Політика

Четвертий рік війни з російським агресором став ще складнішим для України. Там, де здавалося, що перемога на фронті наближається, з’являються нові виклики в самому тилу. На жаль, в такий самий час, коли військові здобутки виглядають обнадійливо, з’являється тінь на роботу власного суспільства. Структура, пов’язана з колишньою очільницею МОЗ Раїсою Богатирьовою, стає причиною для побоювань. Департамент Охорони Здоров’я (ДОЗ), що раніше був невідомим, тепер виявляється підконтрольним особам, які можуть використовувати його для своїх корисливих цілей.

Структура головним завданням якої стає легалізація наркобізнесу під маскою медичної допомоги пораненим.

Навіть у страшному сні ніхто не міг уявити, що таке можливо! Під маскою налагодженні співпраці створити в самому серці армії паразита – структуру яка за ідеєю мала б допомогти, а насправді займається цілеспрямованою диверсією проти ЗСУ!

Фактичною диверсією, яка створить умови для продажу для армії з шаленою накруткою наркотичних речовин. При чому офіційно з усіма дозволами.

Життя і здоров’я людини, а також її безпека в Україні визнані найвищою соціальною цінністю, і конституційний обов’язок держави – захищати життя людини (ст. ст. 3, 27 Конституції України), а право на охорону здоров’я та медичну допомогу є конституційним правом людини, і держава зобов’язана створити умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування (ст. 49 Конституції України).

Виконання зазначеного конституційного обов’язку держави та створення умов для захисту права людини на безпечні життя й здоров’я нерозривно пов’язані з регулюванням суспільних відносин з обігу лікарських засобів, в тому числі препаратів, що які містять у своєму складі наркотичні речовини.

Звичайно складно відмовити важко пораненому у препараті який може припинити його страждання, принаймні на деякий час. Але вибачте, які можуть бути наслідки такого милосердя?

З огляду на шкідливі властивості наркотичних лікарських засобів, їх неконтрольований обіг становить вкрай серйозну загрозу для здоров’я поранених, і це ще не кажучи про наслідки використання таких препаратів.

Через це, одним із перших міжнародних договорів, який набув чинності невдовзі після проголошення незалежності України, – є Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, згідно з яким Україна зобов’язалася визначити порушення у сфері обігу наркотичних лікарських засобів як тяжкі, що виразилось у змісті розділу ХІІІ Кримінального кодексу України та специфічному правовому регулюванні відносин з обігу наркотичних лікарських засобів.

Тому сьогодні будь-яка господарська діяльність, пов’язана з обігом наркотичних лікарських засобів в Україні підлягає ліцензуванню.

Зокрема законом № 60/95-ВР (ст. 6) впроваджено дієву систему заходів контролю за здійсненням такої діяльності.

Але закон № 60/95-ВР не визначає специфіки обігу наркотичних лікарських засобів військових частинах Збройних Сил України, інших військових формування чи закладах охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України.

Саме цим вирішили скористатись представники російської наркомафії, які запропонували впровадження в національному законодавстві спрощення заходів контролю за обігом наркотичних лікарських засобів, та виключення певних вимог до окремих ліцензіатів – військових частин ЗСУ, та інших військових формувань чи закладів охорони здоров’я в системі МО України.

Це стосується препаратів:

Метоклопрамід

Моксифлоксацин

Налоксон

Ондансетрон

Парацетамол

Транексамова кислота

Фентаніл

Атропін

Натрію хлорид 0,9%

Збалансовані кристалоїди

Гіпертонічний розчин натрію хлорид

Епінефрин

Дексаметазон

Діазепам / Мідазолам

Дифенгідрамін / Хлоропірамін

Ертапенем / Цефазолін

Кальцію хлорид / глюконат

Кетамін

Лідокаїн

Мелоксикам

Користуючись тим, що через майже цілковите обмежання контролю за обігом наркотичних лікарських засобів на передовій, а також той факт, що в умовах бойових дій значно ускладнене, або фактично неможливе дотримання основних заходів контролю за обігом наркотичних лікарських засобів, фармкомпанії планують значно збільшити поставки таких препаратів армії. Рекомендуючи, практикуючим на фронті медпрацівникам, використовувати найбільш шкідливі (та найбільш коштовні) наркотичні засоби, навіть якщо існують альтернативні лікарські засоби, які за стандартами медичної допомоги можуть, можуть бути “замінниками” наркотичних лікарських засобів.

