Економіка

Бюджети тимчасово окупованих громад та їхня роль у відновленні України

Фінансове забезпечення тимчасово окупованих територій залишається ключовим аспектом державної політики у воєнний період. Незважаючи на відсутність фактичного контролю над частиною громад, ці адміністративно-територіальні одиниці продовжують функціонувати, формуючи бюджети та плануючи відновлення після деокупації. Такий підхід дозволяє зберігати соціальну інфраструктуру, підтримувати освітні та медичні заклади, а також забезпечувати стабільність у місцевих громадах, навіть у складних умовах війни.

Бюджетне планування включає не лише поточні видатки на забезпечення базових потреб населення, але й довгострокові проєкти реконструкції та модернізації інфраструктури. Завдяки цьому громади готуються до швидкого відновлення після повернення під контроль держави. Ключовим фактором ефективності таких бюджетів є прозорість фінансових потоків та координація з центральними органами влади, що дозволяє уникнути дублювання витрат і забезпечує максимально ефективне використання наявних ресурсів.

Водночас бюджетна модель релокованих громад має суттєві обмеження. Понад 84% їхніх доходів формуються за рахунок державних трансфертів, що робить такі бюджети залежними від центральної влади. Втрата майна, землі та комунальної інфраструктури ускладнює формування власних доходів і перетворює бюджетний процес на значною мірою формальний. Попри це, до таких громад застосовується загальний механізм горизонтального вирівнювання та додаткові дотації з державного бюджету.

За останні роки видатки окремих окупованих громад суттєво зросли. У найбільших міських громадах вони вимірюються сотнями мільйонів гривень і в окремих випадках наближаються до мільярда. Для порівняння, бюджети деяких громад, що перебувають під повним контролем, мають співмірні показники. Це свідчить про значний масштаб фінансових ресурсів, які адмініструються навіть в умовах окупації.

Структура видатків у різних громадах відрізняється. Частина військових адміністрацій спрямовує переважну частину коштів на міжбюджетні трансферти, зокрема субвенції на підтримку Збройних сил України або на потреби інших громад. В окремих випадках ця стаття становить більшість бюджету. Такий механізм викликає дискусії щодо ефективності, пріоритетності та швидкості використання коштів у контексті потреб фронту.

Разом із цим значні суми витрачаються на утримання органів місцевої влади. У ряді громад видатки на управлінський апарат залишаються співмірними з показниками громад, які не зазнали окупації. Це ставить питання про можливість оптимізації адміністративних витрат, зокрема шляхом удосконалення структури військових адміністрацій. Однак будь-які зміни мають враховувати потреби внутрішньо переміщених осіб, адже в багатьох громадах значна частина бюджету спрямована саме на соціальні програми для них.

Окремою проблемою є нерівномірність доступу переселенців до послуг. У різних громадах частка видатків на соціальне забезпечення, освіту чи підтримку ВПО суттєво відрізняється. Це створює відмінності в обсязі допомоги та можливостях отримання сервісів залежно від того, до якої саме громади належить людина.

Також залишається питання прозорості. Мешканці тимчасово окупованих громад фактично обмежені у впливі на бюджетні рішення, а механізми громадських обговорень часто не застосовуються. Повнота оприлюднення даних про доходи та видатки інколи є недостатньою, що ускладнює громадський контроль і підзвітність.

Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу: перегляду співвідношення адміністративних витрат і соціальних програм, забезпечення рівного доступу ВПО до послуг, підвищення прозорості бюджетного процесу та впровадження ефективних інструментів участі громадян. Оптимізація управлінських структур може дати економічний ефект, але вона має супроводжуватися гарантіями належного соціального захисту переселенців і збереженням спроможності громад до відновлення після деокупації.

Повернення Оксани Бершеди до Держаудитслужби та аналіз її майнової декларації

Після звільнення з посади експосадовиця Держаудитслужби Оксана Бершеда знову обіймає посаду завідувача сектору розгляду скарг Західного офісу Державної аудиторської служби України. Її повернення до структури державного фінансового контролю привернуло увагу громадськості не лише з огляду на кадрові рішення, а й через обсяг задекларованого майна, набутого протягом останніх років.

