Спорт

Згідно зі статтею Washington Post, генерал Олександр Сирський стає новим головнокомандувачем Збройних сил України в період складних випробувань – тривалої війни, нестачі боєприпасів і людей, а також ускладнення процесу залучення допомоги від Заходу. Призначення Сирського вважається несподіванкою, адже він замінює дуже популярного Валерія Залужного. Сирський відомий своєю ефективністю, зокрема за успішну оборону Києва в початкові дні російської агресії та контрнаступ на Харківщині. Однак його керівництво також пов'язане з довготривалими і кровопролитними битвами, зокрема під Бахмутом. Усунення Залужного відбулося на фоні зростаючих викликів на полі бою та ускладнення процесу залучення допомоги. Спираючись на статті WSJ, зазначається, що цей крок несе значні ризики для президента Зеленського, оскільки Залужний мав велику підтримку серед українців і міг би бути серйозним конкурентом для Зеленського у політичних амбіціях.

У світлі згаданих публікацій Reuters і New York Times відзначається роль генерала Олександра Сирського у веденні оборони Києва, звільненні Харківщини та важливих битвах, зокрема під Бахмутом. Зазначається, що його військовий досвід, отриманий ще в радянські часи, формує його стратегію на полі бою, а також викликає деякі суперечки та негативне ставлення серед окремих військових керівників. Незважаючи на це, деякі успіхи, які були досягнуті під його командуванням, підтверджують його ефективність, наприклад, вдала оборона Києва та контрнаступ на Харківщині. Однак, його рішення та тактика у боях під Бахмутом призвели до значних втрат серед військових, що викликало негативне ставлення до нього, навіть наділивши прізвиськом "м'ясник". Politico підкреслює, що цей епітет став символом його непопулярності серед військового персоналу, який називає його також "генералом 200".

У підсумку, статті від Reuters, New York Times та Politico зосередилися на ролі генерала Олександра Сирського в українській військовій діяльності. Його досвід та стратегічні рішення викликали певне суперечливе ставлення відносно його ефективності серед військових керівників. Незважаючи на успіхи, такі як оборона Києва та звільнення Харківщини, його тактика у боях під Бахмутом спричинила значні втрати серед військових та призвела до негативного ставлення до нього у військових колах. Прізвиська "м'ясник" і "генерал 200" стали символами цієї непопулярності. Тим не менш, його керівництво підтверджується деякими важливими успіхами на полі бою, що свідчить про його відданість та спроможність у складних умовах воєнного конфлікту.

ВАКС вирішив випустити експосадовця Міноборони Олександра Лієва під особисте зобов'язання після того, як суд вирішив змінити запобіжний захід з утримання під вартою на звільнення. Адвокат Назар Кульчицький повідомив, що суддя направив ухвалу в СІЗО після вирішення. Проте, варто зауважити, що під час засідання прокурор, з якихось невідомих причин, не був присутній. Справу Лієва повернули в Національну поліцію, оскільки НАБУ і САП не змогли знайти достатніх доказів щодо розкрадання. Суддя Ярослав Шкодін, коментуючи рішення суду, наголосив на тому, що якщо САП не бачить складу злочину, то й суду немає підстав його бачити. Навіть після скасування рішення про варту в 50 мільйонів гривень, Лієва випустили під особисте зобов'язання, однак він не повернувся до в'язниці після закінчення терміну тримання під вартою. Адвокат пояснив, що тепер Лієв залишився без запобіжного заходу через закінчення терміну тримання ув'язнення, а ВАКС 17 квітня не розглянув клопотання про зміну запобіжного заходу.

З вищезгаданої статті можна зробити кілька висновків:

• Неоднозначність у вирішенні справи: суддя вирішив звільнити Лієва під особисте зобов'язання після зміни запобіжного заходу, проте прокурор не був присутній на засіданні, що може викликати питання стосовно об'єктивності рішення.

• Недостатність доказів: Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура не змогли знайти достатніх доказів для підтвердження обвинувачень щодо розкрадання майже півтора мільярда гривень.

