Економіка

Бюджети тимчасово окупованих громад та їхня роль у відновленні України

Фінансове забезпечення тимчасово окупованих територій залишається ключовим аспектом державної політики у воєнний період. Незважаючи на відсутність фактичного контролю над частиною громад, ці адміністративно-територіальні одиниці продовжують функціонувати, формуючи бюджети та плануючи відновлення після деокупації. Такий підхід дозволяє зберігати соціальну інфраструктуру, підтримувати освітні та медичні заклади, а також забезпечувати стабільність у місцевих громадах, навіть у складних умовах війни.

Бюджетне планування включає не лише поточні видатки на забезпечення базових потреб населення, але й довгострокові проєкти реконструкції та модернізації інфраструктури. Завдяки цьому громади готуються до швидкого відновлення після повернення під контроль держави. Ключовим фактором ефективності таких бюджетів є прозорість фінансових потоків та координація з центральними органами влади, що дозволяє уникнути дублювання витрат і забезпечує максимально ефективне використання наявних ресурсів.

Водночас бюджетна модель релокованих громад має суттєві обмеження. Понад 84% їхніх доходів формуються за рахунок державних трансфертів, що робить такі бюджети залежними від центральної влади. Втрата майна, землі та комунальної інфраструктури ускладнює формування власних доходів і перетворює бюджетний процес на значною мірою формальний. Попри це, до таких громад застосовується загальний механізм горизонтального вирівнювання та додаткові дотації з державного бюджету.

За останні роки видатки окремих окупованих громад суттєво зросли. У найбільших міських громадах вони вимірюються сотнями мільйонів гривень і в окремих випадках наближаються до мільярда. Для порівняння, бюджети деяких громад, що перебувають під повним контролем, мають співмірні показники. Це свідчить про значний масштаб фінансових ресурсів, які адмініструються навіть в умовах окупації.

Структура видатків у різних громадах відрізняється. Частина військових адміністрацій спрямовує переважну частину коштів на міжбюджетні трансферти, зокрема субвенції на підтримку Збройних сил України або на потреби інших громад. В окремих випадках ця стаття становить більшість бюджету. Такий механізм викликає дискусії щодо ефективності, пріоритетності та швидкості використання коштів у контексті потреб фронту.

Разом із цим значні суми витрачаються на утримання органів місцевої влади. У ряді громад видатки на управлінський апарат залишаються співмірними з показниками громад, які не зазнали окупації. Це ставить питання про можливість оптимізації адміністративних витрат, зокрема шляхом удосконалення структури військових адміністрацій. Однак будь-які зміни мають враховувати потреби внутрішньо переміщених осіб, адже в багатьох громадах значна частина бюджету спрямована саме на соціальні програми для них.

Окремою проблемою є нерівномірність доступу переселенців до послуг. У різних громадах частка видатків на соціальне забезпечення, освіту чи підтримку ВПО суттєво відрізняється. Це створює відмінності в обсязі допомоги та можливостях отримання сервісів залежно від того, до якої саме громади належить людина.

Також залишається питання прозорості. Мешканці тимчасово окупованих громад фактично обмежені у впливі на бюджетні рішення, а механізми громадських обговорень часто не застосовуються. Повнота оприлюднення даних про доходи та видатки інколи є недостатньою, що ускладнює громадський контроль і підзвітність.

Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу: перегляду співвідношення адміністративних витрат і соціальних програм, забезпечення рівного доступу ВПО до послуг, підвищення прозорості бюджетного процесу та впровадження ефективних інструментів участі громадян. Оптимізація управлінських структур може дати економічний ефект, але вона має супроводжуватися гарантіями належного соціального захисту переселенців і збереженням спроможності громад до відновлення після деокупації.

Повернення Оксани Бершеди до Держаудитслужби та аналіз її майнової декларації

Після звільнення з посади експосадовиця Держаудитслужби Оксана Бершеда знову обіймає посаду завідувача сектору розгляду скарг Західного офісу Державної аудиторської служби України. Її повернення до структури державного фінансового контролю привернуло увагу громадськості не лише з огляду на кадрові рішення, а й через обсяг задекларованого майна, набутого протягом останніх років.

Згідно з даними декларації, значна частина активів була придбана у період 2016–2024 років. Основні об’єкти нерухомості перебувають у власності родини — самої Бершеди та її чоловіка Едуарда Остапишина, який є пенсіонером СБУ. До переліку майна входить житловий будинок площею 150,9 м² із господарськими спорудами, а також інші об’єкти нерухомості, що формують суттєву частину сімейних активів.

