Економіка

Бюджети тимчасово окупованих громад та їхня роль у відновленні України

Фінансове забезпечення тимчасово окупованих територій залишається ключовим аспектом державної політики у воєнний період. Незважаючи на відсутність фактичного контролю над частиною громад, ці адміністративно-територіальні одиниці продовжують функціонувати, формуючи бюджети та плануючи відновлення після деокупації. Такий підхід дозволяє зберігати соціальну інфраструктуру, підтримувати освітні та медичні заклади, а також забезпечувати стабільність у місцевих громадах, навіть у складних умовах війни.

Бюджетне планування включає не лише поточні видатки на забезпечення базових потреб населення, але й довгострокові проєкти реконструкції та модернізації інфраструктури. Завдяки цьому громади готуються до швидкого відновлення після повернення під контроль держави. Ключовим фактором ефективності таких бюджетів є прозорість фінансових потоків та координація з центральними органами влади, що дозволяє уникнути дублювання витрат і забезпечує максимально ефективне використання наявних ресурсів.

Водночас бюджетна модель релокованих громад має суттєві обмеження. Понад 84% їхніх доходів формуються за рахунок державних трансфертів, що робить такі бюджети залежними від центральної влади. Втрата майна, землі та комунальної інфраструктури ускладнює формування власних доходів і перетворює бюджетний процес на значною мірою формальний. Попри це, до таких громад застосовується загальний механізм горизонтального вирівнювання та додаткові дотації з державного бюджету.

За останні роки видатки окремих окупованих громад суттєво зросли. У найбільших міських громадах вони вимірюються сотнями мільйонів гривень і в окремих випадках наближаються до мільярда. Для порівняння, бюджети деяких громад, що перебувають під повним контролем, мають співмірні показники. Це свідчить про значний масштаб фінансових ресурсів, які адмініструються навіть в умовах окупації.

Структура видатків у різних громадах відрізняється. Частина військових адміністрацій спрямовує переважну частину коштів на міжбюджетні трансферти, зокрема субвенції на підтримку Збройних сил України або на потреби інших громад. В окремих випадках ця стаття становить більшість бюджету. Такий механізм викликає дискусії щодо ефективності, пріоритетності та швидкості використання коштів у контексті потреб фронту.

Разом із цим значні суми витрачаються на утримання органів місцевої влади. У ряді громад видатки на управлінський апарат залишаються співмірними з показниками громад, які не зазнали окупації. Це ставить питання про можливість оптимізації адміністративних витрат, зокрема шляхом удосконалення структури військових адміністрацій. Однак будь-які зміни мають враховувати потреби внутрішньо переміщених осіб, адже в багатьох громадах значна частина бюджету спрямована саме на соціальні програми для них.

Окремою проблемою є нерівномірність доступу переселенців до послуг. У різних громадах частка видатків на соціальне забезпечення, освіту чи підтримку ВПО суттєво відрізняється. Це створює відмінності в обсязі допомоги та можливостях отримання сервісів залежно від того, до якої саме громади належить людина.

Також залишається питання прозорості. Мешканці тимчасово окупованих громад фактично обмежені у впливі на бюджетні рішення, а механізми громадських обговорень часто не застосовуються. Повнота оприлюднення даних про доходи та видатки інколи є недостатньою, що ускладнює громадський контроль і підзвітність.

Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу: перегляду співвідношення адміністративних витрат і соціальних програм, забезпечення рівного доступу ВПО до послуг, підвищення прозорості бюджетного процесу та впровадження ефективних інструментів участі громадян. Оптимізація управлінських структур може дати економічний ефект, але вона має супроводжуватися гарантіями належного соціального захисту переселенців і збереженням спроможності громад до відновлення після деокупації.

Повернення Оксани Бершеди до Держаудитслужби та аналіз її майнової декларації

Після звільнення з посади експосадовиця Держаудитслужби Оксана Бершеда знову обіймає посаду завідувача сектору розгляду скарг Західного офісу Державної аудиторської служби України. Її повернення до структури державного фінансового контролю привернуло увагу громадськості не лише з огляду на кадрові рішення, а й через обсяг задекларованого майна, набутого протягом останніх років.

