У той час, коли пересічні українці на свята отримують стандартний набір — шкарпетки, парфуми чи чашку з написом “найкращий тато”, у світі чиновницьких декларацій “подарунок” звучить зовсім інакше. Тут коробка цукерок — це кілька мільйонів гривень готівкою. І, що цікаво, це вже навіть не викликає суспільного подиву.
За даними НАЗК, лише у 2024 році чиновники задекларували 4,39 млрд грн подарунків. Це не обмовка: майже як річний бюджет обласного центру. І що цікаво — зростає стабільно.
-
2021 рік — 3,48 млрд грн
-
2022 рік — 3,92 млрд грн
-
2023 рік — 3,52 млрд грн
-
2024 рік — уже 4,39 млрд грн
Тенденція більш ніж красномовна: “подарункова індустрія” при владі працює не гірше, ніж офшори.
Формально все законно. Якщо вартість подарунка перевищує 5 прожиткових мінімумів (приблизно 15 тис. грн), його потрібно задекларувати. Але нюанс у тому, що джерело пояснювати детально не обов’язково. Тож у деклараціях з’являються записи на кшталт “допомога від мами” — і це на кілька мільйонів гривень.
Трапляються й інші формулювання:
-
“одноразова фінансова підтримка”,
-
“внески на весілля” на суму, якої вистачило б на кілька весіль і квартиру в Києві,
-
“подарунок від родича”, який офіційно живе на мінімалку.
У результаті чиновник середньої ланки з окладом у 20 тисяч гривень цілком легально вказує у декларації подарунок у 2–3 мільйони. Ані НАЗК, ані прокуратура не бачать у цьому прямого порушення — адже закон дозволяє. І поки органи “ловлять” дрібні випадки незадекларованих сум, мільярди продовжують “осідати” у графі “подарунок долі”.
Фактично суспільство бачить черговий абсурд:
-
гроші в деклараціях є,
-
джерела їх походження сумнівні,
-
але все формально в межах закону.
Проблема в тому, що така “законна щедрість” чиновників перетворює систему декларування на фарс. І замість прозорості ми маємо ще один механізм легалізації статків невідомого походження.