Події

2 листопада в православній та греко-католицькій традиціях вшановують пам’ять п’яти святих мучеників, які стали символами непохитної віри та відданості Христу. Мова йде про Ахиндина, Пигасія, Афтонія, Єлпидифора та Анемподиста — християн, що постраждали за свою віру в часи переслідувань, організованих перським царем Сапором. Їхній подвиг залишив глибокий слід у історії Церкви, адже вони не відмовилися від своїх переконань, навіть під час найжорстокіших катувань та загроз.

Ці святі мученики жили в період, коли християн переслідували за віру, і не лише фізична, а й моральна стійкість стала необхідною умовою для збереження душевної цілісності. Ахиндин, Пигасій та Афтоній відкрито визнавали свою віру, навіть коли це могло призвести до їхньої загибелі. Історії їхніх страждань розповідають, як, незважаючи на страшні тортури, святих не зламала ані відкрита агресія ворогів, ані фізичний біль. Легенди про цих мучеників описують, як їх кидали у вогонь і воду, однак Господь завжди зберігав їх, і вони залишалися неушкодженими.

Сановник Єлпидифор, який був свідком цих чудес, повірив у Христа і приєднався до мучеників. Згодом до них долучився й молодий Анемподист, який також прийняв смерть за віру. Цар намагався зламати їхні переконання найжорстокішими способами — обпіканням, підвішуванням на гаках, палінням смолою, але ніхто з них не відрікся від Христа.

Їхня стійкість надихнула багатьох язичників прийняти християнство. Після страти мученики були вшановані як святі, а їхній подвиг став символом незламної віри та мужності.

Традиційно 2 листопада українці дотримуються кількох заборон: цього дня не можна сваритися, лихословити, прати речі у холодній воді чи ходити далеко в ліс або поле — щоб не накликати нещастя.

Народні прикмети, пов’язані з днем Ахиндина, допомагають передбачити зиму:

безвітряний день — до м’якої зими;

зоряне небо — до морозної та сухої;

ранковий приморозок — на сніг до 8 листопада;

хмарне небо — до сніжної зими.

Пам’ять про святих Ахиндина, Пигасія, Афтонія, Єлпидифора та Анемподиста нагадує про силу віри, яка здатна перемогти будь-яке зло.

Народний депутат від партії «Слуга народу» Олександр Горенюк оприлюднив інформацію про своє майно, вказавши у декларації про проживання в будинку площею 451,5 квадратного метра, розташованому в селі Підгірці під Києвом. Це стало об'єктом пильної уваги журналіста Василя Крутчака, який звернув увагу на деталі декларації, зокрема на факти, що стосуються власності цього об'єкта нерухомості.

Згідно з поданими документами, хоча Горенюк фактично проживає в цьому будинку, він не є його офіційним власником. Власницею нерухомості вказана 83-річна Катерина Солоненко, яка є бабусею нардепа. В декларації зазначено, що саме вона «надала будинок у користування» своєму онуку. Така ситуація викликала неоднозначні реакції у суспільстві, адже, хоча законодавчо це не є порушенням, питання щодо джерел фінансування та можливості придбання такого майна залишається відкритим.

Це не єдине майно, яким користується депутат, але яке оформлене на старших членів родини. У декларації Горенюка також вказано, що він їздить на електрокросовері Hyundai Ioniq 5. Сам нардеп пояснює, що авто належить його батькові. Водночас, як стверджує журналіст, автомобіль був придбаний 11 червня 2025 року й оформлений не на батька, а на матір депутата, Ольгу Горенюк.

Електричний Hyundai Ioniq 5 — це сучасна дороговартісна модель, яку на українському ринку продають як технологічний кросовер із преміальними опціями; вартість нових авто цієї лінійки у 2024–2025 роках стартувала від еквіваленту приблизно 2,3–2,9 млн грн залежно від комплектації, повного приводу та батареї. Це ставить додаткові питання щодо реального рівня доходів родини депутата й походження коштів на такий транспорт.

