Політика

В Україні багато видатних бізнесменів, які активно сприяють розвитку спорту, вкладаючи значні фінансові ресурси в різноманітні спортивні проекти. Їхня діяльність має великий вплив на спортивну інфраструктуру країни, розвиток молодих талантів та підвищення рівня професійного спорту.

Олександр Свищев

Олександр Свищев – один із тих, хто зробив вагомий внесок у розвиток спорту в Україні. Його інвестиції спрямовані на підтримку як аматорських, так і професійних спортивних команд. Завдяки його зусиллям були побудовані нові спортивні об'єкти, що дозволяють молодим спортсменам тренуватися у сучасних умовах та досягати високих результатів на міжнародних змаганнях. Свищев також підтримує ряд благодійних проектів, спрямованих на популяризацію здорового способу життя серед молоді.

Григорій Козловський

Іншим відомим бізнесменом, який активно сприяє розвитку спорту, є Григорій Козловський. Його діяльність у цій сфері включає підтримку футбольних клубів, будівництво нових стадіонів та спортивних комплексів. Козловський також ініціює програми для молодих спортсменів, надаючи їм можливість розвивати свої навички та досягати високих результатів. Завдяки його зусиллям, спортивні змагання в Україні стають більш популярними, а рівень підготовки спортсменів постійно зростає.

Вплив на розвиток спорту в Україні

Завдяки діяльності таких бізнесменів, як Олександр Свищев та Григорій Козловський, спортивна інфраструктура України значно покращується. Вони вкладають кошти не лише в будівництво спортивних об'єктів, але й у розвиток тренерських кадрів, організацію спортивних заходів та підтримку молодих талантів. Їхні інвестиції сприяють підвищенню рівня спорту в країні та популяризації його серед населення.

Заключення

Підтримка спорту з боку відомих бізнесменів є важливим фактором для розвитку спортивної культури в Україні. Завдяки їхнім зусиллям, країна отримує нові спортивні об'єкти, підвищується рівень підготовки спортсменів, а молоді таланти отримують можливість реалізувати свій потенціал. Це вкладає вагомий внесок у формування здорового та активного суспільства, що є важливим аспектом розвитку нації.

Читаючи їх офіційні, “пристойні біографії”, можемо дізнатися наступне:

Олександр Свищев активно розвиває водне поло. Команда «Динамо» Львів, якою він керує, лідирує у Суперлізі з водного поло сезону 2023/2024. Він також очолює Федерацію водного поло України та приділяє значну увагу дитячому спорту, будучи президентом Федерації тенісу Львівської області. Олександр організовує та фінансує дитячі спортивні заходи, а також будує спортивні майданчики у школах. Його значущий проект – спортивно-розважальний комплекс «Leoland» у Львові.

Григорій Козловський з 2009 року підтримує ФК «Рух», а 2018 року створив футбольну Академію «Рух». Завдяки його фінансуванню клуб піднявся до рівня УПЛ. Козловський також допомагає юнацьким та аматорським футбольним командам по всій Україні, фінансує будівництво та реконструкцію спортивних об’єктів та підтримує спортивні ініціативи для людей з інвалідністю.

Але звідки у Свищева та Козловського гроші, щоб займатися меценатством у спорті?

Колишній механік Свищев та колишній брокер у митній службі Козловський почали з невеликих справ в автомобільній галузі, але потім перейшли до контрабанди та стали важливими гравцями у цій сфері. Проте їхня діяльність була неможлива без допомоги злочинних угруповань за кордоном, адже хтось мав приймати контрабандні вантажі в країнах Євросоюзу. Це підтверджує, що існує злагоджена організація, яка займається контрабандою різних товарів, включаючи цигарки, алкоголь та нелегальних мігрантів.

Початок жовтня 2021 року в Угорщині ознаменувався інцидентом на причалі Чепель, коли через поломку крана – баржу, імовірно доставляючу сіль торгової марки “Артемсоль” з України, направили на розвантаження до міста Пакш. У ході розвантаження виявилося, що під шаром солі знаходиться величезна партія контрабандних цигарок. За даними угорської влади, 2375465 пачок. Цей інцидент викликав значний інтерес правоохоронних органів.

