Економіка

Бюджети тимчасово окупованих громад та їхня роль у відновленні України

Фінансове забезпечення тимчасово окупованих територій залишається ключовим аспектом державної політики у воєнний період. Незважаючи на відсутність фактичного контролю над частиною громад, ці адміністративно-територіальні одиниці продовжують функціонувати, формуючи бюджети та плануючи відновлення після деокупації. Такий підхід дозволяє зберігати соціальну інфраструктуру, підтримувати освітні та медичні заклади, а також забезпечувати стабільність у місцевих громадах, навіть у складних умовах війни.

Бюджетне планування включає не лише поточні видатки на забезпечення базових потреб населення, але й довгострокові проєкти реконструкції та модернізації інфраструктури. Завдяки цьому громади готуються до швидкого відновлення після повернення під контроль держави. Ключовим фактором ефективності таких бюджетів є прозорість фінансових потоків та координація з центральними органами влади, що дозволяє уникнути дублювання витрат і забезпечує максимально ефективне використання наявних ресурсів.

Водночас бюджетна модель релокованих громад має суттєві обмеження. Понад 84% їхніх доходів формуються за рахунок державних трансфертів, що робить такі бюджети залежними від центральної влади. Втрата майна, землі та комунальної інфраструктури ускладнює формування власних доходів і перетворює бюджетний процес на значною мірою формальний. Попри це, до таких громад застосовується загальний механізм горизонтального вирівнювання та додаткові дотації з державного бюджету.

За останні роки видатки окремих окупованих громад суттєво зросли. У найбільших міських громадах вони вимірюються сотнями мільйонів гривень і в окремих випадках наближаються до мільярда. Для порівняння, бюджети деяких громад, що перебувають під повним контролем, мають співмірні показники. Це свідчить про значний масштаб фінансових ресурсів, які адмініструються навіть в умовах окупації.

Структура видатків у різних громадах відрізняється. Частина військових адміністрацій спрямовує переважну частину коштів на міжбюджетні трансферти, зокрема субвенції на підтримку Збройних сил України або на потреби інших громад. В окремих випадках ця стаття становить більшість бюджету. Такий механізм викликає дискусії щодо ефективності, пріоритетності та швидкості використання коштів у контексті потреб фронту.

Разом із цим значні суми витрачаються на утримання органів місцевої влади. У ряді громад видатки на управлінський апарат залишаються співмірними з показниками громад, які не зазнали окупації. Це ставить питання про можливість оптимізації адміністративних витрат, зокрема шляхом удосконалення структури військових адміністрацій. Однак будь-які зміни мають враховувати потреби внутрішньо переміщених осіб, адже в багатьох громадах значна частина бюджету спрямована саме на соціальні програми для них.

Окремою проблемою є нерівномірність доступу переселенців до послуг. У різних громадах частка видатків на соціальне забезпечення, освіту чи підтримку ВПО суттєво відрізняється. Це створює відмінності в обсязі допомоги та можливостях отримання сервісів залежно від того, до якої саме громади належить людина.

Також залишається питання прозорості. Мешканці тимчасово окупованих громад фактично обмежені у впливі на бюджетні рішення, а механізми громадських обговорень часто не застосовуються. Повнота оприлюднення даних про доходи та видатки інколи є недостатньою, що ускладнює громадський контроль і підзвітність.

Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу: перегляду співвідношення адміністративних витрат і соціальних програм, забезпечення рівного доступу ВПО до послуг, підвищення прозорості бюджетного процесу та впровадження ефективних інструментів участі громадян. Оптимізація управлінських структур може дати економічний ефект, але вона має супроводжуватися гарантіями належного соціального захисту переселенців і збереженням спроможності громад до відновлення після деокупації.

Повернення Оксани Бершеди до Держаудитслужби та аналіз її майнової декларації

Після звільнення з посади експосадовиця Держаудитслужби Оксана Бершеда знову обіймає посаду завідувача сектору розгляду скарг Західного офісу Державної аудиторської служби України. Її повернення до структури державного фінансового контролю привернуло увагу громадськості не лише з огляду на кадрові рішення, а й через обсяг задекларованого майна, набутого протягом останніх років.