• Прозорість та незалежність суду: суддя Ярослав Шкодін підкреслив, що суд не може бачити склад злочину, якщо навіть САП не може його визначити, що свідчить про спробу дотримуватись принципів прозорості та незалежності вирішення правосуддя.

• Відсутність ефективних запобіжних заходів: Лієв залишився без запобіжного заходу через закінчення терміну тримання під вартою, що може викликати занепокоєння стосовно ефективності впровадження судової системи.

Верховний антикорупційний суд (ВАКС) ухвалив рішення щодо експосадовця Міністерства оборони України, Олександра Лієва, що став обвинуваченим у справі про можливі махінації під час закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України на вражаючу суму, майже півтора мільярда гривень. Його адвокат, Назар Кульчицький, повідомив Суспільному про те, що суд ухвалив рішення звільнити Лієва під особисте зобов’язання, замінюючи запобіжний захід утримання під вартою.

Адвокат наголосив на тому, що суддя прийняв це рішення, не дочекавшись прокурора, який був відсутній на засіданні з невідомих причин. Справу проти Лієва повернули в національну поліцію, оскільки Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) не знайшли достатніх доказів для підтримки обвинувачення у зловживанні.

Суддя Ярослав Шкодін, висловивши своє здивування відсутністю обвинувачення, підкреслив, що якщо навіть САП не бачить складу злочину, то як його може бачити суд.

Лієва вже раніше взяли під варту з великою заставою, але його відпустили під особисте зобов’язання. ВАКС ухвалив рішення скасувати це раніше прийняте рішення, але через закінчення терміну утримання під вартою, Лієв залишився без запобіжного заходу.

Ухвалюючи рішення 17 квітня, ВАКС вирішив не розглядати клопотання про зміну запобіжного заходу за згодою обвинувачення. Це означає, що Лієв залишається без запобіжного заходу, а його справа продовжує вивчатися.

Загальний висновок з цієї статті полягає в тому, що експосадовець Міноборони, Олександр Лієв, підозрюваний у справі про можливі махінації під час закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України, залишився без запобіжного заходу після рішення Верховного антикорупційного суду (ВАКС). Суд вирішив звільнити Лієва під особисте зобов'язання, оскільки не було достатніх доказів для підтримки обвинувачення з боку Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Це рішення створює певні питання стосовно ефективності розслідування корупційних справ та можливості впливу на них, а також підкреслює важливість незалежного судового процесу в боротьбі з корупцією в Україні.

Петиція, спрямована до президента, вже стала масовим виразом волі українців. За лише три дні вона зібрала вражаючу кількість — 25 тисяч голосів. Це свідчить про те, наскільки важливою є ця ініціатива для громадян. Автори петиції пропонують конкретні заходи, спрямовані на мобілізацію правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери.

Цікаво, що порівняно з попереднім зусиллям, яке стосувалося мобілізації депутатів і чиновників, ця петиція зібрала необхідну кількість голосів за значно коротший термін — всього за 3 дні. Попередня ініціатива вимагала 87 днів і значної медійної підтримки, щоб досягти свого мети. На жаль, навіть після набору необхідної кількості голосів, вона перебуває на розгляді вже протягом 4,5 місяців.

Тим не менш, успіх поточної петиції свідчить про зростаючу активність та свідомість громадян. Це також підтверджує, що суспільство стає більш свідомим своїх прав та можливостей впливу на владні структури. Перехід від тривалих очікувань до швидкого реагування на важливі питання стає все більш характерним для сучасної України.

У висновках можна підкреслити наступне:

• Масове підтримання петиції про мобілізацію правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери свідчить про високу активність громадян та їх бажання брати участь у формуванні владної політики.

• Зібрання необхідної кількості голосів за короткий термін свідчить про зростаючу ефективність та мобілізацію громадських ініціатив.

