Економіка

Бюджети тимчасово окупованих громад та їхня роль у відновленні України

Фінансове забезпечення тимчасово окупованих територій залишається ключовим аспектом державної політики у воєнний період. Незважаючи на відсутність фактичного контролю над частиною громад, ці адміністративно-територіальні одиниці продовжують функціонувати, формуючи бюджети та плануючи відновлення після деокупації. Такий підхід дозволяє зберігати соціальну інфраструктуру, підтримувати освітні та медичні заклади, а також забезпечувати стабільність у місцевих громадах, навіть у складних умовах війни.

Бюджетне планування включає не лише поточні видатки на забезпечення базових потреб населення, але й довгострокові проєкти реконструкції та модернізації інфраструктури. Завдяки цьому громади готуються до швидкого відновлення після повернення під контроль держави. Ключовим фактором ефективності таких бюджетів є прозорість фінансових потоків та координація з центральними органами влади, що дозволяє уникнути дублювання витрат і забезпечує максимально ефективне використання наявних ресурсів.

Водночас бюджетна модель релокованих громад має суттєві обмеження. Понад 84% їхніх доходів формуються за рахунок державних трансфертів, що робить такі бюджети залежними від центральної влади. Втрата майна, землі та комунальної інфраструктури ускладнює формування власних доходів і перетворює бюджетний процес на значною мірою формальний. Попри це, до таких громад застосовується загальний механізм горизонтального вирівнювання та додаткові дотації з державного бюджету.

За останні роки видатки окремих окупованих громад суттєво зросли. У найбільших міських громадах вони вимірюються сотнями мільйонів гривень і в окремих випадках наближаються до мільярда. Для порівняння, бюджети деяких громад, що перебувають під повним контролем, мають співмірні показники. Це свідчить про значний масштаб фінансових ресурсів, які адмініструються навіть в умовах окупації.

Структура видатків у різних громадах відрізняється. Частина військових адміністрацій спрямовує переважну частину коштів на міжбюджетні трансферти, зокрема субвенції на підтримку Збройних сил України або на потреби інших громад. В окремих випадках ця стаття становить більшість бюджету. Такий механізм викликає дискусії щодо ефективності, пріоритетності та швидкості використання коштів у контексті потреб фронту.

Разом із цим значні суми витрачаються на утримання органів місцевої влади. У ряді громад видатки на управлінський апарат залишаються співмірними з показниками громад, які не зазнали окупації. Це ставить питання про можливість оптимізації адміністративних витрат, зокрема шляхом удосконалення структури військових адміністрацій. Однак будь-які зміни мають враховувати потреби внутрішньо переміщених осіб, адже в багатьох громадах значна частина бюджету спрямована саме на соціальні програми для них.

Окремою проблемою є нерівномірність доступу переселенців до послуг. У різних громадах частка видатків на соціальне забезпечення, освіту чи підтримку ВПО суттєво відрізняється. Це створює відмінності в обсязі допомоги та можливостях отримання сервісів залежно від того, до якої саме громади належить людина.

Також залишається питання прозорості. Мешканці тимчасово окупованих громад фактично обмежені у впливі на бюджетні рішення, а механізми громадських обговорень часто не застосовуються. Повнота оприлюднення даних про доходи та видатки інколи є недостатньою, що ускладнює громадський контроль і підзвітність.

Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу: перегляду співвідношення адміністративних витрат і соціальних програм, забезпечення рівного доступу ВПО до послуг, підвищення прозорості бюджетного процесу та впровадження ефективних інструментів участі громадян. Оптимізація управлінських структур може дати економічний ефект, але вона має супроводжуватися гарантіями належного соціального захисту переселенців і збереженням спроможності громад до відновлення після деокупації.

Повернення Оксани Бершеди до Держаудитслужби та аналіз її майнової декларації

Після звільнення з посади експосадовиця Держаудитслужби Оксана Бершеда знову обіймає посаду завідувача сектору розгляду скарг Західного офісу Державної аудиторської служби України. Її повернення до структури державного фінансового контролю привернуло увагу громадськості не лише з огляду на кадрові рішення, а й через обсяг задекларованого майна, набутого протягом останніх років.

Згідно з даними декларації, значна частина активів була придбана у період 2016–2024 років. Основні об’єкти нерухомості перебувають у власності родини — самої Бершеди та її чоловіка Едуарда Остапишина, який є пенсіонером СБУ. До переліку майна входить житловий будинок площею 150,9 м² із господарськими спорудами, а також інші об’єкти нерухомості, що формують суттєву частину сімейних активів.

