Економіка

Україна, колись самодостатня у виробництві стратегічно важливого продукту – солі, нині стикається з проблемою імпорту та зростанням цін. Після втрати соляних шахт у Донбасі, країна швидко перейшла на імпорт, але попит залишається високим, викликаючи хвилю нервовості серед населення, особливо за поширенням фейків від російських ЗМІ.

Ситуація з сольовим дефіцитом, разом із дефіцитом пального, виявилася однією з перших проблем після початку війни. Зараз солі вистачає, проте Україна активно працює над зменшенням залежності від імпорту та власним виробництвом. Зокрема, Закарпаття виражає намір значно збільшити виробництво та стати власним постачальником солі для країни. Вже перевезли фахівців з Донбасу, демонструючи важливі кроки у відновленні виробництва.

Доповідь ВВС розглядає можливість функціонування України без відомої “Артемсолі”, аналізує джерела імпортної солі та розглядає перспективи самодостатнього забезпечення ринку власним продуктом у найближчому майбутньому.

Перед початком війни Україна, завдяки “Артемсолі”, була лідером у виробництві та експорті солі в Європі. Однак російське вторгнення спричинило втрату шахт та змусило країну переглянути свою ситуацію. Спроби реформ “Артемсолі” та інших підприємств, що виробляли сіль в різних областях, свідчать про стратегічний план зменшення залежності від імпорту та відновлення власного виробництва.

Вже у перший місяць війни, підприємство "Артемсоль" стало мішенню обстрілів, а видобуток солі припинився в квітні. Незважаючи на це, до травня 2022 року підприємство продовжувало виплачувати зарплати працівникам, але в червні його діяльність було зупинено. Наслідком військових дій стали пожежі, зруйноване обладнання та пошкоджені будівлі. Багато співробітників були змушені покинути свої домівки. Район соляних копалень — Бахмут та Соледар — перетворився на поле бою від липня 2022 року до січня 2023 року.

У січні 2023 року Збройні сили України повністю відступили з Соледара, залишивши його під російською окупацією. Після зупинки "Артемсолі", яке забезпечувало 90% видобутку, ціни на сіль в Україні стрімко зросли. Країна, колишній великий експортер солі, нині змушена імпортувати цей продукт. З початком імпорту ціни почали зменшуватися, але сіль від "Артемсолі" зникла з магазинів і стала своєрідним сувеніром. За допомогою проєкту UNITED24, прибуток від продажу цієї солі був відданий на потреби української армії, збираючи понад 1,6 мільйона доларів для придбання безпілотників для українських розвідників.

Зараз ринок солі в Україні стабільний завдяки імпортним поставкам, хоча ціни вищі, і виникло більше морської солі. Експертка Лариса Гук вказує, що українські підприємці та торговельні мережі змінили підхід до цього ринку, використовуючи імпортні поставки та переупаковуючи сіль, що виходить більш прибутковим.

Протягом першого півріччя 2023 року Україна імпортувала понад 211 тисяч тонн солі на суму понад 46 мільйонів доларів, повідомляє Державна митна служба. Частка солі в загальному обсязі імпорту підвищилася, але залишається невеликою – всього 0,15%. У порівнянні з попереднім роком, коли Україна імпортувала майже 440 тисяч тонн солі на суму 92 мільйони доларів, видно певне зниження обсягів.

Найбільшим постачальником солі в Україну є Туреччина, яка забезпечує приблизно третину загального обсягу соляного імпорту. Також сіль постачається з Румунії та Єгипту. Зазначимо, що минулого року серед основних постачальників солі була також Польща, але її роль українського експорту значно зменшилася.

Важливо враховувати, що обговорюючи імпорт солі, необхідно враховувати два її види – харчову та технічну. Харчова сіль використовується в галузі харчової промисловості, тоді як технічна сіль застосовується в металургії, нафтопереробці, хімічній промисловості, виробництві паперу, скла, фарб та лаків, а також для обробки доріг та злітних смуг.

Враховуючи припинення діяльності "Артемсолі", яка виробляла значні обсяги технічної солі, та знищення важливих клієнтів, таких як Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, виникає питання про внутрішні потреби України у цьому виді солі. До початку війни цей показник становив близько 907 тисяч тонн, і важливо вирішити питання щодо забезпечення цих потреб національними чи імпортними ресурсами.

