Search here...

Економіка

Бюджети тимчасово окупованих громад та їхня роль у відновленні України

Фінансове забезпечення тимчасово окупованих територій залишається ключовим аспектом державної політики у воєнний період. Незважаючи на відсутність фактичного контролю над частиною громад, ці адміністративно-територіальні одиниці продовжують функціонувати, формуючи бюджети та плануючи відновлення після деокупації. Такий підхід дозволяє зберігати соціальну інфраструктуру, підтримувати освітні та медичні заклади, а також забезпечувати стабільність у місцевих громадах, навіть у складних умовах війни.

Бюджетне планування включає не лише поточні видатки на забезпечення базових потреб населення, але й довгострокові проєкти реконструкції та модернізації інфраструктури. Завдяки цьому громади готуються до швидкого відновлення після повернення під контроль держави. Ключовим фактором ефективності таких бюджетів є прозорість фінансових потоків та координація з центральними органами влади, що дозволяє уникнути дублювання витрат і забезпечує максимально ефективне використання наявних ресурсів.

Водночас бюджетна модель релокованих громад має суттєві обмеження. Понад 84% їхніх доходів формуються за рахунок державних трансфертів, що робить такі бюджети залежними від центральної влади. Втрата майна, землі та комунальної інфраструктури ускладнює формування власних доходів і перетворює бюджетний процес на значною мірою формальний. Попри це, до таких громад застосовується загальний механізм горизонтального вирівнювання та додаткові дотації з державного бюджету.

За останні роки видатки окремих окупованих громад суттєво зросли. У найбільших міських громадах вони вимірюються сотнями мільйонів гривень і в окремих випадках наближаються до мільярда. Для порівняння, бюджети деяких громад, що перебувають під повним контролем, мають співмірні показники. Це свідчить про значний масштаб фінансових ресурсів, які адмініструються навіть в умовах окупації.

Структура видатків у різних громадах відрізняється. Частина військових адміністрацій спрямовує переважну частину коштів на міжбюджетні трансферти, зокрема субвенції на підтримку Збройних сил України або на потреби інших громад. В окремих випадках ця стаття становить більшість бюджету. Такий механізм викликає дискусії щодо ефективності, пріоритетності та швидкості використання коштів у контексті потреб фронту.

Разом із цим значні суми витрачаються на утримання органів місцевої влади. У ряді громад видатки на управлінський апарат залишаються співмірними з показниками громад, які не зазнали окупації. Це ставить питання про можливість оптимізації адміністративних витрат, зокрема шляхом удосконалення структури військових адміністрацій. Однак будь-які зміни мають враховувати потреби внутрішньо переміщених осіб, адже в багатьох громадах значна частина бюджету спрямована саме на соціальні програми для них.

Окремою проблемою є нерівномірність доступу переселенців до послуг. У різних громадах частка видатків на соціальне забезпечення, освіту чи підтримку ВПО суттєво відрізняється. Це створює відмінності в обсязі допомоги та можливостях отримання сервісів залежно від того, до якої саме громади належить людина.

Також залишається питання прозорості. Мешканці тимчасово окупованих громад фактично обмежені у впливі на бюджетні рішення, а механізми громадських обговорень часто не застосовуються. Повнота оприлюднення даних про доходи та видатки інколи є недостатньою, що ускладнює громадський контроль і підзвітність.

Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу: перегляду співвідношення адміністративних витрат і соціальних програм, забезпечення рівного доступу ВПО до послуг, підвищення прозорості бюджетного процесу та впровадження ефективних інструментів участі громадян. Оптимізація управлінських структур може дати економічний ефект, але вона має супроводжуватися гарантіями належного соціального захисту переселенців і збереженням спроможності громад до відновлення після деокупації.

Повернення Оксани Бершеди до Держаудитслужби та аналіз її майнової декларації

Після звільнення з посади експосадовиця Держаудитслужби Оксана Бершеда знову обіймає посаду завідувача сектору розгляду скарг Західного офісу Державної аудиторської служби України. Її повернення до структури державного фінансового контролю привернуло увагу громадськості не лише з огляду на кадрові рішення, а й через обсяг задекларованого майна, набутого протягом останніх років.

