Події

Петиція до президента, щодо мобілізації правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери, налічує вражаючу кількість голосів — 25 тисяч, і це лише за три дні. Це свідчить про велике зацікавлення громадян у важливих питаннях національної безпеки та ефективного функціонування державних структур.

Ще більш захоплююче, що ініціатор пропонує важливий механізм: надання пріоритетного прийому на роботу в державні, комунальні підприємства та правоохоронні органи демобілізованим військовослужбовцям з Збройних Сил України. Це не лише сприятиме їхній соціальній реінтеграції, а й забезпечить державу кадровим потенціалом у сферах, де він найбільш потрібний.

Цікаво порівняти цей успіх із попереднім випадком петиції нардепа Дубінського, яка вимагала мобілізації депутатів та чиновників. Вона знадобилася 87 днів для зібрання необхідної кількості голосів, але й досі знаходиться на розгляді. Це ставить у контекст ефективності та важливості обговорення та прийняття рішень в сфері підтримки державних службовців.

Нагадаємо, що у 2023 році громадяни не поспішали підтримувати подібні ініціативи, але тепер з урахуванням необхідності авторизації, петиції набирають неабиякої популярності й отримують підтримку за лічені дні. Це свідчить про зростаючу увагу та активність громадян щодо ключових питань державного управління та національної безпеки.

У висновку можна зазначити, що петиція щодо мобілізації правоохоронців та державних службовців, що набрала 25 тисяч голосів протягом трьох днів, свідчить про значний інтерес громадян до питань національної безпеки та реформування державних структур. Ініціатива з надання пріоритетного прийому на роботу демобілізованим військовим також отримала широку підтримку. Порівнявши цей успіх із попередніми ініціативами, можна зробити висновок про зростаючу активність громадян у підтримці важливих ініціатив у сфері державного управління. Важливою є також підтримка соціальної реінтеграції військовослужбовців та їхнє залучення до державної служби, що сприятиме як їхній адаптації, так і підвищенню ефективності роботи державних органів.

Петиція до президента, спрямована на мобілізацію правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери, стала справжнім виявом громадської підтримки, збираючи вражаючу кількість – 25 тисяч голосів – всього за 3 дні. Автори петиції пропонують надати демобілізованим військовим збройних сил України право на пріоритетний прийом на роботу в державні, комунальні підприємства та правоохоронні органи після спалаху повномасштабної війни. Цікаво порівняти цей успіх з подібною петицією нардепа Дубінського №22/204852-ЕП, що стосувалася мобілізації депутатів і чиновників, яка набрала необхідну кількість голосів за 87 днів, причому з значною підтримкою великих телеграм-каналів. Цікаво зазначити, що петиція Дубінського перебуває на розгляді вже 4,5 місяці. Якщо восени 2023 року громадяни України не поспішали підтримувати мобілізацію чиновників, то тепер, навіть з урахуванням необхідності авторизації, петиції подібного змісту здатні набирати необхідну кількість голосів за лічені дні.

Висновки до цієї статті підкреслюють важливість громадської активності в підтримці ініціатив, спрямованих на мобілізацію кадрів у сфері правоохорони та державного управління. Петиція, що зібрала 25 тисяч голосів за лише 3 дні, свідчить про глибокий інтерес суспільства до покращення роботи цих структур. Порівняння з попередніми ініціативами вказує на зростання обізнаності та активності громадян. Важливою є й готовність державних органів до відповідного реагування на такі петиції, щоб забезпечити ефективне втілення зазначених ініціатив у життя.

У Черкаській області загострилася ситуація із відмовою військовозобов’язаного виконати виклик до військової служби під час мобілізації, що відзначено у судовому реєстрі та стало предметом уваги інформаційного агентства "Главком". Згідно з матеріалами справи, в області у березні 2023 року підозрюваний пройшов медичний огляд, який підтвердив його придатність до військової служби. Однак, відмовившись від прийняття військового виклику та не з'явившись на призначений термін, він став об'єктом правопорушення.

На судовому засіданні підсудний частково визнав вину, аргументуючи своє ставлення тим, що вважає себе непридатним до військової служби через свій стан здоров'я, який, за його словами, підтверджує перший висновок медичної комісії. Проте другий висновок, на його думку, є недостовірним, бо медик зазначив діагноз під тиском, ігноруючи результати інших обстежень. Військовозобов’язаний заявив, що має хронічний захворювання середнього вуха, що підтверджується медичними висновками, однак остаточна думка медичної комісії вказала на покращення його слуху.

Також, в суді обвинувачений висловив сумніви щодо законності діяльності районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, стверджуючи, що відомості про ці установи відсутні в Єдиному державному реєстрі. Крім цього, він визнав військову службу за контрактом "рабством" та висловив недовіру до введення в країні режиму воєнного стану, вважаючи, що в такий період мають бути призвані всі без винятку, а не обираються вибірково. За його словами, він не розуміє, чому здорові люди повинні вмирати, особливо, коли йому "нема за що воювати в Донецькій області".

Висновки щодо цієї ситуації можуть бути такими:

• Відмова військовозобов'язаного від призову на військову службу під час мобілізації та подальше відсутність на викликаному терміні викликали відповідну реакцію з боку судових органів, що свідчить про серйозність порушення закону.

• Спірність медичних висновків та сумніви у законності діяльності територіальних центрів комплектування вказують на потребу удосконалення процесу медичного огляду та забезпечення прозорості та об'єктивності у роботі військових органів.

