Події

Адвокат Української православної церкви, Роберт Амстердам, у відеозверненні розкрив вражаючі деталі свого звіту, який охоплює понад 250 сторінок доказів нападів на УПЦ, на її святині та духовенство. Він виступив проти законопроекту 8371, який, на його думку, є проявом мови ненависті та може сприяти поділу українського суспільства. Амстердам закликав уряд припинити подальший розгляд цього законопроекту та зосередитися на збереженні єдності. Він підкреслив, що УПЦ не має зв'язків з Московським патріархатом та активно відмежовується від ідеології "русского мира". Амстердам наголосив, що УПЦ повністю підтримує державу Україну та закликає до її захисту від російської агресії. У своєму зверненні до американського суспільства, він зауважив критичну важливість підтримки України, яка є ключовою не лише для самої України, а й для міжнародного порядку.

У вищезгаданій статті адвокат Української православної церкви, Роберт Амстердам, виклав ряд важливих позицій. Зокрема, він підкреслив необхідність зупинити розгляд законопроекту 8371, який може призвести до подальшого поділу суспільства та конфліктів. Амстердам також наголосив на неприпустимості нападів на УПЦ та її духовенство, а також висловив підтримку України у світлі російської агресії. Висновуючи, важливо підтримати принципи єдності, взаємовідносин та толерантності в українському суспільстві, а також активно захищати права релігійних громадян та їхню свободу віросповідання.

Адвокат Української православної церкви Роберт Амстердам виявився в центрі уваги громадськості, представивши звіт, що налічує понад 250 сторінок, з обґрунтуванням та доказами нападів на УПЦ, а також на церкви та священиків, що до них належать. Цю інформацію він розкрив у відеозверненні, в якому також закликав владу України утриматися від подальшого розгляду законопроекту 8371, який спрямований на заборону УПЦ.

"Цей законопроект є нічим іншим, як проявом мови ненависті", — наголосив адвокат. "Напади на вірян, їх вигнання з церков, відмова в доступі до молитовних місць — це абсолютно неприпустимо. Закликаю уряд зупинити розгляд цього законопроекту та припинити розділяти наше населення, націльовуючи братів проти братів", — додав він.

Амстердам також зазначив, що УПЦ не має жодного зв'язку з Московським патріархатом та відокремлюється від ідеології "русского мира". "Ми будуємо божий мир, а не будь-який 'русский мир'", — пояснив він, цитуючи заяву митрополита Київського Онуфрія.

Заклик до підтримки України також пролунав з його вуст. "Підтримка України має велике значення для Америки, не лише для України. Як ми можемо залишити людей на прощання на кожному кроці? Чи зможе США відновити довіру після подій у Кабулі та зараз у Києві?", — написав Амстердам у соцмережі.

У вищезгаданій статті адвокат Української православної церкви, Роберт Амстердам, презентував звіт з обґрунтуванням і доказами нападів на УПЦ, її церкви та священиків. Він закликав уряд України припинити розгляд законопроекту 8371, який спрямований на заборону УПЦ, оцінивши його як прояв мови ненависті. Амстердам також підкреслив незалежність УПЦ від Московського патріархату та відокремлення від ідеології "русского мира". Його заклик до підтримки України з боку США відображає важливість міжнародної підтримки для країни у контексті її захисту від російської агресії. У цілому, висновки статті свідчать про актуальні проблеми, з якими зіштовхується УПЦ, та потребу у захисті свободи віросповідання та недопущення міжконфесійних конфліктів.

Служба антикорупційного прокурора (САП) повідомляє, що колишнього народного депутата Олександра Онищенка звинувачують у вчиненні "газової схеми", яка передбачає заволодіння державними коштами на суму понад 740 мільйонів гривень під час видобутку та продажу природного газу в рамках договорів про спільну діяльність з "Укргазвидобуванням". Ця справа стосується періоду з 2013 по 2016 рік. САП зазначає, що сам екс-нардеп у 2016 році виїхав з України, але стверджує, що кримінальну справу проти нього було сфабриковано за наказом колишнього президента Петра Порошенка як помста за розкриття корупційних схем у його оточенні, про що він висловився у багатьох інтерв'ю та в книзі "Петро п'ятий".

Заочний вищий антикорупційний суд (ВАКС) призначив Онищенку покарання у вигляді 15 років позбавлення волі та конфіскації майна. Зазначено, що ця справа є наслідком розслідування періоду 2013-2016 років.