У 2024 році Бершеда придбала квартиру у Львові площею 71,5 м² за 2,55 млн грн. Також задекларовані два нежитлові приміщення (5,4 м² і 3,8 м²) загальною вартістю 100,8 тис. грн. Крім того, родина має машиномісце площею 12,7 м² (право користування у Бершеди, власність чоловіка з серпня 2022 року, вартість 195 тис. грн).

Сім’я володіє двома автомобілями: Hyundai Tucson (2018 року випуску, власність чоловіка з лютого 2019 року, вартість 609 тис. грн) та Hyundai i30 (2018 року, право користування у Бершеди, власність чоловіка з липня 2020 року, вартість 509,6 тис. грн).

Перед поверненням на державну службу Бершеда задекларувала 872 тис. грн заробітної плати від ТОВ «Надійна транспортна компанія» та 3 484 грн соціальних виплат від Львівського обласного центру зайнятості. Чоловік отримав 261,6 тис. грн пенсії від ГУ Пенсійного фонду у Львівській області та 106 тис. грн зарплати від ТОВ «Алан».

Грошові активи родини становлять 46 тис. доларів готівкою у Бершеди та 700 тис. грн готівкою у чоловіка. Банківські рахунки відкриті у кількох установах, зокрема в ПриватБанку, Універсал Банку та ПУМБ. Інших фінансових зобов’язань, цінних паперів чи корпоративних прав у декларації не зазначено.

Рекордне фінансування депутатських фондів у Києві: новий етап розвитку місцевого самоврядування

У 2025 році столична влада зробила крок, який уже називають безпрецедентним для системи місцевого самоврядування. Київська міська рада затвердила рекордний обсяг фінансування депутатських фондів, надавши кожному депутату можливість спрямувати до 15 мільйонів гривень на реалізацію ініціатив за зверненнями мешканців. Загальний бюджет програми досяг 1,8 мільярда гривень, що стало найбільшим показником за всю історію її існування.

Особливу увагу у 2025 році приділено соціальній сфері. Частину коштів спрямовано на допомогу малозабезпеченим родинам, підтримку внутрішньо переміщених осіб, а також на зміцнення матеріально-технічної бази лікарень і шкіл. Завдяки цьому вдалося оперативніше реагувати на нагальні потреби громадян і забезпечувати адресну підтримку тим, хто її найбільше потребує.

За підсумками року 38 депутатів використали 100% своїх фондів, переважно на матеріальну допомогу. Серед них — представники різних політичних сил та позафракційні обранці. Водночас частина депутатів освоїла кошти лише частково. Найнижчі показники зафіксовано у кількох представників фракцій «Голос» та «Європейська солідарність», а також у позафракційних депутатів.

Практика використання депутатських фондів супроводжується активною інформаційною кампанією в соціальних мережах. У публічному просторі з’являються фото черг під приймальнями, видачі коштів у конвертах та роздачі пакунків із партійною символікою. Такий формат комунікації фактично перетворює соціальну допомогу на інструмент політичного піару.

Окремі депутати звітують про тисячі отримувачів матеріальної допомоги та мільйонні суми виплат. Середній розмір одноразової підтримки в окремих випадках становить кілька тисяч гривень. Найактивніше кошти спрямовувалися саме на грошову допомогу під час особистих прийомів громадян.

Експерти звертають увагу, що різке збільшення фінансування депутатських фондів потребує додаткового аналізу ефективності витрачання коштів, прозорості процедур розподілу та критеріїв надання допомоги. Також залишається відкритим питання щодо балансу між соціальною підтримкою та іншими напрямами міських програм.

Підсумки року демонструють, що депутатські фонди стали одним із найбільших інструментів розподілу бюджетних коштів у столиці, а їх використання формує як соціальний, так і політичний ефект.

Корпоративне протистояння навколо Полтавського ГЗК: новий виток боротьби за стратегічний актив

Спроба ініціювати процедуру банкрутства одного з ключових промислових підприємств країни спричинила гучний корпоративний конфлікт, що вже вийшов за межі суто юридичної площини. Йдеться про ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», стратегічно важливий актив бізнесмена Костянтина Жеваго, навколо якого розгорнулася складна боротьба інтересів.

Ініціатором процедури банкрутства виступила компанія ТОВ «Максі Капітал Груп», яка заявила фінансові вимоги в розмірі 4,7 млрд гривень. Такий обсяг претензій автоматично переводить справу в категорію резонансних, адже йдеться не лише про господарський спір, а й про потенційний перерозподіл контролю над підприємством, що має системоутворююче значення для регіону та гірничо-металургійного комплексу України.

