Політика

29 січня — Лаврентіїв день: пам’ять святого Лаврентія Києво-Печерського, традиції та народні застереження

29 січня за новим церковним календарем православні віряни вшановують святого Лаврентія Києво-Печерського — подвижника, затворника та цілителя, ім’я якого тісно пов’язане з турботою про здоров’я людини. У народі його вважають особливим покровителем зору та тілесного й духовного зцілення, а сам день отримав назву Лаврентіїв і здавна мав особливе значення.

Святий Лаврентій жив у Києво-Печерській лаврі та прославився суворим аскетичним життям, постійною молитвою й милосердям. За церковними переказами, Господь наділив його даром зцілення, і до подвижника зверталися люди з різними хворобами. Найчастіше його ім’я пов’язували з допомогою при недугах очей, а також із захистом від злих сил і пристріту. Віруючі просили святого про збереження зору, фізичне здоров’я та внутрішній спокій.

Разом із Лаврентієм цього дня також згадують перенесення мощей священномученика Ігнатія Богоносця, мучеників Романа, Якова, Філофея, Сильвана, диякона Мокія та інших святих.

За юліанським, або старим стилем, 29 січня вшановують чесні вериги апостола Петра.

У народі Лаврентіїв день вважали непростим і навіть тривожним. Існувало повір’я, що саме в цей період активізується нечиста сила, тому господарі намагалися захистити оселю. Зранку по кутах дому встромляли гілочки чортополоху або інших колючих рослин, які мали оберігати від зла.

День також називали «жіночим». Вважалося, що жінки та дівчата можуть принести в дім удачу і спокій, тому їм радили більше відпочивати й не братися за важку фізичну працю або рукоділля.

Серед добрих традицій — приготування домашньої їжі, зокрема пиріжків із капустою та рибних страв. За прикметами, це сприяє миру, злагоді та взаєморозумінню в родині.

Водночас існували й заборони. Церква закликає утримуватися від брехні, сварок, заздрості, лихослів’я та відмови в допомозі іншим. У народі вірили, що конфлікти, розпочаті цього дня, можуть затягнутися надовго. Також не радили плакати, аби «не проливати сльози весь рік».

Особливу увагу наші предки приділяли погодним прикметам. Вважалося, що дощ 29 січня віщує вологий рік, сильний вітер — часті опади, червонуватий Місяць — негоду. Якщо дрова погано розгоряються або сіно відволожніло — чекали відлиги чи снігу. А морозний день, навпаки, обіцяв спекотний серпень.

Україна наполягає на реальних гарантіях безпеки та відкидає формальні обіцянки без механізмів захисту

Україна не розглядає можливість погодження на гарантії безпеки, які не передбачають чітких, практичних і обов’язкових механізмів стримування повторної російської агресії. Про це заявила посол України в НАТО Альона Гетманчук, підкресливши, що українське суспільство та держава зробили глибокі висновки з попереднього досвіду міжнародних домовленостей.

За словами дипломатки, після років війни та порушення взятих на себе зобов’язань з боку Росії в Україні сформувалося критичне ставлення до будь-яких декларативних або політично зручних формулювань. Гарантії, які не містять чітко прописаних зобов’язань партнерів, інструментів реагування та відповідальності за їх недотримання, більше не сприймаються як надійна основа для миру.

Гетманчук підкреслила, що українці не збираються приймати ще одну «безглузду» пропозицію, навіть якщо вона буде подана під виглядом привабливих гарантій. На її переконання, досвід війни зробив українське суспільство значно жорсткішим у питаннях безпеки та відповідальності партнерів.

На цьому тлі в Європі завершується розробка планів зі створення сил швидкого реагування, які могли б бути задіяні у разі порушення Росією умов припинення вогню. Передбачається залучення європейських підрозділів і техніки, розміщених як в Україні, так і за її межами, а також участь українських збройних сил.

Водночас обговорення того, за яких умов ці сили можуть бути задіяні, все ще тривають. Один із варіантів передбачає, що Україна реагуватиме першою у разі порушення домовленостей, після чого до дій можуть долучатися європейські підрозділи, а підтримка з боку США розглядатиметься як фінальний елемент стримування.

Очікувалося, що президент України Володимир Зеленський зможе підписати відповідну угоду під час зустрічі з Дональдом Трампом на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Однак після цього американські представники, за інформацією західних медіа, змінили підхід до переговорного процесу.

