Економіка

Бажаний обсяг (приблизно скільки слів або сторінок)

Стиль (офіційний, продаючий, емоційний, експертний тощо)

Історія сімї Костевичів — це не лише корпоративні звіти та офіси на Кіпрі. Це павутина з політичних, фінансових і навіть дипломатичних ниток, що тягнуться від Мінська до Москви, від Кіпру до Києва.

ФОТО: Засновник і патріарх клану Сергій Костевич

Сергій Костевич, народжений у Білорусі 1964 року, засновник і голова ASBISc Enterprises Plc, контролює понад третину акцій компанії.

Після навчання у Мінському радіотехнічному інституті (нині — Білоруський державний університет інформатики та радіоелектроніки) Сергій Костевич емігрував до Кіпру, де у 1995 році офіційно зареєстрував компанію.

Його вплив не обмежується корпоративними структурами: у різних юрисдикціях на Костевича оформлено низку компаній, а члени його родини займають ключові посади в дочірніх структурах ASBIS.

ФОТО: Члени родини Сергія Костевича дотичні до порушення санкційного законодавства України та ЄС

Молодший брат, Андрій Костевич, до 2024 року був офіційним представником ASBIS у Білорусі.

Його дружина, Ірина Костевич, — чинна депутатка білоруського парламенту, до того — міністерка праці та соціального захисту режиму Лукашенка.

Старший син, Сергій Костевич-молодший (1992), працює в холдингу ASBIS на посаді CTO і Business Development Manager.

Його контакти, за відкритими даними, охоплюють десятки поштових скриньок, зокрема Yandex та російські домени, що може свідчити про багаторівневу участь у бізнес-операціях у різних країнах.

Його дружина — Маргарита Костевич (Ромашева) — працює Senior Risk Analyst у французькій енергетичній компанії TotalEnergies, яка навіть після початку повномасштабного вторгнення зберігала активи в Росії на понад $2 млрд.

Молодший син, Євген Костевич (2001), випускник Лондонської школи економіки, у 23 роки став Business Development Manager в Asbis.

Його кар’єра — типовий приклад сімейного спадкоємства в межах корпоративної вертикалі.

Олена Костевич, дружина Сергія-старшого, фігурує в прикордонних даних як особа, що щонайменше 10–11 разів перетинала російський кордон після початку війни. У більшості випадків — разом із чоловіком.

Формальних пояснень цим поїздкам не було, але в хронології вони збігаються з періодами активізації діяльності російського підрозділу Asbis до його «продажу» у 2022 році.

Таким чином, у структурі ASBIS простежується чіткий сімейний вплив:

Батько — засновник та мажоритарний власник;

Брат — регіональний представник у Білорусі;

Дружина брата — політична діячка у Білорусі;

Сини — топ менеджери компанії та міжнародних корпорацій, пов’язаних із російським ринком;

Дружина засновника — особа, що регулярно перетинає російський кордон під час війни.

В контексті участі корпорації ASBIS у паралельному імпорті та порушенні санкційного режиму Європейського Союзу, окремо варто відзначити юридичну компанію, яка супроводжує ASBIS в Україні.

Це досить авторитетна юридична фірма Sayenko Kharenko, яка обслуговує інтереси в тому числі “оборонних компаній, постачальників технологій подвійного призначення та інвесторів у екосистемі оборони та безпеки України”.

ФОТО: юрист Жанна Заєць, яка обслуговує інтереси корпорації ASBIS з білоруським бекграундом

Іншими словами, юристи Sayenko Kharenko, в тому числі адвокатка Жанна Заєць, мають розуміти рівень токсичності співпраці з корпорацією ASBIS, яка дотична до паралельного імпорту товарів подвійного призначення до країни-агресора, але чомусь продовжують співпрацю з ASBIS.

Нагадаємо, раніше ми писали про масштабну схему контрабанди та ухилення від оподаткування, до якої причетна корпорація ASBIS.

Детально про схеми паралельного імпорту, за якими техніка Apple завозиться до РФ та Білорусі через офіційного партнера Apple в Україні у попередніх частинах журналістського розслідування.

Про співпрацю ASBIS з російським ВПК у наступній частині нашого журналістського розслідування.

Збереження природної гармонії: важливість екологічної свідомості

Сучасний світ дедалі частіше стикається з наслідками забруднення навколишнього середовища та швидкого виснаження природних ресурсів. Людство має усвідомити, що кожна дрібниця, від утилізації сміття до економії води, впливає на баланс екосистеми. Екологічна свідомість стає не просто модним трендом, а життєвою необхідністю для збереження планети для майбутніх поколінь.

Початкова вартість лоту становить 662,33 млн гривень. Для порівняння, ще у 2023 році комплекс намагалися реалізувати зі стартовою ціною 7,1 млрд гривень. Надалі ціну неодноразово зменшували, однак покупця знайти не вдалося.

