Війна

В Україні тривають скандальні випадки, пов'язані з діяльністю Територіальних Центрів Комплектування (ТЦК) та їхніми методами мобілізації. Не знімається напруга навколо цих проблем: чоловіків продовжують "пакувати" просто на вулицях, а це стає причиною нових скандалів. За цими інцидентами стоять історії неймовірного збагачення окремих осіб під час воєнних дій. У зв'язку з критикою з боку Збройних Сил України (ЗСУ), яка стверджує, що до них ставляться як до ворогів, експерти висувають пропозиції щодо необхідних змін у системі мобілізації.

У різних куточках країни громадяни продовжують фіксувати на відео інциденти, коли працівники ТЦК застосовують силу для "пакування" чоловіків у бусики прямо на вулицях. Такі ситуації навіть призвели до спроб самогубства. Не рідкі й сутички між військкомами та військовозобов'язаними, що виливаються у бійки та навіть напади зі зброєю. Наприклад, недавно в Одесі представники ТЦК відмовили чоловікові у виїзді у зону АТО, вказавши на неправильність його документів, а в Львові влаштували цілу погоню за військовозобов'язаним. Однак виявляється, що подібні інциденти не завжди мають об'єктивне підґрунтя: у деяких випадках виявляється, що документи були в порядку, але просто необгрунтовано відмовляли у виїзді.

Ці ситуації народжують серйозні обговорення у суспільстві, підкреслюючи невідповідність дій ТЦК нормам та правам громадян. Зокрема, в Інтернеті активно обговорюються випадки з примусовим завданням травм та психологічного тиску на військовозобов'язаних. Це піднімає питання про необхідність реформування системи мобілізації та вдосконалення механізмів контролю за діяльністю ТЦК. Збільшення відкритості та прозорості в роботі цих центрів може допомогти попередити подібні інциденти та підвищити довіру громадян до військових структур.

Такі випадки, як затримання громадян без належних підстав чи примусове втягування їх у військову службу, свідчать про необхідність термінових заходів з удосконалення системи мобілізації та забезпечення поваги до прав людини у контексті воєнного конфлікту.

У готелі Виноградова, що розташований неподалік від угорського кордону, прикордонники затримали чоловіка під підозрою у намаганні нелегально залишити країну. Після затримки він був переданий працівникам військкомату. Відмовившись проходити Воєнно-медичну комісію (ВВК), чоловіка доставили до Хустського ТЦК. За його словами, працівники центру жорстоко побили його, що спонукало його намагатися скоїти самогубство, наковтавшись транквілізаторів і розрізавши вени. Наразі чоловік перебуває в лікарні, а гучною справою зацікавилися військова прокуратура та поліція.

Ця історія стала одним із останніх випадків скандальної діяльності ТЦК. Ще одним визначним інцидентом стало викрадення волонтера Кирила Тарана у Львові. Його дружина Віолетта розмістила відео в Мережі, на якому видно, як люди у формі силою затримують волонтера посеред вулиці і заганяють в бус. Вона стверджувала, що під час затримання працівники ТЦК пошкодили одяг Кирила, а також розбили його окуляри та телефон. Дружина також зазначила, що жодних повісток чоловікові не вручали. Наступного ранку після затримання Кирила без проходження ВВК його відвезли на полігон у Рівному. Після гучного розголосу справи волонтера відпустили, але це не завершило історію.

Львівський обласний ТЦК повідомив, що порушено кримінальну справу проти Тарана через неявку на проходження ВЛК 20 березня. У військкоматі заявили, що чоловік не повідомив поважних причин для своєї неявки. У свою чергу, волонтер запевнив, що це – фейк. Він зазначив, що 19 березня його адвокат надіслав поштою заяву до військкомату з проханням вважати його неявку поважною, приклавши медичні висновки лікаря щодо його хвороби.

• Скандальні випадки, пов'язані з діяльністю Територіальних Центрів Комплектування (ТЦК) в Україні, вимагають негайних заходів для запобігання порушенням прав громадян та забезпечення їхньої безпеки під час мобілізації.

• Виявлені випадки примусових дій проти військовозобов'язаних, включаючи фізичне насильство та психологічний тиск, свідчать про потребу у реформуванні системи мобілізації та підвищенні відкритості та прозорості в роботі ТЦК.

• Невідповідність дій працівників ТЦК законодавству та нормам міжнародних стандартів, а також зловживання владою, є серйозними проблемами, які потребують відповідальної реакції від владних структур.

