Елітний ремонт: Прокурор Андрій Андрєєв вклав 3 мільйони доларів у реконструкцію будинків у Конча-Заспі

15 жовтня ввечері в Чернівецькій області, поблизу Новодністровська, було зафіксовано землетрус магнітудою 2,1. За повідомленням Головного центру спеціального контролю, епіцентр поштовхів розташовувався на глибині 5 кілометрів. Згідно з класифікацією сейсмологів, ці коливання земної кори відносяться до тих, що не відчуваються людьми.

Дмитро Гринь, провідний науковий співробітник Інституту геофізики НАН України, підкреслює, що сейсмічна активність в Україні в цілому є стабільною, а найбільш потужні підземні поштовхи, які можуть бути відчутними, зазвичай пов'язані з румунською сейсмічною зоною Вранча. Ця зона, що знаходиться на південному заході України, є одним із основних джерел землетрусів, які можуть торкатися території нашої країни. За словами експерта, при потужних землетрусах, що виникають в цій зоні, перші сейсмічні хвилі можуть досягати значних відстаней, викликаючи відчутні поштовхи навіть в Україні.

Гринь також наголосив, що крім Вранча певна сейсмічна активність спостерігається в Карпатах та акваторії Чорного моря, де поштовхи зазвичай не перевищують 3–4 бали. Окремі, але слабкі коливання фіксуються й у центральних регіонах — на Полтавщині та в районі Кривого Рогу (до 4–4,5 бала), хоча ці території раніше вважалися менш сейсмічними.

Станом на повідомлення Головного центру спеціального контролю цей епізод не становить загрози для населення — поштовхи класифікують як невідчутні і жодних повідомлень про ушкодження або потерпілих немає.

Журналістське розслідування розкрило вражаючу фінансову аферу, що тривала на території України під виглядом «органічного» агровиробництва. У центрі цієї схеми опинився колишній народний депутат Вадим Рабінович, який, за даними слідства, стояв на чолі мережі фіктивних підприємств. Через ці компанії відмивалися величезні суми коштів, ухилялися від сплати податків, а також здійснювалася трансакція капіталу за межі України.

До цієї нелегальної діяльності були залучені десятки юридичних осіб та «фінансових прокладок», серед яких ТОВ «Агрохім Технолоджі», СТОВ «Агрофірма “Україна”», ТОВ «Злагода», ТОВ «Дружбокраянське», ІП «Агро-Вільд Україна» та інші структури, які формально були представлені як учасники «екологічного» виробництва. На практиці ж ці компанії виконували роль шахрайських інструментів для ухилення від податків і легалізації кримінальних доходів.

Гроші проходили через мережу фінансових компаній — ТОВ «ФК Центрофінанс», ТОВ «ФК Вап-Капітал», ТОВ «ФК Атлана» та інші — а для конвертації в готівку і переведення в криптовалюту використовувалися платіжні сервіси MOSST і Fortex Exchange. Частина коштів, як встановили журналісти, виводилася у криптоактиви та офшори, інша — конвертувалася в готівку через підконтрольні «обмінні ланцюжки».

Організатором і координатором цієї багаторівневої схеми розслідувачі називають Вадима Рабіновича, який використав свій політичний статус і бізнес-зв’язки для прикриття фінансових потоків. У керівництві окремих фірм фігурують люди з його найближчого оточення — зокрема Віталій та Аліна Грицаєнки, які очолювали ТОВ «Агрохім Технолоджі» і були пов’язані з «Українсько-ізраїльською торговою палатою», що підпорядковувалася Рабіновичу. Розслідування описує замкнутий колообіг комерційних структур, якими керували пов’язані особи, щоб забезпечити перетікання коштів між підприємствами й зовнішніми прокладками.

Окрім фінансових механізмів, розслідування висвітлює інформаційну складову діяльності Рабіновича: він роками підігрував проросійським наративам і сприяв інформаційному розколу в Україні. Під час повномасштабного вторгнення, як зазначають журналісти, Рабінович виїхав з України, попри те, що мільйони громадян жертвують на армію та втрачають домівки й життя.

Розслідування також вказує на використання криптовалюти і офшорних структур для приховування походження і кінцевих бенефіціарів коштів, а також на механізми конвертації через платіжні сервіси, що дозволяли переводити електронні платежі в готівку та забезпечувати подальше виведення капіталу.

Відносини між Україною та США переживають період значного потепління, що створює для української влади підстави для обережного оптимізму. Останні події свідчать про зростаючу підтримку з боку Сполучених Штатів, що відкриває нові перспективи для Києва. В українських політичних колах вважають, що нинішня політична ситуація в США дає шанс на посилення міжнародного тиску на Москву, що може стати важливим кроком у вирішенні конфлікту. Окрім того, є надії, що в найближчі місяці вдасться домогтися відкриття переговорного процесу з Росією, причому українська сторона сподівається на можливість досягти припинення вогню вже в 2024 році, зокрема навесні або влітку.

Важливим фактором у цьому контексті є активізація контактів між українським керівництвом та американським урядом. В Україні розглядають це як потенційно вирішальний момент, який може вплинути на подальший розвиток подій. Водночас, Київ сподівається, що тиск з боку США на Кремль зростатиме не лише в політичному, але й в економічному та військовому вимірах, що може змусити Росію до серйозних переговорів. Така стратегія, за оцінками експертів, дозволяє Україні виграти час, зміцнивши свою позицію на міжнародній арені, одночасно не знижуючи вимог до Москви.

На цьому тлі українська делегація — у складі представників Офісу президента та уряду — провела низку зустрічей у Вашингтоні, де обговорювали, зокрема, як пережити зимові удари по енергетиці і які додаткові ресурси можуть допомогти Україні в умовах загострення. Президент Зеленський має намір відвідати Білий дім для зустрічі з президентом США, і в Києві сподіваються, що цей візит принесе конкретні домовленості й посилення підтримки.

Паралельно говорять про важливі, але ризикові теми: можливість передачі озброєнь із більшою дальністю дії, розширення обміну розвідувальною інформацією та створення фінансових механізмів підтримки. У Києві вважають: щоб змусити Кремль прийти на переговори, йому має бути завдано економічних і військових втрат, що унеможливить продовження дорогої для Росії війни.

Разом з тим українська сторона зберігає реалістичний підхід — допускають, що попереду ще один потужний наступ і важка зима. Тому головні завдання нині — зміцнення обороноздатності, забезпечення енергетичної стійкості й дипломатичне використання можливостей, які відкриваються у відносинах зі США.