Політика

Україна наполягає на реальних гарантіях безпеки та відкидає формальні обіцянки без механізмів захисту

Україна не розглядає можливість погодження на гарантії безпеки, які не передбачають чітких, практичних і обов’язкових механізмів стримування повторної російської агресії. Про це заявила посол України в НАТО Альона Гетманчук, підкресливши, що українське суспільство та держава зробили глибокі висновки з попереднього досвіду міжнародних домовленостей.

За словами дипломатки, після років війни та порушення взятих на себе зобов’язань з боку Росії в Україні сформувалося критичне ставлення до будь-яких декларативних або політично зручних формулювань. Гарантії, які не містять чітко прописаних зобов’язань партнерів, інструментів реагування та відповідальності за їх недотримання, більше не сприймаються як надійна основа для миру.

Гетманчук підкреслила, що українці не збираються приймати ще одну «безглузду» пропозицію, навіть якщо вона буде подана під виглядом привабливих гарантій. На її переконання, досвід війни зробив українське суспільство значно жорсткішим у питаннях безпеки та відповідальності партнерів.

На цьому тлі в Європі завершується розробка планів зі створення сил швидкого реагування, які могли б бути задіяні у разі порушення Росією умов припинення вогню. Передбачається залучення європейських підрозділів і техніки, розміщених як в Україні, так і за її межами, а також участь українських збройних сил.

Водночас обговорення того, за яких умов ці сили можуть бути задіяні, все ще тривають. Один із варіантів передбачає, що Україна реагуватиме першою у разі порушення домовленостей, після чого до дій можуть долучатися європейські підрозділи, а підтримка з боку США розглядатиметься як фінальний елемент стримування.

Очікувалося, що президент України Володимир Зеленський зможе підписати відповідну угоду під час зустрічі з Дональдом Трампом на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Однак після цього американські представники, за інформацією західних медіа, змінили підхід до переговорного процесу.

Нові вимоги Вашингтона фактично означають, що Київ може бути змушений погодитися на мирну угоду, яка допускає територіальні поступки на сході України паралельно з будь-якими домовленостями про безпеку. Саме ця позиція викликала занепокоєння серед європейських чиновників, які побоюються, що відмова від чітких гарантій може бути використана як інструмент тиску на Україну.

Водночас українські джерела наголошують, що не розглядають дії США як пряму спробу змусити Київ погодитися на передачу територій. У Києві це радше сприймають як прагнення прискорити переговори після перших прямих контактів між українськими та російськими представниками, які відбулися минулого тижня в Абу-Дабі.

Попри це, питання територіальних поступок залишається ключовою перешкодою для виходу з переговорного глухого кута. Станом на зараз жодна зі сторін не демонструє готовності змінити свою позицію з цього питання.

Лаврентіїв день: пам’ять святого Лаврентія Києво-Печерського та народні традиції

29 січня за новим церковним календарем православні християни вшановують пам’ять святого Лаврентія Києво-Печерського — затворника, подвижника та цілителя, ім’я якого міцно пов’язане з духовним і тілесним здоров’ям. У народній свідомості він відомий насамперед як покровитель зору, а сам день отримав назву Лаврентіїв і супроводжується численними звичаями, прикметами та пересторогами.

Святий Лаврентій жив у Києво-Печерській лаврі та обрав шлях затворництва — усамітненого служіння Богові через молитву, піст і духовну працю. За церковними переказами, він мав особливий дар зцілення. Люди приходили до нього з різними недугами, особливо зі хворобами очей, і отримували допомогу завдяки його молитвам та глибокій вірі. Саме тому образ святого Лаврентія з часом став символом світлого погляду — як у буквальному, так і в духовному сенсі.

Разом із Лаврентієм цього дня також згадують перенесення мощей священномученика Ігнатія Богоносця, мучеників Романа, Якова, Філофея, Сильвана, диякона Мокія та інших святих.

За юліанським, або старим стилем, 29 січня вшановують чесні вериги апостола Петра.

У народі Лаврентіїв день вважали непростим і навіть тривожним. Існувало повір’я, що саме в цей період активізується нечиста сила, тому господарі намагалися захистити оселю. Зранку по кутах дому встромляли гілочки чортополоху або інших колючих рослин, які мали оберігати від зла.