• Подібні випадки, як викрадення волонтера Кирила Тарана у Львові, підкреслюють необхідність ретельного контролю за діяльністю ТЦК та захисту прав громадян на кожному етапі мобілізаційного процесу.

• Важливо забезпечити ефективний механізм розслідування подібних інцидентів та вжити необхідних заходів для притягнення винних осіб до відповідальності перед законом.

На Сумщині, що продовжує бути ареною боротьби зі загрозою, активно триває процес розмінування земель, які колись були віддані під ворожу окупацію. Сапери, обіймаючи у своїх руках безпеку місцевих мешканців, вже успішно очистили від небезпеки майже сорок гектарів територій за допомогою машин механізованого розмінування. Нині, їхні зусилля спрямовані на обстеження земельних угідь одного з населених пунктів у Охтирському районі, де використовується передова техніка у вигляді машини MV-4.

Загалом, з початку війни сапери здолали понад дев'ять тисяч вибухонебезпечних предметів і оглянули понад чотири тисячі дев'ятсот тринадцять гектарів території. Проте, не дивлячись на всі їхні зусилля, Сумщина залишається однією з найбільш замінованих областей України. Агресор не здається і продовжує свої підступні дії.

Лише за останні два тижні шість населених пунктів Шосткинського та Сумського районів потерпіли від обстрілів та замінувань повітряними засобами мінування. Ракети РБК 500, відомі як "кулькові бомби", стали несподіваним і небезпечним "подарунком" для мирного населення, мінюючи площі на сотні метрів. Сотні цих кулькових бомб були розкидані по селах: Стара Гута, Ромашкове, Марчихина Буда, Муравейне, Басівка та Прогрес, що стало причиною серйозної загрози для місцевого населення.

Знешкодження кулькових авіабомб, які російські війська скидають на територію області, ведуть вибухотехніки Національної поліції у Сумській області, а також військові. Ці авіаційні разові бомбові касети містять небезпечні боєприпаси — кулькові осколкові авіаційні бомби ШОАБ-0,5. Коли ці бомби розлітаються по широкій площі, вони стають загрозою для життя та здоров'я мирного населення, вибухаючи при зіткненні з поверхнею, деревами та будь-якими предметами, що потраплять на їхній шлях.

У разі, коли частина кулькових авіаційних бомб не активується і може залишатися в ґрунті або на поверхні землі, спеціалісти відділу вибухотехнічної служби Головного управління національної поліції у Сумській області виїжджають на місце події, щоб здійснити розмінування території. Для цього вони використовують металошукачі, які дозволяють виявити ці вибухонебезпечні предмети. Це надзвичайно важливо, оскільки такі сріблясті кулі, що не спрацьовують відразу, можуть привертати увагу людей і викликати бажання наблизитися до них. Проте це є категорично небезпечно, оскільки існує серйозна загроза вибуху. Під алюмінієвим корпусом кулькових бомб розташовано понад три сотні готових уламків у вигляді сталевих кульок діаметром 5,5 мм та вагою 70 грамів вибухівки", – роз'яснює начальник відділу вибухотехнічної служби Головного управління національної поліції в Сумській області Ігор Черняк.

У вищезгаданій статті наголошується на важливості та складнощах, пов'язаних з розмінуванням територій, які були піддані ворожій окупації. Сапери зі Сумської області активно працюють над знешкодженням вибухонебезпечних предметів, що залишилися в ґрунті або на поверхні землі після обстрілів. Необхідність у таких заходах виходить за межі тільки забезпечення безпеки, оскільки невибухнувші кульки можуть привертати увагу мирного населення та стати причиною серйозних травм або загибелі. Праця вибухотехнічних спеціалістів є надзвичайно важливою для забезпечення безпеки місцевого населення та відновлення нормального життя в районах, що постраждали від воєнних дій.

Експерти, продовжуючи аналізувати ситуацію, зауважують, що нестача матеріалів змушує Україну раціоналізувати використання боєприпасів. За даними американського Інституту вивчення війни (ISW), з початку цього року до 1 квітня агресорка Росія захопила приблизно 305 км² території України. У той же час з Москви лунають заяви про окупацію більшої частини країни. "ISW спостерігала лише візуальні докази, які дозволяють підтвердити, що російські сили захопили приблизно 305 квадратних кілометрів у період від 1 січня до 1 квітня 2024 року", – йдеться у звіті. Фахівці вказують, що міністр оборони РФ Сергій Шойгу заявив під час селекторної наради з російським військовим керівництвом, що від початку 2024 року їхні війська захопили 403 км² території України. Проте американські аналітики не підтверджують цю цифру. У ISW зауважують, що нестача матеріальних ресурсів змушує Україну раціоналізувати використання боєприпасів та спрямовувати їх на критичні ділянки фронту. Проте існує загроза російського прориву в інших, менш забезпечених секторах, і загальна нестабільність лінії фронту. "Обмеження матеріальних ресурсів України також дає російським силам гнучкість у тому, як вони ведуть наступальні операції, що може призвести до з’єднання та нелінійних можливостей для російських сил досягнути значних успіхів у майбутньому", – наголошують експерти ISW.

