Політика

29 січня — Лаврентіїв день: пам’ять святого Лаврентія Києво-Печерського, традиції та народні застереження

29 січня за новим церковним календарем православні віряни вшановують святого Лаврентія Києво-Печерського — подвижника, затворника та цілителя, ім’я якого тісно пов’язане з турботою про здоров’я людини. У народі його вважають особливим покровителем зору та тілесного й духовного зцілення, а сам день отримав назву Лаврентіїв і здавна мав особливе значення.

Святий Лаврентій жив у Києво-Печерській лаврі та прославився суворим аскетичним життям, постійною молитвою й милосердям. За церковними переказами, Господь наділив його даром зцілення, і до подвижника зверталися люди з різними хворобами. Найчастіше його ім’я пов’язували з допомогою при недугах очей, а також із захистом від злих сил і пристріту. Віруючі просили святого про збереження зору, фізичне здоров’я та внутрішній спокій.

Разом із Лаврентієм цього дня також згадують перенесення мощей священномученика Ігнатія Богоносця, мучеників Романа, Якова, Філофея, Сильвана, диякона Мокія та інших святих.

За юліанським, або старим стилем, 29 січня вшановують чесні вериги апостола Петра.

У народі Лаврентіїв день вважали непростим і навіть тривожним. Існувало повір’я, що саме в цей період активізується нечиста сила, тому господарі намагалися захистити оселю. Зранку по кутах дому встромляли гілочки чортополоху або інших колючих рослин, які мали оберігати від зла.

День також називали «жіночим». Вважалося, що жінки та дівчата можуть принести в дім удачу і спокій, тому їм радили більше відпочивати й не братися за важку фізичну працю або рукоділля.

Серед добрих традицій — приготування домашньої їжі, зокрема пиріжків із капустою та рибних страв. За прикметами, це сприяє миру, злагоді та взаєморозумінню в родині.

Водночас існували й заборони. Церква закликає утримуватися від брехні, сварок, заздрості, лихослів’я та відмови в допомозі іншим. У народі вірили, що конфлікти, розпочаті цього дня, можуть затягнутися надовго. Також не радили плакати, аби «не проливати сльози весь рік».

Особливу увагу наші предки приділяли погодним прикметам. Вважалося, що дощ 29 січня віщує вологий рік, сильний вітер — часті опади, червонуватий Місяць — негоду. Якщо дрова погано розгоряються або сіно відволожніло — чекали відлиги чи снігу. А морозний день, навпаки, обіцяв спекотний серпень.

Україна наполягає на реальних гарантіях безпеки та відкидає формальні обіцянки без механізмів захисту

Україна не розглядає можливість погодження на гарантії безпеки, які не передбачають чітких, практичних і обов’язкових механізмів стримування повторної російської агресії. Про це заявила посол України в НАТО Альона Гетманчук, підкресливши, що українське суспільство та держава зробили глибокі висновки з попереднього досвіду міжнародних домовленостей.

За словами дипломатки, після років війни та порушення взятих на себе зобов’язань з боку Росії в Україні сформувалося критичне ставлення до будь-яких декларативних або політично зручних формулювань. Гарантії, які не містять чітко прописаних зобов’язань партнерів, інструментів реагування та відповідальності за їх недотримання, більше не сприймаються як надійна основа для миру.

Гетманчук підкреслила, що українці не збираються приймати ще одну «безглузду» пропозицію, навіть якщо вона буде подана під виглядом привабливих гарантій. На її переконання, досвід війни зробив українське суспільство значно жорсткішим у питаннях безпеки та відповідальності партнерів.

На цьому тлі в Європі завершується розробка планів зі створення сил швидкого реагування, які могли б бути задіяні у разі порушення Росією умов припинення вогню. Передбачається залучення європейських підрозділів і техніки, розміщених як в Україні, так і за її межами, а також участь українських збройних сил.

Водночас обговорення того, за яких умов ці сили можуть бути задіяні, все ще тривають. Один із варіантів передбачає, що Україна реагуватиме першою у разі порушення домовленостей, після чого до дій можуть долучатися європейські підрозділи, а підтримка з боку США розглядатиметься як фінальний елемент стримування.

