Війна

Багато користувачів застосунку Резерв+ почали помічати нову позначку — «Потрібно пройти БЗВП». Це викликає чимало запитань, адже не всі знають, що саме вона означає і які дії необхідно виконати. Для отримання чітких роз’яснень з цього приводу, редакція УНІАН звернулася до адвоката Геннадія Капралова, який пояснив основні моменти щодо цього курсу.

БЗВП (базова загальновійськова підготовка) — це спеціалізований курс, який є обов’язковим для деяких категорій громадян. Він триває від одного до трьох місяців, залежно від програми і специфіки навчання. Курс передбачає освоєння основних навичок, необхідних для виконання службових обов’язків у військових або державних структурах. Його проходять не лише студенти певних навчальних програм, але й курсанти, які навчаються на спеціальних факультетах, наприклад, для майбутніх поліцейських.

Дії залежать від конкретної ситуації. Якщо особа вже пройшла БЗВП, але додаток цього не показує, радять звернутися до адвоката або до територіального центру комплектування (ТЦК) і РП з заявою та підтверджувальними документами. Адвокат може допомогти оформити і надіслати заяву, у якій вказати, що підготовка вже пройдена, і додати копії доказів.

Якщо особа ще не проходила підготовку і їй пропонують пройти БЗВП (наприклад, бо має військову спеціальність, але раніше не служив), це не означає автоматичну мобілізацію. Після проходження БЗВП людина вважається підготовленою до служби в резерві — але лише у разі надходження окремої повістки її можуть викликати до ТЦК. Далі можливі огляд (ВЛК) і, за результатами, мобілізація — тільки якщо це буде необхідно й особа визнана придатною.

У заяві до ТЦК / РП доцільно додати (за наявності):

свідоцтво або посвідчення про проходження БЗВП;

довідку з вишу чи військової кафедри;

виписку з наказу про направлення/проходження підготовки;

довідку з навчального центру або військової частини, де проводили підготовку.

Позначка «Солдат резерву» означає, що особа формально перебуває в резерві ЗСУ і може бути викликана на службу під час мобілізації. Виклик здійснюється повісткою до ТЦК; мобілізація можлива лише за умови відсутності законних підстав для відстрочки та позитивних висновків ВЛК. Особа також може за власним бажанням укласти контракт із ЗСУ.

Штрафів за те, що в додатку горить позначка «Потрібно пройти БЗВП», не передбачено. Водночас для деяких категорій (наприклад, студентів відповідних програм) наслідком невиконання обов’язку може бути дисциплінарна реакція зі сторони навчального закладу, аж до відрахування — тому студентам варто звертати увагу на вимоги свого вишу.

Перевірте, чи дійсно ви проходили БЗВП і чи є документи на підтвердження.

Якщо документи є, зверніться до ТЦК/РП з копіями та заявою; за потреби — скористайтеся консультацією адвоката.

Якщо підготовка ще не пройдена, дізнайтеся в ТЦК, чому вам надійшло повідомлення, і які є варіанти: пропозиція пройти БЗВП не тотожна автоматичній мобілізації.

Студентам — перевірити вимоги вишу щодо проходження БЗВП, щоб уникнути проблем з навчанням.

Керівник державного підприємства «Українські енергетичні машини», раніше відомого як «Турбоатом», Віктор Суботін разом зі своєю родиною задекларували вражаючі активи, серед яких нерухомість, колекційні ювелірні вироби, люксові годинники та значні фінансові інструменти. Згідно з розслідуванням журналістів проекту «СтопКор», у публічних реєстрах та деклараціях фіксуються не лише вражаючі грошові суми, але й предмети розкоші, які неможливо не помітити.

Власне, дружина Віктора Суботіна у своїй декларації зазначила кілька розкішних ювелірних колекцій, що включають вироби від таких відомих брендів, як Pascal Bruni та Carrera y Carrera. Загальна вартість цих колекцій оцінюється в сотні тисяч і навіть понад мільйон гривень. Крім того, в деклараціях членів родини зазначено не менше 15 об'єктів нерухомості, серед яких розкішні квартири, будинки та інші майнові одиниці.

Журналісти зауважують, що в деклараціях фігурує значний «золотий» запас і великі доходи: мільйонні дивіденди, акції в десятках компаній і позиції кредиторів «Мегабанку» на суму понад 183 млн грн. Через інвестиційний фонд, очолюваний сестрою Інною Васищевою, нібито зберігаються родинні кошти на суму близько 28 млн грн.

