Війна

Команда «СтопКор» здійснила детальний моніторинг стилю життя високопосадовців у різних областях, зосередивши особливу увагу на майновому становищі родини заступника голови Івано-Франківської ОДА Миколи Палійчука. Попри відсутність у нього офіційного бізнесу чи значних задекларованих активів, найближче сімейне коло володіє цілим масивом нерухомості й транспортних засобів, що викликає низку запитань щодо відповідності такого майна офіційним доходам чиновника та прозорості його фінансової історії.

Кар’єрний шлях Палійчука видається класичним для регіонального політика: від роботи механіком до поступового входження в місцеву владу. Депутатство в обласній раді та керівництво бюджетною комісією відкрили йому доступ до внутрішніх процесів управління ресурсами області. Згодом політик неодноразово змінював партійні прапори, переходячи між силами різного ідеологічного спрямування — від «Нашої України» до «УДАРу», «УКРОПу» та інших політичних проєктів, що визначали політичний ландшафт Прикарпаття в різні роки.

Паралельно з політичною кар’єрою зростав і матеріальний статус родини Палійчука. Його діти володіють квартирами в елітних районах Івано-Франківська. Дружина Ельвіра Гринішак задекларувала щонайменше десять різних об’єктів нерухомості: від будинку площею понад 370 квадратних метрів до магазинів, квартир, нежитлових приміщень і земельних ділянок. На ній же оформлені два автомобілі Honda CR-V 2012 та 2021 року випуску загальною вартістю понад 1,6 мільйона гривень. Сам Палійчук офіційно не має у власності жодного авто.

Це не єдина особливість. До недавнього часу Палійчук був одружений з Наталією Палійчук, матір’ю трьох його дітей. Після розлучення у декларації за 2020 рік уже фігурує шестеро дітей, двоє з яких мають прізвище нової дружини. Колишня жінка чиновника фігурувала у кримінальному провадженні щодо вирощування снодійного маку, але уникла покарання через визнання вини. Вона також володіла частками компаній, якими до цього керував сам Палійчук.

Йдеться, зокрема, про ПП “Компанія Руслана” та ТОВ “Руслана”, зареєстровані у Ворохті за адресою, де працювала фірма, що надавала туристичні послуги у Карпатах. Архівні версії сайту carpathiantours.com підтверджують, що за цією адресою діяла компанія, яка організовувала гірські тури та займалася готельним бізнесом. Обидва підприємства не мають задекларованого майна чи тендерів, однак зв’язки з туристичним сектором очевидні.

Палійчук також фігурує у складі інших структур — ТДВ “Облпаливо”, ГО “Спільна праця”, а також Федерації лижного спорту Івано-Франківської області, де нині зазначений як керівник. Остання не має активів, проте її діяльність може свідчити про неформальний вплив чиновника у спортивному середовищі. Ситуація ускладнюється тим, що в базі YouControl контактний номер Палійчука збігається з номером адвоката Сторожука — юриста, пов’язаного з групою екснардепа Олександра Шевченка та бізнесом курорту Буковель.

Додаткові питання викликають закупівлі Івано-Франківської обласної ради. За останні роки вона придбала десятки дорогих наручних годинників, а також подарункові набори й книги на сотні тисяч гривень. Відповідальні комісії, які координував Палійчук, погоджували такі витрати, що виглядає як класичне нецільове використання бюджетних коштів.

Не менш показовою є історія з фінансуванням партії “УКРОП”. Палійчук переказав кошти на партійний рахунок, маючи податковий борг, що є прямим порушенням законодавства. Суд закрив провадження через строки давності, але факт порушення встановлено.

Попри численні питання до статків родини, участі в бізнес-структурах і сумнівних політичних історіях, Микола Палійчук продовжує обіймати високу посаду в області. Стиль життя його оточення, значні активи та відсутність офіційного бізнесу створюють картину, яка потребує детального вивчення антикорупційними органами.

