Війна

Міністерство цифрової трансформації презентувало звіт про досягнення Армії дронів протягом 2023 року. Україна стала лідером у виробництві безпілотних літальних апаратів (БпЛА), з 200 компаній, що спеціалізуються на цій сфері. З початку війни кількість таких компаній зросла, а 67 моделей БпЛА вже отримали контракти від держави, що відзначає значний прогрес порівняно з минулим роком.

Міністр цифрової трансформації, Михайло Федоров, підкреслив, що виробництво дронів значно зросло, досягаючи десятків тисяч щомісяця, порівняно з минулим роком, коли вироблялося лише близько 100 дронів за місяць. Уряд встановив цілі на 2024 рік, спрямовуючи увагу на прозорі закупівлі через Прозоро та спрощення виробництва боєприпасів для приватних компаній.

Українські війська вже успішно використовують FPV-дрони, багаторазові ударні коптери, а також Mavic та Autel для нагляду. На наступний рік заплановано виробництво мільйона БпЛА, і Михайло Федоров впевнений, що ця цифра буде перевищена завдяки постійному розвитку та підтримці української індустрії дронів.

Україна виявилася на передовому ряді у виробництві безпілотних літальних апаратів (БпЛА), збільшивши кількість компаній, що спеціалізуються на цій сфері до 200. Протягом 2023 року кількість вироблених дронів значно зросла, а прозорі закупівлі та спрощення процесу виробництва боєприпасів надали імпульс для подальшого розвитку цієї галузі. Українські війська вже використовують різноманітні типи дронів для нагляду та захисту. Заплановане виробництво мільйона БпЛА на наступний рік свідчить про впевненість у подальшому розвитку та зміцненні української армії.

За аналізом американських аналітиків з The New York Times, Україні може вдалося протриматися протягом певного періоду цього року без збільшення військової допомоги від Сполучених Штатів Америки. Проте такий курс дій негативно вплине на перспективи відновлення української армії, що робить цей момент найбільш небезпечним для України з часу початку повномасштабної війни. Незважаючи на те, що Україна не буде негайно розгромлена без американської допомоги, існує значний ризик нестачі техніки та боєприпасів для поповнення своїх військ. Аналітики вважають, що європейські країни не мають достатньо засобів для забезпечення України таким рівнем підтримки. Відсутність подальшої американської допомоги може спричинити серйозне погіршення ситуації у другій половині цього року, що в свою чергу впливає на поле бою, де Росія використовує свою перевагу в артилерії та особовому складі для прориву оборони України. Частина американського пакета військової та фінансової допомоги, замороженого у Конгресі, не буде повністю спрямована на нове озброєння для України, а деяка частина буде використана на заміну вже поставленого озброєння з американських арсеналів, технічне обслуговування, запасні частини, навчання та інші потреби. Варто зазначити, що голосування за законопроект щодо фінансування допомоги Україні, Ізраїлю та Тайваню відбудеться у четвер, 8 лютого, хоча без міграційної реформи та безпеки кордону.

Висновки з вищезгаданої статті свідчать про серйозні наслідки від зменшення американської військової допомоги для України. Згідно з аналізом американських експертів, Україна може тимчасово утриматися без збільшення допомоги, але це може призвести до погіршення стану української армії та зростання загрози з боку Росії. Недостатність засобів для поповнення військ може позначитися на ефективності оборони. Надія на підтримку від європейських країн також є нестійкою, оскільки їхні ресурси обмежені. Ситуація може погіршитися у другій половині року, що може призвести до серйозних наслідків для України. Деяка частина американської допомоги вже заморожена, і частину коштів буде використано на потреби технічного обслуговування та навчання, а не на нове озброєння. У цілому, стаття підкреслює важливість американської підтримки для України та необхідність ретельного аналізу та стратегічного планування у військовій сфері.

