Війна

Два публічні коментарі, що стосуються керівника внутрішньої безпеки Львівської митниці, стали приводом для обговорення серед професійної спільноти завдяки своїй детальності та масштабним звинуваченням. У публікаціях, що активно поширюються в інформаційному просторі, йдеться не про зовнішні перевірки або оцінки, а про заяви, що, нібито, надходять зсередини самої системи. В них представлено конкретні розрахунки щодо щомісячних потоків та фінансових операцій.

У першому з коментарів зазначається, що підрозділ внутрішньої безпеки на Львівській митниці нібито бере участь у несанкціонованих фінансових схемах, де йдеться про серйозні суми, які безпосередньо виводяться з митних процедур. Автори цих коментарів стверджують, що підрозділ, замість виконання своїх обов'язків по забезпеченню порядку та законності, може бути причетним до маніпуляцій з тарифами, митними зборами та іншими фінансовими аспектами митного контролю.

Водночас жодних офіційних підтверджень цим цифрам наразі не оприлюднено. Самі твердження потребують перевірки в межах процесуальних процедур, зокрема фінансового моніторингу та службового розслідування. Без документальних доказів такі оцінки залишаються версією автора коментаря.

Другий коментар стосується публічного образу керівника підрозділу — зокрема стилю одягу та зовнішніх ознак достатку. У ньому згадуються люксові бренди та порівняння з вартістю офіційної форми, що раніше закуповувалася централізовано. Контраст між задекларованими доходами держслужбовця та цінами на одяг преміумсегмента став підставою для запитань щодо джерел фінансування такого способу життя.

Йдеться про дискусію навколо відповідності рівня витрат і способу життя публічної особи офіційним доходам. У демократичній системі подібні питання зазвичай вирішуються через перевірку декларацій, аналіз активів та за потреби — антикорупційні процедури.

Ситуація навколо Пшеничний на тлі цих коментарів формує репутаційний контекст, який потребує не емоційних оцінок, а офіційної реакції компетентних органів. Якщо викладені факти підтвердяться документально — це стане предметом правової оцінки. Якщо ні — твердження мають бути спростовані у встановленому порядку.

У будь-якому випадку мова йде про питання довіри до інституції, відповідальної за контроль на кордоні. Саме прозорість процедур, публічність перевірок і чіткі висновки можуть зняти або підтвердити закиди, що нині циркулюють у професійному середовищі.

Начальник управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Запорізької області відіграє ключову роль у забезпеченні належного процесуального контролю за розслідуванням кримінальних справ на рівні регіону. Його обов'язки охоплюють широкий спектр завдань, що сприяють ефективному виконанню законодавчих норм у рамках кримінального процесу.

Ця посада передбачає не лише організацію діяльності слідчих підрозділів, а й безпосередню участь у контролі за правомірністю здійснення слідчих дій. Начальник управління також відповідає за координацію дій між різними підрозділами ДБР, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами. Важливою складовою роботи є забезпечення належного процесуального супроводу всіх етапів кримінального провадження, від початкового розслідування до можливого винесення обвинувачення.

Попередню щорічну декларацію за 2024 рік Роман Колодій подав 21 березня 2025 року. У ній задекларовано заробітну плату в органах прокуратури на рівні 1,36 млн гривень, а також готівкові заощадження — 30 тис. доларів США.

Серед нерухомості вказані квартира в місті Харцизьк (право користування), земельна ділянка в Амвросіївському районі Донецької області (власність), а також автомобіль Kia Rio 2004 року випуску, який перебуває у користуванні.

Факт придбання нового авто під час воєнного стану може стати предметом додаткової уваги з боку громадськості та контролюючих органів, з огляду на співвідношення задекларованих доходів і витрат. Окремого повідомлення про перевірки наразі не оприлюднювалося.

Ситуація вкотре актуалізує питання фінансової прозорості посадовців органів прокуратури та відповідності витрат офіційним доходам.

У січні 2026 року Національний банк України оприлюднив перший офіційний перелік значущих фінансових установ країни, до якого увійшли 53 компанії. Цей крок є важливим етапом у стабілізації та розвитку української фінансової системи. Серед компаній, що потрапили до списку, виділяється ТОВ «Преміум фінанс» — один з найбільших операторів ринку обміну валют в Україні. Ця компанія активно працює на ринку більше десяти років, надаючи широкий спектр послуг у сфері фінансів та валютних операцій.