Отримувач контрабандних сигарет – польська компанія Crystal Invest з українськими власниками. Її заснував В’ячеслав Бадагов, син екс-заступника міністра транспорту та зв’язку, про що сама компанія інформує на своєму сайті та в соціальних мережах. За даними YouControl, В’ячеслав Бадагов заснував 15 компаній та має зв’язок із 42 іншими організаціями, що працюють у різних сферах, в основному зареєстрованими у Полтавській області. Його батько також входить до наглядової ради Полтавського ГЗК.

Польська компанія Crystal Invest, отримувач цигарок – Marvel, що виробляються на Винниківській тютюновій фабриці у Львівській області, на потужностях колишньої “Львівської тютюнової фабрики”.

Бізнесмен та депутат облради Григорій Козловський контролює Винниківську тютюнову фабрику. він також пов’язаний з торговим будинком Marvel, володіння яким належить ще одному львівському депутату – Олексію Різніку. Козловського неодноразово звинувачували в контрабанді та інших правопорушеннях.

Державна фіскальна служба зверталася з офіційними листами до регіонального управління Податкової служби та до голови Комітету Верховної Ради з фінансів, податків та митниці у рамках розслідування “тютюнової” схеми ухилення від податків.

Є ймовірність, що бізнес Григорія Козловського, який володіє підприємствами на заході України, може бути пов’язаний із депутатом Василем Петьовкою, котрий іноді називають “куратором контрабанди цигарок” на Закарпатті. Обидва фігурують у списку депутатів та чиновників, пов’язаних із “тютюновою” групою впливу. У минулому Петьовка висловлювався про підозрілі поставки цигарок і навіть виступав за блокування закону про захист громадського здоров’я від шкідливого впливу тютюнового диму.

Лише 2021 року рівень нелегальної торгівлі сигаретами, за даними компанії TNS Kantar, досяг 12,8%, що є історичним рекордом для України. У середньому в країні щорічно продають 6,5 мільярда цигарок без сплати акцизів, що призводить до втрати 12 мільярдів гривень державного бюджету.

Це серйозні кошти, які могли б бути використані для виплати пенсій та зарплат. Відсутність реакції влади на такі втрати вказує на наявність всередині системи чиновників, кому це вигідно.

Такі скандали також підривають репутацію України. Остання поставка цигарок до Угорщини викликала грандіозний скандал. Президент Володимир Зеленський уже втручався у ситуацію, викликавши голову Митної служби на розмову. Але питання залишаються до правоохоронних органів. ЗМІ неодноразово оприлюднили випадки контрабанди цигарок, проте схеми продовжують діяти. Це змушує сумніватися в ефективності заходів щодо боротьби з корупцією.

Розслідування справи про постачання цигарок до Угорщини може стати перевіркою для влади та показати, наскільки готова вона боротися з корупцією. При цьому потрібні не лише заяви, а й реальні дії.

Хто такий Григорій Козловський?

Григорій Козловський виділяється своєю неординарною поведінкою, яка ставить його в центр уваги. Він часто викликає скандали та провокує обговорення своїми діями. Наприклад, як депутат Львівської міськради, він не рідко з’являється там із озброєною охороною та може влаштувати скандал на засіданнях. Також він привертає увагу своїми бізнес-проектами у Львові та його околицях, включаючи футбольний клуб “Рух”, який під його керівництвом також став об’єктом скандалу.

Козловський виявляє незвичайні методи ведення бізнесу, порушуючи стандартні правила про те, що бізнес має бути прихованим та спокійним. Незважаючи на це, його основний бізнес – готелі та ресторани, успішно функціонує. Він представляє себе як готельєр та ресторатор, володіючи такими установами, як “Гранд Готель”, “Королівська пивоварня” та інші.

Хоча його бізнес-імперія знаходиться у Львові, основне джерело доходу та натхнення для Козловського знаходиться у тихих Винниках, де розташована львівська тютюнова фабрика, що належить йому вже понад двадцять років.

Григорій Козловський розпочав свою кар’єру на Львівській тютюновій фабриці ще у 1994 році після закінчення Львівського торговельно-економічного інституту. Почавши працювати там у віці 23 років, він обійняв посаду фахівця з митного оформлення, що стало відправною точкою для його вражаючої кар’єри у тютюновій індустрії.

Незважаючи на свій нинішній успіх та володіння різними підприємствами, Козловський часто розповідає про своє непросте дитинство. Він виріс у неблагополучному районі Нового Роздолу у маленькій однокімнатній квартирі та стикався з труднощами, пов’язаними з навколишнім середовищем. Його перший заробіток був пов’язаний із збиранням пляшок після вечірок у парку.