Очікувалося, що президент України Володимир Зеленський зможе підписати відповідну угоду під час зустрічі з Дональдом Трампом на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Однак після цього американські представники, за інформацією західних медіа, змінили підхід до переговорного процесу.

Нові вимоги Вашингтона фактично означають, що Київ може бути змушений погодитися на мирну угоду, яка допускає територіальні поступки на сході України паралельно з будь-якими домовленостями про безпеку. Саме ця позиція викликала занепокоєння серед європейських чиновників, які побоюються, що відмова від чітких гарантій може бути використана як інструмент тиску на Україну.

Водночас українські джерела наголошують, що не розглядають дії США як пряму спробу змусити Київ погодитися на передачу територій. У Києві це радше сприймають як прагнення прискорити переговори після перших прямих контактів між українськими та російськими представниками, які відбулися минулого тижня в Абу-Дабі.

Попри це, питання територіальних поступок залишається ключовою перешкодою для виходу з переговорного глухого кута. Станом на зараз жодна зі сторін не демонструє готовності змінити свою позицію з цього питання.

Лаврентіїв день: пам’ять святого Лаврентія Києво-Печерського та народні традиції

29 січня за новим церковним календарем православні християни вшановують пам’ять святого Лаврентія Києво-Печерського — затворника, подвижника та цілителя, ім’я якого міцно пов’язане з духовним і тілесним здоров’ям. У народній свідомості він відомий насамперед як покровитель зору, а сам день отримав назву Лаврентіїв і супроводжується численними звичаями, прикметами та пересторогами.

Святий Лаврентій жив у Києво-Печерській лаврі та обрав шлях затворництва — усамітненого служіння Богові через молитву, піст і духовну працю. За церковними переказами, він мав особливий дар зцілення. Люди приходили до нього з різними недугами, особливо зі хворобами очей, і отримували допомогу завдяки його молитвам та глибокій вірі. Саме тому образ святого Лаврентія з часом став символом світлого погляду — як у буквальному, так і в духовному сенсі.

Разом із Лаврентієм цього дня також згадують перенесення мощей священномученика Ігнатія Богоносця, мучеників Романа, Якова, Філофея, Сильвана, диякона Мокія та інших святих.

За юліанським, або старим стилем, 29 січня вшановують чесні вериги апостола Петра.

У народі Лаврентіїв день вважали непростим і навіть тривожним. Існувало повір’я, що саме в цей період активізується нечиста сила, тому господарі намагалися захистити оселю. Зранку по кутах дому встромляли гілочки чортополоху або інших колючих рослин, які мали оберігати від зла.

День також називали «жіночим». Вважалося, що жінки та дівчата можуть принести в дім удачу і спокій, тому їм радили більше відпочивати й не братися за важку фізичну працю або рукоділля.

Серед добрих традицій — приготування домашньої їжі, зокрема пиріжків із капустою та рибних страв. За прикметами, це сприяє миру, злагоді та взаєморозумінню в родині.

Водночас існували й заборони. Церква закликає утримуватися від брехні, сварок, заздрості, лихослів’я та відмови в допомозі іншим. У народі вірили, що конфлікти, розпочаті цього дня, можуть затягнутися надовго. Також не радили плакати, аби «не проливати сльози весь рік».

Особливу увагу наші предки приділяли погодним прикметам. Вважалося, що дощ 29 січня віщує вологий рік, сильний вітер — часті опади, червонуватий Місяць — негоду. Якщо дрова погано розгоряються або сіно відволожніло — чекали відлиги чи снігу. А морозний день, навпаки, обіцяв спекотний серпень.

Аналітики ISW: реальні вимоги Росії значно ширші за Донбас і суперечать заявам Кремля Заходу

Територіальні та політичні апетити Російської Федерації виходять далеко за межі окупованих районів Донбасу, попри намагання Кремля подавати іншу картину західній аудиторії. Про це йдеться в аналітичному звіті Інституту вивчення війни (ISW) станом на 27 січня, у якому детально проаналізовано публічні заяви російського керівництва та їхню реальну риторику всередині країни.