Серед нерухомості журналісти вказують на маєток під Харковом площею понад 1 000 м² з двома гостьовими будинками та доглянутою територією, який оформлено на тещу Ніну Яценко. Остання також придбала будинок площею 272 м² і земельну ділянку в Ужгороді вартістю понад 3,2 млн грн, а в 2023 році стала співзасновницею ТОВ «С-Альфа Грин», пов’язаної з великою кількістю земельних ділянок.

У деклараціях зазначено також наявність мисливської та нарізної зброї (карбіни, пістолети, рушниці), зокрема комбінована рушниця Krieghoff і гвинтівка Browning.

Розслідувачі підкреслюють контраст між масштабною приватною розкішшю родини та економічними проблемами енергетичного сектору: прибутки підприємства «Укренергомашини» 2023 року, як повідомляється, знизилися до 376 млн грн без урахування частини витрат.

Журналісти також нагадують про історію «Мегабанку» та пов’язані з ним кримінальні провадження: після відкликання ліцензії частина заставного майна вважали фіктивною, проти деяких фігурантів уже вручено підозри, тоді як щодо Суботіна, за даними розслідування, офіційних підозр не оголошено. У матеріалі наводяться відомості з декларацій і реєстрів; журналісти пропонують звернутися до посадовців і фігурантів за коментарями.

Олег Кивлюк, після свого звільнення з посади начальника Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), продовжив свою кар'єру в комунальному підприємстві «Луцькспецкомунтранс». Однак його нове місце роботи не стало єдиною причиною для обговорень у суспільстві. Згідно з інформацією, наданою детективним бюро Absolution, Кивлюк регулярно приїжджає на роботу на автомобілі Porsche Cayenne 2017 року випуску. Водночас цей автомобіль не фігурує в офіційних деклараціях посадовця.

Як виявилося, в деклараціях Олега Кивлюка зазначені лише два транспортні засоби: електричний Opel Ampera-e 2019 року та вантажівка MAN 2011 року випуску, обидва з яких, за даними розслідування, були придбані в 2025 році. Однак, щодо автомобіля Porsche Cayenne, який він використовує, жодної згадки в деклараціях немає, що викликає занепокоєння в контексті прозорості його фінансової діяльності.

Обслуговування Porsche здійснюється за рахунок громади — ця обставина, за твердженням журналістів, викликає додаткові запитання щодо джерел фінансування та прозорості витрат. Сам Кивлюк у коментарях нібито заявив, що така машина для нього «не гроші», — цитує джерело видання.

Інші невідповідності: декларації дружини Кивлюка, Богдани (яка є військовослужбовицею обласного ТЦК), містять відомості про інші автомобілі — Mazda CX-7 (2011) та Hyundai Santa Fe (2016). При цьому у 2023-2024 роках частина автопарку, за даними розслідування, була переписана на родичів: Hyundai продали у 2025 році за понад мільйон гривень брату Олега — Ігорю Кивлюку, а на нього ж оформлена й Mazda, яка раніше належала Богдані. Журналісти звертають увагу, що з 2021 року в деклараціях родина не вказує доходи чоловіка і формально не має задекларованого житла, хоча фактично мешкає у трикімнатній квартирі в новобудові в Луцьку, яку, за матеріалами розслідування, надало Міністерство оборони.

Окрім цього, в матеріалі згадується земельна ділянка у Володимирі, яку Кивлюк отримав від місцевої ради, — на ній, за свідченнями сусідів, збудували маєток, формально врахований як «незавершене будівництво». Також колишньому очільнику ТЦК нібито були надані ділянки поблизу озера Світязь та біля озера Олеандра на Турійщині; одну з них він пізніше продав.

Журналісти звертають увагу й на кадрові зв’язки: разом із Кивлюком до «Луцькспецкомунтранс» працевлаштувався Віктор Зелінський, колишній начальник Луцького об’єднаного ТЦК, який тепер працює радником директора підприємства. За словами авторів розслідування, подібні переходи можуть свідчити про сформовані мережі працевлаштування колишніх військових посадовців у комунальних структурах.