У 2024 році Бершеда придбала квартиру у Львові площею 71,5 м² за 2,55 млн грн. Також задекларовані два нежитлові приміщення (5,4 м² і 3,8 м²) загальною вартістю 100,8 тис. грн. Крім того, родина має машиномісце площею 12,7 м² (право користування у Бершеди, власність чоловіка з серпня 2022 року, вартість 195 тис. грн).

Сім’я володіє двома автомобілями: Hyundai Tucson (2018 року випуску, власність чоловіка з лютого 2019 року, вартість 609 тис. грн) та Hyundai i30 (2018 року, право користування у Бершеди, власність чоловіка з липня 2020 року, вартість 509,6 тис. грн).

Перед поверненням на державну службу Бершеда задекларувала 872 тис. грн заробітної плати від ТОВ «Надійна транспортна компанія» та 3 484 грн соціальних виплат від Львівського обласного центру зайнятості. Чоловік отримав 261,6 тис. грн пенсії від ГУ Пенсійного фонду у Львівській області та 106 тис. грн зарплати від ТОВ «Алан».

Грошові активи родини становлять 46 тис. доларів готівкою у Бершеди та 700 тис. грн готівкою у чоловіка. Банківські рахунки відкриті у кількох установах, зокрема в ПриватБанку, Універсал Банку та ПУМБ. Інших фінансових зобов’язань, цінних паперів чи корпоративних прав у декларації не зазначено.

Рекордне фінансування депутатських фондів у Києві: новий етап розвитку місцевого самоврядування

У 2025 році столична влада зробила крок, який уже називають безпрецедентним для системи місцевого самоврядування. Київська міська рада затвердила рекордний обсяг фінансування депутатських фондів, надавши кожному депутату можливість спрямувати до 15 мільйонів гривень на реалізацію ініціатив за зверненнями мешканців. Загальний бюджет програми досяг 1,8 мільярда гривень, що стало найбільшим показником за всю історію її існування.

Особливу увагу у 2025 році приділено соціальній сфері. Частину коштів спрямовано на допомогу малозабезпеченим родинам, підтримку внутрішньо переміщених осіб, а також на зміцнення матеріально-технічної бази лікарень і шкіл. Завдяки цьому вдалося оперативніше реагувати на нагальні потреби громадян і забезпечувати адресну підтримку тим, хто її найбільше потребує.

За підсумками року 38 депутатів використали 100% своїх фондів, переважно на матеріальну допомогу. Серед них — представники різних політичних сил та позафракційні обранці. Водночас частина депутатів освоїла кошти лише частково. Найнижчі показники зафіксовано у кількох представників фракцій «Голос» та «Європейська солідарність», а також у позафракційних депутатів.

Практика використання депутатських фондів супроводжується активною інформаційною кампанією в соціальних мережах. У публічному просторі з’являються фото черг під приймальнями, видачі коштів у конвертах та роздачі пакунків із партійною символікою. Такий формат комунікації фактично перетворює соціальну допомогу на інструмент політичного піару.

Окремі депутати звітують про тисячі отримувачів матеріальної допомоги та мільйонні суми виплат. Середній розмір одноразової підтримки в окремих випадках становить кілька тисяч гривень. Найактивніше кошти спрямовувалися саме на грошову допомогу під час особистих прийомів громадян.

Експерти звертають увагу, що різке збільшення фінансування депутатських фондів потребує додаткового аналізу ефективності витрачання коштів, прозорості процедур розподілу та критеріїв надання допомоги. Також залишається відкритим питання щодо балансу між соціальною підтримкою та іншими напрямами міських програм.

Підсумки року демонструють, що депутатські фонди стали одним із найбільших інструментів розподілу бюджетних коштів у столиці, а їх використання формує як соціальний, так і політичний ефект.

Корпоративне протистояння навколо Полтавського ГЗК: новий виток боротьби за стратегічний актив

Спроба ініціювати процедуру банкрутства одного з ключових промислових підприємств країни спричинила гучний корпоративний конфлікт, що вже вийшов за межі суто юридичної площини. Йдеться про ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», стратегічно важливий актив бізнесмена Костянтина Жеваго, навколо якого розгорнулася складна боротьба інтересів.

