Шоубізнес

Співзасновник студії "Квартал-95" та рідний брат Сергія Шефіра, першого помічника та близького друга президента, Борис Шефір, в інтерв'ю українській версії "Радіо Свобода" висловив свою критику щодо кампанії проти російської мови й культури в Україні. Він наголосив на своєму почутті прихильності до російської мови та культури, вважаючи руйнування пам'ятників Пушкіну у країні недоречним. Зараз Шефір перебуває в Німеччині, де вирішив залишитися до кінця війни, аби "врятувати дітей від війни", оскільки бізнес у нього упав, а розважальне телебачення в Україні відсутнє. Він підкреслив, що не має наміру повертатися до України, а його зв'язок з президентом Зеленським вже обірвався два роки тому, оскільки не поділяє сучасних державних переконань. Щодо співпраці з "Кварталом", Шефір заявив, що він не відчуває себе зручно в їхній теперішній атмосфері, а його припинення співпраці обумовлене також турботою про безпеку своїх дітей. У своєму прогнозі військового конфлікту він висловив надію на мирні домовленості та компроміси.

У висновку можна зазначити наступне:

• Борис Шефір виступив у захист російської мови та культури в Україні, висловивши свою любов до них та висловивши обурення руйнуванням пам'ятників Пушкіну.

• Він перебуває в Німеччині та не планує повертатися до України до закінчення війни, обравши цю країну як місце, де "врятує дітей від війни".

• Шефір ухиляється від політичних питань та відмовився від співпраці з "Кварталом", пояснивши це незручністю із теперішньою атмосферою в студії та турботою про безпеку своїх дітей.

• Він вірить у вирішення військового конфлікту шляхом мирних домовленостей та компромісів.

Ці висновки відображають позицію та погляди Бориса Шефіра на ситуацію в Україні та його особисте ставлення до подій.

Шанувальники українського кінематографу отримують виняткову можливість насолодитися новим трилером, який захоплює з перших хвилин і тримає в напрузі до самого фіналу. "Лишайся онлайн" – це українська військова картина, що вийшла на екрани країни, і відзначається особливим форматом зйомок – скринлайф. Це перша в Україні стрічка про війну, знята у такому форматі, і що робить її особливою, це унікальний підхід до відтворення подій на екрані ноутбука.

Сценарій картини був написаний навесні 2022 року, а зйомки розпочалися влітку того ж року. Здійснення такого проекту у форматі скринлайф вимагало потужної команди та великих зусиль. Проте, завдяки наполегливості та таланту кожного учасника знімальної групи, картину вдалося створити на високому рівні.

Кожна деталь у "Лишайся онлайн" відіграє важливу роль у створенні атмосфери напруження та реалізму. Саме це робить фільм таким захоплюючим та непередбачуваним для глядачів. Автори стрічки – Антон Скрипець та Єва Стрельникова – змогли передати на екрані невимовну атмосферу того часу, коли над Україною лунали обстріли та ракетні удари.

Незважаючи на труднощі та виклики, з якими зіткнулася команда фільму, "Лишайся онлайн" став переможцем українського кіно на міжнародному фестивалі "Фантазія" в Канаді. Це визнання свідчить про величезний талант та професіоналізм українських кінематографістів, а також про важливість і актуальність теми, яку вони висвітлили у своїй роботі.

Час дії картини "Лишайся онлайн" належить періоду російського вторгнення в Україну. За цією драматичною подією слідкує головна героїня, волонтерка Катя, що координує дії тероборони в одному з київських районів через мережу. Її брат Вітя та дядько Толік також беруть участь у територіальній обороні, проте їхній участь у війні залишається прихованою від матері, яка не відома про їхню діяльність у територіальній обороні.

Катя постійно перебуває на зв'язку з іноземним волонтером Раяном, який забезпечує гуманітарну допомогу мешканцям Київської області. Координація їхніх дій відбувається через ноутбук, що був пожертвований компанією для потреб фронту. Неочікувано Катя отримує дзвінок від п'ятирічного хлопчика Сави, який плутає її з його батьком та прохає допомогти знайти його рідних. Під час евакуації з Бучі Сава втратився і тепер перебуває в Львові. Катя не може відмовити дитині і розпочинає пошуки його батьків, вивчаючи нюанси їхнього життя через соцмережі.

Паралельно з пошуками, Катя стикається з реальними небезпеками окупованої території, а саме, ракетними обстрілами та повітряною тривогою. Проте, незважаючи на це, вона продовжує намагатися знайти батьків для маленького Сави.

