Search here...

Економіка

Бюджети тимчасово окупованих громад та їхня роль у відновленні України

Фінансове забезпечення тимчасово окупованих територій залишається ключовим аспектом державної політики у воєнний період. Незважаючи на відсутність фактичного контролю над частиною громад, ці адміністративно-територіальні одиниці продовжують функціонувати, формуючи бюджети та плануючи відновлення після деокупації. Такий підхід дозволяє зберігати соціальну інфраструктуру, підтримувати освітні та медичні заклади, а також забезпечувати стабільність у місцевих громадах, навіть у складних умовах війни.

Бюджетне планування включає не лише поточні видатки на забезпечення базових потреб населення, але й довгострокові проєкти реконструкції та модернізації інфраструктури. Завдяки цьому громади готуються до швидкого відновлення після повернення під контроль держави. Ключовим фактором ефективності таких бюджетів є прозорість фінансових потоків та координація з центральними органами влади, що дозволяє уникнути дублювання витрат і забезпечує максимально ефективне використання наявних ресурсів.

Водночас бюджетна модель релокованих громад має суттєві обмеження. Понад 84% їхніх доходів формуються за рахунок державних трансфертів, що робить такі бюджети залежними від центральної влади. Втрата майна, землі та комунальної інфраструктури ускладнює формування власних доходів і перетворює бюджетний процес на значною мірою формальний. Попри це, до таких громад застосовується загальний механізм горизонтального вирівнювання та додаткові дотації з державного бюджету.

За останні роки видатки окремих окупованих громад суттєво зросли. У найбільших міських громадах вони вимірюються сотнями мільйонів гривень і в окремих випадках наближаються до мільярда. Для порівняння, бюджети деяких громад, що перебувають під повним контролем, мають співмірні показники. Це свідчить про значний масштаб фінансових ресурсів, які адмініструються навіть в умовах окупації.

Структура видатків у різних громадах відрізняється. Частина військових адміністрацій спрямовує переважну частину коштів на міжбюджетні трансферти, зокрема субвенції на підтримку Збройних сил України або на потреби інших громад. В окремих випадках ця стаття становить більшість бюджету. Такий механізм викликає дискусії щодо ефективності, пріоритетності та швидкості використання коштів у контексті потреб фронту.

Разом із цим значні суми витрачаються на утримання органів місцевої влади. У ряді громад видатки на управлінський апарат залишаються співмірними з показниками громад, які не зазнали окупації. Це ставить питання про можливість оптимізації адміністративних витрат, зокрема шляхом удосконалення структури військових адміністрацій. Однак будь-які зміни мають враховувати потреби внутрішньо переміщених осіб, адже в багатьох громадах значна частина бюджету спрямована саме на соціальні програми для них.

Окремою проблемою є нерівномірність доступу переселенців до послуг. У різних громадах частка видатків на соціальне забезпечення, освіту чи підтримку ВПО суттєво відрізняється. Це створює відмінності в обсязі допомоги та можливостях отримання сервісів залежно від того, до якої саме громади належить людина.

Також залишається питання прозорості. Мешканці тимчасово окупованих громад фактично обмежені у впливі на бюджетні рішення, а механізми громадських обговорень часто не застосовуються. Повнота оприлюднення даних про доходи та видатки інколи є недостатньою, що ускладнює громадський контроль і підзвітність.

Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу: перегляду співвідношення адміністративних витрат і соціальних програм, забезпечення рівного доступу ВПО до послуг, підвищення прозорості бюджетного процесу та впровадження ефективних інструментів участі громадян. Оптимізація управлінських структур може дати економічний ефект, але вона має супроводжуватися гарантіями належного соціального захисту переселенців і збереженням спроможності громад до відновлення після деокупації.

Повернення Оксани Бершеди до Держаудитслужби та аналіз її майнової декларації

Після звільнення з посади експосадовиця Держаудитслужби Оксана Бершеда знову обіймає посаду завідувача сектору розгляду скарг Західного офісу Державної аудиторської служби України. Її повернення до структури державного фінансового контролю привернуло увагу громадськості не лише з огляду на кадрові рішення, а й через обсяг задекларованого майна, набутого протягом останніх років.

Згідно з даними декларації, значна частина активів була придбана у період 2016–2024 років. Основні об’єкти нерухомості перебувають у власності родини — самої Бершеди та її чоловіка Едуарда Остапишина, який є пенсіонером СБУ. До переліку майна входить житловий будинок площею 150,9 м² із господарськими спорудами, а також інші об’єкти нерухомості, що формують суттєву частину сімейних активів.

