Політика

У Держдумі РФ знову лунають погрози ескалації війни проти України

Спікер Державної думи Російської Федерації В’ячеслав Володін виступив із гучною заявою про нібито готовність російських парламентарів вимагати застосування так званої «зброї відплати» проти України вже найближчим часом. Його слова пролунали публічно в контексті обговорення подальшого перебігу війни, яку Москва офіційно продовжує називати «спеціальною військовою операцією».

За твердженням Володіна, значна частина депутатського корпусу наполягає на використанні «більш потужних засобів ураження» з метою досягнення військово-політичних цілей Кремля. Подібна риторика вкотре демонструє прагнення російської влади до ескалації конфлікту та посилення тиску, насамперед на цивільне населення України, що викликає серйозне занепокоєння міжнародної спільноти.

Він заявив, що депутати нібито вимагають “жорсткішої відповіді” та використання “зброї відплати”, не уточнюючи, про які саме види озброєння йдеться.

Нові погрози Володін пов’язав із відмовою президента України Володимира Зеленського приїхати до Москви. За словами спікера Держдуми, через це на Україну “вже з наступного тижня” чекають “нові проблеми”.

Заяви російської влади пролунали на тлі прогнозів різкого похолодання в Україні. За оцінками синоптиків, у період з 1 по 3 лютого температура повітря в більшості регіонів може знизитися до –20…–27 градусів, а місцями — до –30 градусів.

Раніше повідомлялося, що 29 січня президент США Дональд Трамп звернувся до Володимира Путіна з проханням утриматися від ударів по Києву та інших українських містах протягом тижня.

Також напередодні президент Володимир Зеленський заявив, що питання припинення ударів по енергетичній інфраструктурі обговорювалося під час тристоронніх переговорів України, США та Росії в Абу-Дабі 23–24 січня.

Після цього в Кремлі повідомили, що Росія погодилася не завдавати ударів по українській енергетиці лише до 1 лютого.

Небезпечна пригода в Києві: п’яний водій Porsche відкрив стрілянину після ДТП

У Києві сталася надзвичайно небезпечна дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Porsche, водій якого перебував у стані алкогольного сп’яніння. За інформацією поліції, подія відбулася в одному зі столичних районів і викликала серйозне занепокоєння серед місцевих мешканців.

За попередніми даними, інцидент почався зі зіткнення Porsche з автомобілем ВАЗ. Після первинного удару водій спорткара не зупинився, а продовжив рух, пошкодивши ще кілька транспортних засобів, що перебували поруч. Ситуація на дорозі швидко загострилася, і конфлікт між учасниками ДТП переріс у небезпечну стрілянину, яка могла призвести до серйозних травм або навіть загибелі людей.

Свідки розповідають, що водій поводився агресивно: він ударив пасажирку одного з автомобілів. Коли за жінку заступилися очевидці, чоловік дістав травматичну зброю та здійснив кілька пострілів у бік людей.

Унаслідок стрілянини щонайменше один чоловік отримав поранення. Його госпіталізували медики.

Правоохоронці оперативно затримали нападника. Наразі вирішується питання щодо повідомлення йому про підозру та обрання запобіжного заходу. За скоєне фігуранту може загрожувати до семи років позбавлення волі.

Обставини події та результати експертизи на стан сп’яніння встановлюються.

29 січня — Лаврентіїв день: пам’ять святого Лаврентія Києво-Печерського, традиції та народні застереження

29 січня за новим церковним календарем православні віряни вшановують святого Лаврентія Києво-Печерського — подвижника, затворника та цілителя, ім’я якого тісно пов’язане з турботою про здоров’я людини. У народі його вважають особливим покровителем зору та тілесного й духовного зцілення, а сам день отримав назву Лаврентіїв і здавна мав особливе значення.

Святий Лаврентій жив у Києво-Печерській лаврі та прославився суворим аскетичним життям, постійною молитвою й милосердям. За церковними переказами, Господь наділив його даром зцілення, і до подвижника зверталися люди з різними хворобами. Найчастіше його ім’я пов’язували з допомогою при недугах очей, а також із захистом від злих сил і пристріту. Віруючі просили святого про збереження зору, фізичне здоров’я та внутрішній спокій.

Разом із Лаврентієм цього дня також згадують перенесення мощей священномученика Ігнатія Богоносця, мучеників Романа, Якова, Філофея, Сильвана, диякона Мокія та інших святих.

За юліанським, або старим стилем, 29 січня вшановують чесні вериги апостола Петра.

