Чи мають право фотографи показувати світові обличчя загиблих?

вiйна
Де межі допустимого на фото з війни?

Я завжди сплю в одязі. Вже 12-ий рік. Через російських покидьків.

Це почалося з Луганщини, осінь 2014. Тоді я вперше побачила війну. Щастя постійно накривали вогнем. І я навчилася спати в формі, в бєрцах.

В перші дні навіть в броніку і касці. З автоматом в руках, раптом якась ДРГ.

Потім пропустило, людина до всього звикає. Навіть до терору. Навіть до дітей під завалами. Спочатку шок, потім стрічка новин. Скролимо життя далі.

За кілька тижнів на фронті перестала прокидатись навіть від масованих ударів. Приходить фаталізм, якщо твоє — то нікуди не дінешся. А як не твоє, то спи, чо паритись. Пару годин лишилось, а то й менше.

Але параноя все одно була. Душ, туалет. Місця, де ти голий і безпомічний. Стараєшся митися швидко, пісяти теж. Раптом прямо зараз. А ти голий, мокрий, в милі.

Але відносно звикаєш, поки на фронті. А потім відвикаєш. Вночі дуже близько літала і вибухала смерть. Лежала і думала, хтось сьогодні вже не прокинеться. Можливо, це я.

Пульс пришвидшився, дихання теж. Відсторонено слідкувала, як реагує тіло.

Заспокойся, казала собі як тоді, вперше — якщо твій час, значить, помолись і відпускай. А як сьогодні ще не твоє — то спи. Скоро вставати працювати.

Зранку набрала близька подруга. Пройшла всю війну, з 2015 медиком. Починала в Госпітальєрах, потім найважчі бої 22 і 23.

Каже: ховались вночі з собакою в ванні. Не те, щоб страшно, неприємно. Відвикла. А там не прокидалась, коли танк сусідню хату розвалив…

Терор треба показувати. Особливо зараз, коли нас пробують нагнути та продати більше, ніж будь-коли. Коли світові президенти зі світовими диктаторами в змові, щоб розіграти нас як пішака на шахівниці. Коли діє не сила правди, а право сильного.

Коли немає справедливості для нас. Немає, забудьте. Нас зраджують.

Коли наші люди, наші діти під завалами — це тільки наш біль.

Фото, відео терору — це єдиний спосіб не дати про нас забути. Заставляти порядних людей по всьому світу пам’ятати про нас. Боротися за нас, передусім тиском на своїх політиканів.

У світі, де відео котиків набирають мільйони переглядів, а відео покалічених росіянами дітей — кілька тисяч.

Такий світ, такі правила гри. Або здатися, або битися. Я завжди вибирала битися.

Але навіть в битві проти темряви зла треба зберегти світло людяності.

Чим більше зло, тим важче зберегти.

Я хочу публічно звернутись до одного з найталановитіших фотографів сучасності Євгена Малолєтки. Я вдячна за вашу роботу, ваші кадри війни об’єктивно вплинули на світ. Ви вмієте знімати так, що люди знімають з себе тони різних ідентичностей — національні, вікові, релігійні, професійні сорочки. І доходять до власної шкіри, яку вже не знімеш. Згадують свою базову прошивку — людина.

І як жива і смертна людина — живим і смертним нам людям починають співчувати. Співчувати та давати руку помочі.

Якщо колись отак вночі буде моя черга — можете використовувати моє розірвання тіло для подальшої боротьби. Щоб вижати зброю, щоб вижили інші.

Можете знімати в будь-яких ракурсах. Колись давно я прийняла, що ця війна триватиме довше, ніж моє життя. І мені, скоріше всього, доведеться на ній загинути.

Також прийняла, що моя улюблена країна витисне з мене все. Мені здається, тут заспокоюються лише коли твоє тіло вдобряє чорнозем і дає урожай. Та й то не завжди.

Але я прошу вас, заради всього святого в нас — не робіть більше такі кадри. Або принаймні блюрте обличчя.

У війні з абсолютним, тотальним злом нам треба зберегти людську гідність. Нам треба лишитись людьми.

З повагою.

Схожі статті

Ситуація з енергетикою у столиці: дефіцит працівників у водоканалі, “тепловиках” і керуючих компаніях становить понад 1000 осіб

За інформацією наших джерел, начальник Київської міської військової адміністрації Тимур Ткаченко по 2-3 місяці не підписує “критичність” компаниям які, зокрема, займаються обслуговуванням і ремонтом мереж. При цьому, за інформацією джерела, тільки в Києві дефіцит працівників у водоканалі, “тепловиках” і керуючих компаніях становить понад 1000 осіб. Водночас, за інформацією джерела, за останній тиждень серед працівників ремонтних […]

Сергій Притула мав забезпечити медійну підтримку відсторонення Віталія Кличка від керівництва Києвом через петицію

За інформацією наших джерел, відстороненням мера Києва Віталія Кличко від керівництва столицею “через петицію” мала займатись людина близька до Сергія Притули, а сам Притула “мав забезпечити медійний супровід кампанії проти Кличка”. Водночас, за інформацією наших джерел, “петицію про відсторонення мера Києва Віталія Кличка від управління столицею” спочатку планували зареєструвати на сайті Президента. Але пізніше було […]

21 січня 2026 року: пам’ять святих, обійми та народні прикмети у день підтримки

21 січня 2026 року припадає на середу і стає 1428-м днем повномасштабної війни в Україні. У цей день православна церква згадує двох святих — преподобного Максима Сповідника та преподобного Максима Грека. Одночасно у світі відзначають Міжнародний день обіймів і Міжнародний день дитячого свята, а народні традиції цього періоду підкреслюють важливість добрих справ, взаємної підтримки та уважного ставлення до природи.

