Економіка

Бюджети тимчасово окупованих громад та їхня роль у відновленні України

Фінансове забезпечення тимчасово окупованих територій залишається ключовим аспектом державної політики у воєнний період. Незважаючи на відсутність фактичного контролю над частиною громад, ці адміністративно-територіальні одиниці продовжують функціонувати, формуючи бюджети та плануючи відновлення після деокупації. Такий підхід дозволяє зберігати соціальну інфраструктуру, підтримувати освітні та медичні заклади, а також забезпечувати стабільність у місцевих громадах, навіть у складних умовах війни.

Бюджетне планування включає не лише поточні видатки на забезпечення базових потреб населення, але й довгострокові проєкти реконструкції та модернізації інфраструктури. Завдяки цьому громади готуються до швидкого відновлення після повернення під контроль держави. Ключовим фактором ефективності таких бюджетів є прозорість фінансових потоків та координація з центральними органами влади, що дозволяє уникнути дублювання витрат і забезпечує максимально ефективне використання наявних ресурсів.

Водночас бюджетна модель релокованих громад має суттєві обмеження. Понад 84% їхніх доходів формуються за рахунок державних трансфертів, що робить такі бюджети залежними від центральної влади. Втрата майна, землі та комунальної інфраструктури ускладнює формування власних доходів і перетворює бюджетний процес на значною мірою формальний. Попри це, до таких громад застосовується загальний механізм горизонтального вирівнювання та додаткові дотації з державного бюджету.

За останні роки видатки окремих окупованих громад суттєво зросли. У найбільших міських громадах вони вимірюються сотнями мільйонів гривень і в окремих випадках наближаються до мільярда. Для порівняння, бюджети деяких громад, що перебувають під повним контролем, мають співмірні показники. Це свідчить про значний масштаб фінансових ресурсів, які адмініструються навіть в умовах окупації.

Структура видатків у різних громадах відрізняється. Частина військових адміністрацій спрямовує переважну частину коштів на міжбюджетні трансферти, зокрема субвенції на підтримку Збройних сил України або на потреби інших громад. В окремих випадках ця стаття становить більшість бюджету. Такий механізм викликає дискусії щодо ефективності, пріоритетності та швидкості використання коштів у контексті потреб фронту.

Разом із цим значні суми витрачаються на утримання органів місцевої влади. У ряді громад видатки на управлінський апарат залишаються співмірними з показниками громад, які не зазнали окупації. Це ставить питання про можливість оптимізації адміністративних витрат, зокрема шляхом удосконалення структури військових адміністрацій. Однак будь-які зміни мають враховувати потреби внутрішньо переміщених осіб, адже в багатьох громадах значна частина бюджету спрямована саме на соціальні програми для них.

Окремою проблемою є нерівномірність доступу переселенців до послуг. У різних громадах частка видатків на соціальне забезпечення, освіту чи підтримку ВПО суттєво відрізняється. Це створює відмінності в обсязі допомоги та можливостях отримання сервісів залежно від того, до якої саме громади належить людина.

Також залишається питання прозорості. Мешканці тимчасово окупованих громад фактично обмежені у впливі на бюджетні рішення, а механізми громадських обговорень часто не застосовуються. Повнота оприлюднення даних про доходи та видатки інколи є недостатньою, що ускладнює громадський контроль і підзвітність.

Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу: перегляду співвідношення адміністративних витрат і соціальних програм, забезпечення рівного доступу ВПО до послуг, підвищення прозорості бюджетного процесу та впровадження ефективних інструментів участі громадян. Оптимізація управлінських структур може дати економічний ефект, але вона має супроводжуватися гарантіями належного соціального захисту переселенців і збереженням спроможності громад до відновлення після деокупації.

Повернення Оксани Бершеди до Держаудитслужби та аналіз її майнової декларації

Після звільнення з посади експосадовиця Держаудитслужби Оксана Бершеда знову обіймає посаду завідувача сектору розгляду скарг Західного офісу Державної аудиторської служби України. Її повернення до структури державного фінансового контролю привернуло увагу громадськості не лише з огляду на кадрові рішення, а й через обсяг задекларованого майна, набутого протягом останніх років.

Згідно з даними декларації, значна частина активів була придбана у період 2016–2024 років. Основні об’єкти нерухомості перебувають у власності родини — самої Бершеди та її чоловіка Едуарда Остапишина, який є пенсіонером СБУ. До переліку майна входить житловий будинок площею 150,9 м² із господарськими спорудами, а також інші об’єкти нерухомості, що формують суттєву частину сімейних активів.