Згідно з даними декларації, значна частина активів була придбана у період 2016–2024 років. Основні об’єкти нерухомості перебувають у власності родини — самої Бершеди та її чоловіка Едуарда Остапишина, який є пенсіонером СБУ. До переліку майна входить житловий будинок площею 150,9 м² із господарськими спорудами, а також інші об’єкти нерухомості, що формують суттєву частину сімейних активів.

У 2024 році Бершеда придбала квартиру у Львові площею 71,5 м² за 2,55 млн грн. Також задекларовані два нежитлові приміщення (5,4 м² і 3,8 м²) загальною вартістю 100,8 тис. грн. Крім того, родина має машиномісце площею 12,7 м² (право користування у Бершеди, власність чоловіка з серпня 2022 року, вартість 195 тис. грн).

Сім’я володіє двома автомобілями: Hyundai Tucson (2018 року випуску, власність чоловіка з лютого 2019 року, вартість 609 тис. грн) та Hyundai i30 (2018 року, право користування у Бершеди, власність чоловіка з липня 2020 року, вартість 509,6 тис. грн).

Перед поверненням на державну службу Бершеда задекларувала 872 тис. грн заробітної плати від ТОВ «Надійна транспортна компанія» та 3 484 грн соціальних виплат від Львівського обласного центру зайнятості. Чоловік отримав 261,6 тис. грн пенсії від ГУ Пенсійного фонду у Львівській області та 106 тис. грн зарплати від ТОВ «Алан».

Грошові активи родини становлять 46 тис. доларів готівкою у Бершеди та 700 тис. грн готівкою у чоловіка. Банківські рахунки відкриті у кількох установах, зокрема в ПриватБанку, Універсал Банку та ПУМБ. Інших фінансових зобов’язань, цінних паперів чи корпоративних прав у декларації не зазначено.

Рекордне фінансування депутатських фондів у Києві: новий етап розвитку місцевого самоврядування

У 2025 році столична влада зробила крок, який уже називають безпрецедентним для системи місцевого самоврядування. Київська міська рада затвердила рекордний обсяг фінансування депутатських фондів, надавши кожному депутату можливість спрямувати до 15 мільйонів гривень на реалізацію ініціатив за зверненнями мешканців. Загальний бюджет програми досяг 1,8 мільярда гривень, що стало найбільшим показником за всю історію її існування.

Особливу увагу у 2025 році приділено соціальній сфері. Частину коштів спрямовано на допомогу малозабезпеченим родинам, підтримку внутрішньо переміщених осіб, а також на зміцнення матеріально-технічної бази лікарень і шкіл. Завдяки цьому вдалося оперативніше реагувати на нагальні потреби громадян і забезпечувати адресну підтримку тим, хто її найбільше потребує.

За підсумками року 38 депутатів використали 100% своїх фондів, переважно на матеріальну допомогу. Серед них — представники різних політичних сил та позафракційні обранці. Водночас частина депутатів освоїла кошти лише частково. Найнижчі показники зафіксовано у кількох представників фракцій «Голос» та «Європейська солідарність», а також у позафракційних депутатів.

Практика використання депутатських фондів супроводжується активною інформаційною кампанією в соціальних мережах. У публічному просторі з’являються фото черг під приймальнями, видачі коштів у конвертах та роздачі пакунків із партійною символікою. Такий формат комунікації фактично перетворює соціальну допомогу на інструмент політичного піару.

Окремі депутати звітують про тисячі отримувачів матеріальної допомоги та мільйонні суми виплат. Середній розмір одноразової підтримки в окремих випадках становить кілька тисяч гривень. Найактивніше кошти спрямовувалися саме на грошову допомогу під час особистих прийомів громадян.

Експерти звертають увагу, що різке збільшення фінансування депутатських фондів потребує додаткового аналізу ефективності витрачання коштів, прозорості процедур розподілу та критеріїв надання допомоги. Також залишається відкритим питання щодо балансу між соціальною підтримкою та іншими напрямами міських програм.