Аналітики звертають увагу на системну розбіжність між сигналами, які Москва адресує міжнародним партнерам, і меседжами, що транслюються у внутрішньому інформаційному просторі Росії. Для Заходу звучать формулювання про «переговори», «компроміси» та нібито обмежені цілі війни, тоді як для внутрішньої аудиторії російські посадовці значно частіше озвучують максималістські вимоги та виправдовують подальшу ескалацію.

У звіті зазначається, що російське військове керівництво неодноразово згадувало Харківську, Сумську та Дніпропетровську області як потенційні зони розширення контролю. Це, на думку аналітиків, свідчить про значно ширші територіальні амбіції, ніж ті, які Росія декларує у переговорах або заявах для Заходу.

Окрім територіальних вимог, Росія висуває і стратегічні політичні умови. Йдеться не лише про Україну, а й про зміну безпекової архітектури в Європі. Російські посадовці публічно заявляють, що будь-яке мирне врегулювання має усунути так звані «корінні причини» війни, під якими Москва традиційно розуміє існування НАТО, підтримку України з боку Заходу та нинішню українську владу.

Аналітики наголошують, що ці вимоги фактично відтворюють позицію Росії зразка 2021–2022 років. Серед них — обмеження або повне припинення розширення НАТО, повернення Альянсу до кордонів 1997 року, а також політична трансформація України шляхом заміни демократично обраного уряду на режим, лояльний до Кремля.

У звіті також аналізуються публікації російських державних і ультранаціоналістичних медіа. Вони прямо вказують, що навіть можливе виведення українських військ із Донбасу розглядається лише як проміжний етап. Далі Росія планує реалізацію інших вимог, зокрема так званих «денацифікації» та «демілітаризації», які фактично означають повну втрату Україною суверенітету.

Аналітики Інституту вивчення війни дійшли висновку, що заяви російських посадовців для внутрішньої аудиторії чітко демонструють: Москва не задовольниться обмеженим або компромісним мирним врегулюванням. Стратегічною метою Росії залишається не часткове припинення бойових дій, а повна політична та військова капітуляція України.

Олесь Доній закликає до подвійних виборів: як обрати новий склад Верховної Ради та обранця на пост президента

Екс-народний депутат і видатний журналіст Олесь Доній у відвертій розмові висловив своє переконання, що демократичний процес в Україні потребує негайного оновлення через важливість виконання конституційних норм. Він висловив думку, що проведення виборів до Верховної Ради в жовтні минулого року та виборів президента у березні цього року, як цього вимагає Конституція, було б доцільним для збереження демократичних цінностей в країні.

"Тоді б мали більші шанси на успішний результат. З кожним місяцем ці шанси зменшуються, і разом із ними зменшується бажання проводити вибори", — підкреслив він. Олесь Доній наголосив на тому, що найбільша трагедія полягає в поступовій втраті Україною демократії. Закінчення терміну повноважень президента згідно з Конституцією 20 травня має важливе значення для майбутнього країни.

"Демократія — це не тільки перемога улюбленця, а процедура. Ми зараз переживаємо трагедію втрати демократичних процедур і інститутів. Ми ризикуємо стати авторитарною нацією, що не має важливих демократичних цінностей", — відзначив він. Експерт також підкреслив, що ця ситуація може вплинути на майбутнє країни впродовж наступних десятиліть.

У зв'язку з цим він розглядає заяву екс-президента Петра Порошенка про намір балотуватися на майбутніх виборах як можливість привернути увагу до необхідності проведення виборів та збереження демократії в Україні.

У висновку слід відзначити, що висловлені Олесь Донійм проблеми та перспективи щодо проведення виборів в Україні є дуже важливими та актуальними. Він підкреслив необхідність дотримання конституційних норм та збереження демократичних цінностей у країні. Також було вказано на ризики втрати демократії та переходу до авторитарного режиму в разі подальшого відкладення проведення виборів.