У народі Лаврентіїв день вважали непростим і навіть тривожним. Існувало повір’я, що саме в цей період активізується нечиста сила, тому господарі намагалися захистити оселю. Зранку по кутах дому встромляли гілочки чортополоху або інших колючих рослин, які мали оберігати від зла.

День також називали «жіночим». Вважалося, що жінки та дівчата можуть принести в дім удачу і спокій, тому їм радили більше відпочивати й не братися за важку фізичну працю або рукоділля.

Серед добрих традицій — приготування домашньої їжі, зокрема пиріжків із капустою та рибних страв. За прикметами, це сприяє миру, злагоді та взаєморозумінню в родині.

Водночас існували й заборони. Церква закликає утримуватися від брехні, сварок, заздрості, лихослів’я та відмови в допомозі іншим. У народі вірили, що конфлікти, розпочаті цього дня, можуть затягнутися надовго. Також не радили плакати, аби «не проливати сльози весь рік».

Особливу увагу наші предки приділяли погодним прикметам. Вважалося, що дощ 29 січня віщує вологий рік, сильний вітер — часті опади, червонуватий Місяць — негоду. Якщо дрова погано розгоряються або сіно відволожніло — чекали відлиги чи снігу. А морозний день, навпаки, обіцяв спекотний серпень.

Україна наполягає на реальних гарантіях безпеки та відкидає формальні обіцянки без механізмів захисту

Україна не розглядає можливість погодження на гарантії безпеки, які не передбачають чітких, практичних і обов’язкових механізмів стримування повторної російської агресії. Про це заявила посол України в НАТО Альона Гетманчук, підкресливши, що українське суспільство та держава зробили глибокі висновки з попереднього досвіду міжнародних домовленостей.

За словами дипломатки, після років війни та порушення взятих на себе зобов’язань з боку Росії в Україні сформувалося критичне ставлення до будь-яких декларативних або політично зручних формулювань. Гарантії, які не містять чітко прописаних зобов’язань партнерів, інструментів реагування та відповідальності за їх недотримання, більше не сприймаються як надійна основа для миру.

Гетманчук підкреслила, що українці не збираються приймати ще одну «безглузду» пропозицію, навіть якщо вона буде подана під виглядом привабливих гарантій. На її переконання, досвід війни зробив українське суспільство значно жорсткішим у питаннях безпеки та відповідальності партнерів.

На цьому тлі в Європі завершується розробка планів зі створення сил швидкого реагування, які могли б бути задіяні у разі порушення Росією умов припинення вогню. Передбачається залучення європейських підрозділів і техніки, розміщених як в Україні, так і за її межами, а також участь українських збройних сил.

Водночас обговорення того, за яких умов ці сили можуть бути задіяні, все ще тривають. Один із варіантів передбачає, що Україна реагуватиме першою у разі порушення домовленостей, після чого до дій можуть долучатися європейські підрозділи, а підтримка з боку США розглядатиметься як фінальний елемент стримування.

Очікувалося, що президент України Володимир Зеленський зможе підписати відповідну угоду під час зустрічі з Дональдом Трампом на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Однак після цього американські представники, за інформацією західних медіа, змінили підхід до переговорного процесу.

Нові вимоги Вашингтона фактично означають, що Київ може бути змушений погодитися на мирну угоду, яка допускає територіальні поступки на сході України паралельно з будь-якими домовленостями про безпеку. Саме ця позиція викликала занепокоєння серед європейських чиновників, які побоюються, що відмова від чітких гарантій може бути використана як інструмент тиску на Україну.

Водночас українські джерела наголошують, що не розглядають дії США як пряму спробу змусити Київ погодитися на передачу територій. У Києві це радше сприймають як прагнення прискорити переговори після перших прямих контактів між українськими та російськими представниками, які відбулися минулого тижня в Абу-Дабі.

Попри це, питання територіальних поступок залишається ключовою перешкодою для виходу з переговорного глухого кута. Станом на зараз жодна зі сторін не демонструє готовності змінити свою позицію з цього питання.

Верховна Рада розглядає законопроекти про суд присяжних

На зустрічі Комітетів Верховної Ради з правової політики та правоохоронної діяльності розглянули важливі законопроекти, спрямовані на впровадження інституту суду присяжних в українській правовій системі. Цю інформацію розкрив народний депутат Владлен Неклюдов, який вважає такий крок не лише актуальним, але й необхідним для забезпечення справедливості та довіри до судової системи.

