Search here...

Політика

Україна наполягає на реальних гарантіях безпеки та відкидає формальні обіцянки без механізмів захисту

Україна не розглядає можливість погодження на гарантії безпеки, які не передбачають чітких, практичних і обов’язкових механізмів стримування повторної російської агресії. Про це заявила посол України в НАТО Альона Гетманчук, підкресливши, що українське суспільство та держава зробили глибокі висновки з попереднього досвіду міжнародних домовленостей.

За словами дипломатки, після років війни та порушення взятих на себе зобов’язань з боку Росії в Україні сформувалося критичне ставлення до будь-яких декларативних або політично зручних формулювань. Гарантії, які не містять чітко прописаних зобов’язань партнерів, інструментів реагування та відповідальності за їх недотримання, більше не сприймаються як надійна основа для миру.

Гетманчук підкреслила, що українці не збираються приймати ще одну «безглузду» пропозицію, навіть якщо вона буде подана під виглядом привабливих гарантій. На її переконання, досвід війни зробив українське суспільство значно жорсткішим у питаннях безпеки та відповідальності партнерів.

На цьому тлі в Європі завершується розробка планів зі створення сил швидкого реагування, які могли б бути задіяні у разі порушення Росією умов припинення вогню. Передбачається залучення європейських підрозділів і техніки, розміщених як в Україні, так і за її межами, а також участь українських збройних сил.

Водночас обговорення того, за яких умов ці сили можуть бути задіяні, все ще тривають. Один із варіантів передбачає, що Україна реагуватиме першою у разі порушення домовленостей, після чого до дій можуть долучатися європейські підрозділи, а підтримка з боку США розглядатиметься як фінальний елемент стримування.

Очікувалося, що президент України Володимир Зеленський зможе підписати відповідну угоду під час зустрічі з Дональдом Трампом на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Однак після цього американські представники, за інформацією західних медіа, змінили підхід до переговорного процесу.

Нові вимоги Вашингтона фактично означають, що Київ може бути змушений погодитися на мирну угоду, яка допускає територіальні поступки на сході України паралельно з будь-якими домовленостями про безпеку. Саме ця позиція викликала занепокоєння серед європейських чиновників, які побоюються, що відмова від чітких гарантій може бути використана як інструмент тиску на Україну.

Водночас українські джерела наголошують, що не розглядають дії США як пряму спробу змусити Київ погодитися на передачу територій. У Києві це радше сприймають як прагнення прискорити переговори після перших прямих контактів між українськими та російськими представниками, які відбулися минулого тижня в Абу-Дабі.

Попри це, питання територіальних поступок залишається ключовою перешкодою для виходу з переговорного глухого кута. Станом на зараз жодна зі сторін не демонструє готовності змінити свою позицію з цього питання.

Лаврентіїв день: пам’ять святого Лаврентія Києво-Печерського та народні традиції

29 січня за новим церковним календарем православні християни вшановують пам’ять святого Лаврентія Києво-Печерського — затворника, подвижника та цілителя, ім’я якого міцно пов’язане з духовним і тілесним здоров’ям. У народній свідомості він відомий насамперед як покровитель зору, а сам день отримав назву Лаврентіїв і супроводжується численними звичаями, прикметами та пересторогами.

Святий Лаврентій жив у Києво-Печерській лаврі та обрав шлях затворництва — усамітненого служіння Богові через молитву, піст і духовну працю. За церковними переказами, він мав особливий дар зцілення. Люди приходили до нього з різними недугами, особливо зі хворобами очей, і отримували допомогу завдяки його молитвам та глибокій вірі. Саме тому образ святого Лаврентія з часом став символом світлого погляду — як у буквальному, так і в духовному сенсі.

Разом із Лаврентієм цього дня також згадують перенесення мощей священномученика Ігнатія Богоносця, мучеників Романа, Якова, Філофея, Сильвана, диякона Мокія та інших святих.

За юліанським, або старим стилем, 29 січня вшановують чесні вериги апостола Петра.

У народі Лаврентіїв день вважали непростим і навіть тривожним. Існувало повір’я, що саме в цей період активізується нечиста сила, тому господарі намагалися захистити оселю. Зранку по кутах дому встромляли гілочки чортополоху або інших колючих рослин, які мали оберігати від зла.

День також називали «жіночим». Вважалося, що жінки та дівчата можуть принести в дім удачу і спокій, тому їм радили більше відпочивати й не братися за важку фізичну працю або рукоділля.

Серед добрих традицій — приготування домашньої їжі, зокрема пиріжків із капустою та рибних страв. За прикметами, це сприяє миру, злагоді та взаєморозумінню в родині.

