Охорона здоров’я

В останні роки все більше експертів з харчування звертають увагу на серйозні ризики, пов’язані з вживанням рафінованої соєвої олії. Цей продукт, хоча й широко використовується в харчовій промисловості, має низку властивостей, які можуть негативно впливати на здоров’я людини. Хоча соєва олія є рослинною, що зазвичай сприймається як корисний продукт, вона не завжди безпечна, особливо при термічній обробці. Важливо розуміти, що не всі рослинні олії є однаково корисними для організму.

Багато людей помилково вважають, що будь-яка рослинна олія — це гарний вибір для здоров’я, однак кожен вид має свої особливості. Особливо це стосується високотемпературного приготування, де деякі олії, зокрема рафінована соєва, можуть втрачати стабільність. Під впливом високих температур вона утворює шкідливі токсичні сполуки, здатні негативно впливати на клітини та спричиняти оксидативний стрес, що в свою чергу може призвести до розвитку різноманітних захворювань, зокрема серцево-судинних і навіть онкологічних.

Найкраще готувати на жирах, що зберігають структуру при нагріванні: кокосовій олії, топленому маслі (ГХІ), вершковому маслі або рафінованій пальмовій олії. Вони більш термостійкі й не утворюють шкідливих радикалів.

Натомість експерти вважають небезпечними при смаженні такі олії:

• соєву• кукурудзяну• ріпакову• соняшникову• сафлорову

Ці види містять велику кількість поліненасичених жирів, які при нагріванні руйнуються, виділяючи токсичні сполуки.

Соєва олія — особливо небезпечна, адже часто потрапляє у наш раціон непомітно. Вона є у складі майонезів, соусів, кондитерських виробів, напівфабрикатів і навіть деяких видів хліба. До того ж соєва олія містить фітоестрогени — речовини, здатні порушувати гормональний баланс, особливо у жінок.

Надмірне споживання термічно обробленої соєвої олії сприяє накопиченню вільних радикалів в організмі, що пришвидшує старіння клітин, знижує імунітет і може підвищувати ризик розвитку хронічних захворювань.

З віком організм починає реагувати на алкоголь зовсім по-іншому. Для людей старше 65 років навіть помірне споживання алкоголю може мати значно серйозніші наслідки, ніж у молодшому віці. Неврологи та дієтологи підкреслюють, що після цього вікового порогу алкоголь перестає бути просто «приємним доповненням» до святкових подій чи релаксації. Він перетворюється на серйозне токсичне навантаження, що може викликати низку проблем зі здоров’ям.

Зміни, які відбуваються в організмі з часом, значно знижують здатність ефективно обробляти алкоголь. Печінка, яка є основним органом, що відповідає за метаболізм спиртного, з віком стає менш ефективною. Це означає, що алкоголь залишатиметься в крові довше, що може призвести до небезпечних наслідків навіть після вживання малих доз. Крім того, зниження рівня води в організмі старших людей збільшує концентрацію алкоголю в крові, що посилює його токсичний вплив.

Медики попереджають: навіть невеликі порції алкоголю після 65 років здатні погіршувати координацію, провокувати слабкість і запаморочення. Це особливо небезпечно через крихкість кісток у літньому віці. Будь-яке падіння може завершитись переломом, тривалою втратою рухливості й навіть інвалідністю. Тобто те, що у 30–40 років закінчилося б синяком, у 70 може закінчитися операцією на стегні.

Ще один фактор ризику — взаємодія алкоголю з постійними препаратами. У старшому віці люди часто приймають ліки від тиску, серцеві препарати, антикоагулянти, знеболювальні, заспокійливі. Алкоголь може підсилити седативний ефект, різко знизити тиск, викликати дезорієнтацію або порушення рівноваги. Лікарі попереджають: це не просто «голова обертом», це реальний ризик непритомності й травми.

Окрема тема — мозок. Регулярне вживання алкоголю пришвидшує погіршення пам’яті, впливає на здатність концентруватися і підвищує ризик когнітивних розладів, зокрема деменції. Алкоголь по суті виступає нейротоксином: він ушкоджує нервові клітини, впливає на хімічні процеси в мозку та може погіршувати вже наявні проблеми зі сном, настроєм і увагою. У цьому віці навіть «келих вина ввечері» вже не про «сердечко», а про додатковий тиск на нервову систему.