Згідно з запропонованими законопроектами, українські суди матимуть можливість залучати громадян до участі у судових засіданнях як присяжних. Це стане важливим кроком у напрямку зміцнення демократії та підвищення рівня судової незалежності. Суд присяжних дозволить залучити представників громадськості до процесу прийняття правосудних рішень, що, у свою чергу, сприятиме більш об'єктивному і справедливому судочинству.

Впровадження інституту суду присяжних може стати ефективним засобом боротьби з корупцією та впливом неправомірних впливів у судові процеси. За словами Неклюдова, це також сприятиме збільшенню довіри громадян до судової системи та підвищенню рівня її легітимності.

Зазначимо, що питання введення суду присяжних в Україні розглядалося протягом довгого часу. Проте, лише зараз воно набуває конкретних форм та отримує активну підтримку з боку парламентських комітетів. Це свідчить про поступовий розвиток української правової системи у напрямку вдосконалення та гармонізації з міжнародними стандартами правосуддя.

Обговорення, проведене під керівництвом депутатів, мало назву “Обговорення законопроектів на запровадження суду присяжних в Україні”.

Нагадаємо, у жовтні 2020 року Кабмін представив до Верховної Ради законопроекти №4190 та №4191, спрямовані на впровадження класичної моделі суду присяжних в Україні. Ці проекти були розроблені Міністерством юстиції. Їх включили до порядку денного у листопаді 2020 року, але подальші дії з ними були затягнуті.

Згідно із даними “Судово-юридичної газети”, на засіданні комітетів обговорювалися законопроекти 2709-1 та 2710-1 від 16 січня 2020 року (ініціатор – народний депутат Сергій Власенко), а також 3843, 3844, 3845 від 14 липня 2020 року (ініціатори – народні депутати Павло Фролов, Ігор Фріс, Федір Веніславський та Павло Павліш).

“Це важлива тема! Реалізація конституційного права громадян на участь у правосудді, і ця реформа має бути реалізована, щоб кожен громадянин міг взяти участь у правосудді і зрозуміти, що це означає в реальному житті!” – підкреслив Неклюдов.

До розгляду присутніх долучилися представники Вищої ради правосуддя, Ради суддів України, Державної судової адміністрації, Національної школи суддів, громадських організацій, міжнародних проектів допомоги (зокрема Агентства США з міжнародного розвитку USAID), судді, адвокати, прокурори, науковці та міжнародні експерти.

Виступили голова Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас, голова Комітету ВРУ з питань правової політики Денис Маслов, заступник Міністра юстиції України Олександр Банчук та інші представники.

Раніше вже проводились експертні обговорення теми “Суд присяжних: участь громадян як механізм підвищення довіри до правосуддя”, які були розроблені Коаліцією РПР за підтримки USAID. Учасники засідання були ознайомлені з результатами цих обговорень.

“У підсумку ми домовилися про наступні кроки з впровадження зареєстрованих у Верховній Раді України законопроектів на введення суду присяжних”, – повідомив Владлен Неклюдов.

Звідки планується взяти фінансування на запровадження повноцінного суду присяжних та чи планують такі зміни запроваджувати саме під час воєнного стану – наразі невідомо.

Вадима Сухаревського призначено командувачем новостворених Сил безпілотних систем ЗСУ

Міністр оборони Рустем Умєров удосконалює військову стратегію та структуру Збройних сил України, визначаючи Вадима Сухаревського на посаді командувача Сил безпілотних систем. Цей крок підкреслює не лише важливість розвитку та впровадження новітніх технологій у військовій сфері, а й зазначає наростаючу роль безпілотних систем у сучасних військових операціях.

Вадим Сухаревський, зі своїм великим досвідом та експертизою в області безпілотних технологій, очолює цей стратегічно важливий напрямок, спрямовуючи зусилля на розвиток, вдосконалення та ефективне використання безпілотних систем для забезпечення безпеки та обороноздатності країни.

Призначення Вадима Сухаревського є важливим кроком вперед у забезпеченні військової готовності та захисту національних інтересів України в умовах сучасних геополітичних викликів та загроз. Його лідерські якості та здібності дозволять ефективно використовувати потенціал безпілотних систем для реалізації оборонних стратегій та завдань, що стоять перед країною.

Про це повідомили в Генеральному штабі ЗСУ.

10 лютого Сухаревського було призначено одним із заступників новопризначеного головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського. Він мав відповідати за напрямок безпілотних систем і розвиток застосування дронів.