Протягом майже двох років великої війни судова система винесла 80 вироків стосовно сотні організаторів схем з переправлення ухилянтів за кордон. Однак лише кожна десята справа завершилася позбавленням волі для обвинувачених. На початку лютого 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень зареєстрована інформація про розгляд 770 справ за порушення ст. 332 Кримінального кодексу (незаконне переправлення осіб через державний кордон України) з використанням державної системи “Шлях”.

Обвинуваченим за цією статтею загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на три-девʼять років. Проте, за 80 справами, у рамках яких було засуджено 101 особу, повною мірою були покарані лише вісім людей. В інших випадках суди призначали більш м’які форми покарання, ніж передбачає Кримінальний кодекс.

Представники Феміди фактично здійснювали правосуддя номінально, укладаючи “угоди про визнання вини” та санкціонуючи умови покарання, про які домовилися прокурори та обвинувачені. Це дозволяло організаторам схем з вивезення ухилянтів за кордон працювати майже без ризиків, оскільки завжди існувала можливість “укласти угоду зі слідством”.

Зазвичай цим бізнесом займаються дві групи осіб: “благодійні” організації та особи, які мають право подавати осіб до включення в систему “Шлях”. На жаль, деякі з цих організацій, навіть позначені як “благодійні”, фактично використовуються для здійснення незаконних дій, непомітних у волонтерській сфері.

Другу групу організаторів схем складають реальні та фіктивні транспортні компанії, які продають право виїзду з України за 5-7 тисяч доларів під покриттям найму водіїв. Ці компанії отримують ліцензії від Державної служби з безпеки на транспорті (“Укртрансбезпека”), яка одночасно адмініструє систему “Шлях” для міжнародних автомобільних перевезень. За даними цієї служби, з майже 70 тисяч ліцензій на перевезення, 36 тисяч були видані у 2022-2023 роках.

Не всі ці дії можна вважати зловживаннями. З 2022 року автоперевезення стали важливим елементом торгівлі України, особливо в умовах блокади портів. Але з кінця 2022 року, разом із зростанням виданих ліцензій, “Укртрансбезпека” почала масово відкликати ліцензії, видані після початку війни. Ймовірно, багато з них були отримані шахраями. Наприклад, ТОВ “Бустравел” отримало ліцензію влітку 2022 року, але згодом встановлено, що це було для незаконної переправки людей за кордон. У березні 2023 року її ліцензію анульовано, але за цей час вони встигли переправити за кордон щонайменше десять ухилянтів.

З кінця 2022 року було анульовано 2,2 тисяч ліцензій, виданих після початку війни. Проте втрата ліцензії та умовний вирок, здається, не становлять серйозної загрози для організаторів схем. Наприклад, директор компанії “Мікс тревел групп” був оштрафований на 102 тисячі гривень. Очевидно, що багато людей бачать у цьому способі заробітку вигоду, оскільки покарання за такі дії фактично відсутнє.

Українські компанії, які використовуються для незаконної переправки людей за кордон, використовують різні схеми, щоб обійти закон та заробити на цьому. Ці схеми включають створення фіктивних транспортних компаній та надання їм ліцензій для міжнародних перевезень, а також використання “благодійних” організацій для легалізації цієї діяльності. Масове видання ліцензій для автоперевезень, починаючи з 2022 року, сприяло зростанню такої діяльності, проте відсутність ефективного контролю з боку влади дозволяє цим схемам продовжувати існувати. Покарання для організаторів таких схем залишається недостатньо ефективним, що стимулює зловживання та незаконну діяльність. Таким чином, забезпечення ефективного контролю з боку влади та суворе покарання за порушення закону є важливими кроками для боротьби з цим явищем у майбутньому.

Українська масова мобілізація: міф чи реальність економічного виклику

Аналіз відомого економіста доктора Андрія Длігача, що цитується УНІАНом, висвітлює важливий аспект сучасної ситуації в Україні. За його словами, нинішня країна не має необхідних фінансових ресурсів для масштабної мобілізації, яка б становила 500 тисяч українців. Зазначається, що навіть масовий призов в масштабах понад 15% наявного резерву може призвести до економічної катастрофи. Експерт підкреслює, що подальше збільшення обсягів мобілізації може призвести до масового закриття підприємств і загострення економічної ситуації в країні.