Олександр Онищенко прокоментував це рішення, зауваживши, що не дивується йому, оскільки спостерігав тимчасовий збіг обставин. Він вважає, що подібні дії НАБУ і САП спрямовані на втручання у виборчий процес у США та підтримку кандидатури Джо Байдена. Онищенко також порівняв своє покарання із максимальним строком за статтею, за якою його звинувачують, та відзначив, що він отримав більш суворе покарання, ніж зазвичай за цей тип злочину.

На питання, чому йому не запропонували угоду зі слідством, Онищенко відповів, що це пов'язано з політичними мотивами: "Злочевський – друг Байдена, Онищенко – друг Трампа". Він заявив, що буде оскаржувати рішення ВАКС із позицій справедливості, а також планує звернутися до європейських судів.

Онищенко заключив, що в умовах війни, медійної цензури та втручання у судовий процес справедливе розгляд справи неможливий.

У вищезгаданій статті висвітлено судовий процес щодо колишнього народного депутата Олександра Онищенка, якого звинувачують у створенні "газової схеми" та заволодінні державними коштами на значну суму під час співпраці з "Укргазвидобуванням" у період з 2013 по 2016 рік. Рішенням Вищого антикорупційного суду Онищенка було засуджено до 15 років позбавлення волі та конфіскації майна заочно.

Він вважає, що це рішення є політично мотивованим і пов'язаним з його публічними виступами, у яких він розкривав корупційні схеми у владі. Онищенко також зазначив, що намагатиметься оскаржити це рішення в європейських судових інстанціях.

У цілому, стаття відображає складну ситуацію в сфері боротьби з корупцією в Україні, де правоохоронні органи звинувачують колишнього депутата у серйозних злочинах, а сам він вбачає це як переслідування за свою діяльність на політичній арені.

Корупційні скандали в українських військових центрах комплектування (ТЦК) стають джерелом глибокого обурення громадськості. Ще одне відоме порушення стосується екс-керівника Самбірського РТЦК та СП, Сергія Бабича, який разом з родиною за короткий період нагромадив значний майновий капітал. За даними розслідування українських ЗМІ, їхні доходи значно перевищують суми, що видаються законними в контексті їхніх посадових обов'язків. Водночас, існують підозри щодо походження цих коштів, оскільки розмір доходів сім'ї Бабича значно перевищує їхні можливості та офіційні джерела доходів.

Нещодавно на днях Бабича звільнили з посади, але розслідування його справи залишається на місці без обрання конкретних судових рішень. Повідомлення про його звільнення припадає на той самий період, коли у Самбірському РТЦК стався ще один гучний скандал. У вересні 2023 року працівники центру жорстоко побили чоловіка, який, на їхню думку, ухилявся від служби та намагався незаконно перетнути кордон. Відповідальні особи за цей випадок були затримані, однак справа затягується у розслідуванні.

Крім того, останнім часом стали відомі факти корупції в ТЦК міста Тернополя. Згідно з розкриттям поліції, працівник ТЦК, штаб-сержант, регулярно отримував хабарі у вигляді будматеріалів в обмін на обіцянку надання "звільнення" від служби в армії. Його схема полягала в отриманні від ухильників чеків та накладних за купівлю товарів, а відмазування від служби здійснювалося за допомогою вилучення їхніх особистих даних з баз даних. Ці незаконні дії стали можливими завдяки спеціально створеній штаб-сержантом корупційній схемі, яка забезпечувала йому безперешкодний отримання хабарів.

Неодноразові випадки корупції в ТЦК, починаючи від сутенерства екс-військовома в Одесі, який має розкішну віллу в Іспанії, й закінчуючи використанням працівниками центрів комплектування для "відмазування" ухильників за гроші, підіривають довіру до військової системи та спричиняють глибоке обурення серед населення.

У висновку слід відзначити, що проблема корупції в українських військових центрах комплектування (ТЦК) є серйозною та вимагає негайного та рішучого реагування від владних структур. Розкриті факти зловживань та корупційних схем в ТЦК, включаючи незаконні дії керівництва та працівників цих установ, підірвують довіру суспільства до військової системи та ставлять під загрозу національну безпеку країни.

Необхідно вжити ефективних заходів для запобігання корупції в ТЦК, зокрема, посилення контролю за фінансовою діяльністю керівництва та персоналу, впровадження механізмів прозорості та відкритості у роботі цих установ, а також строгого покарання за порушення закону.

