Економіка

На тлі загострення енергетичної кризи та постійних закликів до економії коштів державних установ, філія «ВП “Управління справами”» ДП «Енергоатом» опинилася в центрі скандалу через закупівлю трьох мінівенів Hyundai Staria на суму 6,81 млн грн. Важливо зазначити, що торги пройшли без будь-якої конкуренції: 13 листопада на відкритих торгах не зареєструвався жоден інший учасник, і контракт автоматично був укладений з ТОВ «Олімп Мотор».

Особливу увагу викликала одна з позицій замовлення — чорний повнопривідний Hyundai Staria 7-Top з пакетом Bronze, вартістю 2,61 млн грн. Саме ця покупка привернула суспільний інтерес через відчутну ціну та відсутність прозорої конкуренції, що викликало підозри у непрозорості процесу та потенційних порушеннях принципу ефективного використання державних коштів.

Це — фактично VIP-шатл: дизель 177 к.с., камери кругового огляду, мультимедіа BOSE на 11 динаміків із сабвуфером, підігріви, преміальна LED-оптика, багатокольорова підсвітка салону та розширений пакет електронних систем безпеки.Пакет Bronze додає ще більше «розкоші»: шкіра Nappa, литі диски із спеціальним покриттям, хром-деталі та додаткові елементи декору.

Вибір саме топової комплектації в момент, коли галузь потребує економії на всіх рівнях, виглядає щонайменше дисонансно. Закупівля без конкуренції — класичний ризик завищення ціни, відсутності контролю та можливого лобіювання постачальника.

Купівля люксових мінівенів для «управління справами» державної компанії, яка оперує критичною інфраструктурою, ставить питання про доцільність і пріоритети витрат. На думку експертів, такі витрати складно виправдати, коли енергетика постійно під тиском загроз і дефіциту бюджету.

Окрему увагу привертає норма у договорі: якщо покупець («Енергоатом») затримує оплату — жодних штрафів чи пені для нього не передбачено. Це створює надмірно комфортні та незвично «м’які» умови для компанії-замовника, а для постачальника — виключно зручні та безризикові. Подібна конструкція нетипова для публічних закупівель і виглядає підозріло.

Цей епізод вписується у довгу низку питань до «Енергоатома»: вибір постачальників, формальність конкуренції, підозрілі умови договорів та відсутність стратегічної економії. Закупівлі на мільйони гривень у VIP-комплектаціях — чергове свідчення того, що неефективність і внутрішні зловживання можуть відбуватися навіть на дрібних тендерах, не кажучи вже про масштабні проєкти.

Поки держава економить, а громадяни живуть в умовах енергетичної напруги, питання про доцільність таких закупівель виглядають більш ніж виправданими.

В Україні відключення електроенергії можуть зберігатися навіть після завершення війни. Голова ради Української асоціації відновлюваної енергетики Олександр Ігнатьєв наголосив, що повноцінне та стабільне забезпечення країни електроенергією потребуватиме тривалого часу, масштабних відновлювальних робіт та значних інвестицій. Стан енергосистеми зараз такий, що навіть після припинення атак на інфраструктуру залишаються серйозні системні проблеми, які ускладнюють швидке повернення до нормального енергопостачання.

Серед ключових викликів експерт виокремлює фактичну відсутність працездатних резервів на багатьох об’єктах, зношеність обладнання та руйнівні наслідки постійних пошкоджень енергетичних мереж. Додатково впливає недофінансування модернізаційних проєктів, недостатній розвиток відновлюваної енергетики та обмеженість технологічних рішень для балансування навантажень. У результаті навіть після перемоги країна змушена буде протягом років витрачати ресурси на стабілізацію електропостачання та поступове відновлення системи.

Не менш серйозною є проблема нестачі вугілля. Україна не має достатніх запасів, а логістика імпорту залишається дорогою й обмеженою. Без стабільного постачання палива відновити роботу навіть тих ТЕЦ, які можна відремонтувати, буде складно.