• Висловлені сумніви щодо введення режиму воєнного стану та реакція на ситуацію в Донецькій області показують наявність суперечливостей у сприйнятті військових подій та потребу у більш чіткому поясненні та розумінні ситуації серед населення.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Дмитро Лубінець, висвітлив занепокійливу статистику, яка свідчить про зникнення практично безвісти майже 37 тисяч громадян України. Серед них — діти, цивільні особи та військовослужбовці, але реальна кількість може перевищувати вказану цифру. Особливо шокуючим є те, що близько 1700 зниклих були підтверджені як незаконно утримувані Росією, після перевірки здійсненої Україною, Міжнародним комітетом Червоного Хреста та іншими механізмами.

Знайти точну кількість зниклих стає вкрай складно через ряд обставин, серед яких — контроль російських військ над частинами території України та недостатня доступність даних щодо втрат від обох сторін конфлікту. Згідно з моніторинговою місією ООН з прав людини в Україні на березень 2024 року, підтверджено загибель 10 810 цивільних осіб та поранення 20 556 в результаті дворічного вторгнення Росії на українську територію. Проте, організація висловлює обурення та обурення стосовно можливості, що реальна кількість жертв серед мирного населення може бути значно вищою, ніж офіційно заявлені цифри.

Україна стикається з серйозною проблемою зникнення безвісти майже 37 тисяч громадян, серед яких є і діти, і військовослужбовці. Низька доступність даних та контроль деяких територій російськими військами ускладнюють встановлення точної кількості загиблих та поранених внаслідок конфлікту. Міжнародні організації та місії, такі як ООН, підтверджують необхідність детального дослідження цієї проблеми та наголошують на важливості встановлення точної кількості загиблих серед цивільного населення, щоб з'ясувати істинний розмір гуманітарної трагедії, що відбувається в Україні.

У серці Житомирської області, як зломлене вітром, розгортається судова драма, в якій головною постаттю став народний депутат Андрій Ніколаєнко. Закутана в туман смертельна аварія, що спалена в пам'яті, розкривається перед очима суспільства як віддзеркалення жахливої реальності.

Державне бюро розслідувань (ДБР), завершивши своє кропітке дослідження, передало до суду матеріали обвинувального акту, який став ексцендентним підтвердженням трагічних обставин події. Сцена трагедії – траса Київ-Чоп, що недалеко від житомирських просторів, замовкла під вагою втрати. Тривожній сигнал викликала зіткнення автомобіля, яким керував народний депутат, з беззахисною пішоходкою, що перетинала дорогу.

Вишукана фототехнічна експертиза, підкріплена відеозаписами з камер спостереження, не залишила сумнівів: водій авто допустив серйозне порушення правил дорожнього руху, перевищуючи допустимі швидкісні ліміти на 40-50 км/год, включаючи зону населеного пункту. Цією безжальною порукою невдалого керування стало трагічне зіткнення, що забрало життя молодої 18-річної дівчини.

Попередній шлях порядку водія, що відображається у 22 випадках порушення швидкісного режиму за 2022-2023 роки, виявився провідним класом до цієї трагедії. Тепер, обвинувачений у кримінальному правопорушенні, згідно зі статтею 286 Кримінального кодексу України, народний депутат стоїть перед судом, зіткнувшись з можливістю покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років.

Справа, що набула великого суспільного значення, відкриває перед суспільством глибину проблеми безпеки дорожнього руху та невідкладну необхідність строгого виконання закону незалежно від статусу чи посади.

У висновках до цієї статті важливо відзначити кілька ключових моментів. По-перше, справа з народним депутатом Андрієм Ніколаєнком стала своєрідним символом проблеми безпеки дорожнього руху в Україні. Водії, незалежно від їхнього соціального статусу чи посади, повинні дотримуватися правил дорожнього руху, а порушення цих правил має відповідати відповідним покаранням.

По-друге, важливо підкреслити необхідність ефективного контролю за дотриманням дорожніх правил, включаючи встановлення високих штрафів та жорстке покарання для порушників. Це може допомогти підвищити рівень безпеки на дорогах та запобігти подібним трагедіям у майбутньому.

В кінцевому рахунку, ця справа є нагадуванням про те, що життя людини є найвищою цінністю, і кожен водій має бути відповідальним за свої дії на дорозі.

На засіданні парламенту від "Слуги народу" Федір Веніславський оголосив про невимушеність повернення чоловіків за кордоном до України з метою актуалізації їхніх даних у військкоматі. Законодавцем не встановлено жодних обов'язків щодо зміни місця проживання після цієї процедури, нічого не накладено на плечі громадян, що перебувають за кордоном. Веніславський зазначив, що важливо, щоб військкомат отримував інформацію про місце перебування громадян за кордоном, аби уникнути надсилання зайвих повісток та витрат на сповіщення осіб, які відсутні у країні. Він також висловив думку, що після актуалізації даних можливо отримати військовий квиток дистанційно через консульство або електронним шляхом, забезпечивши громадянам зручний доступ до цієї процедури. Проте, наразі в законопроєкті про мобілізацію не передбачено конкретних механізмів для українців, які перебувають за кордоном. Невизначеність щодо процесу отримання військових документів в електронній формі та створення електронного кабінету ще залишає питання без відповіді. Таким чином, на даний момент реальних переваг нововведень, які обіцяє Веніславський, не існує.

У висновку можна зазначити, що обговорюваний законопроєкт стосується актуалізації даних у військкоматі для українських громадян, що перебувають за кордоном. Народний депутат Федір Веніславський заявив про невимушеність повернення цих громадян до України після актуалізації даних, проте конкретні механізми здійснення цієї процедури ще не визначені. Важливим є уникнення зайвих витрат та сповіщень осіб, які перебувають за кордоном, з метою оптимізації роботи військкомату. Проте, наразі немає конкретних вказівок щодо отримання військових документів в електронній формі та створення електронного кабінету для зручності громадян. Таким чином, поки що потрібно чекати на конкретизацію механізмів реалізації цього законопроєкту.