання допомоги. Також залишається відкритим питання щодо балансу між соціальною підтримкою та іншими напрямами міських програм.

Підсумки року демонструють, що депутатські фонди стали одним із найбільших інструментів розподілу бюджетних коштів у столиці, а їх використання формує як соціальний, так і політичний ефект.

Корпоративне протистояння навколо Полтавського ГЗК: новий виток боротьби за стратегічний актив

Спроба ініціювати процедуру банкрутства одного з ключових промислових підприємств країни спричинила гучний корпоративний конфлікт, що вже вийшов за межі суто юридичної площини. Йдеться про ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», стратегічно важливий актив бізнесмена Костянтина Жеваго, навколо якого розгорнулася складна боротьба інтересів.

Ініціатором процедури банкрутства виступила компанія ТОВ «Максі Капітал Груп», яка заявила фінансові вимоги в розмірі 4,7 млрд гривень. Такий обсяг претензій автоматично переводить справу в категорію резонансних, адже йдеться не лише про господарський спір, а й про потенційний перерозподіл контролю над підприємством, що має системоутворююче значення для регіону та гірничо-металургійного комплексу України.

Інші частки в компанії, що ініціювала банкрутство, належать юристам і адвокатам. За наявною інформацією, для запуску процедури було використано викуп у ФГВФО пулу прав вимог до підприємств, пов’язаних із бізнес-структурами Жеваго. Саме цей механізм став юридичною основою для подання заяви про банкрутство.

Паралельно в публічному просторі згадується й інша хвиля процедур щодо активів Жеваго. Йдеться про фармацевтичну корпорацію «Артеріум», до якої входять заводи «Київмедпрепарат» і «Галичфарм». Компанія, пов’язана з тими ж бенефіціарами, викупила борги через ФГВФО та ініціювала окрему процедуру банкрутства із заявленими вимогами на мільярди гривень.

Ситуація демонструє ширший тренд використання механізмів викупу боргів у державних фінансових інституцій з подальшим ініціюванням процедур неплатоспроможності. Це створює юридичний тиск на великі промислові та фармацевтичні активи й може мати наслідки для виробничих ланцюгів, працівників і кредиторів.

Подальший розвиток подій залежатиме від рішень суду та позицій сторін у процесі. Конфлікт навколо активів Костянтина Жеваго набуває системного характеру та виходить за межі одного підприємства.

Країна втрачає міліарди через недолугий мененджмент “Укрнафтобуріння”

Паралельно з цим, керівництво компанії повідомляє про виплату дивідендів у розмірі 831,2 мільйона гривень. Однак ця інформація викликає питання щодо законності таких дій, особливо в контексті повідомлень про можливе незаконне захоплення компанії.

Михайло Бакуненко, який був відсторонений від обов’язків голови “Укрнафтобуріння” рік тому, опублікував в Facebook критичний пост щодо дій менеджменту. Він повідомив, що УНБ без правових підстав сплатила цю значну суму “Укрнафті”, адже корпоративні права компанії не належать державі або пов’язаним з нею юрособам.

Бакуненко також зазначив, що ці дії зафіксовані у “Протоколі №3 річних загальних зборів акціонерів” від 25 червня 2024 року, який не має жодного стосунку до реальних акціонерів та їх інтересів.

Крім того, Бакуненко звернув увагу на некомпетентність управління, що призвело до втрати ліцензії на Сахалінське родовище. Внаслідок цього держава щомісячно недоотримує близько 380 млн грн податків. За сім місяців це складає 2,66 млрд грн, що, разом із виплаченими дивідендами, створює негативний баланс в 1,8 млрд грн.

Менеджмент компанії ігнорує ці втрати та продовжує непрозорі фінансові практики. Бакуненко підкреслює, що втрачені доходи та зниження видобутку газу негативно впливають на економіку країни.

Проблеми з приватизацією “Готелю “Козацький”

Серед об'єктів, які планується приватизувати, зазначені такі знакові споруди як торгово-розважальний центр Ocean Plaza, історичний Житній ринок, а також готелі "Україна" та "Козацький". Кожен з цих об'єктів має свою унікальну історію та значення для міської інфраструктури.

Торги призначені на 18 липня 2024 року.

Для розуміння ситуації навколо «Готелю «Козацький» простий пошук у відкритих джерелах показує, що існує давній спір між приватними інвесторами та Державним підприємством «Готель «Козацький». Спір стосується договору спільної інвестиційної діяльності, за яким ДП «Готель «Козацький» передало будівлю готелю до спільної діяльності, а інвестори, включаючи іноземних, інвестували грошові кошти.