• Порівняно з попередніми ініціативами, час, необхідний для збору підписів та впливу на владні структури, значно скоротився, що свідчить про зростання громадянської активності та швидкість реагування на соціально важливі питання.

• Протягом останніх років спостерігається зростання свідомості громадян щодо їхніх прав та можливостей впливу на дії влади, що сприяє формуванню більш відповідального та взаємодійного суспільства.

Петиція до президента, що стосується мобілізації правоохоронців, державних службовців та інших працівників бюджетної сфери, зареєстрована та набрала 25 тисяч голосів лише за три дні. Це свідчить про високий рівень зацікавленості громадян у питаннях реформування державного апарату та забезпеченні належного функціонування правоохоронних органів. Ініціатор петиції висловлює пропозицію щодо надання пріоритетного права на прийом на роботу в державні та комунальні установи, а також в правоохоронні органи осіб, які демобілізувалися з Збройних Сил України після початку повномасштабної війни.

Цікаво, що подібна петиція від народного депутата Дубінського №22/204852-ЕП, яка стосувалася мобілізації депутатів та чиновників, набрала необхідну кількість голосів протягом 87 днів, і то лише завдяки підтримці впливових телеграм-каналів. Ця петиція знаходиться на розгляді президента Зеленського вже 4,5 місяці.

Варто зазначити, що восени 2023 року українські громадяни не поспішали підтримувати мобілізацію чиновників, але тепер, навіть з урахуванням необхідності авторизації, подібні петиції набирають голоси за лічені дні, що свідчить про зростання зацікавленості населення у питаннях реформування влади та підвищення її ефективності.

У висновку можна зазначити, що петиція, яка стосується мобілізації правоохоронців, державних службовців та інших працівників бюджетної сфери, набрала значну кількість голосів українських громадян лише за три дні. Це свідчить про активний інтерес громадян до питань реформування влади та підвищення ефективності роботи державних структур.

Також варто відзначити, що подібні ініціативи набирають обертів швидше та залучають більше уваги громадськості, що свідчить про зростання громадянського активізму в Україні. Важливо підкреслити значення демократичних механізмів, які дозволяють громадянам висловлювати свої погляди та впливати на прийняття важливих рішень у суспільстві.

Крім того, порівняння з іншими подібними ініціативами показує, що суспільство реагує швидше на питання, що стосуються реформування державного апарату та забезпечення належного функціонування правоохоронних органів.

Отже, активна участь громадян у петиціях є важливим кроком на шляху до покращення управління країною та зміцнення демократичних цінностей в українському суспільстві.

Петиція до президента щодо мобілізації правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери, яка набрала 25 тисяч голосів за лише 3 дні, стала епіцентром публічного обговорення. Ініціатори цієї ініціативи пропонують надати пріоритетне право на працевлаштування в державні, комунальні підприємства та правоохоронні органи демобілізованим військовослужбовцям з Збройних Сил України після розпочаття повномасштабної війни. Цікаво, що аналогічна петиція від народного депутата Дубінського №22/204852-ЕП, спрямована на мобілізацію депутатів і чиновників, набрала необхідну кількість голосів за 87 днів, і то завдяки підтримці впливових телеграм-каналів. Заява вже 4,5 місяці перебуває "на розгляді" в адміністрації Зеленського. Якщо восени 2023 року українці не поспішали підтримувати мобілізацію чиновників, то тепер, навіть з урахуванням необхідності авторизації, такі петиції набирають голоси за лічені дні.

Українці проявляють все більший інтерес до питання мобілізації працівників бюджетної сфери, зокрема правоохоронців та державних службовців. Петиція, яка набрала 25 тисяч голосів за 3 дні, свідчить про активний стан суспільної думки та готовність громадян брати участь у формуванні державної політики. Порівняно з попередніми ініціативами, деякі з яких затягуються на місяці та навіть роки, ця петиція демонструє швидкий та ефективний спосіб збору громадської підтримки. Це також вказує на зростання вимог до владних структур щодо швидкого реагування на соціально-економічні потреби громадян.