Згідно з даними декларації, значна частина активів була придбана у період 2016–2024 років. Основні об’єкти нерухомості перебувають у власності родини — самої Бершеди та її чоловіка Едуарда Остапишина, який є пенсіонером СБУ. До переліку майна входить житловий будинок площею 150,9 м² із господарськими спорудами, а також інші об’єкти нерухомості, що формують суттєву частину сімейних активів.

У 2024 році Бершеда придбала квартиру у Львові площею 71,5 м² за 2,55 млн грн. Також задекларовані два нежитлові приміщення (5,4 м² і 3,8 м²) загальною вартістю 100,8 тис. грн. Крім того, родина має машиномісце площею 12,7 м² (право користування у Бершеди, власність чоловіка з серпня 2022 року, вартість 195 тис. грн).

Сім’я володіє двома автомобілями: Hyundai Tucson (2018 року випуску, власність чоловіка з лютого 2019 року, вартість 609 тис. грн) та Hyundai i30 (2018 року, право користування у Бершеди, власність чоловіка з липня 2020 року, вартість 509,6 тис. грн).

Перед поверненням на державну службу Бершеда задекларувала 872 тис. грн заробітної плати від ТОВ «Надійна транспортна компанія» та 3 484 грн соціальних виплат від Львівського обласного центру зайнятості. Чоловік отримав 261,6 тис. грн пенсії від ГУ Пенсійного фонду у Львівській області та 106 тис. грн зарплати від ТОВ «Алан».

Грошові активи родини становлять 46 тис. доларів готівкою у Бершеди та 700 тис. грн готівкою у чоловіка. Банківські рахунки відкриті у кількох установах, зокрема в ПриватБанку, Універсал Банку та ПУМБ. Інших фінансових зобов’язань, цінних паперів чи корпоративних прав у декларації не зазначено.

Рекордне фінансування депутатських фондів у Києві: новий етап розвитку місцевого самоврядування

У 2025 році столична влада зробила крок, який уже називають безпрецедентним для системи місцевого самоврядування. Київська міська рада затвердила рекордний обсяг фінансування депутатських фондів, надавши кожному депутату можливість спрямувати до 15 мільйонів гривень на реалізацію ініціатив за зверненнями мешканців. Загальний бюджет програми досяг 1,8 мільярда гривень, що стало найбільшим показником за всю історію її існування.

Особливу увагу у 2025 році приділено соціальній сфері. Частину коштів спрямовано на допомогу малозабезпеченим родинам, підтримку внутрішньо переміщених осіб, а також на зміцнення матеріально-технічної бази лікарень і шкіл. Завдяки цьому вдалося оперативніше реагувати на нагальні потреби громадян і забезпечувати адресну підтримку тим, хто її найбільше потребує.

За підсумками року 38 депутатів використали 100% своїх фондів, переважно на матеріальну допомогу. Серед них — представники різних політичних сил та позафракційні обранці. Водночас частина депутатів освоїла кошти лише частково. Найнижчі показники зафіксовано у кількох представників фракцій «Голос» та «Європейська солідарність», а також у позафракційних депутатів.

Практика використання депутатських фондів супроводжується активною інформаційною кампанією в соціальних мережах. У публічному просторі з’являються фото черг під приймальнями, видачі коштів у конвертах та роздачі пакунків із партійною символікою. Такий формат комунікації фактично перетворює соціальну допомогу на інструмент політичного піару.

Окремі депутати звітують про тисячі отримувачів матеріальної допомоги та мільйонні суми виплат. Середній розмір одноразової підтримки в окремих випадках становить кілька тисяч гривень. Найактивніше кошти спрямовувалися саме на грошову допомогу під час особистих прийомів громадян.