У 2024 році Бершеда придбала квартиру у Львові площею 71,5 м² за 2,55 млн грн. Також задекларовані два нежитлові приміщення (5,4 м² і 3,8 м²) загальною вартістю 100,8 тис. грн. Крім того, родина має машиномісце площею 12,7 м² (право користування у Бершеди, власність чоловіка з серпня 2022 року, вартість 195 тис. грн).

Сім’я володіє двома автомобілями: Hyundai Tucson (2018 року випуску, власність чоловіка з лютого 2019 року, вартість 609 тис. грн) та Hyundai i30 (2018 року, право користування у Бершеди, власність чоловіка з липня 2020 року, вартість 509,6 тис. грн).

Перед поверненням на державну службу Бершеда задекларувала 872 тис. грн заробітної плати від ТОВ «Надійна транспортна компанія» та 3 484 грн соціальних виплат від Львівського обласного центру зайнятості. Чоловік отримав 261,6 тис. грн пенсії від ГУ Пенсійного фонду у Львівській області та 106 тис. грн зарплати від ТОВ «Алан».

Грошові активи родини становлять 46 тис. доларів готівкою у Бершеди та 700 тис. грн готівкою у чоловіка. Банківські рахунки відкриті у кількох установах, зокрема в ПриватБанку, Універсал Банку та ПУМБ. Інших фінансових зобов’язань, цінних паперів чи корпоративних прав у декларації не зазначено.

Рекордне фінансування депутатських фондів у Києві: новий етап розвитку місцевого самоврядування

У 2025 році столична влада зробила крок, який уже називають безпрецедентним для системи місцевого самоврядування. Київська міська рада затвердила рекордний обсяг фінансування депутатських фондів, надавши кожному депутату можливість спрямувати до 15 мільйонів гривень на реалізацію ініціатив за зверненнями мешканців. Загальний бюджет програми досяг 1,8 мільярда гривень, що стало найбільшим показником за всю історію її існування.

Особливу увагу у 2025 році приділено соціальній сфері. Частину коштів спрямовано на допомогу малозабезпеченим родинам, підтримку внутрішньо переміщених осіб, а також на зміцнення матеріально-технічної бази лікарень і шкіл. Завдяки цьому вдалося оперативніше реагувати на нагальні потреби громадян і забезпечувати адресну підтримку тим, хто її найбільше потребує.

За підсумками року 38 депутатів використали 100% своїх фондів, переважно на матеріальну допомогу. Серед них — представники різних політичних сил та позафракційні обранці. Водночас частина депутатів освоїла кошти лише частково. Найнижчі показники зафіксовано у кількох представників фракцій «Голос» та «Європейська солідарність», а також у позафракційних депутатів.

Практика використання депутатських фондів супроводжується активною інформаційною кампанією в соціальних мережах. У публічному просторі з’являються фото черг під приймальнями, видачі коштів у конвертах та роздачі пакунків із партійною символікою. Такий формат комунікації фактично перетворює соціальну допомогу на інструмент політичного піару.

Окремі депутати звітують про тисячі отримувачів матеріальної допомоги та мільйонні суми виплат. Середній розмір одноразової підтримки в окремих випадках становить кілька тисяч гривень. Найактивніше кошти спрямовувалися саме на грошову допомогу під час особистих прийомів громадян.

Експерти звертають увагу, що різке збільшення фінансування депутатських фондів потребує додаткового аналізу ефективності витрачання коштів, прозорості процедур розподілу та критеріїв надання допомоги. Також залишається відкритим питання щодо балансу між соціальною підтримкою та іншими напрямами міських програм.

Підсумки року демонструють, що депутатські фонди стали одним із найбільших інструментів розподілу бюджетних коштів у столиці, а їх використання формує як соціальний, так і політичний ефект.

Корпоративне протистояння навколо Полтавського ГЗК: новий виток боротьби за стратегічний актив

Спроба ініціювати процедуру банкрутства одного з ключових промислових підприємств країни спричинила гучний корпоративний конфлікт, що вже вийшов за межі суто юридичної площини. Йдеться про ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», стратегічно важливий актив бізнесмена Костянтина Жеваго, навколо якого розгорнулася складна боротьба інтересів.

Ініціатором процедури банкрутства виступила компанія ТОВ «Максі Капітал Груп», яка заявила фінансові вимоги в розмірі 4,7 млрд гривень. Такий обсяг претензій автоматично переводить справу в категорію резонансних, адже йдеться не лише про господарський спір, а й про потенційний перерозподіл контролю над підприємством, що має системоутворююче значення для регіону та гірничо-металургійного комплексу України.