Перші судові рішення щодо цього договору датуються квітнем 2007 року. З 2011 року конфлікт досяг апогею: інвестори звернулися до Стокгольмського арбітражу, який визнав договір дійсним та підтвердив частку інвесторів у спільному майні. Водночас, державне підприємство визнало договір недійсним, створюючи таким чином взаємовиключні рішення: інвестори мають рішення Стокгольмського арбітражу, а державне підприємство — національного суду.

Вадим Вайспапір, керівник та співвласник одного з інвесторів розповів, що його компанія ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» разом з іноземним інвестором Carlton Trading LTD уклали договір спільної діяльності з ДП «Готель «Козацький» у 2000 році.

Спочатку все було добре: інвестори вклали гроші в ремонт готелю, закупівлю матеріалів та обладнання, маркетинг та навчання персоналу. Готель почав приносити прибуток, який учасники розподіляли та реінвестували. Було заплановано повну реконструкцію готелю, на яку виділили мільйони доларів.

Однак у 2010 році, з приходом до влади команди Віктора Януковича, державне підприємство «Готель «Козацький» односторонньо відмовилось виконувати умови договору, перевело готель на свій баланс та почало привласнювати весь прибуток. Інвестори звернулися до Міжнародної аудиторської компанії BDO, яка підтвердила внески всіх учасників. Частка інвесторів у готелі складає 39,28%.

Після цього інвестори звернулися до Стокгольмського арбітражу, який визнав договір дійсним і обов’язковим для виконання. Проте, незважаючи на це, ДП «Готель «Козацький» оскаржило рішення в національному суді, який визнав договір недійсним. Інвестори звернулися до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), де справа розглядається вже понад 10 років.

Інвестори стверджують, що приватизація державної частки готелю повинна відбуватися цивілізовано, а не в умовах судових конфліктів. Вони готові викупити державну частку, але Фонд державного майна відмовив. Інвестори попереджають, що результати торгів можуть бути визнані недійсними в судовому порядку, що ускладнить ситуацію для потенційного покупця.

Отже, ситуація з приватизацією «Готелю «Козацький» не є прозорою. Хоча ціна на готель може здаватися привабливою, перспективи судових баталій з інвесторами, які пройшли довгий шлях судових тяжб, є очевидними.

До Києва неочікувано приїхала делегація МВФ

За інформацією, наданою постійним представником МВФ в Україні Ваграмом Степаняном, основним фокусом зустрічей будуть податково-бюджетні плани нашої держави. Це свідчить про те, що обговорюватимуться ключові аспекти економічної політики України, зокрема питання формування державного бюджету, податкової системи та фіскальної дисципліни.

“Команда фахівців МВФ на чолі з Гевіном Греєм розпочинає сьогодні зустрічі у Києві з представниками влади України та іншими партнерами. Дискусії фокусуватимуться на податково-бюджетних планах влади на друге півріччя поточного року та середньострокову перспективу”, – йдеться в заяві.

Основною метою візиту є обговорення стратегій фінансування та розвитку економіки України в умовах війни. Економічна ситуація в країні залишається складною, тому питання бюджету та податків є критично важливими для забезпечення фінансової стабільності.

Нагадаємо, що угода України з МВФ про програму розширеного фінансування (EFF) на суму 15,6 млрд доларів була затверджена в березні 2023 року. З моменту підписання програми Україна вже отримала п’ять траншів загальною сумою близько 7,6 млрд доларів, включаючи 900 млн доларів у березні та останній транш на 2,2 млрд доларів у липні.

У 2024 році Україна може очікувати ще два транші по 1,1 млрд доларів, які плануються на жовтень і грудень. Ця підтримка є частиною зобов’язань партнерів щодо надання Україні 122 млрд доларів до 2027 року. Водночас МВФ також підготував негативний сценарій для української економіки у разі тривалої війни, в рамках якого загальне фінансування може зрости до 140,7 млрд доларів.

Влада активно почала утискати український бізнес

У 2023 році українське бізнес-середовище зіткнулося з безпрецедентними викликами. Згідно з даними судового реєстру, кількість кримінальних проваджень проти компаній досягла рекордного рівня — понад 5 тисяч підприємств стали фігурантами кримінальних справ. Це тривожна тенденція, яка викликає серйозне занепокоєння серед підприємців та економічних експертів.

Кількість справ зросла в 2,6 рази

Минулого року було зареєстровано 43 138 кримінальних справ проти бізнесу, що є найбільшим показником з 2012 року. У 2023 році 5 015 українських приватних компаній фігурували в судовому реєстрі, серед яких 6 — у справах про легалізацію (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, та 4 — у справах про колабораційну діяльність.

У 2024 році вже 2 839 компаній стали фігурантами кримінальних проваджень. Серед них одна компанія згадана у справі про державну зраду, три — за колабораціонізм, а ще 10 — за відмивання коштів. При цьому майже 80% кримінальних справ не мають вироків, або ж справи не доходять до суду.