Ще один чинник — вимушені обмеження атомної генерації. Укренерго та оператори АЕС неодноразово повідомляли, що через пошкодження мереж, недостатність пропускної здатності та ризики для безпеки станцій атомна енергетика не може працювати на повну проектну потужність. Це знімає зі структури генерації додаткові гігавати, які в мирний час були б основою енергосистеми.

За словами Ігнатьєва, без масштабної реконструкції мереж, відбудови теплової генерації, модернізації АЕС та розвитку відновлюваних джерел енергії країна не зможе гарантувати стабільного електропостачання. Тому обмеження та вимкнення можуть час від часу повторюватися навіть після перемоги.

Попри це, експерти наголошують: ситуація не є безвихідною. Україна має потенціал для швидкого розвитку ВДЕ, інтеграції нових технологій зберігання енергії, модернізації мереж та залучення інвестицій через європейські програми. Але цей процес вимагатиме часу, політичної волі та стратегічного підходу.

Філія «ВП «Управління справами» АТ «НАЕК «Енергоатом» 13 листопада оформила замовлення на три мінівени Hyundai Staria 2025 року випуску у ТОВ «Олімп Мотор» на загальну суму 6,81 млн гривень. Закупівля відбулась без конкуренції, оскільки на тендер ніхто більше не подав пропозицій, що дозволило укласти прямий договір із постачальником. Найдорожчим автомобілем став чорний повнопривідний мінівен у комплектації 7-Top із додатковим пакетом опцій Bronze вартістю 2,61 млн грн.

Технічне оснащення цього мінівена відповідає сучасним стандартам комфорту та безпеки. Автомобіль обладнано дизельним двигуном об’ємом 2,2 л потужністю 177 к.с., автоматичною коробкою передач та повним приводом, що забезпечує надійну їзду в різних дорожніх умовах. Для підвищення безпеки пасажирів встановлені фронтальні та бокові подушки, система стабілізації руху, а також відеомоніторинг «сліпих зон», який допомагає уникати потенційних ДТП під час маневрування.

Ще один чорний мінівен 9-Business Plus обійшовся в 2,22 млн грн, а сірий передньопривідний мінівен 9-Business – у 1,98 млн грн. За даними сайту дилера, ціни на відповідні комплектації трохи перевищують договірні суми «Енергоатома».

ТОВ «Олімп Мотор» належить київському ТОВ «Хепі Авто», власниками якого є Ірина Гінжул, Валерія Озова та Володимир Шепель. Саме Шепель є директором компанії-переможця.

Закупівля без конкуренції викликає питання щодо прозорості використання бюджетних коштів, особливо на тлі минулих корупційних розслідувань, пов’язаних з Енергоатомом.

Антикорупційні розслідування останніх років висвітлили цілу низку резонансних справ, у яких фігурантами стали уродженці Харкова — від колишніх міністрів і чинних народних депутатів до керівників державних підприємств та впливових діячів енергетичного сектору. Найгучнішим ім’ям у цьому ряді стала масштабна операція НАБУ під кодовою назвою «Мідас», яка продемонструвала, наскільки глибоко корупція може проникати в систему розподілу державних фінансів.

У рамках цієї операції детективи викрили схему, що діяла роками й завдавала державному бюджету багатомільйонних збитків. До неї були залучені посадовці, відповідальні за управління стратегічними ресурсами, а також особи, які мали суттєвий вплив на ухвалення ключових фінансових рішень. Саме вихідці з Харкова опинилися серед тих, кого підозрюють у координації частини незаконних операцій, зокрема у просуванні вигідних контрактів, маніпуляціях з цінами та використанні службового становища для отримання неправомірних вигод.

Розслідувач Юрій Ніколов наголошує: Чернишов був не організатором схеми, а посередником і “касиром”, який перевозив готівку та купував елітну нерухомість у Козині для учасників оборудок. На плівках НАБУ фігурує під псевдо “Че Гевара”.

