Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом’якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов’язків.
Специфіка американської системи виборів дуже цікава: в боротьбі головне взяти 7 штатів, що вагаються. Поки що соціологія показує невелику перевагу Трампа у всіх 7-ми штатах, що вагаються, але ключовим для Трампа може стати Арізона, яка найсильніше потерпає від мігрантів з Мексики.
Наразі є розуміння, що Трампу вистачить 56 голосів виборців у тих штатах, хто вагається, водночас з імовірністю 85 відсотків 45 голосів він отримає від Пенсільванії – Мічигану – Вісконсину, а ще 11 дає якраз Арізона.
Республіканці зробили ставку на ці 4 штати і схоже, що демократи їм програють начисто. Але до дня “Х” може статись що завгодно. На цей випадок республіканці підготували стандартну кампанію і готуються до можливої “бомби” від демократів. Навіть прогнозують напрямки можливої атаки: сексуальний скандал, корупція, “договорняки “з Путіним або хвороба Трампа.
В реальності, ніхто в штабі республіканців не знає, яку саме з цих карт розіграють демократи. Тому їхні технологи констатують “неготовність”, заряджають ЛОМів таких як Ілон Маск і Такер Карлсон для гучних заяв на кшталт “відібрати червону кнопку у Байдена”.
Ще одним маркером, що вказує на перемогу Трампа, є повна апатія до виборчої кампанії демократів подружжя Обам. Вони до останнього не підтримували кандидатуру Камали Гарріс і наразі залишаються “холодними” до їх кампанії.
Барак та Мішель Обами вважають висування Гарріс помилкою, та на наступні вибори готуватимуть Мішель на пост президента. Як повідомляють наші джерела у Вашингтоні: “все, що роблять Обами для виборів – це імітація”.
Крім того, про імовірну перемогу Трампа свідчить спокій республіканців, відсутність підготовки силового сценарію захисту результатів та початок переговорів із претендентами на основні посади в уряді.
Окремо маємо відмітити ігнорування частиною світових лідерів контактів із командою Байдена. До прикладу, італійці, поляки, нідерландці та французи знизили рівень контактів із адміністрацією США, а британці готуються до тяжких переговорів із республіканцями по новій розстановці сил в Європі.