Нові вимоги Вашингтона фактично означають, що Київ може бути змушений погодитися на мирну угоду, яка допускає територіальні поступки на сході України паралельно з будь-якими домовленостями про безпеку. Саме ця позиція викликала занепокоєння серед європейських чиновників, які побоюються, що відмова від чітких гарантій може бути використана як інструмент тиску на Україну.

Водночас українські джерела наголошують, що не розглядають дії США як пряму спробу змусити Київ погодитися на передачу територій. У Києві це радше сприймають як прагнення прискорити переговори після перших прямих контактів між українськими та російськими представниками, які відбулися минулого тижня в Абу-Дабі.

Попри це, питання територіальних поступок залишається ключовою перешкодою для виходу з переговорного глухого кута. Станом на зараз жодна зі сторін не демонструє готовності змінити свою позицію з цього питання.

Лаврентіїв день: пам’ять святого Лаврентія Києво-Печерського та народні традиції

29 січня за новим церковним календарем православні християни вшановують пам’ять святого Лаврентія Києво-Печерського — затворника, подвижника та цілителя, ім’я якого міцно пов’язане з духовним і тілесним здоров’ям. У народній свідомості він відомий насамперед як покровитель зору, а сам день отримав назву Лаврентіїв і супроводжується численними звичаями, прикметами та пересторогами.

Святий Лаврентій жив у Києво-Печерській лаврі та обрав шлях затворництва — усамітненого служіння Богові через молитву, піст і духовну працю. За церковними переказами, він мав особливий дар зцілення. Люди приходили до нього з різними недугами, особливо зі хворобами очей, і отримували допомогу завдяки його молитвам та глибокій вірі. Саме тому образ святого Лаврентія з часом став символом світлого погляду — як у буквальному, так і в духовному сенсі.

Разом із Лаврентієм цього дня також згадують перенесення мощей священномученика Ігнатія Богоносця, мучеників Романа, Якова, Філофея, Сильвана, диякона Мокія та інших святих.

За юліанським, або старим стилем, 29 січня вшановують чесні вериги апостола Петра.

У народі Лаврентіїв день вважали непростим і навіть тривожним. Існувало повір’я, що саме в цей період активізується нечиста сила, тому господарі намагалися захистити оселю. Зранку по кутах дому встромляли гілочки чортополоху або інших колючих рослин, які мали оберігати від зла.

День також називали «жіночим». Вважалося, що жінки та дівчата можуть принести в дім удачу і спокій, тому їм радили більше відпочивати й не братися за важку фізичну працю або рукоділля.

Серед добрих традицій — приготування домашньої їжі, зокрема пиріжків із капустою та рибних страв. За прикметами, це сприяє миру, злагоді та взаєморозумінню в родині.

Водночас існували й заборони. Церква закликає утримуватися від брехні, сварок, заздрості, лихослів’я та відмови в допомозі іншим. У народі вірили, що конфлікти, розпочаті цього дня, можуть затягнутися надовго. Також не радили плакати, аби «не проливати сльози весь рік».

Особливу увагу наші предки приділяли погодним прикметам. Вважалося, що дощ 29 січня віщує вологий рік, сильний вітер — часті опади, червонуватий Місяць — негоду. Якщо дрова погано розгоряються або сіно відволожніло — чекали відлиги чи снігу. А морозний день, навпаки, обіцяв спекотний серпень.

Аналітики ISW: реальні вимоги Росії значно ширші за Донбас і суперечать заявам Кремля Заходу

Територіальні та політичні апетити Російської Федерації виходять далеко за межі окупованих районів Донбасу, попри намагання Кремля подавати іншу картину західній аудиторії. Про це йдеться в аналітичному звіті Інституту вивчення війни (ISW) станом на 27 січня, у якому детально проаналізовано публічні заяви російського керівництва та їхню реальну риторику всередині країни.

Аналітики звертають увагу на системну розбіжність між сигналами, які Москва адресує міжнародним партнерам, і меседжами, що транслюються у внутрішньому інформаційному просторі Росії. Для Заходу звучать формулювання про «переговори», «компроміси» та нібито обмежені цілі війни, тоді як для внутрішньої аудиторії російські посадовці значно частіше озвучують максималістські вимоги та виправдовують подальшу ескалацію.

У звіті зазначається, що російське військове керівництво неодноразово згадувало Харківську, Сумську та Дніпропетровську області як потенційні зони розширення контролю. Це, на думку аналітиків, свідчить про значно ширші територіальні амбіції, ніж ті, які Росія декларує у переговорах або заявах для Заходу.