ТОВ «Преміум фінанс» не лише займає лідируючі позиції на ринку обміну валют, але й стабільно підтримує високу довіру серед своїх клієнтів завдяки прозорій політиці та ефективному управлінню. Відзначити слід, що бенефіціарними власниками компанії є досвідчені фінансисти, які мають значний вплив на ринок. Це дозволяє «Преміум фінанс» успішно інтегруватися в національну фінансову інфраструктуру і забезпечувати клієнтів послугами найвищого рівня.

Фінансові показники компанії демонструють стрімке зростання. У 2023 році дохід «Преміум фінанс» збільшився більш ніж на 500%, у 2024-му — майже на 290%. За перші три квартали 2025 року оборот сягнув близько 534 мільйонів гривень. Якщо за даними НБУ у першому півріччі 2025 року мережа налічувала 244 пункти обміну, то нині, згідно з інформацією на сайті компанії, їх понад 450.

Втім, паралельно зі зростанням доходів компанія неодноразово ставала фігурантом кримінальних проваджень. З грудня 2022 року Офіс Генерального прокурора за підтримки Бюро економічної безпеки здійснює розслідування за статтями про незаконні дії з платіжними документами, легалізацію коштів, отриманих злочинним шляхом, та ухилення від сплати податків.

За матеріалами слідства, у 2023–2025 роках могла діяти схема конвертації криптовалюти у готівку без відповідних дозволів Нацбанку та без відображення операцій у податковій звітності. Слідчі вважають, що для прикриття операцій використовувалися реквізити низки юридичних осіб, у тому числі ТОВ «Преміум фінанс». Замовлення на обмін, за версією правоохоронців, приймалися через Telegram-боти.

У липні 2025 року під час обшуків у пункті обміну, адреса якого збігалася з даними на сайті компанії, вилучили готівку, техніку та документацію. У серпні суд наклав арешт на вилучене майно. Раніше обшуки відбувалися також у Києві та місті Берегове.

Окрему увагу привернули справи, пов’язані зі спробами вплинути на перебіг розслідувань. В одному з проваджень фігурує співробітник державного підприємства Міністерства оборони «Агенція оборонних закупівель», який раніше працював у Бюро економічної безпеки. За версією слідства, він пропонував за 700 тисяч доларів сприяти закриттю справ проти «Преміум фінанс». У липні 2024 року після передачі частини коштів у розмірі 100 тисяч доларів його затримала Служба безпеки України.

Ще одна справа стосується подій 2019 року, коли компанія намагалася поновити валютну ліцензію. Тоді Нацбанк відмовив у продовженні через зафіксовані 81 суттєве порушення валютного законодавства. За матеріалами слідства, Віктор Кисільов намагався вирішити це питання через знайомого, який мав зв’язки в НБУ. До процесу був залучений менеджер одного з департаментів регулятора. За свої послуги він вимагав 50 тисяч доларів. У жовтні 2019 року частину коштів у розмірі 40 тисяч доларів було передано, після чого посадовця затримали. Провадження закрили у квітні 2025 року у зв’язку зі смертю фігуранта.

Регулятор також застосовував до компанії санкції. У червні 2025 року НБУ оштрафував «Преміум фінанс» на 200 тисяч гривень за порушення правил валютної торгівлі під час воєнного стану.

У медіа згадувалося можливе перетинання діяльності компанії з криптовалютним підприємцем Ігорем Туником, затриманим у Польщі. Однак офіційних судових рішень, які б прямо встановлювали вину компанії у цих епізодах, наразі не оприлюднено.

Таким чином, компанія Віктора Кисільова та Олени Бондар одночасно входить до переліку значущих фінансових установ НБУ та залишається фігурантом кількох резонансних розслідувань. Попри це, її мережа обмінників продовжує розширюватися, а фінансові показники — зростати.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів прийняла рішення про звільнення Олега Опанасюка з посади прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області. Це рішення стало результатом ретельного розгляду його діяльності та відповідних дисциплінарних порушень, що мали місце в процесі виконання службових обов’язків.