Підсумки року демонструють, що депутатські фонди стали одним із найбільших інструментів розподілу бюджетних коштів у столиці, а їх використання формує як соціальний, так і політичний ефект.

Корпоративне протистояння навколо Полтавського ГЗК: новий виток боротьби за стратегічний актив

Спроба ініціювати процедуру банкрутства одного з ключових промислових підприємств країни спричинила гучний корпоративний конфлікт, що вже вийшов за межі суто юридичної площини. Йдеться про ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», стратегічно важливий актив бізнесмена Костянтина Жеваго, навколо якого розгорнулася складна боротьба інтересів.

Ініціатором процедури банкрутства виступила компанія ТОВ «Максі Капітал Груп», яка заявила фінансові вимоги в розмірі 4,7 млрд гривень. Такий обсяг претензій автоматично переводить справу в категорію резонансних, адже йдеться не лише про господарський спір, а й про потенційний перерозподіл контролю над підприємством, що має системоутворююче значення для регіону та гірничо-металургійного комплексу України.

Інші частки в компанії, що ініціювала банкрутство, належать юристам і адвокатам. За наявною інформацією, для запуску процедури було використано викуп у ФГВФО пулу прав вимог до підприємств, пов’язаних із бізнес-структурами Жеваго. Саме цей механізм став юридичною основою для подання заяви про банкрутство.

Паралельно в публічному просторі згадується й інша хвиля процедур щодо активів Жеваго. Йдеться про фармацевтичну корпорацію «Артеріум», до якої входять заводи «Київмедпрепарат» і «Галичфарм». Компанія, пов’язана з тими ж бенефіціарами, викупила борги через ФГВФО та ініціювала окрему процедуру банкрутства із заявленими вимогами на мільярди гривень.

Ситуація демонструє ширший тренд використання механізмів викупу боргів у державних фінансових інституцій з подальшим ініціюванням процедур неплатоспроможності. Це створює юридичний тиск на великі промислові та фармацевтичні активи й може мати наслідки для виробничих ланцюгів, працівників і кредиторів.

Подальший розвиток подій залежатиме від рішень суду та позицій сторін у процесі. Конфлікт навколо активів Костянтина Жеваго набуває системного характеру та виходить за межі одного підприємства.

Мережа впливу в будівельно-інфраструктурній сфері: нові деталі можливих зловживань у державних проєктах

Нові дані, отримані з регіонів та оприлюднених судових матеріалів, висвітлюють існування розгалуженої будівельно-інфраструктурної мережі, до якої, за свідченнями джерел, могли бути залучені посадовці Мінрегіону, обласних військових адміністрацій, Державного агентства відновлення та низка пов’язаних підрядних організацій. Йдеться про системну схему, що діяла одразу в кількох напрямках — від будівництва водопроводів до зведення укриттів і проведення капітальних ремонтів житлового фонду.

За інформацією осіб, знайомих із перебігом розслідувань, перша група фігурантів нібито мала визначальний вплив на розподіл коштів і формування технічних завдань. У цьому блоці згадуються Міністр розвитку громад і територій Олександр Кулеба, керівництво Державного агентства відновлення на чолі з директором Сергієм Сухомлином, а також очільники окремих департаментів обласних військових адміністрацій. Саме через їхні рішення, за версією матеріалів, могли погоджуватися ключові підряди та визначатися виконавці робіт.

За інформацією співрозмовників, через підконтрольні структури — ТОВ «УКРТРАНСМІСТ» та ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ», а також низку фізичних осіб — угоди укладалися за завищеними цінами, у документацію закладалися штучні нарахування ПДВ, а частину контрактів розподіляли на фіктивні ФОПи. У такий спосіб з бюджетних та міжнародних програм, спрямованих на будівництво й реконструкцію водопроводів, виводилися мільйони гривень.

