Спорт

Останнім часом держава дедалі активніше звітує про розгортання мережі ветеранських просторів, запуск нових програм і підготовку фахівців із супроводу ветеранів. У публічному просторі ці ініціативи подаються як системна відповідь на виклики післявоєнної адаптації. Втім, за гучними заявами та презентаціями дедалі чіткіше проступає інша картина, у якій ключову роль відіграє не людина з її потребами, а будівельні проєкти та освоєння бюджетних коштів.

Значна частина фінансування спрямовується на зведення або реконструкцію об’єктів, що формально називаються ветеранськими просторами. При цьому питання їх реального наповнення, доступності та практичної користі часто відходять на другий план. У багатьох випадках виконавці таких проєктів виглядають наперед визначеними, а кошториси — завищеними, що породжує сумніви щодо ефективності витрачання державних ресурсів.

Міністерство у справах ветеранів під керівництвом Наталії Калмикової, замість концентрації на реальних потребах захисників, фактично стало частиною вертикалі розподілу бюджетних ресурсів разом із керівництвом Київської обласної державної адміністрації. За наявною інформацією, саме на рівні області формується повний цикл ухвалення рішень — від ініціювання «потрібних» об’єктів до затвердження тендерної документації з умовами, адаптованими під конкретних виконавців.

Показовим прикладом стала реалізація проєкту ветеранського простору в Бучанській громаді загальною вартістю майже 140 мільйонів гривень. Така сума є співмірною з будівництвом повноцінного реабілітаційного центру, однак публічного і детального обґрунтування вартості саме цього об’єкта надано не було. Відсутні й чіткі пояснення, які саме послуги за ці кошти отримають ветерани.

Закупівля відбулася за мінімальної конкуренції. Переможцем став консорціум «Будівельні ініціативи» — структура, створена безпосередньо перед проведенням тендеру та така, що не має підтвердженого досвіду реалізації проєктів подібного масштабу. Для державного бюджету це є прямим індикатором ризику, адже йдеться про десятки мільйонів гривень.

Порівняння з аналогічними соціальними об’єктами в інших регіонах демонструє суттєві відмінності у вартості. Навіть поверхневий аналіз дозволяє говорити про завищення кошторису щонайменше на 20–30 відсотків. У грошовому вимірі це означає переплату в межах від 28 до 40 мільйонів гривень лише за одним проєктом.

Механізм реалізації таких схем є типовим: неподілені лоти, завищені кваліфікаційні вимоги до учасників, відсутність реальної конкуренції. У таких умовах практично будь-яку суму можна подати як «ринкову», а перевірка доцільності витрат стає формальністю.

Фактично ці десятки мільйонів гривень могли б бути спрямовані на тисячі годин психологічної допомоги, програми реабілітації, перекваліфікації чи підтримку ветеранського підприємництва. Натомість кошти концентруються у будівельних кошторисах, де контроль ефективності використання бюджету максимально розмитий.

У підсумку під гаслами турботи про ветеранів формується система, у якій держава не стільки допомагає захисникам, скільки купує лояльність підрядників за бюджетний рахунок. І саме це дедалі більше схоже не на соціальну політику, а на цинічний бюджетний блеф.

Ексголова Західного апеляційного господарського суду Борис Плотницький опинився в центрі резонансної справи, пов’язаної з вимаганням та отриманням неправомірної вигоди від співвласника компанії «Ескулаб». Згідно з повідомленнями, він уклав угоду зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП), яка була затверджена Вищим антикорупційним судом України (ВАКС).

Угода передбачає конкретні зобов’язання та строки виконання, що дозволяють Плотницькому уникнути більш суворого покарання, водночас визнаючи його провину у скоєних діях. Судова практика таких справ свідчить, що подібні домовленості укладаються з метою пришвидшення розгляду та забезпечення компенсації заподіяних збитків, а також створюють прецедент відповідальності для посадовців високого рівня.