Під час повномасштабної війни дедалі більше родин стикаються з непростою необхідністю розібратися у процедурі оформлення грошового забезпечення за військовослужбовця, який зник безвісти або потрапив у полон. Це питання потребує особливої уваги, адже йдеться не лише про фінансову підтримку сімей, а й про юридичне підтвердження статусу бійця, що дозволяє родичам реалізувати свої законні права. У Харківському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки детально уточнили, які кроки має пройти сім’я та хто саме може претендувати на отримання цих виплат.

Першочерговим етапом є офіційне підтвердження статусу військовослужбовця: чи він вважається зниклим безвісти, чи перебуває у полоні. Це визначається на підставі рапорту командира військової частини та подальших даних, які надходять від відповідних структур, що ведуть облік втрат і полонених. Важливо, що до моменту встановлення цього статусу родині можуть надати лише базову інформацію, оскільки дані щодо зникнення або ймовірного захоплення мають проходити службову перевірку.

Особа, на користь якої військовослужбовець склав особисте розпорядження.

Особи першої черги (у разі відсутності розпорядження): дружина/чоловік, неповнолітні діти, діти з інвалідністю з дитинства, батьки.

Особи другої черги: повнолітні діти, рідні брати та сестри.

Написати заяву у довільній письмовій формі.

Завірити підпис у командира частини або нотаріуса.

Передати для збереження до особової справи військової частини.

Особи, засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність або пособництво державі-агресору.

Громадяни РФ, Білорусі та ті, хто постійно проживає на території цих країн.

заяву з реквізитами банку та рахунку IBAN;

копії паспорта та ідентифікаційного коду;

копії документів, що підтверджують родинні зв’язки;

документи про опіку, усиновлення чи встановлення інвалідності (за потреби).

ТЦК формує електронний файл та надсилає його до військової частини, яка протягом 15 днів розглядає заяву. У разі позитивного рішення кошти виплачуються щомісячно на вказаний рахунок.

За особистим розпорядженням — у розмірі зазначеної частки.

Особи першої черги — 50% загальної суми рівними частками; решта 50% депонуються за військовослужбовцем.

Особи другої черги — 20% загальної суми; решта 80% депонуються.

Виплати не здійснюються у разі добровільної здачі в полон, самовільного залишення частини або дезертирства.

Початок: день захоплення або зникнення безвісти.

Кінець: день звільнення з полону або дата акту про смерть.У разі звільнення з полону депоновані кошти повертаються військовослужбовцю, у разі смерті — входять до спадщини.

ТЦК наголошує, що звернення до адвокатів або довірених осіб не впливає на терміни розгляду та розмір виплат.

Колишній керівник Поліського лісового офісу ДП «Ліси України» Сергій Чуприна, який був усунутий з посади після відкриття кримінального провадження, пов’язаного з порушеннями у сфері торгівлі деревиною, подав декларацію за дев’ять місяців 2025 року. Документ розкрив значні доходи та масштабні активи його родини, що знову привернуло увагу до діяльності посадовця, який неодноразово опинявся у центрі скандалів.

Згідно з декларацією, за звітний період Чуприна отримав 4,8 мільйона гривень заробітної плати — у середньому понад пів мільйона гривень щомісяця. Такий рівень доходу став предметом активного обговорення серед експертів, адже він істотно перевищує типові показники оплати праці керівників підрозділів державних підприємств лісової галузі. Окрім основної зарплатні, родина Чуприни мала й інші джерела надходжень.

Сергій Чуприна цього року придбав ще одну сонячну «мережеву» електростанцію потужністю 30 кВт за 600 тис. гривень. Також він позбувся двох власних автомобілів Audi A4 та Audi Q5, один із яких продав за 630 тис. гривень, інший подарував. У власності дружини з’явився кросовер Porsche Macan S вартістю понад 900 тис. гривень.

