Більшість українських областей отримали свої назви від обласних центрів: Київська — від Києва, Львівська — від Львова, Полтавська — від Полтави. Проте Волинська область є винятком — її назва має глибоке історичне коріння.
Назва «Волинь» відома щонайменше тисячу років. У XI столітті на території сучасної області існувало місто Велинь, яке і дало назву цілій землі. Згодом місто зникло, але сама назва збереглася. Лише у XIV столітті Луцьк став політичним центром Волині завдяки князю Любарту Ґедиміновичу.
Існує ще одна версія походження назви Волинь — від річки Волинки. Саме слово «вол» може означати «бик» або «червоний», а в стародавніх легендах згадуються червоні олені, що водилися на цих землях.
Що стосується назви Луцьк, історики пропонують щонайменше шість версій її походження: від імен князичів Люцека чи Люцька, від слів «луць» або «люць», що означали «трясовину» або «яму», від вождя дулібів Луки або племені лучан, від слова «лук», яким користувалися захисники міста, або від географії — перша назва «Лучеськ» могла походити від лук річки Стир. Найдавніше поселення лучан розташовувалося між Стиром і Малим Глушцем, на місці сучасного Луцького замку.
Поєднання «Волинська область — Луцьк» сформувалося поступово. У XVIII столітті діяла Заславська губернія з центром у Заславі, згодом головними містами Волині були Новоград-Волинський та Житомир. Після Ризького договору 1920 року Луцьк опинився у складі Польщі як частина Волинського воєводства. Лише у 1939 році, після входження Західної України до складу УРСР, Луцьк офіційно став центром Волинської області, зберігши давню назву регіону.
Таким чином, Волинська область отримала ім’я не від адміністративного центру, а від стародавньої землі, що має багатовікову історію. Луцьк лише продовжив традицію, яка сягає глибини століть.