Економіка

Бюджети тимчасово окупованих громад та їхня роль у відновленні України

Фінансове забезпечення тимчасово окупованих територій залишається ключовим аспектом державної політики у воєнний період. Незважаючи на відсутність фактичного контролю над частиною громад, ці адміністративно-територіальні одиниці продовжують функціонувати, формуючи бюджети та плануючи відновлення після деокупації. Такий підхід дозволяє зберігати соціальну інфраструктуру, підтримувати освітні та медичні заклади, а також забезпечувати стабільність у місцевих громадах, навіть у складних умовах війни.

Бюджетне планування включає не лише поточні видатки на забезпечення базових потреб населення, але й довгострокові проєкти реконструкції та модернізації інфраструктури. Завдяки цьому громади готуються до швидкого відновлення після повернення під контроль держави. Ключовим фактором ефективності таких бюджетів є прозорість фінансових потоків та координація з центральними органами влади, що дозволяє уникнути дублювання витрат і забезпечує максимально ефективне використання наявних ресурсів.

Водночас бюджетна модель релокованих громад має суттєві обмеження. Понад 84% їхніх доходів формуються за рахунок державних трансфертів, що робить такі бюджети залежними від центральної влади. Втрата майна, землі та комунальної інфраструктури ускладнює формування власних доходів і перетворює бюджетний процес на значною мірою формальний. Попри це, до таких громад застосовується загальний механізм горизонтального вирівнювання та додаткові дотації з державного бюджету.

За останні роки видатки окремих окупованих громад суттєво зросли. У найбільших міських громадах вони вимірюються сотнями мільйонів гривень і в окремих випадках наближаються до мільярда. Для порівняння, бюджети деяких громад, що перебувають під повним контролем, мають співмірні показники. Це свідчить про значний масштаб фінансових ресурсів, які адмініструються навіть в умовах окупації.

Структура видатків у різних громадах відрізняється. Частина військових адміністрацій спрямовує переважну частину коштів на міжбюджетні трансферти, зокрема субвенції на підтримку Збройних сил України або на потреби інших громад. В окремих випадках ця стаття становить більшість бюджету. Такий механізм викликає дискусії щодо ефективності, пріоритетності та швидкості використання коштів у контексті потреб фронту.

Разом із цим значні суми витрачаються на утримання органів місцевої влади. У ряді громад видатки на управлінський апарат залишаються співмірними з показниками громад, які не зазнали окупації. Це ставить питання про можливість оптимізації адміністративних витрат, зокрема шляхом удосконалення структури військових адміністрацій. Однак будь-які зміни мають враховувати потреби внутрішньо переміщених осіб, адже в багатьох громадах значна частина бюджету спрямована саме на соціальні програми для них.

Окремою проблемою є нерівномірність доступу переселенців до послуг. У різних громадах частка видатків на соціальне забезпечення, освіту чи підтримку ВПО суттєво відрізняється. Це створює відмінності в обсязі допомоги та можливостях отримання сервісів залежно від того, до якої саме громади належить людина.

Також залишається питання прозорості. Мешканці тимчасово окупованих громад фактично обмежені у впливі на бюджетні рішення, а механізми громадських обговорень часто не застосовуються. Повнота оприлюднення даних про доходи та видатки інколи є недостатньою, що ускладнює громадський контроль і підзвітність.

Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу: перегляду співвідношення адміністративних витрат і соціальних програм, забезпечення рівного доступу ВПО до послуг, підвищення прозорості бюджетного процесу та впровадження ефективних інструментів участі громадян. Оптимізація управлінських структур може дати економічний ефект, але вона має супроводжуватися гарантіями належного соціального захисту переселенців і збереженням спроможності громад до відновлення після деокупації.

Повернення Оксани Бершеди до Держаудитслужби та аналіз її майнової декларації

Після звільнення з посади експосадовиця Держаудитслужби Оксана Бершеда знову обіймає посаду завідувача сектору розгляду скарг Західного офісу Державної аудиторської служби України. Її повернення до структури державного фінансового контролю привернуло увагу громадськості не лише з огляду на кадрові рішення, а й через обсяг задекларованого майна, набутого протягом останніх років.