Подружжя також суттєво збільшило свої земельні володіння. Сергій Чуприна з 2025 року володіє двома новими ділянками та будинком у селі Грушвиця Перша на Рівненщині, а Ірина Лащук змінила земельну ділянку та будинок на нові площі. Загалом у подружжя майже 27 га землі та кілька житлових об’єктів, а також близько 1,7 млн гривень у готівці та на банківських рахунках.

Такі декларації підкреслюють значні доходи та активи колишнього керівника державної установи, навіть попри втрату посади через кримінальні справи.

Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко, який розпочинав свій шлях у кадровій структурі під керівництвом Арсена Авакова, після трагічних подій у керівництві МВС отримав міністерську посаду та з часом зосередив у власних руках фактично всю вертикаль впливу відомства. Після його приходу структура Міністерства зазнала суттєвої трансформації, що торкнулася як фінансової політики, так і управлінської моделі.

Аналітики відзначають, що МВС поступово відійшло від принципів інституційної стабільності, перетворившись на систему з ручним контролем ключових ресурсів. За словами співрозмовників, знайомих із внутрішніми процесами, фінансові потоки дедалі частіше розподілялися не через прозорі механізми, а через вузьке коло управлінців, наближених до міністра. Така модель породила відчуття феодальної вертикалі, у якій окремі керівники на регіональному та центральному рівнях фактично втратили самостійність.

Фінансовими потоками МВС займається вузьке коло людей, які забезпечують стабільність системи. Заступник міністра Тетеря курує освоєння коштів Нацполіції та Міграційної служби, Богдан Драпятий контролює схеми у сервісних центрах (видача прав, номерних знаків, МРЕО), Леонід Тимченко відповідає за фасад активності — конференції та піар-проєкти, Павличенко озвучує вигідні наративи, а держсекретар Сергій Ящук курує розподіл майна та продаж посад по вертикалі — від ГМС до ДСНС.

Найжирнішою «годівницею» стала Державна міграційна служба. Її очолює Наталія Науменко, ставлениця Авакова, яка контролює продаж громадянства, паспортів, посвідок на проживання та біженський статус. За даними джерел, щомісячна «данина» з міграційних потоків Клименку становить близько двох мільйонів доларів, а призначення Науменко супроводжувалося «внеском» у 1,3 мільйона доларів.

Таким чином, МВС перетворилося на приватне бізнес-утворення з чіткими ролями та фіксованою корупційною архітектурою. Міністерство стало фактично «міністерством внутрішніх відкатів» — із одноосібним центром ухвалення рішень, концентрацією ресурсів та вертикаллю, створеною для утримання влади та контролю фінансових потоків.

Олександр Федоренко, який очолює комунальне підприємство «Київавтодор» з 2020 року, став однією з найбільш суперечливих постатей у сфері комунальних послуг Києва. За короткий період його керівництва, Федоренко не тільки здобув неабияку популярність, а й потрапив під приціл правоохоронних органів через підозри в корупційних діях. Його родина демонструє стрімке зростання благополуччя, що, на думку експертів, не можна пояснити лише офіційними доходами.

У 2023 році офіційна зарплата Олександра Федоренка склала понад 1,15 млн грн, що є значною сумою для державного службовця. Однак цього явно недостатньо, щоб пояснити різке збагачення його родини. Наприклад, дохід його дружини, Юлії Федоренко, складав більше 700 тис. грн, а додатково до цього вона заробила ще 615 тис. грн від продажу автомобіля Skoda Octavia A7. Така фінансова активність виглядає підозрілою, особливо коли врахувати, що на офіційних посадах таких значних доходів зазвичай не вистачає для підтримки рівня життя, який демонструє сім’я Федоренка.

дві земельні ділянки в Гореничах;

квартира в Києві площею 57,6 м²;

будинок на 89 м²;

нове паркомісце.