6 лютого президент Володимир Зеленський доручив опрацювати питання створення у структурі ЗСУ окремого роду сил — Сил безпілотних систем. Їх мета — нарощування спроможностей ЗСУ у використанні безпілотних та роботизованих повітряних, морських і наземних систем, а також забезпечення готовності до їх застосування за призначенням.

Сухаревський зазначив, що формування Сил безпілотних систем дозволить поліпшити підготовку пілотів дронів та їх ротацію на фронті.

Вадим Сухаревський (позивний «Борсук») родом із Закарпаття. Він служив у 80-й окремій аеромобільній бригаді (нині десантно-штурмовій), а також був командиром 503-го ОБМП, дислокованого в Маріуполі.

Згодом Сухаревський став начальником штабу 35-ї окремої бригади морської піхоти та командиром 59-ї окремої мотопіхотної бригади, яка після початку широкомасштабного вторгнення виконувала бойові завдання на Миколаївщині та Херсонщині.

У 2004 році Сухаревський став наймолодшим українським миротворцем у складі Миротворчої місії в Іраку. Там він взяв участь у битві за місто Ель-Кут.

Його також називають офіцером, який у 2014 році здійснив перший постріл по російських загарбниках на неоголошеній війні. 13 квітня 2014 року біля села Семенівка, неподалік тоді окупованого Слов’янська, він взяв участь у першому бою з окупантами, порушивши наказ про невідкриття вогню.

Після цього він долучався до оборони Луганського аеропорту, визволення Слов’янська і Георгіївки, та рейду українських військових для розмежування підконтрольної Україні території та захоплених окупантами земель.

Як кум Єрмака Микола Тищенко привласнював кошти з банківських карток заможних американців

В розпорядженні нашої редакції з'явилися документи, що безперечно підтверджують причетність Миколи Тищенка до складних та злочинних дій щодо шахрайства з картковими рахунками громадян США. Ці дії спричинили серйозні втрати та збитки для американських громадян, оскільки були вкрадені кошти з їх банківських рахунків без їхнього відома та згоди. Ця злочинна схема виявилася ретельно спланованою та виконаною спільно з хакерською групою з Російської Федерації, що вказує на серйозну міжнародну спрямованість злочинців. Навіть після повномасштабного вторгнення та виявлення їхньої діяльності, шахраї не припинили своїх злочинних дій, продовжуючи втягувати невинних людей у свої павутинні маніпуляції та обман.

Микола Тищенко відомий український ресторатор, політик та кум керівника ОП Андрія Єрмака має неоднозначну репутацію та кримінальне минуле. Але, як виявилось, діяльність Миколи Тищенко може бути цікава не тільки українським правоохоронцям, але й детективам Федерального бюро розслідувань США (FBI). Адже саме Микола Тищенко організував схему крадіжки коштів американських громадян з їх банківських рахунків.

Про це повідомляє редакція сайту 360UA NEWS

За нашою інформацією, хакери з РФ в координації з Миколою Тищенко крали кошти з рахунків громадян США. Кошти переводились на БО “Благодійний фонд “Український реконструкційний фонд”, керівником якого була Ірина Лещинська, дружина Виктора Лещинського.

Наразі, згідно даних системи YouControl деректором та власником БО “Український реконструкційний фонд”, являється Костюк Павло Миколайович. Але журналісти нашого видання знайшли два матеріали на сайті Depo.ua, де зазначається, що керівником благодійного фонду станом на травень 2022 року була саме Ірина Лещинська. Більше того, опубліковані фото роботи фонду, на яких присутній також Віктор Лещинський.

З матеріалами сайту Depo.ua, які підтверджують зв’язок Ірини та Віктора Лещинських з БО “Український реконструкційний фонд” можна ознайомитись за посиланням ТУТ і ТУТ.

Наразі Ірина Лещинська являється керівником благодійного фонду імені Віктора Лещинсько: БО “Благодійний Фонд Віктора Лещинського”. При цьому варто відзначити, що Віктора Лещинського знають як помічника народного депутата Михайла Лаби, який в свою чергу являється людиною Миколи Тищенко.

Зв’язка “Тищенко-Лаба-Лещинський” уже попадала в гучні скандали корупційного характеру. До прикладу, значний резонанс викликав кейс “ремонту моста в Ужгороді за 50 мільйонів гривень”, про що багато писали місцеві та всеукраїнські ЗМІ. Також в в пошуковій системі системі Google можна знайти багато спільних фото, які показують, тісну співпрацю між фігурантами.