Після того, як розслідування набрало обертів, Чернишов разом із родиною виїхав за кордон, але, за даними журналістів, Зеленський особисто змусив його повернутися, щоб не погіршувати власний політичний імідж. Станом на листопад 2025 року Чернишов не має запобіжного заходу, але судові рішення очікуються найближчим часом. Слідство задокументувало передачу йому хабарів у розмірі понад 1,2 млн доларів.

Його дружина, кума першої леді Олена Зеленської, офіційно не є фігуранткою справи, однак у ЗМІ повідомлялося про обшуки на її робочому місці.

Ще один харків’янин, який опинився в центрі корупційного скандалу, — колишній ректор Харківського державного біотехнологічного університету та народний депутат Андрій Одарченко. Він був членом Комітету з питань антикорупційної політики, але сам став фігурантом гучної справи.

НАБУ затримало його у листопаді 2023 року під час передачі хабаря в еквіваленті 50 тис. доларів у криптовалюті тодішньому очільнику Держагентства відновлення Мустафі Найєму. Мета — отримати гроші на ремонт об’єктів університету з фонду ліквідації наслідків агресії.

Незважаючи на заставу в 15 млн грн, Одарченко втік із країни, вирушивши через Румунію до Угорщини. Вищий антикорупційний суд засудив його до 8 років ув’язнення, але заочно — фактично покарання він уникнув.

Ексзаступник голови Харківської облради, колишній регіонал та помічник Віталія Хомутинника Володимир Скоробагач — ще один яскравий представник “харківського списку”. Слідство вважає, що він організував злочинну групу для розкрадання електроенергії державної компанії “Укренерго” на суму понад 58 млн грн.

За версією НАБУ, електроенергія незаконно отримувалась без оплати, а далі кошти від її продажу легалізували через фіктивні підприємства. Шкода державі оцінюється у десятки мільйонів гривень, а злочин стався під час масованих російських обстрілів, коли енергосистема переживала критичний дефіцит.

Скоробагач вчасно залишив Україну та нині живе у Франції, звідки заявляє про “готовність співпрацювати зі слідством”. Справа перебуває в суді.

Окрім ключових персон, у розслідуваннях НАБУ та САП фігурують і інші уродженці Харкова:

• Сергій Волик, перший заступник гендиректора “Харківських тепломереж”, підозрюється у розкраданні коштів, виділених на відновлення після обстрілів. • Колишній керівник “Харківобленерго” Костянтин Логвиненко підозрюється у привласненні понад 12,5 млн грн та спробі заволодіння ще 120 млн грн. Разом з ним у справі проходить родич Тимура Міндіча — Леонід Міндіч. • Андрій Руденко, ексзаступник мера Терехова, заарештований у справі щодо розкрадання 5,4 млн грн на будівництві фортифікацій.

Антикорупційні розслідування, пов’язані з уродженцями Харкова, демонструють масштаб системних зловживань, що роками підточували державні ресурси. Поки тривають судові процеси, значна частина фігурантів встигає втекти з країни, що оголює ще одну проблему — недосконалу систему контролю та відповідальності.

Гучні справи можуть тягнутися роками, але саме вони визначатимуть, чи здатна країна очистити владу від корупційного впливу, який десятиліттями формувався у найвищих кабінетах.

Міністерство внутрішніх справ під керівництвом Ігоря Клименка та підрозділи Національної гвардії, очолювані Олександром Півненком, протягом останніх двох років суттєво наростили масштаби фінансування ремонтних робіт у Києві. Формально йдеться про оновлення інфраструктури в тилових районах столиці, однак механізм, за яким реалізуються ці проєкти, викликає дедалі більше запитань. У центрі уваги — відсутність конкуренції, поява єдиного підрядника та стрімке збільшення вартості будівельних робіт, що фінансуються з державного бюджету.

