Події

У морському порту «Південний» правоохоронці розпочали кримінальне розслідування щодо можливих випадків фіктивного бронювання працівників від мобілізації під час воєнного стану. Згідно з інформацією, справу відкрито за частиною 5 статті 361 Кримінального кодексу України, що передбачає покарання за незаконне втручання в роботу електронних інформаційних систем, вчинене в умовах воєнного стану.

Це провадження стало результатом численних перевірок, під час яких було виявлено ймовірні маніпуляції з документами та електронними базами даних, що дозволяли деяким працівникам порту уникати призову до Збройних сил України. За попередніми даними, зловмисники використовували різноманітні схеми для створення підроблених бронювань, що надавали таким особам право залишатися на роботі, а не відправлятися на фронт.

За даними слідства, у період з 9 по 15 вересня начальник відділу мобілізаційної роботи та цивільного захисту порту вносив до державного вебпорталу недостовірні відомості щодо бронювання працівників. Зазначені дії, за версією правоохоронців, здійснювалися за вказівкою тимчасово виконуючого обов’язки директора підприємства.

Ключовим епізодом справи є те, що посадовець використав кваліфікований електронний підпис директора, який на той момент перебував під цілодобовим домашнім арештом і фізично не міг здійснювати управлінські дії.

Слідство вважає, що внесення недостовірних даних до електронних систем могло бути використане для незаконного уникнення мобілізації окремими працівниками, що є особливо чутливим питанням в умовах воєнного стану.

Наразі правоохоронні органи встановлюють коло осіб, причетних до можливих зловживань, обсяг неправомірно внесених даних та мотиви дій посадових осіб порту. Остаточні правові оцінки діям фігурантів справи будуть надані після завершення досудового розслідування.

Державне бюро розслідувань повідомило про нове затримання колишнього начальника управління Служби безпеки України в Харківській області Романа Дудіна, який уже мав справу з підозрою у державній зраді. Затримання сталося під час спроби підозрюваного вийти з-під варти після сплати понад 4,2 мільйона гривень застави, яку було внесено раніше. Проте, у зв’язку з новими обставинами, правоохоронці оголосили Дудіну додаткову підозру за новим фактом.

Згідно з даними слідства, Роман Дудін підозрюється в організації незаконного захоплення будівлі Харківської обласної військової адміністрації під час перших годин повномасштабного вторгнення Росії в Україну. За версією слідчих, саме Дудін, зловживаючи своїм службовим становищем, організував спробу усунення керівництва обласної адміністрації та захоплення важливого об'єкта, що мало суттєві наслідки для координації оборонних дій та організації роботи на місцях у критичні моменти.

Дії колишнього керівника управління СБУ в Харківській області кваліфіковано за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 109 та статтею 341 Кримінального кодексу України. Йдеться, зокрема, про замах на захоплення державної влади та незаконне захоплення будівлі, що забезпечує діяльність органу державної влади.

Слідство встановило, що підозрюваний володів інформацією про підготовку наступальної операції з боку РФ та був переконаний у її успішності. За версією правоохоронців, за таких обставин він організував спробу захоплення державної влади та блокування роботи обласної військової адміністрації з метою перешкоджання її нормальному функціонуванню.

У разі доведення вини колишньому посадовцю загрожує позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років із можливістю конфіскації майна. Наразі суд має обрати йому новий запобіжний захід з урахуванням оголошеної підозри.

Громадська рада доброчесності висловила сумніви щодо відповідності судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області Тетяни Шевиріної вимогам доброчесності та етики, зокрема у зв’язку з її поїздками до Російської Федерації та тимчасово окупованого Криму після початку російської агресії проти України. Ці поїздки, як зазначає ГРД, стали основною причиною для перегляду її кандидатури на посаду судді апеляційного суду.

Згідно з інформацією, наданою Громадською радою доброчесності, Шевиріна відвідувала Москву у серпні 2015 року разом із чоловіком та малолітнім сином. Крім того, чоловік судді здійснював кілька поїздок до Росії ще в 2014 році, а пізніше двічі відвідував окупований Крим. Ці факти викликають питання щодо того, чи відповідає поведінка судді етичним стандартам, які повинні дотримуватись представники судової влади, особливо в умовах війни та агресії з боку Росії.