Зазначено, що наразі в Україні відбувається поступове підірвання демократичних процедур та інститутів, що є серйозним викликом для майбутнього країни. Отже, важливо, щоб влада враховувала ці побоювання та діяла відповідно до вимог закону та принципів демократії для забезпечення стабільності та процвітання України.

Зеленський висловив критику щодо мирного плану Трампа

Президент України Володимир Зеленський вважає мирний план, який запропонував колишній президент США Дональд Трамп, "примітивним". Він стверджує, що будь-який план, що передбачає відмову України від своїх територій у обмін на мир, є простим і несистемним підходом до складних проблем. За словами Зеленського, у такій ситуації потрібні аргументи, що ґрунтуються на реальних можливостях і ризиках. Український лідер зазначив, що його команда запросила Трампа в Україну для обговорення цього питання особисто, і він готовий до такої зустрічі. На жаль, відповідь Трампа на це запрошення не є конкретною через невизначеність його графіку. Варто відзначити, що згідно з інформацією, опублікованою у The Washington Post, в разі зновуобрання на посаду президента США, Трамп планує примусити Україну до територіальних поступок. Однак представники Трампа відкидають ці твердження як "фейк ньюз" та заявляють, що конкретних планів до обрання у нього немає.

У висновку важливо зазначити, що президент України Володимир Зеленський відкрито висловив свою критику щодо пропозиції мирного плану, яку запропонував колишній президент США Дональд Трамп. Він підкреслив, що будь-який план, що передбачає відмову України від своїх територій у обмін на мир, є неприйнятним. Зеленський наголосив на необхідності реальних і системних рішень у вирішенні конфлікту. Також важливо зазначити, що президент України висловив готовність до особистої зустрічі з Дональдом Трампом для обговорення ситуації. Варто врахувати, що позиція Трампа в цьому питанні залишається неоднозначною, і конкретних планів він не має до обрання на посаду президента США.

Прокурор Андрій Андрєєв перетворює два оселі в Конча-Заспі: ремонт за 1,5 млн доларів кожен

Ці будинки, розташовані на території дитячого оздоровчого комплексу в Конча-Заспі, належать прокурору Офісу Генерального прокурора Андрію Андрєєву та його родині. Згаданий процес нерухомості викликає сумніви, оскільки він відбувався не відповідно до містобудівної документації. Цікаво, як саме сім'я прокурора здійснила такий придбання та хто з його колег допоміг у цьому процесі і продовжує допомагати далі.

Наразі київська поліція веде кримінальне провадження щодо обставин захоплення та забудови території дитячого оздоровчого комплексу. За кваліфікацією це визнано шахрайством в особливо великих розмірах, що є серйозним злочином. Деталі свідчать про порушення справи про банкрутство щодо першочергового власника комплексу, який в результаті швидко втратив контроль над майном. Управителем було призначено особу, яка незаконно відчужувала землю та недобудовані об'єкти на території, перетворюючи їх на елітне котеджне містечко.

Усі ці дії були приховані за допомогою високопосадовців, зокрема заступника начальника Департаменту нагляду за дотриманням законів Національною поліцією та представників Офісу Генерального прокурора. Це призвело до того, що прокурору Андрієву було винагороджено два будинки за значно заниженою ціною, але формально виглядає, ніби він їх придбав. Поліція намагалася розслідувати ці справи, але чиновники прокуратури не зацікавлені в вирішенні цього питання, навіть не допомагаючи у передачі майна до Армі.

Тим не менш, Андрієв з дружиною активно займаються ремонтом заарештованих будинків і висловлюють подяку своїм друзям-прокурорам за підтримку. Однак ці дії не залишаться непоміченими, оскільки Національне агентство з питань запобігання корупції вже розпочало перевірку можливого незаконного збагачення з боку прокурора. Крім того, Державне бюро розслідувань розпочало провадження за фактом недостовірного декларування та незаконного збагачення. Тож, замість запрошення на новосілля, може настати час ставити питання про підозру.