Згідно з даними декларації, значна частина активів була придбана у період 2016–2024 років. Основні об’єкти нерухомості перебувають у власності родини — самої Бершеди та її чоловіка Едуарда Остапишина, який є пенсіонером СБУ. До переліку майна входить житловий будинок площею 150,9 м² із господарськими спорудами, а також інші об’єкти нерухомості, що формують суттєву частину сімейних активів.

У 2024 році Бершеда придбала квартиру у Львові площею 71,5 м² за 2,55 млн грн. Також задекларовані два нежитлові приміщення (5,4 м² і 3,8 м²) загальною вартістю 100,8 тис. грн. Крім того, родина має машиномісце площею 12,7 м² (право користування у Бершеди, власність чоловіка з серпня 2022 року, вартість 195 тис. грн).

Сім’я володіє двома автомобілями: Hyundai Tucson (2018 року випуску, власність чоловіка з лютого 2019 року, вартість 609 тис. грн) та Hyundai i30 (2018 року, право користування у Бершеди, власність чоловіка з липня 2020 року, вартість 509,6 тис. грн).

Перед поверненням на державну службу Бершеда задекларувала 872 тис. грн заробітної плати від ТОВ «Надійна транспортна компанія» та 3 484 грн соціальних виплат від Львівського обласного центру зайнятості. Чоловік отримав 261,6 тис. грн пенсії від ГУ Пенсійного фонду у Львівській області та 106 тис. грн зарплати від ТОВ «Алан».

Грошові активи родини становлять 46 тис. доларів готівкою у Бершеди та 700 тис. грн готівкою у чоловіка. Банківські рахунки відкриті у кількох установах, зокрема в ПриватБанку, Універсал Банку та ПУМБ. Інших фінансових зобов’язань, цінних паперів чи корпоративних прав у декларації не зазначено.

Рекордне фінансування депутатських фондів у Києві: новий етап розвитку місцевого самоврядування

У 2025 році столична влада зробила крок, який уже називають безпрецедентним для системи місцевого самоврядування. Київська міська рада затвердила рекордний обсяг фінансування депутатських фондів, надавши кожному депутату можливість спрямувати до 15 мільйонів гривень на реалізацію ініціатив за зверненнями мешканців. Загальний бюджет програми досяг 1,8 мільярда гривень, що стало найбільшим показником за всю історію її існування.

Особливу увагу у 2025 році приділено соціальній сфері. Частину коштів спрямовано на допомогу малозабезпеченим родинам, підтримку внутрішньо переміщених осіб, а також на зміцнення матеріально-технічної бази лікарень і шкіл. Завдяки цьому вдалося оперативніше реагувати на нагальні потреби громадян і забезпечувати адресну підтримку тим, хто її найбільше потребує.

За підсумками року 38 депутатів використали 100% своїх фондів, переважно на матеріальну допомогу. Серед них — представники різних політичних сил та позафракційні обранці. Водночас частина депутатів освоїла кошти лише частково. Найнижчі показники зафіксовано у кількох представників фракцій «Голос» та «Європейська солідарність», а також у позафракційних депутатів.

Практика використання депутатських фондів супроводжується активною інформаційною кампанією в соціальних мережах. У публічному просторі з’являються фото черг під приймальнями, видачі коштів у конвертах та роздачі пакунків із партійною символікою. Такий формат комунікації фактично перетворює соціальну допомогу на інструмент політичного піару.

Окремі депутати звітують про тисячі отримувачів матеріальної допомоги та мільйонні суми виплат. Середній розмір одноразової підтримки в окремих випадках становить кілька тисяч гривень. Найактивніше кошти спрямовувалися саме на грошову допомогу під час особистих прийомів громадян.

Експерти звертають увагу, що різке збільшення фінансування депутатських фондів потребує додаткового аналізу ефективності витрачання коштів, прозорості процедур розподілу та критеріїв надання допомоги. Також залишається відкритим питання щодо балансу між соціальною підтримкою та іншими напрямами міських програм.

Підсумки року демонструють, що депутатські фонди стали одним із найбільших інструментів розподілу бюджетних коштів у столиці, а їх використання формує як соціальний, так і політичний ефект.