Через це фахівці все частіше рекомендують людям старшого віку змінити підхід: замість «алкоголь у міру корисний» — «алкоголь після 65 небажаний». Як альтернатива пропонується те, що реально асоціюється з кращими показниками здоров’я в літньому віці: раціон на основі риби, овочів, бобових і цільних злаків (середземноморська дієта), достатня гідратація, регулярна помірна фізична активність, нормальний сон і контроль тиску. Це прямо пов’язують із кращим станом судин і нижчим ризиком когнітивного погіршення.

Лікарі також наголошують на іншій критичній віковій групі — підлітках. На відміну від людей 65+, де питання — у вразливості, для дітей і підлітків питання — у розвитку мозку.

У віці 15–17 років мозок активно формується. Саме в цей період дозрівають зони, відповідальні за пам’ять, самоконтроль і емоційну регуляцію. Алкоголь у цей момент втручається в нормальне дозрівання нервової системи. Навіть епізодичне вживання може уповільнювати розвиток мозку, погіршувати концентрацію, ускладнювати навчання, впливати на емоційну стабільність і гормональний баланс.

Окрім цього, раннє знайомство з алкоголем напряму пов’язане з ризиком залежності в дорослому житті. Чим раніше підліток починає пити, тим вищі шанси сформувати стійку алкогольну залежність у зрілому віці. Саме тому лікарі формулюють позицію жорстко: дітям і підліткам алкоголь протипоказаний повністю.

Загальний висновок фахівців виглядає так: не існує універсально «безпечного» віку для алкоголю. У підлітків — це удар по мозку, який ще розвивається. У людей після 65 — це удар по тілу, яке вже працює на межі ресурсу. А отже, формула «трохи можна всім» більше не вважається сучасною медичною позицією.

Багато людей, які відмовляються від глютену через регулярний біль і здуття живота, вважають, що це є ознакою глютенової непереносимості. Однак, результати досліджень, опублікованих у журналі The Lancet, свідчать, що в реальності ці симптоми не завжди пов’язані саме з глютеном. Згідно з висновками вчених, істинною причиною дискомфорту найчастіше є не глютен, а FODMAP-вуглеводи — група складних вуглеводів, які не можуть бути повністю розщеплені в тонкому кишківнику.

Ці сполуки, включаючи фруктани, галактани та інші короткоциклічні вуглеводи, внаслідок відсутності достатньої кількості ферментів у кишківнику, не засвоюються і потрапляють до товстого кишківника. Тут вони зазнають бродіння, що може призводити до утворення газів, здуття і навіть болю. Відомо, що саме ці процеси є основними провокаторами дискомфорту, який іноді плутають з негативними реакціями на глютен.

Попри популярність безглютенових дієт, науковці нагадують: справжня целіакія — аутоімунне захворювання, що потребує повного уникнення глютену — зустрічається лише приблизно в 1% населення. Решта, хто скаржиться на біль, спазми чи здуття після споживання хліба чи макаронів, часто реагують на інші компоненти продуктів.

Дослідники зазначають, що коли учасники експериментів переходили на дієту з низьким вмістом FODMAP — обмежуючи споживання цибулі, часнику, яблук, нектаринів та певних злаків — симптоми зникали навіть після повторного введення глютену.

У багатьох випадках негативні відчуття після їжі пов’язані з очікуванням болю, а не з реальними змінами в організмі. В експериментах, коли люди не знали, чи отримують глютен, різниця у симптомах була мінімальною. Деякі навіть відчували погіршення після плацебо — продуктів без глютену.

«Активність у шлунково-кишковому тракті здатна впливати на роботу мозку, а тривожність може підвищувати чутливість до звичайних процесів травлення», — зазначають автори дослідження.

Фахівці попереджають, що відмова від глютену без медичних показань не лише непотрібна, а й потенційно шкідлива. Продукти без глютену часто містять більше жиру, цукру та солі, але менше клітковини, білка і поживних речовин, що може негативно позначитися на мікрофлорі кишківника.

Крім того, психологи застерігають: нав’язливе уникання певних продуктів підвищує тривожність і може загострювати синдром подразненого кишківника (IBS).

Дослідники з Університету Лідса проаналізували 67 клінічних випробувань за участю понад 7 тисяч людей і з’ясували, що когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) допомагає ефективніше, ніж медикаментозне лікування, зменшити біль і страх перед їжею.

«Пора переходити від редукціоністського підходу „глютен — це зло“ до персоналізованої терапії, яка допоможе людям безпечно повернути глютен у раціон», — резюмують вчені.

Таким чином, нове дослідження пропонує переглянути популярне уявлення про глютен як головну причину дискомфорту після їжі. У більшості випадків проблеми спричиняють індивідуальні реакції на вуглеводи, особливості мікрофлори кишківника та психологічні фактори.