Згідно з даними декларації, значна частина активів була придбана у період 2016–2024 років. Основні об’єкти нерухомості перебувають у власності родини — самої Бершеди та її чоловіка Едуарда Остапишина, який є пенсіонером СБУ. До переліку майна входить житловий будинок площею 150,9 м² із господарськими спорудами, а також інші об’єкти нерухомості, що формують суттєву частину сімейних активів.

У 2024 році Бершеда придбала квартиру у Львові площею 71,5 м² за 2,55 млн грн. Також задекларовані два нежитлові приміщення (5,4 м² і 3,8 м²) загальною вартістю 100,8 тис. грн. Крім того, родина має машиномісце площею 12,7 м² (право користування у Бершеди, власність чоловіка з серпня 2022 року, вартість 195 тис. грн).

Сім’я володіє двома автомобілями: Hyundai Tucson (2018 року випуску, власність чоловіка з лютого 2019 року, вартість 609 тис. грн) та Hyundai i30 (2018 року, право користування у Бершеди, власність чоловіка з липня 2020 року, вартість 509,6 тис. грн).

Перед поверненням на державну службу Бершеда задекларувала 872 тис. грн заробітної плати від ТОВ «Надійна транспортна компанія» та 3 484 грн соціальних виплат від Львівського обласного центру зайнятості. Чоловік отримав 261,6 тис. грн пенсії від ГУ Пенсійного фонду у Львівській області та 106 тис. грн зарплати від ТОВ «Алан».

Грошові активи родини становлять 46 тис. доларів готівкою у Бершеди та 700 тис. грн готівкою у чоловіка. Банківські рахунки відкриті у кількох установах, зокрема в ПриватБанку, Універсал Банку та ПУМБ. Інших фінансових зобов’язань, цінних паперів чи корпоративних прав у декларації не зазначено.

Рекордне фінансування депутатських фондів у Києві: новий етап розвитку місцевого самоврядування

У 2025 році столична влада зробила крок, який уже називають безпрецедентним для системи місцевого самоврядування. Київська міська рада затвердила рекордний обсяг фінансування депутатських фондів, надавши кожному депутату можливість спрямувати до 15 мільйонів гривень на реалізацію ініціатив за зверненнями мешканців. Загальний бюджет програми досяг 1,8 мільярда гривень, що стало найбільшим показником за всю історію її існування.

Особливу увагу у 2025 році приділено соціальній сфері. Частину коштів спрямовано на допомогу малозабезпеченим родинам, підтримку внутрішньо переміщених осіб, а також на зміцнення матеріально-технічної бази лікарень і шкіл. Завдяки цьому вдалося оперативніше реагувати на нагальні потреби громадян і забезпечувати адресну підтримку тим, хто її найбільше потребує.

За підсумками року 38 депутатів використали 100% своїх фондів, переважно на матеріальну допомогу. Серед них — представники різних політичних сил та позафракційні обранці. Водночас частина депутатів освоїла кошти лише частково. Найнижчі показники зафіксовано у кількох представників фракцій «Голос» та «Європейська солідарність», а також у позафракційних депутатів.

Практика використання депутатських фондів супроводжується активною інформаційною кампанією в соціальних мережах. У публічному просторі з’являються фото черг під приймальнями, видачі коштів у конвертах та роздачі пакунків із партійною символікою. Такий формат комунікації фактично перетворює соціальну допомогу на інструмент політичного піару.

Окремі депутати звітують про тисячі отримувачів матеріальної допомоги та мільйонні суми виплат. Середній розмір одноразової підтримки в окремих випадках становить кілька тисяч гривень. Найактивніше кошти спрямовувалися саме на грошову допомогу під час особистих прийомів громадян.