Зазначається, що зараз максимально доступна кількість для мобілізації становить лише 230 тисяч осіб. Таким чином, потрібно шукати альтернативні підходи, такі як рекрутинг та оптимізація використання наявних людських ресурсів.

Цей аналіз свідчить, що масова мобілізація в Україні є вкрай складною фінансовою задачею. Єдиним можливим варіантом допомоги у цій ситуації може бути втручання з боку міжнародних партнерів, проте навіть вони повинні будуть враховувати не лише постачання зброї та техніки, а й надання фінансової підтримки, що може бути ускладненим через обмеження у фінансовій допомозі та невизначеність стосовно її майбутнього продовження. Умови сучасної української економіки не дозволяють самостійно впоратися з цим викликом.

Висновки до вищезгаданої статті:

• Масова мобілізація в Україні стикається з серйозними фінансовими обмеженнями, що ускладнюють можливість призову значної кількості осіб.

• Навіть невелике збільшення обсягів мобілізації може мати негативні економічні наслідки, такі як масове закриття підприємств та загострення економічної ситуації.

• Сучасні обмеження економічних ресурсів не дозволяють Україні самостійно впоратися з викликом масової мобілізації.

• Необхідна допомога з боку міжнародних партнерів може стати вирішальною у забезпеченні необхідних ресурсів для ефективної оборони та збереження стабільності в країні.

Після призначення Олександра Сирського на посаду головнокомандувача Збройних Сил України 8 лютого, він зробив свою першу заяву, де наголосив на важливості знання потреб фронту, ефективному розподілі ресурсів та безпеці військовослужбовців. Тим часом, Валерій Залужний перейменував свій телеграм-канал, а його подальша кар'єра залишається невідомою.

Реакція громадськості на заміну командувача виявилася різноманітною. Соцмережі переповнені емоційними відгуками: від подяк до Залужного до тривоги щодо призначення Сирського. Деякі висловлюють обурення на Залужного, інші висловлюють сумніви у відповідності рішення про заміну.

Українські військові також активно обговорюють цю зміну. Деякі виражають впевненість у Залужному, який, на їхню думку, приймав рішення на основі військової ефективності, а не політичних міркувань. Інші висловлюють сумніви у заміні, вказуючи на негативне вплив кампанії дискредитації на загальну довіру до армії.

Загалом, в суспільстві та серед військових існують різні погляди на цю кадрову зміну, але багато хто підкреслює важливість прийняття обгрунтованих і розсудливих рішень у такі складні часи, щоб мінімізувати ризики для безпеки України та її громадян.

Розмова, яка відбулася після відставки генерала Залужного та призначення Олександра Сирського, відображає різні погляди на цю ситуацію.

Перша позиція висловлює підтримку Залужного, вказуючи на його роль у припиненні наступу противника та збереженні ініціативи для ЗСУ на певних напрямках. Цілюще було би побачити Залужного на посаді головнокомандувача у 2014-му році, щоб можливо уникнути втрати Криму.

Друга позиція розглядає призначення Сирського як політичне, а не військове рішення. Вона вказує на звичність зміни керівництва серед військових і висловлює розчарування у Залужному та його ставлення до військової справи.

Третя позиція зосереджена на проблемах у військовому керівництві, що призвели до провалу 2023 року. Відзначається втрата кращих кадрів, недоліки у плануванні та управлінні операціями, а також загальний відступ від сучасних стандартів у військовому менеджменті.

Четверта позиція виражає зобов'язаність продовжувати службу та захищати державу, незалежно від змін у керівництві ЗСУ.

В цілому, обговорення свідчить про значні роздуми та розбіжності думок щодо призначення нового головнокомандувача та дій попереднього керівництва.