На сучасному етапі видно, що потреби України в технічній солі суттєво зменшилися через руйнування ключових металургійних підприємств, таких як "Азовсталь" і "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", що на даний момент не контролюються Україною через війну. Це призвело до значного скорочення виробництва інших вітчизняних металургійних підприємств. Зменшення чисельності населення через виїзд українців за кордон та втрати від війни також вплинуло на зниження внутрішнього попиту.

Крім того, спостерігається зміна у харчових звичках, зокрема, перехід від кам'яної солі до морської. Це виявляє вплив не лише на господарства та господинь у побуті, але й на промисловість, де морська сіль, зокрема груба, виявляється ефективною. Такі зміни характеризуються не лише економічними аспектами, але й культурними та гастрономічними перетвореннями.

Попри зменшені потреби в солі, важливо враховувати, що внутрішні резерви складають значущий актив, але доступні лише заходу країни через війну та російську окупацію. Для забезпечення внутрішнього ринку важливо не лише мати наявні резерви, але й активно розвивати видобуток. На сьогоднішній день єдиним вітчизняним виробником солі залишається Дрогобицька солеварня, але важливо прискорити процес збільшення обсягів видобутку для забезпечення потреб ринку.

Окрім того, останніми місяцями чутно заяви про можливість відновлення експорту солі з України, зокрема з іншого західного регіону – Закарпаття. Закарпаття славиться своєю історією видобутку солі, і його можливість задовольнити внутрішні потреби та навіть відновити експорт стає предметом обговорення.

Солотвино, знамените своїми соляними шахтами, налічує свою історію від часів Радянського Союзу. Колись люди спускалися на глибину 300 метрів, щоб насолоджуватися корисними властивостями солоного повітря, яке легше подихати та корисне при хворобах дихальних шляхів та астмі.

Проте у 2007 році солотвинські шахти стали жертвою підтоплення, що викликало формування карстових провалень. З того часу діяльність шахт була припинена, а саме селище отримало статус зони надзвичайної ситуації. Нинішнім ландшафтом стали глибокі солоні озера, що виникли на місці колишніх провалень.

У серпні 2023 року Закарпатська обласна рада заявила про 140 ділянок розвитку карстових провалень в Солотвині. Місцева влада висловила впевненість, що Закарпаття може стати постачальником солі для всієї України. Голова Закарпатської обласної влади Віктор Микита прогнозує, що протягом наступних років область зможе забезпечувати 100% технічної та харчової солі для країни. Недавно розпочатий видобуток технічної солі на Тереблянському родовищі вже дає позитивні результати.

Влада планує розширювати потужності видобутку та відновлювати славу, яку колись мав Солотвинський сільовий регіон та пов'язані з ним оздоровчі курорти. Важливо уникнути повторення помилок минулого, коли видобуток солі відбувався на занадто великій швидкості, і це призвело до негативних наслідків. Зараз колишні співробітники "Артемсолі" знайшли роботу у Солотвині та активно беруть участь у відновленні сільового виробництва.

Тереблянське родовище, яке розробляється компанією "Катіон Інвест", вже дає свої перші плоди. Спеціальний технічний засіб, подібний комбайну, використовується для видобутку солі. Цей процес відрізняється високою вмістом натрію – близько 90%, що робить тереблянську сіль ідеальною для технічних потреб. За словами директора підприємства, Сергія Кондратьєва, співпраця з експертами з "Артемсолі" забезпечить успішне розвиток Тереблянського родовища.

Однак, незважаючи на позитивні зміни, важливо утримувати баланс і уникати повторення екологічних та виробничих помилок минулого. Здатність Закарпаття забезпечити Україну сіллю стає ключовим аспектом розвитку регіону, а привернення досвіду та фаховості колишніх співробітників "Артемсолі" грає важливу роль у цьому процесі.

Тереблянська сіль на сьогодні визнається менш якісною порівняно з Артемсольською, але експерти впевнені, що з часом якість поліпшиться. Поклади якісної харчової солі в Тереблянському родовищі великі, але для її видобутку потрібен час. Планується, що другою половиною 2024 року розпочнеться видобуток харчової солі, яка зможе задовольнити половину потреб України в "екстра" солі. Прогнози Віктора Микити говорять про повне задоволення потреб України в харчовій та технічній солі вже до 2025 року.

Запаси Тереблянського родовища оцінюються приблизно в 500 мільйонів тонн технічної солі та сто мільйонів тонн харчової. Влада розглядає цей родовище як потенційного лідера в солевидобутку, який може забезпечувати країну сіллю на десятиліття вперед. Віктор Микита висловив впевненість, що експорт солі з Закарпаття буде не тільки внутрішнім, а й здатен конкурувати на міжнародному ринку.

