Точка зору

Під час проведення обшуку у дружини начальника Головного управління капітальних вкладень Міністерства оборони, якого підозрюють у неправомірному набутті активів, правоохоронці виявили незадекларовані кошти у сумі 3,56 мільйонів гривень. Ця інформація стала відома у рамках кримінальної справи за статтею 368-5 та частиною 1 статті 366-2 Кримінального кодексу України. Чиновника було призначено на посаду в січні 2023 року, але слідство встановило, що у період з 18 червня 2022 року по 13 травня 2023 року він придбав активи на суму 13,86 мільйонів гривень, походження яких не підтверджено доказами та які значно перевищують його законні доходи.

Одним із прикладів неправомірних фінансових операцій є укладення договору купівлі-продажу квартири та паркомісця між ТОВ "Готельно-розважальний комплекс “Столиця” та дружиною посадовця за ціною 3,62 мільйона гривень, коли реальна вартість була вищою, а решта суми передавалася у готівковій формі. Крім того, дружина посадовця придбала автомобілі Lexus LX 570 (2011) та BMW 428I (2015) за заниженими цінами, а також уклала схемну угоду на перепродаж автомобіля Nissan Rogue (2018) за завищеною ціною. Згідно з фіскальними чеками, також виявленими під час обшуку, жінка придбала побутову техніку на суму 1,16 мільйона гривень.

Порівняно з даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, доходи дружини з січня по травень 2022 року складали лише 199 тисяч гривень.

• У дружини начальника Головного управління капітальних вкладень Міністерства оборони виявлено незадекларовані кошти у розмірі 3,56 мільйонів гривень під час проведення обшуку.

• Стало відомо у рамках кримінальної справи, яка порушена за статтею 368-5 та частиною 1 статті 366-2 Кримінального кодексу України.

• Дружину посадовця було призначено на посаду в січні 2023 року, але слідство встановило, що протягом певного періоду вона придбала активи, вартість яких значно перевищує її законні доходи.

• Прикладами неправомірних фінансових операцій є укладення угоди на купівлю-продаж квартири та автомобілів за завищеними або заниженими цінами, а також укладення схемних угод на перепродаж авто за завищеною вартістю.

• Дані з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків свідчать про значно менші доходи дружини порівняно з сумами, які вона витрачала на придбання активів.

• Знайдені факти свідчать про можливе зловживання службовим становищем та корупційну діяльність, що потребує подальшого розслідування та вжиття відповідних заходів з боку правоохоронних органів.

Економіст Андріан Прокіп проаналізував наслідки недавньої ворожої атаки на енергетичну систему України та відзначив їх серйозний вплив на країну. Зокрема, він зазначив, що масовані обстріли, що сталися 22 березня, виявилися ретельно спланованими і мають стратегічне значення для ворожої сторони. Після цієї атаки протягом кількох днів поспіль продовжилися удари меншого масштабу, що додатково підточили енергетичну систему.

За словами Прокіпа, однією з головних постраждалих стала ДТЕК, яка повідомила про втрати половини своїх потужностей на тривалий період часу. Також серйозно постраждали балансуючі потужності ДніпроГЕСу, що створює значні перешкоди для стабільності енергопостачання. Зазначимо, що найбільші збитки припали на прифронтові області, але й інші регіони почули наслідки атаки через пошкодження і втрати потужностей.

Наголосивши на серйозності ситуації, Прокіп зазначив, що удар також спрямувався на газову інфраструктуру. Він підкреслив необхідність уважного відстеження надійності зберігання газу в українських сховищах, оскільки це стало об'єктом інформаційних атак з боку ворога.

У висновках до вищезгаданої статті можна зазначити наступне:

• Недавня ворожа атака на енергетичну систему України, зокрема масовані обстріли 22 березня, має серйозний вплив на країну та її енергетичну безпеку.

• Постраждалість від атаки виявилася значною, з втратами потужностей як у ключових енергетичних компаніях, так і у балансуючих потужностях.

• Найбільш вразливими до атак виявилися прифронтові області, але інші регіони також постраждали через пошкодження і втрати потужностей.

• Наголос зроблено на необхідності уважного контролю за надійністю зберігання газу в українських сховищах, оскільки це стало об'єктом інформаційних атак.

• Загалом, ситуація в енергетичній сфері потребує уваги та негайних заходів для підтримання стабільності та безпеки енергопостачання країни.