Водночас існували й заборони. Церква закликає утримуватися від брехні, сварок, заздрості, лихослів’я та відмови в допомозі іншим. У народі вірили, що конфлікти, розпочаті цього дня, можуть затягнутися надовго. Також не радили плакати, аби «не проливати сльози весь рік».

Особливу увагу наші предки приділяли погодним прикметам. Вважалося, що дощ 29 січня віщує вологий рік, сильний вітер — часті опади, червонуватий Місяць — негоду. Якщо дрова погано розгоряються або сіно відволожніло — чекали відлиги чи снігу. А морозний день, навпаки, обіцяв спекотний серпень.

Аналітики ISW: реальні вимоги Росії значно ширші за Донбас і суперечать заявам Кремля Заходу

Територіальні та політичні апетити Російської Федерації виходять далеко за межі окупованих районів Донбасу, попри намагання Кремля подавати іншу картину західній аудиторії. Про це йдеться в аналітичному звіті Інституту вивчення війни (ISW) станом на 27 січня, у якому детально проаналізовано публічні заяви російського керівництва та їхню реальну риторику всередині країни.

Аналітики звертають увагу на системну розбіжність між сигналами, які Москва адресує міжнародним партнерам, і меседжами, що транслюються у внутрішньому інформаційному просторі Росії. Для Заходу звучать формулювання про «переговори», «компроміси» та нібито обмежені цілі війни, тоді як для внутрішньої аудиторії російські посадовці значно частіше озвучують максималістські вимоги та виправдовують подальшу ескалацію.

У звіті зазначається, що російське військове керівництво неодноразово згадувало Харківську, Сумську та Дніпропетровську області як потенційні зони розширення контролю. Це, на думку аналітиків, свідчить про значно ширші територіальні амбіції, ніж ті, які Росія декларує у переговорах або заявах для Заходу.

Окрім територіальних вимог, Росія висуває і стратегічні політичні умови. Йдеться не лише про Україну, а й про зміну безпекової архітектури в Європі. Російські посадовці публічно заявляють, що будь-яке мирне врегулювання має усунути так звані «корінні причини» війни, під якими Москва традиційно розуміє існування НАТО, підтримку України з боку Заходу та нинішню українську владу.

Аналітики наголошують, що ці вимоги фактично відтворюють позицію Росії зразка 2021–2022 років. Серед них — обмеження або повне припинення розширення НАТО, повернення Альянсу до кордонів 1997 року, а також політична трансформація України шляхом заміни демократично обраного уряду на режим, лояльний до Кремля.

У звіті також аналізуються публікації російських державних і ультранаціоналістичних медіа. Вони прямо вказують, що навіть можливе виведення українських військ із Донбасу розглядається лише як проміжний етап. Далі Росія планує реалізацію інших вимог, зокрема так званих «денацифікації» та «демілітаризації», які фактично означають повну втрату Україною суверенітету.

Аналітики Інституту вивчення війни дійшли висновку, що заяви російських посадовців для внутрішньої аудиторії чітко демонструють: Москва не задовольниться обмеженим або компромісним мирним врегулюванням. Стратегічною метою Росії залишається не часткове припинення бойових дій, а повна політична та військова капітуляція України.

Україна відстоює ефективні гарантії безпеки

Українська сторона категорично відкидає будь-які пропозиції щодо гарантій безпеки, які не передбачають реальних механізмів захисту від можливої повторної агресії з боку Росії. Посол України в НАТО Альона Гетманчук наголосила, що після низки невдалих домовленостей українське суспільство ставиться до формальних або декларативних ініціатив надзвичайно обережно. Вона підкреслила, що нинішній підхід відрізняється від ситуації 2015 року, коли були підписані Мінські угоди: тоді сподівання на дотримання домовленостей були високими, проте фактичне виконання умов залишилося сумнівним.

Гетманчук зазначила, що ключовим завданням України є не просто отримати формальні гарантії, а забезпечити надійний механізм, який би дозволяв реагувати на будь-які прояви агресії й захищати національний суверенітет. Попередній досвід показав, що декларативні домовленості без конкретних інструментів контролю та реагування не забезпечують безпеки і можуть створювати хибне відчуття стабільності.

Гетманчук підкреслила, що українці не збираються приймати ще одну «безглузду» пропозицію, навіть якщо вона буде подана під виглядом привабливих гарантій. На її переконання, досвід війни зробив українське суспільство значно жорсткішим у питаннях безпеки та відповідальності партнерів.