Корпоративне протистояння навколо Полтавського ГЗК: новий виток боротьби за стратегічний актив

Спроба ініціювати процедуру банкрутства одного з ключових промислових підприємств країни спричинила гучний корпоративний конфлікт, що вже вийшов за межі суто юридичної площини. Йдеться про ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», стратегічно важливий актив бізнесмена Костянтина Жеваго, навколо якого розгорнулася складна боротьба інтересів.

Ініціатором процедури банкрутства виступила компанія ТОВ «Максі Капітал Груп», яка заявила фінансові вимоги в розмірі 4,7 млрд гривень. Такий обсяг претензій автоматично переводить справу в категорію резонансних, адже йдеться не лише про господарський спір, а й про потенційний перерозподіл контролю над підприємством, що має системоутворююче значення для регіону та гірничо-металургійного комплексу України.

Інші частки в компанії, що ініціювала банкрутство, належать юристам і адвокатам. За наявною інформацією, для запуску процедури було використано викуп у ФГВФО пулу прав вимог до підприємств, пов’язаних із бізнес-структурами Жеваго. Саме цей механізм став юридичною основою для подання заяви про банкрутство.

Паралельно в публічному просторі згадується й інша хвиля процедур щодо активів Жеваго. Йдеться про фармацевтичну корпорацію «Артеріум», до якої входять заводи «Київмедпрепарат» і «Галичфарм». Компанія, пов’язана з тими ж бенефіціарами, викупила борги через ФГВФО та ініціювала окрему процедуру банкрутства із заявленими вимогами на мільярди гривень.

Ситуація демонструє ширший тренд використання механізмів викупу боргів у державних фінансових інституцій з подальшим ініціюванням процедур неплатоспроможності. Це створює юридичний тиск на великі промислові та фармацевтичні активи й може мати наслідки для виробничих ланцюгів, працівників і кредиторів.

Подальший розвиток подій залежатиме від рішень суду та позицій сторін у процесі. Конфлікт навколо активів Костянтина Жеваго набуває системного характеру та виходить за межі одного підприємства.

Експосадовець Міноборони Лієв залишився вільним: справа про втрату 1,5 мільярдів гривень

Відмова в застосуванні запобіжного заходу екс-садовцю Міноборони Олександру Лієву, якого підозрюють у схемах під час придбання боєприпасів для Збройних Сил України на півтора мільярда гривень, викликала хвилю обурення в громадськості. Адвокат Назар Кульчицький вказав, що суд ухвалив рішення про звільнення Лієва під особисте зобов’язання, відправивши його під цю умову у СІЗО. Проте, під час розгляду справи прокурор, з невідомих причин, не був присутній. Справу повернули в Національну поліцію, а НАБУ і САП не виявили достатніх доказів для продовження обвинувачення. Суддя Ярослав Шкодін висловив здивування відсутністю підстав для судового переслідування, наголошуючи на необхідності належного доказового матеріалу. Варто зазначити, що відсторонений від посади Лієв перебував під вартою заставою у 50 мільйонів гривень, проте через закінчення строку утримання під вартою, він опинився на волі. На жаль, за рішенням ВАКС, що повторно розглянув клопотання щодо запобіжного заходу, Лієв залишився без належного контролю, що викликає серйозне занепокоєння щодо подальшого розвитку ситуації.

Висновки до цієї статті виявляються досить загостреними. На фоні розслідувань щодо причетності екс-садовця Міноборони Олександра Лієва до схем з боєприпасами для Збройних Сил України стоїть серйозне питання ефективності судової системи. Відмова в застосуванні запобіжного заходу, необгрунтована відсутністю належних доказів і відсутністю прокурора на засіданні, створює серйозні сумніви у розумному рішенні. Бездіяльність у виявленні достатніх доказів з боку НАБУ і САП підштовхує до роздумів щодо їхньої ефективності та незалежності. Відмова у відновленні обвинувачення ставить під сумнів ефективність боротьби з корупцією та неспроможність судової системи відповідно реагувати на такі складні ситуації.

Проблема блокування рахунків у monobank після операцій з криптовалютами: що робити українцям?