Експерти звертають увагу, що різке збільшення фінансування депутатських фондів потребує додаткового аналізу ефективності витрачання коштів, прозорості процедур розподілу та критеріїв надання допомоги. Також залишається відкритим питання щодо балансу між соціальною підтримкою та іншими напрямами міських програм.

Підсумки року демонструють, що депутатські фонди стали одним із найбільших інструментів розподілу бюджетних коштів у столиці, а їх використання формує як соціальний, так і політичний ефект.

Корпоративне протистояння навколо Полтавського ГЗК: новий виток боротьби за стратегічний актив

Спроба ініціювати процедуру банкрутства одного з ключових промислових підприємств країни спричинила гучний корпоративний конфлікт, що вже вийшов за межі суто юридичної площини. Йдеться про ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», стратегічно важливий актив бізнесмена Костянтина Жеваго, навколо якого розгорнулася складна боротьба інтересів.

Ініціатором процедури банкрутства виступила компанія ТОВ «Максі Капітал Груп», яка заявила фінансові вимоги в розмірі 4,7 млрд гривень. Такий обсяг претензій автоматично переводить справу в категорію резонансних, адже йдеться не лише про господарський спір, а й про потенційний перерозподіл контролю над підприємством, що має системоутворююче значення для регіону та гірничо-металургійного комплексу України.

Інші частки в компанії, що ініціювала банкрутство, належать юристам і адвокатам. За наявною інформацією, для запуску процедури було використано викуп у ФГВФО пулу прав вимог до підприємств, пов’язаних із бізнес-структурами Жеваго. Саме цей механізм став юридичною основою для подання заяви про банкрутство.

Паралельно в публічному просторі згадується й інша хвиля процедур щодо активів Жеваго. Йдеться про фармацевтичну корпорацію «Артеріум», до якої входять заводи «Київмедпрепарат» і «Галичфарм». Компанія, пов’язана з тими ж бенефіціарами, викупила борги через ФГВФО та ініціювала окрему процедуру банкрутства із заявленими вимогами на мільярди гривень.

Ситуація демонструє ширший тренд використання механізмів викупу боргів у державних фінансових інституцій з подальшим ініціюванням процедур неплатоспроможності. Це створює юридичний тиск на великі промислові та фармацевтичні активи й може мати наслідки для виробничих ланцюгів, працівників і кредиторів.

Подальший розвиток подій залежатиме від рішень суду та позицій сторін у процесі. Конфлікт навколо активів Костянтина Жеваго набуває системного характеру та виходить за межі одного підприємства.

Загроза від сходу: Міненерго попереджає про ризик знищення енергетичної інфраструктури Росією

Українська енергетична інфраструктура піддана агресивним атакам російських загарбників, які у цьому зимовому сезоні сконцентрували свої удари на прифронтових районах. Інформацію про це подав заступник міністра енергетики Ярослав Демченков під час національного телемарафону. Варто відзначити, що протягом цього опалювального сезону не було масових обстрілів українських енергетичних об'єктів. Демченков зауважив, що противник зосереджується, передусім, на прифронтових територіях, спрямовуючи свої зусилля на знищення об'єктів генерації та розподілу енергії, а також влучання в вугільні шахти та газопостачальну систему. Зазначено, що Міненерго утворило спеціальну робочу групу для оперативного вирішення потреб енергетичних компаній та підсилення готовності до ліквідації наслідків можливих атак противника на енергетичні об'єкти, використовуючи досвід минулого опалювального сезону.

Висновки статті свідчать про те, що російські загарбники активно атакують енергетичну інфраструктуру в прифронтових районах України. Заступник міністра енергетики, Ярослав Демченков, повідомив, що протягом цього зимового сезону не відбулося масових обстрілів українських енергетичних об'єктів, але загроза існує, зокрема, у формі спрямованих атак на генеруючі та розподільні об'єкти енергетики, а також на вугільні шахти та газопостачальну систему в прифронтових районах. У відповідь на цю загрозу, в Міненерго створено спеціальну робочу групу для оперативного вирішення потреб енергетичних компаній та підготовки до ліквідації можливих наслідків ворожих атак. Акцентується також на набутому досвіді від масованих російських ударів минулого опалювального сезону, що свідчить про важливість підготовки та заходів з усунення можливих наслідків атак на енергетичні об'єкти України.