На цьому тлі в Європі завершується розробка планів зі створення сил швидкого реагування, які могли б бути задіяні у разі порушення Росією умов припинення вогню. Передбачається залучення європейських підрозділів і техніки, розміщених як в Україні, так і за її межами, а також участь українських збройних сил.

Водночас обговорення того, за яких умов ці сили можуть бути задіяні, все ще тривають. Один із варіантів передбачає, що Україна реагуватиме першою у разі порушення домовленостей, після чого до дій можуть долучатися європейські підрозділи, а підтримка з боку США розглядатиметься як фінальний елемент стримування.

Очікувалося, що президент України Володимир Зеленський зможе підписати відповідну угоду під час зустрічі з Дональдом Трампом на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Однак після цього американські представники, за інформацією західних медіа, змінили підхід до переговорного процесу.

Нові вимоги Вашингтона фактично означають, що Київ може бути змушений погодитися на мирну угоду, яка допускає територіальні поступки на сході України паралельно з будь-якими домовленостями про безпеку. Саме ця позиція викликала занепокоєння серед європейських чиновників, які побоюються, що відмова від чітких гарантій може бути використана як інструмент тиску на Україну.

Водночас українські джерела наголошують, що не розглядають дії США як пряму спробу змусити Київ погодитися на передачу територій. У Києві це радше сприймають як прагнення прискорити переговори після перших прямих контактів між українськими та російськими представниками, які відбулися минулого тижня в Абу-Дабі.

Попри це, питання територіальних поступок залишається ключовою перешкодою для виходу з переговорного глухого кута. Станом на зараз жодна зі сторін не демонструє готовності змінити свою позицію з цього питання.

Депутати відточили кожен з 4200 мечів: огляд поправок до законопроєкту про мобілізацію

Комітет Ради з національної безпеки та оборони завершив ретельний огляд усіх 4200 поправок, запропонованих депутатами до законопроєкту про посилення мобілізації. Про це повідомили члени комітету — Костенко і Веніславський. Виявилось, що ряд питань все ще залишаються невирішеними, і комітет планує внести додаткові правки для їх врегулювання. Деякі аспекти, зокрема питання відстрочки, стимулювання до військового призову та обмежень для тих, хто не з'являється до військкомату, відкладено для обговорення під час уточнення кінцевої концепції законопроєкту.

Зауважено, що більшість запропонованих урядом покарань для ухильників від військової служби були вилучені під час розгляду. Щодо у

Бачу, ви, швидше за все, натиснули клавішу "Enter" без тексту. Чи є щось, що я можу допомогти вам зробити?

Від Засновника Офісу Трансформації до Доларового Мільйонера: Історія Максима Бахматова

Максим Бахматов, засновник "Офісу трансформації", став об'єктом уваги через свою декларацію, подану до Національного агентства з питань запобігання корупції на 2022 рік. Згідно із звітом НАЗК, у Бахматова знаходиться значна сума готівки, а саме 605 тисяч доларів та 200 тисяч євро. До того ж, на його дружину було задекларовано ще 100 тисяч доларів, а на матір — 50 тисяч. Окрім цього, в кінці першого року військового конфлікту він придбав квартиру в Києві приблизно на 1,7 млн гривень. Також у декларації йдеться про земельну ділянку площею 10 соток, будинок майже 400 кв. м та два нежитлові приміщення, які Бахматов придбав у 2021 році.

Громадська організація "Офіс трансформації", яку заснував Бахматов, була зареєстрована у 2020 році. Метою цієї організації є підвищення ефективності державних та комунальних організацій, а також трансформація системи звітності та відповідальності місцевої влади.

Максим Бахматов також претендував на посаду керівника департаменту з питань антикорупції у Київській міській державній адміністрації. Однак під час співбесіди виявилось, що він був фігурантом щонайменше двох кримінальних справ та не відображав у декларації всі свої доходи. Також виникли питання щодо його доходу, який не відповідав офіційно декларованій заробітній платі.

Нагадаємо, що Максим Бахматов разом із таксі "Uklon" довгий час збирав гроші від українців на потреби Збройних сил України.

У висновках до вищезгаданої статті можна відзначити наступне:

• Максим Бахматов, засновник "Офісу трансформації", став об'єктом публічної уваги через інформацію з його декларації до Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК).

• Декларація показала значну суму готівки у власності Бахматова, а також придбання нерухомості та інших активів.

• Громадська організація "Офіс трансформації", створена Бахматовим, має на меті підвищення ефективності державних та комунальних організацій.

• Під час співбесіди на посаду в Київській міській державній адміністрації Бахматов став об'єктом уваги через його кримінальне минуле та неоднозначності у декларуванні доходів.