В університет Козловський вступив, залучений можливістю грати у футбол за торговельно-економічну команду. Це призвело до його вступу до інституту та отримання спеціальності з бухгалтерського обліку та аналізу.

На тютюновій фабриці він виявив себе як компетентний фахівець, особливо в галузі митного оформлення продукції, що принесло йому визнання та підвищення кар’єрними сходами. В результаті він став начальником відділу зовнішньоекономічної діяльності, що послужило відправною точкою для подальших успіхів.

Фактично відомо, що головним бухгалтером на Львівській тютюновій фабриці була теща Григорія Козловського. Її вплив, ймовірно, також сприяв його швидкій кар’єрі. Коли 1998 року американський інвестор прийняв рішення про ліквідацію підприємства, Козловський уже мав свої позиції серед керівництва тютюнових компаній Винників.

Після того, як компанія “Волиньтютюн” придбала фабрику, він був призначений менеджером з комерційних питань у створеному ТОВ “Львівська тютюнова фабрика”. Це здавалося скромною посадою, але надавало величезні можливості для людини із бізнес-потенціалом.

Хоча “Волиньтютюн” не мав досвіду у виробництві цигарок, компанія була серйозним учасником на оптовому ринку тютюнових товарів. Запуск власного виробництва сигарет зумовлювався їх стратегічними цілями, які збігаються з інтересами мафії, до якої належав Козловський.

Колишній директор тютюнової фабрики Володимир Квурт звинуватив транснаціональну компанію “Філіп Морріс” у замовленні провокаційної акції на фабриці, імовірно, з метою залякати львівських конкурентів. Ці твердження були підтверджені у львівській міліції, яка повідомила про проведення обшуків на території фабрики та виявлення контрафактних цигарок з маркою “Філіп Морріс”. Ці події, як кажуть, не могли статися безпідставно.

Тим не менш, у 2005 році Григорій Козловський, який раніше вважався бідним зятем, вже мав достатній капітал для відкриття свого ресторану “Святослав” у Винниках. Це був перший із низки ресторанних підприємств, що належали Козловському. Однак про його ресторанні починання буде розказано пізніше.

2006 року тютюновий бізнес став стикатися з труднощами через зміни в українському законодавстві, і виробництво цигарок на фабриці було припинено. Директор фабрики Володимир Квурт став секретарем Львівської міськради, а Григорій Козловський заснував свою компанію “Мега Євро Строй”, хоча її діяльність була тісно пов’язана з тютюновим бізнесом.

Одним із завдань “Мега Євро Строй” було забезпечення постачання обладнання для організації “лівих” ліній з виробництва цигарок. За даними сайту ОРД, через рік після заснування компанії вона вже займалась постачанням обладнання з-за кордону. Після виходу “Волиньтютюну” з гри, львівська фабрика налагодила зв’язки з російською “Балтійською тютюновою фабрикою” (БТФ), і спільно з ними, Козловський та його партнери запустили виробництво сигарет “Джин Лінг” у Винниках у 2007 році.

З часом фірма “Волиньтютюн” перестає згадуватись у контексті фабрики у Винниках. У 2010 році офіційно виробництвом цигарок починає займатися ТОВ “Львівська тютюнова фабрика”, власником та директором якої стає Григорій Козловський. Пізніше, у 2011 році, з’являється ще одна фірма – ТОВ “Винниківська тютюнова фабрика”, також заснована ним. Однак обидві компанії пізніше були переписані на інших власників. Незважаючи на заплутаність структури власності, справжнім господарем фабрики у Винниках і надалі залишається Григорій Козловський, чи, вірніше, люди, яких він репрезентує.

Це була дуже складна організація, і, ймовірно, нелегальна діяльність такого масштабу в українських умовах була неможлива без підтримки правоохоронних органів. Серед тих, хто “кришував” цигарковий бізнес Козловського та його компанії, були керівники УБОЗ, начальники обласної міліції та генерали із центрального апарату МВС. Кажуть, що Козловський особисто передавав великі суми гроші Віталію Захарченку, міністру внутрішніх справ, коли Янукович був президентом.

Особистий контакт з Козловським здійснював працівник УБОЗ Роман Мудь, який займався організацією каналів постачання контрабандних цигарок до Європи. За іншими даними, тютюнові аферисти співпрацювали з конвертаційними центрами, використовуючи “фірми-одноденки” для проведення псевдооперацій та забезпечення нелегального виробництва цигарок.