Картину "Лишайся онлайн" можна порівняти з американським фільмом "Пошук" (2018), де батько використовує ноутбук та соцмережі для пошуку своєї зниклої доньки-підлітка. Фільм нашого виробництва викликав фурор, збираючи значні кошти у прокаті та отримавши позитивні відгуки від глядачів та критиків. "Лишайся онлайн" пропонує глядачам добре прописані характери та незабутні емоційні моменти, а виконання головної ролі Єлизаветою Зайцевою додає картині особливого колориту.

У фільмі "Лишайся онлайн" обличчя головної героїні Каті є основним "інструментом", через який ми сприймаємо всі колізії, що відбуваються з персонажами. Навіть за такого обмеженого візуального сприйняття, як обличчя, працюють навіть плашечки та інші дизайнерські скрин-елементи. Навіть уповільнений рух курсору на екрані ноутбука вдало передає драматичні нюанси, що відбуваються з головною героїнею. Швидка зміна ситуацій утримує увагу глядачів, які реагують на події на екрані сміхом або сльозами. Фільм має непоганий екшн: перестрілки, погоні, а також високоякісні діалоги, які залишають враження.

Особливо слід відзначити персонажа Вітіка, виконаного Олександром Рудинським, який завоював серця глядачів своєю безпосередністю та легкістю. Його "цьомки-бомки" точно підкорять усіх. У картині чудово взаємодіють пара сестри та брата: вона — раціональна та вольова, він — імпульсивний бешкетник, але обидва мають твердий характер.

Образ Каті з її наповненими сльозами очима символізує Україну, яка переживає складний час, тоді як рудий Вітьок із своєю чарівною посмішкою уособлює справжніх козаків, які виставляють Батьківщину з лиха.

Недоліками фільму можна вважати використання штампів, які подекуди проскакують, наприклад, хвилювання мами героїні. Олеся Жураківська органічно втілює свою роль, проте її персонаж міг би бути більш розвинутим. Також стандартним видається образ першої матері російського окупанта, але в той же час Ірина Тамім, що грає іншу матір російського солдата, зіграла вражаючу роль, яка викликала бурхливу реакцію аудиторії. Автори вдало збалансували обидві матері, додавши картині глибини та напруження.

Додатковий недолік фільму полягає у зайвій кількості жертв серед позитивних персонажів. Особливо болісно впливає на глядача смерть одного з ключових героїв. Хоча головним завданням стрічки є пошук батьків хлопчика, а також вигнання окупантів з української землі, однак важливою метою героя стає і надання надії глядачеві. Він має стати символом боротьби і продовження опору, а не просто стерти землю від ворогів. Помітно, що так і сталося — ворога було відігнано, але додаткові трагедії тільки відволікали увагу глядача і виводили стрічку на межу мелодрами. Це порушувало первинну мету авторів — наголосити на необхідності міжнародної підтримки для України. Незважаючи на це, фільм варто визнати гідним, адже він утримує увагу глядача до самого фіналу. Заслуговує на повагу мужність авторів, які в тяжких обставинах зуміли створити складне кінематографічне творіння, що має особливе значення у сучасному світі.

У висновку можна відзначити, що фільм "Лишайся онлайн" має як позитивні, так і негативні аспекти. З одного боку, це цікава кінострічка, яка утримує увагу глядача до самого фіналу, має добре прописаних персонажів і насичений сценарій. З іншого боку, недоліком фільму є зайва кількість жертв серед позитивних персонажів, що відводить його від первинної мети й може перетворити на мелодраму. Однак варто відзначити мужність авторів, які в умовах складної ситуації зуміли створити важливе кінематографічне творіння, яке відіграє важливу роль у сучасному світі, акцентуючи увагу на необхідності підтримки України та засудження російської агресії.

Український шеф-кухар та ресторатор Євген Клопотенко повідомив про те, що йому відмовили у відкритті ресторану української кухні в Японії, пояснюючи це тим, що японці вважають борщ російською стравою. Цю інформацію він оприлюднив у своєму фейсбук-пості. У своєму коментарі посол України в Японії, Сергій Корсунський, відреагував на цю ситуацію, зазначивши, що відкрито вже кілька ресторанів української кухні в Японії, де подають борщ, і проводяться фестивалі борщу, що свідчить про популярність української кухні серед японців. Посол також вважає, що думка одного японця, який відмовив Євгену Клопотенку, є необґрунтованою, оскільки ця ситуація не відображає загального ставлення японців до української кухні.