• Він також був активним у зборі коштів на потреби Збройних сил України разом із таксі "Uklon".

У цілому, інформація, подана в декларації та виявлена під час співбесіди, викликала певні сумніви щодо чесності та прозорості дій Максима Бахматова, який раніше був визнаний в області антикорупційних ініціатив.

Україна: Відверто про Ситуацію на Фронті

У світлі закликів до української влади щодо більшої прозорості у веденні інформаційної політики щодо подій на передовій, стає очевидним, що наша країна потребує більш відкритого підходу до військових подій. Справді, як зазначив керівник Центру глобальної взаємодії США при Державному департаменті Джеймс Рубін, прозорість є ключовим елементом будь-якої демократичної системи, особливо у сфері інформування громадськості про ситуацію на полі бою.

Важливо зазначити, що демократичні цінності, якими Україна керується, диктують необхідність чесного та відкритого повідомлення про події, які відбуваються у зоні конфлікту. Це дасть можливість якнайбільш повно і об'єктивно оцінити ситуацію, а також забезпечить кращий розуміння з боку наших союзників.

У світлі цього, слід підкреслити, що маючи вільний доступ до інформації, яка відображає реальний стан речей на передовій, Україна має шанс зміцнити свої партнерські відносини з іншими державами та отримати більшу підтримку у вирішенні важливих питань на міжнародному рівні.

Отже, відкритість та прозорість у наданні інформації про події на полі бою – це не просто необхідність, але й важлива складова успішного ведення війни та досягнення перемоги.

Отже, висновки з цієї статті наголошують на важливості відкритості та прозорості в інформуванні про події на передовій. Зазначається, що Україна повинна бути більш відвертою у наданні інформації про перебіг війни, щоб забезпечити краще розуміння ситуації і отримати більшу підтримку від союзників. Такий підхід сприятиме підвищенню довіри до України на міжнародному рівні та сприятиме зміцненню її партнерських відносин з іншими країнами. У світлі цього важливо зрозуміти, що прозорість та відкритість у наданні інформації є не лише елементом стратегії управління війною, але й проявом демократичних цінностей, які Україна відстоює на міжнародній арені.

Ілля Євлаш: новий речник Повітряних сил України. Основні деталі призначення

Ілля Євлаш, відомий своєю військовою кар'єрою та досвідом у керівництві військовими підрозділами, вступив на нову посаду — керівника служби зв’язків із громадськістю Повітряних сил Збройних сил України. Це призначення стало результатом рішення Головнокомандувача Збройних Сил України, Олександра Сирського, і підтверджено Указом. Євлаш змінив на цій посаді Юрія Ігната, який працював раніше.

Згідно з інформацією, яка надійшла від Повітряних сил Збройних Сил України через канал у Telegram, Ілля Євлаш вже має досвід у роботі на посаді спікера східного угруповання військ. Офіційний наказ № 480 від 15 березня 2024 року підтверджує призначення майора Іллі Олеговича Євлаша на посаду начальника служби зв’язків з громадськістю у Повітряних Силах.

Зазначено, що Євлаш має досвід роботи в аналогічних посадах, зокрема у службі зв’язків з громадськістю у Командуванні сухопутних військ. Він також керував аналогічними службами в угрупованні сил оборони Києва та оперативно-стратегічному угрупуванні військ "Хортиця".

Щодо стратегічних аналізів, які проводив Євлаш, відомо, що він активно звертав увагу на тактику ворога, зокрема на спроби російських військ штурмувати місто Часів Яр на Бахмутському напрямку, а також на спроби прорвати оборону біля Богданівки.

Цікаво зауважити, що досвід та професійний підхід Євлаша обіцяють успішну роботу на новій посаді та вплив на підвищення ефективності комунікаційних процесів у Повітряних силах Збройних сил України.

У висновках можна зазначити, що призначення Іллі Євлаша на посаду керівника служби зв’язків із громадськістю Повітряних сил Збройних сил України є важливим кроком у підвищенні ефективності комунікаційних процесів у військових структурах. Досвід та професійний підхід Євлаша, який вже має значний досвід у сфері військової діяльності та комунікацій, свідчать про його здатність ефективно впливати на цей аспект роботи Повітряних сил. Призначення Євлаша підтверджує важливість забезпечення якісної інформаційної взаємодії з громадськістю для зміцнення довіри до армії та вдосконалення військових комунікаційних стратегій.