Зокрема ДОЗ Сухороквої, яка фактично є посіпакою Богатирьової, планує дозволити використовувати наркотики (підконтрольні речовини) людям які не мають медичної освіти.

Бойовим та старшим бойовим медикам – які проходять курс 31 день по розширеному такмеду, дозволять фактично безконтрольно використовувати препарати кетаміну так і фентанілу. Буквально на прохання наркозалежних солдат ЗСУ, а не через необхідність.

І вони це будуть робити. Бо медпрацівників будуть заохочувати преміями за популяризацію препаратів, обіг яких повинен бути під пильним контролем, через величезну шкідливість наркотичних препаратів. І це вже не кажучи побічні шкідливі ефекти, коли пацієнт після лікування стає наркозалежним.

При тому всьому, зберігання, транспортування та використання таких препаратів пропонують дозволити навіть особам які не мають належної фахової освіти та навичок.

Зрозуміло, що завдяки цим заходам фармацевти значно підвищать свої статки, але чи це співпадає з метою Медичної служби МО? Чи повинна вона забезпечувати прибутки комерційним компаніям, перетворюючи армію на наркозалежних?

Але й це все не все.

Вишенькою на торті є вартість такої програми популяризації для українських громадян, бо саме вони заплатять за антидержавну диверсію ДОЗ.

Так ось. На всі лікарські засоби гранична (максимальна)націнка становить 10%, але постанова КМУ №955 “Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби та медичні вироби” від 17 жовтня 2008 року знімає обмеження по націнці на наркотичні лікарські засоби.

Відповідно постачальники даних лікарських засобів користуються цим, відповідно націнка складає понад 400-700%.

А виходячи з того що фактичним монополістом в даній сфері є ЗТ “Здоров’я”, м. Харків, компанія Раїси Богатирьової, весь менеджмент якої зараз знаходиться на Росії, завданням Сухорукової стає знищення всіх конкурентів і визначення переможцем по всім тендерам ЗТ “Здоров’я”.

Чи є альтернатива рішенню ДОЗ?

Так – звичайно!

Ненаркотичні анальгетики (неопіоїдні анальгетики, анальгетики-антипіретики, нестероїдні протизапальні засоби) — лікарські засоби, що здійснюють болезаспокійливу дію поряд із протизапальною та жарознижувальною та пригнічують агрегацію тромбоцитів.

Вони не спричиняють фізичної й психічної залежності, ейфорії, не пригнічують дихання.

Фармакологічні ефекти ненаркотичних анальгетиків переважно пов’язані зі зворотним блокуванням ферменту ЦОГ та блокуванням синтезу медіаторів болю, запалення й лихоманки — простагландинів.

Окрім наркотичних і ненаркотичних анальгетиків, для лікування больового синдрому використовують лікарські засоби інших груп, що здатні впливати на нейрогенний біль — ад’ювантні анальгетики.

Як ви розумієте, всі ці рішення не цікавлять очільницю ДОЗ, бо не через це створювали її департамент паразит на тлі Медичної Служби МО.

Але й це ще не все!

Зрозуміло, що вся ця оборудка з ДОЗ, як органом який лобіює інтереси офіційної наркомафії не тільки збагатить українських ескобарів, а й спричинить суттєвий важкий удар по ЗСУ. Через цю свідомо сплановану та скоординовану диверсію ми можемо втратити країну, через розлад в армії.

Якщо ж цього якимось чудрм не відбудеться, то при всій цинічності цієї оборудки, в неї є ще і післявоєнна історія.

Богатирьова, Сухорукова та інші “ескобари”, і після війни будуть і надалі шалено збагачуватись за рахунок створення цілої програми по контролю та підтримки наркозалежних ветеранів.

Так само як і з метадоном сьогодні, планується створення по Україні мережі державних “притонів” – кабінетів довіри, де за гроші платників податків, з шаленими накрутками “підсаджені” завдяки інструкціям ДОЗ на важкі наркотики, наркозалежні ветерани будуть безкоштовно отримувати фентаніл та мефедрон.