Окрім територіальних вимог, Росія висуває і стратегічні політичні умови. Йдеться не лише про Україну, а й про зміну безпекової архітектури в Європі. Російські посадовці публічно заявляють, що будь-яке мирне врегулювання має усунути так звані «корінні причини» війни, під якими Москва традиційно розуміє існування НАТО, підтримку України з боку Заходу та нинішню українську владу.

Аналітики наголошують, що ці вимоги фактично відтворюють позицію Росії зразка 2021–2022 років. Серед них — обмеження або повне припинення розширення НАТО, повернення Альянсу до кордонів 1997 року, а також політична трансформація України шляхом заміни демократично обраного уряду на режим, лояльний до Кремля.

У звіті також аналізуються публікації російських державних і ультранаціоналістичних медіа. Вони прямо вказують, що навіть можливе виведення українських військ із Донбасу розглядається лише як проміжний етап. Далі Росія планує реалізацію інших вимог, зокрема так званих «денацифікації» та «демілітаризації», які фактично означають повну втрату Україною суверенітету.

Аналітики Інституту вивчення війни дійшли висновку, що заяви російських посадовців для внутрішньої аудиторії чітко демонструють: Москва не задовольниться обмеженим або компромісним мирним врегулюванням. Стратегічною метою Росії залишається не часткове припинення бойових дій, а повна політична та військова капітуляція України.

Визначено новий термін для звільнення міністрів: рішення відкладено на наступний тиждень

Учора, вечір 22 квітня, в урочистих залах Верховної Ради відбулася дуже важлива нарада, організована керівництвом фракції “Слуга народу”. Головна тема обговорення — можливі кадрові зміни у вищих ешелонах державного управління. Нарада, на якій присутній був сам Президент України Володимир Зеленський, сприяла виробленню рішень щодо майбутнього керівництва різними міністерствами. Головним моментом стало відкладення прийняття рішення про ці кадрові зміни на наступний тиждень. У цьому ж сеансі був присутній прем’єр-міністр Денис Шмигаль, який, здається, залишиться на своїй посаді, незважаючи на розгортаються зміни. Проте, поки що, відомі лише кілька імен, які потенційно можуть залишити свої посади в уряді. Один із представників фракції прокоментував: “Це дуже складна ситуація. Спроба замінити когось піднімає питання щодо інших. Наразі нічого не вирішено, рішення було відкладено ще на тиждень”. Зараз же Президент України разом із своїм оточенням активно працює над вирішенням інших кадрових питань, включаючи заміну генерального прокурора. Велика ймовірність, що голову Одеської обласної адміністрації Олега Кіпера можуть призначити на цю посаду. Крім цього, Президент звільнив двох заступників глави Офісу Президента, що свідчить про його рішучість впроваджувати зміни до кінця свого терміну.

З наради у Верховній Раді, яка відбулася 22 квітня, видно, що питання кадрових змін у владі викликає значний інтерес серед політичних коліг. Вирішення щодо можливої зміни керівництва міністерствами було відкладено на тиждень. Це свідчить про складність ситуації та необхідність ретельного обговорення. Згадується також про плани заміни генерального прокурора та звільнення певних посадовців. Висновок: політична сфера України перебуває у процесі активних змін, а рішення щодо кадрових питань у владі вимагає ретельного та уважного підходу.

Еліта на колесах: Розквіт ринку преміум-автомобілів в Україні

За перші місяці поточного року автомобільний ринок України продовжує радувати своїм жвавим зростанням, особливо у сегменті преміум автомобілів. Згідно з повідомленням асоціації "Укравтопром", продажі легкових авто преміум класу зросли на 2% порівняно з аналогічним періодом минулого року, досягнувши позначки понад 2800 нових одиниць. Найбільш популярними брендами в цьому сегменті залишаються BMW, Lexus і Audi.

Курйозно, що половина усіх елітних автомобілів була придбана жителями трьох ключових регіонів країни – Києва, Дніпропетровської та Одеської областей. Загалом же продажі легкових автомобілів взагалі зростають шаленими темпами, збільшившись на 49% і досягнувши цифри в 16 660 одиниць.

Не зважаючи на загальне збільшення в обсязах продажів, варто відзначити зниження частки преміальних автомобілів на ринку з 25% до 17%. Українці все ще вірять в якість та надійність автомобілів Toyota, які залишаються лідерами за популярністю серед автолюбителів країни.

Цей тренд свідчить про поступове зростання інтересу споживачів до автомобілів вищого класу, що може бути пов'язано як із зростанням економічного рівня країни, так і з розширенням асортименту преміальних моделей, доступних на ринку України.