У 2024 році Бершеда придбала квартиру у Львові площею 71,5 м² за 2,55 млн грн. Також задекларовані два нежитлові приміщення (5,4 м² і 3,8 м²) загальною вартістю 100,8 тис. грн. Крім того, родина має машиномісце площею 12,7 м² (право користування у Бершеди, власність чоловіка з серпня 2022 року, вартість 195 тис. грн).

Сім’я володіє двома автомобілями: Hyundai Tucson (2018 року випуску, власність чоловіка з лютого 2019 року, вартість 609 тис. грн) та Hyundai i30 (2018 року, право користування у Бершеди, власність чоловіка з липня 2020 року, вартість 509,6 тис. грн).

Перед поверненням на державну службу Бершеда задекларувала 872 тис. грн заробітної плати від ТОВ «Надійна транспортна компанія» та 3 484 грн соціальних виплат від Львівського обласного центру зайнятості. Чоловік отримав 261,6 тис. грн пенсії від ГУ Пенсійного фонду у Львівській області та 106 тис. грн зарплати від ТОВ «Алан».

Грошові активи родини становлять 46 тис. доларів готівкою у Бершеди та 700 тис. грн готівкою у чоловіка. Банківські рахунки відкриті у кількох установах, зокрема в ПриватБанку, Універсал Банку та ПУМБ. Інших фінансових зобов’язань, цінних паперів чи корпоративних прав у декларації не зазначено.

Рекордне фінансування депутатських фондів у Києві: новий етап розвитку місцевого самоврядування

У 2025 році столична влада зробила крок, який уже називають безпрецедентним для системи місцевого самоврядування. Київська міська рада затвердила рекордний обсяг фінансування депутатських фондів, надавши кожному депутату можливість спрямувати до 15 мільйонів гривень на реалізацію ініціатив за зверненнями мешканців. Загальний бюджет програми досяг 1,8 мільярда гривень, що стало найбільшим показником за всю історію її існування.

Особливу увагу у 2025 році приділено соціальній сфері. Частину коштів спрямовано на допомогу малозабезпеченим родинам, підтримку внутрішньо переміщених осіб, а також на зміцнення матеріально-технічної бази лікарень і шкіл. Завдяки цьому вдалося оперативніше реагувати на нагальні потреби громадян і забезпечувати адресну підтримку тим, хто її найбільше потребує.

За підсумками року 38 депутатів використали 100% своїх фондів, переважно на матеріальну допомогу. Серед них — представники різних політичних сил та позафракційні обранці. Водночас частина депутатів освоїла кошти лише частково. Найнижчі показники зафіксовано у кількох представників фракцій «Голос» та «Європейська солідарність», а також у позафракційних депутатів.

Практика використання депутатських фондів супроводжується активною інформаційною кампанією в соціальних мережах. У публічному просторі з’являються фото черг під приймальнями, видачі коштів у конвертах та роздачі пакунків із партійною символікою. Такий формат комунікації фактично перетворює соціальну допомогу на інструмент політичного піару.

Окремі депутати звітують про тисячі отримувачів матеріальної допомоги та мільйонні суми виплат. Середній розмір одноразової підтримки в окремих випадках становить кілька тисяч гривень. Найактивніше кошти спрямовувалися саме на грошову допомогу під час особистих прийомів громадян.

Експерти звертають увагу, що різке збільшення фінансування депутатських фондів потребує додаткового аналізу ефективності витрачання коштів, прозорості процедур розподілу та критеріїв надання допомоги. Також залишається відкритим питання щодо балансу між соціальною підтримкою та іншими напрямами міських програм.

Підсумки року демонструють, що депутатські фонди стали одним із найбільших інструментів розподілу бюджетних коштів у столиці, а їх використання формує як соціальний, так і політичний ефект.

Корпоративне протистояння навколо Полтавського ГЗК: новий виток боротьби за стратегічний актив

Спроба ініціювати процедуру банкрутства одного з ключових промислових підприємств країни спричинила гучний корпоративний конфлікт, що вже вийшов за межі суто юридичної площини. Йдеться про ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», стратегічно важливий актив бізнесмена Костянтина Жеваго, навколо якого розгорнулася складна боротьба інтересів.

Ініціатором процедури банкрутства виступила компанія ТОВ «Максі Капітал Груп», яка заявила фінансові вимоги в розмірі 4,7 млрд гривень. Такий обсяг претензій автоматично переводить справу в категорію резонансних, адже йдеться не лише про господарський спір, а й про потенційний перерозподіл контролю над підприємством, що має системоутворююче значення для регіону та гірничо-металургійного комплексу України.