Київська міська прокуратура досягла важливої перемоги в судовому процесі, пов’язаному із скасуванням реєстрації права власності на нежитлову будівлю площею 517,3 кв. м, що розташована за адресою вул. Спаська, 12 (Подільський район). У результаті зусиль прокуратури, 2 вересня 2025 року Господарський суд міста Києва задовольнив позов у справі №910/5325/25. Судове рішення стало важливим кроком у боротьбі з неправомірними діями у сфері нерухомості та сприяє посиленню правопорядку в державі.

В рамках судового розгляду, було скасовано державну реєстрацію права власності на зазначену будівлю за ТОВ «Блексквад», яке мало претензії на цей об'єкт нерухомості. Крім того, визнано недійсним договір купівлі-продажу між ТОВ «Блексквад» і ТОВ «Правова компанія «Ноосфера Плюс»», що став основою для незаконного переходу прав на нерухомість. У результаті анульовано також реєстрацію права власності за останньою компанією.

Ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:362:0004 (0,22 га) перебуває в постійному користуванні Київського науково-методичного центру з охорони, реставрації та використання пам’яток (КНМЦ) на підставі акта від 27 лютого 2002 року. На цій же землі розташована історична садиба Апштейна — пам’ятка архітектури кін. XIX — поч. XX ст., в якій базується Департамент охорони культурної спадщини КМДА та підпорядкований йому КНМЦ. Через це справа викликала підвищену увагу медіа й громадськості.

У судовому рішенні йдеться, що державна реєстрація права власності ТОВ «Центр інвестиційно-будівельних досліджень» (пізніше — ТОВ «Блексквад») від 16 березня 2016 року відбулася на підставі документів, які насправді не видавалися відповідними органами, а розпорядження РДА, зазначене як підстава, стосувалося іншої адреси. КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» також повідомило прокуратурі, що нежитлова будівля за цією адресою ніким не реєструвалася.

Хто стоїть за спорудою, прокуратура прямо не називає, але в публічно доступних аналітичних довідках (YouControl) «Правова компанія «Ноосфера Плюс»» фігурує в орбіті бізнес-структур, пов’язаних із ексдепутатом Київради Павлом Тесленком. У матеріалах також згадується, що раніше низка об’єктів нерухомості у столиці потрапляла до компаній, близьких до його оточення. У рішенні суду й супровідних повідомленнях прокуратури ці факти подані як підґрунтя для посиленого контролю за подальшою долею цієї ділянки.

На момент публікації на сайті «Судова влада України» відсутні апеляційні скарги від відповідних компаній, але прокуратура і експерти не виключають, що «Блексквад» та «Ноосфера Плюс» можуть оскаржити рішення у апеляції.

Ця справа становить частину ширшої хвилі уваги до механізмів відведення міської землі без торгів, які в медіа та серед активістів відомі як «туалетні схеми». У Києві такими питаннями займаються й правоохоронні органи: у лютому 2025 року НАБУ і САП повідомили про підозри фігурантам великої операції проти корупційних схем із землею (операція «Чисте місто»; кримінальне провадження №52023000000000154), а прокуратура й міська влада декларують наміри повертати втрачені ділянки громаді.

Київська прокуратура заявляє, що подібні рішення суду — важливий крок для недопущення зловживань і захисту комунальної власності. Місто, своєю чергою, має вирішити питання охорони пам’ятки Апштейна та уникати ситуацій, коли сусідні «паперові» споруди створюють ризик неправомірного відведення землі.

2 жовтня Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалила рішення, яке має важливе значення для боротьби з корупцією в Україні. Згідно з постановою суду, майно колишнього народного депутата Володимира Олійника буде конфісковане на користь держави. Це рішення стало результатом задоволення апеляційної скарги Міністерства юстиції України, яке ініціювало процес переходу низки об’єктів і корпоративних прав у власність держави.

Конкретно, суд постановив, що на користь держави передаються шість об’єктів нерухомого майна, розташованих у місті Черкаси, а також один об’єкт нерухомості в Київській області. Окрім цього, конфісковано самохідне моторне прогулянкове судно, що належало Олійнику, а також частка корпоративних прав у ТОВ «Е.С.П. Технології». Це рішення є важливим кроком у боротьбі з корупцією, оскільки дозволяє відновити справедливість та покарати осіб, які незаконно збагачувалися на шкоду державі.