День також називали «жіночим». Вважалося, що жінки та дівчата можуть принести в дім удачу і спокій, тому їм радили більше відпочивати й не братися за важку фізичну працю або рукоділля.

Серед добрих традицій — приготування домашньої їжі, зокрема пиріжків із капустою та рибних страв. За прикметами, це сприяє миру, злагоді та взаєморозумінню в родині.

Водночас існували й заборони. Церква закликає утримуватися від брехні, сварок, заздрості, лихослів’я та відмови в допомозі іншим. У народі вірили, що конфлікти, розпочаті цього дня, можуть затягнутися надовго. Також не радили плакати, аби «не проливати сльози весь рік».

Особливу увагу наші предки приділяли погодним прикметам. Вважалося, що дощ 29 січня віщує вологий рік, сильний вітер — часті опади, червонуватий Місяць — негоду. Якщо дрова погано розгоряються або сіно відволожніло — чекали відлиги чи снігу. А морозний день, навпаки, обіцяв спекотний серпень.

Аналітики ISW: реальні вимоги Росії значно ширші за Донбас і суперечать заявам Кремля Заходу

Територіальні та політичні апетити Російської Федерації виходять далеко за межі окупованих районів Донбасу, попри намагання Кремля подавати іншу картину західній аудиторії. Про це йдеться в аналітичному звіті Інституту вивчення війни (ISW) станом на 27 січня, у якому детально проаналізовано публічні заяви російського керівництва та їхню реальну риторику всередині країни.

Аналітики звертають увагу на системну розбіжність між сигналами, які Москва адресує міжнародним партнерам, і меседжами, що транслюються у внутрішньому інформаційному просторі Росії. Для Заходу звучать формулювання про «переговори», «компроміси» та нібито обмежені цілі війни, тоді як для внутрішньої аудиторії російські посадовці значно частіше озвучують максималістські вимоги та виправдовують подальшу ескалацію.

У звіті зазначається, що російське військове керівництво неодноразово згадувало Харківську, Сумську та Дніпропетровську області як потенційні зони розширення контролю. Це, на думку аналітиків, свідчить про значно ширші територіальні амбіції, ніж ті, які Росія декларує у переговорах або заявах для Заходу.

Окрім територіальних вимог, Росія висуває і стратегічні політичні умови. Йдеться не лише про Україну, а й про зміну безпекової архітектури в Європі. Російські посадовці публічно заявляють, що будь-яке мирне врегулювання має усунути так звані «корінні причини» війни, під якими Москва традиційно розуміє існування НАТО, підтримку України з боку Заходу та нинішню українську владу.

Аналітики наголошують, що ці вимоги фактично відтворюють позицію Росії зразка 2021–2022 років. Серед них — обмеження або повне припинення розширення НАТО, повернення Альянсу до кордонів 1997 року, а також політична трансформація України шляхом заміни демократично обраного уряду на режим, лояльний до Кремля.

У звіті також аналізуються публікації російських державних і ультранаціоналістичних медіа. Вони прямо вказують, що навіть можливе виведення українських військ із Донбасу розглядається лише як проміжний етап. Далі Росія планує реалізацію інших вимог, зокрема так званих «денацифікації» та «демілітаризації», які фактично означають повну втрату Україною суверенітету.

Аналітики Інституту вивчення війни дійшли висновку, що заяви російських посадовців для внутрішньої аудиторії чітко демонструють: Москва не задовольниться обмеженим або компромісним мирним врегулюванням. Стратегічною метою Росії залишається не часткове припинення бойових дій, а повна політична та військова капітуляція України.

Україна відстоює ефективні гарантії безпеки

Українська сторона категорично відкидає будь-які пропозиції щодо гарантій безпеки, які не передбачають реальних механізмів захисту від можливої повторної агресії з боку Росії. Посол України в НАТО Альона Гетманчук наголосила, що після низки невдалих домовленостей українське суспільство ставиться до формальних або декларативних ініціатив надзвичайно обережно. Вона підкреслила, що нинішній підхід відрізняється від ситуації 2015 року, коли були підписані Мінські угоди: тоді сподівання на дотримання домовленостей були високими, проте фактичне виконання умов залишилося сумнівним.