У результаті аналізу ситуації зі збройним конфліктом в Україні, виявлено, що агресивна діяльність Росії на території країни продовжується. Незважаючи на заяви московських чиновників про захоплення більшої частини українських земель, аналіз даних американського Інституту вивчення війни показує, що за період з початку року до 1 квітня було захоплено лише обмежену територію, а саме приблизно 305 квадратних кілометрів. Однак, важливо зауважити, що існує загроза подальшого прориву російських військових у менш захищених секторах, особливо при обмежених матеріальних ресурсах з боку України. Така нестабільність на лінії фронту потенційно створює ризик для майбутнього конфлікту, а також може сприяти досягненню Росією значних успіхів у регіоні. Тому важливо продовжувати сприяти міжнародним зусиллям для мирного врегулювання конфлікту та забезпечення безпеки в Україні.

Перед великим масштабним вторгненням російських військ, Україна опинилася у складній ситуації, маючи лише один екземпляр самохідної артилерійської установки "Богдана". Проте ефективність цієї техніки була випробувана на власній шкірі навіть російськими окупантами, коли українські Збройні Сили змогли використати її для звільнення острова Зміїний, переміщаючи її від Харківщини до Херсонщини. Самі російські війська спочатку не уявляли, що артилерія може мати такий далекий зasiяг. Здатна стріляти на відстань до 60 кілометрів, "Богдана" вже виготовляється в Україні в кількості вісім одиниць щомісяця.

За даними The New York Times про розвиток українського військово-промислового комплексу, цього року Україна планує витратити понад $1,3 мільярда на розробку нових зразків зброї та понад $6 мільярдів на їх закупівлю. Вже налагоджено виробництво 155-міліметрових артилерійських снарядів, необхідних для застосування українськими Збройними Силами. Незважаючи на постійні російські обстріли та втрату частини спеціалістів і технологій, Україна змогла збільшити виробництво зброї в кілька разів за рік. Деякі розробки навіть перевищують за якістю російські аналоги.

Проте питання про те, чи вистачить цього росту для перемоги у війні, залишається відкритим. Створення спільних підприємств з європейськими та американськими виробниками є оптимальним вихідом з ситуації. Процес такого співробітництва вже розпочався: в Україні будують свої майданчики британська BAE Systems та турецька Baykar. Планується почати виробництво німецького гіганта Rheinmetall. Навіть представники американських виробників, незважаючи на тимчасову паузу у наданні допомоги Україні, виявили інтерес до співпраці.

До тих пір, поки спільне виробництво не запрацює на повну потужність, західні виробники спрямовують свою увагу на ремонт техніки, яку Україна вже отримала від союзників. Усі ці заводи розташовані на заході України і захищені засобами протиповітряної оборони.

Головнокомандувач Збройних Сил України, генерал Олександр Сирський, висловлює переконання, що з плином часу Україна зможе самостійно забезпечити свої потреби у зброї, включаючи і снаряди. Він підкреслює, що розвиток українського військово-промислового комплексу дозволить країні стати самодостатньою в цьому аспекті. Олександр Камишін, колишній генеральний директор “Укрзалізниці”, також додає, що країни НАТО повинні уважно спостерігати за українськими зразками зброї та розглядати можливість закупівлі частини виготовленої українською промисловістю продукції, оскільки вона вже демонструє високі технічні характеристики та якість, що перевищують потреби Збройних Сил України.

Однак, Камишін відзначає, що щоденно отримує звіти про критичні проблеми на українських збройних заводах. Ці проблеми включають роботу у непридатних для цього приміщеннях та виробничі лінії, які ламаються без видимих причин. Це викликає серйозні турботи щодо стабільності та ефективності виробництва військової техніки. Вирішення цих проблем вимагатиме комплексного підходу та інвестицій у модернізацію та покращення виробничих процесів.