Інші частки в компанії, що ініціювала банкрутство, належать юристам і адвокатам. За наявною інформацією, для запуску процедури було використано викуп у ФГВФО пулу прав вимог до підприємств, пов’язаних із бізнес-структурами Жеваго. Саме цей механізм став юридичною основою для подання заяви про банкрутство.

Паралельно в публічному просторі згадується й інша хвиля процедур щодо активів Жеваго. Йдеться про фармацевтичну корпорацію «Артеріум», до якої входять заводи «Київмедпрепарат» і «Галичфарм». Компанія, пов’язана з тими ж бенефіціарами, викупила борги через ФГВФО та ініціювала окрему процедуру банкрутства із заявленими вимогами на мільярди гривень.

Ситуація демонструє ширший тренд використання механізмів викупу боргів у державних фінансових інституцій з подальшим ініціюванням процедур неплатоспроможності. Це створює юридичний тиск на великі промислові та фармацевтичні активи й може мати наслідки для виробничих ланцюгів, працівників і кредиторів.

Подальший розвиток подій залежатиме від рішень суду та позицій сторін у процесі. Конфлікт навколо активів Костянтина Жеваго набуває системного характеру та виходить за межі одного підприємства.

Масштабна фінансова схема під прикриттям “органічного” агробізнесу: роль Вадима Рабіновича

Журналістське розслідування розкрило вражаючу фінансову аферу, що тривала на території України під виглядом «органічного» агровиробництва. У центрі цієї схеми опинився колишній народний депутат Вадим Рабінович, який, за даними слідства, стояв на чолі мережі фіктивних підприємств. Через ці компанії відмивалися величезні суми коштів, ухилялися від сплати податків, а також здійснювалася трансакція капіталу за межі України.

До цієї нелегальної діяльності були залучені десятки юридичних осіб та «фінансових прокладок», серед яких ТОВ «Агрохім Технолоджі», СТОВ «Агрофірма “Україна”», ТОВ «Злагода», ТОВ «Дружбокраянське», ІП «Агро-Вільд Україна» та інші структури, які формально були представлені як учасники «екологічного» виробництва. На практиці ж ці компанії виконували роль шахрайських інструментів для ухилення від податків і легалізації кримінальних доходів.

Гроші проходили через мережу фінансових компаній — ТОВ «ФК Центрофінанс», ТОВ «ФК Вап-Капітал», ТОВ «ФК Атлана» та інші — а для конвертації в готівку і переведення в криптовалюту використовувалися платіжні сервіси MOSST і Fortex Exchange. Частина коштів, як встановили журналісти, виводилася у криптоактиви та офшори, інша — конвертувалася в готівку через підконтрольні «обмінні ланцюжки».

Організатором і координатором цієї багаторівневої схеми розслідувачі називають Вадима Рабіновича, який використав свій політичний статус і бізнес-зв’язки для прикриття фінансових потоків. У керівництві окремих фірм фігурують люди з його найближчого оточення — зокрема Віталій та Аліна Грицаєнки, які очолювали ТОВ «Агрохім Технолоджі» і були пов’язані з «Українсько-ізраїльською торговою палатою», що підпорядковувалася Рабіновичу. Розслідування описує замкнутий колообіг комерційних структур, якими керували пов’язані особи, щоб забезпечити перетікання коштів між підприємствами й зовнішніми прокладками.

Окрім фінансових механізмів, розслідування висвітлює інформаційну складову діяльності Рабіновича: він роками підігрував проросійським наративам і сприяв інформаційному розколу в Україні. Під час повномасштабного вторгнення, як зазначають журналісти, Рабінович виїхав з України, попри те, що мільйони громадян жертвують на армію та втрачають домівки й життя.

Розслідування також вказує на використання криптовалюти і офшорних структур для приховування походження і кінцевих бенефіціарів коштів, а також на механізми конвертації через платіжні сервіси, що дозволяли переводити електронні платежі в готівку та забезпечувати подальше виведення капіталу.

Підстави для припинення виплати пенсії та можливість її поновлення

Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області звертає увагу на важливі аспекти, що можуть призвести до припинення виплати пенсії. Згідно з чинним законодавством, пенсійні виплати можуть бути припинені за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або суду в ряді випадків. Однією з основних причин є порушення встановлених правил або зміни в обставинах, що впливають на право отримувати пенсію. Такі рішення часто приймаються за результатами перевірок або в разі, якщо особа не виконує вимоги щодо подання відповідних документів або підтверджень.