Однак існують виклики, які влада визнає. Логістичні питання та віддаленість родовища від транспортних мереж можуть ускладнити експорт. Розбудова і покращення інфраструктури стають актуальними завданнями для успішного вивезення солі за кордон.

Незважаючи на оптимістичні плани влади, експерти висловлюють застереження. Ксенія Оринчак, директорка Національної асоціації видобувної промисловості, вказує на складнощі відновлення видобутку солі у Солотвино, а також на інші родовища в західній частині України. Великий термін на отримання необхідних дозволів, будівництво нових шахт та технічні виклики затягнуть процес і перешкоджатимуть швидкому зростанню вітчизняного видобутку солі. Імпорт солі, ймовірно, залишиться актуальним протягом найближчих років.

У висновках можна зазначити наступне:

• Тереблянське родовище солі в Закарпатті потенційно може стати важливим джерелом якісної харчової та технічної солі для України.

• Якість Тереблянської солі наразі визнається менш якісною, ніж у вже довідкових Артемсольських покладах, але експерти висловлюють оптимізм щодо поліпшення цієї ситуації з часом.

• Прогнози на майбутнє передбачають, що вже до другої половини 2024 року почнеться видобуток харчової солі, яка зможе задовольнити значну частину внутрішнього попиту.

• Запаси Тереблянського родовища надають можливість розглядати Закарпаття як ключового гравця на ринку солі, але експорт потребує вирішення логістичних питань.

• Альтернативи імпорту солі на внутрішньому ринку поки що залишаються актуальними через труднощі і терміновість відновлення вітчизняного видобутку.

• Важливі завдання включають розбудову інфраструктури для полегшення експорту та вирішення технічних труднощів у відновленні видобутку солі.

• Економічний та соціальний виграш від розвитку солевидобутку в Закарпатті вбачається як шлях до створення робочих місць та покращення економічного становища регіону.

У 2023 році Україна вражає світ своїми аграрними досягненнями: частка експорту сільгосппродукції зростає до 62%, що є найвищим показником за період незалежності. За звітом заступника директора Інституту аграрної економіки та академіка Національної академії аграрних наук Миколи Пугачова, рік 2023 відзначився рекордними обсягами експорту заморожених ягід та фруктів, досягненням суми у $22,1 мільярда.

Хоча обсяг експорту зменшився на 21% порівняно з рекордним 2021 роком, Україна залишається в лідерах серед країн незалежності. Важливим є той факт, що в умовах повномасштабного вторгнення Росії на схід України, країна вдало утримується від орієнтації на ринки Європейського Союзу.

Експорт сільгосппродукції в азіатські та африканські країни також зазнав зменшення, проте вирішальним для України стало утримання фокусу на європейському напрямку, який склав 57% від усього обсягу українського агроекспорту.

У рейтингу імпортерів української агропродукції за 2023 рік Румунія посіла перше місце, здійснивши закупівлі на $2,875 млрд. Китай та Туреччина розташувалися на другому та третьому місцях відповідно. Важливо відзначити, що обмеження Польщі щодо української сільськогосподарської продукції призвели не лише до втрати статусу основного покупця, а й до зменшення вартості імпорту на третину.

Усі ці фактори свідчать про впевнене розвиток аграрного сектору та експортної активності України навіть у складних геополітичних умовах.

Український аграрний сектор і надалі утримується на вершині світового експорту, пропонуючи глобальному ринку різноманітні та високоякісні продукти. Споживачі по всьому світу продовжують цінувати найважливіші продукти українського аграрного експорту, які традиційно включають зернові культури, олії та жири, різноманітні олійні продукти, а також м'ясо та субпродукти.

Однак, зокрема в році 2023, світова тенденція зниження цін на продовольство відзначила свій вплив і на українських експортерів. В сегментах м'яса, зерна та олій спостерігалась одночасна динаміка зростання кількісних обсягів закордонних продажів та зниження валютного виторгу.

Нещодавно відзначеною та важливою рисою експортного року стало значуще збільшення обсягів експорту українського цукру та кондитерських виробів. Ці напрямки агропродукції в цілому склали 89% вартісних обсягів галузевого експорту, що свідчить про стратегічний розвиток та гнучкість українського аграрного сектору в адаптації до глобальних змін.