Ініціатором процедури банкрутства виступила компанія ТОВ «Максі Капітал Груп», яка заявила фінансові вимоги в розмірі 4,7 млрд гривень. Такий обсяг претензій автоматично переводить справу в категорію резонансних, адже йдеться не лише про господарський спір, а й про потенційний перерозподіл контролю над підприємством, що має системоутворююче значення для регіону та гірничо-металургійного комплексу України.

Інші частки в компанії, що ініціювала банкрутство, належать юристам і адвокатам. За наявною інформацією, для запуску процедури було використано викуп у ФГВФО пулу прав вимог до підприємств, пов’язаних із бізнес-структурами Жеваго. Саме цей механізм став юридичною основою для подання заяви про банкрутство.

Паралельно в публічному просторі згадується й інша хвиля процедур щодо активів Жеваго. Йдеться про фармацевтичну корпорацію «Артеріум», до якої входять заводи «Київмедпрепарат» і «Галичфарм». Компанія, пов’язана з тими ж бенефіціарами, викупила борги через ФГВФО та ініціювала окрему процедуру банкрутства із заявленими вимогами на мільярди гривень.

Ситуація демонструє ширший тренд використання механізмів викупу боргів у державних фінансових інституцій з подальшим ініціюванням процедур неплатоспроможності. Це створює юридичний тиск на великі промислові та фармацевтичні активи й може мати наслідки для виробничих ланцюгів, працівників і кредиторів.

Подальший розвиток подій залежатиме від рішень суду та позицій сторін у процесі. Конфлікт навколо активів Костянтина Жеваго набуває системного характеру та виходить за межі одного підприємства.

Україна відкриває нові можливості для постачання американського СПГ через Грецію

Україна зробила важливий крок у забезпеченні енергетичної безпеки, заклавши основу для регулярних поставок американського зрідженого природного газу (СПГ) через грецькі термінали та інфраструктуру «Вертикального коридору». Меморандум про співпрацю було підписано між групою «Нафтогаз» та грецькою компанією ATLANTIC-SEE СПГ TRADE S.A. під час міністерської зустрічі Партнерства з трансатлантичного енергетичного співробітництва (P-TEC).

Міністерство енергетики України зазначає, що цей документ створює передумови для довгострокових та регулярних поставок американського скрапленого газу на український ринок. Крім того, меморандум передбачає активне використання грецької газової інфраструктури, що дозволяє збільшити обсяги імпорту та зменшити залежність від традиційних маршрутів постачання.

Міністерка енергетики Світлана Гринчук зазначила, що рамки співпраці охоплюють період до 2050 року, а реалізація домовленостей відбуватиметься поетапно.

«Довгострокове партнерство дозволить забезпечити стабільні поставки СПГ, інтегрувати українську газотранспортну інфраструктуру в транзитні маршрути до Європи, а також створити стійку систему зберігання й розподілу американського газу. Ми закладаємо новий фундамент у трансатлантичній співпраці та робимо крок до довгострокової енергетичної стабільності», — підкреслила вона.

У міністерстві також звернули увагу, що нові логістичні ланцюги можуть не лише посилити енергетичну безпеку України, а й зробити її важливою складовою загальноєвропейської системи забезпечення газом у регіоні Південно-Східної та Центральної Європи.

За оцінками експертів ринку, інтеграція в систему постачання СПГ через Грецію та участь у «Вертикальному коридорі» дає Україні можливість зменшити залежність від традиційних маршрутів, диверсифікувати джерела імпорту та посилити свою роль як транзитного та газорозподільчого хабу.

«Ми дякуємо партнерам зі США та Греції. Це не лише енергетика — це про посилення економічної й геополітичної стійкості України», — додала Гринчук.

Захист приватності: Чи достатньо заклеїти камеру ноутбука?

У сучасному цифровому світі питання приватності стає все більш нагальним. Користувачі прагнуть убезпечити себе від можливого стеження в інтернеті, адже кожен клік, кожне підключення може залишати слід. Найпоширеніший спосіб — заклеїти вебкамеру ноутбука. Це дозволяє відчути контроль над власним простором та зменшує ризик випадкового або цілеспрямованого проникнення. Відомі випадки, коли зловмисники отримували доступ до камер через шкідливе програмне забезпечення, фішингові атаки чи уразливості операційних систем, і робили це без відома користувача.

Проте багато хто водночас не звертає уваги на смартфони, які постійно мають відкритий об’єктив. Мобільні пристрої зберігають величезну кількість персональної інформації: місцезнаходження, контакти, фото та повідомлення. Хоча заклеювання камери на смартфоні менш популярне, саме такі гаджети часто стають джерелом витоку даних, адже вони завжди підключені до інтернету та можуть автоматично синхронізувати інформацію з хмарними сервісами.

