Економіка

Зараз українська хлібна галузь перебуває в надзвичайно складній ситуації. Проблеми з електропостачанням та браком кваліфікованих працівників негативно позначаються на всій ланцюгові виробництва. Безперечно, хліб являє собою продукт №1 для українців, але зростання його вартості може стати серйозним випробуванням для багатьох громадян.

Несправності в електромережах зумовлюють нерівномірне живлення обладнання, що призводить до збоїв у виробництві хлібопродуктів. Крім того, брак кваліфікованих працівників у галузі ускладнює ситуацію: багато підприємств змушені працювати на межі своїх можливостей через недостатню кількість робочої сили.

Найбільшою загрозою для галузі є криза платежів. Недостатнє фінансування виробництва може призвести до обмеження випуску продукції або навіть припинення роботи певних підприємств. Це, в свою чергу, призведе до дефіциту на ринку та подальшого зростання цін на хліб.

Урядові та галузевим організаціям необхідно негайно реагувати на цю ситуацію та приймати ефективні заходи для забезпечення стабільності у хлібній галузі. Це може включати вдосконалення інфраструктури електромереж, залучення додаткових фахівців та надання фінансової підтримки підприємствам. Тільки шляхом спільних зусиль усіх зацікавлених сторін можна забезпечити стабільність у хлібній галузі та запобігти подальшому зростанню цін на продукти.

Проблеми в українській енергетиці торкнулися і хлібної галузі, де ситуація з постачанням електрики сьогодні критична. Це врешті-решт позначиться і на кінцевій ціні для споживача, оскільки вартість хліба може зрости на третину. Про це заявив президент Всеукраїнської асоціації пекарів, директор ТОВ «Київ Хліб» Юрій Дученко.

Він нагадує, що більшість підприємств хлібної галузі сьогодні належать до переліку об’єктів критичної інфраструктури, а отже, їм не повинні відключати електроенергію. Однак у реальності картина абсолютно протилежна. Через це ті підприємства, які мають можливість, переходять на електрогенератори, що позначається на стабільності роботи та подальшій ціні готового продукту.

«Хлібна галузь споживає не так багато електроенергії, проте аварійні відключення, відключення поза графіком, призводять до виробництва бракованої продукції, виходу з ладу обладнання. Не всі заводи можуть працювати на генераторах. А ті, що мають, мають бути попереджені, щоб планово переключити виробництво на аварійну роботу на 2-3 години, не більше. Ситуація вже призвела до дефіциту потужностей, адже є заводи, які не можуть відновити обладнання через блекаути”, – наголосив експерт.

Він зазначив, що графіки відключення електроенергії для хлібозаводів також не підходять, оскільки впливають на технологічний цикл. Так, якщо світла немає 2 години, графік випікання хліба зміщується на 8 годин.

Щодо ціноутворення, то в собівартості хліба простої рецептури електрика становить 50 копійок, а при виробництві цього ж хліба на генераторі – 1,5 грн.

Друга проблема, з якою зіткнулася галузь, – бронювання працівників. Через брак людей деякі заводи змушені змінювати графік роботи, а також коригувати обсяги та асортимент виробництва в бік скорочення. Крім того, зараз критично важливі працівники, яким складно знайти заміну.

Але й на цьому перелік викликів, з якими зіткнулися хлібопекарі, не обмежується. Гостро стоїть проблема з відсутністю зерна другого та третього класу.

«Не розумію, як ми будемо працювати до нового врожаю. Нам терміново потрібно говорити з усіма учасниками процесу, під егідою профільного міністерства підписувати меморандум з аграріями та експортерами, адже борошномели сьогодні вже не можуть знайти зерна, щоб сформувати помольні партії. Саме борошно піднялося також у ціні на 25-30%”, – каже Дученко.

Вишенька на торті – криза платежів за вже поставлену хлібобулочну продукцію в торгівлю і ЗСУ.

«Брак обігових коштів не дає змоги підприємствам своєчасно платити за сировину, енергоносії, зарплату. А ще потрібно придбати генератори, пальне. Уже мовчу про розвиток і модернізацію галузі, на що взагалі немає коштів”, – акцентує експерт.

Таким чином, резюмує Дученко, уже зараз є всі передумови до того, що хліб спершу подорожчає на 10%, а в наступні кілька місяців його ціна зросте ще на 20%.