Окремі представники Державної податкової служби та обласних підрозділів у Миколаївській і Дніпропетровській областях теж фігурують у цих процесах, отримуючи хабарі за покривання схем і блокування внесення даних до ЄРДР. Зокрема, слідчий суддя Приморського районного суду Одеси Лариса Єршова ухвалою від 11 листопада 2025 року відмовила у задоволенні скарги щодо невнесення відомостей до реєстру.

Другий блок схеми стосується Харківської області та міста Харкова. Тут, за даними джерел, ключову роль відігравали голова ХОВА Олег Синєгубов, його заступник Іван Турченко, директор ДКБ ХОВА Ігор Лялюк, міський голова Харкова Ігор Терехов, перший заступник мера Олександр Новак та начальник департаменту міськради Костянтин Лиска. Мережа працювала через низку підконтрольних осіб і мала вплив на вибір підрядників для будівництва укриттів та капітальних ремонтів житла в регіоні.

Важливою фігурою у процесі був і колишній народний депутат Андрій Денисенко, пов’язаний із підприємствами «ПРОМТЕКС», «БІЛДІНГ ГРУП» та «АВАНТАЖ». Через корпоративні зв’язки він впливав на тендерні умови, розподіл контрактів і формування кошторисів.

За інформацією джерел, із 8 мільярдів гривень, які ХОВА отримала на оборонні укріплення, понад 327 мільйонів було спрямовано саме до ПП «БФ «ПРОМТЕКС» — постійного переможця місцевих тендерів. Схеми працювали за типовою моделлю: завищені ціни, «свої» компанії, ручний контроль за тендерами та подальше привласнення коштів, призначених для укриттів у школах, житлових будинках та об’єктів цивільного захисту.

Уся інфраструктурна мережа, за словами співрозмовників, працювала синхронно: від центральних міністерських кабінетів до місцевих управлінь. Її учасники отримували значні прибутки, а проєкти, що мали посилювати водозабезпечення та захищати цивільних, ставали інструментом системного дерибану.

Пільгове звільнення житлової нерухомості багатодітних та прийомних родин від оподаткування

Податкова політика держави передбачає низку винятків, спрямованих на підтримку категорій громадян, які несуть підвищене соціальне навантаження. Однією з таких важливих гарантій є звільнення від сплати податку на нерухоме майно для багатодітних і прийомних сімей, де виховується п’ятеро або більше неповнолітніх дітей. Цей підхід ґрунтується на чітких законодавчих положеннях і покликаний полегшити фінансовий тягар родин, що забезпечують розвиток значної кількості дітей.

Податковий кодекс України, у підпункті «л» пункту 266.2.2 статті 266, закріплює норму, за якою житлова нерухомість, що перебуває у власності таких сімей, повністю виключається з об’єктів оподаткування. Йдеться насамперед про житлові будинки, квартири або їх частини, які використовуються для постійного проживання родини та забезпечення належних умов для виховання дітей. Таким чином, законодавець визнає, що значні витрати на утримання великої родини потребують додаткових механізмів підтримки.

Такі ж норми містить і Закон України «Про охорону дитинства», де зазначено, що дитина — це особа віком до 18 років, якщо вона не набула прав повнолітньої раніше.

Пільга поширюється на об’єкти житлової нерухомості, що належать багатодітним або прийомним сім’ям, у яких виховуються п’ятеро і більше дітей, жодній з яких не виповнилося 18 років.

У такому разі податок на нерухоме майно — незалежно від площі будинку чи квартири — не застосовується.

Державні пільги для будівництва GORO Mountain Resort: як інвестиційний проєкт на Львівщині отримав масштабну підтримку

Власник мережі автозаправних комплексів «ОККО» Віталій Антонов реалізує на Львівщині великий туристичний проєкт — GORO Mountain Resort, що зводиться у форматі державної підтримки, яка дозволяє суттєво зменшити податкове навантаження. Кабінет Міністрів під керівництвом Юлії Свириденко затвердив перелік імпортних товарів для ТОВ «Славскі» загальною вартістю понад 46 мільйонів євро, які можна ввезти без сплати ввізних мит і ПДВ. Це рішення створило максимально сприятливі умови для реалізації курорту, а також викликало дискусію щодо масштабів і доцільності державної підтримки приватного бізнесу.