Церковне вшанування 21 січня пов’язане насамперед із пам’яттю преподобного Максима Сповідника, видатного богослова VII століття. Він став одним із найактивніших захисників православного вчення у складний для церкви час, коли поширювалася єресь монофелітів. Максим Сповідник наполягав на тому, що у Христі існують дві волі — божественна і людська, і саме ця позиція стала ключовою для збереження догматичної чистоти християнського вчення. Його діяльність включала не лише богословські трактати, а й мужнє стояння перед тиском імперської влади, за що він зазнав переслідувань і страждань. У народній традиції цей день часто асоціюють з терпінням, витримкою та вірою у справедливість, адже приклад святого нагадує про силу правди навіть у складні часи.

Також цього дня вшановують преподобного Максима Грека — вченого, перекладача і богослова XVI століття. Він займався перекладом богослужбових книг на слов’янську мову, наполягаючи на точності текстів. Через конфлікти з церковною та світською владою його заслали, однак навіть у вигнанні він продовжував духовне служіння. Помер Максим Грек у 1556 році в Троїце-Сергієвій лаврі.

У народному календарі 21 січня відоме як день Максима-втішника. Його вважали покровителем сиріт, вдів і людей у скруті, а також вірили, що щира добра справа цього дня обов’язково повернеться сторицею.

Серед міжнародних свят найбільш відомим є Міжнародний день обіймів, започаткований у США у 1986 році. Його ідея полягає у поширенні тепла, підтримки та зменшенні емоційної напруги між людьми. Також цього дня відзначають Міжнародний день дитячого свята, який заохочує активні ігри, спілкування та фізичну активність дітей. Окрім того, існує неофіційний Міжнародний день тренувальних штанів, що символізує комфорт і неформальність.

Народні прикмети 21 січня допомагали передбачити погоду та врожай. Ясне зоряне небо вважали ознакою сильних морозів, а місяць крізь хмари — передвісником доброго врожаю. Якщо птахи літають низько, чекали негоди, а запітнілі вікна віщували відлигу. Особливу увагу звертали й на поведінку тварин.

Цього дня не радили сваритися, бажати зла іншим, брати або давати гроші в борг, зберігати поламані речі чи виконувати важку фізичну роботу. Також вважалося небажаним виходити з дому до світанку.

День ангела 21 січня святкують Григорій, Євген, Василина, Домна, Юліан, Сидір, Антон, Омелян та Ярослава.

В історії цей день запам’ятався низкою подій, серед яких поразка військ Лжедмитрія у 1605 році, створення першої інженерної школи за наказом Петра I у 1701 році, страта французького короля Людовика XVI у 1793 році та перше офіційне відзначення Міжнародного дня обіймів у 1985 році.

У Києві викрили схему розкрадання бюджетних коштів під час ремонту укриттів у гуртожитках університету

Поліція Києва повідомила про підозру директору підрядної компанії, який, за даними слідства, організував схему розкрадання бюджетних коштів під час ремонту укриттів у гуртожитках одного з провідних університетів столиці. Загальна сума завданих збитків перевищує 1,2 мільйона гривень. Слідчі встановили, що керівник компанії уклав договори на проведення ремонтних робіт із ліквідації аварійного стану укриттів у двох гуртожитках. Під час виконання робіт він навмисно завищив обсяги виконаних робіт і вартість будівельних матеріалів, зазначених у кошторисній документації, що дозволило йому привласнити частину коштів, виділених на безпеку студентів.

За даними розслідування, у процесі виконання ремонту були оформлені акти виконаних робіт із завищеними показниками, що не відповідали фактичному обсягу проведених робіт. Таким чином, у документах фігурували матеріали та обсяги, які насправді не були використані або не були потрібні в такій кількості. Цей механізм дозволив підряднику отримати додаткові кошти з бюджету, які потім могли бути спрямовані на інші цілі, не пов’язані з безпекою укриттів.

Фактично ж, за даними правоохоронців, підрядник використовував значно дешевші матеріали, ніж ті, що були передбачені проєктом. Різницю між задекларованою та реальною вартістю робіт і матеріалів було використано для незаконного збагачення.

Для реалізації схеми директор залучив заступника головного інженера університету. Посадовець, за версією слідства, підписував підроблені акти виконаних робіт, у яких зазначалися неправдиві дані щодо їх обсягів і вартості. Саме ці документи стали підставою для перерахування коштів підрядній компанії.

У результаті таких дій бюджет університету зазнав збитків на суму понад 1,2 мільйона гривень. Правоохоронці кваліфікують дії фігурантів як привласнення бюджетних коштів в умовах воєнного стану, що передбачає сувору кримінальну відповідальність.

Досудове розслідування триває. Поліція встановлює повне коло осіб, причетних до схеми, а також перевіряє інші договори на проведення ремонтних робіт у навчальних закладах столиці.