Експерти звертають увагу, що різке збільшення фінансування депутатських фондів потребує додаткового аналізу ефективності витрачання коштів, прозорості процедур розподілу та критеріїв надання допомоги. Також залишається відкритим питання щодо балансу між соціальною підтримкою та іншими напрямами міських програм.

Підсумки року демонструють, що депутатські фонди стали одним із найбільших інструментів розподілу бюджетних коштів у столиці, а їх використання формує як соціальний, так і політичний ефект.

Корпоративне протистояння навколо Полтавського ГЗК: новий виток боротьби за стратегічний актив

Спроба ініціювати процедуру банкрутства одного з ключових промислових підприємств країни спричинила гучний корпоративний конфлікт, що вже вийшов за межі суто юридичної площини. Йдеться про ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», стратегічно важливий актив бізнесмена Костянтина Жеваго, навколо якого розгорнулася складна боротьба інтересів.

Ініціатором процедури банкрутства виступила компанія ТОВ «Максі Капітал Груп», яка заявила фінансові вимоги в розмірі 4,7 млрд гривень. Такий обсяг претензій автоматично переводить справу в категорію резонансних, адже йдеться не лише про господарський спір, а й про потенційний перерозподіл контролю над підприємством, що має системоутворююче значення для регіону та гірничо-металургійного комплексу України.

Інші частки в компанії, що ініціювала банкрутство, належать юристам і адвокатам. За наявною інформацією, для запуску процедури було використано викуп у ФГВФО пулу прав вимог до підприємств, пов’язаних із бізнес-структурами Жеваго. Саме цей механізм став юридичною основою для подання заяви про банкрутство.

Паралельно в публічному просторі згадується й інша хвиля процедур щодо активів Жеваго. Йдеться про фармацевтичну корпорацію «Артеріум», до якої входять заводи «Київмедпрепарат» і «Галичфарм». Компанія, пов’язана з тими ж бенефіціарами, викупила борги через ФГВФО та ініціювала окрему процедуру банкрутства із заявленими вимогами на мільярди гривень.

Ситуація демонструє ширший тренд використання механізмів викупу боргів у державних фінансових інституцій з подальшим ініціюванням процедур неплатоспроможності. Це створює юридичний тиск на великі промислові та фармацевтичні активи й може мати наслідки для виробничих ланцюгів, працівників і кредиторів.

Подальший розвиток подій залежатиме від рішень суду та позицій сторін у процесі. Конфлікт навколо активів Костянтина Жеваго набуває системного характеру та виходить за межі одного підприємства.

Інтеграція прикордонних переходів Польщі з Україною: Вплив на протести фермерів

Польща звернула свою увагу на включення прикордонних переходів з Україною, певних ділянок доріг і залізничних шляхів до категорії критичної інфраструктури. Це рішення, як заявив польський прем’єр Дональд Туск, має забезпечити безперешкодне постачання військової та гуманітарної допомоги в Україну "без будь-яких затримок", незважаючи на протести фермерів. "Це стане питанням найближчих годин", — додав Туск, вказуючи на вагомість цього кроку в контексті сучасних подій. Проте, чи буде цей захід достатнім для вирішення проблеми блокування доріг, залишається поки що невизначеним.

Прем’єр також висловив свою готовність до діалогу з фермерськими громадами, зазначивши, що Польща активно працює над захистом їхніх інтересів. Проте, він також наголосив на тому, що українська допомога має свої економічні вимоги, які можуть вплинути на польський аграрний сектор. З цієї причини важливо знайти баланс між підтримкою України та збереженням економічних інтересів Польщі.

Президент України Володимир Зеленський закликав до діалогу та співпраці між Україною та Польщею, визначаючи це як питання національної безпеки. Він також висловив надію, що у зустрічі на кордоні буде представник Єврокомісії, щоб забезпечити об'єднаність підходів Європи до цієї ситуації. Проте, польський прем’єр Туск висловив сумнів у необхідності таких заходів солідарності, наголошуючи на готовності Польщі до повної підтримки України.