На важливості агросектору, що становить 62% валютної виручки країни, згенерованої за результатами експорту у 2023 році, звернула увагу віцепрем’єр-міністрка із європейської та євроатлантичної інтеграції України, Ольга Стефанішина, під час презентації Стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій до 2030 року. Цей напрямок є ключовим для забезпечення стабільності та процвітання країни, адже сільське господарство не лише забезпечує продовольчу безпеку, але й є сильним стимулом для економічного зростання та розвитку регіонів.

Стратегія розвитку сільського господарства та сільських територій до 2030 року передбачає комплексний підхід до вирішення проблем галузі, зокрема, стимулювання інновацій, підвищення ефективності виробництва, розвиток сільського туризму та підтримку малого та середнього сільського бізнесу. Важливою складовою стратегії є також збереження та відновлення природних ресурсів, зокрема, ґрунтів та водних ресурсів, для забезпечення сталого розвитку сільських територій.

Зусилля уряду спрямовані на створення сприятливих умов для розвитку агросектору, враховуючи міжнародні стандарти та найкращі практики. Партнерство з міжнародними організаціями та країнами-партнерами також є важливим аспектом стратегії, оскільки спільна діяльність сприятиме обміну досвідом та технологіями, а також відкриє нові можливості для експорту української сільськогосподарської продукції на світові ринки.

Ольга Стефанішина підкреслила, що успішна реалізація стратегії потребує комплексного підходу та спільних зусиль всіх галузей влади, бізнесу та громадськості. Тільки таким чином Україна зможе зберегти своє лідерство на світовому аграрному ринку та забезпечити стабільний та процвітаючий розвиток сільських територій до 2030 року.

Стефанішина зазначила, що українське сільське господарство продовжує ефективно працювати, підтримуючи економіку та гарантуючи продовольчу безпеку не лише в Україні, а й у різних країнах світу. Зокрема, значна частина української агропродукції експортується до країн Європейського Союзу, де діє зона вільної торгівлі.

За словами віцепрем’єрки, підтримка Європейським Союзом, яка включає автономні торговельні преференції та розширені логістичні можливості через ініціативу “Шляхи солідарності”, важлива для розвитку українського агросектору.

Стефанішина також відзначила, що Україна вперше пропонує стратегію членства в Європейському Союзі, що передбачає стати частиною внутрішнього ринку ЄС. Вона підкреслила, що впровадження стратегії розвитку сільського господарства сприятиме досягненню європейських стандартів, зростанню експорту, створенню нових робочих місць і підвищенню конкурентоспроможності.

Стефанішина висловила впевненість, що реалізація стратегії підвищить продуктивність агросектору, стимулює виробництво товарів із доданою вартістю, а також забезпечить стабільне та безпечне зростання виробництва в Україні.

Україна продовжує демонструвати вражаючу стійкість у газовій сфері, навіть у найскладніші періоди своєї історії, коли країна знаходилася у стані повномасштабної війни. Вдалий баланс між імпортними поставками та активним розширенням власного газовидобутку став ключовим фактором забезпечення енергетичної незалежності та стабільності країни.

Не дивлячись на військові дії та геополітичні турбулентності, Україна змогла зберегти невідворотний розвиток у газовій сфері завдяки комплексному підходу до проблеми. Зокрема, ретельно спланована стратегія щодо диверсифікації джерел постачання, активне використання альтернативних джерел енергії та поступове зростання обсягів внутрішнього видобутку газу дозволили країні уникнути критичних енергетичних залежностей.

Підтримка внутрішнього газовидобутку, розвиток вітчизняних технологій у цій сфері, а також інвестиції у модернізацію газотранспортної інфраструктури стали важливими елементами стратегії національного енергетичного забезпечення. Водночас, відкритість до співпраці з міжнародними партнерами та відповідальне ведення енергетичної політики забезпечили Україні стабільне місце на енергетичній карті Європи та світу.

Такий успішний досвід України у газовій сфері став прикладом для багатьох інших країн, що стикаються з викликами енергетичної безпеки та забезпечення стійкості у глобальному енергетичному ландшафті.

Україна відмовилася від прямих поставок російського газу ще у листопаді 2015 року. Це рішення підтримується до цього дня, і підтверджується “Укртрансгазом”, який веде лічильник “still alive”, що нараховує вже 3118 днів. Таким чином, Україна протягом майже дев’яти років успішно функціонує без газу від свого колишнього постачальника.

