Наші джерела у силових структурах розповідають, що питання обмеження доступу до інформації про самовільне залишення частини та місця служби (СЗЧ) виникло ще влітку. У Генеральному штабі, за словами співрозмовників, вважали, що публічність цих даних провокує хвилю дезінформації, посилює напруження серед військових та створює викривлену картину для суспільства й міжнародних партнерів. Тому у відомстві пропонували максимально згорнути відкритий доступ до статистики та внутрішніх оцінок.
Водночас в Офісі Президента, за словами інших наших джерел, тоді дотримувалися протилежної позиції. Там сподівалися, що контрольоване інформування про ситуацію дозволить демонструвати суспільству стійкість армії й готовність продовжувати оборону, а також не допустить формування чуток та панічних інтерпретацій. Рішення про повну закритість, за їх задумом, могло б лише підігріти недовіру.
Ситуація почала загострюватися восени, коли, за оцінками співрозмовників, кількість випадків СЗЧ зросла приблизно на 40%. Джерела пояснюють це багатьма факторами: моральним виснаженням, тривалими ротаціями без можливості повернення додому, а також зростанням вимог до ухвалення законопроєкту про демобілізацію. Частина досвідчених військових, за їхніми словами, відмовлялася продовжувати службу без визначених правил завершення контрактного періоду. У результаті частина бійців почала трактувати СЗЧ як форму протесту або крайню реакцію на неврегульованість питання.
За словами співрозмовників, саме на цьому етапі у Генштабі вирішили діяти за стандартною, як вони зазначають, оборонною парадигмою: обмежити публікацію будь-яких даних, які можуть бути використані для маніпуляцій, дестабілізації чи деморалізації військових. У відомстві, зі слів джерел, вважають, що це дозволить уникнути розгойдування ситуації та зберегти оперативну керованість військами в умовах складної зими та безперервних бойових дій.