Інші частки в компанії, що ініціювала банкрутство, належать юристам і адвокатам. За наявною інформацією, для запуску процедури було використано викуп у ФГВФО пулу прав вимог до підприємств, пов’язаних із бізнес-структурами Жеваго. Саме цей механізм став юридичною основою для подання заяви про банкрутство.

Паралельно в публічному просторі згадується й інша хвиля процедур щодо активів Жеваго. Йдеться про фармацевтичну корпорацію «Артеріум», до якої входять заводи «Київмедпрепарат» і «Галичфарм». Компанія, пов’язана з тими ж бенефіціарами, викупила борги через ФГВФО та ініціювала окрему процедуру банкрутства із заявленими вимогами на мільярди гривень.

Ситуація демонструє ширший тренд використання механізмів викупу боргів у державних фінансових інституцій з подальшим ініціюванням процедур неплатоспроможності. Це створює юридичний тиск на великі промислові та фармацевтичні активи й може мати наслідки для виробничих ланцюгів, працівників і кредиторів.

Подальший розвиток подій залежатиме від рішень суду та позицій сторін у процесі. Конфлікт навколо активів Костянтина Жеваго набуває системного характеру та виходить за межі одного підприємства.

Голова правління НЕК Кудрицький спростував інформацію щодо своєї зарплати, хто бреше?

На початку цього літа в Україні спалахнув скандал, пов'язаний із зарплатою Володимира Кудрицького, голови правління Національної енергетичної компанії "Укренерго". Громадськість здивувала його заява про щомісячну зарплату в розмірі "лише" 420 тисяч гривень, що виявилося значно менше, ніж очікувано. Цей епізод викликав значний резонанс у суспільстві та породив обговорення щодо прозорості та довіреності управлінських кадрів в ключових державних компаніях.

“Мою зарплату мені встановила наглядова рада у 2020 році при призначенні на посаду. Я заробляю приблизно 420 000 грн на місяць після сплати податків”, – розповів Кудрицький.

Проте на офіційному сайті Укренерго у розділі “звітність” прямо написано, що у квітні Кудрицький та 3 його заступники разом отримали 8 млн 534 тисячі гривень, тобто близько 2,2 млн гривень на кожного.

Загалом за 2023 рік, за офіційними даними, керівник Укренерго разом зі своїми трьома заступниками заробили у держпідприємстві 29 млн гривень.

Нагадаємо, на тлі того, що зарплата рядових енергетиків у держкомпанії становить 15-20 тис. грн, правління НЕК перетворило себе на вищу касту, яка отримує мільйони під час повномасштабної війни. Згідно зі звітами правління Укренерго, у 2023 році його утримання коштувало державі 29,2 млн грн.

Зокрема, за 4 місяці 2024 року винагорода правління «Укренерго» склала понад 16,5 млн. грн.

До складу правління окрім Володимира Кудрицького входять ще три члени: Олексій Брехт, Сергій Галаган та Олег Скрипник. Минулого місяця ці діячі розділили на чотирьох 8,534 млн. грн. І це при тому, що остання перевірка компанії Держаудитслужбою виявила у НЕК Укренерго зловживань на 68 млрд грн, серед яких – розкрадання коштів на закупівлю бронежилетів та постачання електроенергії без оплати компанії Коломойського.

Податок на розкіш, нові правила

На початку 2024 року в Україні вступили в силу нові правила оподаткування розкішних автомобілів та нерухомості, що мають великий вплив на їхніх власників. Ці зміни є ключовою частиною широкомасштабної реформи податкової системи країни, спрямованої на збільшення доходів державного бюджету та зменшення соціальних нерівностей.

Що таке податок на розкіш?

Податок на розкіш – це форма майнового податку, який щорічно стягується з власників дорогих транспортних засобів та нерухомості великої площі. Залежно від об’єкта, до податку розкіш ставляться транспортний податок і податку нерухоме майно.

Які автомобілі підпадають під податок у 2024 році?

Транспортний податок стягується з легкових автомобілів, вік яких не перевищує 5 років. Міністерство економіки України щорічно визначає середньоринкову вартість авто, яка є базою для розрахунку податку. Цього року поріг середньоринкової вартості становить 2662500 грн, що дорівнює 375 мінімальним зарплатам.

Список автомобілів, що підлягають оподаткуванню, включає такі марки, як Aston Martin, Audi, Bentley та інші. Нерухомість та податки

Власники квартир площею понад 300 кв. м та будинків площею понад 500 кв. м також підпадають під податок на розкіш.

Місцеві органи влади встановлюють ставку оподаткування, яка не може перевищувати 1,5% мінімальної зарплати на 1 січня звітного року за кожен квадратний метр.

