Спорт

Відомо, що ВАКС випустив екс-посадовця Міністерства оборони, Олександра Лієва, якого підозрювали в причетності до схеми, пов'язаної з масштабними фінансовими порушеннями під час закупівель боєприпасів для Збройних Сил України. Ця справа, що набула гучності в суспільстві, здивувала багатьох тим, що суд привів Лієва під особисте зобов'язання, замість тримання під вартою, як було відомо раніше.

Адвокат Назар Кульчицький, коментуючи це рішення, зазначив, що суд розглядав справу без присутності прокурора, що викликає питання щодо об'єктивності процесу. Не менш важливою стала інформація, що Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура не змогли надати достатніх доказів для підтримки обвинувачення щодо Лієва.

Суддя Ярослав Шкодін відзначив, що відсутність достатніх доказів з боку прокуратури створює серйозні сумніви у вині екс-чиновника, запитуючи, як саме суд має вирішити питання, якщо навіть прокуратура не бачить складу злочину.

Ці події викликали хвилю обурення в громадськості, особливо враховуючи той факт, що Лієва вже раніше було взято під варту заставою у розмірі 50 мільйонів гривень, проте пізніше його випустили під особисте зобов'язання. Нині ж, після скасування рішення про особисте зобов'язання та закінчення терміну тримання під вартою, Лієв залишився без запобіжного заходу, що викликає серйозні питання стосовно системи правосуддя та її ефективності.

ВАКС, розглянувши клопотання щодо зміни запобіжного заходу, вирішив залишити це питання без розгляду за згодою обвинувачення, що подальшим чином може вплинути на хід подальшого судового процесу.

Вищезгадана стаття відображає складну ситуацію навколо екс-посадовця Міністерства оборони, Олександра Лієва, якого підозрювали у великомасштабних фінансових порушеннях під час закупівель боєприпасів для Збройних Сил України. Вирішення суду щодо зміни запобіжного заходу здивувало багатьох, особливо враховуючи відсутність прокурора під час розгляду справи. Нагальною стала проблема недостатньої кількості доказів, які змогли б підтвердити обвинувачення щодо Лієва з боку НАБУ та САП. Ця ситуація підкреслює необхідність покращення системи правосуддя та боротьби з корупцією в Україні.

Виходячи з останнього розгляду справи експосадовця Міноборони Олександра Лієва, його випустили під особисте зобов'язання, звільнивши від запобіжного заходу, що викликає ряд питань у громадськості. За словами адвоката Назара Кульчицького, суд ухвалив таке рішення, і він підкреслив, що судячи з трансляції засідання, прокурор був відсутній, що, м'яко кажучи, дивно. На додаток, суд відправив справу до Національної поліції після того, як НАБУ і САП не знайшли достатніх доказів для підтримки підозри. Суддя Ярослав Шкодін, коментуючи цю ситуацію, висловив здивування: "Якщо САП не бачить складу злочину, то як його може побачити суд?".

Щодо самого Лієва, його вже раніше взяли під варту з заставою в розмірі 50 мільйонів гривень, проте він був відпущений під особисте зобов'язання. Однак, після скасування цього рішення ВАКСом 9 квітня, він не повернувся до СІЗО, оскільки термін тримання під вартою закінчився 8 квітня. Таким чином, експосадовець залишився без запобіжного заходу.

ВАКС 17 квітня повторно розглядав клопотання щодо зміни запобіжного заходу, проте за згодою обвинувачення це питання залишилося без розгляду. Ці нові обставини породжують додаткові запитання стосовно правосуддя та професіоналізму у вирішенні подібних справ.

Висновки до вищезгаданої статті наступні:

• Рішення суду щодо звільнення експосадовця Міноборони Олександра Лієва під особисте зобов'язання викликає значні сумніви серед громадськості, особливо з урахуванням відсутності прокурора на засіданні.

• Передача справи до Національної поліції після відсутності достатніх доказів від НАБУ і САП підкреслює неоднозначність інформації, що надходить у судові органи.

• Повторне розглядання клопотання щодо зміни запобіжного заходу ВАКСом, а також його відкладення за згодою обвинувачення, створює враження про можливі проблеми в судовій системі, які потребують додаткового розгляду та уваги з боку громадськості.