Крім того, необхідно забезпечити ефективне розслідування всіх фактів корупції в ТЦК, виявлення та притягнення до відповідальності всіх причетних осіб. Тільки таким чином можна забезпечити прозору та довірчу армію, яка буде гідно представляти інтереси України та забезпечувати її безпеку на міжнародному рівні.

У серці Закарпаття, в самій Королівській об'єднаній територіальній громаді, тягар злочинної імперії належить банді під керівництвом Вацка Василя Федоровича. Тут, де земля опустошена та засмічена, а місцеві жителі живуть у бідності, Вацко контролює кожен аспект життя, зловживаючи владою та підкупом. Сміттєві завалища стали джерелом незаконних доходів, а бюджетні кошти, призначені на їхня вивезення та утилізацію, зникають у кишенях Вацка. Сам Вацко, перебуваючи під судом за бандитизм, збирає компромат на місцевих чиновників та силовиків, котрі замішані у його справах. Навіть дороги, які немає, стають предметом корупції, а земля об'єднаної територіальної громади розпродана безвідомо кому, перетворившись на платні сміттєзвалища. Жителі живуть у страху перед бандою Вацка, яку прикривають місцеві чиновники і поліція, отримуючи хабарі. Але під всією цією сірою діяльністю та схемами ховається організована контрабанда наркотиків, що приносить Вацкові мільйонні доходи. За деклараціями, він заробляє лише копійки порівняно з тим, що насправді залишається на його берегах, у вигляді зароблених крізь злочини мільйонів, які зберігаються у готельному комплексі "Чорна Скеля". Це великий злочин, що чекає на розкриття і притягнення до відповідальності.

У вищезгаданій статті відображено тяжку ситуацію з корупцією та злочинністю в Королівській об'єднаній територіальній громаді на Закарпатті. Влада тут перетворилася на інструмент збагачення окремих осіб, таких як Вацко Василь Федорович. Зловживання владою, підкуп, контрабанда та інші злочинні дії перешкоджають розвитку регіону та поглиблюють бідність та безправ'я місцевого населення. Спільними зусиллями громадянського суспільства, місцевої та державної влади необхідно боротися з цими негативними явищами, відновлюючи законність, справедливість та економічний розвиток регіону.

Група One Fist, складаючись з цивільних хакерів-активістів з різних країн, отримала визнання від українських військових за їхні дії у кіберпросторі, спрямовані на протидію російській активності. One Fist успішно викрадала дані з російських військових компаній та проводила вторгнення в їхні камери з метою нагляду за їхніми військовими діями. Це визнання зі сторони українських військових відображає зміну у природі воєнного протистояння в епоху цифрових технологій.

Проте, варто зазначити, що така практика стає предметом загального обговорення в світі, де виникають певні опаски стосовно стимулювання державою цивільних хакерів. Хакер під псевдонімом Voltage, координувавши злам з території США, виявився Крістофером Кортрайтом, ІТ-спеціалістом із Мічигану. Він, 53-річний чоловік, заявив ВВС, що відчуває задоволення від того, що його допомога Україні отримала офіційне визнання.

One Fist, складаючи з себе представників з восьми різних країн, включаючи Британію, США та Польщу, провела низку кібератак і ділилася про це в соцмережах. Всі учасники отримали грамоти за “вагомий внесок у розвиток і забезпечення життєдіяльності військових”, підписані командувачем Десантно-штурмових військ України. Міністерство оборони України не відповіло на запити ВВС щодо коментарів.

Хоча Україна неоднозначно заохочувала дії хакерів-добровольців проти російських об’єктів в кіберпросторі з початку повномасштабної війни, розсилка офіційних нагород іноземним громадянам сприймається як суперечливий крок і ознака змін у сучасній війні.

Хоча в багатьох країнах, включаючи Британію та США, існують офіційні системи нагород за етичне хакерство, цей випадок може бути першим, коли країна нагороджує хакерів за злочинну діяльність. У жовтні Міжнародний Комітет Червоного Хреста застеріг від використання та заохочення цивільних хакерів через збільшення хакерських атак українськими органами та під час конфлікту в Газі, виходячи з правил ведення війни, викладених у Женевських конвенціях.