Вищевказані особи: Микола Тищенко, Михайло Лаба та Віктор Лещинський, організатором у яких, за інформацією наших джерел, був безпосередньо Микола Тищенко, з метою приховування проведення “незаконних” фінансових операцій 20.05.2022 року створили Товариство “Український реконструкційний фонд” (код 44770305) та, перебуваючи у змові з громадянами РФ (хакерами), за допомогою схеми так званого “СКАМА”, обманювали громадян США, тим самим привласнюючи собі грошові кошти.

Надалі, громадяни рф, підконтрольні Миколі Тищенку та Михайлу Лабі, шляхом обману, заволодівали грошовими коштами громадян США та легалізовували їх за допомогою “ДОНАТІВ” на “Український реконструкторський фонд”, за умови, що вищевказаний фонд під час отримання коштів, надсилає назад 50% вже так званих “чистих грошей” у криптовалюті громадянам Російської Федерації.

Як докази викладеної схеми, публікуємо декілька скріншотів

Особа під нікнеймом @divinedoom81 оплачувала 50% від вкрадених у громадян США та відмитих в Україні через БО “Український реконструкторський фонд” коштів хакерам, громадянам Російської Федерації.

На цьому фото (лівий бік фото) вказані справжні банківські картки громадян США (IP адреси – територія США). При бажанні правоохоронні органи України можуть надіслати запит FBI, та отримати підтвердження, що з цих карток було вкрадено грошові кошти.

Щоб простежити подальший рух вкрадених у громадян США коштів, достатньо розкрити рахунки “Українського Реконструкційного Фонду”, щоб побачити рух грошових коштів (донатів, що надходять з території Сполучених Штатів Америки).

Разом з тим, не виключено що вкрадені з карткових рахунків кошти могли також легалізуватись через інші благодійні фонди, створені під дані цілі.

Мустафа Найєм вирішив покинути свою посаду на фоні повного краху енергетичної сфери

Мустафа Найєм, керівник Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури, нещодавно поділився важливою новиною на своїй сторінці у Facebook. У своєму оголошенні він повідомив про своє рішення звільнитися з посади голови агентства. Цей крок, очевидно, викликаний серією обставин, які вплинули на його роботу та призвели до важких вирішень.

Завдяки своїй роботі та здібностям, Мустафа Найєм відзначився як видатний лідер, присвятивши себе розвитку та покращенню інфраструктури країни. Його внесок у цю сферу залишиться надовго в пам'яті і буде оцінений суспільством. Відзначимо, що його рішення звільнитися є важким і вимагає великої мужності та розуміння ситуації.

Попри відхід з посади, впевнено можна стверджувати, що Мустафа Найєм продовжить бути активним учасником суспільного життя та долучить свої зусилля до подальшого розвитку країни. Його досвід та знання залишаються важливими ресурсами для України, і його внесок у будь-які справи буде надзвичайно цінним. Нехай цей крок стане новим початком для нього і відкриє нові можливості та перспективи.

“Я покидаю посаду голови Агентства відновлення. Рішення прийняв особисто через системні перешкоди, що перешкоджають ефективному виконанню моїх обов’язків”, – заявив Найєм. Чиновник стверджує, що команда агентства вже з листопада 2023 року стикається з постійним опором і штучними перешкодами. Зокрема, відмову прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля участі у Конференції з відновлення України в Берліні він також відніс до важливих причин свого рішення.

“Я усвідомлюю обмеженість ресурсів і важливість військових витрат. Але скасування коштів на утримання інфраструктури неминуче позначиться насамперед на стані доріг оборонного значення і, як наслідок, на всій військовій логістиці. Якщо це не зміниться, наступного сезону на нас чекає ускладнення військової логістики і експорту продукції”, – додав він. Серед інших причин своєї відставки Найєм вказав на скасування бюджету на проекти з відновлення і утримання доріг, бюрократію, несвоєчасну оплату роботи підрядників і значне зменшення зарплати працівників агентства.

“З початку року уряд значно скоротив заробітну плату співробітникам – більшій частині працівників було зменшено до 68% зарплати. Це було зроблено навмисно, щоб в агентстві не залишилося професіоналів та мотивованих працівників”, – зауважив він. У своєму пості Найєм також зазначив досягнення агентства за останній час. За його словами, незважаючи на усі перешкоди, агентство не провалило жодного проекту протягом часу війни, не зупинило жодного військового вантажу та жодного евакуаційного маршруту.