• Прокурор Офісу Генерального прокурора Андрій Андрєєв та його родина володіють двома елітними будинками у Конча-Заспі, що викликає підозру в незаконному способі їхнього придбання.

• Дії прокурора та його колег з прокуратури, спрямовані на захист і приховування фактів незаконного збагачення, свідчать про можливий корупційний скандал у владних структурах.

• Наявність кримінальних проваджень та розслідувань з боку поліції, Національного агентства з питань запобігання корупції та Державного бюро розслідувань свідчить про серйозний обсяг порушень в діяльності прокурора та можливі наслідки для нього і його колег.

• Ця ситуація вимагає докладного розслідування та вжиття відповідних заходів з боку правоохоронних органів та владних структур для забезпечення правосуддя та боротьби з корупцією.

Елітний ремонт: Прокурор Андрій Андрєєв вклав по 1,5 млн доларів у два особняки у Конча-Заспі

Ці будинки, які розташовані на території дитячого оздоровчого комплексу в Конча-Заспі, належать прокурору Офісу Генерального прокурора Андрієву Андрію та його родині. Ця нерухомість викликає цікавість, оскільки придбана особливим чином, не дотримуючись містобудівної документації, і за участю його колег. Наразі у київській поліції розглядається кримінальне провадження щодо захоплення та забудови елітними будинками території комплексу. За ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу кваліфікується як шахрайство в особливо великих розмірах. У ході слідства виявлено, що власника комплексу, ЗАТ "Київгума", стосовно якого порушено справу про банкрутство, представляв управитель Кудляк. Він незаконно відчужував землю та недобудовані об'єкти на цій території, а заступник начальника Департаменту нагляду за дотриманням законів Національною поліцією України та органами, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу генерального прокурора Андрієв Андрій Васильович, допоміг приховати ці дії. За винагороду отримав два будинки за значно заниженою ціною. Хоча поліція розслідувала справу і навіть накладала судовий арешт на ділянки, прокурор Київської місцевої прокуратури Власов вирішив допомогти колезі Андрієву, не клопотавши про передачу майна до Агентства з управління майном. Тепер Андрієв із дружиною роблять ремонт у заарештованих будинках і виражають подяку друзям із прокуратури. Незважаючи на очікування нового місця проживання, Національне агентство з питань запобігання корупції розпочало перевірку можливого незаконного збагачення Андрієва, а Державне бюро розслідує його декларації. Скоро можливі підозри замість запрошення на новосілля.

У вищезгаданій статті розкриваються складні ситуації, пов'язані з придбанням та використанням елітної нерухомості у Конча-Заспі прокурором Офісу Генерального прокурора Андрієвим Андрієм та його оточенням. Виникає ряд питань щодо легітимності придбання цих будинків, що призводить до кримінального розслідування через порушення містобудівної документації та зловживання владою. Стаття висвітлює важливість відповідальності чиновників перед суспільством та необхідність ефективного контролю за їхніми діями. На фоні цих подій з'являється ризик незаконного збагачення та фактичної корупції в урядових структурах. Окрім того, стаття вказує на важливість ретельного аналізу та відстеження декларацій посадових осіб для запобігання можливим випадкам корупції та зловживань.

Ректор КНУ Інвестує в Нерухомість: Купив Квартиру за 3,5 Млн у Престижному ЖК

Розслідування журналістів Слідство.інфо розкрило, що Володимир Бугров, який стоїть у керівництві Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 2021 року, не лише придбав елітні апартаменти в київському житловому комплексі White Lines, а й здійснив це з великою переплатою. Подібна двокімнатна квартира, за даними ресурсу, коштує понад $200 тисяч, але ректор витратив на неї майже 3,5 млн гривень.

Згідно з розслідуванням, у 2020 році Бугров придбав облігації, які мали право на обмін на квадратні метри у новому будинку, однак ці облігації мали значно меншу вартість, ніж сума, яку він заплатив за апартаменти. Це свідчить про можливу недостовірність фінансових операцій ректора.