Частини цього майна не було в деклараціях за 2022 рік, що вказує на його придбання саме в період, коли бюджети Київавтодору суттєво зросли.

У 2024 році Федоренку вручили першу резонансну підозру.Слідство встановило: у 2022–2023 роках підрядники, пов’язані з Київавтодором, систематично завищували обсяги та вартість робіт, занижували якість матеріалів, а нове обладнання часто замінювали старими демонтованими елементами.

За даними слідчих:

привласнено майже 10 млн грн;

загальна сума контрактів, під якими працювали підрядні фірми, перевищила 185 млн грн.

Ця схема десятиліттями була типовою для дорожньої галузі, але саме за керівництва Федоренка набула особливо системного характеру.

Ще один епізод стосується спеціальної ділянки для снігу, на яку в 2022–2023 роках звозили різноманітні небезпечні відходи під керівництвом Федоренка та КП «ШЕУ Солом’янського району».

Це призвело до шкоди державі на майже 300 млн грн — екологічні порушення тут поєдналися з корупційними елементами, що лише погіршили становище посадовця.

Федоренко вже отримував підозру раніше — за події 2019 року, коли працював у Службі автомобільних доріг Київської області.Тоді він підписав акти виконаних робіт із недостовірними даними, чим завдав державі збитків на понад 14 млн грн.

Кримінальні провадження, підозри та невідповідність доходів і майна складають єдину логічну мозаїку:

Федоренко вибудував свою власну «імперію» на тлі комунальних бюджетів і підрядних схем.

Стрімке зростання активів родини чітко корелює з мільйонними контрактами Київавтодору, а розслідувані епізоди показують, що система працювала не один рік — просто зараз її почали розбирати по шматках.

Керівник Новобаварської окружної прокуратури Харкова Олексій Сергійович Лесенко опинився в центрі уваги через свої майнові декларації, зокрема щодо приватного будинку, в якому він проживає. Згідно з декларацією, цей об’єкт нерухомості має площу близько 300 м², але цікавість викликає той факт, що офіційно власником будинку значиться Жаннета Вікторівна Піскарьова, яку в ЗМІ та аналітичних матеріалах називають ймовірною тещею прокурора.

За інформацією, оприлюдненою 368.media, у будинку разом з прокурором проживають його дружина Ольга та донька Вікторія. Також на ім’я Піскарьової оформлено земельну ділянку під цим будинком, яка має площу 450 м². Це викликає певні питання щодо того, чому та як нерухомість, що фактично використовується сім’єю прокурора, не була оформлена на нього або його близьких осіб, а залишилась на ім’я іншої людини.

Дружина прокурора володіє значним обсягом майна:

будинок площею 137 м² у смт Високий;

дві земельні ділянки під Харковом;

додаткова ділянка у Бугаївці площею 1406 м², придбана у 2020 році за 42 тис. грн — на ній нині будується будинок на 164 м².

Також у користуванні дружини та дочки задекларовано дві квартири в Ужгороді, власником яких у документах вказана Барна Яна Василівна.

У декларації значиться два авто:

BMW X3 (2013 р.) — оформлений на Ольгу Лесенко, куплений у рік випуску за 456 тис. грн;

BMW 528i (2010 р.) — на ім’я самого прокурора, придбаний у вересні 2023 року за 532 тис. грн.

За рік Лесенко задекларував:

заробітну плату — 1,66 млн грн,

додатковий дохід — 663,3 тис. грн.

Дружина та донька вказали у декларації лише виплати як внутрішньо переміщені особи — 4 тис. і 6 тис. грн відповідно.

Серед заощаджень родини зазначено:

у дружини — 30 тис. доларів готівкою,

у прокурора — 7 тис. доларів та 500 тис. грн готівкою.

Проаналізовані дані демонструють, що значна частина нерухомості оформлена не на самого прокурора, а на членів родини або родичів дружини. Саме це найчастіше стає предметом суспільного інтересу в оцінці доброчесності посадовців.