“Наразі агентство координує роботу 353 будівельних майданчиків з відновлення по всій країні. Це найскладніша робота в моєму житті… За рік нам вдалося відновити майже 1,3 тис. км автошляхів та 330 мостів після деокупації постраждалих регіонів”, – підкреслив чиновник. Однак слід відзначити, що, незважаючи на значні бюджети, захист енергетичної інфраструктури повністю провалено.

Доза від ДОЗу – як посіпаки Богатирьової намагаються перетворити солдат ЗСУ на наркозалежних

Четвертий рік війни з російським агресором став ще складнішим для України. Там, де здавалося, що перемога на фронті наближається, з’являються нові виклики в самому тилу. На жаль, в такий самий час, коли військові здобутки виглядають обнадійливо, з’являється тінь на роботу власного суспільства. Структура, пов’язана з колишньою очільницею МОЗ Раїсою Богатирьовою, стає причиною для побоювань. Департамент Охорони Здоров’я (ДОЗ), що раніше був невідомим, тепер виявляється підконтрольним особам, які можуть використовувати його для своїх корисливих цілей.

Структура головним завданням якої стає легалізація наркобізнесу під маскою медичної допомоги пораненим.

Навіть у страшному сні ніхто не міг уявити, що таке можливо! Під маскою налагодженні співпраці створити в самому серці армії паразита – структуру яка за ідеєю мала б допомогти, а насправді займається цілеспрямованою диверсією проти ЗСУ!

Фактичною диверсією, яка створить умови для продажу для армії з шаленою накруткою наркотичних речовин. При чому офіційно з усіма дозволами.

Життя і здоров’я людини, а також її безпека в Україні визнані найвищою соціальною цінністю, і конституційний обов’язок держави – захищати життя людини (ст. ст. 3, 27 Конституції України), а право на охорону здоров’я та медичну допомогу є конституційним правом людини, і держава зобов’язана створити умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування (ст. 49 Конституції України).

Виконання зазначеного конституційного обов’язку держави та створення умов для захисту права людини на безпечні життя й здоров’я нерозривно пов’язані з регулюванням суспільних відносин з обігу лікарських засобів, в тому числі препаратів, що які містять у своєму складі наркотичні речовини.

Звичайно складно відмовити важко пораненому у препараті який може припинити його страждання, принаймні на деякий час. Але вибачте, які можуть бути наслідки такого милосердя?

З огляду на шкідливі властивості наркотичних лікарських засобів, їх неконтрольований обіг становить вкрай серйозну загрозу для здоров’я поранених, і це ще не кажучи про наслідки використання таких препаратів.

Через це, одним із перших міжнародних договорів, який набув чинності невдовзі після проголошення незалежності України, – є Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, згідно з яким Україна зобов’язалася визначити порушення у сфері обігу наркотичних лікарських засобів як тяжкі, що виразилось у змісті розділу ХІІІ Кримінального кодексу України та специфічному правовому регулюванні відносин з обігу наркотичних лікарських засобів.

Тому сьогодні будь-яка господарська діяльність, пов’язана з обігом наркотичних лікарських засобів в Україні підлягає ліцензуванню.

Зокрема законом № 60/95-ВР (ст. 6) впроваджено дієву систему заходів контролю за здійсненням такої діяльності.

Але закон № 60/95-ВР не визначає специфіки обігу наркотичних лікарських засобів військових частинах Збройних Сил України, інших військових формування чи закладах охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України.

Саме цим вирішили скористатись представники російської наркомафії, які запропонували впровадження в національному законодавстві спрощення заходів контролю за обігом наркотичних лікарських засобів, та виключення певних вимог до окремих ліцензіатів – військових частин ЗСУ, та інших військових формувань чи закладів охорони здоров’я в системі МО України.

Це стосується препаратів:

Метоклопрамід

Моксифлоксацин

Налоксон

Ондансетрон

Парацетамол

Транексамова кислота

Фентаніл

Атропін

Натрію хлорид 0,9%

Збалансовані кристалоїди

Гіпертонічний розчин натрію хлорид

Епінефрин

Дексаметазон

Діазепам / Мідазолам

Дифенгідрамін / Хлоропірамін

Ертапенем / Цефазолін

Кальцію хлорид / глюконат

Кетамін

Лідокаїн

Мелоксикам

Користуючись тим, що через майже цілковите обмежання контролю за обігом наркотичних лікарських засобів на передовій, а також той факт, що в умовах бойових дій значно ускладнене, або фактично неможливе дотримання основних заходів контролю за обігом наркотичних лікарських засобів, фармкомпанії планують значно збільшити поставки таких препаратів армії. Рекомендуючи, практикуючим на фронті медпрацівникам, використовувати найбільш шкідливі (та найбільш коштовні) наркотичні засоби, навіть якщо існують альтернативні лікарські засоби, які за стандартами медичної допомоги можуть, можуть бути “замінниками” наркотичних лікарських засобів.