У свої 70 років покинув нас колишній асистент тренера збірної України з футболу, Леонід Ткаченко. Він залишив невмирущий слід у історії національної команди, працюючи в тренерському штабі "жовто-синіх" у 1992 році. Під керівництвом Віктора Прокопенка і разом з Миколою Павловим він допомагав команді в одному з матчів проти Білорусі.

Леонід Ткаченко почав свій шлях у футболі як гравець харківського "Металіста", а потім звернув увагу до тренерської сфери. Спочатку він був асистентом у Євгена Лемешка, а згодом сам очолив команду. Після цього періоду його тренерська кар'єра продовжилася в Росії, де він отримав громадянство країни.

Трагічно, Леонід Ткаченко помер у місті Калінінград, залишивши своїм колегам та футбольній спільноті пам'ять про відданість і внесок у розвиток українського футболу.

У висновках статті висловлено сум і вдячність за великий внесок Леоніда Ткаченка у розвиток українського футболу. На 70 році свого життя він покинув цей світ, залишивши невеличкий, але важливий слід у історії національної збірної. Робота Ткаченка в тренерському штабі "жовто-синіх" у 1992 році та його подальші досягнення у російському футболі свідчать про його відданість грі та професійний досвід.

Трагічна втрата Леоніда Ткаченка залишає пустоту в серцях футбольної спільноти та викликає сум у вболівальників. Його незабутній внесок в історію українського футболу залишиться в пам'яті та вдячності тих, хто йому співпрацював та захоплювався його працею.

17 лютого 2024 року у Ер-Ріяді, Саудівська Аравія, відбудеться захоплюючий поєдинок між українським боксером Олександром Усиком, який наразі утримує титули світового чемпіона за версіями WBO, WBA, IBO та IBF, і володарем титулу WBC – Тайсоном Ф’юрі. Початково бій був запланований на 23 грудня 2023 року, але через травму, яку отримав Ф’юрі у поєдинку проти ексчемпіона UFC Френсіса Нганну 28 жовтня, він був відкладений.

Переможець цього бою стане першим абсолютним чемпіоном світу у надважкому дивізіоні в XXI столітті, підкоривши всі чотири головні титули. Останнім, хто досягав подібного, був британець Леннокс Льюіс, який у 1999 році здобув перемогу над американцем Евандером Холіфілдом в об'єднавчому бою, виборовши титули WBA, WBC та IBF; титул WBO був визнаний рівноцінним лише у 2007 році.

Наразі букмекери вважають Тайсона Ф’юрі фаворитом з коефіцієнтом перемоги 1,56, у той час як перемогу Усика оцінюють коефіцієнтом 2,50. Фанатів чекає захоплюючий спортивний бій, який може визначити нового найсильнішого у надважкому дивізіоні. Нічия визначена коефіцієнтом 21,00. Перемога Усика за очками – 2,00. Перемога Ф’юрі нокаутом – 4,50. Перемога Усика суддівським рішенням – 3,80. Дострокова перемога українця – 7,50. Будемо в очікуванні цього епічного спортивного події, яке може вписати новий розділ в історію надважкого боксу.

У висновку можна сказати, що очікуваний поєдинок між Олександром Усиком і Тайсоном Ф’юрі 17 лютого 2024 року обіцяє стати найважливішою подією у світі надважкого боксу. Бій, який відкладався через травму Ф’юрі, надзвичайно цікавить шанувальників, оскільки він вирішить, хто стане абсолютним чемпіоном світу, об'єднуючи всі чотири головні титули.

Букмекерські коефіцієнти свідчать про те, що Ф’юрі вважається фаворитом, але Усик має непоганий коефіцієнт, що робить бій непередбачуваним. Ці числа лише підсилюють інтригу та зацікавленість у фінальному результаті.

Неабияким чином, цей поєдинок також має історичне значення, оскільки переможець стане першим абсолютним чемпіоном у надважкому дивізіоні в XXI столітті, повторюючи досягнення Леннокса Льюіса. Справжній спортивний епос, який зробить цей бій незабутнім для прихильників боксу навіть на десятиліття вперед.