Суть полягала в тому, що “конверт” набував невикористаних матеріалів від тютюнової фабрики і підробляв операції через відомі фірми, таким чином організуючи приховане виробництво цигарок, які потім поширювалися в Україні та за її межами (контрабанда) за готівку.

Фактично сировина, яка була імпортована, і справді реалізована через фірми-одноденки, створювала певні перешкоди для правоохоронних органів. Протягом багатьох років діяльність злочинного сигаретного синдикату привертала увагу як медіа, так і політичних діячів України.

Геннадій Москаль, губернатор Закарпаття, виступив як один із найактивніших обвинувачів львівської “тютюнової імперії” та Григорія Козловського у контрабанді цигарок. Він явно називав винниківську фабрику основним постачальником цигарок, які нелегально переправлялися за кордон. Він також стверджував, що виявив виробників в інших регіонах України, які фальшували цигарки під маркою “Львівська тютюнова фабрика”.

Однак Козловський промовчав про інші марки сигарет, які також були предметом звинувачень. Серед фігур, відомих своєю активністю у тіньовому бізнесі, виділяється Олександр Свищев, також відомий як “Сивий”. Кажуть, що його часто бачать на тютюновій фабриці, де він веде себе не як гість, а як активний учасник процесу. селі Підберезці поблизу Винників.

Відмінність його від інших пов’язана з тим, що співпраця з Козловським була не тільки вимушеною, а й базувалася на багаторічних дружніх стосунках. Партнери також поділяють ділові інтереси в багатьох областях, включаючи готельний та ресторанний бізнес. Разом вони будують маєтки та мають спільні земельні наділи з іншими відомими особистостями у Львові, такими як депутати ЛМР Петро Адамік та Андріан Гутник. Вважається, що “Сивий” є справжнім партнером Козловського у всіх його ділових підприємствах, як у сфері тютюнового бізнесу, так і у готельно-ресторанному сегменті.

Проте, неясно, хто їх грає головну роль цьому партнерстві. Деякі джерела натякають на наявність більш впливових фігур, таких як Юра Циркуль або Юра Музикант, який, за чутками, керує справами угруповання з Лондона.

Григорій Козловський активно вкладає у готельно-ресторанний бізнес. На сьогоднішній день він володіє декількома успішними підприємствами в цій галузі, включаючи “Гранд-готель”, готельно-ресторанний комплекс “Святослав” у Винниках, ресторани “Королівська пивоварня” та “Тралі-вали”, а також популярні кав’ярні “Під синьою фляжкою” та “Кабінет”. На площі Ринок він також будує комплекс із п’яти ресторанів, який вважає “серцем Львова”. Нещодавно він придбав приміщення колишнього кінотеатру “Київ”.

Першим його кроком у цьому напрямі став відкритий у 2005 році ресторан “Святослав”. З часом цей заклад перетворився на великий відпочинковий комплекс із більш ніж 50 номерами готелю, літнім двориком, лазнею, футбольним полем та тенісним кортом.

Варто зазначити, що якщо при управлінні містом Винники мером Сергієм Уваровим (2002-2006 рр.) справи у Козловського складалися благополучно, то з приходом на посаду мера Теодора Гудзяка почалися проблеми. У 2009 році Козловський звинуватив Гудзяка в діях, що заважали розвитку готелю, і натякав на його бажання отримати хабар. Він навіть погрожував зробити все, щоб Гудзяк опинився за ґратами.

Козловський дотримався своєї обіцянки: Гудзяка було затримано і засуджено до восьми років ув’язнення. Проте пізніше апеляційний суд виправдав Гудзяка, і він повернувся на посаду мера.

На рівні місцевої політики проблеми для Козловського позаду, але зрозуміли, що йому не вистачає простору у Винниках. Час завойовувати Львів настав. Тютюновий магнат розпочав цей процес із характерним для нього стилем, супроводжуючи кожен крок гучними скандалами.

Першим об’єктом став “Гранд-готель”, який привертав увагу багатьох багатих інвесторів, починаючи від української американки Марти Федорів та львівського підприємця Геннадія Геншафта. 2011 року депутати Львівської міської ради, прикриваючись підготовкою до Євро-2012, вирішили приватизувати “Гранд-готель” та “Леополіс”. Ці торги, в яких взяв участь і Андрій Садовий, завершилися успіхом для всіх сторін.

