Українські Сили оборони завдали удару по одному з найпотужніших об’єктів російської нафтохімічної промисловості — промисловому майданчику в Тобольську Тюменської області. Операцію провели підрозділи Deep Strike Сил спеціальних операцій у взаємодії з рухом «Черная Искра». Для досягнення цілі безпілотники подолали понад 2000 кілометрів, а Генеральний штаб ЗСУ пізніше підтвердив ураження центральної газофракціонуючої установки підприємства.
Удар стався 10 серпня. Перші повідомлення про безпілотники над Тобольськом почали надходити від російської сторони. Губернатор Тюменської області Олександр Моор підтвердив атаку кількох дронів на промислове підприємство, однак спочатку не назвав конкретний об’єкт. За його інформацією, повідомлень про загиблих або постраждалих не надходило. Водночас відео очевидців та повідомлення українських джерел вказували на район підприємств холдингу «СИБУР». Відстань по прямій від українського кордону до Тобольська перевищує 2200 кілометрів.
Згодом Сили спеціальних операцій офіційно заявили про удар по «ЗапСибНефтехиму». За інформацією ССО, після атаки на території промислового комплексу були зафіксовані пожежі та руйнування. Українські військові назвали об’єкт найбільшим нафтохімічним комплексом Росії та стратегічним підприємством її хімічної промисловості.
Важливі деталі пізніше розкрив Генеральний штаб ЗСУ. Там повідомили, що метою операції було зниження військово-економічного потенціалу Росії. За підтвердженими українською стороною даними, ураження зазнала центральна газофракціонуюча установка. Її потужність становить близько 6,6 млн тонн сировини на рік. Остаточні масштаби завданої підприємству шкоди на момент публікації уточнюються.
Що саме могли уразити в Тобольську
Центральна газофракціонуюча установка має особливе значення для всього промислового майданчика. За даними Генштабу, підприємство виробляє, серед іншого, бутадієн, ізобутилен, малеїновий ангідрид та МТБЕ — високооктанову кисневмісну добавку. Українська сторона стверджує, що така продукція використовується, зокрема, у виробництві компонентів ракетного та авіаційного палива, композитних матеріалів для безпілотників і високооктанових бензинів. Саме цим у Генштабі пояснюють військово-економічне значення об’єкта.
OSINT-аналітики також локалізували атаку в районі центральної газофракціонуючої установки промислового комплексу «СИБУР» у Тобольську. Це збігається з інформацією, яку пізніше офіційно оприлюднив український Генштаб.
Сам «ЗапСибНефтехим» справді має величезні масштаби. Російський «СИБУР» називає його найбільшим нафтохімічним комплексом країни й одним із найбільших у світі. Після виходу на проєктну потужність підприємство отримало можливість щорічно виробляти понад 2,2 млн тонн продукції з високою доданою вартістю, основну частину якої становлять поліетилен і поліпропілен. Запуск комплексу свого часу фактично подвоїв російські можливості з виробництва полімерів.
Початковий проєкт передбачав установку піролізу потужністю 1,5 млн тонн етилену, близько 500 тисяч тонн пропілену та 100 тисяч тонн бутан-бутиленової фракції на рік. Також були побудовані виробничі лінії для випуску поліетилену й поліпропілену. Одним із ключових завдань проєкту російська сторона називала глибоку переробку побічних продуктів видобутку нафти й газу Західного Сибіру та заміщення імпортних полімерів.
Росія продовжувала розширювати комплекс навіть під час війни
Особливо показово, що на момент нинішнього удару промисловий майданчик продовжував розширюватися. У Тобольську будують новий комплекс дегідрування пропану та виробництва поліпропілену ДГП-2.
У лютому 2026 року «СИБУР» повідомляв, що готовність нового виробництва досягла 82%, а вже у квітні — 85%. Будівельно-монтажні роботи на той момент були виконані більш ніж на 90%, на частині об’єктів розпочалися пусконалагоджувальні роботи. Проєктна потужність нового заводу має становити близько 570 тисяч тонн поліпропілену на рік.
Після запуску нового виробництва роль Тобольська у російській нафтохімії мала зрости ще більше. За даними місцевої влади, після введення нового заводу в експлуатацію у 2027 році в Тобольську планують виробляти кожну другу тонну російського поліпропілену.
Таким чином, удар припав не просто по окремому заводу, а по одному з центральних вузлів російської системи глибокої переробки вуглеводневої сировини.
Понад 2000 км — ключова деталь операції
Не менш важливою за саму ціль стала відстань. ССО заявили, що безпілотники подолали понад дві тисячі кілометрів. Незалежні повідомлення з російської сторони підтверджують, що Тобольськ розташований більш ніж за 2200 км по прямій від українського кордону.
Це означає, що географія об’єктів російського військово-промислового та паливно-енергетичного сектору, які потенційно можуть опинятися в зоні дії українських далекобійних засобів, продовжує розширюватися.
Тюменська область уже стикалася з атаками безпілотників. Зокрема, 20 червня губернатор регіону повідомляв про атаку на Тюменський НПЗ. Тоді російська влада заявляла, що підприємство нібито не постраждало, а персонал був евакуйований.
Проте операція 10 серпня відрізняється масштабом заявленої цілі. Цього разу українська сторона не лише взяла на себе відповідальність за атаку, а й повідомила про конкретно уражений технологічний об’єкт — центральну газофракціонуючу установку.
У Силах спеціальних операцій такі операції називають «далекобійними санкціями» проти військово-економічного сектору Росії. При цьому точний масштаб пошкоджень у Тобольську поки залишається невідомим. Український Генштаб повідомляє, що оцінювання наслідків триває. Незалежного підтвердження того, наскільки удар вплинув на виробничий цикл підприємства та чи довелося зупиняти окремі установки, станом на вечір 10 серпня немає.
Саме тому наразі коректно говорити про підтверджене українською стороною ураження центральної газофракціонуючої установки, пожежі та руйнування, але не про повне знищення чи зупинку всього «ЗапСибНефтехиму». Масштаби наслідків можуть стати зрозумілими після появи нових супутникових знімків, повідомлень підприємства або додаткових даних Сил оборони.