Уявляете скільки таким чином зароблять наші “ескобари”?

Офіційно, з усіма дозволами та ліцензіяма, Богатирьова і компанія стануть державним наркокартелем з шаленими оборотами. І платити за цей злочин, за винищення українського народу будемо ми.

Враховуючи викладене, просимо керівника Міністерства Оборони зупинити цю свідому диверсію проти армії. Спрощення заходів контролю за обігом наркотичних лікарських засобів апріорі матиме більший негативний ефект, ніж нестиме користі як окремо для Збройних Сил України, так і в цілому для українського суспільства.

Необхідно відмовитись від ідеї дозволити використання наркотичних препаратів безвідповідальним особам, зберегти до розповсюдження та зберігання наркотичних препаратів такі самі умови як і для цивільних.

Провести аудит препаратів які пропонуються для використання, замінивши особливо шкідливі, чи такі, використання яких мають дуже погані наслідки, альтернативними.

Медична служба МО повинна охороняти здоров’я наших солдат та надавати належну, необхідну медичну допомогу, і ніщо інше.

В пріоритеті МС МО повинно бути здоров’я наших захисників, а не збагачення російських корупціонерів, готових йти на наймерзенніші злочини аби набити собі кишені.

У робочих кабінетах Верховної Ради України активно обговорюється новий законопроєкт, що спрямований на активну боротьбу з проблемою дезертирства у Збройних Силах України (ЗСУ). Цей ініціативний крок відображає прагнення держави до вдосконалення системи військової дисципліни та підвищення морально-психологічного клімату серед військовослужбовців.

Однією з ключових пропозицій у цьому законопроєкті є зміна підходу до покарання бійців, які здійснили самовільне залишення військової частини. Зокрема, пропонується відмовитися від накладання тюремного строку на військовослужбовців, які добровільно повернулися до своєї військової частини до завершення розслідування. Такий підхід передбачає більш гуманне ставлення до військовослужбовців і може стимулювати їх до власної ініціативи щодо врегулювання ситуацій, пов'язаних із залишенням військової служби.

Необхідно визнати, що цей законопроєкт відображає розуміння складності сучасних умов бойових дій та важливість підтримки військового персоналу в умовах стресу та небезпеки. Його прийняття може сприяти покращенню дисципліни та внутрішньої стабільності в Збройних Силах, а також зміцненню їхньої бойової готовності та ефективності виконання поставлених завдань.

Зазначений законопроєкт є важливим кроком у напрямку модернізації військового законодавства та підвищення його відповідності сучасним вимогам міжнародного гуманітарного права. Його ухвалення стане важливим досягненням на шляху до створення сучасних, гнучких та гуманних механізмів управління військовими силами України.

Відповідний законопроєкт вже розміщено на сайті Верховної Ради. Серед ініціаторів закону – відомі депутати від “Слуги народу”: Федір Веніславський, Сергій Іонушас, Олександр Бакумов, Мар’яна Безугла, Юрій Здебський та інші. Це свідчить про високі шанси на ухвалення документа.

За даними законопроєкту, лише за січень-квітень 2024 року було відкрито понад 10,5 тисяч кримінальних справ щодо СЗЧ і понад 7 тисяч – за дезертирство. Чинне кримінальне законодавство не передбачає можливості звільнення військовослужбовців від кримінальної відповідальності за перше вчинення таких правопорушень, навіть за умови щирого каяття та бажання повернутися до служби. Відсутність таких положень не дозволяє військовослужбовцям продовжити захист суверенітету і територіальної цілісності України від агресії РФ.

Законопроєкт пропонує змінити цю ситуацію. Якщо злочин (СЗЧ чи дезертирство) вчинено вперше, а до закінчення розслідування людина добровільно повернеться до частини, її звільнять від кримінальної відповідальності.

Проблема дезертирства є значущою для України. Офіційні дані свідчать про десятки тисяч кримінальних проваджень щодо СЗЧ та дезертирства. Держава змушена вдаватися до заохочувальних заходів, таких як звільнення від відповідальності у випадку каяття та повернення до частини.