Ідея створення високогірного курортного комплексу виникла ще до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, однак наповнення проєкту державними інструментами стимулювання інвесторів стало можливим уже у воєнний період. Улітку 2025 року Кабмін, Славська селищна рада та ТОВ «Славскі» підписали спеціальний інвестиційний договір, який відкрив доступ до державної допомоги для будівництва курорту. У межах цього договору компанія отримала право на безмитне ввезення широкого переліку техніки та обладнання, необхідного для створення інфраструктури комплексу.

Закон про державну підтримку інвестиційних проєктів передбачає допомогу для проєктів від 12 млн євро, але компанія Антонова, ТОВ «Славскі», належить кіпрській Goro mountain resort limited, а сам Антонов має швейцарське резидентство. Це ставить під сумнів відповідність компанії критеріям закону, а прибуток майбутнього курорту, ймовірно, осідатиме за кордоном, а не в Україні.

Для будівництва курорту Антонов отримав значну кількість землі через схему, у якій громадяни України оформляли земельні ділянки на себе, а потім майже одночасно продавали їх ТОВ «Славскі». За даними судових матеріалів, у цю схему могли бути залучені депутати та колишні посадові особи Славської селищної ради, включно з братом бізнес-партнера Антонова. Розслідування земельних махінацій триває, але матеріали закриті для загального доступу.

Попри це, в медіа триває активна рекламна кампанія GORO Mountain Resort як «проєкту надії» з екологічними програмами та новою туристичною інфраструктурою. У червні 2025 року прем’єр-міністерка Юлія Свириденко заявила, що проєкт забезпечить 7,3 млрд грн надходжень до бюджетів усіх рівнів протягом 15 років, але не згадала про офшорне управління та ймовірну відсутність більшої частини прибутку в Україні.

НБУ не зміг відстежити походження вилучених доларів у справі “Міндічгейт”

Національний банк України повідомив, що не володіє технічними можливостями встановити походження доларових банкнот у фірмовому пакуванні, вилучених правоохоронцями під час обшуків у межах розслідування так званого «Міндічгейту». Інформація про це надійшла у відповіді регулятора на запит журналістів «Української правди». Пачки доларів у фірмовому пакуванні викликали особливу зацікавленість через їхню можливу роль у фінансових операціях, пов’язаних із підозрілими схемами, але встановити їхнє походження НБУ не зміг.

У відповіді зазначено, що Нацбанк не має доступу до системи, яка дозволяла б простежити рух конкретних серій банкнот через міжнародні та внутрішні канали обігу. За словами представників регулятора, навіть якщо купюри зберігаються у початковій упаковці банку, ідентифікувати їх шлях від випуску у США до потрапляння на територію України технічно неможливо. Відповідні дані перебувають у компетенції іноземних фінансових органів, з якими Нацбанк не має безпосереднього механізму обміну інформацією для таких випадків.

У Нацбанку нагадали, що з 24 лютого 2022 року банки взагалі не мають права видавати клієнтам готівкову іноземну валюту у фірмовому пакуванні банкнот номіналом 100 доларів США з маркуванням емітента.

Також із початком повномасштабної війни було встановлено суворі обмеження на зняття готівки з рахунків. Зокрема:

– добовий ліміт становить не більше 100 тис. грн у еквіваленті, тобто орієнтовно 2 380 доларів за поточним курсом;– обмеження діє для фізичних і юридичних осіб без винятку;– банкам категорично заборонено обходити ці правила чи видавати валюту поза встановленими лімітами.

Таким чином, поява у фігурантів розслідування пачок доларів у заводській упаковці викликає додаткові питання, адже такі банкноти не могли легально потрапити до клієнтів у період воєнного стану.

Ця невідповідність стала ще одним епізодом, який підсилює увагу до корупційних зв’язків, що фігурують у «Міндічгейті», та ставить під сумнів прозорість операцій із готівковою валютою в окремих структурах.