Гетманчук зазначила, що ключовим завданням України є не просто отримати формальні гарантії, а забезпечити надійний механізм, який би дозволяв реагувати на будь-які прояви агресії й захищати національний суверенітет. Попередній досвід показав, що декларативні домовленості без конкретних інструментів контролю та реагування не забезпечують безпеки і можуть створювати хибне відчуття стабільності.

Гетманчук підкреслила, що українці не збираються приймати ще одну «безглузду» пропозицію, навіть якщо вона буде подана під виглядом привабливих гарантій. На її переконання, досвід війни зробив українське суспільство значно жорсткішим у питаннях безпеки та відповідальності партнерів.

На цьому тлі в Європі завершується розробка планів зі створення сил швидкого реагування, які могли б бути задіяні у разі порушення Росією умов припинення вогню. Передбачається залучення європейських підрозділів і техніки, розміщених як в Україні, так і за її межами, а також участь українських збройних сил.

Водночас обговорення того, за яких умов ці сили можуть бути задіяні, все ще тривають. Один із варіантів передбачає, що Україна реагуватиме першою у разі порушення домовленостей, після чого до дій можуть долучатися європейські підрозділи, а підтримка з боку США розглядатиметься як фінальний елемент стримування.

Очікувалося, що президент України Володимир Зеленський зможе підписати відповідну угоду під час зустрічі з Дональдом Трампом на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Однак після цього американські представники, за інформацією західних медіа, змінили підхід до переговорного процесу.

Нові вимоги Вашингтона фактично означають, що Київ може бути змушений погодитися на мирну угоду, яка допускає територіальні поступки на сході України паралельно з будь-якими домовленостями про безпеку. Саме ця позиція викликала занепокоєння серед європейських чиновників, які побоюються, що відмова від чітких гарантій може бути використана як інструмент тиску на Україну.

Водночас українські джерела наголошують, що не розглядають дії США як пряму спробу змусити Київ погодитися на передачу територій. У Києві це радше сприймають як прагнення прискорити переговори після перших прямих контактів між українськими та російськими представниками, які відбулися минулого тижня в Абу-Дабі.

Попри це, питання територіальних поступок залишається ключовою перешкодою для виходу з переговорного глухого кута. Станом на зараз жодна зі сторін не демонструє готовності змінити свою позицію з цього питання.

Стежимо за роботою Верховної Ради над законом щодо мобілізації: аналіз процесу та прогнозовані терміни ухвалення рішення

Україна перебуває на порозі важливих змін у сфері військового обліку та проходження військової служби під час воєнного стану, які передбачені новим законодавством про мобілізацію. Проєкт цього закону після інтенсивних обговорень та довгих дебатів у Верховній Раді незабаром може набути законної сили. Ураховуючи складність сучасних воєнних реалій та необхідність адаптації до ситуації на фронті під час російської агресії, президент України Володимир Зеленський акцентував увагу на необхідності оновлення механізмів мобілізації.

Раніше спроби реформування військового законодавства не завершились успішно через критику та непорозуміння. Проте, з початком 2024 року внесений новий законопроєкт, який вже отримав підтримку народних обранців у першому читанні. Протягом лютого та березня Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки ретельно розглядав понад 4,2 тисячі поправок до законопроєкту.

Серед основних обговорюваних питань були електронний військовий облік, блокування банківських рахунків ухильників мобілізації, умови для аспірантів та доглядальників за особами з інвалідністю. Також у законі передбачено можливість демобілізації після 36 місяців служби, умови бронювання від мобілізації в залежності від доходів та податкових внесків, а також обов’язкове наявність військового облікового документа та використання поліції для оповіщення громадян про важливі повідомлення.

Під час роботи Комітету над правками до законопроєкту було скасовано або внесено зміни до декількох положень. Депутати оголосили про деякі з підтриманих та відхилених норм, які детально будуть розглянуті під час наступних етапів обговорення.

Щодо голосування за законопроєкт про мобілізацію, на кінець березня представник профільного Комітету з національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський заявив про завершення роботи з усіма поправками, однак для деяких аспектів ще потрібно уточнення. Також планувалося проведення голосування в самому Комітеті.

3 квітня спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук повідомив про підготовку порівняльної таблиці для другого читання та виразив надію, що розгляд законопроєкту може початися на найближчому засіданні. На момент п’ятниці, 5 квітня, на сайті Верховної Ради не було оновлень стосовно статусу розгляду документа. За словами секретаря Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Романа Костенка, попередньо планується розглянути законопроєкт 10 квітня, однак остаточне рішення ще не ухвалено.

