Чому вода смакує так добре під час спраги

У нещодавньому інтерв’ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Не секрет, що вода становить понад 60% маси тіла дорослих людей, а тому буквально необхідна людині для виживання. Але чому вона здається нам настільки смачною, коли ми відчуваємо спрагу і робимо перший ковток у найспекотніший день? Вчені вважають, що знають відповідь, пише Live Science.

За словами почесного професора психології в Університеті Бінгемтона в Нью-Йорку Патрісії Ді Лоренцо, люди відчувають спрагу, коли посилено займаються спортом або в особливо спекотний день. Це пов’язано з тим, що, коли ми пітніємо, об’єм нашої крові зменшується.

Більшість ділянок мозку відокремлені гематоенцефалічним бар’єром — шаром клітин, який не дає змоги шкідливим токсинам і патогенам заражати мозок. Однак деякі частини людського мозку виходять за межі цього бар’єру, що дозволяє організму швидко виявляти зміни в нашій крові. Коли ми втрачаємо об’єм крові через фізичні вправи, спеку або солону їжу, нейрони в цих частинах мозку надсилають сигнал, щоб викликати відчуття спраги.

За словами професора біології в Каліфорнійському технологічному інституті Юкі Ока, ця швидка реакція насправді важлива для виживання, і якби вона займала більше часу, ми просто відчували б зневоднення.

Попередні дослідження вже показали, що за обробку спраги відповідають три області нашого мозку:

SFO та OVLT розташовані за межами гематоенцефалічного бар’єра. Ще у 2018 році вчені провели дослідження на мишах і виявили, що в усіх трьох ділянках є нейрони, які керують спрагою, однак під час збудження нервових клітин лише MnPO перебуває в середині цього процесу. Саме ця ділянка передає сигнали спраги у дві інші ділянки, а також інші частини мозку, що спонукає нас шукати воду.

Після того як ми робимо ковток, вода всмоктується і циркулює в нашому організмі. Однак наше тіло починає посилати сигнали в наш мозок, повідомляючи про те, що ми отримуємо воду, задовго до того, як ми повністю відновимо водний баланс. Фактично, вже після першого ковтка людський мозок вивільняє потік нейромедіатора дофаміну, а більшість учених сходяться на думці, що дофамін бере участь у пошуку винагороди, русі та мотивації. Крім того, саме дофамін спонукає тварин, зокрема й людей, витрачати енергію на дії, які дають нам винагороди або допомагають нам залишатися в живих — це стосується і вживання їжі та води.

За словами Ока, якщо дофамін виділяється під час певної дії, люди й тварини схильні повторювати ці дії, отримуючи від мозку “позитивний” сигнал. На жаль, вчені поки все ще не знають, як саме пиття води спричиняє викид дофаміну, але дослідження 2019 року засвідчили, що у мишей, які відчувають спрагу і п’ють воду, вироблявся дофамін. Водночас миші, які відчували спрагу та отримували воду безпосередньо в кишківник, не виробляли дофамін. Це вказує на те, що сам процес пиття відіграє важливу роль у виробленні дофаміну.

Дослідники також виявили, що сам процес ковтання також посилає повідомлення нейронам у MnPO про те, що організм отримує воду. Потім MnPO деактивує нейрони спраги у SFO, створюючи відчуття ситості. Утім, ковтання — не єдиний процес, що допомагає втамувати спрагу.

Після того як вода потрапляє в кишківник, організм виявляє падіння співвідношення солі та води в крові. Це призводить до підвищення гормону, що допомагає активувати нейрони, які передають мозку сигнал про те, що запит тіла задоволено. Втім, як саме це працює, на жаль, також поки що залишається загадкою для вчених.