Комісія ретельно вивчила всі обставини, зокрема можливі порушення етики та правової дисципліни з боку Олега Опанасюка, і дійшла висновку про необхідність такого кроку. Важливо відзначити, що це рішення було ухвалено після серії перевірок та розгляду всіх фактів, які могли вплинути на професіоналізм і поведінку прокурора.

Свою позицію Опанасюк пояснював станом здоров’я та неможливістю тривалих переїздів. Однак КДКП встановила, що у цей період він безперешкодно їздив на атестацію до Києва та двічі особисто керував автомобілем під час перетину державного кордону з Польщею. Ці обставини стали ключовими для оцінки його доводів.

У рішенні комісії зазначено, що така поведінка, особливо в умовах воєнного стану та підвищеної уваги суспільства до питань соціальних виплат і пільг, підриває авторитет прокуратури. З огляду на це до прокурора застосували найсуворіше дисциплінарне стягнення — звільнення.

Втім, історія Опанасюка — лише один із прикладів системної проблеми, коли статус особи з інвалідністю використовується для отримання спеціальних пенсій та інших привілеїв. Попри публічні звіти Генерального прокурора про звільнення окремих посадовців і відкриття кримінальних проваджень, практика дострокового виходу на пенсію та отримання значних виплат продовжує викликати суспільний резонанс.

Раніше широкий розголос отримала історія колишнього прокурора Казакa, який у 29 років оформив пенсію через суд і домігся щомісячних виплат у розмірі понад 150 тисяч гривень. Також у публічному просторі згадуються випадки прокурорів, які поєднують спеціальні пенсії із зарплатою та володіють дорогими автомобілями й нерухомістю, частину з яких не відображають у деклараціях.

Юристи наголошують, що ключовою проблемою залишається механізм призначення спеціальних пенсій і практика зарахування до спецстажу періодів навчання чи роботи, які фактично не пов’язані з виконанням прокурорських функцій. У поєднанні з рішеннями окремих судів це створює можливості для отримання виплат, які суттєво перевищують середні пенсії в країні.

У суспільстві дедалі гучніше звучать вимоги переглянути підходи до призначення спеціальних пенсій та посилити контроль за достовірністю довідок МСЕК, щоб унеможливити використання соціального статусу як інструменту збагачення.

У центрі уваги правоохоронних органів опинилася діяльність директора Департаменту фінансів Київської міської державної адміністрації — Володимир Репік. Слідчі Національної поліції досліджують обставини здійснення місцевих запозичень у 2020–2021 роках та намагаються встановити, чи були допущені порушення під час організації випуску облігацій внутрішніх місцевих позик. За версією слідства, йдеться про можливу службову недбалість, яка могла призвести до значних фінансових втрат для столичного бюджету.

Предметом розслідування є сума у 581,1 млн гривень — саме стільки, за оцінками правоохоронців, місто сплатило інвесторам у вигляді відсотків за користування залученими коштами. Облігації внутрішніх місцевих позик традиційно використовуються органами місцевого самоврядування як інструмент залучення додаткового фінансування для реалізації інфраструктурних та соціальних програм. Проте в даному випадку виникли питання щодо доцільності умов запозичення, рівня відсоткових ставок та ефективності управління борговими зобов’язаннями.

За даними слідства, у 2020–2021 роках Департамент фінансів КМДА здійснив випуск облігацій серій «I», «J», «K», «L», «M», «N», «O» на загальну суму 2,59 млрд гривень. Дохідність перших чотирьох серій становила 11%, а наступних трьох — 5% маржі плюс облікова ставка Національного банку України.

Рішення про здійснення запозичень ухвалювала Київрада, зокрема рішенням №439/9518 від 3 вересня 2020 року було передбачено емісію облігацій на 1,49 млрд грн. У документах зазначалося, що директор фіндепартаменту має здійснювати всі необхідні дії, пов’язані із запозиченнями, включно з підписанням відповідних документів.

Правоохоронці вважають, що потреби у залученні коштів не було, адже бюджети Києва 2020 та 2021 років були профіцитними — близько 11 млрд грн щороку. За результатами судової економічної експертизи встановлено, що місто сплатило 581,1 млн грн відсотків за облігаціями.