Українські експортери продовжують відзначатися не лише кількісним зростанням обсягів, а й вдосконаленням якісних характеристик продукції, сприяючи зміцненню позицій країни на світовому аграрному ринку.

У 2023 році український аграрний сектор продемонстрував вражаючі результати, несмотря на глобальні тенденції зниження цін на продовольство, що вразило доходи експортерів. Зернові культури, олії, м'ясо та субпродукти залишаються ключовими продуктами експорту, але варто відзначити значне зростання обсягів експорту цукру та кондитерських виробів.

Європейський союз залишається основним ринком для української агропродукції, але важливо враховувати зміну у динаміці вартості продажів. Несмотря на виклики, такі як вторгнення Росії та зниження цін, українські фермери та експортери виявили гнучкість та стратегічний підхід, розвиваючи нові напрямки та підвищуючи якість експортної продукції.

Рекордні показники експорту цукру та кондитерських виробів свідчать про потенціал для додаткового росту та розширення асортименту експортних товарів. Український аграрний сектор залишається важливим ігроком на світовому ринку, і його успіх у 2023 році підкреслює високий рівень конкурентоспроможності та адаптивності країни в умовах глобальних викликів.

"Створення НАК 'Вода України': Крок до ефективного водництва та балансу ресурсів" Міністр захисту довкілля та природних ресурсів, Руслан Стрілець, підкреслив важливість створення Національної акціонерної компанії "Вода України" для забезпечення відкритого та ефективного моніторингу водних ресурсів. За даними міністерства, 2023 рік був важким для водного сектору через техногенну катастрофу – підрив дамби Каховської ГЕС. Міністр підкреслив необхідність балансу між використанням водних ресурсів та забезпеченням доступу до води в умовах воєнного бюджету. Також відзначено передачу першій організації водокористувачів зрошувальних систем на Одещині та прийняття закону щодо регулювання організацій водокористувачів та гідротехнічної меліорації земель для сталого розвитку сільськогосподарського сектору.

Висновки: Створення Національної акціонерної компанії "Вода України" є важливим кроком для ефективного водництва та контролю за використанням водних ресурсів. Міністр захисту довкілля та природних ресурсів, Руслан Стрілець, підкреслив актуальність цього кроку, особливо після техногенної катастрофи Каховської ГЕС. Втрата великого об'єму води стала викликом для країни, і стале використання водних ресурсів стало критичним аспектом національної безпеки. Передача зрошувальних систем та прийняття закону про регулювання організацій водокористувачів сприятиме відновленню зрошення та розвитку сільськогосподарського сектору в Україні.

Міністерство аграрної політики України взяло на себе ініціативу зі створення реєстру виробників технічної коноплі, інформація про яких включатиметься разом із обсягами вирощування. Про це заявив перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький. Згідно з законопроєктом № 7457, спрямованим на впорядкування обігу канабісу в медичній, промисловій та науковій сферах, робота над реєстром та регламентом відбору проб розпочалася навіть до підписання відповідного законопроєкту президентом України Володимиром Зеленським.

Створення реєстру має на меті забезпечити прозорість у сфері вирощування технічної коноплі, визначити обсяги виробництва та використання насіння. Важливо підкреслити, що виробники не будуть зобов'язані отримувати ліцензії чи дозволи на вирощування. Також влада готує постанову щодо регламенту відбору проб коноплі під час цвітіння.

Вже у грудні 2023 року парламент ухвалив у другому читанні законопроєкт № 7457, який регулює обіг рослин роду коноплі в медичних, промислових, наукових та науково-технічних цілях. Основна мета цього закону — спростити процедури медичного використання ліків на основі канабісу та розширити перелік медичних препаратів на основі цієї рослини.

У висновках до згаданої статті важливо відзначити, що Міністерство аграрної політики України демонструє активність у впровадженні новацій в аграрному секторі. Ініціатива створення реєстру виробників технічної коноплі є кроком у напрямку впорядкування обігу цієї рослини в різних сферах, таких як медицина, промисловість і наука.

Важливо відзначити, що робота над реєстром та регламентом відбору проб розпочалася навіть до прийняття відповідного законопроєкту, що свідчить про серйозність та наполегливість у вирішенні цього питання. За словами першого заступника міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького, створення реєстру спрямоване на забезпечення прозорості у галузі вирощування технічної коноплі, визначення обсягів та використання насіння.