Економічний стрес та тиск від держави: Український бізнес стоїть на межі кризи

Економічна нестабільність в Україні: Бізнес висловлює невдоволення діями влади та податковою системою

Український бізнес продовжує стикатися з труднощами через невизначені дії влади та систематичний тиск з боку силових структур. Підприємці вважають, що невдалі рішення та відсутність підтримки від держави призводять до закриття бізнесів. Навіть заяви уряду про покращення економічної ситуації не відповідають реальності, за словами представників бізнес-середовища.

Результати досліджень Інституту економічних досліджень і політичних консультацій свідчать про погіршення очікувань бізнесу на майбутнє. Зменшується кількість компаній, які мають намір розширювати свою діяльність, а зростає кількість тих, хто планує скорочення. Багато підприємств розглядають державу не як партнера, а як регулятора чи навіть перешкоду для свого розвитку.

Податковий індекс Європейської бізнес асоціації відображає недовіру українських компаній до податкової системи. Чотиридесят відсотків підприємств вважають систему оподаткування серйозним обмеженням для розвитку бізнесу. Фіскальний тиск оцінюється високо, і лише обмежена кількість підприємців не відчуває його впливу.

Економічний аналітик Анатолій Амелін з "Українського інституту майбутнього" вказує на відсутність стійкої економічної бази та росту, який є результатом інфляції. Він також зазначає відтік бізнесменів за кордон через загрози та спроби неправомірного вилучення коштів в Україні.

Сучасна економічна ситуація в Україні викликає серйозне занепокоєння серед підприємців та бізнес-спільноти. Бізнес висловлює невдоволення не тільки економічними труднощами, але й діями влади та невизначеністю податкової системи. Підприємці переконані, що певні кроки уряду та тиск з боку силових структур призводять до закриття підприємств.

Результати досліджень підтверджують загострення ситуації, оскільки зменшується кількість підприємств, які планують розширення, та зростає частка тих, хто очікує скорочення. Бізнес виявляє низьку довіру до держави, розглядаючи її не як партнера, а як перешкоду або регулятора.

Податковий індекс свідчить про те, що податкова система викликає значні сумніви серед українських компаній, вбачаючи в ній обмеження для свого розвитку. Фіскальний тиск і відтік бізнесу за кордон є показниками відсутності стійкої економічної бази та негативного впливу на інвестиційний клімат.

Урядові слід уважно реагувати на висловлювання та думки бізнес-спільноти, а також активно шукати ефективні шляхи вирішення економічних проблем, щоб стимулювати розвиток бізнесу та покращити інвестиційний клімат в країні.

Земельний Бум: Прогнозується Зростання Вартості Землі в Україні на 40%

Ринок Земель в Україні: Потенційний Зріст Вартості Землі та Фінансові Перспективи

Протягом останніх двох років, періоду повномасштабної війни Росії проти України, сільськогосподарський ринок земель продемонстрував надзвичайно стійкий ріст. За цей період вартість землі зросла на 10%, що еквівалентно підвищенню потенційної застави на $5,5 млрд. З урахуванням коефіцієнта ліквідності сільгосппідприємств у розмірі 0,35, це може забезпечити додаткові кредити на суму $1,9 млрд для власників та агросектору.

На кінець 2023 року обсяг банківського боргу аграрного сектору досяг приблизно 3,5 млрд доларів США. Запровадження відкритого ринку землі для юридичних осіб з 1 січня поточного року передбачає подальший зріст вартості землі приблизно на 40%, що призведе до збільшення капіталізації ринку земель до майже $50 млрд.