Ситуація з будинком у Підгірцях схожа на класику е-декларацій українських політиків: дорога нерухомість записується на літніх родичів, а сам посадовець офіційно лише «користується» майном. Такий механізм формально дозволяє не показувати актив як власність чиновника, але фактично забезпечує йому доступ до елітного житла під Києвом.

Поєднання великого котеджу під столицею і нового електромобіля, оформлених на батьків і бабусю, виглядає як спроба мінімізувати репутаційні й антикорупційні ризики для чинного депутата монобільшості. Особливо з огляду на те, що питання походження статків родичів регулярно стає предметом уваги НАЗК та антикорупційних органів.

Наразі сам Горенюк публічно не пояснив, за які саме кошти 83-річна одеситка змогла дозволити собі нерухомість площею понад 450 квадратів у Підгірцях — селі, яке вважається однією з «котеджних спальних зон» для заможних мешканців Києва. Публічної реакції на сумніви щодо оформлення Hyundai Ioniq 5 також не надано.

Улітку 2025 року Олена Таможня отримала посаду заступниці керівника Київської обласної прокуратури. Це призначення стало важливою віхою в її кар'єрі, але не без певних контроверсій, що супроводжували її професійний шлях. До цього моменту, Таможня вже неодноразово потрапляла в центр уваги через низку інцидентів, зокрема через невдале проходження атестації прокурорів, що було одним з найбільш обговорюваних моментів у її кар'єрі.

Завдяки попередньому досвіду роботи в прокуратурі, зокрема на посаді прокурорки Бучанської окружної прокуратури, Таможня продемонструвала високий рівень професіоналізму в різних аспектах правозастосування. Однак її кар’єра не була позбавлена складнощів. Однією з найбільш обговорюваних тем стало її невдале проходження атестації прокурорів у 2020 році. Тоді вона обіймала посаду прокурорки відділу забезпечення діяльності керівника регіональної прокуратури Київщини.

Саме на останньому етапі — під час співбесіди — прокурорка не пройшла перевірку. За інформацією журналістів, однією з можливих причин могли бути сумнівні джерела походження майна родини Таможніх. Вартість нерухомості та активів значно перевищувала офіційні доходи сім’ї, що викликало питання щодо їхньої доброчесності.

Попри це, після звільнення Таможній вдалося поновитися на посаді через суд. Суд не лише скасував рішення про відсторонення, а й зобов’язав Офіс Генерального прокурора виплатити їй компенсацію за період вимушеного прогулу.

Зараз Олена Таможня обіймає одну з ключових посад у Київській обласній прокуратурі. Проте історія її атестаційного “фіаско” та судового повернення викликає запитання: чи дійсно система очищення прокуратури працює, якщо на високі посади знову повертаються ті, хто не пройшов перевірку на доброчесність?

В Одесі правоохоронці викрили масштабну корупційну схему, що спричинила незаконне привласнення коштів, призначених для забезпечення Збройних сил України. За інформацією, наданою Офісом генерального прокурора та Національною поліцією, посадовці міської ради спільно з підприємцями, які перебували під їхнім контролем, здійснювали маніпуляції з бюджетними коштами. Вони штучно завищували вартість контрактів і включали в них ПДВ, хоча за умовами договорів він не мав би нараховуватися. Як наслідок, з державного бюджету було виведено понад 1,6 мільйона гривень, які повинні були бути використані для підтримки української армії.

Згідно з даними слідства, організаторами злочинної схеми стали колишній директор Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради та його перший заступник. Вони діяли в змові з підприємцями, які забезпечували виконання контрактів, проте всі фінансові операції здійснювалися таким чином, щоб незаконно збільшити суми, що насправді не мали відношення до реальних витрат.