За цей час український газовий ринок пройшов значні зміни, включаючи реформи у “Нафтогазі”, які перестали бути збитковими. Перед 2014 роком Україна імпортувала значні обсяги газу під вигідними умовами від “Газпрому”, але після 2015 року це сталося лише з європейських джерел.

“Україна купує газ на європейському ринку, всі угоди та контракти укладені з європейськими контрагентами. Принципова позиція України – не мати угоди та контракти на купівлю газу з російським “Газпромом”, тому що Кремль давно використовує газ як політичну зброю”, – пояснював у травні 2022-го голова парламентського комітету з питань енергетики Андрій Герус.

Раніше Кремль розраховував на те, що Україна підкориться у газовому питанні, але це не сталося. Втім, успішно забезпечити газом країну вдалося завдяки імпорту з інших джерел та зростанню власного видобутку.

Нещодавно Україна споживала приблизно 30 млрд кубометрів газу на рік, з яких приблизно третину становили імпортні поставки з Європи. Це відмінно від 2013 року, коли споживання було значно вище, а імпорт з Росії складав близько 30 млрд кубометрів.

Відмова від прямих поставок з країни-агресора принесла Україні не лише ринкову, а й енергетичну та політичну незалежність. Однак перекриття вентиля було лише початком, оскільки контракт з дискримінаційними умовами діяв до 2019 року.

Згідно з цим контрактом, Україна повинна була купувати 52 млрд кубометрів газу або сплачувати штраф. Однак ціни були прив’язані до нафтових цін, що робило газ дорожчим, ніж на європейському ринку. Така ситуація ускладнювала виконання умов контракту, що призвело до збільшення боргу перед Росією до 50 млрд доларів.

Урегулювання цього питання було завдяки Стокгольмському арбітражу, який у лютому 2018 року вирішив впереджати “Нафтогаз” та присудив майже 5 млрд доларів. Частина цієї суми була виплачена грошима російською стороною, а решта залишилася зарахованою за газ, поставлений у 2014 році.

Пізнання того, що за поставки газу Москва може шантажувати Київ та вимагати політичних поступок, підштовхнуло до пошуку альтернативних постачальників. Розмови про можливість отримання газу з Європи розпочалися вже під час газової війни 2009 року, але фактично їх реалізували весною 2014 року, коли європейські компанії згодилися на поставки через Польщу, Угорщину та Словаччину.

У підсумку, у 2014 році з західного кордону було імпортовано 5 млрд кубометрів газу. Ці поставки були реальним реверсом, оскільки тодішні контракти передбачали контроль за електронно-вимірювальними приладами на виході з ГТС України, що належали росіянам, і для реверсу доводилося створювати петлі через кордон.

Загалом у 2014 році чверть українського імпорту газу становилося реверсом з Європи, з рештою поставок від “Газпрому”. Проте вже наступного року частка “Газпрому” у структурі українського імпорту впала до нуля.

У 2020 році розпочався віртуальний реверс, коли газові потоки взаємозаліковувалися. Через українську ГТС російський газ потрапляв до країн Європи, а Україна, згідно з домовленостями, отримувала певну кількість для своїх сховищ, не фізично виходячи із трубопроводів.

Проте російсько-угорський контракт зупинив можливість віртуального реверсу з Угорщини. Тоді шляхи поставок газу були наступні:

Ці європейські маршрути підвищили енергетичну безпеку України в умовах повномасштабної війни. За даними Оператора ГТС, у 2023 році з країн Європейського союзу та Молдови надійшло понад 4,3 млрд кубометрів газу, що вдвічі більше, ніж у 2022-му. Це значна цифра, враховуючи, що рівень споживання газу у 2023 році становив 19,8 млрд кубометрів.

Основні обсяги газу надходили під час сезону закачування до ПСГ. Приблизно 42% від загального обсягу надійшло зі словацького напрямку, 31% – з угорського, 14% – з польського, 13% – з румунсько-молдавського.

Наразі триває робота з розширення реверсних потужностей, зокрема, через Трансбалканський трубопровід у співпраці з Румунією та Молдовою. Також у липні стартує новий етап ініціативи “Вертикальний коридор” за участю операторів газотранспортних систем Центральної, Південної та Східної Європи.