У матеріалах слідства також зазначено, що останні серії облігацій нібито випускалися для покриття відсотків за попередніми, а директор департаменту не ініціював заходів щодо зменшення боргового навантаження чи перегляду умов запозичень.

26 січня Шевченківський райсуд Києва обрав Репіку запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 21:00 до 6:00 до 23 березня 2026 року. Йому також заборонено залишати Київську область без дозволу слідства, зобов’язано здати закордонний паспорт і з’являтися за викликом.

2 лютого суд відмовив у клопотанні про його відсторонення від посади. Захист наголошував, що всі документи вже вилучені, слідство триває майже чотири роки, а відсторонення може негативно вплинути на роботу міста в умовах воєнного стану. Репік підозру не визнає і наполягає, що рішення про запозичення ухвалювала Київрада як колегіальний орган.

Володимир Репік працює на держслужбі понад 30 років. До приходу в КМДА у 2010 році обіймав посади в Держказначействі, Мінфіні та Міністерстві ЖКГ. У різні роки його називали близьким до колишнього очільника КМДА Олександра Попова, а згодом — до першого заступника голови КМДА Миколи Поворозника.

У період повномасштабної війни частина депутатів Київради критикувала фінансову політику міської влади, зокрема розподіл коштів між інфраструктурними проєктами та підтримкою армії.

У публічному просторі також згадуються компанії, пов’язані з родичем чиновника Андрієм Репіком, які виконували роботи на замовлення структур, підпорядкованих КМДА. Водночас прямих обвинувачень у межах цього кримінального провадження щодо таких компаній не висунуто.

Слідство у справі триває.

Питання правового статусу осіб, які отримали бронювання під час загальної мобілізації в Україні, має велике значення як для державних органів, так і для самих громадян. Заброньовані громадяни — це ті особи, які з певних причин тимчасово звільнені від призову або виконання військових обов’язків, але залишаються в резерві та підпорядковуються визначеним законом обмеженням і правилам. Законодавство чітко визначає категорії таких осіб, серед яких можуть бути працівники критично важливих підприємств, фахівці з ключовими компетенціями, а також особи з особливими соціальними або сімейними обставинами.

Правовий статус заброньованих передбачає, що вони мають право на відтермінування служби на час виконання важливих професійних або соціальних обов’язків. Водночас, ця категорія громадян не звільняється повністю від військової служби та зобов’язана проходити підготовку, перебувати на обліку та виконувати інші вимоги військового законодавства. Додатково, держава гарантує заброньованим захист від дискримінації на роботі, збереження заробітної плати та соціальних гарантій.

За її словами, відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у період мобілізації не підлягають призову військовозобов’язані, які отримали бронювання. Йдеться про працівників органів державної влади, місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій, віднесених до критичної інфраструктури.

Такі особи перебувають на спеціальному військовому обліку. Наявність чинного бронювання означає, що протягом строку його дії мобілізувати громадянина не мають права.

Водночас, як наголосила правознавиця, самого рішення про бронювання недостатньо. Важливо, щоб інформація про військовозобов’язаного була коректно внесена до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних і резервістів — так званого реєстру «Оберіг». Лише після відображення відповідних даних у системі ТЦК особа вважається офіційно заброньованою.

Перевірити актуальний статус можна через портал «Дія» або мобільний застосунок «Резерв+».

Якщо громадянин має чинне бронювання і його дані відображені в реєстрі «Оберіг», ТЦК та СП не має законних підстав для мобілізації. У разі виявлення порушень правил військового обліку можливе складання адміністративного протоколу та накладення штрафу, однак це не є підставою для примусового направлення на службу.

Разом із тим, за словами Швиткіної, на практиці траплялися ситуації, коли представники ТЦК не бачили інформації про бронювання в реєстрі, не враховували надані документи або анульовували бронювання через втрату підстав для його надання. Також фіксувалися технічні збої в обміні даними між державними органами.

Юристка підкреслила, що реалізація права на відстрочку або бронювання безпосередньо залежить від правильності оформлення документів і коректного внесення інформації до Єдиного реєстру призовників, військовозобов’язаних і резервістів. Саме це є ключовою умовою захисту від незаконної мобілізації.