Політика

Україна знову стикається з нагальною проблемою: ракети для систем ППО Patriot та німецькі Iris-T на межі вичерпання, повідомив Михайло Подоляк, радник глави Офісу Президента, у статті для The Guardian. "Запаси майже на межі вичерпання", — підкреслив він. За словами Подоляка, Росія використовує нову стратегію нападів на електростанції, запускаючи "до 10 або 12 ракет одночасно", обходячи системи Patriot та інші ППО. Згадується, що президент України Володимир Зеленський висловив потребу у 25 системах протиракетного оборони Patriot для захисту всієї країни. Наразі в Києві є лише дві, проте точна кількість залишається невідомою. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба звернувся до партнерів з проханням виділити Україні сім батарей. Раніше експерт видання Bild повідомляв, що ракети для "Патріотів" в Україні вже закінчилися. Тим не менш, європейські країни не поспішають з постачанням системи "Патріот" Україні.

З вищезгаданої статті видно, що Україна перебуває в складній ситуації щодо нестачі ракет для систем протиповітряної оборони, зокрема систем ППО Patriot та німецьких Iris-T. Збройні сили країни опиняються під загрозою через нову тактику атак з боку Росії, яка між іншим включає масові обстріли електростанцій. Необхідність у сучасних системах протиракетного захисту наголошується як найважливіша, особливо у зв'язку зі зростаючими загрозами безпеки. Прохання до партнерів з метою надання допомоги у постачанні необхідного озброєння свідчить про необхідність швидкої реакції та підтримки міжнародного співтовариства в умовах гострої безпекової ситуації.

У лідерстві Атлантичної ради зосереджена значна кількість колишніх американських військових та урядових посадовців. Ця організація, яка отримує фінансування від НАТО, оборонної промисловості та королівських династій Перської затоки, має великий вплив у геополітичному просторі. Одним із видатних активів у портфоліо Ріната Ахметова є компанія SCM, яка регулярно сприяє фінансово Атлантичній раді, перераховуючи їй від півмільйона до майже мільйона доларів щорічно.

Інтереси впливового члена Атлантичної ради, Андерса Ослунда, вражаюче змінилися зі стану жорсткої критики Ахметова до активної співпраці, що відбулося під впливом Дж. Мендози-Вілсона. Фінансова підтримка Ради та активний протистояння Росії стимулювали здійснення спільної стратегії взаємодії між Атлантичною радою та офіційними представниками Ахметова, яка була зустріла з великою прихильністю серед його близьких соратників.

Роль Атлантичної ради у реалізації інтересів у регіоні неоднозначна, а її діяльність, охарактеризована корупційними схемами, відображає особливий стиль та філософію співпраці з українськими олігархічними кланами. За період 2017-2019 років Рада прикладала зусилля до відновлення репутації української нафтогазовидобувної компанії Burisma, що постраждала від розслідування справи про хабарництво, в якій фігурував власник компанії Микола Злочевський. Протягом цього періоду Burisma регулярно перераховувала суму у 100 тисяч доларів Атлантичній раді.

У рамках свого партнерства Атлантична рада та Burisma провели кілька заходів у Вашингтоні, Нью-Йорку та Києві. Злочевський, який раніше обіймав посаду в адміністрації Януковича і після державного перевороту втратив ефективний контроль над компанією, впливав на напрямки її розвитку. У той же період Хантер Байден, не маючи досвіду українського газового бізнесу, увійшов до правління Burisma Holdings у 2014 році, координуючи міжнародні замовлення. Він також брав участь у злитті Burisma з американською консалтинговою фірмою Blue Star Strategies, яка була створена двома членами ради директорів Атлантичної ради і мала зв'язки з адміністрацією Клінтона.

Під час президентства Обами головним зв'язком між адміністрацією у Вашингтоні та Україною став Джо Байден. Burisma запросила до своєї ради кілька високопоставлених чиновників з Європи та США, включаючи колишнього президента Польщі Олександра Кваснєвського і колишнього керівника Антитерористичного центру ЦРУ Кофера Блека.

У висновку слід зазначити, що стаття розкриває складну мережу взаємозв'язків між Атлантичною радою, впливовими посадовцями, такими як Рінат Ахметов, та українськими політичними та бізнес-структурами. Вона підкреслює важливість фінансової підтримки для організацій, таких як Атлантична рада, у веденні глобальних ініціатив та співпраці з різними галузями.