Повномасштабна війна спричинила спад у споживанні газу на 30% – з 28,7 млрд кубометрів у 2021 році до 19,8 млрд у 2023-му. Основна частина цього спаду – майже 60% – припала на промисловість. В результаті Україна вперше забезпечила себе газом протягом зими за рахунок власних ресурсів.

“Історична подія. Десять років тому в це ніхто не повірив би. Два роки тому, коли розпочалася повномасштабна війна, у це теж складно було повірити”, – казав у березні голова “Нафтогазу” Олексій Чернишов.

Видобуток природного газу завжди був викликом для України, який став ще складнішим у період незалежності через гібридну війну Росії. Після вторгнення в лютому 2022 року обсяги видобутку раптово зменшилися майже на 10%. Частину родовищ окупанти контролюють, а інші зупинені через наближення до фронту.

Найбільші родовища газу розташовані у Харківській та Полтавській областях, такі як Шебелинське, Західно-Хрестищенське та Єфремівське, з загальними запасами понад 970 млрд кубометрів. Приблизно 17% видобутку припадає на родовища в Івано-Франківській області.

Компанія “Укргазвидобування” зуміла стримати обсяги видобутку, уникнувши різкого спаду, який спостерігався у приватному секторі. У 2023 році вона показала стабільний приріст. Якщо 2022 рік був приурочений до стабілізації видобутку, то у 2023 році відбувся впевнений зріст, перевищивши показники не лише попереднього року, але і 2021 року до повномасштабного вторгнення.

У результаті Україна збільшила видобуток газу на 0,9% у 2023 році, досягнувши показника 18,7 млрд кубометрів. З цієї суми “Укргазвидобування” витягло 13,9 млрд кубометрів, “Укрнафта” – майже 1,1 млрд, а решта 3,7 млрд припадає на приватні компанії.

За словами міністра енергетики Германа Галущенка, Україна може самодостатньо забезпечувати себе газом власного видобутку вже у 2024 році.

“Ми дуже близькі до цього. Є реальні шанси досягти нульового газового балансу вже цього року … Важливо розуміти, що наше споживання значно скоротилося. Багато залежатиме від подальшого розвитку галузі та економіки”, – сказав він у січневому інтерв’ю Reuters.

Як і минулого року, нарощування видобутку газу залишається основним пріоритетом.

“Наша мета на 2024 рік – збільшити видобуток природного газу щонайменше на півмільярда кубометрів. Ми прискорюємо процес буріння нових свердловин і використовуємо передові технології як для геологічних досліджень, так і для ефективного видобутку”, – підкреслив у березні Олексій Чернишов.

Як результат, у лютому “Укргазвидобування” досягло найвищого рівня добового видобутку за останні п’ять років. Зокрема, за підсумками 8 лютого 2024 року компанія отримала 38,54 млн кубометрів товарного газу.

“Це вражаючий результат, досягнутий завдяки введенню в експлуатацію рекордної кількості нових свердловин, включаючи значну кількість високодебітних, які забезпечують видобуток понад 100 тисяч кубометрів на добу”, – додав він.

У квітні група “Нафтогазу” встановила історичний рекорд місячної проходки. За другий місяць весни Бурове управління “Укрбургаз” пробурило свердловин понад 40 000 метрів. Цей показник на 24% перевищив попереднє максимальне історичне досягнення з проходки, встановлене у листопаді 2023 року.

У травні “Укргазвидобування” ввело в експлуатацію дві високодебітні свердловини на одному з найглибших родовищ на сході України. Сумарно вони дають 390 тисяч кубометрів на добу. Ці свердловини пробурені на одному пласті і майже одночасно, тому на технічному сленгу їх називають “близнючками”.

Причому пробурили їх теж у рекордні терміни. Раніше буріння свердловин глибиною понад 6 000 метрів займало від двох до трьох років. Ці ж були готові за 8 місяців. Як уточнювали в “Нафтогазі” у травні, у 2024 році планується вже вийти на 15 млрд кубометрів річного видобутку. Загалом за перші п’ять місяців цього року “Укргазвидобування” наростило виробництво природного газу на 10% порівняно з аналогічним періодом 2023-го.

Загалом з початку року “Укргазвидобування” запустило 36 нових свердловин, у тому числі 11 високодебітних. Якщо темп збережеться, то плани, швидше за все, будуть реалізовані.