Експертний аналіз військових можливостей на майбутні тижні: куди націлені дії РФ і їхні можливі наслідки

Висловлювання військового аналітика Костянтина Машовця щодо Харкова та Києва можуть виглядати здивувально, але аналіз показує, що дії Російської Федерації, ймовірно, будуть спрямовані на Краматорськ-Слов’янськ та Курахово-Вугледар. У контексті літньо-осінньої кампанії 2024 року, варто розглядати можливі сценарії дій противника, враховуючи об’єктивні фактори та стратегічні міркування.

Аналізуючи можливі дії РФ, важливо врахувати, що командування противника діє відповідно до стратегічних цілей та обставин. Відмова від такого розуміння може призвести до неправильних висновків щодо їхніх дій. Наразі, два найбільш ймовірні операційні напрямки — це ліквідація Кураховсько-Вугледарського виступу Збройних Сил України та вторгнення в район Харкова.

Ліквідація виступу потребує від РФ вирішення кількох завдань, зокрема, продвинутися до району Курахова та зосередити наступальні сили. Цей напрямок може мати як позитивні, так і негативні наслідки, але враховуючи стратегічне значення об’єктів, його важко ігнорувати.

На даному етапі можна спостерігати, що противник вже активно працює над вирішенням поставлених перед ним завдань. Зокрема, 8-та Збройна Військова Армія, разом із силами 1-го Армійського Корпусу, 20-ою та 150-ою мотострілецькими дивізіями, при підтримці 155-ої окремої бригади морської піхоти та 39-ої окремої мотострілецької бригади, які входять до складу 68-го Армійського Корпусу, настійно намагається прорватися в напрямку Мар’їнка – Георгіївка (загалом до Курахова) та значно зменшити плацдарм Збройних Сил України з півночі (через Побєду, вздовж дороги Мар’їнка – Вугледар) і в напрямку Новомихайлівка – Костянтинівка. Мета таких дій зрозуміла — вимушити українські війська відступити ЗА дорогу Мар’їнка – Вугледар на всій її протяжності.

Проте, на мою думку, не викликає сумнівів те, що в разі досягнення противником цих цілей (особливо, щодо прориву у район Курахова), російське командування очевидно розглядатиме можливості для проведення "глибокої" операції, наприклад, через район селища Успенівка. Причому, активні дії саме на цьому напрямку для противника мають велике значення.

Таке "нависання" плацдарму ЗСУ над комунікаціями у напрямках Донецьк – Маріуполь та Донецьк – Волноваха (з можливістю нанесення ударів на міста Маріуполь та Волноваха) значно ускладнює йому ситуацію. Тому для противника надзвичайно важливо проводити активні наступальні дії саме на цьому напрямку. У цьому відношенні, з точки зору оперативного розгортання наступальних угрупувань, цей напрямок виявляється досить зручним, хоча, звичайно, його важко приховати через відкриту місцевість. Однак наявність зручних комунікацій для маневрування по фронту та перегрупувань, а також для підвозу матеріально-технічних ресурсів, включаючи морський шлях через порти Маріуполя та Бердянська, дозволяє противнику ефективно діяти на цьому напрямку.

Слід зауважити, що противник має можливість провести процес оперативного розгортання своїх наступальних угрупувань на даному напрямку, використовуючи першу лінію свого головного рубежу оборони, який простягається від Новопетріківки до Волновахи, а також від Волновахи до Олександрівки. Однак, існує значна складність у транспортуванні необхідних матеріально-технічних ресурсів, оскільки залізнична мережа обмежена, а автотранспорт є основним засобом перевезення. Крім того, зазначається, що існуюча залізнична мережа також піддається можливості ударів противника дальнобойними засобами. Основними вузловими пунктами матеріально-технічного забезпечення противника на цьому напрямку є Докучаєвськ, Волноваха, Старобешево, район Петрівського в місті Донецьку та Єгорівка.

У цьому контексті, для виконання завдання виходу на рубіж Дачне – Шахтарське, противнику, можливо, доведеться створити додаткові угрупування поряд з уже розгорнутими військами 8-ї та 29-ї Збройних Військових Армій, з призначеними силами та засобами. Враховуючи досвід минулих операцій російського командування, ймовірно, буде необхідно створити приблизно по одному угрупуванню загальновійськової армії на кожному напрямку. Однак, на сьогоднішній день, існують два можливих шляхи для досягнення цієї мети.