Інші частки в компанії, що ініціювала банкрутство, належать юристам і адвокатам. За наявною інформацією, для запуску процедури було використано викуп у ФГВФО пулу прав вимог до підприємств, пов’язаних із бізнес-структурами Жеваго. Саме цей механізм став юридичною основою для подання заяви про банкрутство.

Паралельно в публічному просторі згадується й інша хвиля процедур щодо активів Жеваго. Йдеться про фармацевтичну корпорацію «Артеріум», до якої входять заводи «Київмедпрепарат» і «Галичфарм». Компанія, пов’язана з тими ж бенефіціарами, викупила борги через ФГВФО та ініціювала окрему процедуру банкрутства із заявленими вимогами на мільярди гривень.

Ситуація демонструє ширший тренд використання механізмів викупу боргів у державних фінансових інституцій з подальшим ініціюванням процедур неплатоспроможності. Це створює юридичний тиск на великі промислові та фармацевтичні активи й може мати наслідки для виробничих ланцюгів, працівників і кредиторів.

Подальший розвиток подій залежатиме від рішень суду та позицій сторін у процесі. Конфлікт навколо активів Костянтина Жеваго набуває системного характеру та виходить за межі одного підприємства.

Місцевий ринок газу в Україні: перспективи та ініціативи від Української енергетичної біржи

Українська енергетична біржа (УЕБ) виступає активним пропонентом впровадження місцевого ринку природного газу в Україні. Цю ініціативу підкреслила заступник Голови біржового комітету УЕБ, Інна Щербина. Вона наголосила, що в інших європейських країнах успішно функціонують місцеві газові ринки, які сприяють формуванню адекватних цінових сигналів та зниженню цінових ризиків.

"Ми вважаємо, що такий місцевий ринок має бути створений і в Україні", — підкреслила Щербина. За її словами, успішна підтримка біржового ринку в Україні ґрунтується на чотирьох ключових факторах. По-перше, це забезпечення ліквідності шляхом введення обов'язку продажу та закупівлі газу на біржі. Другим важливим аспектом є стандартизація продуктів на ринку, що сприятиме утворенню стабільних цінових індикативів.

"Наша пропозиція полягає у впровадженні цих заходів, і я сподіваюся, що з часом вона буде врахована, оскільки ми говоримо про це не один рік", — додала Щербина. Вона також зазначила, що обов'язкове виконання угод та котирування біржових курсів також є важливими елементами успішного функціонування місцевого ринку газу в Україні.

У висновку можна зазначити, що ініціатива створення місцевого ринку природного газу в Україні отримала підтримку з боку Української енергетичної біржи. Заступник Голови біржового комітету УЕБ Інна Щербина висловила переконання в необхідності цього кроку, посилаючись на позитивний досвід інших європейських країн. Її висновки стосуються важливості забезпечення ліквідності, стандартизації продуктів, обов'язкового виконання угод та котирування біржових курсів для успішного функціонування ринку. Вона закликає до уваги до цієї проблематики та сподівається на швидке врахування пропозицій для подальшого розвитку енергетичного сектору в Україні.

Електроенергія в Україні: прогнози зростання цін та вплив на витрати на освітлення

Внаслідок російських атак на енергетичну інфраструктуру України в березні цього року, питання підвищення тарифів на електроенергію для населення стало предметом активних дискусій і суттєвого обговорення в суспільстві. Населення зацікавлене в тому, чи дійсно мешканцям доведеться витрачати більше коштів через наслідки цих нападів, і чи можуть тарифи збільшитися вже у найближчі місяці.

Протягом останніх двох тижнів українці почули різноманітні погляди щодо майбутнього рівня тарифів на електроенергію, від тверджень про необхідність їх підвищення до більш обережного підходу, де заявляють, що уряд досліджує різні можливості. Проте, споживачів мало що надихає на оптимізм. У червні минулого року після зимових нападів ціни на електроенергію зросли практично вдвічі, а наразі ситуація стала ще складнішою.

Поки що не вдалося остаточно оцінити збитки, проте говорять, що вони нараховуються на мільярди доларів. Різні заяви свідчать про те, що споживачів не лише планують залучити до покриття витрат, але й відновлення інфраструктури після ракетних атак.