Уряд активно працює над вирішенням проблеми дефіциту генеруючих потужностей в Україні. Шляхом спонукання бізнесових структур та приватних осіб до активного створення власних джерел енергії, влада сподівається на покращення ситуації в енергетичному секторі країни. Нові ініціативи та програми сприятимуть розвитку альтернативних джерел енергії та створять стимули для впровадження енергоефективних технологій. Залучення приватного сектору до цього процесу не лише забезпечить стабільність енергопостачання, а й сприятиме зростанню інвестиційної привабливості України та створенню нових робочих місць у сфері енергетики.

Як ми вже писали, частина підприємців цим уже почала займатися, але купувати свої генеруючі установки по кишені далеко не кожному.

Останніми днями влада зробила низку заяв з обіцянкою допомогти в цій справі.

Учора прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що Кабмін готує програму пільгового кредитування на закупівлю енергетичного обладнання як для громадян, так і для бізнесу. І сказав, що вчора уряд затвердив порядок надання фінансової підтримки фізособам, які встановлюватимуть генерувальні установки з альтернативних джерел енергії у власних домогосподарствах. Мабуть ідеться про сонячні панелі, вітрові та теплові установки.

Шмигаль повідомив, що сума компенсації для установок потужністю до 10 кВт на одне домогосподарство становитиме 244 тис. грн. А максимальна сума кредиту – 480 тисяч гривень строком на 5 років.

Коли саме запрацюють нові кредитні програми і які будуть умови кредитування бізнесу, прем’єр не уточнив.

У банківській же спільноті очікують, що енергетичні кредитні програми (і для фізосіб, і для бізнесу) запустять через Фонд розвитку підприємництва, який наразі веде держпроект кредитування «5-7-9%».

Фінансисти розповіли, що напередодні спеціальну нараду з енергетики провів голова НБУ Андрій Пишний, на якій закликав банки активніше кредитувати енергетичні проєкти, насамперед з генерації.

За словами банкірів, голова НБУ заявив, що влада вважає своїм пріоритетом населення – саме його насамперед намагатимуться забезпечити електроенергією. Бізнес же піде за залишковим принципом.

Чиновники вважають, що компанії зобов’язані самі думати, як себе забезпечувати світлом, а не розраховувати на владу, а банкіри їм мають у цьому допомогти грошима, відкривши кредитні програми.

“Пишний постарався максимально натиснути на банки і заявив, що “енергетика має стати головним пріоритетом у кредитуванні”. Великі проекти на великі суми потрібно фінансувати групами (банків), у рамках консорціумного кредитування. При цьому настійно залучати місцеву владу, ОТГ (об’єднані територіальні громади). Щоб стимулювати енергетичне кредитування, НБУ пообіцяв спростити вимоги до застав (дозволять надавати менше забезпечення) як виняток. Щодо ціни такий розрахунок: при середній ціні гривневих ресурсів у 6% (депозити + кошти на картах/поточних рахунках) від банків чекають кредитування в середньому під 13-14% річних, і частину з цієї ставки може покривати центральна влада або влада на місцях. Нацбанк розраховує, що банки запустять і впровадять нові енергетичні кредити протягом 6 місяців”, – сказало джерело “Страны” в одному з банків.

А також уточнило, що з інших питань (не енергетичних) Андрій Пишний говорив про повернення права власників на виведення дивідендів з прибутку банків, яке заборонене з початку повномасштабного вторгнення. Що саме вирішать – поки неясно. Обіцяють відповісти ближче до кінця літа, після того, як НБУ перерахує капітали банків за новими вимогами. По суті Пишний дав зрозуміти, що дозволить виведення дивідендів, якщо зрозуміє, що банки зможуть безболісно виконувати вимоги капіталізації. Але якщо їм самим не вистачатиме коштів, репатріацію дивідендів не дозволять.

Проблема ефективного використання бюджетних ресурсів у державних підприємствах залишається однією з найбільш актуальних українською сферою економіки. Наприклад, зазначені аеропорти "Донецьк", "Миколаїв" і "Запоріжжя" служать яскравим відображенням цієї проблеми, оскільки вони залишаються позаконсервованими на тривалий період часу. У той же час, керівництво цих аеропортів продовжує отримувати заробітну плату, незважаючи на відсутність реальної діяльності і відповідного використання фінансових ресурсів. Ця ситуація свідчить про системні прогалини в управлінні, які потребують негайного врегулювання та впровадження ефективних механізмів контролю за використанням бюджетних коштів.