В результаті реконструкції “Гранд-готелю” його восьмиповерховий корпус кардинально змінив вигляд Кривої Липи. За кілька років у дворі готелю почали будувати ще один восьмиповерховий корпус, який виходить на відомий туристичний проїзд. Протести громадськості не завадили завершити проект, і зараз майже все готове до відкриття.

У 2013 році виник скандал навколо будівництва “Королівської броварні”. Ресторан розташований у центрі міста та викликав обурення частини громадськості.

Якщо з будинком на вулиці Староєврейській, де бізнесмен придбав усі квартири, проблем не виникло, то з кам’яним будинком на площі Ринок виникла зовсім інша ситуація. Декілька квартир належали іншому відомому львівському підприємцю, Володимиру Креховецькому, який не схвалив активність сусіда. Це призвело до протестів мешканців будинку, які стверджували, що ресторація бездозвільно захопила підвали, та обурення громадськості, яка звинувачувала Козловського у руйнуванні пам’ятника архітектури. Новий ресторатор також розлютив міську раду, продовжуючи будівництво ще однієї будівлі у дворі будинку на вулиці Староєврейській і самостійно встановлюючи літній майданчик, посилаючись на те, що все нові будівлі були всередині двору приватизованого ним будинку.

Вхід до “Королівської пивоварні”, розташованої в цій новій будівлі, став об’єктом скандалу. Протести поступово вщухли, громадськість заспокоїлася, і ресторан продовжив роботу як ні в чому не бувало: з новою будівлею, незаконним літнім майданчиком та захопленими підвалами. Григорій Козловський вкотре усвідомив, що у Львові енергійним та нахабним все дозволено. Тому результат нового скандалу з розбудовою пам’ятника архітектури на площі Ринок, 36, можна передбачити вже зараз, незважаючи на всі зусилля правоохоронців, чиновників та організацій щодо збереження пам’яток.

Козловський любить пожартувати зі своїх противників, заявляючи, що його роботи цілком законні і що він має “всі документи, крім довідки від гінеколога”. Він навіть запропонував встановити гігантський акваріум із морською водою та акулами. Кафе управляється ТОВ “Унія”, де Козловський нещодавно володів 96% компанії.

Минулого року його ім’я зникло зі списків власників цієї компанії у Держреєстрі, але його вплив залишився. Одним із цікавих випадків придбання майна у центрі Львова є історія приватизації кінотеатру “Київ” на проспекті Шевченка. Козловський купив ці приміщення площею близько 836 кв. м без конкурсу за близько 8,1 млн. грн. У процесі власники вирішили переглянути ситуацію та організували дві судові справи.

Одна із справ стосувалася визнання приватизації об’єкта незаконного та скасування відповідного визначення міськради. Друга справа була про розірвання договору купівлі-продажу кінотеатру. Проте Козловський знову довів свою вправність. Поки справа перебувала на розгляді у суді, він здійснив операцію щодо зміни власника кінотеатру. У результаті наступного дня після отримання свідоцтва на право власності кінотеатру діяльність підприємства була припинена, а власником став Євген Лобов. Це не перший випадок, коли Козловський використовує Лобова для таких угод. Попередній випадок був із приватизацією іншого підприємства роком раніше.

Однак, на думку юристів, виконати це рішення практично неможливо, оскільки ТОВ “Кінокомплекс-Київ” вже не є власником приміщень кінотеатру. Козловський також не залишив поза увагою “неправильну” позицію міського управління комунального майна. У травні наступного року на сайті Львівської міськради було зареєстровано петицію про звільнення керівника управління Інни Свистун, подану адвокатом Григорія Козловського Олексієм Резником, який представляє його інтереси у судових справах щодо придбання об’єктів комунальної нерухомості.

Козловський відкрито заявив, що він ініціював цю петицію, виступаючи на засіданні комісії, яка її розглядає. Він прагнув “потопити” Інну Свистун, яка є важливим гравцем у команді Садового та очолює фракцію “Самопомочі” в обласній раді, але не домігся свого.

Григорій Козловський у стінах Львівської міськради

Григорій Козловський вперше спробував себе у політиці 2003 року, ставши депутатом Львівської міськради. Його обрання було пов’язане із сумною смертю Андрія Можаровського, обраного у Винниках. Козловський представляв “Партію Регіонів”, але не виділявся особливо у роботі міськради часів Буняка. З того часу він брав участь у виборах з різними партійними прапорами, не пропускаючи жодних, але не завжди успішних. 2015 року йому вдалося стати депутатом міської ради Львова, представляючи іншу політичну силу.