Згідно з даними декларації, значна частина активів була придбана у період 2016–2024 років. Основні об’єкти нерухомості перебувають у власності родини — самої Бершеди та її чоловіка Едуарда Остапишина, який є пенсіонером СБУ. До переліку майна входить житловий будинок площею 150,9 м² із господарськими спорудами, а також інші об’єкти нерухомості, що формують суттєву частину сімейних активів.

У 2024 році Бершеда придбала квартиру у Львові площею 71,5 м² за 2,55 млн грн. Також задекларовані два нежитлові приміщення (5,4 м² і 3,8 м²) загальною вартістю 100,8 тис. грн. Крім того, родина має машиномісце площею 12,7 м² (право користування у Бершеди, власність чоловіка з серпня 2022 року, вартість 195 тис. грн).

Сім’я володіє двома автомобілями: Hyundai Tucson (2018 року випуску, власність чоловіка з лютого 2019 року, вартість 609 тис. грн) та Hyundai i30 (2018 року, право користування у Бершеди, власність чоловіка з липня 2020 року, вартість 509,6 тис. грн).

Перед поверненням на державну службу Бершеда задекларувала 872 тис. грн заробітної плати від ТОВ «Надійна транспортна компанія» та 3 484 грн соціальних виплат від Львівського обласного центру зайнятості. Чоловік отримав 261,6 тис. грн пенсії від ГУ Пенсійного фонду у Львівській області та 106 тис. грн зарплати від ТОВ «Алан».

Грошові активи родини становлять 46 тис. доларів готівкою у Бершеди та 700 тис. грн готівкою у чоловіка. Банківські рахунки відкриті у кількох установах, зокрема в ПриватБанку, Універсал Банку та ПУМБ. Інших фінансових зобов’язань, цінних паперів чи корпоративних прав у декларації не зазначено.

Рекордне фінансування депутатських фондів у Києві: новий етап розвитку місцевого самоврядування

У 2025 році столична влада зробила крок, який уже називають безпрецедентним для системи місцевого самоврядування. Київська міська рада затвердила рекордний обсяг фінансування депутатських фондів, надавши кожному депутату можливість спрямувати до 15 мільйонів гривень на реалізацію ініціатив за зверненнями мешканців. Загальний бюджет програми досяг 1,8 мільярда гривень, що стало найбільшим показником за всю історію її існування.

Особливу увагу у 2025 році приділено соціальній сфері. Частину коштів спрямовано на допомогу малозабезпеченим родинам, підтримку внутрішньо переміщених осіб, а також на зміцнення матеріально-технічної бази лікарень і шкіл. Завдяки цьому вдалося оперативніше реагувати на нагальні потреби громадян і забезпечувати адресну підтримку тим, хто її найбільше потребує.

За підсумками року 38 депутатів використали 100% своїх фондів, переважно на матеріальну допомогу. Серед них — представники різних політичних сил та позафракційні обранці. Водночас частина депутатів освоїла кошти лише частково. Найнижчі показники зафіксовано у кількох представників фракцій «Голос» та «Європейська солідарність», а також у позафракційних депутатів.

Практика використання депутатських фондів супроводжується активною інформаційною кампанією в соціальних мережах. У публічному просторі з’являються фото черг під приймальнями, видачі коштів у конвертах та роздачі пакунків із партійною символікою. Такий формат комунікації фактично перетворює соціальну допомогу на інструмент політичного піару.

Окремі депутати звітують про тисячі отримувачів матеріальної допомоги та мільйонні суми виплат. Середній розмір одноразової підтримки в окремих випадках становить кілька тисяч гривень. Найактивніше кошти спрямовувалися саме на грошову допомогу під час особистих прийомів громадян.

Експерти звертають увагу, що різке збільшення фінансування депутатських фондів потребує додаткового аналізу ефективності витрачання коштів, прозорості процедур розподілу та критеріїв надання допомоги. Також залишається відкритим питання щодо балансу між соціальною підтримкою та іншими напрямами міських програм.