Реакція на відставку генерала Залужного виявилася дуже негативною, як для мене особисто, так і для більшості військовослужбовців у нашому артилерійському підрозділі. Під його керівництвом Збройні сили здійснили значний прогрес у стримуванні російського наступу та відстоюванні території. Ми не лише зупинили російську агресію під Києвом, а й деокупували Київщину та Чернігівщину. Хоча ми були змушені відступити з деяких позицій, ми повернули контроль над Херсоном і звільнили Харківщину. І все це в умовах відчутної переваги ворожих сил за кількістю та озброєнням.

У моєму дивізіоні ми відчували цю перевагу кожного дня. На кожен випущений нами снаряд припадало мінімум десять ворожих, що свідчило про суттєву нерівність у військових можливостях. Нашим противникам також належала перевага у безпілотних літальних апаратах, коли наші БПЛА часто ставали жертвами їхніх радіоелектронних боротьб.

ЗСУ потребують додаткової зброї, боєприпасів та людських ресурсів. В законі України про мобілізацію чітко визначено, що відповідальність за мобілізацію несуть вищі керівники країни. Президент та уряд провалили мобілізаційні заходи, коли країна найбільше потребувала військового ресурсу. Замість цього, вони намагалися звалити провину на Залужного. Однак, головні причини його відставки — російський вплив та прагнення Зеленського стати героєм. Ці помилки можуть коштувати нам не тільки людських життів, але й територіальної цілісності країни.

Мені здається, що військовослужбовці не простять Зеленському ці помилки, незалежно від того, скільки він нагороджував би нас орденами та медалями. У Києві є багато зрадників, які готові віддати нашу країну у руки ворога, як це зробив Іван Ніс у 1708 році, посилаючи ворожих вояків через таємний хід у фортеці. Нам потрібно уникнути цих помилок та залишитися об'єднаними, щоб захистити Україну та її народ.

Вплив відставки генерала Залужного на довіру західних партнерів до України може бути негативним, оскільки цей крок демонструє, що для президента Зеленського важливіші особисті інтереси, ніж ведення жорсткої війни з переважаючим противником. Залужний був шанованим фахівцем, який втомився під час боротьби, і його заміна Сирським викликає сумніви у багатьох.

Військові та цивільні експерти висловлюють різноманітні думки щодо цієї заміни. Деякі підтримують рішення президента, вважаючи, що новий головнокомандувач може принести позитивні зміни, які не вдалося здійснити Залужному. Інші, навпаки, відчувають певну тривогу, оскільки бояться, що під керівництвом Сирського армія може потрапити у складну ситуацію.

Одні з головних проблем в армії, на думку багатьох військових, полягають у несприятливому ставленні командирів до підлеглих. Залужний відомий своєю людяністю, тоді як Сирський вважається представником більш жорсткого підходу до керівництва. Це може призвести до погіршення морального стану в армії та збільшення втрат серед військовослужбовців.

Наступна особистість на посаді головнокомандувача не вирішить всіх проблем, оскільки не лише особистість грає роль, а й системна робота тилу. Тому багато військових вважають своє ставлення до цієї заміни нейтральним, але водночас вважають, що дискредитувати роль Валерія Федоровича на цьому етапі — це недопустимо.

Все це показує, що заміна головнокомандувача ЗСУ стала предметом глибоких роздумів та обговорень серед військових та експертів, а її наслідки можуть виявитися критичними для подальшого розвитку ситуації на фронті та в армії в цілому.

Ми опинилися в ситуації, коли багато військовослужбовців, навіть ті, хто вже відслужив два роки, не мають можливості на демобілізацію. Це стосується навіть тих, хто приєднався до армії добровольцем або прибув з-за кордону. Законопроєкт про мобілізацію, який затверджений, містить положення, що дозволяють тримати військовослужбовців понад 36 місяців, що викликає серйозні обурення та непокій серед військових.

Перед нами стоїть завдання, щоб цей законопроєкт досяг другого читання без будь-яких додаткових обмовок і умов, особливо враховуючи те, що багато військових вже відчувають втому від тривалого перебування на передовій.