Зеленський також підкреслив необхідність узгодження спільних дій та запланував зустріч урядів обох країн у Варшаві. Відповідно до нього, таке засідання має відбутися 28 березня. Це, за словами президента, відображає стратегічне партнерство між Україною та Польщею в області забезпечення безпеки та стабільності в регіоні.

Починаючи з 20 лютого, по всій території Польщі спалахнули нові протести фермерів, які придбали більш радикальний характер. Селяни стверджують, що зазнають фінансових втрат та збитків у своєму бізнесі через велику кількість недорого увезеного українського зерна, яке, як вони вважають, завдає шкоди їхнім інтересам на ринку. Тепер поляки не лише блокують прикордонні дороги для вантажівок, але і перешкоджають руху по залізницях. Ситуація досягла такого рівня напруженості, що протестувальники вилили українське зерно на дорогу у знак протесту, а також заважали руху пасажирських автобусів. На одному з тракторів польських фермерів було помічено плакат із закликом до Путіна "навести порядок в Україні, Брюсселі", адресований польським урядовцям.

Зазначений чоловік, що демонстрував плакат, був затриманий, повідомляє польська преса. Міністерство закордонних справ Польщі висловило припущення про можливий вплив російської агентури на появу антиукраїнських та пропутінських лозунгів на протестах фермерів. У Варшаві наголошують, що такі інциденти "ослаблюють переговорні позиції" Польщі в контексті міжнародних відносин.

Тим часом, в Державній прикордонній службі України вказують, що поляки продовжують блокувати шість напрямків на кордоні з Україною, черги в яких налічують 2450 вантажівок. Найбільші черги утворилися біля КПП "Краківець", "Рава-Руська" та "Шегині", повідомляють прикордонники.

• Протести фермерів у Польщі набули радикального характеру, що відображає серйозні обурення селян щодо втрат та збитків у своєму бізнесі через конкуренцію з українськими постачаннями зерна.

• Влада Польщі вказує на можливий вплив російської агентури на ескалацію протестів та наявність антиукраїнських пропагандистських елементів серед протестувальників.

• Спалахнення конфлікту між польськими фермерами та українськими постачальниками зерна має потенційно негативний вплив на відносини між Україною та Польщею, а також на переговорні позиції Польщі у міжнародному співтоваристві.

• Залишається нагальною потреба у пошуку конструктивних рішень для врегулювання конфлікту, які б враховували інтереси обох сторін та сприяли підтримці стабільності та мирного співіснування на прикордонних територіях.

Експортні обмеження для України: що міняється в торгівельних зв’язках з Польщею

Польща і Україна знаходяться в стані напружених переговорів щодо введення "дуже великих" обмежень на ввезення українського продовольства. Заступник міністра сільського господарства Польщі, Міхал Колодзейчак, у інтерв'ю RMF FM висловив своє незадоволення тим, що Київ затягує ці переговори. Він навіть визначив себе як "першого ворога" для української сторони на цих переговорах, хоча сам не брав участі в них.

Колодзейчак вважає, що Україна повинна швидше виконувати вимоги Польщі, і навіть рекомендує міністру сільського господарства України, Миколі Секерському, негайно вводити обмеження на ввезення деяких продуктів, які, на його думку, продовжують надходити до Польщі. Колодзейчак також підтримує ідею введення щонайменше 8% ПДВ на продукти харчування, імпортовані з України, в Європейський Союз.

У контексті цих напруг, Колодзейчак заявив про своє намірення посилити контроль на кордоні з Україною, стверджуючи, що "кордон буде більш щільним, ніж будь-коли раніше". Це висловлення приходить у зв'язку з протестами польських фермерів, які планують перекрити дороги по всій країні у зв'язку зі спірними питаннями торгівлі.

У підсумку, стаття відображає напружену ситуацію у торговельних відносинах між Україною та Польщею, пов'язану з можливим введенням обмежень на ввезення українського продовольства. Вимоги Польщі щодо цього питання стикаються з опозицією з боку української сторони, що може призвести до подальшого загострення ситуації.