Підсумки року демонструють, що депутатські фонди стали одним із найбільших інструментів розподілу бюджетних коштів у столиці, а їх використання формує як соціальний, так і політичний ефект.

Корпоративне протистояння навколо Полтавського ГЗК: новий виток боротьби за стратегічний актив

Спроба ініціювати процедуру банкрутства одного з ключових промислових підприємств країни спричинила гучний корпоративний конфлікт, що вже вийшов за межі суто юридичної площини. Йдеться про ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», стратегічно важливий актив бізнесмена Костянтина Жеваго, навколо якого розгорнулася складна боротьба інтересів.

Ініціатором процедури банкрутства виступила компанія ТОВ «Максі Капітал Груп», яка заявила фінансові вимоги в розмірі 4,7 млрд гривень. Такий обсяг претензій автоматично переводить справу в категорію резонансних, адже йдеться не лише про господарський спір, а й про потенційний перерозподіл контролю над підприємством, що має системоутворююче значення для регіону та гірничо-металургійного комплексу України.

Інші частки в компанії, що ініціювала банкрутство, належать юристам і адвокатам. За наявною інформацією, для запуску процедури було використано викуп у ФГВФО пулу прав вимог до підприємств, пов’язаних із бізнес-структурами Жеваго. Саме цей механізм став юридичною основою для подання заяви про банкрутство.

Паралельно в публічному просторі згадується й інша хвиля процедур щодо активів Жеваго. Йдеться про фармацевтичну корпорацію «Артеріум», до якої входять заводи «Київмедпрепарат» і «Галичфарм». Компанія, пов’язана з тими ж бенефіціарами, викупила борги через ФГВФО та ініціювала окрему процедуру банкрутства із заявленими вимогами на мільярди гривень.

Ситуація демонструє ширший тренд використання механізмів викупу боргів у державних фінансових інституцій з подальшим ініціюванням процедур неплатоспроможності. Це створює юридичний тиск на великі промислові та фармацевтичні активи й може мати наслідки для виробничих ланцюгів, працівників і кредиторів.

Подальший розвиток подій залежатиме від рішень суду та позицій сторін у процесі. Конфлікт навколо активів Костянтина Жеваго набуває системного характеру та виходить за межі одного підприємства.

Вирок ВАКС у “зерновій справі”: реальні строки та заборона на керівні посади

Вищий антикорупційний суд поставив крапку у резонансній справі про завдання значних збитків державі під час операцій із зерном, ухваливши обвинувальний вирок двом ключовим фігурантам. Реальні строки позбавлення волі отримали колишній очільник державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» Василь Сахненко та керівник німецько-українського підприємства «БІТ» Ігор Трушенко. Суд дійшов висновку, що вони діяли узгоджено, реалізувавши схему заниження вартості зерна, що призвело до фінансових втрат для бюджету.

За рішенням суду, Василя Сахненка засуджено до чотирьох років ув’язнення, а Ігоря Трушенка — до трьох років і десяти місяців. Окрім основного покарання, обом фігурантам заборонено обіймати керівні посади впродовж визначеного строку, а також призначено штрафи. Такий комплекс санкцій, за оцінками правників, має на меті не лише покарання винних, а й унеможливлення повторення подібних зловживань у майбутньому.

Як встановив суд, у 2020 році державне підприємство уклало з компаніями, пов’язаними з Ігорем Трушенком, договори на поставку зерна майбутнього врожаю. Первинні умови контрактів передбачали визначення ціни зерна з урахуванням ринкової вартості на момент поставки. Однак згодом сторони навмисно внесли зміни до документів, вилучивши цей пункт.

У результаті зерно було реалізоване майже вдвічі дешевше за ринкову ціну. Це призвело до фінансових втрат для державного підприємства на суму понад 13,4 млн грн, що й стало підставою для кримінального переслідування.

Вирок у справі ухвалила суддя ВАКС Віра Михайленко. Матеріали провадження надійшли до суду лише у лютому 2025 року, однак розгляд відбувся у стислі строки.

Наразі вирок не набрав законної сили. Засуджені мають 30 днів для подання апеляційної скарги.