Згідно зі статтею Washington Post, генерал Олександр Сирський стає новим головнокомандувачем Збройних сил України в період складних випробувань – тривалої війни, нестачі боєприпасів і людей, а також ускладнення процесу залучення допомоги від Заходу. Призначення Сирського вважається несподіванкою, адже він замінює дуже популярного Валерія Залужного. Сирський відомий своєю ефективністю, зокрема за успішну оборону Києва в початкові дні російської агресії та контрнаступ на Харківщині. Однак його керівництво також пов'язане з довготривалими і кровопролитними битвами, зокрема під Бахмутом. Усунення Залужного відбулося на фоні зростаючих викликів на полі бою та ускладнення процесу залучення допомоги. Спираючись на статті WSJ, зазначається, що цей крок несе значні ризики для президента Зеленського, оскільки Залужний мав велику підтримку серед українців і міг би бути серйозним конкурентом для Зеленського у політичних амбіціях.

У світлі згаданих публікацій Reuters і New York Times відзначається роль генерала Олександра Сирського у веденні оборони Києва, звільненні Харківщини та важливих битвах, зокрема під Бахмутом. Зазначається, що його військовий досвід, отриманий ще в радянські часи, формує його стратегію на полі бою, а також викликає деякі суперечки та негативне ставлення серед окремих військових керівників. Незважаючи на це, деякі успіхи, які були досягнуті під його командуванням, підтверджують його ефективність, наприклад, вдала оборона Києва та контрнаступ на Харківщині. Однак, його рішення та тактика у боях під Бахмутом призвели до значних втрат серед військових, що викликало негативне ставлення до нього, навіть наділивши прізвиськом "м'ясник". Politico підкреслює, що цей епітет став символом його непопулярності серед військового персоналу, який називає його також "генералом 200".

У підсумку, статті від Reuters, New York Times та Politico зосередилися на ролі генерала Олександра Сирського в українській військовій діяльності. Його досвід та стратегічні рішення викликали певне суперечливе ставлення відносно його ефективності серед військових керівників. Незважаючи на успіхи, такі як оборона Києва та звільнення Харківщини, його тактика у боях під Бахмутом спричинила значні втрати серед військових та призвела до негативного ставлення до нього у військових колах. Прізвиська "м'ясник" і "генерал 200" стали символами цієї непопулярності. Тим не менш, його керівництво підтверджується деякими важливими успіхами на полі бою, що свідчить про його відданість та спроможність у складних умовах воєнного конфлікту.

ВАКС вирішив випустити експосадовця Міноборони Олександра Лієва під особисте зобов'язання після того, як суд вирішив змінити запобіжний захід з утримання під вартою на звільнення. Адвокат Назар Кульчицький повідомив, що суддя направив ухвалу в СІЗО після вирішення. Проте, варто зауважити, що під час засідання прокурор, з якихось невідомих причин, не був присутній. Справу Лієва повернули в Національну поліцію, оскільки НАБУ і САП не змогли знайти достатніх доказів щодо розкрадання. Суддя Ярослав Шкодін, коментуючи рішення суду, наголосив на тому, що якщо САП не бачить складу злочину, то й суду немає підстав його бачити. Навіть після скасування рішення про варту в 50 мільйонів гривень, Лієва випустили під особисте зобов'язання, однак він не повернувся до в'язниці після закінчення терміну тримання під вартою. Адвокат пояснив, що тепер Лієв залишився без запобіжного заходу через закінчення терміну тримання ув'язнення, а ВАКС 17 квітня не розглянув клопотання про зміну запобіжного заходу.

З вищезгаданої статті можна зробити кілька висновків:

• Неоднозначність у вирішенні справи: суддя вирішив звільнити Лієва під особисте зобов'язання після зміни запобіжного заходу, проте прокурор не був присутній на засіданні, що може викликати питання стосовно об'єктивності рішення.

• Недостатність доказів: Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура не змогли знайти достатніх доказів для підтвердження обвинувачень щодо розкрадання майже півтора мільярда гривень.

• Прозорість та незалежність суду: суддя Ярослав Шкодін підкреслив, що суд не може бачити склад злочину, якщо навіть САП не може його визначити, що свідчить про спробу дотримуватись принципів прозорості та незалежності вирішення правосуддя.

• Відсутність ефективних запобіжних заходів: Лієв залишився без запобіжного заходу через закінчення терміну тримання під вартою, що може викликати занепокоєння стосовно ефективності впровадження судової системи.