Після інавгурації Дональда Трампа його адміністрація звернулася до низки країн із проханням прийняти депортованих зі США громадян третіх держав. Серед цих країн опинилася й Україна — держава, яка вже понад два роки веде повномасштабну війну з Росією та критично залежить від західної допомоги.
Про це повідомляє The Washington Post, посилаючись на документи, з якими ознайомилися журналісти.
У зверненні американська сторона не вказувала ані конкретну кількість осіб, яких мали би прийняти, ані громадянство депортованих. Утім, за словами двох українських чиновників, ця ініціатива ніколи не доходила до найвищого урядового рівня, і фактично була проігнорована.
Представник українського дипкорпусу передав посольству США формальну відповідь: Київ повідомить позицію, щойно її буде сформульовано. Але, як зазначає WP, жодної відповіді так і не надійшло. Україна не прийняла жодного депортованого з третіх країн, і ознак, що така пропозиція серйозно обговорювалася, немає.
Цікаво, що подібні звернення в той самий період були направлені також до урядів Мексики, Сальвадору, Панами та Коста-Рики. Деякі з них погодилися, інші — ні. За інформацією журналістів, адміністрація Трампа діяла або через заохочення (фінансова допомога, запрошення до Білого дому), або через шантаж: тарифні загрози, дипломатичний тиск і навіть натяки на перегляд міжнародних угод.
У випадку з Сальвадором Трампова адміністрація заплатила мільйони доларів за утримання депортованих у відомих в’язницях. А щодо Панами — погрожувала переглядом статусу Панамського каналу.
У заяві Державного департаменту США ці кроки були охарактеризовані як частина зусиль із боротьби з масовою нелегальною міграцією та захисту американських кордонів. Водночас Департамент внутрішньої безпеки, який, ймовірно, безпосередньо ініціював запити, не прокоментував ситуацію.
Історія демонструє, як навіть союзники США можуть опинитися перед делікатними або незручними пропозиціями, коли йдеться про внутрішньополітичні пріоритети Вашингтона. У випадку з Україною — держава, яка щодня захищає свою незалежність, фактично не допустила втручання в гуманітарну безпеку, попри залежність від підтримки Сполучених Штатів.