У 2024 році було укладено ключовий контракт на реконструкцію однієї з адмінбудівель, оцінений у 254,4 млн грн. Саме ця угода стала фундаментом для подальших фінансових рішень, адже вже наступного року Нацгвардія повідомила про необхідність виконання «додаткових робіт». Їхню ціну оцінили ще у 125 млн грн, і оголошений тендер знову не залучив жодного альтернативного учасника. Єдиним претендентом та переможцем залишилося ТОВ «Артденбуд», яке вже давно асоціюють із тендерами без конкуренції.

Договори складені максимально розмито, що дозволяє змінювати обсяги робіт, перелік завдань та ціни у будь-який момент. Аналіз кошторисів показав, що ціни на матеріали завищені майже вдвічі порівняно з ринковими. Так, тинькування, яке коштує 98 грн/кг, у тендері вказане за 224 грн/кг, аналогічна ситуація з кріпленнями та оздоблювальними матеріалами.

ТОВ «Артденбуд» — постійний фаворит Нацгвардії, компанія має мінімум персоналу, відсутність підтверджених потужностей і реальної бази, проте регулярно виграє тендери на десятки та сотні мільйонів гривень без конкурентів.

Експерти зазначають, що за схемою Клименка та Півненка тилові об’єкти МВС і Нацгвардії стали джерелом особистої наживи, тоді як волонтери продовжують вирішувати реальні потреби фронту, купуючи техніку, дрони та спорядження.

Після призначення Олексія Калини на чолі «Газорозподільних мереж України» компанія почала стрімко трансформуватися, і ці зміни дедалі менше нагадують природне кадрове оновлення. Натомість формується цілісна та керована структура, у якій ключові управлінські позиції займають люди, пов’язані саме з Харковом та наближені до нового керівника. Упродовж кількох місяців призначення склали вертикаль, що дозволяє концентрувати ухвалення рішень та контроль над основними процесами в руках обмеженого кола осіб.

Першим показовим кроком стало призначення Євгена Швеця керівником юридичного департаменту. Саме через цю ланку проходять закупівлі, договори, судові процеси та ключові юридичні висновки, які визначають діяльність компанії на стратегічному рівні. Зміцнення цього напрямку людиною, що має тісний зв’язок із керівником, фактично заклало основу для нової моделі управління — контрольованої та централізованої.

Далі — більше. Напрям проблемної заборгованості передали Андрію Ворожбянову, який раніше працював у харківській будівельній сфері. Ще один представник цього ж кола — Артем Павлов, котрий займався земельним контролем і тепер отримав впливовий блок, пов’язаний зі стягненнями та боргами.

Комунікацію з державними структурами очолила Тетяна Барабанщикова — колишня співробітниця кримської прокуратури. Саме там у свій час працював і Калина, тож нинішня управлінська конфігурація вибудовує замкнуту систему довіри, де особисті зв’язки мають більше значення, ніж попередній досвід у галузі.

Окремий фокус — створення потужного блоку контролю дисципліни споживання газу. Цей напрям має значний важіль впливу на бізнес, забудовників і споживачів. Підрозділ очолив Вадим Бойченко, а разом із ним до команди долучився Максим Ковальчук, який раніше контролював МАФи в Харкові. Така зв’язка створює інструмент тиску, здатний впливати на ключових гравців ринку.

Кадрова політика повторюється й у регіональних відділеннях — юридичні служби, служби безпеки та контроль газу поповнюються тими ж представниками харківського середовища.

Ці зміни виходять за рамки звичайного оновлення кадрів. Фактично формується модель, у якій юридичні ризики, боргова політика, безпека, взаємодія з державою та контроль споживання газу концентруються в руках однієї групи. Така вертикаль здатна впливати на фінансові рішення, тендери, кадрові призначення і навіть регіональну політику компанії.

Якщо тенденція продовжиться, ГРСУ може перетворитися з інфраструктурної держкомпанії на закритий клановий центр впливу, де походження важить більше, ніж компетентність, а ключові рішення ухвалюються у вузькому колі.