Батько Тетяни Шевиріної, за інформацією ГРД, перебував у Росії в травні 2014 року, а також відвідував Крим у квітні 2017 року. Ще більш інтенсивними були поїздки з боку родичів чоловіка судді. Свекор і свекруха Шевиріної перебували на території РФ у 2014–2015 роках, у тому числі впродовж тривалого періоду, що охоплював кілька місяців. Крім того, у 2018–2021 роках свекор судді здійснив ще вісім поїздок до Росії та двічі відвідував тимчасово окупований Крим.

Під час проходження кваліфікаційного оцінювання у 2018 році Шевиріна підтвердила факт своїх поїздок до Росії, пояснивши їх родинними обставинами. У письмових поясненнях до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вона зазначила, що в Москві проживають родичі її чоловіка, а також її власні родичі, там поховані дід і бабуся. Аналогічними родинними причинами суддя пояснила й поїздки батька до Криму.

Водночас Громадська рада доброчесності наголошує, що в умовах триваючої збройної агресії Росії проти України будь-які поїздки до держави-агресора або на тимчасово окуповані території мають оцінюватися не лише з огляду на особисті обставини, а й з урахуванням ризиків для державної безпеки. Йдеться, зокрема, про загрозу затримання, тиску або вербування, що може мати наслідки не лише для конкретної особи, а й для національних інтересів України.

Саме сукупність таких поїздок — як самої судді, так і членів її родини — ГРД розцінює як обставину, що потребує особливої оцінки під час розгляду питання про призначення Шевиріної до апеляційного суду.

Колишньому директору Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської державної адміністрації Сергію Мейзелю оголошено підозру у службовій недбалості, наслідком якої стали суттєві втрати для бюджету столиці. Слідство пов’язує ці збитки з рішенням про придбання у 2017 році роторної парковки вартістю 3,6 мільйона гривень, ефективність якої так і не була доведена.

За даними правоохоронців, посадовець погодив закупівлю спеціалізованого обладнання без чіткого визначення локації для його встановлення та без комплексного аналізу реальної потреби міста в такому об’єкті. Надалі з’ясувалося, що жоден зі структурних підрозділів КМДА фактично не планував використовувати роторну парковку у своїй діяльності, а відповідні проєктні рішення так і не були ухвалені.

Придбане обладнання тривалий час зберігалося без монтажу. Через відсутність належного зберігання та експлуатації металеві конструкції заіржавіли, частина елементів залишалася незібраною, що зрештою зробило використання парковки неможливим. У результаті техніку списали як непридатну.

Збитки для бюджету столиці становили 3,6 млн грн, що за курсом 2017 року дорівнювало приблизно 140 тисячам доларів США.

Попри повідомлення про підозру, Сергій Мейзель нині обіймає керівну посаду — його призначили управителем конфіскованого торговельно-розважального центру, який раніше належав російському олігарху Аркадію Ротенбергу, близькому до президента РФ Володимира Путіна.

Крім того, у публічному просторі Мейзеля пов’язують із народним депутатом від забороненої партії ОПЗЖ Вадимом Столаром, що додає справі політичного та репутаційного резонансу.

Правоохоронні органи продовжують досудове розслідування та мають надати правову оцінку діям посадовця з урахуванням завданих збитків і обставин прийняття управлінських рішень.

У Харкові викрито масштабну корупційну схему, що була спрямована на розкрадання коштів, виділених Європейським Союзом в межах програми Ukraine Facility, котра має на меті відбудову України після масштабних руйнувань, спричинених війною. За даними правоохоронців, ключовими фігурантами цієї організованої системи є вищі посадові особи Харківської міської ради, серед яких мер міста Ігор Терехов, його перший заступник Олександр Новак, а також керівництво Департаменту з благоустрою міста.

Згідно з матеріалами розслідування, посадовці міськради організували схему, за якою значні суми, призначені для відновлення інфраструктури та інших важливих об’єктів міста, перерозподілялись через фіктивні тендери та завищені кошториси на виконання робіт. Зокрема, основними виконавцями цих проектів були підконтрольні компанії, що мали зв'язки з керівниками міськради та мали можливість отримувати значні державні замовлення без належної конкуренції.

Центральною ланкою схеми виступає приватне підприємство ПП «БФ “ПРОМТЕКС”», яке систематично отримує підряди на капітальні та відновлювальні роботи у Харкові, зокрема в районах, що зазнали значних руйнувань, таких як Салтівка. Перемоги цього підприємства у тендерах мають ознаки штучно створеної монополії, оскільки умови закупівель виписуються таким чином, щоб усунути реальних конкурентів.