Корупційна схема в “Ізмаїльському морському порту”: слідство встановило роль неофіційного керівника

Національне антикорупційне бюро спільно зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою повідомили про викриття масштабної корупційної схеми, що діяла на державному підприємстві «Ізмаїльський морський торговельний порт» у 2022–2023 роках. За даними слідства, організована група, до якої входили директор порту та представники приватного бізнесу, незаконно привласнила понад 24 мільйони гривень, маскуючи схему під нібито необхідні закупівлі портового обладнання.

Ключовою фігурою в цій корупційній мережі слідчі називають організатора, який фактично виконував функції неофіційного «генерального директора» порту. Не маючи формальних посадових повноважень, він координував усі дії інших учасників, контролював підготовку документації, ухвалення рішень та розподіл фінансових потоків. Підконтрольні йому особи в керівництві підприємства забезпечували перемогу заздалегідь визначених компаній на тендерах та створювали видимість реальності поставок.

Учасники групи мали доступ до службової, конфіденційної інформації про плани закупівель. Це дозволяло їм заздалегідь визначати «переможців» тендерів. Провідних виробників і офіційних дилерів системно не допускали до торгів, натомість укладали угоди з підконтрольними компаніями. Вартість обладнання в цих контрактах суттєво завищувалася.

Після отримання коштів на рахунки комерційних структур та ФОПів, пов’язаних із учасниками схеми, гроші швидко знімалися готівкою. Надалі їх розподіляли між організаторами та виконавцями.

НАБУ та САП повідомили всім учасникам схеми про підозру. Тривають подальші процесуальні дії.

Суперечка щодо помилкового кредиту: Дарницький суд поставив крапку у конфлікті між ПриватБанком і військовослужбовцем

Як свідчать матеріали справи, під час оформлення зарплатної картки військовослужбовця клієнт підписав заяву про приєднання до умов і правил банку. Саме в цей момент він отримав і кредитну картку «Універсальна Gold», ліміт якої міг сягати 200 тисяч гривень, з річною відсотковою ставкою 40,8%. Позичальник заявив, що не розбирався у змісті документації та не був належним чином поінформований про те, що разом із зарплатною карткою фактично погоджується на відкриття кредитної лінії.

У суді представники банку наголошували: підпис клієнта під заявою про приєднання підтверджує, що він погодився на всі умови обслуговування, включно з відкриттям кредитного ліміту. Крім того, відповідно до даних транзакцій, чоловік користувався кредитними коштами, що вказувало на прийняття ним умов договору на практиці, а не лише формально.

Чоловік подав зустрічний позов, вимагаючи визнати договір недійсним, посилаючись на формальні порушення при його укладенні та відсутність чіткого розуміння умов. Він зазначив, що працівники відділення ввели його в оману, переконавши, що підписується лише за отримання зарплатної картки.

Суд, проаналізувавши виписку по рахунку, встановив факт користування кредитними коштами: зняття готівки, поповнення рахунку та витрати на особисті потреби. Це, на думку суду, підтвердило реальне отримання та використання кредиту, а також існування непогашеної заборгованості.

Представник банку повідомив суд, що сума боргу в процесі розгляду зменшилася до 145 005 гривень через часткові платежі відповідача. Суд визнав ці дані доведеними та такими, що підтверджуються документами.

Зустрічний позов чоловіка про визнання договору недійсним було залишено без задоволення. Суд наголосив, що банк виконав свої зобов’язання, а позичальник добровільно здійснював операції за кредитною карткою, що є підтвердженням фактичного укладення кредитного договору.

Таким чином, суд ухвалив стягнути з чоловіка 145 005 гривень на користь ПриватБанку.

Безконкурентні дорожні контракти в столиці та питання прозорості закупівель

У грудні комунальна корпорація «Київавтодор» підписала два масштабні договори на проведення капітальних ремонтів у Голосіївському районі Києва. Загальна сума угод сягнула 422,79 млн гривень. Обидва контракти дісталися одному й тому самому виконавцю — товариству «Ростдорстрой», що вже давно посідає помітне місце на ринку дорожніх робіт. Компанія належить, зокрема, депутату Одеської міськради Юрію Шумахеру, який вважається близьким до ексмера Одеси Геннадія Труханова, позбавленого українського громадянства.