Зокрема, припинення пенсії може статися, якщо громадянин, що отримує пенсію, втратив право на її отримання через зміни в його соціальному статусі або якщо він не звернувся до Пенсійного фонду для підтвердження своїх даних протягом тривалого періоду. Також підставою для припинення виплат є виявлені випадки надання недостовірної інформації або маніпулювання даними при оформленні пенсійних виплат.

пенсія призначена на підставі документів з недостовірними відомостями;

пенсіонер виїхав на постійне місце проживання за кордон (якщо інше не передбачено міжнародним договором);

пенсіонер сам написав заяву про припинення виплат у зв’язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

смерть пенсіонера, визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим;

статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин;

непротягом отримання виплат протягом 6 місяців підряд;

непроходження необхідної фізичної ідентифікації;

інші підстави, передбачені законом (наприклад, втрата права через працевлаштування на посаді, що дає право на таку пенсію, або закінчення права дітей на утримання).

Як поновити виплати Поновлення здійснюється рішенням територіального органу Пенсійного фонду впродовж 10 днів після з’ясування обставин та наявності підстав для відновлення. Для поновлення потрібно:

Особисто звернутися до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду в Україні;

Мати при собі документ, що посвідчує особу;

Подати відповідну заяву про відновлення виплат.

Для громадян за кордоном під час воєнного стану Якщо ви перебуваєте за кордоном у період дії воєнного стану (та протягом трьох місяців після його припинення/скасування), заяву та необхідні документи можна надіслати поштою для поновлення виплат.

Що роблять у разі виявлення недостовірних даних Якщо під час перевірки виявлено недостовірні дані в документах, на підставі яких була призначена пенсія, розмір і підстави виплат переглядаються з урахуванням правильних відомостей (без урахування недостовірних даних).

Своєчасно інформуйте Пенсійний фонд про зміну місця проживання або роботи;

Якщо ви тривалий час перебуваєте за кордоном, уточніть порядок отримання пенсії відповідно до чинного режиму воєнного стану;

Зберігайте копії всіх документів і заяв, що подавали до ПФУ, — це пришвидшить розгляд.

Додаткове фінансування для Верховної Ради: нові кошти для стабільної роботи парламенту

Кабінет Міністрів України ухвалив важливе рішення щодо додаткового фінансування діяльності Верховної Ради. За розпорядженням від 1 жовтня, парламенту надано понад 143 мільйони гривень. Більша частина цих коштів буде використана для забезпечення своєчасної виплати заробітних плат працівникам Верховної Ради. Важливе уточнення: фінансування надано за рахунок виділених раніше бюджетних коштів, які були переправлені через Управління справами Апарату Верховної Ради.

Ці зміни спрямовані на підтримку безперебійної роботи парламентських структур та забезпечення належного функціонування всіх підрозділів. Очевидно, що ці додаткові фінансові ресурси дозволять ефективніше виконувати обов’язки, забезпечуючи оперативність у прийнятті важливих рішень та законодавчих ініціатив. Оскільки більша частина фінансування йде на виплату заробітних плат, можна очікувати позитивний вплив на мотивацію співробітників та підвищення ефективності їхньої роботи.

Отримане фінансування буде використано за програмою «Обслуговування та організаційне, інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради».

Найбільша частина коштів — 120,21 мільйона гривень — призначена на оплату праці співробітників парламенту. Решту суми витратять на організаційні та технічні потреби Апарату Верховної Ради.

Таким чином, уряд забезпечив додаткове фінансування парламенту, що дозволить покрити зарплати та поточні витрати у другій половині 2025 року.

Автоматизація процесу стягнення податкової заборгованості в Україні

Державна податкова служба України представила нову розробку програмного забезпечення, яке дасть можливість автоматично списувати заборгованість з рахунків платників податків, що мають невиконані фінансові зобов’язання. За словами в. о. голови ДПС Лесі Карнаух, нова система покликана вдосконалити та спростити процеси стягнення податкових боргів, а також забезпечити безперебійну взаємодію між податковими органами, Державним казначейством та фінансовими установами.

Однією з основних переваг нової платформи є її здатність здійснювати автоматичне списання коштів з рахунків боржників, що значно зменшує людський фактор і скорочує час на виконання платіжних операцій. Система також надає можливість інтеграції з іншими фінансовими платформами та інструментами, що дозволяє органам влади здійснювати моніторинг і контроль у режимі реального часу.