Депутатом Козловський став уже як член партії “Блок Петра Порошенка “Солідарність”. Його вибір політичної партії був скоріше прагматичним, ніж прихильним до певних ідеалів, що характерно для більшості бізнесменів. Цього разу в міськраді Козловський привертає увагу не лише своєю активністю, а й епатажністю. , а також суворими озброєними охоронцями з “Титану”, які постійно супроводжують його.

Ставлення до нього варіюється від поваги до зневаги. Його кандидатура навіть розглядалася на посаду секретаря ради, але викликала невдоволення частини депутатів через його відсутність дипломатичності та зайву емоційність у висловлюваннях, особливо на адресу мера Львова та його фракції.

Козловський часто виходить за рамки ввічливості у спілкуванні з опонентами, іноді навіть використовуючи нецензурну лайку та погрози. Він висловлює свої думки відверто і без фільтрації, що може викликати роздратування та нерозуміння.

Щодо своїх політичних амбіцій, Козловський висловлюється стримано, наголошуючи, що колись мріяв про народне депутатство, але тепер не бажає ставати таким, як нинішні депутати Верховної Ради.

Нині Григорію Козловському та у його рідних Винниках живеться добре. Минули неприємності з мером Гудзяком давно позаду, а після того, як Сергій Уваров завершив свою другу каденцію міського голови, його місце зайняв давній бізнес-союзник Володимир Квурт. Тепер захист у рідному місті забезпечений надійно. Козловський продовжує контролювати цигарковий бізнес та розвивати проект “Святослав”.

Найбільший інтерес місцевих жителів викликають успіхи місцевої футбольної команди Рух, в якій грає син Козловського. Цей клуб, який колись був аматорським, тепер впевнено просувається до другого дивізіону українського футболу. Однак Козловський додає у футбол нотку епатажу. У вересні Федерація футболу України наклала заборону на відвідування матчів команди президенту “Руху” на рік після його агресивного візиту до суддівської кімнати під час програного матчу Кубка України.

Козловський висловив свою думку про ситуацію у своєму стилі: “Якщо федерація не може контролювати цю чорну форму, люди самі візьмуться за справу і поставлять їх на місце”. Він також не чужий “понтам”. У другій лізі “Руха” вже пограли колишні зірки національних команд, такі як Олександр Алієв та Максим Шацьких, і були чутки про можливий приїзд Артема Мілевського.

Схильність до “понтам” й у самого Козловського. Наприклад, він любить похвалитися курткою, яка, за його словами, коштувала кількадесят тисяч євро. На свій день народження до “Святослава” він запросив легендарного музиканта Томаса Андерса з дуету “Сучасний Розмовляти”.

Що сьогодні?

Винниківська тютюнова фабрика вимагає від ДБР та ОГП розібратися зі свавіллям БЕБ та захистити їх «білий бізнес».

Дуже цікава вимога, враховуючи що саме Винниківська тютюнова фабрика контролює 75% ринка виробництва нелегальних сигарет для Duty Free.

Фабрика Козловського не “білий національний виробник”, а позорисько країни, яке має зникнути якнайшвидше в повоєнній Україні.

І да, якщо і вимагати від ДБР та ОГП щось в контексті цієї фабрики, то лише встановлення обставин створення Винниківською тютюновою фабрикою монополії на контрабанду сигарет в ЄС.

Від початку вторгнення Росії, певні контролюючі кордон структури, дивним чином, дозволяли тютюновим контрабандистам вивозити лише сигарети цієї фабрики, за таксою 20$ з ящика.

Всім іншим нелегальним виробникам сигарет в Україні така діяльність була заборонена.

Давайте попросимо ДБР та ОГП розібратися в питанні, а хто ж там збирав по 20$ з контрабанди Compliment, Lifa та Marvel і з ким Козловський та Свищев домовилися про таку монополію.

Українська Верховна Рада вчора прийняла важливий законопроєкт №11084, який відомий як "клуб білого бізнесу". Цей законопроєкт отримав значну увагу громадськості через важливу поправку, залишену у тексті. Відповідно до цієї поправки, уряд зобов'язаний надати підприємствам з особливого переліку можливість додатково забронювати до 25% своїх працівників, які мають військовий обов'язок. Ця ініціатива призначена для підтримки військових зобов'язань та забезпечення їхнього розміщення на роботі під час виконання службових обов'язків.