Компанії часто отримують паперові листи від прокуратури щодо закриття справ, але ці документи важко використовувати, оскільки їх легітимність важко підтвердити.

Опендатабот вважає, що одним з можливих рішень цієї ситуації могло б стати посвідчення документів електронним підписом. Однак Генеральна прокуратура відхилила цю пропозицію, не підтримавши ідею електронного підпису для відповідей у кримінальних провадженнях.

“Бізнес, який потрапив до судового реєстру як фігурант кримінальної справи, стикається з серйозними проблемами у фінансовому моніторингу та комплаєнсі. Навіть після закриття справи, згадки про кримінальну справу залишаються назавжди. Це ускладнює захист ділової репутації компаній”, — коментує Олексій Іванкін, засновник Опендатабота.

Впровадження механізмів, які дозволяють публічно спростовувати інформацію з реєстру, може значно поліпшити ситуацію для українського бізнесу, надаючи можливість підтверджувати свою невинуватість і відновлювати репутацію.

Шмигаль пообіцяв покращення в енергосистемі України

За словами глави уряду, енергетична безпека є фундаментальним елементом національної безпеки та економічного розвитку України. Він підкреслив, що модернізація енергетичної інфраструктури та диверсифікація джерел енергії є пріоритетними напрямками роботи Кабінету Міністрів.

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що з 20-х чисел липня в українській енергосистемі має покращитись ситуація. Уряд продовжує децентралізацію енергетики та надає програми підтримки для різних категорій споживачів.

Денис Шмигаль у Facebook анонсував позитивні зміни в енергетичній сфері для Українців з 20 липня. “Ситуація в енергетиці має покращитися вже з 20-х чисел цього місяця. Продовжуємо децентралізацію енергетики. Маємо програми підтримки для домогосподарств, ОСББ, малого та середнього бізнесу, великого бізнесу, аби всі могли встановити додаткову генерацію”, — повідомив Шмигаль.

За його словами, уряд надає гранти та пільгові кредити для сонячних панелей, вітряків та міні-ТЕЦ. Те, що в Україні у 20-х числах липня будуть вимикати менше світла для населення заявляв член наглядової ради “Укренерго” Юрій Бойко.

За його словами, це пов’язано з виведенням з ремонту низки енергетичних об’єктів, зокрема і атомних. Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко також підтверджує, що після 20 липня зміняться графіки постійних відключень світла. Однак менше вимикатимуть електроенергію за умови, що Росія не буде атакувати енергосистему України.

Брудні гроші у Великій Британії вкладають у нерухомість

Експерти з фінансового сектору та аналітики ринку нерухомості наголошують на необхідності ретельного вивчення джерел походження коштів, які інвестуються у британську нерухомість з-за кордону. Вони підкреслюють важливість забезпечення прозорості таких операцій для запобігання можливим зловживанням.

Раніше Сенниченко обіймав посаду генерального директора британської девелоперської компанії Parkridge Holdings в Україні, що спеціалізується на інвестиціях у нерухомість.

Велика Британія є привабливим місцем для інвестування легалізованих капіталів. Результатом поширених схем стає сотні об’єктів нерухомості, придбаних іноземцями за рахунок доходів неясного походження. National Crime Agency Великої Британії оцінює щорічний обіг брудних грошей у Великій Британії в 100 мільярдів фунтів стерлінгів.

Приклади інвестиційних коштів української еліти в британську нерухомість неодноразово ставали темою журналістських розслідувань. Наприклад, компанії з офшорної мережі власників, пов’язаних з оточенням президента Зеленського, володіють квартирами в Лондоні вартістю близько 7,5 мільйона доларів.

Він також працював у Parkridge, девелоперській компанії в Центральній і Східній Європі, і очолював відділення американської компанії Jones Lang LaSalle, що надає консультаційні послуги з управління інвестиціями. Сенниченко виконував функції незалежного члена наглядових рад підприємств з іноземними інвестиціями в Україні, включно з компаніями, що залучили інвестиції ЄБРР в акціонерний капітал, і також працював як незалежний член наглядової ради Prozorro. Крім того, він обіймав посаду віцепрезидента Комітету.

Сенниченко має серйозний досвід роботи в зарубіжних, зокрема, британських консалтингових компаніях, що спеціалізуються на інвестиціях у нерухомість. Підтримка Гончарука, пов’язаного з командою фінансиста Сороса, дає йому всі необхідні компетенції та можливості для організації масштабних відмивних схем в інтересах української правлячої еліти і впливових бенефіціарів на Заході. Зрештою, весь репутаційний негатив лягає на нього.

Незважаючи на серйозні інкрементовані групі Сенниченка звинувачення, йому вдалося безперешкодно покинути Україну. Останнім часом Сенниченко помічений в Іспанії та Монако.

1...189190191...222сторінка 190 з 222

Контакти редакції: [email protected]