Оподаткування нерухомості в умовах війни

У відповідь на воєнні дії, що продовжуються, Податковий кодекс України був доповнений новими положеннями, що дозволяють зменшити або навіть анулювати податок для власників нерухомості, що постраждала від бойових дій, але все ще придатною для використання.

Україна почне обмін інформацією про банківські рахунки своїх громадян з Євросоюзом

На осінній сесії Україна запровадить механізм обміну інформацією про банківські рахунки своїх громадян з країнами Європейського Союзу. Цю важливу ініціативу оголосила народний депутат України Ніна Южаніна через свій телеграм-канал. Цей крок сприятиме покращенню міжнародної співпраці та підвищенню прозорості фінансових операцій, сприяючи більш ефективному контролю за обігом коштів та запобіганню фінансовим злочинам.

“ДПС отримає інформацію про стан банківських рахунків резидентів України за кордоном, а також цілу низку фінансової інформації про учасників міжнародних груп компаній у розрізі іноземних юрисдикцій зі сплати податків, обсягів доходів, видів діяльності, чисельності працюючих і багато іншого”, – заявила вона.

За її словами, це стало можливим після позитивного звіту Організації економічного співробітництва та розвитку про “зрілість” української системи фінансової безпеки.

Обмін інформацією розпочнеться зі 115 країнами, до числа яких входять члени ЄС, де живе понад чотири мільйони українських біженців.

Нагадаємо, що закон, який дозволяє такий обмін, був ухвалений і підписаний Зеленським у березні 2023 року.

Але торкнутися це може не тільки простих українців. За словами Южаніної, після початку обміну інформацією може з’ясуватися, що “дехто у владі не подав або подав не всю інформацію про контрольовані іноземні компанії”.

Вона припускає, що саме тому було скасовано відповідальність за неподання такої звітності до кінця воєнного стану і ще за півроку після нього.

40% економіки України перебуває у тіні — Юлія Свириденко

Юлія Свириденко: 40% ВВП України знаходиться в тіні, за оцінками Міністерства економіки

Перший віцепрем’єр-міністр та міністр економіки звертає увагу на важливість боротьби з тіньовою економікою

Під час брифінгу у середу Перший віцепрем’єр-міністр України та міністр економіки Юлія Свириденко зробила важливу заяву щодо стану національної економіки. За оцінками Міністерства економіки України, приблизно 40% валового внутрішнього продукту (ВВП) країни перебуває "у тіні". Ця заява підкреслює масштабність проблеми тіньової економіки та необхідність рішучих дій для її подолання.

Тіньова економіка, яка включає неофіційні доходи та ухилення від сплати податків, має значний вплив на економічний розвиток країни. Свириденко наголосила, що боротьба з цим явищем є пріоритетним завданням уряду. Міністерство економіки вже працює над комплексною стратегією, яка передбачає посилення контролю за фінансовими операціями, збільшення прозорості бізнесу та стимулювання підприємців до роботи в законодавчому полі.

За словами Свириденко, уряд планує запровадити низку реформ, спрямованих на зниження рівня тіньової економіки. Серед ключових заходів – удосконалення податкової системи, запровадження нових технологій для відстеження фінансових потоків та зміцнення інституцій, відповідальних за економічний контроль.

Однією з головних цілей цих реформ є створення сприятливих умов для розвитку малого та середнього бізнесу. Свириденко зазначила, що підтримка підприємництва та створення чесних умов для ведення бізнесу сприятимуть зростанню економіки та зменшенню обсягів тіньової діяльності.

Експерти погоджуються з необхідністю реформ та наголошують на важливості співпраці між урядом, бізнесом та громадянським суспільством для досягнення позитивних результатів. Прозорість, довіра та відповідальність мають стати основою нової економічної політики України.

Заява Юлії Свириденко підкреслює нагальність вирішення проблеми тіньової економіки, яка гальмує розвиток країни. Успішна реалізація запланованих заходів сприятиме зміцненню економіки, підвищенню рівня життя громадян та створенню нових можливостей для розвитку бізнесу.

На завершення, виступ Юлії Свириденко на брифінгу висвітлив важливу проблему тіньової економіки, що значно впливає на національний ВВП України. Перший віцепрем’єр-міністр наголосила на необхідності рішучих реформ для зменшення рівня тіньової економіки та забезпечення прозорості бізнесу. Впровадження нових технологій, удосконалення податкової системи та підтримка підприємництва мають стати ключовими складовими стратегії уряду. Співпраця між усіма зацікавленими сторонами стане запорукою успішних реформ, які сприятимуть економічному зростанню та підвищенню добробуту громадян.