Передісторія справи: 4 вересня Вищий антикорупційний суд першої інстанції частково задовольнив позов Мін’юсту — тоді було стягнуто частки у нерухомості й 1/2 моторного судна, але суд відмовив у конфіскації частки у ТОВ «Е.С.П. Технології», оформленої на дружину Олійника. Після апеляційного перегляду ця частка також визнана складовою активів, що підлягають переданню державі.

Хто такий Володимир Олійник: у 1994–2002 роках він був мером Черкас, а згодом — народним депутатом України V–VII скликань (позафракційно й від різних політичних сил, у тому числі від «Партії регіонів»). Після подій Революції Гідності Олійник виїхав за межі України — за даними слідства та ЗМІ, він оселився в РФ і потрапив до переліку осіб, які відкрито підтримували дії, спрямовані проти інтересів України. Правоохоронні органи також повідомляють, що в 2022 році Олійник незаконно перебував на тимчасово окупованих територіях і давав інтерв’ю російським ЗМІ з виправданими заявами щодо воєнної агресії.

Рішення апеляційної палати є логічним продовженням процесу стягнення активів, ініційованого Міністерством юстиції. Постанова набирає чинності відразу та не підлягає оскарженню, тож повернення вказаних активів у держвласність має розпочатися без затримок. Ми звернулися до пресслужб Мін’юсту та ВАКС за коментарями стосовно виконання рішення й оновимо матеріал у разі надходження додаткової інформації.

Україна успішно побудувала потужну оборонну промисловість, здатну виробляти тисячі артилерійських снарядів, бронетехніки та безпілотників, що відіграє важливу роль у забезпеченні національної безпеки. З часу початку війни країна зробила значні кроки в модернізації виробничих потужностей та розвитку високотехнологічних систем озброєнь. Проте, як вказує авторитетне міжнародне видання The New York Times, поряд з успіхами, в українській оборонній сфері існують серйозні системні проблеми, зокрема у сфері державних закупівель озброєнь.

Згідно з даними внутрішніх урядових аудитів та оцінок експертів, існують численні порушення у процесі проведення тендерів та підписання контрактів. Однією з основних проблем є підписання угод не з тими учасниками торгів, які запропонували найнижчі ціни, що порушує принцип прозорості і справедливості конкурсів. Крім того, є побоювання щодо відсутності належної перевірки фінансових потоків у рамках деяких платежів, що також ставить під сумнів ефективність використання державних коштів у сфері оборони.

Критики наголошують на кількох проблемних трендах: укладення контрактів із компаніями, що пропонували дорожчі умови; передоплати за поставки, які були затримані або виконані не в повному обсязі; а також широкий залучення посередників, які отримували націнки замість прямих закупівель у виробників. Колишній радник агентства Тамерлан Вахабов в інтерв’ю виданню зазначав, що «в умовах воєнного стану відсутня політична воля робити все правильно», і що переплати відбувалися «з невідомих причин».

У відповідь керівництво Агентства з оборонних закупівель наголошує: нижчі пропозиції іноді відхиляли через невідповідність вимогам якості, строкам постачання або іншим критеріям. Директор агентства Арсен Жумаділов повідомив, що частина проблем спонукала відомство експериментувати з новими моделями закупівель, зокрема створенням онлайн-ринку, де командири можуть замовляти безпілотники безпосередньо у постачальників «в один-два кліки». За словами посадовця, це має зменшити бюрократію і підвищити прозорість постачань.

Аудити, які перевіряли період від початку 2024 року до березня 2025 року, не дали підстав для звинувачень у систематичній крадіжці, але виявили численні процедурні ризики: використання посередників у великій частці контрактів, відсутність документально підтверджених виробничих потужностей у деяких підрядників, а також випадки неповних або затриманих поставок. Частина закупівель здійснювалась через посередників із типовою націнкою близько 3%, що також викликало запитання в аудиторів.

На тлі швидкого зростання внутрішнього озброєння важливо не лише масштабувати виробництво, а й посилити контроль за закупівлями — щоб уникнути марних витрат і зберегти довіру донорів та платників податків. Запровадження електронного ринку і інших інноваційних механізмів закупівель розглядають як крок у правильному напрямі, але наголошують, що нові інструменти мають супроводжуватися жорсткою перевіркою постачальників і публічним звітуванням про витрати.