Україна на шляху до максимального рівня військового виробництва: Зеленський

У вечірньому зверненні до українського народу 18 березня, президент Володимир Зеленський розкрив важливі аспекти поточної ситуації в країні. На засіданні Ставки Верховного головнокомандувача глава Збройних Сил України Олександр Сирський представив стратегічні напрямки дій, вказавши на успішні позиції в різних регіонах, а також підкреслив покращення логістики в армії. Звіти Міноборони та Мінстратегпрому щодо контрактів на постачання військової техніки та боєприпасів свідчать про намір досягнути рекордного рівня військово-промислового комплексу цього року та подальшого його розвитку. Відзначивши міжнародну співпрацю, Зеленський наголосив на позитивних відносинах з Індонезією та запропонував їй приєднатися до Глобального саміту миру. Він також висловив вдячність Європейському союзу за створення Фонду допомоги Україні на підтримку оборони країни, віруючи у його важливу роль у майбутній безпеці України.

У зверненні до українського народу 18 березня, президент Володимир Зеленський висвітлив ключові події та досягнення військової справи в країні. Він відзначив успішні позиції Збройних Сил України на різних напрямках, а також покращення логістики у військовому секторі. Заяви про досягнення рекордного рівня військово-промислового комплексу та плани подальшого розвитку свідчать про стратегічне планування країни щодо забезпечення своєї безпеки. Наголошення на міжнародній співпраці свідчить про важливість залучення інших країн у підтримку України та спільну боротьбу за мир і стабільність. Ухвалення Європейським союзом рішення про створення Фонду допомоги Україні підсилює переконання у підтримці та солідарності з боку міжнародного співтовариства.

Інвестиції в мову: майбутнє української мови до 2030 року

Кабінет Міністрів України затвердив нову Державну цільову національно-культурну програму, спрямовану на комплексний розвиток та ефективне функціонування української мови як державної у всіх сферах суспільного життя до 2030 року. Це важливий крок у зміцненні мовної політики держави та збереженні культурної ідентичності. Нова програма отримала підтримку через розпорядження Кабінету Міністрів від 15 березня 2024 року № 243-р. На реалізацію програми передбачено близько 7,8 мільярдів гривень, з яких 7,6 мільярдів гривень виділяються з державного бюджету, а 200 мільйонів гривень — з місцевих бюджетів.

Згідно з обґрунтуванням, рішення Конституційного суду України від 14 липня 2021 року вказало на використання Російською Федерацією "мовного питання" як інструменту геополітичної експансії. У документі підкреслено, що загроза українській мові є загрозою національній безпеці та існуванню держави. Факти лінгвоциду, виявлені після вторгнення Російської Федерації в Україну у 2022 році, підкреслюють цю загрозу.

Основними завданнями програми є:

Забезпечення доступності української мови у всіх сферах суспільного життя, включаючи освіту, мас-медіа, культуру та державну службу.Розвиток і підтримка української мови як національного надбання та засобу формування національної свідомості.Захист української мови від негативного впливу зовнішніх чинників, зокрема від пропаганди агресора та інформаційної війни.Стимулювання досліджень та наукових розробок в галузі лінгвістики та мовознавства для підвищення ефективності впровадження мовної політики.Проведення масових інформаційно-просвітницьких заходів для підвищення обізнаності громадян з питань мовної політики та важливості збереження української мови як символу національного єднання.Реалізація цієї програми буде сприяти зміцненню мовної самосвідомості громадян, підвищенню ролі української мови в суспільному житті та збереженню культурного різноманіття України.

Українська мова є одним із ключових складників національної ідентичності та культурного доробку українського народу. Затвердження нової Державної цільової національно-культурної програми, спрямованої на розвиток та зміцнення української мови, є кроком вперед у забезпеченні її захисту та просуванні як важливого елементу національного самовизначення. Виділення значних коштів на підтримку програми свідчить про серйозність намірів української держави щодо розвитку мовної сфери.

Програма передбачає широкий спектр заходів, спрямованих на підтримку та поширення використання української мови у всіх сферах суспільного життя. Особлива увага приділяється захисту мови від негативного впливу зовнішніх чинників та стимулюванню її вивчення та використання серед населення. Підтримка наукових досліджень у галузі мовознавства також є важливим кроком у покращенні мовної політики держави.

Враховуючи сучасні виклики та загрози, пов'язані з мовною сферою, прийняття цієї програми є важливим кроком у зміцненні мовної самосвідомості та культурної ідентичності українського суспільства. Реалізація програми до 2030 року сприятиме збереженню та розвитку української мови як символу національного єднання та різноманіття культурної спадщини України.

1...198199200...204сторінка 199 з 204

Контакти редакції: [email protected]