Схожі статті

Вплив COVID-19 на покоління: нові результати експериментів на мишах

Експерименти, проведені на мишах, показали, що інфікування самців SARS-CoV-2 може не тільки змінювати склад сперми, але й викликати серйозні поведінкові зміни у їхніх нащадків. Ці результати відкривають нові питання щодо можливих довгострокових наслідків пандемії COVID-19 для наступних поколінь. Хоча дослідження було проведено на гризунах, і висновки поки що не можна безпосередньо екстраполювати на людей, вони викликають серйозні побоювання щодо впливу вірусу на генетичний і поведінковий розвиток майбутніх поколінь.

Група науковців під керівництвом професора Ентоні Ханнана провела дослідження, інфікувавши самців мишей адаптованою версією SARS-CoV-2 у різних дозах. Це дозволило з'ясувати, як інтенсивність інфекції може впливати на склад сперми та потенційні зміни в поведінці потомства. Через чотири тижні після одужання, коли вірус більше не виявлявся в організмі, самців спарували з неінфікованими самками. Підросле потомство показало суттєві зміни у поведінці та розвитку, що ставить під питання, як такі зміни можуть вплинути на людське покоління в майбутньому, якщо подібні процеси виявляться властивими і для людей.

Механізм, що стоїть за цими ефектами, дослідники пов’язують із епігенетичними змінами в спермі. COVID-19 модифікував набір малих некодуючих РНК у спермі самців, і саме ці молекули вже раніше визначали як здатні «передавати» інформацію про батьківський досвід і впливати на розвиток мозку потомства. Дослідники також отримали «пра-потомство» (друге покоління): у них помітили зниження кількості приплоду та маси мишенят, але суттєвих поведінкових відхилень у «онуків» не виявили.

Важливо підкреслити — це дослідження на мишах, і прямо переносити його на людей поки що не можна. Однак попередні дані про збереження змін сперми після SARS-CoV-2 (до приблизно 110 днів) і результати цієї роботи разом створюють підстави для додаткових досліджень у людей. Науковці закликають ретельно вивчити сперму та розвиток потомства людей, які перехворіли на COVID-19, щоб з’ясувати, чи працюють подібні механізми й у нас.

Отже, робота Ханнана та колег відкидає просту думку, що наслідки інфекції обмежуються лише хворим індивідом: у мишачій моделі батьківська інфекція може залишити «відбиток» у спермі й позначитись на наступному поколінні. Наступний крок — великі й ретельно спроєктовані клінічні та епідеміологічні дослідження, які покажуть, чи має ця тривожна перспектива практичне значення для людства.

Важлива інформація для пенсіонерів, які тимчасово перебувають за кордоном

Пенсійний фонд України звертає увагу на важливу вимогу для пенсіонерів та отримувачів страхових виплат, які тимчасово знаходяться за кордоном. Всі громадяни України, що перебувають за межами країни більше 183 днів протягом календарного року, зобов'язані пройти фізичну ідентифікацію до 31 грудня 2025 року. Це стосується не лише тих, хто постійно проживає за кордоном, а й тих, хто отримав тимчасовий захист або статус біженця у зв’язку з агресією Російської Федерації, але не оформив постійного місця проживання за кордоном.

Фізична ідентифікація є обов'язковою процедурою для тих осіб, які на момент візиту в Україну чи на її території не можуть пройти процедуру у звичний спосіб. Пенсійний фонд наголошує, що це важливий крок для забезпечення прозорості та безпеки надання пенсійних виплат. Під час ідентифікації особа повинна особисто підтвердити свою особу, що дозволить уникнути можливих зловживань та допоможе органам державної влади вести точний облік.

Пенсійний фонд пропонує три варіанти проходження фізичної ідентифікації для осіб за кордоном:

дистанційно через «Дія.Підпис» (Дія ID);

за допомогою відеоконференцзв’язку (відеоідентифікація);

через закордонні дипломатичні установи України — отримання посвідчення факту перебування особи в живих, яке надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду.