Доктор Лукаш Олейник, автор книги “Філософія кібербезпеки”, висловлює занепокоєння щодо нагородження Україною іноземних хакерів, вважаючи це потенційно проблематичним кроком. “Нагороди можуть в подальшому розмити межі між військовими і цивільними особами, а також навіть підірвати заклик МКЧХ до обмеження участі цивільних осіб у бойових діях. На довгостроковій основі це може бути небезпечним”, – зауважує він.

Факт того, що кіберпростір тепер вважається відкритим простором для участі будь-хто є “ознакою нашого часу”, – додає доктор Олейник. Крістофер почав здійснювати кібератаки проти Росії після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року. Він віддається цій справі і готовий на жертви. “Через це я втратив свою роботу і витратив усі свої заощадження на підтримку України”, – розповів він ВВС. – “Ця нагорода дійсно піднімає моральний дух”.

Хоча в нагородах не вказано, які саме кібератаки принесли найбільшу користь Україні, Voltage вказує на трьох потенційних кандидатів. На початку вторгнення у 2022 році група One Fist протягом місяців визначала розташування сотень камер відеоспостереження, які були доступні для громадського перегляду в Україні. Виявилося, що російські війська використовували їх для спостереження за переміщенням військ, і команда Voltage допомогла вимкнути ці камери. Також One Fist втрутилася в систему камер в окупованому Криму, щоб відстежити рухи російських танків та техніки через Керченський міст.

Нещодавно, у січні, Крістофер разом з іншими хакерами успішно зламали відомого російського виробника зброї та викрали 100 гігабайт особистих даних, що стало приводом для публічної радості української влади. “Масив переданої для ГУР МО України інформації містить документацію на 194 номенклатурні одиниці: креслення, технічні завдання, патенти, програмне забезпечення тощо – як про наявні, так і перспективні військові розробки”, – зазначалося у повідомленні ГУР. В розвідці додали, що викрадені дані стали “значним ударом” для Москви і приблизно оцінюються в 1,5 мільярда доларів, хоча підстав для такої оцінки не уточнювалося.

Конфлікт в Україні спричинив значний сплеск кіберактивності, переважно з боку прихильників України. Групи, такі як Anonymous, використовували хакерські атаки низького рівня, на які Росія переважно реагувала відбиттям. Зокрема, були атаковані теле- та радіостанції, а також новинні вебсайти. Російську владу також звинувачували у співпраці з хакерськими групами, такими як Killnet, для атак на Україну, але вона ніколи не визнавала такої співпраці.

Більша частина цивільної хакерської активності з обох сторін після першого року війни почала зменшуватися. Проте, група One Fist продовжувала атакувати Росію та все активніше співпрацювала з українською владою у виборі цілей.

Емілі Тейлор, виконавча директорка Oxford Information Labs і редакторка журналу Chatham House Cyber Policy, погоджується, що нагороди хакерам є важливим моментом, який може змінити підходи до використання кібердобровольців у конфліктах. “Уряди зазвичай стримують недержавних учасників від прямих дій у кіберпросторі, страхуючись ескалації чи небажаних наслідків, але воєнний час часто є періодом інтенсивних технологічних інновацій, і вторгнення в Україну не є винятком”, – вказує вона. “Іноді такі події змушують переглянути питання, які раніше були табу”, – додає експертка.

Крістофер стверджує, що його команда налагодила міцні стосунки з українськими військовими. “Вони надсилають нам ідеї, а ми надсилаємо їм варіанти, але вони ніколи не надають нам жодної допомоги чи фінансування, бо це, я думаю, перетнуло би певну межу”, – зауважує він. Крістофер визнає, що нагороди від військових є суперечливим питанням, але заявляє про своє намір продовжувати хакерські дії на користь України.

У вищезгаданій статті досліджується важливість нагородження хакерів у контексті їхньої участі в кіберпросторових конфліктах, зокрема у протистоянні України та Росії. Експерти підкреслюють, що нагороди можуть стати важливим стимулом для діяльності кібердобровольців, однак це супроводжується ризиками та суперечностями. Відзначається, що під час воєнного конфлікту використання кібератак стає невід’ємною складовою стратегії, проте варто ураховувати можливі наслідки таких дій. Також зазначається, що підтримка кібердобровольців з боку уряду може сприяти розвитку технологічних інновацій у період війни, але потребує обережного виваження. У кінцевих висновках статті наголошується на необхідності подальшого обговорення та аналізу цього питання в контексті міжнародної кібербезпеки.