За її словами, це стосується й аграрного сектора та експорту аграрної продукції. Закони, які підписав Президент України Володимир Зеленський, спрямовані на боротьбу з «чорним зерном» та неповерненням валютної виручки, дадуть можливість більше контролювати питання повернення валютної виручки від аграрної продукції.

«Я думаю, що по останніх цифрах „сірого“ експорту зерна вам можуть дати оцінку експертну тільки наші зернотрейдери, але зрозуміло, що є частка. Ми рахували, що якщо ми кажемо про тіньову економіку, то 40% – це потенційна цифра знаходження економіки „у тіні“.

Я думаю очевидно, що це стосується аграрного сектора, експорту аграрної продукції у тому числі. Тому закон, який підписав Президент, якраз має дати можливість більше контролювати питання повернення валютної виручки від аграрної продукції», — сказала Свириденко.

Міністерка відзначила, що останні пів року зрушення вже є в цифрах в поверненні валютної виручки.

«Але подивимося в динаміці. Сподіваємося, що у нас до кінця року ситуація поліпшиться», — додала вона.

Свириденко зазначила, що це важливо тим, що, якщо не повернуту валютну виручку, то це ставить під загрозу фінансування державного бюджету.

Австралійський виробник зброї цікавиться входом на український ринок з антидроновими комплексами

Наразі компанія Electro Optic Systems розглядає можливість розширення виробництва в Україні через співпрацю у галузі оборонних технологій. Ця компанія відома своїм передовим антидроновим комплексом Slinger, що використовується для захисту від небажаних дронів. Впровадження таких технологій може стати важливим кроком для України в підвищенні захисту об'єктів від сучасних загроз і підтримки національної безпеки.

Під час зустрічі обговорювались можливості співпраці між Україною та EOS Defence Systems, а також бажання австралійської сторони локалізувати виробництво в Україні.

Компанія EOS Defence Systems спеціалізується на інтеграції систем озброєнь для сухопутних і морських платформ, включаючи рішення для боротьби з безпілотними літальними апаратами та наземними цілями.

Одним з флагманів Electro Optic Systems є протидроновий бойовий модуль Slinger, оснащений 30-мм автоматичною гарматою Bushmaster M230LF, який вже використовується для захисту систем протиповітряної оборони IRIS-T в Україні.

Дефіцит ракет ППО загрожує захисту відновлених енергетичних об’єктів в Україні

Генеральний директор енергетичної компанії ДТЕК, Дмитро Сахарук, висловив занепокоєння з приводу загострення енергетичної кризи в Україні, називаючи однією з основних причин дефіцит ракет у системі протиповітряної оборони. За його словами, на кожну українську ракету припадає 5-6 російських, що значно ускладнює захист країни від можливих атак.

Дмитро Сахарук також зазначив, що ситуація з постачанням ракет є критичною і потребує негайного вирішення. Відсутність достатньої кількості оборонних ресурсів створює вразливість для української інфраструктури, що особливо небезпечно в умовах постійних загроз.

Керівник ДТЕК підкреслив, що вирішення цієї проблеми вимагає не лише національних зусиль, але й підтримки з боку міжнародної спільноти. "Нам потрібна допомога наших партнерів для забезпечення стабільності та безпеки нашої енергетичної системи," — зазначив Сахарук.

Він також наголосив на необхідності підвищення ефективності системи протиповітряної оборони та зміцнення співпраці з міжнародними партнерами для забезпечення необхідних ресурсів. Тільки спільними зусиллями можна досягти достатнього рівня захисту та забезпечити енергетичну стабільність в Україні.

Таким чином, ситуація з дефіцитом ракет у протиповітряній обороні залишається однією з ключових проблем, які потребують негайного вирішення для забезпечення безпеки та стабільності енергетичної системи України.

“Якщо ми запустимо 10 ракет, нам знадобиться принаймні 12 ракет у наявній системі ППО… Тому, навіть якщо ми почнемо відновлюватися і ремонтувати, ми не зможемо ефективно захистити відновлені блоки”, — підкреслив він.

Сахарук також висловив критику уряду за недостатнє фінансування приватного сектора та неефективне управління, що призвело до загострення ситуації. Він зауважив, що український приватний сектор практично прирівнюється до нуля через відсутність капіталу і підтримки.

“Для відновлення одного гігавату енергії потрібно близько 1 мільярда доларів, незалежно від джерел енергії”, — зазначив він.

Сахарук закликав до негайного відновлення енергетичних потужностей до початку зими та вважає необхідним розгортання нових генеруючих потужностей для забезпечення стабільної роботи енергосистеми.

1...192193194...222сторінка 193 з 222

Контакти редакції: [email protected]