Особливу увагу привертає те, що договори укладені без реальної конкуренції: «Ростдорстрой» виявився єдиним учасником обох процедур. Така ситуація нерідко викликає сумніви щодо справедливості вибору підрядника та ефективності витрачання бюджетних коштів, адже відсутність конкурсу позбавляє замовника можливості порівняти цінові пропозиції й обрати найвигіднішу.

1. Капремонт вулиці Героїв Маріуполя — 145,15 млн грн

Підрядник до вересня 2026 року має замінити дорожнє покриття, облаштувати тротуари, велодоріжку, дощову каналізацію, зовнішнє освітлення, світлофори, дорожні знаки, розмітку та зелені насадження.

Останній капремонт цієї вулиці, за даними КМДА, проводили ще 1984 року.

Проєктну документацію «Київавтодор» замовив у квітні 2025 року за 3,75 млн грн.

2. Ремонт шляхопроводу на Стратегічному шосе — 277,64 млн грн

До кінця 2026 року компанія має відновити конструкції мостового полотна, опори, прогонові будови, комунікації, освітлення та встановити нові бар’єри й розмітку.

Шляхопровід експлуатується з 1989 року, а спроби його капітально відремонтувати тривають понад шість років.

У 2022 році підряд на 98,64 млн грн отримувала компанія «Укртрансміст», але контракт розірвали через початок повномасштабної війни.

Згідно з даними Clarity Project, компанія уклала 773 державні договори на понад 101 млрд грн.Тільки «Київавтодор» передав цій структурі вже дев’ять контрактів на суму понад 2,55 млрд грн.

Компанія фігурує у низці кримінальних проваджень:

• НАБУ розслідує можливу розтрату 200 млн грн при ремонті доріг у Миколаївській області.• Нацполіція розслідує привласнення щонайменше 300 млн грн під час реконструкції Дегтярівського шляхопроводу в Києві.• Є підозри щодо завищення цін та невідповідності проєктній документації під час робіт у Полтавській та Миколаївській областях.

Окремий резонанс спричинив обвал Дегтярівського шляхопроводу в Києві у 2023 році — підрядником теж був «Ростдорстрой». Смертей вдалося уникнути лише дивом.

Співвласник «Ростдорстрою» Юрій Шумахер — депутат Одеської міськради від партії «Довіряй справам», пов’язаної з колишнім мером Одеси Геннадієм Трухановим, якого у жовтні 2025 року позбавили громадянства України.

У групу «Ростдорстрой» входять також ПП «Київшляхбуд» та низка компаній у сфері нерухомості.

Генеральний директор «Київавтодору» Олександр Федоренко, який очолює корпорацію з 2020 року, неодноразово критикувався громадськими організаціями за відсутність конкуренції на дорожніх тендерах та системну співпрацю з одним і тим самим підрядником.

Департамент транспортної інфраструктури КМДА, якому підпорядковується «Київавтодор», із вересня 2025 року тимчасово очолює Роман Лелюк.

Посилення податкового контролю: онлайн-перекази під пильним наглядом держави

Державна податкова служба активізувала моніторинг фінансових операцій громадян, які отримують кошти через цифрові платформи, електронні гаманці та інші небанківські сервіси. Такий підхід став відповіддю на зростання обсягів онлайн-платежів і збільшення кількості осіб, котрі фактично здійснюють підприємницьку діяльність без офіційної реєстрації. За даними податкового відомства, протягом поточного року платникам було направлено понад шість тисяч запитів із вимогою надати інформацію про походження коштів та підтвердити законність їх отримання.

Результати перевірок стали відчутними: майже дві тисячі громадян, зіткнувшись із необхідністю пояснити свої фінансові операції, зареєструвалися як фізичні особи-підприємці. Частина запитів стосувалася регулярних онлайн-надходжень, що за частотою та сумами нагадували системну комерційну діяльність. Саме такі транзакції податкова служба нині відстежує найретельніше, адже необліковані доходи створюють ризики як для бюджету, так і для самих отримувачів.