Необхідно враховувати, що такі конфлікти в торгівлі можуть негативно вплинути на економічні відносини між країнами та загальний стан їхніх взаємовідносин. Однак вирішення конфлікту потребує компромісного підходу та взаєморозуміння між сторонами для забезпечення стабільності та розвитку усіх галузей співпраці.

Уніфікована методика закупівель: новий курс у відбудові України

Україна готує єдину методику закупівель у цивільному будівництві: що це означає для відновлення країни

Українська держава планує впровадити єдину методику закупівель супутніх послуг та робіт у цивільному будівництві для проєктів відновлення. Ця ініціатива, яку зазначила голова комітету Верховної Ради Олена Шуляк, покликана забезпечити якість та ефективність будівельних проектів, а також враховувати думку професіоналів у цій галузі. Розробку нових стандартів проводитимуть у співпраці з представниками ринку та експертами. Очікується, що це сприятиме покращенню якості послуг і експертизи в цій сфері.

У процесі розробки методики враховуватимуться інтереси урбаністичної та архітектурної спільноти, а також забезпечиться відкритий конкурентний відбір учасників на державні замовлення. Запровадження цифрової екосистеми відновлення України DREAM покликане спростити управління проектами відбудови та забезпечити їхній моніторинг від етапу відбору до завершення реалізації.

Україна активно працює над впровадженням єдиної методики закупівель у цивільному будівництві для проєктів відновлення. Ця ініціатива, яка здійснюється у співпраці з представниками ринку та експертами, має на меті забезпечити якість та ефективність будівельних проектів. Важливою складовою процесу є врахування думки урбаністичної та архітектурної спільноти. Запровадження цифрової екосистеми DREAM сприятиме спрощенню управління та моніторингу проектів відбудови. Такий підхід дозволить залучити всіх зацікавлених сторін до відновлення країни на рівних умовах та забезпечить покращення якості послуг і експертизи у цій галузі.

Банківська стратегія Наталії Рудухи: вплив чорної вдови на фінансову стійкість українських банків

Наталія Рудуха: від трьох банків до неплатоспроможності — аналіз її впливу на банківську систему України

Потужний вплив Наталії Рудухи на долю банків та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

• Наталія Рудуха, займаючи високі посади в банках, які потім були визнані неплатоспроможними, мала великий вплив на їхню долю та швидке вичерпання фінансових ресурсів.

• Перехід Рудухи до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) не завадив їй продовжувати впливати на банківську сферу.

• У ФГВФО Наталія Рудуха зайняла високу посаду заступниці директора-розпорядника, де має можливість розпоряджатися майном ліквідованих банків.

• Рудуха стала фігуранткою кількох кримінальних проваджень, але поки не понесла відповідальності.

• З цього випливає, що існує суттєве питання щодо прозорості та ефективності роботи ФГВФО, а також необхідності перевірки номінацій на посади в цьому фонді.

Зеленський розпочинає новий етап: відставка Залужного і тло конфлікту

Вечір 8 лютого 2024 року став переломним для політичного ландшафту України. За пів години до цього президент Володимир Зеленський відзначав зустріч із генералом Русланом Залужним, щиро подякувавши йому за його вагому роль у житті країни. Саме тоді Зеленський вручив Залужному високе звання Героя України, визнавши його бездоганну військову мужність та відданість державі.

Проте, відомо, що після цього відбулася радикальна зміна в уряді. Новим головнокомандувачем Збройних Сил України було призначено Олександра Сирського, а головком став антиципований звільнений генерал Залужний. Зустріч між Зеленським та Залужним стала не лише подякою, але й прощанням.

Коріння суперечок між президентом та головнокомандувачем України можна відшукати ще у листопаді 2023 року, коли напруженість відносин сягнула свого піку, проте тодішні плани щодо відставки так і не були втілені в життя. Проте, 29 січня 2024 року Зеленський закликав Залужного на зустріч та оголосив про свій намір його звільнити. Хоча указ про відставку не був підписаний в той час, це стало реальністю 8 лютого.