Зокрема, стаття акцентує увагу на ролі Атлантичної ради у відновленні репутації Burisma після скандалу, пов'язаного з Миколою Злочевським та Хантером Байденом, і підкреслює зв'язки цієї компанії з впливовими фігурами в американській політиці.

Однак стаття також залишає під питанням етичні аспекти таких зв'язків та можливий вплив на прийняття стратегічних рішень у глобальному контексті. Такі взаємозв'язки можуть підірвати довіру до роботи міжнародних організацій та спричинити занепокоєння щодо прозорості та незалежності їх діяльності.

Отже, стаття викликає розмірковування про необхідність удосконалення механізмів контролю за взаємозв'язками між організаціями та впливовими посадовцями, а також про роль громадськості у забезпеченні відкритості та прозорості у таких партнерствах.

Рішення Верховної Ради викреслити з законопроєкту про мобілізацію положення про "дембель" викликало значне обговорення. За словами заступниці голови фракції "Слуга народу" Євгенії Кравчук, такий крок був обумовлений побоюванням, що затвердження відповідного пункту щодо демобілізації військових після 36 місяців може призвести до скорочення допомоги від Заходу. Вона наголосила на тому, що наши партнери на Заході висловлювали занепокоєння стосовно цієї норми та навіть прямо запитували про наміри України у воєнній справі, нагадуючи про надану допомогу. Кравчук зазначила, що хоча ця допомога є недостатньою, очікується позитивне рішення щодо пакета допомоги від США. Проте, виключення пункту про "дембель" відправило б сигнал, ніби Україна готова знімати зі служби значну кількість військових. Це, за словами політика, може створити враження про готовність країни до капітуляції, що викликає питання про доцільність надання допомоги такій країні. Не забуваймо, що початкова версія законопроєкту передбачала демобілізацію після 36 місяців служби, але цей пункт був вилучений перед другим читанням під впливом звернення головкому Сирії.

Висновки щодо згаданої статті можна сформулювати таким чином:

• Викреслення положення про "дембель" з законопроєкту про мобілізацію викликало значну обуреність і обговорення серед політичних коліг та громадськості.

• Причиною цього кроку стала опіка за збереженням допомоги від Заходу, оскільки вважалося, що введення такої норми про демобілізацію може призвести до скорочення міжнародної підтримки.

• Заступниця голови фракції "Слуга народу" Євгенія Кравчук підкреслила важливість уважного ставлення до партнерства з країнами Заходу та уникнення сигналів, що можуть спричинити сумніви у готовності України до ведення війни.

• Необхідність збереження допомоги від міжнародних партнерів визначено як ключовий фактор для зміцнення обороноздатності країни та забезпечення її безпеки в умовах військового конфлікту на сході.

У своєму виступі перед студентами у Чернівцях, президент Зеленський розглянув різноманітні ситуації, які можуть лежати в основі рішення військовослужбовців покинути свої пости. Відзначаючи, що кожна історія є унікальною, він підкреслив, що не можна узагальнювати всі випадки дезертирства. Зазначивши, що деякі військові можуть залишити свої місця через неприємності військового оточення, він підкреслив, що це не завжди виправдовує невиконання службових обов'язків. Однак Зеленський відзначив інші, більш серйозні сценарії, де самовільні дії військовослужбовців можуть мати трагічні наслідки для багатьох. Відомий випадок, коли певна група військових покинула свої позиції, призвівши до загибелі численних осіб через загрозу та паніку, підкреслив необхідність розуміння контексту індивідуальних вчинків. Таким чином, Зеленський аргументував, що загальна амністія для всіх дезертур не є відповідним рішенням у зв'язку з різноманітністю ситуацій та їхніми наслідками.

У висновку до цієї статті можна зазначити, що виступ президента Зеленського перед студентами в Чернівцях відобразив складність ситуацій, пов'язаних з дезертирством в армії. Підкреслено, що кожен випадок має свої власні причини та наслідки, і необхідно розглядати їх індивідуально. Зеленський підкреслив, що хоча деякі випадки можуть бути виправданими через невлаштовання у військовому колективі, існують і ситуації, коли дезертирство може призвести до серйозних та непоправних наслідків для інших військовослужбовців та цілого військового підрозділу. Таким чином, висновок полягає в необхідності індивідуального підходу до розгляду кожного випадку дезертирства і в уникненні загальних амністій, які не враховують всіх можливих наслідків та обставин.