У процесі роботи над поправками до законопроєкту про мобілізацію, профільний комітет прийняв рішення стосовно права на відстрочку від призову для певних категорій громадян. Зокрема, в новому законопроєкті встановлено, що особам з інвалідністю І та II групи дозволено мати лише одного доглядача – члена сім'ї першого ступеня споріднення.

Після довгих обговорень та зваження всіх аспектів, було вирішено, що право на відстрочку від мобілізації мають особи, у яких є:

дружина (чоловік) І чи II групи інвалідності;дружина (чоловік) з III групою інвалідності у зв'язку з втратою кінцівок, одного з парних органів, онкологією, розумовими або психічними вадами, або якщо вони мають неповнолітню дитину;один з батьків з інвалідністю І чи II групи, або один з батьків партнера з інвалідністю І чи II групи за умови, що інші особи, які мають їх утримувати, також є військовозобов'язаними або особами з інвалідністю;для членів сім'ї другого ступеня споріднення осіб з інвалідністю I або II групи, які є їх доглядачами та зайняті постійним доглядом (не більше одного та за умови відсутності інших родичів першого ступеня споріднення або їх неспроможності здійснювати догляд через власні медичні проблеми).Також в законі визначено, що студенти, які навчаються на денній формі та проходять послідовне навчання, не підлягають мобілізації. Аспіранти та докторанти, як на бюджетній, так і на контрактній основі, також мають право на відстрочку. Варто зауважити, що у першому варіанті законопроєкту планувалося позбавити відстрочки аспірантів-контрактників, проте Міністерство освіти проведе перевірку для переконання у тому, що людина дійсно отримує науковий ступінь.

Окрім того, отримання паралельної освіти, такої як друга чи третя вища освіта, або різнопрофільна освіта, не дасть права на відстрочку від мобілізації.

Щодо повісток онлайн та електронного кабінету призовника, у першому варіанті законопроєкту передбачалося надсилання повісток через електронний кабінет та обов'язкову реєстрацію електронного кабінету. Однак під час обговорення поправок від цих норм відмовилися, а функціонал кабінету буде правом українців, а не обов'язком. Таким чином, військовозобов'язаний матиме можливість оновлювати свої дані онлайн без фізичного відвідування військкомату, а також використовувати інші доступні варіанти, такі як особистий візит до військкомату чи до ЦНАПу.

У новому законі, який перебуває на стадії розробки, передбачається введення термінів для оновлення особистих даних військовозобов'язаних. Згідно з висловленням представника Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, Єгора Чернєва, громадяни матимуть 60 днів на оновлення своїх даних після введення закону в дію.

Цей закон є частиною більшої реформи у сфері військової оборони та обліку призовників. Свіжий закон, підписаний президентом Володимиром Зеленським, передбачає створення цифрових облікових документів та покращення електронного Реєстру призовників "Оберіг". Запуск електронного кабінету військовозобов'язаного, який очікується у другому кварталі 2024 року, дозволить здійснювати ряд операцій онлайн, включаючи отримання електронних військових квитків та оформлення статусу УБД через Інтернет.

У першому варіанті законопроєкту, який пройшов перше читання, передбачалося введення жорстких обмежень для тих, хто уникає мобілізації, таких як арешт коштів та інших цінностей, обмеження права на управління транспортними засобами, а також обмеження права на виїзд за кордон. Однак, під час обговорення поправок, профільний комітет Верховної Ради відхилив деякі з цих обмежень, а інші суттєво модифікував.

Зокрема, відмінили блокування рахунків громадян та заборону на виїзд за кордон для ухиляючих від мобілізації осіб. Однак питання щодо обмеження права на керування транспортними засобами залишається відкритим та обговорюваним у фінальному варіанті законопроєкту.

Народний депутат Федір Веніславський також зауважив, що питання про посилення відповідальності за уникання мобілізації буде розглянуто після ухвалення фінального варіанту законопроєкту правоохоронним комітетом Верховної Ради.