З останніх днів апреля зросла кількість скарг від клієнтів monobank, що активно використовують криптовалютні операції, на раптове блокування їх рахунків без попереднього повідомлення. По мінімуму шість таких скарг було зафіксовано на публічних фінансових ресурсах. Один з клієнтів, Данило, поділився своєю історією, зазначивши, що здійснює торгівлю на P2P-ринку через Telegram-бота і продає НФТ-колекції на сайті Get Gems, при цьому отримує оплату у криптовалюті TON. Він не розуміє, чому банк блокує йому рахунок, адже суми його операцій далеко не наближаються до обов'язкових для фінансового моніторингу 400 тис. гривень за законодавством. Зазвичай йдеться про 50-60 тисяч гривень. Інший клієнт з Кременчука успішно вивів 48 тисяч гривень до блокування рахунку після операцій з криптовалютою, надавши підтвердження походження коштів. У той же час, користувач з Кривого Рогу, Артем, вказав, що банк заморожує кошти на термін від 3 до 60 днів і потім припиняє обслуговування. За його словами, monobank блокує всіх клієнтів, що здійснюють перекази або отримують кошти від осіб, пов'язаних з криптовалютою, а потім односторонньо розриває договір. Менеджери monobank пояснюють свої дії вимогами Нацбанку та правилами фінансового моніторингу, але не роз'яснюють, чому саме операції з криптовалютою потрапляють під підозру. Вони зазначають, що критерії перевірок є секретними, і банк може відмовити в обслуговуванні без роз'яснення причин через свою політику.

Експерти в галузі фінансів радять клієнтам бути терплячими та чекати на завершення процедури перевірки, обіцяючи, що з часом банк може повернутися до їх обслуговування. Проте навіть ця можливість не гарантована. Наприклад, Андрій Долгих звернувся до банку з проханням відновити його обслуговування після року перерви, але отримав відмову через минулі проблеми з криптовалютами.

Важливо відзначити, що аналогічні випадки блокування рахунків після операцій з криптовалютою відбуваються і в інших банках. Наприклад, ПУМБ також має аналогічні скарги від своїх клієнтів. Проте існують і приклади успішного розблокування, як у випадку користувача AkkermanChange з Білгород-Дністровського, який пред'явив докази своєї діяльності перед банком і отримав повернення доступу до своїх рахунків.

Це свідчить про відсутність єдиної стратегії серед банків щодо фінансового моніторингу та перевірок операцій з криптовалютами. Кожен банк має власні вимоги і правила, що ускладнює ситуацію для клієнтів і створює невизначеність у питанні їхнього обслуговування.

У висновку можна зазначити, що проблема блокування рахунків після операцій із криптовалютами стає все більш актуальною для клієнтів банків, зокрема для користувачів monobank та інших фінансових установ. Хоча деякі клієнти можуть сподіватися на відновлення обслуговування після завершення перевірок, існує ризик того, що цього не станеться. Потрібно також враховувати різні підходи різних банків до ситуацій блокування та розблокування рахунків, що створює невизначеність для клієнтів і підкреслює потребу в чіткому регулюванні та стандартизації цих процесів у фінансовому секторі.

Вимога на мобілізацію: 25 тисяч голосів за 3 дні

Українське суспільство відзначилося швидкістю та активністю, висловивши велике підтримку петиції до президента про мобілізацію правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери, яка здобула 25 тисяч голосів протягом лише трьох днів. Зараз ініціатори пропонують новий, дещо неочікуваний крок — надати пріоритетне право на працевлаштування в державні, комунальні підприємства та правоохоронні органи демобілізованим військовослужбовцям після настання повномасштабної війни.

Це цікаво порівняти із попередніми ініціативами, зокрема петицією народного депутата Дубінського №22/204852-ЕП, спрямованою на мобілізацію депутатів і чиновників, яка зібрала необхідну кількість голосів протягом 87 днів, і то лише завдяки підтримці впливових телеграм-каналів. Зазначимо, що ця петиція перебуває на розгляді президента вже 4,5 місяці. Порівняно з попереднім досвідом, коли українці не поспішали підтримувати мобілізацію чиновників у 2023 році, зараз, навіть з урахуванням необхідності авторизації, подібні петиції набирають необхідну кількість голосів за лічені дні. Це вказує на зростаючу активність та усвідомленість громадян щодо важливості змін у системі державного управління.