Показовим є приклад тендерів на загальну суму понад 155 мільйонів гривень на вулиці Бучми. У вимогах до учасників було закладено необхідність підтвердження річного доходу за 2024 рік на рівні не менше 90 відсотків від очікуваної вартості закупівлі. Фактично це означало обов’язкову наявність обороту майже 140 мільйонів гривень, що автоматично відсікає малий і середній бізнес та відкриває шлях компаніям із формальними або штучно сформованими фінансовими показниками.

Окрему увагу привертає завищення цін у кошторисах. Вартість будівельних матеріалів у документації перевищує ринкову в два–три рази. Так, ґрунтовка Eco Prim Grip Plus у проєктній документації оцінюється у 511 гривень за кілограм, тоді як реальна ринкова ціна становить близько 277 гривень. Аналогічна ситуація зі шпаклівкою Promix Finish Plus, де ціна у кошторисах перевищує ринкову більш ніж удвічі. Такі завищення дозволяють формувати багатомільйонні «надлишки», які згодом виводяться з бюджету.

Договори, укладені з ПП «БФ “ПРОМТЕКС”», містять положення про так звану динамічну ціну та можливість односторонньої зміни планів фінансування. Ці умови створюють ідеальний механізм для коригування сум уже після підписання контрактів, що унеможливлює ефективний контроль і відкриває простір для зловживань.

Особливої гостроти ситуації додає той факт, що зазначене підприємство вже фігурувало у висновках Державної аудиторської служби, де йшлося про нікчемність окремих договорів, укладених із порушенням тендерного законодавства. Незважаючи на це, компанія й надалі отримує великі підряди на відбудову міста.

Мова йде не лише про бюджетні втрати. Йдеться про кошти Європейського Союзу, виділені на відновлення України під час повномасштабної війни. Системне розкрадання цих ресурсів становить пряму загрозу міжнародній довірі до України та ставить під сумнів прозорість використання допомоги західних партнерів.

Український футбол усе частіше розглядається не лише як змагання на полі, а й як сфера з потужними фінансовими потоками, контроль над якими залишається обмеженим. За інформацією, оприлюдненою проєктом НОН-СТОП, значну роль у цьому відіграють спонсорські угоди з гемблінг-компаніями та букмекерськими структурами. Саме через такі контракти в обіг потрапляють великі суми коштів, які рухаються в умовах послабленого податкового та фінансового нагляду.

Аналітики зазначають, що співпраця футбольних клубів із гральним бізнесом створює складні фінансові конструкції, де реальні обсяги доходів і витрат важко відстежити. Частина платежів може маскуватися під маркетингові послуги, рекламу або консалтингову підтримку, що ускладнює перевірку їхнього реального призначення. У результаті футбольна сфера поступово перетворюється на зручний інструмент для оптимізації податків і виведення коштів.

Ключові елементи фінансової схеми контролюються кінцевим бенефіціаром Ігорем Суркісом, який формує архітектуру клубу і керує рухом коштів. Вплив на арбітражні та дисциплінарні органи через Андрія Шевченка та відсутність регуляторного контролю з боку Міністерства молоді та спорту створюють стійке адміністративне прикриття.

Через підконтрольні юридичні особи з ознаками фіктивності оформлюються договори без реального економічного змісту, а частина коштів виводиться за кордон. Трансферна політика клубу дозволяє занижувати податкову базу, фіксуючи вартість прав на футболістів на неринкових рівнях і амортизуючи їх протягом терміну контрактів.

Фінансові потоки проходять через банки «А-Банк», «Укргазбанк» і «Таскомбанк», де операції з великими сумами здійснюються без належної перевірки. Контроль над арбітражними органами та дисциплінарними комісіями дозволяє уникати санкцій за порушення регламенту.

Також існують ознаки можливого впливу на результати матчів, включно з витоками інсайдерської інформації та узгодженням результатів. Колишні гравці публічно повідомляли про тиск з боку функціонерів і практику маніпуляцій під час матчів.

За викладеними фактами ініційовані звернення до уповноважених органів із вимогою провести комплексну перевірку фінансово-господарської діяльності ФК «Динамо» Київ. Факти вказують на системний ризик для бюджету, конкурентного середовища у футболі та фінансової безпеки країни.