Проте, зауважують експерти, говорити про те, що українцям доведеться відшкодовувати наслідки російських нападів за рахунок підвищеного тарифу, було б нечесно. Експерт з енергетики Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп наголошує, що споживачі оплачують усі витрати, незалежно від того, яким чином це відбувається. Якщо один не платить, то платитиме інший.

З іншого боку, поточні рахунки, які отримує населення, не відображають повних витрат компаній. Українські споживачі не платять реальну ціну через субсидію. Енергоатом, Укргідроенерго та експортери електроенергії є донорами субсидій. Проте з джерелами субсидування виникли проблеми. Можна передбачити, що в умовах, які складаються, експорту не буде, а отже, це джерело відпадає. Укргідроенерго втратило частину потужностей, що призводить до зменшення виробництва та прибутку. Енергоатом поки що працює, але влітку планується зупинка блоків на технічне обслуговування, і грошей на субсидії також буде недостатньо.

За словами директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка, жодне підвищення тарифів не зможе повністю компенсувати втрати від ракетних атак. Потрібно переглянути принцип ціноутворення, забезпечити ринкову ціну, щоб покрити всі витрати компаній, окрім збитків від атак. Ідея полягає в тому, що ті, хто може, мають платити. Для тих, хто не може, має бути ринкова ціна та компенсація з бюджету у грошовій формі.

Експертне співтовариство розглядає економічно обґрунтовану ціну на електроенергію як складне питання, вимагаюче уважного аналізу та розгляду різних факторів. За думкою Прокіпа, якщо мова йде про виробників, таких як Енергоатом, вартість електроенергії може становити приблизно 1 гривню на кіловатт-годину поряд із поточним тарифом 2,64 гривні. Інші виробники, з урахуванням витрат на передачу, розподіл та податки, можуть збільшити цю ціну до 8-9 гривень за кіловатт-годину. Проте експерт наголошує, що найчастіше підвищення тарифів відбувається в крайніх випадках, коли ситуація стає критичною, спрямовано на зменшення навантаження на донорів та спрощення проблеми з боргами на ринку, забезпечуючи учасникам ланцюжка поставок більше фінансових ресурсів.

Прокіп підкреслює, що передбачити реакцію уряду складно, проте ймовірно, що будуть шукатися варіанти, щоб уникнути навантаження на споживачів, можливо, шляхом введення диференціації залежно від обсягу споживання. Водночас, варто бути свідомими того, що противник може активізувати інформаційну кампанію щодо цієї проблеми, що може стати ще більш актуальним у травні, оскільки це питання, безперечно, є дуже соціально чутливим.

За думкою Омельченка, економічно обґрунтованою ціною на електроенергію можна вважати ціну для непобутових споживачів, яка зараз коливається навколо 6 гривень за кіловатт-годину разом з тарифами на розподіл та передачу. Щодо підвищення тарифів, він вважає, що це передусім політичне питання, яке буде вирішуватися на політичному рівні, оскільки нерішучість у цьому питанні може призвести до серйозного дефіциту потужностей та тривалих планових відключень.

Корольчук висловлює думку, що ймовірне підвищення тарифів на електроенергію може відбутися у червні-липні, а середній новий тариф може становити від 3,5 до 4 гривень за кіловатт-годину. Щодо впливу на інфляцію, економісти стверджують, що він буде помітним, хоча складно прогнозувати його точні параметри.

• Питання економічно обґрунтованої ціни на електроенергію є складним та потребує уважного аналізу різних факторів, таких як виробництво, передача, розподіл та оподаткування.

• Підвищення тарифів на електроенергію може стати необхідним у крайніх випадках для забезпечення фінансової стабільності компаній та зменшення навантаження на донорів.

• Розглядаються різні варіанти зменшення навантаження на споживачів, такі як введення диференціації тарифів залежно від обсягу споживання.

• Важливо враховувати соціальну чутливість питання підвищення тарифів на електроенергію та можливий вплив на інфляцію та господарську ситуацію.

• Рішення щодо підвищення тарифів на електроенергію в Україні буде вирішуватися на політичному рівні та може мати серйозні наслідки для економіки та соціального становища населення.