Причини, через які деякі українці залишають місця служби, включають хронічну перевтому, психологічні проблеми, відсутність чітких критеріїв та строків демобілізації, а також випадки примусової мобілізації з фізичним тиском на особу.

Наразі Державне бюро розслідувань активно веде дослідження щодо фактів незаконного збагачення в особі Анатолія Нанівського, полковника та керівника Квартирно-експлуатаційного відділу Львівської області. Ця справа викликає серйозний інтерес громадськості та владних структур, оскільки порушення законодавства щодо декларування та джерел формування майна має серйозні наслідки для правопорядку та довіри до владних інституцій. ДБР активно залучає не лише внутрішні, а й зовнішні експертні ресурси для об'єктивного та всебічного розслідування цієї справи з метою встановлення всіх обставин та притягнення винних до відповідальності перед законом. Від детальної та прозорої роботи ДБР в цій справі залежить дотримання принципів правової держави та ефективного боротьба з корупцією на всіх рівнях влади.

У ДБР вважають, що офіційні доходи – не єдине джерело доходів сім’ї Нанівського, і він отримує хабарі від підрядників на ремонтах і постачанні товарів для військових частин, а свої неофіційні статки вкладає в придбання нерухомості.

Наприклад, за версією слідства, саме за хабарі донька полковника 2022 року набула права на квартиру площею 100 м2 у новобудові на вул. Лінкольна у Львові, на яку торік оформила право власності. Личаківський районний суд Львова вже наклав арешт на квартиру Вероніки Нанівської.

Також слідство вважає, що Нанівський використовує свого близького родича, військовослужбовця Романа Рудницького, для оформлення частини придбаного на нелегальні доходи майна.

Наприклад, у червні 2023 року донька Нанівського уклала договір про іпотеку з Рудницьким, нібито позичивши йому 100 тисяч доларів. Предметом іпотеки став будинок у Брюховичах площею 178,1 м2 і ділянка під ним площею 0,1 га. Якщо Рудницький не віддасть борг, то будинок із землею офіційно перейде у власність Вероніки Нанівської.

Крім того, цього року Рудницький став власником автомобіля BMW X3. Слідчі ДБР вважають, що цей автомобіль Анатолій Нанівський придбав для доньки

Конференція у Бюргенштоку, присвячена Україні, не матиме змоги завершитися мирною угодою, оскільки її успішний фінал вимагає участі Володимира Путіна, зазначає глава Швейцарії, Віола Амхерд. Цей висновок випливає з різноманітних аспектів, що включають складну політичну ситуацію, роль регіональних акторів та необхідність компромісу між всіма зацікавленими сторонами. Таким чином, для досягнення мирного вирішення конфлікту необхідно активно залучати ключових учасників, включаючи Російську Федерацію, у діалог і пошук спільних шляхів до конструктивного врегулювання ситуації в Україні.

Незважаючи на те що альпійська конфедерація представляє себе як майданчик для переговорів, в інтерв’ю Frankfurter Allgemeine Амхерд припустила передачу Україні швейцарських танків і систем ППО в рамках нового розуміння нейтралітету.

Для країни-організатора швейцарської конференції щодо України стає очевидною майбутня відсутність реальних результатів переговорів.

«Нам ясно, що за підсумками конференції ми не підпишемо мирну угоду», – заявила в інтерв’ю Frankfurter Allgemeine глава конфедерації Віола Амхерд.

Політикиня, яка поєднує посади міністра оборони і президента Швейцарії, розуміє, що «для миру потрібні обидві сторони за столом», і висловила надію, що Росія візьме участь у наступних зустрічах. На цій зустрічі ж «ми хочемо зміцнити довіру і знайти рішення з тих питань, які важливі для цивільного населення, а потім і для миру надалі», – пояснює Віола Амхерд.

В інтерв’ю швейцарський політик наголосила на важливості присутності на зустрічі незахідних країн. Із 80 країн, які підтвердили участь, половина припадає на Азію, Африку та Південну Америку.

«Таким чином, Глобальний Південь представлений», – стверджує Амхерд. Як особливий успіх вона відзначає згоду Індії.