Крім того, новий закон буде стосуватися також українців, що перебувають за кордоном. Вони не отримуватимуть повісток, але при оформленні нового закордонного паспорта обов'язково матимуть отримати військово-обліковий документ. Проте комітет Верховної Ради відхилив положення, яке забороняло надання консульських послуг для чоловіків за кордоном, якщо вони не мають військово-облікових документів.

Раніше відомий народний депутат Федір Веніславський підкреслив, що для осіб, що перебувають за кордоном, буде створена можливість отримати військово-обліковий документ або внести уточнення до своїх особистих даних дистанційно. Це можна буде зробити через електронний кабінет на спеціальному порталі або за допомогою телефонного зв’язку з відповідними органами. Такий підхід дозволить українцям, які перебувають за кордоном, ефективно виконувати вимоги щодо військового обліку без необхідності особисто звертатися до військкомату або консульської установи. Це значно спростить процедуру оформлення та збереже час та зусилля громадян, що перебувають за кордоном, дозволяючи їм бути відповідальними перед законом та дотримуватися вимог щодо військової реєстрації навіть за межами країни.

У результаті обговорення законопроекту про мобілізацію у Верховній Раді України було прийнято ряд важливих рішень щодо реформування військового законодавства. Новий законопроєкт передбачає введення термінів для оновлення особистих даних військовозобов'язаних та створення можливості отримання військово-облікових документів та уточнення даних дистанційно для українців, які перебувають за кордоном. Крім того, у новому законі враховані права осіб з інвалідністю та здобувачів освіти на відстрочку від мобілізації.

Процес розробки закону був складним і включав обговорення тисяч поправок до тексту. Деякі початкові положення, які передбачали жорсткі обмеження для ухиляючихся від мобілізації, були відхилені або суттєво змінені під час роботи Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Зокрема, були виключені заборони на виїзд за кордон та блокування банківських рахунків громадян.

Важливим аспектом є також розробка цифрових облікових документів та електронного кабінету для військовозобов'язаних, що дозволить здійснювати важливі операції онлайн без потреби фізичного відвідування військкомату. Це значно спростить процедуру військового обліку та допоможе громадянам ефективно виконувати свої обов'язки перед законом.

У цілому, новий закон про мобілізацію враховує потреби сучасного військового обліку та дозволяє ефективніше впроваджувати військові реформи в Україні.

Укріплення законодавства про мобілізацію: примус для Зеленського

Мобілізаційний потенціал є ключовим фактором у вирішальному протистоянні в Україні, зазначає німецький Der Spiegel. Необхідність не лише у боєприпасах, але й у солдатах, надзвичайно висока для Києва. З цією метою "президент України знизив мінімальний вік для резервістів": якщо спочатку Збройні сили України могли рахувати на добровольців у перший рік конфлікту, то "запаси тепер поповнюються в основному завдяки загальній мобілізації, яка, згідно з військовим законодавством, може охоплювати всіх придатних до військової служби чоловіків". Журнал зауважує, що останні кроки Зеленського у сфері адаптації мобілізаційного законодавства були для нього "нелегкими". Це не лише зниження віку мобілізації з 27 до 25 років, але й спрощення цифрової реєстрації військовозобов'язаних. У парламенті України також розглядається закон про покарання за ухилення від військової служби. Однак серйозною перешкодою для мобілізації в Україні є обвинувачення у корупції Збройних сил. За офіційними даними Києва, у складі української армії наразі служать 800 тисяч чоловіків і жінок, а для її поповнення потрібно ще 500 тисяч, якщо довіряти заявам Зеленського в кінці минулого року, — хоча останніми днями як Володимир Зеленський, так і Олександр Сирський заявляли, що "цю цифру було переглянуто в напрямку зменшення". Der Spiegel також наголошує, що в Росії мобілізаційний потенціал вищий: "населення Росії майже в чотири рази перевищує населення України". Росія використовує часткову мобілізацію лише раз, надаючи перевагу "солдатам по контракту": за даними Сергія Шойгу, укладено угоду з міністерством оборони з 540 тисячами солдатів. Подібно до української армії, російська також формує нові підрозділи. До кінця року планується створення двох нових танкових армій, 14 дивізій і 16 бригад. Der Spiegel припускає, що Росія і надалі буде підтримувати стратегію контрактників, оскільки намагається уникнути "внутрішньополітичних наслідків" масштабної мобілізації.