Також ПФУ запровадив оновлену онлайн-форму для запису на відеоідентифікацію пенсіонерів, які перебувають за межами країни або на тимчасово окупованих територіях. У разі сумнівів або потреби в допомозі пенсіонерам радять звертатися до територіальних органів Пенсійного фонду або до найближчої дипломатичної установи України.

Приріст статків очільника Держкомісії з запасів корисних копалин: невідомі аспекти та потенційні питання

Очільник Держкомісії з запасів корисних копалин Сергій Паюк та його родина за останні три роки війни демонструють значний приріст статків, що викликає низку питань щодо прозорості та законності їхніх фінансових надходжень. Згідно з офіційними деклараціями, у 2022 році сукупна заробітна плата Сергія Паюка, який обіймає ключові посади як у держпідприємстві «Надра України», так і в Держкомісії, досягла майже 2,5 мільйона гривень. Дружина Паюка, працівниця «Укргазвидобування», отримала близько 700 тисяч гривень на рік. Водночас родина також задекларувала наявність понад 190 тисяч доларів США готівкою, а також близько півмільйона гривень на банківських рахунках.

Проте, наявність значних сум готівки та активів викликає питання щодо їх походження. У період, коли країна переживає економічні труднощі через війну, такі фінансові досягнення не можуть не привертати увагу. Відомо, що державні посадовці зобов'язані подавати детальні звіти про свої доходи та активи, однак не всі аспекти фінансової діяльності родини Паюка можна підтвердити за допомогою відкритих даних.

У 2023 році заробіток Паюка зріс до 3,3 млн грн, а в 2024-му — до 5 млн грн. Дружина у 2024 році задекларувала 829 тис. грн доходу, у тому числі премії від профспілки; також у 2024 році сім’я поповнила готівкові заощадження ще більш ніж 50 тис. USD на ім’я дружини.

Ключова деталь — у 2025 році Сергій Паюк почав отримувати перекази від Європейської комісії (за даними джерел — з Бельгії). У Держкомісії офіційних пояснень щодо підстав таких виплат не надали, що породило запитання щодо походження частини доходів посадовця.

У підсумку, за три роки (2022–2025) офіційні доходи родини Паюків зросли приблизно втричі. Чітких пояснень щодо джерел нових надходжень немає — це викликає зацікавленість у громадськості та закликає до прозорого роз’яснення з боку посадовця або відомства.

Майбутнє Олександра Усика: думка Поля Маліньяджі про кар’єру українського чемпіона

Пол Маліньяджі, колишній чемпіон світу з боксу за версіями IBF і WBA, висловив свою думку щодо майбутнього Олександра Усика, українського чемпіона, у розмові на подкасті Карла Фроча. Маліньяджі вважає, що Усик уже досяг піку своєї кар'єри, і продовження виступів може тільки зашкодити його спадщині. На його думку, зараз Олександр не може досягти більшого і "вже нічого не може зробити, щоб стати величнішим".

Пол підкреслив, що порівняння з такими легендами, як Мухаммед Алі, є символічними, адже справжній розмір досягнень не вимірюється лише кількістю титулів чи перемог. Усик уже довів свою велич, ставши одним з найкращих у сучасному боксі, а подальші виступи можуть лише розмити ту неперевершену репутацію, яку він створив.

«Я вважаю, що він виступав відмінно і зараз йому вже нічого досягати. Ніщо вже не зробить його величнішим», — сказав Маліньяджі. Далі ексчемпіон підкреслив, що головне нині — ризики: «Ти ризикуєш стати старим уже за одну ніч. Якщо дозволиш себе побити, ти переконаєш людей у тому, що ти не найбільший. Я ніхто, щоб говорити дорослому чоловікові, що робити, але я б на його місці завершив кар’єру».

Таким чином Маліньяджі закликав оцінити баланс між бажанням продовжувати кар’єру й ризиком втратити сформовану репутацію. Позиція ексчемпіона підкреслює класичну дилему багатьох легенд спорту: коли припинити, щоб залишитися на вершині в очах публіки.