Особисто я вважаю, що перший варіант є більш реалістичним порівняно з другим, особливо з урахуванням фактора часу. Перший варіант набагато коротший та ефективніший, дозволяючи залучити менший обсяг сил та засобів, порівняно з другим, що в свою чергу дозволяє ефективно використовувати стратегічні резерви, хоча й не в повному обсязі.

У висновках до цієї статті можна зазначити, що на сучасному етапі конфлікту в Україні важливо усвідомлювати потенційні дії противника та його стратегічні цілі. Аналізуючи можливі напрямки руху військ Російської Федерації, необхідно враховувати їхні можливості та обмеження, такі як складності у транспортуванні та піддача залізнична мережа можливості ударів противника.

Крім того, важливо звертати увагу на можливі стратегічні маневри та розгортання додаткових угрупувань військ для досягнення поставлених цілей. Враховуючи досвід минулих операцій противника, необхідно розглядати реалістичні варіанти та шляхи досягнення мети, з особливим акцентом на оптимальне використання часу та ресурсів.

Отже, ретельний аналіз та стратегічне мислення допоможуть ефективно реагувати на потенційні загрози та забезпечити безпеку країни у військовому контексті.

Іноземні ЗМІ повідомили про передачу Іраном Росії 400 балістичних ракет Zolfaghar. Журналіст Денис Попович розглядає можливі загрози, що несе ця зброя, і закликає до уважного аналізу ситуації. Новина про передачу 400 іранських балістичних ракет РФ є найбільш тривожною інформацією останніх місяців. Для належного розуміння ситуації необхідно враховувати, що для збиття цієї кількості ракет потрібно багато зенітних ракет. Навіть якщо у наявності є велика кількість зенітних ракет МІМ 104 для ЗРК Patriot, існує проблема роздільної бойової частини у ракетах Zolfaghar, що ускладнює їх перехоплення. Це може призвести до серйозних проблем, навіть для ППО Києва. Точність іранських ракет також може бути високою, що поглиблює загрозу. У таких обставинах ситуація стає надзвичайно напруженою.

• Передача Росії 400 балістичних ракет Zolfaghar від Ірану є тривожним сигналом і створює серйозні загрози для безпеки регіону.

• Навіть за наявності достатньої кількості зенітних ракет для перехоплення, проблема роздільної бойової частини у ракетах Zolfaghar ускладнює ефективність систем протиповітряної оборони.

• Точність іранських ракет може бути високою, що збільшує загрозу для об'єктів на землі та систем ППО.

• Ситуація вимагає уважного аналізу та дієвих заходів для забезпечення безпеки регіону та захисту населення від можливих загроз.

Голосування національного відбору на Євробачення виявилося не лише важливим моментом для музичної сцени, але й уроком демократії для України. За словами аналітика Валерія Пекаря, цей процес показав нам неможливість використання "Дії" та подібних застосунків для реалізації критично важливих демократичних процедур. Участь у голосуванні принесла країні усвідомлення неможливості використання таких механізмів для вирішення важливих питань. Зазначається, що 62% українців визнали, що проведення виборів під час війни є неможливим з різних причин, як юридичних, так і технічних, соціальних та безпекових. Одним із виходів з цієї ситуації є перехід до інклюзивного процесу формування публічної політики, який включатиме широкий коло зацікавлених сторін. Це стає важливою умовою в умовах зниження легітимності влади та складностей з проведенням виборів під час конфлікту.

Висновки до цієї статті можуть бути наступними:

• Голосування національного відбору на Євробачення стало своєрідним уроком демократії для України, показавши неможливість використання "Дії" та схожих механізмів для проведення критично важливих демократичних процедур.

• Велика частина українців усвідомлює, що проведення виборів під час війни є неприпустимим з різних причин, що включають юридичні, технічні, соціальні та безпекові аспекти.

• Один із можливих виходів з цієї ситуації — перехід до інклюзивного процесу формування публічної політики, який враховуватиме думку різних зацікавлених сторін та сприятиме підвищенню легітимності влади.

• Важливо зрозуміти, що під час війни нелегітимна влада без довіри та авторитету, що приймає критично важливі рішення зачиненими дверима, не може бути прийнятною для нації.