Медичні експерти звертають увагу на критичний рівень дефіциту йоду в Україні, що є однією з найбільших проблем для здоров'я нації. Велика частина населення країни не отримує необхідної кількості цього важливого елементу, що має серйозний вплив на функціонування щитоподібної залози, енергетичний обмін і навіть когнітивний розвиток дітей. За статистикою, багато українців отримують лише 40–80 мікрограмів йоду на добу, що значно нижче рекомендованої норми в 150–200 мікрограмів для дорослих. Особливо тривожна ситуація в регіонах, де понад 60% населення живе в умовах природного йододефіциту, що значно ускладнює ситуацію.

Україна є класичним прикладом йододефіцитної території. Ґрунти та вода в більшості областей мають низький вміст йоду, що, своєю чергою, впливає на локальні продукти харчування. Це означає, що навіть продукти, які повинні були б містити йод, часто не забезпечують організм людини необхідною кількістю цього елементу. Крім того, це ставить під загрозу не лише здоров'я дорослих, але й розвиток майбутніх поколінь, зокрема дітей, що можуть страждати від порушень у розвитку мозку, зниження інтелектуальних здібностей і концентрації.

Чому це важливо. Йод — ключовий елемент для синтезу гормонів щитоподібної залози. Ці гормони керують обміном речовин, рівнем енергії, температурною чутливістю, роботою мозку. МОЗ наголошує, що дефіцит йоду особливо небезпечний для вагітних і дітей: нестача може впливати на розвиток мозку плода і нервової системи дитини, підвищувати ризик затримки росту і когнітивних порушень у майбутньому.

Як проявляється йододефіцит у дорослого. Лікарі звертають увагу на однаковий набір скарг: хронічна втома і сонливість, відчуття уповільненості, “туман у голові”, проблеми з концентрацією, суха шкіра, ламке волосся та нігті, постійне відчуття холоду, набряки, схильність до набору ваги без очевидних змін у раціоні. Часто збільшується щитоподібна залоза (зоб), як спроба організму “витиснути максимум” із мізерних запасів йоду.

Наслідки для здоров’я не обмежуються косметикою чи втомою. Тривалий дефіцит йоду може призвести до гіпотиреозу — стану, коли щитоподібна залоза працює уповільнено й виробляє замало гормонів. У важких випадках у дітей це пов’язують із ризиком порушень інтелектуального розвитку, у дорослих — зі стійкою слабкістю, підвищеним холестерином і проблемами з терморегуляцією.

Що можна зробити зараз.Перше і найпростіше — перейти на йодовану сіль у щоденному харчуванні. Саме масова йодизація солі вважається базовою профілактикою в країнах з нестачею йоду. За оцінками фахівців, якщо для приготування їжі системно використовується йодована сіль, добове споживання йоду в дорослого наближається до рекомендованого рівня.

Друге — додати продукти, які природно містять більше йоду: морську рибу (лосось, тріску, камбалу, тунець), морепродукти, морську капусту, молочні продукти, яйця. Так організм отримує мікроелемент не у вигляді таблеток, а через раціон.

Третє — не займатися самолікуванням. Йод — не “вітамін для настрою”, і надлишок так само шкідливий, як дефіцит. Препарати калію йодиду (йодидні таблетки) використовують під наглядом ендокринолога, особливо якщо вже є вузли чи інші зміни в щитоподібній залозі. МОЗ рекомендує регулярно проходити профілактичний огляд щитоподібної залози й контролювати її стан, зокрема людям із сімейним анамнезом хвороб ЩЗ, вагітним і жінкам, які планують вагітність.

Головний меседж лікарів простий: постійна втома, набір ваги “нізвідки”, сухість шкіри й проблеми з концентрацією — це не завжди «осінь і стрес». В українських реаліях це часто маркер ендокринної нестачі йоду. І чим раніше це перевірити, тим менша ймовірність довгострокових ускладнень для обміну речовин, серця й мозку.

Тривога стала постійним супутником багатьох людей. Щодня ми стикаємось з інформаційними навантаженнями: новини, соціальні мережі, робочі обов’язки, взаємодія з іншими людьми — усе це може створювати відчуття невизначеності та напруги. Проте важливо розуміти, що тривога не є чимось незмінним і непереборним. Це природна реакція організму на стрес, яка може бути не тільки неприємною, але й корисною у певних ситуаціях, адже вона мобілізує ресурси для боротьби із загрозою. Проблема виникає тоді, коли цей стан стає хронічним, і тривога стає постійним фоном нашого життя. Тоді настає момент, коли її можна і потрібно навчитися контролювати.