Зокрема ДОЗ Сухороквої, яка фактично є посіпакою Богатирьової, планує дозволити використовувати наркотики (підконтрольні речовини) людям які не мають медичної освіти.

Бойовим та старшим бойовим медикам – які проходять курс 31 день по розширеному такмеду, дозволять фактично безконтрольно використовувати препарати кетаміну так і фентанілу. Буквально на прохання наркозалежних солдат ЗСУ, а не через необхідність.

І вони це будуть робити. Бо медпрацівників будуть заохочувати преміями за популяризацію препаратів, обіг яких повинен бути під пильним контролем, через величезну шкідливість наркотичних препаратів. І це вже не кажучи побічні шкідливі ефекти, коли пацієнт після лікування стає наркозалежним.

При тому всьому, зберігання, транспортування та використання таких препаратів пропонують дозволити навіть особам які не мають належної фахової освіти та навичок.

Зрозуміло, що завдяки цим заходам фармацевти значно підвищать свої статки, але чи це співпадає з метою Медичної служби МО? Чи повинна вона забезпечувати прибутки комерційним компаніям, перетворюючи армію на наркозалежних?

Але й це все не все.

Вишенькою на торті є вартість такої програми популяризації для українських громадян, бо саме вони заплатять за антидержавну диверсію ДОЗ.

Так ось. На всі лікарські засоби гранична (максимальна)націнка становить 10%, але постанова КМУ №955 “Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби та медичні вироби” від 17 жовтня 2008 року знімає обмеження по націнці на наркотичні лікарські засоби.

Відповідно постачальники даних лікарських засобів користуються цим, відповідно націнка складає понад 400-700%.

А виходячи з того що фактичним монополістом в даній сфері є ЗТ “Здоров’я”, м. Харків, компанія Раїси Богатирьової, весь менеджмент якої зараз знаходиться на Росії, завданням Сухорукової стає знищення всіх конкурентів і визначення переможцем по всім тендерам ЗТ “Здоров’я”.

Чи є альтернатива рішенню ДОЗ?

Так – звичайно!

Ненаркотичні анальгетики (неопіоїдні анальгетики, анальгетики-антипіретики, нестероїдні протизапальні засоби) — лікарські засоби, що здійснюють болезаспокійливу дію поряд із протизапальною та жарознижувальною та пригнічують агрегацію тромбоцитів.

Вони не спричиняють фізичної й психічної залежності, ейфорії, не пригнічують дихання.

Фармакологічні ефекти ненаркотичних анальгетиків переважно пов’язані зі зворотним блокуванням ферменту ЦОГ та блокуванням синтезу медіаторів болю, запалення й лихоманки — простагландинів.

Окрім наркотичних і ненаркотичних анальгетиків, для лікування больового синдрому використовують лікарські засоби інших груп, що здатні впливати на нейрогенний біль — ад’ювантні анальгетики.

Як ви розумієте, всі ці рішення не цікавлять очільницю ДОЗ, бо не через це створювали її департамент паразит на тлі Медичної Служби МО.

Але й це ще не все!

Зрозуміло, що вся ця оборудка з ДОЗ, як органом який лобіює інтереси офіційної наркомафії не тільки збагатить українських ескобарів, а й спричинить суттєвий важкий удар по ЗСУ. Через цю свідомо сплановану та скоординовану диверсію ми можемо втратити країну, через розлад в армії.

Якщо ж цього якимось чудрм не відбудеться, то при всій цинічності цієї оборудки, в неї є ще і післявоєнна історія.

Богатирьова, Сухорукова та інші “ескобари”, і після війни будуть і надалі шалено збагачуватись за рахунок створення цілої програми по контролю та підтримки наркозалежних ветеранів.

Так само як і з метадоном сьогодні, планується створення по Україні мережі державних “притонів” – кабінетів довіри, де за гроші платників податків, з шаленими накрутками “підсаджені” завдяки інструкціям ДОЗ на важкі наркотики, наркозалежні ветерани будуть безкоштовно отримувати фентаніл та мефедрон.