У результаті, можна зробити декілька висновків. Перш за все, українське суспільство вия

Масова підтримка: 25 тисяч учасників проголосували за мобілізацію правоохоронців та держслужбовців

Петиція до президента щодо мобілізації правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери вразила загальну громадську увагу, набравши 25 тисяч голосів протягом надзвичайно короткого терміну — всього лише за 3 дні. Ініціатори петиції пропонують встановити пріоритетне право на прийом на роботу в державні, комунальні підприємства та правоохоронні органи для демобілізованих з Збройних Сил України після початку повномасштабної війни.

Цікаво відзначити, що попередня аналогічна петиція від народного депутата Дубінського під №22/204852-ЕП, що стосувалась мобілізації депутатів та чиновників, зібрала необхідну кількість голосів за 87 днів, і це лише завдяки підтримці великих телеграм-каналів. Зазначимо, що вона перебуває на розгляді президента Зеленського вже протягом 4,5 місяців.

Це свідчить про різницю в громадському інтересі до вирішення проблеми мобілізації різних категорій працівників. У 2023 році українці не поспішали підтримувати ініціативи щодо мобілізації чиновників, але тепер, навіть з урахуванням необхідності авторизації, подібні петиції набирають голоси за лічені дні, відображаючи активніше ставлення громадськості до цього питання.

У висновках до цієї статті можна зазначити, що петиція про мобілізацію правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери швидко набрала значну кількість голосів — 25 тисяч за лише 3 дні. Ініціатива спрямована на забезпечення пріоритетного прийому на роботу військових після завершення служби, що вказує на важливість цього питання для громадян.

Порівняно з подібною петицією стосовно мобілізації депутатів та чиновників, яка зібрала голоси за більш тривалий період, ця ініціатива відзначається значною швидкістю набору підтримки та активним інтересом суспільства до проблеми мобілізації різних категорій працівників.

Такий розвиток подій свідчить про зростання уваги до важливості забезпечення підтримки військових та інших громадян, які виступають захисниками країни, і відображає активну позицію громадськості у вирішенні цих питань.

“Росія ліквідує найвитратнішу та непродуктивну енергогенерацію” – Володимир Кудрицький

Голова "Укренерго" Володимир Кудрицький висловлює переконання, що дії Російської Федерації зі знищення найстарішої та найменш продуктивної генерації електроенергії в Україні слід вітати. Він вважає, що ця ситуація відкриває нові можливості для країни. Чинні електростанції були споруджені застарілими технологіями понад п'ятьдесят років тому і вимагають великих витрат на підтримку їхньої роботи, особливо в умовах критичного дефіциту антрацитового вугілля, яке є основним видом палива для цих електростанцій. Незважаючи на те, що наслідки знищення генерації відчутні для населення у вигляді перебоїв з електропостачанням, відсутності гарячої води та опалення, Володимир Кудрицький підкреслює, що це відкриває можливість для розвитку української енергетики. Він закликає до залучення приватних інвестицій для будівництва нових, сучасних електростанцій, проте визнає, що потрібні кошти на такий перехід від застарілих технологій до інноваційних. Ці витрати оцінюються величезними сумами, що є навіть більш важливими в умовах війни. Таким чином, мрії про масштабні інвестиції в енергетику залишаються наразі тільки мріями, поки не знайдуться ефективні шляхи їх здійснення.

У висновках до цієї статті можна зазначити, що дії Російської Федерації щодо знищення застарілої генерації електроенергії в Україні мають як позитивні, так і негативні аспекти. З одного боку, це відкриває можливість для розвитку сучасної енергетики та залучення інвестицій у будівництво нових електростанцій. З іншого боку, наслідки цих дій відчутні для населення в умовах перебоїв з електропостачанням та іншими проблемами. Однак потрібно активно шукати шляхи вирішення цих проблем та залучення ресурсів для розвитку стійкої енергетики в Україні, щоб забезпечити безперебійне енергопостачання та підтримати економічний розвиток країни.

Долар у вирі продовжує підкоряти вершини: що чекає на майбутньому шляху?