Україна знаходиться в складній ситуації, де мобілізаційний потенціал грає ключову роль у протистоянні. За останнім часом президент Зеленський вживає заходів для посилення мобілізаційного законодавства, але це не є легкою задачею. Незважаючи на спрощення процедур та зниження віку мобілізації, існують серйозні виклики, такі як обвинувачення в корупції у Збройних силах та потреба у значній кількості нових військових. У порівнянні з Росією, у якої вищий мобілізаційний потенціал, Україні доведеться боротися за залучення військових та збільшення ефективності своїх оборонних зусиль.

Дослідження Роберта Амстердама: Звіт про напади на Українську Православну Церкву та її духовенство

Адвокат Української православної церкви Роберт Амстердам увірвався у сферу громадської уваги, оголосивши про завершення складного й ретельного дослідження, яке спрямоване на виявлення та документування фактів нападів на УПЦ, а також на її священицтво та місця богослужінь. Його звіт, що налічує понад 250 сторінок доказів, викликав широкий резонанс серед громадськості.

У своєму відеозверненні Амстердам закликав владу України до утримання від подальшого розгляду законопроекту 8371, який, за словами адвоката, є лише виявом мови ненависті. Він наголосив на неприпустимості нападів на віруючих під час воєнного конфлікту, вигнання їх із святилищ та обмеження їхнього права на вільне практикування релігії.

Представник УПЦ підкреслив, що церква не має жодного зв'язку з Московським патріархатом і відмовляється від ідеології "русского мира". Водночас, він наголосив на тісній взаємодії УПЦ з державою Україна та її захисту від зовнішніх загроз.

Не лише на внутрішньому фронті, але й на міжнародній арені Роберт Амстердам активно виступає в підтримку України. Він закликав до необхідності підтримки з боку Сполучених Штатів, підкреслюючи, що це не лише важливо для України, а й критично для міжнародної стабільності та довіри до США після останніх світових подій.

• Звіт, складений адвокатом Української православної церкви Робертом Амстердамом, свідчить про систематичні напади на УПЦ, її церкви та духовенство. Це підтверджує необхідність подальшого ретельного вивчення ситуації та прийняття ефективних заходів захисту прав віруючих.

• Заклик адвоката до уряду України припинити розгляд законопроекту 8371, спрямованого на заборону УПЦ, є актуальним і обґрунтованим. Проведення розгляду такого законопроекту може призвести до подальшого загострення конфлікту та порушення прав людей на свободу віросповідання.

• УПЦ чітко відділяє себе від Московського патріархату і виступає за будівництво миру на основі божих принципів, виключаючи ідеологію "русского мира". Це важливо для збереження незалежності і національної ідентичності України.

• Активна підтримка України з боку міжнародних партнерів, зокрема Сполучених Штатів, є важливою для забезпечення стабільності та безпеки в регіоні. Захист України від зовнішніх загроз є спільною відповідальністю міжнародної спільноти.

Адвокат Роберт Амстердам презентує доказову базу атак на УПЦ та її духовенство

Адвокат Української православної церкви Роберт Амстердам розкрив перед громадськістю звіт, що налічує понад 250 сторінок, сповнений доказами нападів на УПЦ, на її храми та священиків. У своєму відеозверненні він висловив глибоку обуреність та закликав уряд України припинити розгляд законопроекту 8371, який спрямований на заборону УПЦ, оголошуючи його проявом мови ненависті та неприпустимим в обстановці війни. "Напади на віруючих, їх вигнання з церков, обмеження доступу до молитовних місць — це неприпустимо", — наголосив Амстердам, закликаючи уряд зупинити розділення суспільства та спричинення конфліктів.

Він також відзначив, що УПЦ не має жодних зв'язків з Московським патріархатом, чітко відділяючи себе від ідеології "русского мира". За словами адвоката, позиція УПЦ у цьому питанні публічно висловлена митрополитом Київським Онуфрієм, який заявив: "Ми будуємо божий мир, а не російський". Паралельно, УПЦ повністю підтримує державу Україну, виступаючи за її захист у зв'язку з російським вторгненням.