Це відкриває можливості для залучення кредитів на суму до $17,5 млрд, що сприятиме зменшенню розриву в фінансуванні українського агросектору, оцінюваного приблизно в $21 млрд. Розвиток ринку та підвищення його прозорості дозволять збільшити коефіцієнт ліквідності землі, наближаючи його до рівня розвинених країн, та розширити можливості кредитування. Цей підхід може допомогти в розвитку та відновленні агросектору, а також в задоволенні потреб у короткостроковому та інвестиційному фінансуванні.

• Стійкий ріст вартості земель: Навіть в умовах повномасштабної війни з Росією, сільськогосподарський ринок земель в Україні демонструє стабільний ріст. За останні два роки вартість землі зросла на 10%, відкриваючи нові фінансові можливості для агросектору та власників земель.

• Фінансові перспективи агросектору: Розглядаючи показники банківського боргу аграрного сектору, варто відзначити обсяг близько 3,5 млрд доларів США на кінець 2023 року. Запровадження відкритого ринку землі сприятиме подальшому росту вартості землі на 40%, що відкриє шлях для залучення кредитів на суму до $17,5 млрд.

• Збільшення капіталізації ринку земель: Прогнозоване збільшення капіталізації ринку земель до майже $50 млрд вказує на потенціал використання землі як фінансового ресурсу. Це відкриє можливості для залучення кредитів, сприяючи зменшенню розриву в фінансуванні агросектору та вирівнюванню із західними практиками.

• Роль міжнародного співробітництва: Залучення іноземних інвестицій та дотримання високих стандартів прозорості на ринку земель може позитивно вплинути на коефіцієнт ліквідності та збільшити обсяги можливого кредитування.

У цілому, активне використання земель як фінансового інструменту може стати ключовим фактором у відновленні та розвитку українського агросектору в умовах економічних труднощів.

Дворічний Військовий Термін: Держборг України Різко Підскочив на Двічі Більше

Державний Борг України: Рекордні Цифри та Виклики 2023 року

За офіційними даними Міністерства Фінансів, станом на 2023 рік, державний і гарантований державою борг досяг нового історичного піку, склавши 5,519 трлн грн або $145,32 млрд. Протягом року цей показник зрос на 35,4% в гривні (1,444 трлн грн) і на 30,4% в доларах ($33,9 млрд). Головним чином, на цей ріст вплинуло отримання макрофінансової допомоги від Європейського союзу на суму 18 млрд євро, що становило значну частину загального збільшення боргу.

Також в статті відзначається, що витрати на обслуговування держборгу у 2023 році склали 8,2% від видатків загального фонду держбюджету. Це свідчить про певне погіршення структури державного боргу в умовах воєнного часу. Автор також зазначає, що навіть при припиненні виплат за боргом до 2027 року, уряд не зміг досягти більш вигідних умов відстрочки чи зменшення обов'язків, що створює серйозні виклики для країни в майбутньому.

Стаття відображає тривожні тенденції в розвитку державного боргу України протягом 2023 року. Згідно з даними Міністерства Фінансів, величезний зріст боргових зобов'язань досяг нового історичного рекорду, досягаючи 5,519 трлн грн або $145,32 млрд. Це підкреслює складні економічні умови, зумовлені веденням війни та реалізацією стратегічних планів.

Найбільший внесок у зростання боргу зробило отримання макрофінансової допомоги від ЄС, що становить значну частину загального збільшення. Однак, навіть з припиненням виплат до 2027 року, визначено важливий аспект – відсутність значущих угод щодо вигідніших умов реструктуризації боргу, а також списання частини заборгованості.

Стабільність структури державного боргу погіршилася, а витрати на його обслуговування зросли до 8,2% видатків загального фонду держбюджету. Ці показники, в контексті складнощів економічного та політичного характеру, створюють серйозні виклики для економічної стабільності та фінансової безпеки України. Це обов'язково вимагатиме від уряду ефективних стратегій управління борговими зобов'язаннями та пошуку шляхів фінансового відновлення країни.

1...220221222сторінка 222 з 222

Контакти редакції: [email protected]