Запорізький аеропорт, як і всі інші в Україні, припинив свою роботу після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, а російські окупанти декілька разів завдавали ударів по цьому об’єкту. Попри це, деякі співробітники аеропорту продовжують отримували чималу заробітну плату.

В.о. директора комунального підприємства “Міжнародний аеропорт Запоріжжя” отримав за минулий рік зарплату у понад мільйон гривень. Зазначимо, що ним є Коняхін Олександр Григорович.

Згідно з декларацією Коняхіна, яку він подав у березні 2024 року, за 2023 рік від комунального підприємства “Міжнародний аеропорт Запоріжжя” він отримав 1 073 437 гривень. Це єдине задеклароване джерело його доходу.

73,5 млн грн

“Штатна чисельність, яку зараз маємо, є критично мінімальною для отримання відповідних сертифікатів, які дозволять відновити авіаційну діяльність підприємства. При більш жорсткому скороченні персоналу комунальне підприємство втрачає сертифікат. Для його відновлення потрібно буде заново наймати співробітників, навчати їх впродовж 1,5 — 2 років. Тобто робота підприємства буде неможливою”, — підкреслив він.

Як відомо, з початку широкомасштабної війни аеропорт зазнавав обстрілів щонайменше тричі. Першого удару по ньому росіяни завдали в перший же день вторгнення — 24 лютого 2022 року.

Миколаївський аеропорт припинив свою роботу після початку широкомасштабного вторгнення Росії та був майже зруйнований під час боїв з російськими окупантами в березні 2022 року. Попри це, деякі співробітники аеропорту продовжують отримували чималу заробітну плату.

Згідно з декларацією Берко, яку він подав у березні 2024 року, за 2023 рік він отримав 667 135 гривень заробітної плати. Крім того, минулого року він отримав 83 810 гривень пенсії.

Як відомо, на початку березня 2022 року на території “Миколаївського міжнародного аеропорту” відбувалися бої між Збройними силами України та російськими окупантами, які намагалися прорватися до міста. Зрештою Силам оборони вдалося відбити атаки ворога і не дати йому зайняти позиції на території аеропорту.

Проте в ході боїв аеропорт зазнав численних обстрілів з боку російських військ. В результаті цього об’єкт був фактично знищений.

Працівники відомого міжнародного аеропорту Донецька, який російські окупанти за десять років перетворили на руїни, продовжують отримувати чималу зарплату. Це з огляду на те, що він не функціонує з 2014 року.

В.о. директора Донецького аеропорту отримав за минулий рік зарплату у кількасот тисяч гривень. Зазначимо, що ним є Близнюк Владислав Володимирович.

З декларації Близнюка, яку він подав у березні 2024-го, випливає минулого року КП “Міжнародний аеропорт Донецьк ім. С.С. Прокоф’єва” приніс йому дохід у розмірі 309 161 гривні. Це одне із джерел його доходу.

Український уряд на даний момент активно веде переговори з міжнародними кредиторами щодо реорганізації свого заборгованості, що налічує близько 20 мільярдів доларів, з метою знайти оптимальні шляхи вирішення цієї фінансової проблеми. Можливість часткового списання цього боргу також розглядається в контексті поточних переговорів. Сергій Марченко, Міністр фінансів України, висловив підтвердження щодо цих ініціатив, підкреслюючи їхню важливість та актуальність для фінансової стабільності країни.

Уряд України прийняв рішення про дворічне заморожування платежів за міжнародними облігаціями вже у лютому 2022 року, в реакції на великомасштабне вторгнення Росії. Тепер, наближаючись до закінчення цього періоду у серпні, Україна намагається зберегти доступ до міжнародних фінансових ринків і стежить за укладанням нової угоди.

Сергій Марченко зазначив, що наразі ведуться переговори з кредиторами, у тому числі із варіантами часткового списання боргів. Приватні утримувачі облігацій здійснюють обмежені переговори з урядом, що зазвичай вказує на значний прогрес.

Згадуючи минулі події, варто зазначити, що в липні 2022 року Україна подала запит на дворічну відстрочку виплати зовнішнього боргу, а вже восени країни-кредитори згодилися відтермінувати платежі до кінця 2023 року.

Україна готує план реструктуризації свого боргу на суму 20 млрд доларів для надсилання приватним утримувачам облігацій.