На фоні непередбачуваного економічного ландшафту, де долар продовжує встановлювати нові рекорди, фінансові установи стикаються зі складними викликами та несподіваними змінами. За даними Bloomberg, відзначається зростання курсу долара до позначки понад 40 гривень за один долар. За останній тиждень, міжбанківський курс на цій платформі підвищився з 38,80 гривень до 39,45 гривень за долар, а на початку цього тижня досягнув 39,47 гривень за долар. Наразі ці котирування вже перевищили 39,50 гривень за долар, а закриття торгів відбулося на рівні 39,61 гривень за долар. Офіційний курс гривні до долара, встановлений Національним банком, також досяг нового історичного максимуму, становлячи 39,5737 гривень за долар.

Зростання цін на долар обумовлене не лише національними процесами, а й міжнародними фінансовими операціями. Наприклад, Національний банк зазначив збільшення обсягу продажів долара зі своїх валютних резервів, що перевищило $100 мільйонів. За період з 8 по 12 квітня відбулося викидання на міжбанк валюти на суму понад $378,3 мільйонів. Це викликало значне збільшення курсу долара, що, зокрема, ставило певний тиск на регулятора.

Різноманітні фактори, такі як обсяги валютних операцій Національного банку та домагання влади щодо девальвації гривні для поліпшення конвертації міжнародної допомоги, впливають на рух курсу. Згідно зі словами директора казначейства одного з великих банків, середньорічний курс у 40,7 гривень за долар, передбачений у держбюджеті на 2024 рік, має відображати реальний стан ринку. З огляду на ці динаміки, очікується подальше зростання курсу долара, що викликає серйозні перетурбування у фінансовому середовищі та серед населення.

Разом із зростанням міжбанківського курсу, також підвищується курс чорного ринку та валютних кас. Долар у банківських касах подорожчав на 15-20 копійок, зазначаючи максимальні котирування від 39,65 до 39,99 гривень за долар. Ситуація на фінансовому ринку вимагає уважності та обережності від усіх громадян та фінансових установ, оскільки подальші зміни можуть мати значний вплив на економічну ситуацію в країні.

У фінансовому ландшафті країни зафіксовано ряд значущих тенденцій, що відображають складні економічні реалії. Згідно з даними, майже всі державні банки утримувалися в середніх межах котирувань. Приватбанк встановлював курси купівлі/продажу у діапазоні від 39,10 до 39,70 гривень за долар, Ощадбанк – від 39,30 до 39,85 гривень за долар, в той час як у Сенс Банку котирування становили від 39,40 до 39,90 гривень за долар.

Карткові курси банків перетнули психологічний рубіж 40 гривень за долар, однак це зробив лише один банк – Акордбанк, встановивши картковий курс продажу на рівні 40,40 гривень за долар. Середня шкала курсів на ринку коливалася від 39,20 гривень за долар (Укрсиббанк) до 39,99 гривень за долар (Кредобанк). Щодо викупу, карткові курси знаходилися в діапазоні від 38,42 до 39,85 гривень за долар.

Середня ціна продажу долара на поточні рахунки фізичних осіб у рамках місячного ліміту у 50 тисяч гривень з можливістю миттєвого зняття становила 39,4 гривень за долар (з урахуванням додаткових комісій). Мінімальний курс тут склав 39,24 гривень за долар (банк "Український капітал"), а максимальний – 40,54 гривень за долар (Банк Авангард). Варто відзначити, що понад 20 банків тримали розцінки вище 40 гривень за долар.

Ці котирування та коливання на фінансовому ринку свідчать про важливі зміни та виклики, перед якими стоїть економіка України. Це також підкреслює необхідність уважного та обачного підходу до фінансових операцій для всіх учасників ринку та громадян.

Український фінансовий ринок переживає період значних коливань, які відображають складні економічні умови країни. Зростання курсу долара надихає банки на встановлення нових рекордних котирувань, що ставить перед ними виклики у забезпеченні стабільності та конкурентоспроможності. Перевищення психологічного рубежу у 40 гривень за долар карткових курсів відображає складність ситуації, яка може вплинути на фінансове благополуччя громадян. Варто уважно стежити за розвитком подій на фінансовому ринку та приймати обачні рішення щодо фінансових операцій для збереження стабільності та ефективного управління фінансами.