Об’єкт розташований на земельній ділянці площею 0,74 га на перетині вулиці Шолуденка, проспекту Берестейського та вулиці Борщагівської. За проєктом Sky Towers мав складатися з двох офісних веж: 47-поверхової та 34-поверхової, з’єднаних стилобатом, а також окремої двоповерхової будівлі банку. Загальна запроєктована площа комплексу перевищує 51 тисячу квадратних метрів.

Фактично ж будівництво завершено лише приблизно до рівня 27 поверхів. Рівень готовності об’єкта оцінюють у 51%. Роботи були зупинені ще у 2015 році, після чого проєкт став одним із найбільш відомих довгобудів Києва.

Будівництво Sky Towers розпочала компанія KDD Group у 2007 році. Під час фінансової кризи 2008 року девелопер залучив кредит в «Укрексімбанку» на суму, еквівалентну 3 млрд гривень. Через фінансові труднощі компанія не змогла виконати зобов’язання, і в 2021 році банк виграв суд щодо стягнення заборгованості.

Того ж року фінустанова виставила на продаж права вимоги за кредитом разом із забезпеченням у вигляді недобудованого комплексу. Відтоді актив неодноразово намагалися реалізувати, однак безрезультатно. Нинішній аукціон стане ще однією спробою знайти інвестора для проблемного об’єкта.

Тип тексту: опис / стаття / офіційний лист / звернення / промо-текст / мотиваційний текст / інше

Тема або вихідний матеріал: про що саме, або на основі якого тексту

У результаті держава, за даними слідства, могла недоотримати понад 3,5 млн грн рентної плати та понад 19,3 млн грн ПДВ.

Згідно з аналітичною системою YouControl, основний вид діяльності підприємства — добування декоративного та будівельного каменю. Компанія має спеціальний дозвіл на користування надрами №3871, чинний до 2038 року, що дає право на видобуток граніту на Плисецькому родовищі. Кінцевим бенефіціаром є Валентина Дубініна, а директором — Михайло Нестеренко.

Водночас підприємство неодноразово згадувалося у журналістських розслідуваннях. Ще у 2019 році медіа та профільні асоціації повідомляли про можливі факти незаконного видобутку піску на території кар’єру. За даними активістів, пісок був виявлений у межах родовища, однак окремого дозволу на його видобуток компанія не отримувала.

Попри ці скандали, фінансові показники підприємства залишаються високими. Лише за перші три квартали 2025 року, згідно з оприлюдненою звітністю, дохід сягнув понад 83 млн грн.

Окремою проблемою залишається багаторічний борг перед державним «Укргазбанком». Станом на 2020 рік загальна заборгованість компанії перед банком складала майже 92,8 млн грн. У фінустанові повідомляли, що протягом багатьох років намагалися врегулювати ситуацію через мирові угоди та реструктуризацію, однак боржник системно не виконував зобов’язання. Останнє добровільне погашення відбулося ще у 2018 році — лише 200 тисяч гривень.

Банк був змушений розпочати процедури примусового стягнення через виконавчу службу. Частину активів боржника виставляли на торги СЕТАМ, однак виникали труднощі з фактичним доступом до майна, що ускладнювало реалізацію.

Також журналісти звертають увагу на можливі бізнес-зв’язки співвласників підприємства з особами з оточення колишнього народного депутата та ексголови Львівської ОДА Василя Горбаля, який є багаторічним почесним президентом «Укргазбанку». Зокрема, один із партнерів фігурантів кар’єру пов’язаний із Сергієм Левадою, якого медіа називали кумом і колишнім помічником Горбаля.

На тлі війни та постійної потреби держави у коштах на оборону і соціальну підтримку такі історії викликають дедалі більше запитань у суспільстві: чому підприємства з мільйонними оборотами роками не сплачують борги державним банкам, а кримінальні провадження щодо податків та користування надрами тривають без швидких результатів.

Остаточні висновки у справі мають дати слідство та суд.

Після того як бізнесмена Дмитра Фірташа офіційно внесли до санкційного списку України, громадський сектор зосередив увагу на ролі державних регуляторів у фінансовій системі. Особливий інтерес викликала позиція Національного банку України та його рішення стосовно банку «Альянс», кінцевим бенефіціаром якого, за даними відкритих джерел і заяв активістів, вважається саме Фірташ або структури, пов’язані з ним.

Громадські організації та експертне середовище наголошують, що запровадження санкцій проти великого бізнесу не може обмежуватися лише формальним включенням до списків. На їхню думку, важливим є комплексний підхід, який охоплює фінансові установи, що можуть прямо чи опосередковано перебувати під впливом підсанкційних осіб. У цьому контексті дії або бездіяльність Національного банку розглядаються як індикатор реальної ефективності санкційної політики держави.

На цьому тлі відсутність публічних кроків щодо банку «Альянс» викликала хвилю критики. Активісти наголошують: регулятор не оприлюднив результатів поглиблених перевірок, не повідомив про можливі обмеження чи додатковий нагляд і не пояснив, як саме забезпечується недопущення використання банківської системи в інтересах особи, яка перебуває під санкціями.