У цій же справі підозри отримували тодішній голова Господарського суду Львівської області Василь Артимович та ексголова суду Михайло Юркевич.

Фігуранти пропонували підприємцю ухвалення “потрібних” рішень у суді за $1 млн. Більше інформації на порталі Антикор: https://antikor.info/articles/811545-8_let_tjurjmy_zamenili_na_donat_eks-glava_apelljatsionnogo_suda_plotnitskij_zaplatit_10_millionov_griven_na_vsu_za_vzjatochnichestvo

Французький тенісист Гаель Монфіс зворушив прихильників, опублікувавши в соцмережах сімейне фото з трирічною донькою Скаї. На знімку батько й донька постали в образах супергероїв всесвіту Marvel — маленька Скаї обрала костюм Людини-павука, а сам спортсмен перевтілився в Чорну Пантеру. Світлина швидко викликала хвилю позитивних емоцій серед підписників.

Як розповів Монфіс, ідея такого перевтілення належала саме доньці. Перед початком його останнього сезону в професійному тенісі Скаї запропонувала на деякий час уявити себе супергероями. Для спортсмена цей момент став особливо символічним, адже він збігається з важливим етапом у кар’єрі та житті загалом.

Еліна Світоліна та Гаель Монфіс почали зустрічатися у 2018 році, у 2021 році пара заручилась і того ж року зіграла весілля. У 2022 році у подружжя народилась донька Скаї. Сімейні світлини з донькою викликають теплі емоції у шанувальників і доводять, що сім’я та тенісна кар’єра для спортсмена завжди йдуть поруч.

Юний український спортсмен Андрій Панів із села Сторона на Львівщині увійшов до світової історії спорту, встановивши рекорд з набивання футбольного м’яча серед дітей. Про унікальне досягнення повідомила керівниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова, зазначивши, що результат офіційно підтверджено та зафіксовано як світовий рекорд.

13-річний Андрій продемонстрував вражаючу витривалість, концентрацію та технічну майстерність. Він безперервно жонглював футбольним м’ячем протягом 1 години 37 хвилин, виконавши за цей час 13 096 точних дотиків. Такий показник став абсолютним рекордом для дитячої вікової категорії та привернув увагу не лише української, а й міжнародної спортивної спільноти.

Андрій Панів займається футболом із восьмирічного віку та тренується щодня. Його наполегливість і регулярні заняття дали результат не лише у вигляді рекорду, а й у стрімкому спортивному прогресі.

Наразі юний футболіст перебуває у Нідерландах, куди переїхав на запрошення засновника Федерації вуличного футболу України Іллі Варченка. Там Андрій приєднався до дитячої команди АТС 65 з міста Генгело.

За короткий час виступів у новій команді Панів уже встиг відзначитися високою результативністю. У 14 матчах за АТС 65 він забив 33 голи, що свідчить про його серйозний потенціал та перспективи у професійному футболі.

Світовий рекорд став ще одним доказом того, що українські юні спортсмени здатні досягати міжнародного визнання навіть у складних умовах.

11 листопада 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання, під час якого розглядалося питання обрання запобіжного заходу для Ігоря Миронюка. За матеріалами слідства, він разом із Дмитром Басовим нібито координував тіньові процеси у межах організованої схеми, що діяла в одній із державних структур. Справу розслідують детективи НАБУ за процесуального керівництва САП.

За версією правоохоронних органів, підозрювані могли впливати на ухвалення управлінських рішень, використовуючи службові зв’язки та неформальні механізми контролю. Слідство вважає, що такі дії були спрямовані на отримання неправомірної вигоди та збереження впливу на фінансові й кадрові потоки. У матеріалах провадження йдеться про системний характер діяльності та попередню змову між фігурантами.

Замовник обґрунтував відмову від конкуренції «терміновістю» виконання робіт. Водночас фактичний стан покрівлі був відомий задовго до підписання договору, а ознак раптового руйнування, які б виправдовували невідкладні процедури, зафіксовано не було.