Схема працювала так: до ціни контрактів штучно додавали суму податку на додану вартість. Але постачання продукції для ЗСУ в умовах воєнного стану звільняється від ПДВ за законом. Тобто податок насправді не мав нараховуватися і не мав сплачуватися, але фігуранти закладали його у вартість договорів, фактично «накручуючи» бюджетні витрати. Ця різниця і була привласнена. Сума збитків становить 1 661 510 гривень.

31 жовтня правоохоронці одночасно провели 12 обшуків — в Одесі, в Одеській області та в Київській області. Слідчі прийшли за місцями проживання підозрюваних, в офіси приватних структур і до самого департаменту муніципальної безпеки міськради. Під час обшуків вилучили фінансову документацію, договори, чорнові записи та цифрові носії, які, за даними прокуратури, підтверджують незаконний механізм.

Чотирьом фігурантам уже повідомили про підозру. Серед підозрюваних — колишні посадовці Одеської міської ради та керівники комерційних структур. Їм інкримінують привласнення та розтрату майна в особливо великих розмірах, вчинені за попередньою змовою групи осіб із використанням службового становища (ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України). Ця стаття передбачає до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна і забороною обіймати певні посади.

Наразі вирішується питання щодо запобіжних заходів. За даними слідства, клопотання стосуються тримання під вартою.

Справу кваліфікують як розкрадання коштів громади Одеси, виділених на військові потреби. Правоохоронці прямо пов’язують розкрадені гроші з обороною: ідеться не про умовний благоустрій чи ремонт, а про постачання обладнання для підрозділів, які працюють на фронті.

Це вже не перший корупційний епізод, зафіксований у структурах одеської міської влади. Протягом жовтня правоохоронні органи повідомляли про інші кримінальні провадження щодо посадовців та підрядників, пов’язані з нецільовими закупівлями та розтратою міських коштів — від будівельних контрактів до використання гуманітарних генераторів у приватних цілях. У низці справ фігурують саме колишні керівники департаменту муніципальної безпеки.

У червні 2025 року в селищі Млинів, Рівненська область, стався інцидент, який привернув увагу громадськості та спричинив внутрішнє розслідування в рамках прокуратури. Начальник відділу Рівненської обласної прокуратури Роман Музичук потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, за результатами якої він відмовився від проходження перевірки на алкогольне сп’яніння. Цей крок став підставою для відкриття дисциплінарного провадження проти прокурора. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, розглянувши всі обставини, не ухвалила рішення про звільнення Музичука, обмежившись лише річною забороною на підвищення посади.

Комісія визнала дії Романа Музичука порушенням дисципліни, однак вирішила, що за умови щирого каяття та позитивної характеристики з боку колег, його покарання може бути пом’якшене. Цей випадок викликав різні реакції у правовій спільноті та серед громадськості, адже важливим аспектом стало рішення не звільняти прокурора, попри те, що його поведінка була неправомірною. Під час розслідування інциденту було встановлено, що Музичук під час повороту не надав перевагу іншому автомобілю, що рухався зустрічною смугою, що спричинило ДТП. Враховуючи цей факт, комісія, однак, вирішила, що санкція у вигляді заборони на підвищення є достатньою мірою покарання.

Втім, прокурор відмовився від огляду, заявивши, що «не довіряє приладу». Згодом він також не пройшов тест у лікарні, пояснивши це недовірою до місцевих медиків. Зі слів поліцейських, Музичук намагався уникнути перевірки, демонструючи службове посвідчення прокурора і пропонуючи «скласти протокол на сина».

На засіданні комісії Музичук визнав, що скоїв ДТП, але пояснив свій стан медичними процедурами: нібито того дня отримав укол від болю в спині, а спиртові тампони під пластиром могли створити запах алкоголю. Також, за його словами, після удару подушки безпеки він зазнав розсічення перенісся і запаморочення, що могло виглядати як ознаки сп’яніння.

Згодом він самостійно звернувся до Рівненського обласного центру психічного здоров’я, де ознак сп’яніння не виявили.