Крім того, відомо, що Володимир Бугров веде розкішне та декадентське життя, зв'язане зі своїми студентами, регулярно обговорюючи з ними не лише навчальні питання, а й особисті справи. Ці факти вже встигли стати предметом суперечок не лише серед студентської громадськості, а й серед політиків, однак існують певні крупи, які намагаються замовчати або приховати цю інформацію.

Крім того, за отримані з прибутку від недостовірних операцій, пов'язаних з харчуванням курсантів Київського національного університету, Володимир Бугров придбав собі новий позашляховик, що викликало ще більше обурення у громадськості.

У зв'язку з цими фактами на сайті президента з'явилася петиція, в якій вимагається звільнення Володимира Бугрова з посади ректора КНУ.

У висновку можна зазначити, що розкрите розслідування створило серйозні підстави для обговорення діяльності ректора Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Володимира Бугрова. Придбання ним елітних апартаментів за завищеною ціною, як і факти його розкішного способу життя та морально сумнівних взаємин зі студентами, породжують серйозні питання щодо його діяльності та моральних принципів.

Такі вчинки не лише підірвують довіру до університетського керівництва, а й можуть мати негативні наслідки для репутації інституту. Публічний тиск на відставку Бугрова з посади ректора, який вже відображений у петиції на сайті президента, є відображенням недовіри громадськості до його керівництва. У такій ситуації важли

Контрасти української ідентичності: від “українофоба” Булгакова до “колаборанта” Довженка

Історія з оголошенням Булгакова "українофобом" є частиною більш широкого дискурсу щодо ставлення сучасної України до своїх минулих діячів. Це питання стосується не лише літературних фігур, але й політичних, наукових та культурних діячів, які здобули свою популярність або визнання як в Україні, так і за її межами.

Україна, як багатонаціональна держава зі складною історією, зіткнулася з проблемою ідентифікації своїх діячів, які жили в епоху, коли національні кордони і культурні межі були менш чіткими. Це стосується імен таких як Гоголь, Булгаков, Тичина, Рильський та інших, чиї твори або погляди можуть залишатися спростованими за сучасними стандартами і цінностями.

Постановка питання про те, яким чином Україна має ставитися до цих діячів, є складною та багатогранною. З одного боку, існує прагнення відрізнятися від радянського минулого та підтримувати українську ідентичність. З іншого боку, необхідно враховувати контекст, в якому діяли ці особистості, а також їхні внески в світову культуру та науку.

Справді, багато з цих діячів можуть викликати суперечки щодо їхнього ставлення до України чи української культури. Однак, занадто спрощено класифікувати їх як ворогів чи колаборантів, оскільки їхній внесок часто був багатогранним та амбівалентним.

Наприклад, якщо розглядати роботи Довженка, його фільм "Щорс" варто розглядати як продукт свого часу, зі всіма його ідеологічними та політичними обмеженнями. Спроби перегляду цих робіт у контексті сучасних ідей та цінностей можуть призвести до нового тлумачення.

Таким чином, важливо підходити до історичних особистостей з розумінням їхнього контексту та врахуванням складності їхньої спадщини. Закликаємо до об'єктивного підходу та виважених розглядів, щоб уникнути пересилання на сучасний контекст та неприйнятні для нього стандарти.

У висновках важливо підкреслити різноманітність та складність підходів до історичних особистостей, які виникають у контексті сучасної України. Такі діячі, як Булгаков, Довженко та інші, залишають за собою складний слід у культурній історії країни. Наш підхід до їхнього спадку має бути об'єктивним та виваженим, враховуючи їхні внески в світову культуру та науку, а також історичні умови, в яких вони діяли.

Важливо уникати спрощень та категоричних засуджень, замість цього віддавати перевагу аналізу, який би враховував контекст і часові обставини. Наша культурна спадщина є багатогранною і часто суперечливою, і саме тому важливо розуміти та вивчати її з урахуванням цих складнощів. Завдання полягає у підтримці критичного мислення та діалогу, спрямованого на збагачення нашого розуміння минулого та формування нашого майбутнього як нації.