Психологи наголошують на кількох простих, але ефективних практиках, які допомагають знизити рівень тривоги. Ось деякі з них:

Один із перших кроків — дати цим думкам вийти назовні. Ведення щоденника працює як розвантаження. Коли ви записуєте: “я боюся, що не встигну, і мене звільнять” або “мені страшно за близьких”, це перестає бути розмите некероване відчуття і перетворюється на конкретну тезу. Конкретне легше перевірити: чи це справді ймовірно, чи це уява, роздута тривогою.

Друга техніка — дихання. Повільні глибокі вдихи й довгі видихи запускають парасимпатичну нервову систему — те, що умовно відповідає за «заспокоїтися, переварити, відновитися». Кілька хвилин такого дихання на день поступово знижують рівень напруги в тілі. Це не “йога для інстаграму”, а реальний фізіологічний вплив: серце б’ється повільніше, м’язи розслабляються, думки стають менш хаотичними.

Третє — гігієна інформації. Безперервний скрол соцмереж і новин формує відчуття, ніби небезпека всюди і постійно. Психологи радять виставляти рамки: наприклад, дивитися новини двічі на день у визначений час, а не кожні 10 хвилин, і вимкнути пуші, які вриваються в роботу чи відпочинок. Це не “байдужість”, це турбота про психіку.

Четверте — дія замість фантазування катастрофи. Тривога любить “а що буде, якщо…”, але не любить план. Якщо ви конкретно прописуєте: що я можу зробити сьогодні, щоб ситуація стала хоч трохи кращою — ви повертаєте собі відчуття контролю. Навіть маленька дія (“напишу лист”, “подзвоню лікарю”, “відкладу 200 грн у резерв”) знижує напругу сильніше, ніж дві години накручування.

П’яте — тіло треба виводити з режиму постійної напруги. Тут працюють будь-які практики, які змушують вас вийти з голови в тіло: коротка прогулянка, розтяжка, теплий душ, медитація, йога, релаксаційні вправи. Це не про “стати ідеальним дзен-гуру”, а про дати нервовій системі сигнал: зараз ми в безпеці.

Психологи наголошують: ключ у регулярності. Не обов’язково витрачати годину, не обов’язково “вірити в медитацію”. Достатньо виділити собі ці умовні 10 хвилин на день, щоб поступово зменшувати фон тривоги й повертати собі відчуття, що ви керуєте станом, а не стан вами.

У сучасному світі, де технології і глобалізація швидко змінюють наше повсякденне життя, питання збереження культурної спадщини набуває все більшого значення. Це важливо не лише для розуміння нашого минулого, але й для формування ідентичності майбутніх поколінь. Культурна спадщина — це не просто об'єкти чи традиції, це зв'язок між поколіннями, що допомагає нам зрозуміти, хто ми є, і якими цінностями керуємося.

Одним із ключових аспектів є збереження матеріальної та нематеріальної спадщини. Пам'ятки архітектури, картини, музичні твори, народні ремесла — все це є важливими елементами, які формують обличчя нації. Однак не менш важливим є і нематеріальний аспект — традиції, мовні особливості, фольклор та обряди, які визначають унікальність кожної культури.

Недостатній сонХронічний недосип змінює гормональний баланс. Рівень греліну — гормону, що викликає відчуття голоду — зростає, а лептину, який відповідає за насичення, навпаки, зменшується. Через це людина споживає більше їжі, навіть не відчуваючи сильного голоду, а тіло починає накопичувати жир.

Хронічний стресКоли організм постійно перебуває у стані напруги, підвищується рівень кортизолу. Цей гормон не лише уповільнює метаболізм, а й сприяє накопиченню жиру в ділянці живота. Тому навіть ідеальне меню не дає результатів, якщо ви живете в постійному стресі.

Гормональні коливанняПісля 25–30 років відбуваються зміни у роботі щитовидної залози, а також статевих гормонів — естрогену, тестостерону та прогестерону. Навіть незначні порушення можуть призвести до затримки рідини, уповільнення обміну речовин і стійкості ваги до будь-яких спроб її знизити.

Порада:Щоб схуднення стало ефективним, важливо не лише стежити за харчуванням і тренуваннями, а й:— спати не менше 7 годин на добу;— зменшувати рівень стресу, практикуючи релаксацію або дихальні техніки;— періодично перевіряти гормональний стан, особливо функцію щитовидної залози.

Комплексний підхід — це не лише про калорії, а про гармонію організму в цілому.