Українська книга "Україна. Їжа та історія", яка продається в Японії, отримала значну кількість позитивних відгуків, вказала авторка. У книзі, яка доступна японською мовою, представлено шість різних видів борщу. Вона зазначила, що проблема може полягати у заголовках, які часто намагаються підсилити ефект. Японський журналіст, дипломат і письменник Такаші Хірано, що давно проживає в Україні, порадив не узагальнювати враження про борщ за однією ситуацією. Він зазначив, що думка одного японця, що відмовив Євгену Клопотенку, не може бути представницькою для всіх. Хірано зауважив, що багато японців тепер усвідомлюють, що борщ є українською стравою, і цю інформацію активно поширюють серед інших. Інциденти, подібні до того, про який розповідає Євген Клопотенко, можуть бути результатом несправедливих узагальнень і неправильного сприйняття української культури.

У світі кулінарних дискусій неабиякою популярністю користується український борщ, але ця популярність часто стає об'єктом спорів і непорозумінь. Згадують його і в політичних виступах, і в кулінарних рейтингах, що лише підсилює цікавість до цієї страви.

Справжню хвилю розмов підняла заява МЗС Росії про борщ як символ російської кухні, що викликало активні реакції з боку українських користувачів соцмереж. Виявляється, борщ – це не лише смачна страва, а й політичний символ, що зумовлює виникнення справжніх гарячих дискусій.

Україна вирішила офіційно відстояти свої права на цю страву, включивши подібну ініціативу до кампанії щодо включення культурної спадщини в список ЮНЕСКО. Зараз український борщ став предметом не лише гастрономічних вражень, а й політичних дебатів, що ще раз підтверджує його значення в українській культурі та національній ідентичності.

У рамках акції на захист українського борщу активно діяв Євген Клопотенко, який з великим захопленням збирав рецепти цієї культової страви з усіх куточків України. Його зацікавленість у борщі не обмежувалася лише його приготуванням, він також досліджував історичний та культурний контекст цієї страви, щоб зрозуміти, як вона вплетена в українську спадщину та національну ідентичність. Його зусилля спрямовані на популяризацію та збереження української кулінарної традиції, щоб кожен міг насолодитися смаком та історією цієї унікальної страви.

Український борщ став предметом уваги не лише у кулінарному світі, а й на політичній арені через спроби приписати його до російської кухні. Це свідчить про важливість культурної спадщини для національної ідентичності. Активна реакція громадськості та захисників української кухні, таких як Євген Клопотенко, свідчить про глибоке значення цих кулінарних традицій для українського народу. Такі акції та заходи спрямовані на збереження та популяризацію української культури в усьому світі, що є важливим аспектом у зміцненні національної свідомості та самоідентифікації українського суспільства.

Український актор театру та кіно Олексій Тритенко вирішив розкрити таємницю свого життя, повідомивши про своє призначення до складу Збройних сил України вже з 24 лютого 2022 року. Інформація про його контракт стала відома завдяки публікації в його Instagram, де був опублікований наказ про мобілізацію до військової служби.

Це стало відповіддю на поширені чутки та домисли щодо його з'явлення в військовій формі на фотографіях. Згідно з опублікованим документом, Олексію Тритенку була призначена посада водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення, і це призначення вступило в силу з 24 лютого 2022 року.

Фотографії також підтвердили, що актор приєднався до 206-го окремого батальйону територіальної оборони, а наразі він служить у складі 112-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. "Військову форму я вдягнув з початком повномасштабного вторгнення", — написав актор. — І з того часу я з честю ношу однострій та є чинним військовослужбовцем Збройних Сил України". У закінченні посту автор вказав себе як "молодшого сержанта Олексія Тритенка".

Український актор Олексій Тритенко відкрив перед громадськістю своє військове призначення та виявився активним учасником Збройних сил України. Це рішення він ухвалив у період повномасштабного вторгнення, відповідаючи на розповсюджені чутки про його військову діяльність.

Наказ про мобілізацію та фотографії з публікації підтвердили його присутність в складі 112-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Тритенко взяв на себе обов'язки водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення.

Це рішення свідчить про готовність українських громадян приймати активну участь у захисті країни в найскладніші часи.