Окремо увагу звертають на роль заступника голови правління НБУ Дмитра Олійника, який відповідає за банківський нагляд. Саме на цьому рівні, за словами критиків, ухвалюються рішення щодо контролю за діяльністю банків. На їхню думку, відсутність жорстких дій щодо «Альянсу» може свідчити або про вибірковий підхід, або про недостатню інституційну реакцію.

Експерти зазначають, що банківський сектор є одним із ключових каналів, через які можуть обходитися санкційні обмеження. Тому саме Нацбанк має демонструвати максимальну прозорість, регулярні перевірки та публічну звітність. Інакше санкційна політика ризикує перетворитися на формальність.

Громадські активісти вимагають від регулятора чіткої та документованої оцінки діяльності банку «Альянс» з урахуванням санкційного статусу його бенефіціара, а також публічного пояснення подальших кроків. Поки цього не відбувається, довіра до антикорупційної та санкційної політики держави, за їхніми словами, залишається під питанням.

В Україні зафіксовано найвищий добовий показник імпорту електроенергії з моменту початку повномасштабної війни. Це рішення стало важливим елементом підтримки енергосистеми в умовах постійних ризиків, пов’язаних з пошкодженням генерувальних потужностей, мереж та інфраструктури внаслідок воєнних дій.

Збільшення обсягів імпорту дозволило частково компенсувати дефіцит електроенергії, який виникає через аварійні ремонти, планові обмеження та зростання споживання у пікові години. Особливо відчутним цей ефект є в осінньо-зимовий період, коли навантаження на систему традиційно зростає, а можливості внутрішньої генерації залишаються обмеженими.

За його словами, ситуація в енергосекторі залишається напруженою через пошкодження об’єктів інфраструктури внаслідок ударів РФ у ніч проти 7 лютого. На низці електростанцій і підстанцій тривають аварійно-відновлювальні роботи, енергетики працюють у посиленому режимі.

Водночас уряд робить ставку на комплексні рішення для посилення стійкості системи — зокрема, на запуск нових генеруючих потужностей і активніше використання імпорту.

8 лютого було зафіксовано найбільший за час великої війни обсяг імпорту електроенергії. Як наголосив міністр, саме цей крок допоміг утримати баланс в енергосистемі та зменшити дефіцит електрики після масованих атак.

Окрему увагу приділяють Києву. Найближчим часом у столиці планують ввести в експлуатацію додаткові 9 МВт генерації. Це має підсилити енергетичну незалежність міста та знизити ризики відключень у пікові періоди навантаження.

Крім імпорту і запуску нових потужностей, Україна продовжує отримувати масштабну міжнародну допомогу для відновлення енергетики. Від початку повномасштабної війни партнери передали близько 27 тисяч тонн гуманітарних вантажів для галузі, з яких понад 25 тисяч тонн уже розподілено між регіонами.

Лише за останні два тижні на склади Міністерства енергетики надійшло 17 вантажів від 11 країн, серед яких Швейцарія, Словаччина, Данія, Канада, Швеція, Азербайджан, Німеччина, Австрія, Литва та Італія. Регіони отримали 774 генератори, а також десятки одиниць теплогенеруючого обладнання — блочно-модульні котельні, когенераційні установки та котли.

У найближчій перспективі очікується ще майже 800 генераторів, понад 100 трансформаторів і більше сотні котлів та когенераційних установок. Це обладнання має зміцнити енергетичну безпеку громад та допомогти пройти складні періоди без значних перебоїв з постачанням електроенергії.

Підкажіть, будь ласка, що саме потрібно розширити і в якому форматі:

текст / опис / обґрунтування / лист / розділ документа?

Друге місце посів Ощадбанк, який отримав 16,63 млрд гривень чистого прибутку. Це більш ніж удвічі перевищує його результат попереднього року. Третю позицію зайняв Райффайзен Банк із прибутком 10,74 млрд гривень, що у 2,5 раза більше, ніж роком раніше.

До п’ятірки лідерів також увійшли Універсал Банк із показником 10,33 млрд гривень та Укрексімбанк, який завершив рік із прибутком 8,86 млрд гривень, продемонструвавши зростання більш ніж утричі.

У другій п’ятірці за прибутковістю опинилися ПУМБ, Укрсиббанк, ОТП Банк, Креді Агріколь та Укргазбанк. Крім того, ще сім банків змогли заробити понад 1 млрд гривень чистого прибутку, що свідчить про загальну стійкість фінансової системи навіть в умовах війни.

Водночас Національний банк повідомив, що сім із шістдесяти банків завершили 2025 рік зі збитками. Найгірший фінансовий результат показав ПІН Банк, збиток якого перевищив 63 млн гривень. Також у мінусі опинилися Кристал Банк та банк «Український капітал», які у 2024 році ще демонстрували прибутковість.

Окремо зазначається, що новий гравець ринку — перехідний банк ЮТЕ Банк, створений як правонаступник неплатоспроможного РВС Банку, завершив 2025 рік зі збитком у 3,34 млн гривень.

Загалом результати року вказують на посилення позицій найбільших банків і зростання розриву між системними гравцями та малими фінансовими установами.