Глава МЗС Дмитро Кулеба підкреслив, що для України є надзвичайно важливим проведення "активних переговорів" щодо отримання двох батарей ЗРС Patriot і однієї SAMP/T. Водночас, за інформацією Financial Times, європейські столиці відкидають вимоги Києва щодо відправлення своїх систем ППО до України. Згідно з джерелами знайомими з ситуацією, Київ звертається до країн, зокрема Польщі, Румунії та Іспанії, з проханням передати системи Patriot, однак це ускладнюється. "Їм потрібно всього сім. Але це складно", – зазначив один із джерел. Європейські країни стверджують, що не планують постачати системи ППО до України, мотивуючи це необхідністю збереження власного оборонного потенціалу. Німеччина, незважаючи на те, що передала Україні дві системи Patriot, відмовляється надавати додаткову допомогу. "Наразі ми не зможемо запропонувати більше систем", – повідомив Бундесвер у понеділок. Президент Польщі Дуда також виключив можливість поставок систем Patriot, натомість вказавши на можливість передачі більшої кількості своїх ракет радянського виробництва. "У Польщі ми тільки розпочинаємо будівництво системи протиракетної оборони 'Петріот', тому ця система ще не готова, і нам нічого жертвувати, навіть якби ми цього захотіли", – пояснив Дуда.

Висновки до цієї статті демонструють складність переговорного процесу України у зусиллях отримати системи протиповітряної оборони Patriot від країн Європи. Європейські країни відмовляються відповідати на вимоги Києва, аргументуючи це необхідністю збереження власного оборонного потенціалу. Незважаючи на це, Україна продовжує активно шукати можливості для отримання необхідного обладнання. Відомо, що німецька сторона вже передала деякі системи, проте подальша допомога є невизначеною. Проте, українські урядовці залишаються настійними у своїх зусиллях та продовжують переговори, намагаючись знайти шляхи до отримання необхідного обладнання для підвищення обороноздатності країни.

У внутрішньопартійних кулуарах "Слуги народу" вже зафіксовані сигнали щодо наближення обговорення ключових кадрових питань у Верховній Раді наприкінці квітня. Зазначається, що на черзі для розгляду – доля кількох міністерств та високопосадових осіб, зокрема Міністерства культури, Міністерства спорту, а також особистості Ірини Верещук та її реінтеграційного відомства, і Міністерства відновлення та інфраструктури. Провідні керівники в адміністрації президента прагнуть вирішити якнайбільше кадрових питань протягом поточного парламентського засідання, свідомі того, що затягнутість у прийнятті кадрових рішень може призвести до небажаних затримок, які стали характерними для минулих урядів.

Хоча деякі перегляди в Кабінеті Міністрів вже відбулися, напруження у зв'язку з конфліктом з Росією привело до виклику на звіт віце-прем'єра з відновлення Олександра Кубракова та голови державного агентства з відновлення Мустафи Найєма більшістю голосів депутатів. Хоча можливі перестановки в інфраструктурному секторі та сфері відновлення, вони не вважаються найбільш ймовірними. У Банковій ще не прийнято остаточного рішення щодо реорганізації та ліквідації певних міністерств. Проте загальні тенденції уже спостерігаються. Ймовірно, доля Міністерства культури та інформаційної політики та Міністерства спорту буде вирішена до кінця квітня, що може призвести до їх ліквідації або передачі функцій іншим структурам.

У рамках боротьби з російською агресією в інформаційному просторі розглядається ідея створення окремого "міністерства пропаганди". Також не виключена ліквідація Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій, з передачею деяких функцій іншим органам. Згідно з одним з сценаріїв, перша віце-прем'єрка та міністр економіки Юлія Свириденко може отримати додаткові обов'язки в інфраструктурному секторі. Також обговорюється можливість призначення голови "Нафтогазу" Олексія Чернишова на важливі посади в уряді.

Незважаючи на всі чутки та спекуляції, прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що кадрові зміни не є пріоритетом на даний момент і будуть обговорюватися з парламентською більшістю та президентом.

Висновки з цієї статті дозволяють зробити кілька важливих висновків. По-перше, можливі зміни в уряді України, зокрема щодо долі окремих міністерств та високопосадових осіб, є предметом значної уваги і обговорень як у партійних структурах, так і в адміністрації президента. По-друге, розглядаються різні варіанти щодо подальшого розвитку кадрової політики, включаючи можливість ліквідації окремих міністерств, передачу їх функцій іншим структурам або навіть створення нових відомств. По-третє, несвідомість розгорнутих кроків ще не розроблена, але загальні тенденції вже видно, і це може мати велике значення для подальшого урядування та реформування країни.