Фахівці з кібербезпеки пояснюють, що ноутбук часто розташований у спальнях чи вітальнях — у місцях приватного життя, тому є привабливою ціллю для зловмисників. Камера дивиться в один напрямок, що дозволяє вести спостереження навіть без руху пристрою.

Саме тому навіть керівники ІТ-компаній, зокрема Марк Цукерберг, не нехтують цим простим захистом — заклеюють камери та мікрофони на своїх ноутбуках.

На відміну від ноутбука, смартфон не стоїть постійно у фіксованому положенні — він у кишені, сумці чи просто лежить екраном донизу. Це зменшує ризик постійного спостереження.

До того ж, сучасні операційні системи Android та iOS мають розгалужену систему дозволів: програми не можуть користуватися камерою без вашої згоди. Хоча експерти попереджають — повної гарантії це не дає.

«Ризик зламу смартфонної камери нижчий, але можливий. У разі зараження шпигунським ПЗ можна помітити підвищене споживання батареї чи мобільних даних», — пояснює аналітик ESET Україна Дмитро Горобець.

Фізично заклеїти мікрофон марно: навіть через шар клейкої стрічки він частково передає звук. А у смартфоні це взагалі неможливо — блокування мікрофона позбавить пристрій основної функції зв’язку.

За даними Кіберполіції України, понад 60% українців вважають, що їхня приватність під загрозою, але лише 10% реально використовують фізичні способи захисту. Після пандемії та масових випадків витоку відео з вебкамер, інтерес до цифрової безпеки зріс.

Українські компанії радять користувачам перевіряти дозволи застосунків, не залишати ноутбук з увімкненою камерою без нагляду і встановлювати шторки, які нині пропонують багато виробників ноутбуків.

Закривайте камеру, якщо не користуєтесь нею постійно.

Перевіряйте дозволи додатків на смартфоні.

Не завантажуйте підозрілі програми.

Використовуйте антивірус і двофакторну автентифікацію.

Якщо камера чи мікрофон активуються самостійно — це сигнал небезпеки.

Заклеїти камеру — не прояв параної, а розумна звичка у добу цифрової прозорості. Смартфони мають кращий захист, але ризик зламу ніколи не дорівнює нулю. Тож фізичне закриття камери — це простий, але ефективний крок до власної кібербезпеки.

Оренда житла в Україні у листопаді: нові цінові тенденції та несподівані лідери

Ринок оренди житла в Україні у листопаді зазнав помітних коливань, що відобразилися на різних регіонах країни по-різному. Якщо у деяких містах ціни впевнено рушили вгору, то в інших оренда навпаки подешевшала. Такі зміни свідчать про нестабільність попиту, який нині формується під впливом сезонних чинників, міграційних процесів та загальної економічної ситуації.

Найбільше здивування цього місяця викликав Ужгород, який очолив рейтинг за вартістю оренди. Середня ціна однокімнатної квартири тут сягнула 19 700 гривень на місяць, що на 5% більше, ніж пів року тому. Така тенденція може бути пов’язана з активним попитом серед внутрішніх переселенців і зростанням ролі прикордонних регіонів, де стабільна інфраструктура та відносно спокійна ситуація приваблюють орендарів.

Суттєво подорожчав Івано-Франківськ: середня вартість оренди однокімнатної квартири сягнула 16 тисяч гривень, що на 17% більше, ніж навесні. У Луцьку ціни залишились стабільними — 15 тисяч гривень.

Найдешевше орендувати житло у Харкові — 4 500 гривень на місяць, попри те, що за пів року ціна зросла на 13%. У Запоріжжі оренда коштує близько 5 тисяч, у Миколаєві — 6 тисяч гривень. Найбільше падіння — у Сумах: оренда знизилася на 28% і становить у середньому 6 500 гривень.

Двокімнатні квартири традиційно дорожчі. Ужгород знову лідирує — 25 300 гривень на місяць (+10%). Далі Київ — 23 тисячі (–15%) і Львів — 21 тисяча (+5%). В Івано-Франківську оренда двокімнатного житла становить 17 700 гривень (+9%), у Чернівцях — 14 800 (без змін), у Дніпрі та Черкасах — по 14 тисяч. У Вінниці ціна піднялася до 14 тисяч гривень (+17%).