Згідно з аналізом ситуації на автомобільному ринку України, можна зробити наступні висновки:

• Преміальні автомобілі продовжують збирати популярність серед українських споживачів, що свідчить про поступове підвищення економічного рівня країни.

• Бренди, такі як BMW, Lexus і Audi, залишаються лідерами у сегменті преміум автомобілів.

• Жителі Києва, Дніпропетровської та Одеської областей виявляють особливий інтерес до преміальних авто, що може бути пов'язане з їх вищим рівнем доходу та статусом.

• Загальний обсяг продажів легкових автомобілів в Україні значно зросли, що може свідчити про покращення економічної ситуації в країні.

• Незважаючи на збільшення загального обсягу продажів, частка преміальних автомобілів на ринку зменшилася, що може бути пов'язане з розширенням асортименту доступних моделей інших брендів та зміною у споживчих уподобаннях.

Ці висновки підкреслюють не лише тенденції на ринку автомобілів України, а й ширший контекст економічного розвитку країни та уподобань споживачів.

Зеленський розповідає про український страх перед Росією та політизацію жертв: перспективи та виклики

Президент України Володимир Зеленський висловив свої важливі та вагомі спостереження стосовно страху, який відчувають країни Заходу перед Росією, та процесу політизації українських жертв у відносинах з Москвою. Його заява має велике значення, оскільки відображає не лише складність політичної ситуації у регіоні, а й відносини сил між Україною та Росією, які є ключовими для стабільності та миру у Європі.

Зазначені слова Зеленського стають відображенням глибокого розуміння складнощів, з якими стикаються країни Заходу у контексті відсутності належної реакції на агресивну політику Росії та її втручання у внутрішні справи України. Президент підкреслив, що існує нерівність у підходах до різних конфліктів, що відображається у діях та реакціях світових лідерів.

Зеленський особливо акцентував увагу на недоліках у підходах країн Заходу до українського конфлікту, порівнюючи їхню реакцію на ситуацію з подіями навколо Ізраїлю та Ірану. Він наголосив на тому, що незалежно від різниці в обставинах, усі країни мають однаковий моральний зобов'язання допомагати тим, хто потребує захисту та підтримки.

Позиція Зеленського щодо цього питання є значущою та важливою, оскільки вона спонукає до обговорення не лише конкретної ситуації в Україні, а й загальних принципів міжнародних відносин та солідарності між державами. Його слова стимулюють до подальшого пошуку шляхів вирішення конфлікту та підтримки українського суверенітету та територіальної цілісності.

• Заява Президента України Володимира Зеленського стосовно страху країн Заходу перед Росією та політизації українських жертв відображає важливі аспекти міжнародних відносин та виклики, з якими стикається Україна.

• Слова Зеленського підкреслюють нерівність у підходах світових лідерів до різних конфліктів та наділення політичного характеру українських жертв.

• Президент України акцентує на потребі спільної міжнародної дії та підтримки української держави в умовах її територіальної цілісності та суверенітету.

• Висловлені Зеленським занепокоєння та виклики спонукають до подальшого обговорення та пошуку конструктивних рішень для зміцнення міжнародної безпеки та стабільності у регіоні.

Україна у зустрічі з відомчим викликом: Зеленський розповів про готовність до літнього наступу Росії

Володимир Зеленський у своїй останній заяві підкреслив надзвичайну важливість готовності України до можливого літнього наступу Росії. Згідно з його прогнозом, до 1 червня Росія може мобілізувати значну кількість військових – аж 300 000, з метою розпочати наступ на фронті. Проте, Зеленський підкреслив, що Україна готова до цього виклику та очікує на відповідну зброю.

У своїй заяві президент також наголосив на планах Росії захопити Часів-Яр до 9 травня, що є серйозним викликом для національної безпеки. Варто відзначити, що РФ відкидає будь-які спекуляції щодо оголошення мобілізації протягом найближчих місяців, а також намагається спростувати плани щодо захоплення Часів-Яр.

Згідно з останніми звітами, НАТО також висловлює сумніви щодо інтенцій Кремля оголосити мобілізацію. Щодо планів захоплення Часів-Яр до 9 травня в РФ також не було офіційних заяв.

Аналізуючи поточну ситуацію та темпи руху російських військ, можна припустити, що виконання таких планів малоймовірне, якщо тільки ЗСУ не здійснять виведення з міста самостійно, що, звичайно ж, є малоймовірним, оскільки Часів-Яр є ключовим пунктом української оборони на півночі Донецької області.