Збільшення виробництва та підвищення якості української військової техніки є важливими завданнями для національної безпеки та обороноздатності країни. Розвиток військово-промислового комплексу сприятиме зміцненню оборонного потенціалу України та забезпечить надійний захист національних інтересів в умовах геополітичних викликів та загроз.

Україна має потенціал стати самодостатньою у виробництві зброї, включаючи снаряди, з часом. Розвиток військово-промислового комплексу країни вже сьогодні перевищує потреби Збройних Сил України, а це відкриває можливості для експорту та співпраці з країнами НАТО. Однак, проблеми на українських збройних заводах, зокрема недоліки у виробничих процесах, вимагають негайного вирішення для підтримки стабільного та ефективного виробництва військової техніки. Розвиток військового сектору сприятиме зміцненню обороноздатності країни та захисту національних інтересів в умовах сучасних геополітичних викликів.

Аналітики наголошують на критичному значенні військової підтримки Заходу для українських Сил оборони, що діють на передовій. Зниження мобілізаційного віку з 27 до 25 років має потенціал допомогти українській армії у відновленні та модернізації існуючих військових частин, а також у формуванні нових. Проте для забезпечення повного потенціалу всіх мобілізованих необхідна підтримка від західних союзників, стверджує Інститут вивчення війни (ISW). Експерти вказують, що зниження мобілізаційного віку – це лише один із заходів, які Україна враховує в рамках створення стійкого механізму мобілізації військових сил у часи війни. Проте, Україні доведеться забезпечити озброєнням всіх мобілізованих військовослужбовців. Затримки у наданні військової допомоги та підтримки Заходу можуть сповільнити процес відновлення та формування нових військових частин в Україні. Згідно з даними ISW, фінансова підтримка Заходу є ключовим аспектом для зміцнення бойової готовності української армії. Нагадаємо, що 2 квітня президент України Володимир Зеленський підписав закон про мобілізацію з 25 років, а також законопроєкт №10062 про електронний кабінет військовозобов’язаного.

У результаті аналізу вищезгаданої статті можна зробити наступні висновки:

• Зниження мобілізаційного віку з 27 до 25 років має потенціал допомогти українській армії у відновленні та модернізації її військових частин.

• Підтримка західних союзників є важливою для забезпечення повного потенціалу всіх мобілізованих військовослужбовців.

• Зниження мобілізаційного віку — лише один із заходів у рамках створення стійкого механізму мобілізації військових сил у часи війни.

• Необхідно забезпечити озброєнням всіх мобілізованих військовослужбовців, а затримки у наданні військової допомоги та підтримки Заходу можуть сповільнити процес відновлення та формування нових військових частин в Україні.

• Фінансова підтримка Заходу є ключовим аспектом для зміцнення бойової готовності української армії.

Отже, ефективне виконання запланованих заходів і отримання необхідної підтримки є критичними для подальшого зміцнення обороноздатності України та забезпечення її національної безпеки.

У столичному журналістському середовищі насправді, найсміливішими розслідниками скандальних інцидентів є не тільки кореспонденти національних газет, але й місцеві журналісти, які виявляють справжній інтерес до розкриття темних інтриг, що мають місце в областях. Однією з таких справ став скандал у Тернопільській області України, пов'язаний з діяльністю депутата, який одночасно володіє статусом військовослужбовця Збройних Сил України. Співробітники обласного управління Служби безпеки України виявили, що цей депутат, використовуючи свій статус та можливості, надавав допомогу особам, які прагнули ухилитися від закону, дозволяючи їм незаконно виїхати за кордон. Інформацію про це розповіло саме обласне управління СБУ. Внаслідок діяльності цього депутата, згідно з офіційною інформацією, з країни вже встигли виїхати понад 70 військовозобов'язаних чоловіків, що викликало серйозні обурення та запити про негайне реагування від громадськості та компетентних органів.

Розкритий скандал у Тернопільській області України став важливим сигналом про необхідність посилення контролю за діяльністю державних посадовців та військовослужбовців. Виявлення фактів допомоги ухилянтам у виїзді за кордон з боку депутата, який одночасно має статус у Збройних Силах, свідчить про необхідність посилення внутрішнього контролю та забезпечення виконання закону. Цей інцидент також підкреслює важливість розслідування та вжиття відповідних заходів з боку компетентних органів для попередження подібних порушень у майбутньому. Зацікавленість громадськості та активна роль журналістів у виявленні та розкритті подібних скандальних ситуацій є важливим чинником у забезпеченні прозорості та відповідальності в державному управлінні.