Цю інформацію підтверджує порівняльна таблиця на сторінці законопроєкту. Ініціатором закону є голова Комітету Верховної Ради з фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев від партії “Слуга народу”. Закон передбачає створення окремого переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства, які отримають певні переваги в податковому адмініструванні під час воєнного стану.

Поправка №391, що передбачала додаткове бронювання співробітників, спочатку не знайшла підтримки серед депутатів, але пізніше стало відомо, що це була помилка, і вона залишилася в тексті законопроєкту під номером №392.

Згідно з урахованою поправкою Данила Гетманцева, уряд рекомендує зміни до Порядку бронювання військовозобов’язаних для компаній, що входять до переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства, а саме до 25% їх працівників.

Законопроєкт про “клуб білого бізнесу” також підтримав голова Комітету Данило Гетманцев, який зазначив необхідність створення цього переліку для забезпечення ефективного податкового адміністрування.

Для проведення комплексного аналізу та відпрацювання діяльності комунальних підприємств Чернігівської області крім державного аудиту та залучення СБУ, також були залучені Антимонопольний комітет України та Прокуратура Чернігівської області. Ці заходи спрямовані на забезпечення ефективного функціонування та виявлення можливих порушень законодавства в сфері комунальних послуг, що надаються мешканцям області.

В розпорядження редакції нашого видання документи, що свідчать про цікавість правоохоронних органів до порушень під час проведення тендерів Управлінням капітального будівництва Чернігівської ОДА в 2019 році.

Нагадуємо, в саме в той період область очолював Олександр Мисник, який наразі займає посаду директора Державного підприємства “Агентство місцевих доріг Чернігівської області”, та займає сусідній кабінет з Ярославом Слєсаренко. За повідомленням новинного порталу NENKA ІНФО, Олександр Мисник тільки за період 2023-2024 року отримав “відкатів” на 69 млн.грн., а Ярослав Слєсаренко ходить на допити в СБУ в рамках відкритої кримінальної справи про корупцію.

Стосовно тендерів 2019 року, рішенням Антимонопольного комітету України N° 60/100-р/к визнано, що ТОВ «Н.Сіверський Шляховик» та ТОВ «Лідс Трейд» (попередня назва – ТОВ «Дітел») вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у тендерній процедурі закупівлі.

Чернігівською обласною прокуратурою встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави у бюджетній сфері щодо визнання недійсним договору N13 про закупівлю товарів за державні кошти, укладеного між Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації тa ТОВ «Н.-Сіверський Шляховик», як таких, що суперечать інтересам держави та суспільства.

У контексті сучасних дискусій у Верховній Раді України народний депутат Олександр Федієнко висловив ідею про можливість впровадження системи забронювання працівників на підприємствах. Згідно з його висловленими поглядами, певні підприємства зможуть мати можливість резервувати від половини до всіх своїх працівників. Ця пропозиція спрямована на створення нового механізму регулювання працевлаштування та управління ресурсами на ринку праці. Відповідно до концепції, компанії матимуть можливість забезпечити собі стабільну кадрову базу через систему бронювання працівників, що в свою чергу може вплинути на зниження оборотності персоналу та покращення умов праці. Такий підхід може виявитися перспективним для ринкових учасників, адже він сприятиме більш ефективному використанню робочих ресурсів та плануванню кадрової політики заздалегідь. Однак важливо враховувати потенційні виклики та нюанси імплементації такої системи, такі як захист прав працівників та забезпечення прозорості та справедливості у виборі кандидатів для роботи.

Підприємства, які визнані критично важливими за економічними критеріями або ті, що надають послуги Збройним силам України, можуть забронювати від 50% до 100% своїх працівників, повідомив народний депутат Олександр Федієнко.

Для цього, каже нардеп, необхідно пройти певну процедуру і отримати відповідні документи. Він додав, що адміністрації та профільні міністерства активно обробляють такі заявки на бронювання працівників.

Щодо законопроекту про економічне бронювання, Федієнко повідомив, що Верховна Рада ще не досягла навіть стартового етапу, не кажучи вже про фінішну пряму. За словами нардепа, зараз тривають численні дискусії та дебати щодо моделі економічного бронювання.