Водночас Амхерд відмовилася коментувати німецькому виданню заяви Зеленського щодо Китаю, який «робить усе, щоб перешкодити іншим країнам узяти участь у мирному саміті». За її словами, Китай розуміє важливість зустрічі, хоча й відмовився брати в ній участь. Глава Швейцарії підкреслила, що вона була готова запросити і Росію, але «ще до того, як ми розіслали запрошення, Росія публічно заявила, що не братиме участі».

У Німеччині Швейцарію критикують за недостатню підтримку України, і Амхерд змушена виправдовуватися. Вона пояснює, що через нейтралітет альпійська конфедерація не постачає зброю в Україну, але, наприклад, обіцяла ₣5 млрд на відновлення.

Амхерд також вважає, що Швейцарії варто переглянути зобов’язання щодо нейтралітету. За її словами, ситуація з 1907 року, коли були ухвалені чинні правила, змінилася, і положення статуту ООН дозволяють підтримувати Україну.

У цьому контексті вона допускає постачання списаних швейцарських танків Leopard-1 і нових систем ППО Patriot. Щодо танків вона заявила виданню, що конфедерація все ще «вивчає» питання «щодо прав власності».

«Щойно це буде завершено і з’явиться ясність, ми зможемо знову розглянути заявку на купівлю від Rheinmetall», з подальшою можливою передачею Україні.

Щодо пропозиції міністра оборони Німеччини Бориса Пісторіуса до Швейцарії відмовитися від замовлених систем Patriot на користь України Амхерд заявила, що «в принципі відкрита до розгляду цієї пропозиції». На її думку, деталі такої угоди потрібно розглянути ще й самій Німеччині.

Політик не бачить Швейцарію в НАТО або в ЄС, але підкреслює важливість співпраці з ними.

«Ми хочемо тісніше співпрацювати з НАТО в майбутньому, крім іншого, ми можемо уявити собі відправлення більшої кількості наших офіцерів до структур НАТО та участь у навчаннях».

Політикиня сподівається, що їй уже до кінця року вдасться подолати опір у швейцарському парламенті для укладення угоди з ЄС щодо економічної інтеграції.

Саміт Швейцарії з проблеми України, запланований на 15 червня, на жаль, не очікується приносити значних результатів. Оскільки військові обстановка на сході України на користь Москви, і вимоги з боку Києва, а також самі перспективи саміту, що вони пропонують, "здаються дещо непосягальними", зауважує журналіст The Responsible Statecraft, Коннор Еколс.

Але якщо за першим пунктом Зеленський домігся певних успіхів, то з другим виникли помітні труднощі. Після того, як ситуація на полі бою змістилася на користь Росії, вимоги України і сам саміт «здаються дещо нереалістичними», зазначає автор статті.

Ймовірно, найзначнішою перешкодою є відсутність довіри до саміту. Колись нейтральний Берн не приховує свого бажання покарати Москву і підтримує західні санкції. Ці рішення змушують Кремль відкинути перспективу швейцарського посередництва, що підриває шанси на досягнення будь-якого значущого прогресу на майбутньому саміті, підкреслює Еколс.

За його словами, іншою серйозною проблемою є той факт, що Росія не отримала запрошення на переговори. Україна заявила, що представники Москви можуть в кінцевому підсумку приєднатися до переговорів, але тільки на умовах Києва.

Відсутність Росії є основною причиною, чому Китай пропустить швейцарський саміт. Пекін відправляв своїх представників на кілька з п’яти попередніх раундів переговорів за планом Зеленського, але тепер Піднебесна, схоже, розчарувалася в підході України, міркує журналіст.

На його думку, всі ці показники «малюють похмуру дипломатичну картину». Китай і Швейцарія вважаються «безнадійно упередженими». Спроби інших потенційних посередників, зокрема Бразилії, Мексики, ПАР і Ватикану, не здобули особливої популярності.

“Саміт у Швейцарії, безсумнівно, включатиме серйозні переговори щодо важливих аспектів українського плану. Але всі наявні дані свідчать про те, що це не наблизить нас ні на дюйм до закінчення війни”, – підкреслює Еколс.