У цьому році актор Олексій Гнатковський став переможцем престижної премії "Золотий ліфон", що визначається шляхом онлайн-голосування серед найпривабливіших культурних діячів України. У віці 38 років, зірка фільму "Довбуш" визнаний найсексуальнішим митцем країни. Примітно, що минулоріч премію перейменували на "Кевларовий ліфон" і вручали тільки тим, хто пішов на війну, але цьогоріч вирішили залишити цю назву для спеціальної відзнаки, врученої українським жінкам-військовим, волонтеркам і бойовим медикиням, пов'язаним із мистецтвом. Олексій Гнатковський, народився в Івано-Франківську, здобувши звання заслуженого артиста України в 2014 році, зараз працює в Івано-Франківському академічному драматичному театрі імені Івана Франка. Його визнали після ролі Івана у фільмі Олеся Саніна "Довбуш", який вийшов на екрани у 2023 році. Відзначаючи перемогу Гнатковського, організатори премії підкреслили його харизматичність, талант і винахідливість, а також зазначили, що роль Івана Довбуша він зіграв настільки вдалим чином, що викликав загальне захоплення глядачів. Протягом її існування "Золотий ліфон" став своєрідним барометром привабливості українських культурних діячів, і вже вп'яте зазнавши перемоги, у цьому році актори став представником кінематографу.

Організатори премії "Золотий ліфон" вирішили залишити спеціальну відзнаку "Кевларовий ліфон" до завершення війни. Ця нагорода зазвичай вручається лише чоловікам, але цього року організаторки конкурсу зробили виняток. Вони пояснили, що "Кевларовий ліфон" є визнанням суб'єктивності учасниць, які взяли справу у свої руки і працюють на перемогу.

Також оголошено ТОП-20 найпривабливіших українських митців за версією премії:

Олексій Гнатковський — акторАртем Чех — письменник, військовийІван Леньо — музикант, лідер гурту Kozak SystemСергій Жадан — письменник, волонтер, рок-зіркаАртем Полежака — поет, військовослужбовецьЮрко Юркеш Юрченко — музикант, військовослужбовецьДмитро Зєзюлін — музикант, лідер гурту LatexfaunaПавло Вишебаба — поет, військовослужбовецьАхтем Сеїтабалаєв — актор, режисерДмитро Лазуткін — поет, військовослужбовецьТарас Цимбалюк — актор театру та кіноОлександр Лисак — поет, військовийВалерій Харчишин — музикант, фронтмен гурту «Друга ріка»Василь Піддубний — письменник, військовийПавло Казарін — журналіст, літературознавецьМихайло Матюхін — музикант, соліст гурту Schmalgauzen, актор театруПавло Коробчук — поет, волонтерІгор Мітров — поет, військовийАндрій Любка — письменник, волонтерРуслан Горовий — письменник, музикант, журналіст, волонтер. Висновки:

Олексій Гнатковський став переможцем премії "Золотий ліфон", визнаним найпривабливішим митцем України за результатами онлайн-голосування.Відзнака "Кевларовий ліфон" залишилася до завершення війни, щоб відзначити суб'єктивність учасниць, які долучилися до захисту країни.ТОП-20 найпривабливіших українських митців включає представників різних галузей культури та осіб, які активно допомагають в армійній справі та волонтерстві.Премія "Золотий ліфон" продовжує підтримувати й визнавати внесок українських митців та активістів у розвиток культури та підтримку обороноздатності країни.

Майже рік тому гурт KAZKA представив композицію “Без кохання”, яка стала особистою чуттєвою історією кохання фронтвумен Олександри Заріцької. У подальшому вийшло mood-відео, де співачка з’явилася у весільній сукні, анонсуючи заручини з бойфрендом. Однак, весілля поки не відбулося. Під час зйомок для проєкту “Хто знає?”, що вийде на “Новому каналі” 19 березня, Олександра Заріцька розповіла про мрії щодо весільного образу та плани на розписку й вечірку. Вона ділиться, що хоче веселого та тривалого святкування з друзями та родиною, але усвідомлює обмеження у зв’язку із сучасними обставинами. Пара поки що не має конкретних планів на весілля, але підкреслює важливість взаємопідтримки й допомоги тим, хто цього потребує. Щодо відносин з майбутнім чоловіком, Павлом Тараненко, Олександра відзначає, що стосунки для них – це взаєморозуміння, підтримка та взаємна повага. Вони насолоджуються спільним часом, діляться інтересами та влаштовують домашні розваги зі своїми собаками.

За останній рік гурт KAZKA пройшов довгий шлях, випустивши пісню "Без кохання" та mood-відео, яке оголосило про заручини вокалістки Олександри Заріцької. Однак, попри анонс, весілля ще не відбулося. Під час спільних зйомок для "Хто знає?" на "Новому каналі", Олександра ділиться своїми мріями про весільний образ та святкування, визначаючи прагнення до радісного та тривалого весілля, але обмежене нинішніми обставинами. Вона висловлює важливість взаємопідтримки та допомоги один одному, а також іншим у потребі. Щодо її стосунків з Павлом Тараненко, вони підкреслюють взаємне розуміння, підтримку та взаємну повагу як основні аспекти відносин.