Уявляете скільки таким чином зароблять наші “ескобари”?

Офіційно, з усіма дозволами та ліцензіяма, Богатирьова і компанія стануть державним наркокартелем з шаленими оборотами. І платити за цей злочин, за винищення українського народу будемо ми.

Враховуючи викладене, просимо керівника Міністерства Оборони зупинити цю свідому диверсію проти армії. Спрощення заходів контролю за обігом наркотичних лікарських засобів апріорі матиме більший негативний ефект, ніж нестиме користі як окремо для Збройних Сил України, так і в цілому для українського суспільства.

Необхідно відмовитись від ідеї дозволити використання наркотичних препаратів безвідповідальним особам, зберегти до розповсюдження та зберігання наркотичних препаратів такі самі умови як і для цивільних.

Провести аудит препаратів які пропонуються для використання, замінивши особливо шкідливі, чи такі, використання яких мають дуже погані наслідки, альтернативними.

Медична служба МО повинна охороняти здоров’я наших солдат та надавати належну, необхідну медичну допомогу, і ніщо інше.

В пріоритеті МС МО повинно бути здоров’я наших захисників, а не збагачення російських корупціонерів, готових йти на наймерзенніші злочини аби набити собі кишені.

Верховна Рада розробляє законопроєкт для боротьби з дезертирством у ЗСУ

У робочих кабінетах Верховної Ради України активно обговорюється новий законопроєкт, що спрямований на активну боротьбу з проблемою дезертирства у Збройних Силах України (ЗСУ). Цей ініціативний крок відображає прагнення держави до вдосконалення системи військової дисципліни та підвищення морально-психологічного клімату серед військовослужбовців.

Однією з ключових пропозицій у цьому законопроєкті є зміна підходу до покарання бійців, які здійснили самовільне залишення військової частини. Зокрема, пропонується відмовитися від накладання тюремного строку на військовослужбовців, які добровільно повернулися до своєї військової частини до завершення розслідування. Такий підхід передбачає більш гуманне ставлення до військовослужбовців і може стимулювати їх до власної ініціативи щодо врегулювання ситуацій, пов'язаних із залишенням військової служби.

Необхідно визнати, що цей законопроєкт відображає розуміння складності сучасних умов бойових дій та важливість підтримки військового персоналу в умовах стресу та небезпеки. Його прийняття може сприяти покращенню дисципліни та внутрішньої стабільності в Збройних Силах, а також зміцненню їхньої бойової готовності та ефективності виконання поставлених завдань.

Зазначений законопроєкт є важливим кроком у напрямку модернізації військового законодавства та підвищення його відповідності сучасним вимогам міжнародного гуманітарного права. Його ухвалення стане важливим досягненням на шляху до створення сучасних, гнучких та гуманних механізмів управління військовими силами України.

Відповідний законопроєкт вже розміщено на сайті Верховної Ради. Серед ініціаторів закону – відомі депутати від “Слуги народу”: Федір Веніславський, Сергій Іонушас, Олександр Бакумов, Мар’яна Безугла, Юрій Здебський та інші. Це свідчить про високі шанси на ухвалення документа.

За даними законопроєкту, лише за січень-квітень 2024 року було відкрито понад 10,5 тисяч кримінальних справ щодо СЗЧ і понад 7 тисяч – за дезертирство. Чинне кримінальне законодавство не передбачає можливості звільнення військовослужбовців від кримінальної відповідальності за перше вчинення таких правопорушень, навіть за умови щирого каяття та бажання повернутися до служби. Відсутність таких положень не дозволяє військовослужбовцям продовжити захист суверенітету і територіальної цілісності України від агресії РФ.

Законопроєкт пропонує змінити цю ситуацію. Якщо злочин (СЗЧ чи дезертирство) вчинено вперше, а до закінчення розслідування людина добровільно повернеться до частини, її звільнять від кримінальної відповідальності.

Проблема дезертирства є значущою для України. Офіційні дані свідчать про десятки тисяч кримінальних проваджень щодо СЗЧ та дезертирства. Держава змушена вдаватися до заохочувальних заходів, таких як звільнення від відповідальності у випадку каяття та повернення до частини.

Причини, через які деякі українці залишають місця служби, включають хронічну перевтому, психологічні проблеми, відсутність чітких критеріїв та строків демобілізації, а також випадки примусової мобілізації з фізичним тиском на особу.