Український громадський діяч і військовий Олег Симороз, ретельно проаналізувавши законопроєкт про мобілізацію, прийнятий Радою на першому читанні, приходить до висновку, що більшість положень у цьому документі — це лише марні слова. За інформацією УНІАН, він зазначив: "Я сподівався побачити у законопроєкті новаторські рішення, що могли б відновити довіру до системи. Але я побачив лише маніпуляції та обман. Наприклад, стосовно фінансового забезпечення військовослужбовців — Міноборони обіцяли додаткову винагороду у розмірі 30 тисяч гривень. Але у тексті законопроєкту я не знайшов жодної згадки про цю винагороду. Крім того, фінансове забезпечення у розмірі 20 тисяч гривень повинно супроводжуватися додатковою відзнакою за участь у бойових діях, це слід чітко врегулювати".

Симороз також висловив свої зауваження щодо процедури демобілізації українських військовослужбовців: "Ви подаєте рапорт, але поки ставка не приймає рішення стосовно конкретної категорії військовослужбовців, демобілізація не відбудеться. Фактично, це може зайняти більше, ніж 36 місяців. Крім того, процес повинен бути справедливим. Є різниця між начальником групи логістики в тилу і військовим, який знаходиться в окопі. Я пропонував, щоб безпосередня участь у бойових діях рахувалася як два дні".

Симороз також висловив свої сумніви стосовно "рівного військового обліку для всіх". У законопроєкті запропоновано позбавити держслужбовців і силовиків гарантованої відстрочки від служби в Збройних Силах. "У цьому документі все написано дуже хитро. Здається, що правоохоронців позбавлять права на відстрочку. Проте, аналізуючи, хто насправді є держслужбовцями, я зрозумів, що з 140 тисяч працівників Національної поліції лише 4 тисячі належать до категорії держслужбовців. Більшість з них — це жінки-діловоди. Слідчі, оперуповноважені, патрульні — всі вони не є держслужбовцями і зберігають право на відстрочку", — продовжує Симороз.

Правозахисник висловив і свої сумніви щодо "електронного кабінету призовника", куди згідно з документом, територіальні центри кваліфікації та військові комісаріати надсилатимуть електронні повістки: "Я радий, що уряд на 100% впевнений, що всі в нашій країні мають смартфони. Я б порадив їм зняти рожеві окуляри і подивитися навколо. Адже історії про витік інформації з 'Дія', а також проблеми з електронним голосуванням під час 'Євробачення' показали, що цифровізація не завжди працює на сто відсотків. Я не впевнений, що хочу довіряти свої дані такій системі". Правозахисник додає, що цифровізація не вирішить проблем корупції у системі, оскільки для цього потрібна реформа військкоматів.

Персональні дані обробляють інші установи, а не лише територіальні центри кваліфікації та військові комісаріати. Проте, те, що відбувається за зачиненими дверима військкоматів, це просто жахливо. Вас забирають телефони при вході, ви не можете вийти з приміщення без підпису уповноваженого працівника військкомату, у системі панує тотальна корупція, а співробітники не вміють адекватно спілкуватися з людьми. Замість воєнкомів давно пора було встановити цивільних менеджерів, фахівців з управління, психологів. І зробити весь процес абсолютно прозорим, а не приховувати за вухом державної таємниці. У нас є центри адміністративних послуг, і вони мають перетворитися на центри надання військових послуг. Громадяни повинні мати повну довіру до системи. Вони повинні бачити, що всі процеси відкриті і прозорі. Але, замість цього, коли ви заходите в військкомат, ваш телефон майже буквально вибивають із ваших рук", — додає він.

Зі свого боку, ми зауважимо, що терор територіальних центрів кваліфікації на вулицях країни вже повністю дискредитував ідею мобілізації та спричинив глибокий розкол і неприйняття дій військкоматів населенням. А в разі ухвалення законопроєкту про мобілізацію, Україну справді чекає тотальний контроль над чоловічим населенням. По суті, країна вводить нове кріпосне право, де у громадян будуть лише обов'язки і жодних прав.

У вищезгаданій статті відображено критичний погляд українського громадського діяча і військового Олега Симороза на законопроєкт про мобілізацію, який був ухвалений Радою в першому читанні. Він вказує на численні проблеми та недоліки у системі військового обліку, недостатню прозорість процесу мобілізації, та загрозу тотального контролю над чоловічим населенням в разі ухвалення даного закону. Зокрема, він висловлює обурення щодо тотальної корупції, яка панує у військкоматах, та вимагає переорганізації системи управління та забезпечення військових послуг шляхом впровадження цивільних менеджерів та збільшення прозорості та відкритості процесу. Висновки цієї статті вказують на необхідність ретельного перегляду та доопрацювання законопроєкту про мобілізацію з метою забезпечення захисту прав громадян та підвищення довіри до системи.