Миколаїв лідирує: відкриття першого в Україні моніторингового сайту міжнародної допомоги

У Миколаєві, спільно з міжнародними партнерами, прийнято стратегічне рішення щодо впровадження системи прозорості та чесності. Ця важлива ініціатива націлена на відновлення довіри до міста, яке постраждало від наслідків агресії Росії. Мер Миколаєва, Олександр Сєнкевич, оголосив про це під час п’ятого міжнародного саміту мерів у молдовському Данчені. Він підкреслив, що побудова чесної системи стає ключовим елементом відновлення міста, яке стало жертвою агресії Росії. У владних структурах акцент робиться на боротьбі з корупцією, адже довіра є основною складовою успішної співпраці з міжнародними партнерами. Місто активно співпрацює з Антикорупційною європейською ініціативою, проводить реформи в комунальних підприємствах та впроваджує прозору систему закупівель. Планується створення спеціального веб-сайту для моніторингу міжнародної допомоги, що підкреслить прозорість та ефективне використання коштів. Окрім цього, мер розповів про виклики, які стоять перед містом після агресії Росії, та подякував міжнародним партнерам, зокрема Данії, за підтримку та співпрацю в удосконаленні Миколаєва. Генеральний план розвитку, який розробляється наразі, стане основою для реабілітації та подальшого розвитку міста.

Ці новини виходять попереду звітів про 5-й Міжнародний саміт мерів (IMS), що відбувається у молдовському місті Данчені. Заснований у 2016 році, цей захід почав як платформа для обміну досвідом між лідерами місцевого самоврядування, а з часом переріс у щось більше, ніж просто конференцію, ставши місцем зародження нових проєктів та партнерств. Саміт отримав підтримку президентки Молдови Маї Санду. Серед учасників – представники Франції, Італії, Швеції, Словаччини, Румунії, Польщі, Литви, Молдови та України. Темою цьогорічного заходу стала "Розбудова стійких громад через інновації та співпрацю". На саміті зібралися понад 200 мерів та представників громад, серед яких – представники Чортківа, Копичинців, Миколаєва, Львова, Хмельницького, Вінниці, а також потенційні інвестори та представники Європейського Союзу.

У звіті про 5-й Міжнародний саміт мерів (IMS) у молдовському місті Данчені виділяється важливість обміну досвідом між місцевими лідерами та розвиток партнерств для створення стійких громад. Підтримка президентки Молдови Маї Санду свідчить про значимість заходу. Участь представників різних країн, включаючи Україну, підкреслює міжнародний характер саміту та його вплив на розвиток муніципалітетів. Тема цьогорічного заходу, "Розбудова стійких громад через інновації та співпрацю", показує акцент на важливості інноваційного підходу до розвитку міст та сел. Участь різних рівнів влади, потенційних інвесторів та представників Європейського Союзу свідчить про широкий інтерес до зміцнення місцевого самоврядування та розвитку громад.

Інноваційні платіжні рішення: аналіз тарифів та сервісів банків в Україні

Створення платіжної системи "Прозора Мережа" розпочалося за ініціативи Незалежної асоціації банків України, що отримала значну підтримку від банківської спільноти, підприємців та міжнародних партнерів. Проект та його переваги активно просуває НАБУ. "Це не лише наш експериментальний проект, спрямований на розвиток асоціації, але і платформа для запуску новаторських ініціатив на ринку", — підкреслив голова ради НАБУ, Володимир Мудрий. Учасники сподіваються, що протягом наступних двох років "Прозора Мережа" обробить не менше 30% всіх роздрібних платежів та 80% грошових переказів всередині України. Основними перевагами нової системи є:

Зручність та простота використання.Висока швидкість обробки та здійснення платежів.Надійність та безпека фінансових операцій.Для користування системою клієнтам потрібно:

Зареєструватися на веб-сайті prozora.network.Отримати доступ до особистого кабінету.Виконати інструкції з підключення та налаштування платіжної системи.Детальну інформацію про "Прозору Мережу" можна знайти на веб-сайті prozora.network або звернутися до Незалежної асоціації банків України.

У висновках можна виділити, що створення платіжної системи "Прозора Мережа" є значним кроком у розвитку фінансового сектору України. Ініціатива Незалежної асоціації банків України та підтримка банківської спільноти свідчать про високий інтерес до модернізації та удосконалення фінансових послуг у країні. Проект має значний потенціал забезпечити зручність, швидкість та безпеку у здійсненні різноманітних фінансових операцій для користувачів. Очікувана обробка значної частини платежів та переказів в межах країни свідчить про амбітні плани учасників проекту щодо його масштабного впровадження. Зокрема, акцентуються переваги нової системи, такі як зручність використання, швидкість та надійність операцій, що робить її привабливою для широкого кола користувачів. Важливою є доступність детальної інформації про систему для всіх зацікавлених сторін, що сприятиме її успішному впровадженню та популяризації серед населення та бізнесу.