У висновках до цієї статті можна зазначити наступне:

• Готовність України до можливого літнього наступу Росії є високою, зокрема, у контексті мобілізації та забезпечення військової техніки та зброї.

• Заяви Володимира Зеленського щодо прогнозованого наступу Росії та можливого захоплення стратегічних об'єктів підкреслюють серйозність ситуації та необхідність підвищеної готовності.

• Відсутність офіційних заяв з боку РФ щодо мобілізації та захоплення конкретних територій свідчить про можливий рівень дипломатичних та інформаційних маніпуляцій.

• Згаданий у статті Часів-Яр є важливим пунктом української оборони, тому

Трансформація служби: Валерій Залужний у Міністерстві закордонних справ від військового до дипломатичного шляху

Після закінчення своєї каденції на посаді головнокомандувача Збройних Сил України, генерал Валерій Залужний вирішив розширити свої горизонти та відправитися на нову стезю в Міністерство закордонних справ України. Цей крок був анонсований Олегом Шарпом, представником президента України, Володимира Зеленського. Після короткострокової відпустки, Залужний приступив до обов’язкового стажування у МЗС, з отриманою згодою від британської сторони. Водночас, розпочато формування кадрового складу амбасади з акцентом на експертів у галузі військово-технічного співробітництва. Не тільки Оглядач впевнений, але і Володимир Зеленський висловив впевненість у тому, що Залужний повернеться до України та зіграє важливу роль у відбудові країни. Згідно з Указом від 8 лютого 2024 року, Валерій Залужний підписав документ про свою відставку з посади головнокомандувача ЗСУ. У березні того ж року, його призначено на посаду посланця в Великій Британії. Про це стало відомо з заяви Володимира Зеленського 7 березня. Глава держави також підтвердив надсилання запиту на попереднє погодження кандидатури Залужного на посаду Надзвичайного та Повноважного Посла України в Сполученому Королівстві та Північній Ірландії. Необхідно зазначити, що міністр оборони України, Рустем Умєров, офіційно підтвердив звільнення Залужного з посади головнокомандувача Збройних сил, наголосивши на необхідності нових підходів та стратегій у 2024 році.

У висновку можна зазначити, що перехід Валерія Залужного з військової до дипломатичної служби відображає новітні тенденції української політики та важливість розширення горизонтів для досягнення стратегічних цілей країни. Його призначення на посаду посланця в Великій Британії свідчить про довіру та визнання його досвіду та кваліфікації в управлінні та міжнародних відносинах. Такий крок також відзначає важливість військово-дипломатичного співробітництва в умовах глобальних викликів та нестабільності. Залужний має потенціал стати ефективним мостом між Україною та Великою Британією, сприяючи розвитку стратегічного партнерства та підтримці міжнародної безпеки і стабільності.

Президент Зеленський закликає до посилення збройних потужностей України: обговорення про зброю дальньої дії та ППО на порядку денному

Президент Зеленський наголосив на критичності швидкої доставки американської допомоги для України, зазначивши, що будь-яке затягнення може призвести до серйозних втрат. Коментуючи розблокування асигнувань на Збройні Сили України в Конгресі, він підкреслив, що час — це ключовий фактор у цьому питанні. У відповідь на запитання NBC News щодо впливу цієї допомоги на хід війни, Зеленський зауважив, що все залежатиме від швидкості отримання зброї на місцях. Якщо цей процес затягнеться, втрати для України можуть бути надзвичайно великими, включаючи людські життя та військову техніку.

Президент підкреслив необхідність отримання зброї дальньої дії та протиповітряної оборони, оскільки наявна зброя не завжди вистачає для ведення ефективних операцій. За його словами, наразі на Україні є можливість стабілізувати ситуацію та набути перевагу над противником, але для цього необхідно оперативно отримати необхідні засоби боротьби. Україні дійсно потрібні нові системи озброєння, які забезпечать її здатність діяти на великі відстані та ефективно захищатися від повітряних загроз.

У висновку можна сказати, що заяви президента Зеленського щодо необхідності швидкої доставки американської допомоги для України підкреслюють серйозність ситуації з безпекою країни. Наголос на необхідності отримання зброї дальньої дії та протиповітряної оборони свідчить про постійну готовність України до відстоювання своїх інтересів. Відсутність цієї допомоги може призвести до серйозних втрат у військовій сфері та загрожує безпеці країни в цілому. Тому важливо, щоб усі необхідні заходи були прийняті та виконані оперативно для забезпечення національної безпеки та стабільності.