Найдешевші “двушки” у Запоріжжі — 6 500 гривень (–4%), у Харкові — 7 тисяч (+17%), у Миколаєві — 7 500 гривень (стабільно), а у Сумах ціна впала до 8 тисяч гривень (–33%).

За словами експертів, у листопаді ринок оренди в Україні увійшов у спокійну фазу. Активність орендарів зменшилася на 20–30% порівняно з вереснем та жовтнем. Це пов’язано не лише із сезонністю, а й з відтоком молоді за кордон.

Орендодавці поки не поспішають суттєво знижувати ціни, але стали більш схильними до торгу. Термін пошуку орендаря зріс: якщо раніше квартиру можна було здати за тиждень, тепер процес триває кілька тижнів.

На ціни почали впливати і відключення електроенергії. Квартири на верхніх поверхах без автономного живлення стають менш привабливими. Їхня вартість може знижуватися на 20–30%, зазначають експерти. Водночас житло з генераторами, автономним опаленням або газом навпаки користується підвищеним попитом.

Аналітики прогнозують, що до кінця 2025 року істотного зростання вартості оренди не буде. Можливі коливання в межах 5%, але без різких стрибків. У разі загострення бойових дій у східних областях ціни можуть зрости через збільшення попиту з боку переселенців.

Регулярні відключення світла здатні, навпаки, зменшити вартість певних типів житла — передусім квартир на високих поверхах або у будинках без генераторів.

Отже, ринок оренди в Україні наразі перебуває у стані стабілізації. Найдорожче житло — у західних регіонах, тоді як на сході та півдні оренда залишається доступнішою.

Термін “вайб-кодинг” став словом року 2025 за версією Collins Dictionary

Британський словник Collins Dictionary оголосив словом року 2025 термін «вайб-кодинг» (vibe coding), який описує новаторський підхід у світі програмування. Цей термін відображає процес створення програмного коду за допомогою природної мови, завдяки розвитку штучного інтелекту. Замість того, щоб писати складні алгоритми, програмісти можуть спілкуватися з комп'ютером так, як з людиною, формулюючи свої завдання у вигляді звичайних команд, і отримувати готовий код на основі цих вказівок.

Вибір цього терміна як слова року вказує на глобальні зміни в технологічному ландшафті, де штучний інтелект стає все більш інтегрованим у повсякденну діяльність. Впровадження генеративного ШІ призводить до стирання меж між людською творчістю та машинами, що здатні автоматично виконувати найрізноманітніші завдання. Вайб-кодинг не лише спрощує процес програмування, але й робить його доступнішим для ширшої аудиторії — від дизайнерів до маркетологів, які раніше не мали технічної підготовки.

Термін уперше використав Андрей Карпаті — колишній директор із ШІ в компанії Tesla та один із засновників OpenAI. Він описав «вайб-кодинг» як стан, коли створюючи застосунок або програму, людина «забуває, що код узагалі існує». Іншими словами, достатньо просто висловити ідею словами — а далі все зробить штучний інтелект.

Ця концепція втілює ключову зміну у сфері технологій: програмування стає не технічною, а творчою діяльністю, де інтерфейс між людиною і комп’ютером — це мова, а не синтаксис коду.

Крім «вайб-кодингу», до короткого списку потрапили й інші терміни, що відображають суспільні тренди, технологічні інновації та зміни у стилі життя:

• «Біохакінг» — модифікація власного тіла чи процесів організму задля покращення здоров’я або продуктивності.• «Кланкер» — іронічна назва для роботів чи систем ШІ, що походить із фан-культури «Зоряних війн».• «Глейз» — надмірна похвала або лестощі.• «Аура-фармінг» — створення харизматичного іміджу в соцмережах і геймерських спільнотах.• «Бролігархія» — жартівливий опис впливових «тех-братів», які керують великими IT-компаніями.• «Генрі» (high earner, not rich yet) — люди з високими доходами, які все ще не відчувають себе заможними.• «Кулкейшн» — подорож у прохолодні регіони на противагу традиційним “спекотним” відпусткам.• «Таскмаскінг» — імітація бурхливої роботи без реальної продуктивності.• «Мікро-пенсія» — коротка перерва між періодами роботи для особистого відновлення.

Як зазначив керівник Collins Алекс Бікрофт, вибір «вайб-кодингу» як головного слова року символізує перехід людства до нової епохи технологічного мислення.