У фокусі податкової — громадяни, які регулярно отримують значні перекази або здійснюють велику кількість транзакцій. За інформацією ДПС, у вересні одна громадянка отримала понад 60 онлайн-переказів на суму більш як 280 тисяч гривень. У жовтні інша особа — понад 700 переказів на майже 300 тисяч гривень. Такі обсяги операцій податкова розцінює як можливу господарську діяльність, що потребує реєстрації та сплати податків.

У службі наголошують, що головна мета контролю — виявлення прихованих доходів і стимулювання громадян легалізувати свою діяльність. Податківці окремо відзначають, що ключовим критерієм для оцінки є систематичність операцій, а не лише їх розмір.

Фахівці ДПС закликають громадян реєструвати підприємницьку діяльність і вчасно подавати декларації, щоб уникнути штрафів та судових рішень. Вони підкреслюють, що зростання онлайн-торгівлі та дистанційних послуг робить прозорість фінансових операцій важливою складовою податкової культури в Україні.

Помилки та формальні підстави: чому в Україні все частіше зупиняють пенсійні виплати

В Україні помітно збільшується кількість випадків, коли пенсійні виплати тимчасово призупиняються або навіть припиняються повністю. За словами юриста Михайла Вулаха, ситуація ускладнюється тим, що підстави для таких рішень нерідко мають формальний характер або виникають через технічні збої та непослідовність норм законодавства. Видання «На пенсії» зазначає, що чимало таких рішень Пенсійного фонду виявляються неправомірними, але люди похилого віку рідко їх оскаржують — передусім через нестачу інформації, страх перед складною процедурою та недовіру до державних інституцій.

Юрист наголошує, що значна частина зупинок виплат здійснюється автоматично, без урахування індивідуальних обставин. Одним із найпоширеніших приводів є відсутність руху коштів на пенсійному рахунку протягом шести місяців. Така ситуація може виникнути не через провину пенсіонера, а через технічні помилки, проблеми з банком або тимчасову неможливість отримати кошти — наприклад, у разі вимушеного переїзду чи перебування в зоні бойових дій.

У таких випадках пенсію спочатку зупиняють. Якщо людина протягом тривалого часу не надає оновлені документи, ПФУ може припинити виплати повністю. Водночас юридична практика показує, що відновити нарахування та повернути заборгованість усе ж можливо.

Якщо недоотримані кошти виникли з вини самого пенсіонера — наприклад, через пропущені строки подання довідок, — держава поверне лише суму за останні три роки. Але у випадку помилки Пенсійного фонду або незаконної відмови у виплатах суди нерідко зобов’язують компенсувати всю суму, навіть якщо йдеться про період у сім-десять років і більше.

Проблемою стає й реальне зменшення купівельної спроможності пенсій. У 2025 році індексація склала 11,5%, тоді як ціни на окремі продукти та послуги зросли у рази швидше. За даними аналітиків, овочі подорожчали на 48%, масло — на 34%, комунальні послуги — на 19%. Це означає, що навіть своєчасно нарахована пенсія покриває менше базових витрат, ніж раніше.

Окрема категорія проблем пов’язана з неможливістю оформити пенсію через нові вимоги до страхового стажу. Навіть ті українці, які працювали десятки років, можуть не отримати виплату у 60 років, якщо не набрали необхідної кількості застрахованих років, а отже змушені або працювати довше, або чекати досягнення пізнішого пенсійного віку.

Юристи радять пенсіонерам та людям, які наближаються до пенсії, регулярно перевіряти дані у своєму кабінеті на порталі ПФУ, здійснювати хоча б мінімальні операції з пенсійного рахунку раз на кілька місяців, зберігати копії всіх довідок і вимагати письмових пояснень у разі суперечок з Пенсійним фондом.

За словами Михайла Вулаха, розуміння своїх прав та своєчасні дії нерідко дозволяють повернути незаконно невиплачені гроші. Суди у більшості випадків стають на бік пенсіонерів, якщо доводиться помилка або безпідставна відмова з боку державних органів.