«Коли система запрацює, податкові борги будуть списуватися автоматично, без додаткового втручання, у повністю цифровому режимі», — зазначили в податковій.

Крім того, ДПС спільно з Міністерством цифрової трансформації працює над розширенням податкових сервісів для громадян у застосунку «Дія». Планується створення нової послуги щодо майнових податків, яка дозволить перевіряти об’єкти оподаткування — нерухомість, землю чи авто, звіряти дані, отримувати нарахування, бачити борги та сплачувати їх онлайн.

Таким чином, держава робить крок до повної цифровізації процесів контролю за податковими надходженнями та спрощує доступ громадян до інформації про власні податки.

У Києві підписано контракт на значну суму для розвитку медичних послуг: новий етап співпраці з українським виробником

У Києві комунальний «Консультативно-діагностичний центр» уклав важливий договір на суму майже 96 мільйонів гривень з компанією «Український виробничий альянс». Цей контракт є частиною програми модернізації медичних послуг у столиці, спрямованої на поліпшення якості діагностики та лікування для жителів міста. За умовами угоди, компанія постачатиме новітнє медичне обладнання, яке дозволить значно підвищити ефективність роботи медичних установ.

Важливим аспектом цієї угоди є те, що вона підтримує розвиток вітчизняного виробництва та дає можливість впровадження сучасних технологій у медичну сферу. Придбане обладнання дозволить значно вдосконалити процеси діагностики та лікування різних захворювань, що, в свою чергу, допоможе зменшити навантаження на медичних працівників та покращити обслуговування пацієнтів.

Окрему увагу викликала зарплата робітників, зазначена в кошторисі — 26 515 грн. За даними Пенсійного фонду, середня по країні становить 20 455 грн, а за вакансіями у будівництві Києва — 37 500 грн. Експерти припускають, що реальні виплати могли проводитися «в конвертах», компенсуючись за рахунок завищених матеріалів.

Тендер не мав жодної конкуренції — інші компанії не змогли подати пропозиції через жорсткі умови: вимогу мати штатних працівників та наявність аналогічних договорів за останні два роки. Один із потенційних учасників навіть звертався з проханням змінити умови, але безуспішно.

Центр очолює депутатка Київради від «Єдності» Наталія Берікашвілі, яка водночас є заступницею голови комісії з охорони здоров’я. Підрядник — компанія Оксани Колібабчук, що з 2016 року отримала понад 1,1 млрд грн держзамовлень, переважно від столичних медзакладів.

Скандальний ремонт фінансується з місцевого бюджету на 60 млн грн, ще понад 35,5 млн — кошти самого підприємства. Питання щодо ефективності та прозорості використання цих коштів залишається відкритим.

Виклики на ринку праці після війни: загроза дефіциту робочої сили в Україні

Тимофій Милованов, колишній міністр економіки, наголосив, що після завершення війни Україна може опинитися в ситуації гострого дефіциту робочої сили. Це питання стає все більш актуальним на фоні того, що частина населення була змушена виїхати за кордон, інша – зазнала серйозних травм або загибелі. Ситуація на ринку праці після війни потребуватиме комплексного підходу та інвестицій в відновлення економіки.

Невизначеність в країні змусила багатьох українців шукати роботу за кордоном, що призвело до істотного скорочення активної робочої сили на внутрішньому ринку. З одного боку, багато підприємств зупинили свою діяльність або значно зменшили обсяги виробництва, з іншого – нові підприємства і сектори економіки потребують кваліфікованих кадрів, яких катастрофічно не вистачає.

Причина — стрімке старіння населення та значне скорочення економічно активного населення. В Україні вже зараз спостерігається критичне співвідношення між тими, хто працює, і тими, хто перебуває на пенсії. Війна лише посилила цю проблему — значна частина людей виїхала за кордон, інші загинули або втратили працездатність.

Милованов наголошує: якщо українці не змінять підходи до праці, продуктивності та освіти, країна буде змушена масово імпортувати працівників — не десятками тисяч, а мільйонами. Передусім це стосуватиметься робітничих спеціальностей — будівельників, механіків, виробничих працівників.

Такий прогноз викликає дискусії: чи готова українська держава до інтеграції великої кількості іноземних працівників? Чи існує стратегія міграційної політики? Якими будуть соціальні наслідки?

Однак очевидно одне — демографічна криза стає однією з ключових загроз післявоєнного відновлення. І вже зараз Україна має обирати між масовим поверненням своїх громадян та залученням іноземців.