У своєму заклику до підтримки України з боку США, Роберт Амстердам відзначив критичне значення підтримки для обох

У вищезгаданій статті відображено позицію адвоката Української православної церкви Роберта Амстердама щодо законопроекту 8371, спрямованого на заборону УПЦ, та його відвертий протест проти подальшого розгляду цього закону. Він виступив із закликом до уряду України припинити подальше розглядання цього законопроекту, наголосивши на його неприпустимості та негативних наслідках для суспільства.

Амстердам також роз'яснив, що УПЦ не має жодного зв'язку з Московським патріархатом та активно відділяється від ідеології "русского мира". Він підкреслив важливість підтримки України з боку міжнародного співтовариства, зокрема США, і висловив стурбованість щодо можливих наслідків недостатньої підтримки української держави у контексті геополітичних подій.

Імпровізація Зеленського у вирішенні війни: від критики до катастрофи

Повернення територій військовим шляхом “здається все менш імовірним”, як пише Washington Post. Статус-кво українського конфлікту на Донбасі визначається як жахливий, з гиненням українців щодня на полі бою. Офіційні особи України та Заходу вважають, що президент Зеленський "застряг" у цьому конфлікті, а солідарність внутрішньо в Україні послабшала. Українські законодавці визнають, що швидких рішень не буде, а вихід на кордони 1991 року є нереальним. На думку багатьох, у політичному керівництві України потрібно скоригувати свою риторику. Спроби виправити ситуацію на фронті поки що безуспішні, а заходи щодо посилення мобілізації розкололи суспільство. Західні дипломати вбачають два можливі сценарії: з підтримкою для оборони або без, але в обох випадках передбачаються великі жертви і територіальні втрати для України. Потрібно готуватися до того, що 2025 рік може стати ще одним роком війни, а не мирних переговорів, вважають експерти. Думки українців щодо тривалості конфлікту розділені, але багато хто вважає, що статус-кво може тривати ще десятиліттями.

• Військове повернення територій українськими силами стає все менш імовірним, залишаючи статус-кво конфлікту надзвичайно жахливим.

• Президент Зеленський знаходиться під критикою за невизначеність у вирішенні ситуації, що призвело до послаблення солідарності всередині країни.

• Суспільство розділене щодо шляхів вирішення конфлікту, а спроби мобілізації викликають протиріччя.

• Населення України і міжнародні партнери мають готуватися до можливості тривалого конфлікту до 2025 року, з врахуванням можливості продовження статус-кво на десятиліття вперед.

Адвокат Роберт Амстердам засвідчує факти атак на Українську Православну Церкву: звіт та докази

У своєму відеозверненні адвокат Української Православної Церкви, Роберт Амстердам, розкрив факти нападів на церковні споруди та духовенство, зібравши вражаючий звіт обсягом понад 250 сторінок. Ці докази стають важливим свідоцтвом порушень прав вірян та атак на релігійну свободу в Україні. Він настійно закликав урядові утриматися від подальшого розгляду законопроекту 8371, який, на його думку, містить елементи мови ненависті та є загрозою для УПЦ. Амстердам зазначив, що ці атаки та спроби обмежити права вірян неприпустимі, а спільнота повинна об'єднуватися, а не ділитися.

Адвокат підкреслив, що УПЦ не має жодного зв'язку з Московським патріархатом та відмежовується від ідеології "русского мира". Він процитував заяву митрополита Київського Онуфрія, яка засвідчує, що церква будує свій мир на божих принципах, а не на політичних інтересах. УПЦ, як місцева церква, повністю підтримує незалежність України та закликає до її захисту від будь-яких загроз.

Також, Амстердам звернувся до американської громадськості та влади із закликом підтримати Україну. Він висловив стурбованість щодо міжнародної репутації США, зазначивши, що підтримка України є ключовою не лише для країни, але й для збереження власної довіри до американської зовнішньої політики.

У висновку важливо підкреслити, що стаття проливає світло на актуальні проблеми, з якими зіштовхується Українська Православна Церква. Роберт Амстердам у своєму зверненні відзначає не лише факти нападів на церковні споруди та духовенство, але й підкреслює загрозу законопроекту 8371, який може обмежити релігійну свободу та порушити права вірян. Його заклик до уряду України та до міжнародного співтовариства є актуальним і важливим кроком для збереження демократії та релігійної толерантності в Україні. Також, позиція УПЦ щодо незалежності країни та її відмежування від політичних інтересів свідчить про її відданість українському народові та мирним принципам.