КДКП визнала факт дисциплінарного проступку, але врахувала, що Музичук працює в прокуратурі з 1999 року, раніше стягнень не мав, відшкодував збитки постраждалій і розкаявся.

«Беручи до уваги щире каяття, позитивну характеристику та добровільне відшкодування шкоди, комісія застосовує до прокурора дисциплінарне стягнення у вигляді заборони переведення на вищу посаду протягом одного року», — йдеться у рішенні.

Таким чином, прокурор, який відмовився проходити тест на алкоголь після ДТП, залишився на посаді.

Київська міська прокуратура заявила, що бюджет столиці зазнав збитків на суму понад мільярд гривень через неналежне виконання своїх обов’язків посадовцями Київської міської державної адміністрації (КМДА). За інформацією, наданою пресслужбою прокуратури, влада свідомо затримує повернення цих коштів, що викликає занепокоєння щодо прозорості та ефективності управління столичними фінансами.

Протягом 2025 року прокуратура передала до суду 109 обвинувальних актів, що стосуються порушень, скоєних посадовими особами КМДА та керівниками комунальних підприємств міста. У цих кримінальних справах загальна сума встановлених збитків перевищує один мільярд гривень, що свідчить про серйозну шкоду для міського бюджету. Зокрема, порушення стосуються як нецільового використання бюджетних коштів, так і бездіяльності у вирішенні питань, що стосуються фінансування інфраструктурних проектів і забезпечення належного функціонування комунальних служб.

Лише від початку року про підозру повідомлено 81 посадовцю структур КМДА та комунальних підприємств. Йдеться про епізоди, де сума шкоди становить понад 280 мільйонів гривень. Серед типових схем слідчі називають закупівлі за завищеними цінами, оплату робіт і послуг, які фактично не виконувалися, а також перерахування коштів за товари, які місто ніколи не отримувало. Окремо вказується оплата за «непроведені ремонти», «не висаджені квіти» та інші роботи, які існують лише на папері, але були оплачені з міського бюджету.

У прокуратурі підкреслюють, що головне завдання слідства — не тільки притягнути посадовців до кримінальної відповідальності, а й повернути гроші до бюджету Києва. За логікою правоохоронців, кошти, витрачені на фіктивні послуги, мають бути компенсовані місту.

Однак, за словами прокурорів, цей процес фактично блокується позицією самої міської влади. Зокрема, у низці кримінальних проваджень КМДА відмовляється визнавати себе потерпілою стороною. Це або затягує процедуру відшкодування, або взагалі робить її неможливою, оскільки без статусу потерпілого місто не може офіційно вимагати повернення збитків.

Правоохоронці навели показовий приклад: комунальне підприємство «Спецжитлофонд», отримавши від підрядника відшкодування збитків у межах кримінального провадження, не перерахувало ці кошти до міського бюджету, а повернуло їх підряднику. У прокуратурі називають це ілюстрацією того, як бюджет втрачає можливість реального повернення грошей навіть після встановлення збитків.

У Київській міській прокуратурі заявляють, що змінили свій підхід до супроводу таких справ. За їхніми словами, оновлені процесуальні механізми вже дають перші результати. Деталі обіцяють оприлюднити найближчим часом.

Важливо, що це не поодинокі закиди. У 2024 році прокуратура вже публічно звітувала про системні зловживання у сферах закупівель, благоустрою, ремонту укриттів, будівництва транспортної інфраструктури та утримання зелених насаджень. Тоді йшлося про сотні мільйонів гривень збитків і десятки обвинувачених посадовців КМДА та комунальних підприємств.

Позиція прокуратури зараз фактично зводиться до тези: викрадені гроші можна повернути місту, але для цього сама міська адміністрація має визнати себе потерпілою стороною й вимагати компенсації, а не захищати репутаційно підпорядковані підприємства.

Водночас у КМДА публічної реакції на ці заяви наразі не оприлюднили.