Скандальні закупівлі “Енергоатому” під час окупації Запорізької АЕС: заяви Антикорупційного центру “Межа”

Голова Антикорупційного центру «Межа» Мартина Богуславець повідомила про можливі порушення під час державних закупівель «Енергоатому» у період із 15 березня по 25 серпня 2022 року. За її словами, компанія здійснювала постачання для Запорізької атомної електростанції у той час, коли об’єкт вже перебував під повним контролем російських окупаційних сил. Інформація була озвучена після засідання Тимчасової слідчої комісії з питань економічної безпеки, де детально обговорювалися економічні ризики та можливі зловживання у сфері державних коштів.

Богуславець наголосила, що йдеться про значні суми бюджетних коштів, спрямованих на забезпечення роботи об’єкта, який фактично знаходився під контролем противника. Це викликає серйозні питання щодо законності таких закупівель, а також ефективності контролю за використанням державних ресурсів у критичних умовах воєнного часу. Експерт підкреслила необхідність ретельного розслідування, адже йдеться не лише про фінансові втрати, а й про безпеку ядерного об’єкта, потенційні ризики для населення та репутаційні втрати державної корпорації.

За словами Богуславець, у зазначений період «Енергоатом» продовжував укладати контракти на постачання для ЗАЕС широкого спектру товарів і послуг. Загальна сума окремих закупівель сягала сотень мільйонів гривень.

Зокрема:

– близько 210 млн грн спрямували на харчування персоналу станції;– проводилися закупівлі господарських товарів — рукавичок, взуття, інструментів, обладнання;– витрачалися державні кошти навіть на корм для риб, яких утримують на території атомної станції.

Богуславець наголосила, що подібні витрати в умовах окупації виглядають щонайменше абсурдними, адже фактично український бюджет забезпечував потреби об’єкта, який росіяни використовують у власних інтересах.

«Мільйони йшли на корм для риб на окупованій ЗАЕС, мільйони. Офіс Президента так і не зробив висновків за тиждень і не дав вказівок своїм ручним правоохоронним органам і премʼєру не зневажати нас ще більше», — заявила вона.

В електронній системі Prozzoro й зараз доступна інформація про один із таких тендерів — закупівлю послуг харчування на суму 210 млн грн, що підтверджує частину озвучених даних.

Після оприлюднення нових подробиць громадські організації очікують реакції правоохоронних органів та офіційних пояснень від уряду й керівництва «Енергоатому».

Конфіскація активів російського бізнесмена: контрольний пакет “Кіровоградського рудоуправління” передано державі

Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про передачу у державну власність майна російського бізнесмена Сергія Кабаргіна. Позов Міністерства юстиції було задоволено 17 листопада, і тепер контрольний пакет акцій — майже 53% — АТ «Кіровоградське рудоуправління» стягується до доходу держави. Підприємство, що раніше належало Кабаргіну через афілійовані структури, спеціалізується на видобутку каоліну — природної сировини, що використовується у виробництві кераміки, фарфору, цементу, косметики та матеріалів для нафтогазової галузі.

За даними суду та Міністерства юстиції, конфіскація стала частиною комплексних заходів із повернення в державну власність активів, набуття яких відбувалося з порушенням українського законодавства або за участю іноземних компаній, що підтримують агресора. Рішення ВАКС відображає практику активного використання інструментів стягнення майна, пов’язаного з фізичними та юридичними особами, які можуть загрожувати економічній безпеці країни.

Корпоративні права підприємства наразі перебувають під арештом. З травня 2023 року Національне агентство з питань виявлення, розшуку й управління корупційними активами шукає управителя для акціонерного товариства.

Нагадаємо, що у червні 2023 року СБУ повідомила Кабаргіну про підозру. За даними правоохоронців, він організував схему вивозу з України стратегічної сировини для «Росатома», завдяки якій перерахував до російського бюджету мільярди рублів. Для реалізації оборудки використовувалось АТ «Кіровоградське рудоуправління».