Відставка генерала Залужного, безумовно, викликала шок та сум у багатьох. Він був ключовою постаттю в нашій війні проти росіян, героїчним головнокомандувачем, який зупинив навалу другої за силами армії у світі. Його заміна генералом Сирським, хоч і несподівана, але логічна, оскільки Сирський має великий досвід та керує одним із найбільш залучених у війні родів військ.

Проте, не дивлячись на ці зміни, ми не повинні втрачати фокусу на головному — наших цілях та перемозі над ворогом. Імена командирів можуть змінюватися, але наша мета залишається незмінною — захистити нашу державу та перемогти. І хоча важливо досліджувати та аналізувати дії нового головнокомандувача, ми не повинні забувати, що ми всі працюємо разом для досягнення спільної мети.

У висновку, можна відзначити, що в умовах непростої воєнної ситуації в Україні, відставка генерала Залужного та його заміна генералом Сирським викликали різні реакції серед військовослужбовців та громадян. Велика увага зосереджується на проблемі тривалого перебування військових на передовій та невизначеності у планах демобілізації. Однак, незважаючи на зміни у військовому керівництві, важливо пам'ятати про головну мету — захист нашої держави та перемогу над ворогом. Ключовим завданням залишається досягнення успіху на фронті та забезпечення безпеки для всіх громадян України.

Вирішальне рішення Вищого антикорупційного суду (ВАКС) щодо експосадовця Міноборони, Олександра Лієва, що став підозрюваним у справі про масштабні фінансові маніпуляції під час закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України на суму, що перевищує майже півтора мільярда гривень, викликало серйозну хвилювання громадськості. Адвокат Лієва, Назар Кульчицький, у коментарі для "Суспільного" зазначив, що суд вирішив змінити запобіжний захід з утримання під вартою на особисте зобов'язання. Відповідно до вироку, Лієва відпустили під особисте зобов'язання та направили ухвалу до СІЗО.

Адвокат також вказав на те, що під час судового засідання прокурор за невідомих обставин був відсутній. Це породило питання щодо об'єктивності проведення справедливого судового процесу. У зв'язку з недостатньою кількістю доказів, що надали Національне антикорупційне бюро (НАБУ) і Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), суддя Ярослав Шкодін висловив сумніви стосовно обґрунтованості обвинувачення. "Якщо САП не вбачає складу злочину, то як його може бачити суд", — підкреслив суддя.

Щодо самого Лієва, його взяли під варту заставою у розмірі 50 мільйонів гривень ще 12 лютого, проте через місяць він був відпущений додому під особисте зобов'язання. 9 квітня ВАКС скасував це рішення, але, через те, що термін тримання під вартою закінчився 8 квітня, Лієв залишився без запобіжного заходу. Адвокат підкреслив, що це є причиною його відсутності в СІЗО. 17 квітня ВАКС повторно розглянув клопотання щодо зміни запобіжного заходу, але за згодою обвинувачення клопотання залишили без розгляду.

Висновки щодо вищезгаданої ситуації вказують на серйозні недоліки та суперечності в роботі судово-правової системи України. Рішення Вищого антикорупційного суду щодо зміни запобіжного заходу для експосадовця Міноборони, Олександра Лієва, підозрюваного у масштабних фінансових маніпуляціях, викликало загальне занепокоєння. Відсутність прокурора під час судового засідання, а також сумніви суддів щодо обґрунтованості обвинувачення створюють певні сумніви у відповідності проведення справедливого судового процесу.

Додатково, звільнення Лієва під особисте зобов'язання та його наступне невиконання умов запобіжного заходу вказують на потребу удосконалення контролю за дотриманням закону та впровадження більш ефективних механізмів боротьби з корупцією. Важливою є також необхідність забезпечення прозорості та об'єктивності в роботі правоохоронних органів, щоб забезпечити дотримання закону та захист прав громадян.