Єдиним виконавцем робіт без жодної альтернативи визначили ТОВ «ДЕКАН ПРОЕКТ». 8 грудня 2025 року з компанією уклали договір на суму понад 16 мільйонів гривень. Аналіз попередньої діяльності цього підрядника свідчить про стійку залежність від одного замовника: більшість контрактів фірма отримує саме від університету Каразіна. Така концентрація підрядів фактично усунула інших потенційних учасників ринку і закріпила доступ до бюджетних коштів за конкретним суб’єктом.

Окремі положення договору викликають серйозні застереження з точки зору захисту пам’ятки архітектури. У документації відсутнє чітке розмежування між реставраційними роботами та звичайним ремонтом. Це суперечить законодавству про охорону культурної спадщини і відкриває можливість довільно змінювати характер робіт без належного контролю.

Не менш проблемними є умови щодо строків і ціни. Попри задекларований «твердий кошторис», договір передбачає можливість коригування вартості та графіка виконання робіт через додаткові угоди. Така конструкція фактично легалізує затягування процесу і створює підґрунтя для подальшого збільшення витрат.

Економічний аналіз кошторису лише посилює сумніви. Ціни на будівельні матеріали та роботи суттєво перевищують середньоринкові показники. За попередніми оцінками, штучне завищення вартості може сягати близько 30%, що означає ймовірну переплату майже у 5 мільйонів гривень.

У підсумку реконструкція об’єкта культурної спадщини ризикує перетворитися не на приклад відповідального відновлення, а на ще одну ілюстрацію того, як під прикриттям «терміновості» та формальних процедур державні кошти спрямовуються за наперед визначеним маршрутом.

Аналітичний центр Opta презентував черговий рейтинг найсильніших футбольних клубів світу, і цього разу до переліку увійшли й представники України, що продовжують тримати спортивний фронт у надзвичайно непростих умовах. Попри війну, вимушені переїзди, кадрові перебудови та фінансові труднощі, українські команди залишаються частиною глобальної футбольної ієрархії, демонструючи стабільність і конкурентоспроможність.

На вершині світового рейтингу аналітики залишили лондонський «Арсенал», який за сукупністю результатів, стабільністю гри та силою складу знову був визнаний найпотужнішим клубом планети. Мюнхенська «Баварія» утримала другу позицію, продовжуючи підтверджувати статус одного з найбільш системних та ефективних клубів Європи. Третю сходинку посів чинний тріумфатор Ліги чемпіонів — паризький «ПСЖ», який після кількох років розчарувань нарешті продемонстрував омріяну результативність на міжнародній арені.

Сюрпризом рейтингу стала шоста позиція «Астон Вілли», яка випередила навіть «Реал Мадрид» та «Ліверпуль». Клуб з Бірмінгему зараз демонструє феноменальний прогрес — треті місця в АПЛ та Лізі Європи підтверджують стабільність команди Унаї Емері.

Попри воєнні реалії та вимушені переїзди, українські клуби утримуються в міжнародному рейтингу.

• Найвищу позицію серед українських команд посідає донецький «Шахтар», який розташувався на 212 місці. Чемпіон України залишається найсильнішим представником країни на міжнародній арені й стабільно виступає в єврокубках.

• Київське «Динамо» — друге серед українських клубів і 352-ге у світовому рейтингу. Попри перебудову складу та зміну поколінь, клуб продовжує демонструвати прогрес.

• До топ-1000 увійшли ще три клуби УПЛ:– «Полісся» — 684 позиція;– «Кривбас» — 865 позиція;– «ЛНЗ» — 979 позиція.

Участь одразу п’яти українських клубів у топ-1000 свідчить про те, що вітчизняний футбол навіть у період повномасштабної війни зберігає конкурентність і впізнаваність на міжнародному рівні.