«Безшовна інтеграція людської креативності та машинного інтелекту показує, як природна мова змінює наше сприйняття комп’ютерів і процес програмування», — підкреслив він.

Львівська митниця фіксує зростання випадків недекларування валюти

Нещодавній інцидент на пункті пропуску «Рава-Руська – Хребене» вкотре привернув увагу до проблеми незаконного переміщення готівкових коштів через кордон. Пасажирка автобуса намагалася вивезти 20 600 доларів США без належного декларування, що вдвічі перевищує встановлений ліміт у 10 000 євро. У результаті правоохоронці склали протокол за ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України.

Подібні випадки стають все частішими та свідчать про масштабні порушення, які не обмежуються поодинокими ситуаціями. З початку повномасштабного вторгнення кількість спроб незаконного вивезення валюти з України вимірюється сотнями. Проте до суду доходить лише невелика частина справ, що робить контроль за фінансовими потоками особливо складним.

Після змін у законодавстві 16 червня 2022 року штраф за недекларування перестав бути символічним. Якщо раніше він становив лише 1 700 грн незалежно від суми, то зараз громадяни зобов’язані сплачувати 20% від перевищення дозволеного ліміту. Конфіскацію валюти при цьому скасовано.

За офіційними даними Державної митної служби, лише за перші шість місяців 2022 року було складено 424 протоколи за недекларування валюти. Найбільше порушень зафіксовано у січні та лютому (169 і 147 відповідно), тоді як після початку повномасштабного вторгнення їхня кількість різко впала.

З 2022 по 2025 рік до суду дійшли лише 16 справ щодо недекларування валютних коштів. Загальна сума незадекларованої валюти, зафіксована в цих рішеннях, становить понад 5,4 млн доларів США та 1,1 млн євро.

Рекордсменом вважають Василя Мустецу — батька колишнього заступника Генпрокурора Ігоря Мустеци. У березні 2022 року він намагався вивезти понад 1,1 млн доларів і 100 тис. євро. Суд зрештою закрив справу через пропуск строків.

На другому місці — юрист і громадський діяч Костянтин Бєдовий, якого у березні 2022 року зловили на спробі вивезти понад 590 тис. доларів і 47 тис. євро. Суд обмежився мінімальним штрафом.

А от у випадку Марії Трифонової, відомої як цивільна дружина ексзаступника голови Держмитслужби Руслана Черкаського, суди стали на бік митниці. За спроби вивезення 500 тис. і 150 тис. доларів у двох епізодах вона отримала штрафи на сотні тисяч гривень.

Втім, більшість порушень залишаються поза публічним простором, адже якщо порушник визнає провину і сплачує штраф, справа не потрапляє до суду. У такий спосіб реальні масштаби “сірого” витоку валюти залишаються невідомими.

Наступним кроком у дослідженні теми стане аналіз статистики сусідніх країн — Польщі, Румунії та Угорщини — щодо сум, які українці декларують при в’їзді. Саме там, імовірно, відображено реальні обсяги капіталу, що залишає Україну.

Масштабна афера з коштами “Київпастрансу” викрита у столиці

У Києві розкрито одну з найбільших схем привласнення коштів комунального підприємства «Київпастранс». За інформацією прокуратури міста, підозру оголошено генеральному директору приватного товариства, що постачало електроенергію підприємству, за фактом заволодіння бюджетними коштами на суму понад 47 мільйонів гривень.

Подільська окружна прокуратура столиці повідомляє, що наприкінці 2022 року між «Київпастрансом» та приватною компанією був укладений договір на постачання електроенергії. Згідно з умовами цього договору, постачальник зобов’язувався щомісячно інформувати комунальне підприємство про зміни цін на ринку електроенергії. Проте фактичні поставки та фінансові операції значно відрізнялися від зазначених у документах.

Однак, попри суттєве зниження цін на електроенергію у 2023–2024 роках, компанія продовжувала виставляти рахунки за завищеними тарифами. У результаті КП «Київпастранс» переплатило понад 47 мільйонів гривень.

Слідство встановило, що така схема стала можливою не лише через дії постачальника, а й через службову недбалість посадових осіб комунального підприємства. Раніше підозру в службовій недбалості було вручено колишній начальниці управління «Київпастрансу», до обов’язків якої входив моніторинг цін на електроенергію та реагування на їх зміну.

Наразі досудове розслідування триває. Правоохоронці перевіряють можливу причетність інших посадових осіб до цієї схеми та встановлюють остаточний розмір збитків, завданих бюджету столиці.