Перед урядом України: необхідність підвищення податків

Україна стикається з великою невизначеністю щодо можливості отримання американської допомоги у найближчий період часу. Це означає, що країні доведеться використовувати кошти, заплановані на соціальні програми, для потреб оборони. Такий крок може призвести до затримок у виплатах зарплат бюджетникам і подальшого загострення дефіциту техніки та боєприпасів.

Більше того, якщо ситуація із фінансуванням з Заходу не поліпшиться, українська влада буде змушена збільшити податки, друкувати гривню або проводити масову емісію для збільшення надходжень до бюджету. Це стає особливо загрозливим, оскільки близько 63% доходів бюджету України залежать від зарубіжних грантів та кредитів.

У цій кризовій ситуації навіть обіцянка Заходу про створення фонду на $100 мільярдів для України не може бути вирішальним рішенням. Потенційне використання російських коштів може призвести до виходу коштів з західних економік, а це вже спричинить нову економічну кризу.

Україні доведеться зустріти складні економічні виклики, пов'язані з невизначеністю отримання американської допомоги та загостренням військової ситуації. Підвищення податків та перерозподіл бюджетних коштів можуть стати необхідними для забезпечення військових потреб та забезпечення функціонування соціальних програм. Залежність від зарубіжних фінансових джерел підкреслює необхідність пошуку внутрішніх ресурсів для забезпечення стабільності економіки. Розрахунки на зовнішні джерела фінансування можуть нести ризик для національної безпеки та стійкості. Вирішальним є пошук стратегій, що сприяють розвитку внутрішніх економічних ресурсів та забезпечують незалежність від зовнішніх впливів.

Загроза стійкого енергетичного дефіциту: удари по електростанціях і їх довгострокові наслідки

Не виключено, що в умовах сучасної геополітичної напруги енергетична безпека України стає надзвичайно важливою. Станом наразі можливе припинення роботи енергоблоків Хмельницької та Рівненської атомних електростанцій через можливі пошкодження вузлових підстанцій та внаслідок виведення з ладу регулюючої генерації. Потенційна загроза зв'язана з труднощами у регулюванні потужності. Поряд з цим, з'явилася інформація про можливі атаки на Західноукраїнську підстанцію, через яку здійснюється передача електроенергії, виробленої на згаданих атомних та теплових електростанціях. Пошкодження цього вузла призведе до потреби зупиняти роботу блоків, що працюють на цих електростанціях, що безпосередньо призведе до скорочення обсягів вироблення електроенергії.

Такий енергетичний дефіцит, зумовлений атаками на електростанції, є надзвичайно небезпечним у довгостроковій перспективі. Його наслідки не обмежуються лише відключенням електроенергії, а також можуть призвести до руйнування промислового потенціалу країни. У разі припинення роботи атомних електростанцій збільшиться залежність від імпорту нафтопродуктів для забезпечення електроенергією. Це призведе до значного зростання вартості логістики та підвищення дефіциту палива, що має негативний вплив на економіку країни та загрозу національній безпеці.

Загроза енергетичного дефіциту також негативно позначиться на бойовій готовності Збройних Сил України. Без постійного електропостачання важко забезпечити ремонт бронетехніки, що є важливим аспектом підтримки бойової готовності. До того ж, збільшиться ризик втрати важливих озброєнь через обмеження можливостей для їх постачання з-за кордону.

Таким чином, енергетичний дефіцит, спричинений атаками на електростанції, є серйозною загрозою для національної безпеки та економічного розвитку України. Необхідно приділити належну увагу заходам з підвищення стійкості енергосистеми країни та підвищенню її захищеності від можливих кібератак та інших загроз.

У висновку слід зазначити, що енергетична безпека України стає критично важливою в умовах геополітичних турбулентностей. Атаки на електростанції, зокрема на Хмельницьку та Рівненську атомні електростанції, можуть призвести до серйозних наслідків, що загрожують не лише енергетичній системі країни, а й її економіці та національній безпеці.

Необхідно приділити належну увагу заходам з підвищення стійкості енергосистеми та її захищеності від можливих загроз. Робота над розвитком альтернативних джерел енергії, вдосконалення системи кіберзахисту та реагування на енергетичні кризи має стати пріоритетним завданням для уряду та відповідних структур.

Тільки шляхом системної реформи та впровадження ефективних заходів можна забезпечити стійке енергетичне майбутнє країни та запобігти серйозним наслідкам енергетичних криз.