Неабияким досягненням є також те, що виробники не будуть зобов'язані отримувати ліцензії чи дозволи на вирощування, що сприятиме спрощенню процедур у цій галузі. Законопроєкт № 7457, який регулює обіг коноплі в різних галузях, вже ухвалений парламентом, демонструє важливий крок у розвитку медичного використання канабісу та розширенні переліку лікарських препаратів на його основі.

Українська енергетична інфраструктура піддана агресивним атакам російських загарбників, які у цьому зимовому сезоні сконцентрували свої удари на прифронтових районах. Інформацію про це подав заступник міністра енергетики Ярослав Демченков під час національного телемарафону. Варто відзначити, що протягом цього опалювального сезону не було масових обстрілів українських енергетичних об'єктів. Демченков зауважив, що противник зосереджується, передусім, на прифронтових територіях, спрямовуючи свої зусилля на знищення об'єктів генерації та розподілу енергії, а також влучання в вугільні шахти та газопостачальну систему. Зазначено, що Міненерго утворило спеціальну робочу групу для оперативного вирішення потреб енергетичних компаній та підсилення готовності до ліквідації наслідків можливих атак противника на енергетичні об'єкти, використовуючи досвід минулого опалювального сезону.

Висновки статті свідчать про те, що російські загарбники активно атакують енергетичну інфраструктуру в прифронтових районах України. Заступник міністра енергетики, Ярослав Демченков, повідомив, що протягом цього зимового сезону не відбулося масових обстрілів українських енергетичних об'єктів, але загроза існує, зокрема, у формі спрямованих атак на генеруючі та розподільні об'єкти енергетики, а також на вугільні шахти та газопостачальну систему в прифронтових районах. У відповідь на цю загрозу, в Міненерго створено спеціальну робочу групу для оперативного вирішення потреб енергетичних компаній та підготовки до ліквідації можливих наслідків ворожих атак. Акцентується також на набутому досвіді від масованих російських ударів минулого опалювального сезону, що свідчить про важливість підготовки та заходів з усунення можливих наслідків атак на енергетичні об'єкти України.

Економічна нестабільність в Україні: Бізнес висловлює невдоволення діями влади та податковою системою

Український бізнес продовжує стикатися з труднощами через невизначені дії влади та систематичний тиск з боку силових структур. Підприємці вважають, що невдалі рішення та відсутність підтримки від держави призводять до закриття бізнесів. Навіть заяви уряду про покращення економічної ситуації не відповідають реальності, за словами представників бізнес-середовища.

Результати досліджень Інституту економічних досліджень і політичних консультацій свідчать про погіршення очікувань бізнесу на майбутнє. Зменшується кількість компаній, які мають намір розширювати свою діяльність, а зростає кількість тих, хто планує скорочення. Багато підприємств розглядають державу не як партнера, а як регулятора чи навіть перешкоду для свого розвитку.

Податковий індекс Європейської бізнес асоціації відображає недовіру українських компаній до податкової системи. Чотиридесят відсотків підприємств вважають систему оподаткування серйозним обмеженням для розвитку бізнесу. Фіскальний тиск оцінюється високо, і лише обмежена кількість підприємців не відчуває його впливу.

Економічний аналітик Анатолій Амелін з "Українського інституту майбутнього" вказує на відсутність стійкої економічної бази та росту, який є результатом інфляції. Він також зазначає відтік бізнесменів за кордон через загрози та спроби неправомірного вилучення коштів в Україні.

Сучасна економічна ситуація в Україні викликає серйозне занепокоєння серед підприємців та бізнес-спільноти. Бізнес висловлює невдоволення не тільки економічними труднощами, але й діями влади та невизначеністю податкової системи. Підприємці переконані, що певні кроки уряду та тиск з боку силових структур призводять до закриття підприємств.

Результати досліджень підтверджують загострення ситуації, оскільки зменшується кількість підприємств, які планують розширення, та зростає частка тих, хто очікує скорочення. Бізнес виявляє низьку довіру до держави, розглядаючи її не як партнера, а як перешкоду або регулятора.

Податковий індекс свідчить про те, що податкова система викликає значні сумніви серед українських компаній, вбачаючи в ній обмеження для свого розвитку. Фіскальний тиск і відтік бізнесу за кордон є показниками відсутності стійкої економічної бази та негативного впливу на інвестиційний клімат.

Урядові слід уважно реагувати на висловлювання та думки бізнес-спільноти, а також активно шукати ефективні шляхи вирішення економічних проблем, щоб стимулювати розвиток бізнесу та покращити інвестиційний клімат в країні.