Генштаб та Збройні сили мають одну позицію, тоді як представники економічного сектору – іншу. Як каже Федієнко, у Верховній Раді розуміють, що з одного боку потрібно оновлювати склад Збройних сил, а з іншого – враховувати чисельність працівників тих підприємств, які працюють офіційно.

При цьому народний обранець наголосив, що Збройні сили утримуються за рахунок коштів українських платників податків, і це не можуть бути кошти іншої країни. Тобто, відзначив Федієнко, Верховній Раді необхідно знайти баланс інтересів, щоб не зруйнувати економіку шляхом вимивання робочих кадрів, що може призвести до недостатнього забезпечення ЗСУ.

Втім, з іншого боку, потрібно створити механізми, щоб працівники нелегальних підприємств почувалися некомфортно, додав політик.

Звіти аналітиків громадської організації "Чесно" розкривають потенційні можливості для значних економічних заощаджень, які держава могла б здійснити протягом тривалого періоду повномасштабної війни, якби народні обранці виявляли вищий рівень відповідальності у своїй діяльності. За аналізами експертів, оптимізація видатків та ефективне використання ресурсів можуть призвести до значного скорочення витрат, що становитиме істотний ресурс для підтримки економіки та соціальних програм у складний період кризи.

Так із держбюджету пішло майже 65 млн гривень на компенсацію за оренду житла в столиці для народних депутатів, включно з тими, які впродовж воєнних 2022-2024 років декларували сотні тисяч у валюті готівкою, нові автомобілі, ювелірні прикраси, одяг та аксесуари люксових брендів і навіть тих, хто має квартиру в Києві.

За даними в деклараціях, зі 160 нардепів, які отримували компенсації за останні два роки, щонайменше 54 мають накопичення понад 100 тис. доларів.

Найбільший відсоток нардепів, які отримали компенсацію за житло, серед «Слуг народу», які отримали більше відшкодувань, ніж нардепи всіх інших фракцій і груп разом узяті.

Протягом 2022-2023 років на оренду житла для слуг щорічно йшло по 20 млн гривень з бюджету, а за перші чотири місяці 2024 року ця сума вже майже сягнула 5 млн гривень.

І якраз максимально допустиму суму житлових компенсацій обирали саме заможні «слуги», зокрема Богдан Торохтій, Артем Кунаєв, Олег Воронько, Степан Чернявський, Ігор Негулевський, Ігор Фріс, Орест Саламаха, Олександр Горобець та інші.

Наприклад, «слуга» Олександр Кабанов, чия дружина володіє квартирою в Києві площею 164,7 кв. м і який має право на безоплатне в ній проживання, за перші чотири місяці 2024 року взяв 56 тис. гривень із бюджету на оренду житла.

Прикметно, що найменше грошей на житло просили нардепи з груп ПЗЖМ і «Відновлення України» (які раніше разом входили до ОПЗЖ) та від «Батьківщини».

Загалом зелена влада використовує будь-які можливості вкрасти по максимуму, навіть попри війну, а ОП використовує компенсації за житло як варіант конвертів своїм депутатам.

НАТО продовжує активно розробляти мережу "сухопутних коридорів", спрямованих на забезпечення оперативного переміщення американських військ та важливого військового обладнання до потенційно гарячих точок у разі спалаху великомасштабної наземної війни з Росією. Ці нові стратегічні логістичні маршрути, вироблені альянсом, мають на меті забезпечити ефективну реакцію на будь-які можливі загрози та відстоювати територіальну цілісність країн-членів. Особлива увага приділяється забезпеченню можливості швидко реагувати на будь-які спроби агресії, зокрема у напрямку Одеси, щоб захистити стратегічно важливі регіони та запобігти можливому наступу з боку російських військ.

Як повідомляє The Telegraph, існуючі плани НАТО передбачають, що американські війська висаджуються в голландських портах перед посадкою на поїзди, які перевозять їх через Німеччину і далі до Польщі. Подібні плани існують для транспортування сил з турецьких та грецьких портів через Болгарію та Румунію, щоб досягти східного флангу альянсу.

За повідомленням наших джерел, у НАТО також є план швидкого реагування, у разі спроби наступу армії РФ на Одесу, яка має важливе стратегічне значення. У цьому випадку, альянс не залишить Україну, а скористається трасою Леова-Бумбета через територію Молдови, для оперативного втручання.

Нагадаємо, будівництво дороги Леова-Бумбета розпочалося восени 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Трасса Леова-Бумбета є підїздною до КПП на кордоні з Румунією, яка є країною-членом НАТО