Перед тим, як піти, Залужний встиг опублікувати свою програмну колонку на CNN, в якій виклав своє бачення війни та наміри щодо реформ в армії на наступні півроку. Розмови про відставку Залужного, який на той момент мав вищий рейтинг підтримки населення, викликали значні турбулентності в суспільстві останні місяці. Як в Україні, так і на Заході оглядачі та експерти відзначали загострення кризи довіри між військовим та політичним керівництвом країни.

Залужний, кар'єрний військовий з понад 20-річним досвідом, отримав визнання як у власній країні, так і на міжнародній арені. Саме під його керівництвом українська армія відстояла свою незалежність від російської агресії, запобігши повному розгортанню військових дій. Журнал New Yorker навіть твердить, що Залужний зумів приховувати військові підготовки навіть від Володимира Зеленського та американських партнерів Києва, переконаний, що будь-яка інформація може стати загрозою, яка спричинить недооцінку загрози з боку президента або втручання союзників.

Українське суспільство та міжнародна громадськість високо оцінювали внесок генерала Руслана Залужного у військові операції, що стали важливими для України в боротьбі з російською агресією. Західні колеги дивувалися його стратегічним мисленням та ефективністю дій, а в мережі з радістю поширювалися фотоколажі та меми, які віддавали належне за видимі перемоги, досягнуті під керівництвом Залужного. Його успіхи, зокрема поразка росіян під Києвом, потоплення крейсера "Москва", а також звільнення Херсона і Харківської області восени 2022 року, стали символом надії та віри в перемогу.

Проте, з часом обстановка змінилася, і Україна зіткнулася з труднощами на фронті. Очікуваний контрнаступ, який обіцяла українська влада, не приніс очікуваних результатів. У листопаді 2023 року в британському виданні The Economist вийшла стаття та інтерв’ю Залужного, в яких він визнав, що стратегія, розрахована на виснаження росіян, виявилася неефективною. Він вперше визнав, що Україна повинна переглянути свої підходи та звернутися до західних партнерів не лише за підтримкою, але й за технологічною допомогою та радою у веденні війни.

Ці висловлені погляди стали причиною початку розмов про можливу відставку Залужного та його конфлікт з президентом Володимиром Зеленським. Сперечання між ними поглиблювалися, особливо після відмови Зеленського підписати законопроєкт щодо посилення мобілізації. Це викликало хвилю обурення в суспільстві та підтримку Залужного.

Останнім видимим протистоянням стала публікація колонки головкома в американському виданні CNN, в якій він висловив своє бачення війни та змін у військах, а також висловив критику стосовно нездатності держави забезпечити ефективну мобілізацію та роботу оборонної промисловості.

Ці події інтригували громадськість і політичний світ, роблячи майбутнє Залужного не лише питанням його військової кар'єри, але й можливої участі у політичному житті країни як конкурента президенту Зеленському.

Політична сцена України бурхлива і напружена, особливо в контексті можливої відставки головнокомандувача Збройних Сил, генерала Валерія Залужного. Раніше висловлювалися обгрунтовані опаски щодо можливих наслідків цього кроку для президента Володимира Зеленського. Політологи наголошували, що такий крок може зробити Залужного сильним політичним конкурентом для Зеленського, адже підтримка та довіра до нього серед українців були надзвичайно високими.

За результатами опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, довіра до Залужного виявилася на дуже високому рівні – 88% українців вірили в його здатність керувати Збройними Силами. Цей показник перевищував навіть рівень довіри до самого президента Зеленського, що став важливим фактором при оцінці політичної ситуації.

Проте, необхідно врахувати, що довіра до Зеленського значно знизилася протягом минулого року. Якщо у грудні 2022 року йому довіряли 84% українців, то наприкінці 2023 цей показник впав до 62%. Це свідчить про загострення негативного ставлення частини суспільства до дій та рішень президента.

Варто зазначити, що значна частина українців, а саме 72%, відмовляється від ідеї заміни Залужного на іншого генерала. Це свідчить про високий рівень підтримки та довіри до головнокомандувача ЗСУ в українському суспільстві. Така реакція може бути зумовлена його успішним керівництвом армією в умовах війни, а також загальною популярністю серед населення.

Отже, можлива відставка Залужного має потенціал спричинити значні політичні розлади та реакцію суспільства, що потребує уважного аналізу та обговорення з боку політичних лідерів та експертів.

У висновках можна зазначити наступне:

• Відставка головнокомандувача Збройних Сил України, генерала Валерія Залужного, може мати серйозні політичні наслідки для президента Володимира Зеленського, оскільки цей крок може створити сильного політичного конкурента.

• Довіра до Залужного серед українського населення є дуже високою, що підкреслює його значущість у військових справах та загальну підтримку в суспільстві.

• Зниження рівня довіри до президента Зеленського свідчить про загострення негативного ставлення до його політичних дій та рішень серед частини українського населення.

• Велика частина українського суспільства виступає проти заміни Залужного на іншого генерала, що свідчить про його високий статус та популярність серед населення.

• Враховуючи ці фактори, можна визначити важливість ретельного аналізу та обговорення можливих наслідків відставки Залужного з боку політичних лідерів та експертів з метою збереження стабільності та ефективного керівництва в країні.

Прогноз Національного банку: Що очікує Україну щодо інфляції у 2024 році?

Згідно з щоквартальним звітом Національного банку України, економічне відновлення країни у поточному році буде сповільнюватися до 3,6%. Прогнозується, що інфляція у перших місяцях 2024 року залишиться стабільною, проте в другому півріччі може помірно зрости, досягнувши рівень 8,6% до кінця року. Причинами прискорення інфляції визначено надмірно сприятливі погодні умови в сфері продовольства та зростання витрат бізнесу, зокрема на оплату праці.

Прогнозується, що після зменшення ризиків безпеки у 2025 році інфляція сповільниться до 5,8%, а в 2026 році повернеться до цільового показника в 5%. Цьому сприятимуть зменшення зовнішнього інфляційного тиску та послідовна монетарна політика Національного банку.

Процес відновлення економіки України буде тривати, хоча й сповільниться до 3,6% у 2024 році. Для підтримки цього руху передбачено заходи, такі як м'яка фіскальна політика, стимулювання внутрішнього попиту та розширення логістичних потужностей. Однак великі ризики безпеки та можливі втрати врожаю обмежуватимуть економічне зростання.

Прогноз Національного банку передбачає прискорення темпів економічного зростання до 5,8% у 2025 році та 4,5% у 2026 році. Важливо відзначити, що фактична споживча інфляція у грудні 2023 року була нижча, ніж прогнозовано, завдяки швидкій адаптації учасників валютного ринку до режиму керованої курсової гнучкості, призводячи до сповільнення базової інфляції до 4,9% у 2023 році.

Згідно з щоквартальним звітом Національного банку України, економічне відновлення країни буде проходити із сповільненням у 2024 році, досягнувши показників на рівні 3,6%. Прогнозоване зростання інфляції, зокрема до 8,6% до кінця року, обумовлене надмірно сприятливими погодніми умовами в агросфері та зростанням витрат бізнесу.

Наслідком ризиків безпеки та можливих втрат врожаю є обмеження економічного зростання. Проте, важливо відзначити, що Національний банк передбачає сповільнення темпів інфляції в майбутньому, досягнення рівня в 5,8% у 2025 році та повернення до цільового показника в 5% у 2026 році. Цьому сприятимуть зменшення зовнішнього інфляційного тиску та виважена монетарна політика.

Заходи, такі як м'яка фіскальна політика, стимулювання внутрішнього попиту та розширення логістичних потужностей, плануються для підтримки економічного відновлення. Важливою ролью грає також ефективна адаптація учасників валютного ринку до режиму керованої курсової гнучкості, що вплинуло на зниження базової інфляції у 2023 році.