Хто і як вивів з-під контролю держави ОГХК

Україна офіційно завершила приватизацію Об’єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК) — одного з найбільших виробників титанового концентрату в Європі. Інвестором стала компанія «Цемін Україна», частина азербайджанського Neqsol Holding, що належить бізнесмену Насібу Хасанову. Сума угоди — 3,94 млрд грн. Формально — ринок. Фактично — фінальна крапка у багаторічній схемі системного пограбування держави.

ОГХК — це не просто державне підприємство. Це ресурсна база з експортним потенціалом на сотні мільйонів доларів щороку. Від 2015 року компанія демонструвала шалені прибутки:

• 2015: 773 млн грн прибутку

• 2017: 443,7 млн грн при виручці 2,77 млрд
  Але вже після 2017-го прибутковість різко падає, а з 2019-го — офіційний прибуток зникає взагалі.

У 2023 році компанія задекларувала збиток у 481 млн грн. За документами — банкрут, насправді — підготовлений до розпродажу актив з вичищеною звітністю.

Якщо взяти середню рентабельність “здорового” періоду (≈41%), то за 2019–2023 роки ОГХК мала б принести понад 5 млрд грн чистого прибутку. Але його немає.

Реальні втрати держави з урахуванням оптимізації, виведення через прокладки та трейдерів — понад 14,3 млрд грн.

Схема виглядає так:

1. Операційні витрати “роздуті”: ремонти, логістика, маркетинг через афілійовані фірми.

2. Продаж через трейдерів: заниження експортної ціни, прибуток лишається “за лаштунками”.

3. Аутсорси та фіктивні послуги: викачування грошей у вигляді “витрат”.

4. Нульова рентабельність: держава не отримує податків — бо “немає прибутку”.

У 2023 році Фонд держмайна виставляє ОГХК на аукціон. Один переможець — «Цемін Україна».

– Ціна — 3,94 млрд грн
– Річна виручка у 2021 році — 4,59 млрд грн
– Оціночна вартість ресурсної бази — значно вища

Тобто актив, який у нормальних умовах міг приносити мільярд щороку, продано за менш як річний виторг, ще й з обіцянками “інвестувати” 400 млн грн — дрібниця порівняно з реальним потенціалом.

Формально — інвестор. Фактично — новий бенефіціар старої схеми.

NEQSOL Holding вже “врятував” російський бізнес в Україні, викупивши Vodafone Україна у структур, пов’язаних із МТС/Євтушенковим. Цього разу — “рятує” українську титанову індустрію. І знову — без конкуренції, без публічного аналізу контрактів, без гарантій повернення державі хоч копійки реальної вигоди.

Об’єднана гірничо-хімічна компанія — приклад того, як стратегічний ресурс, що міг би стати джерелом стабільного доходу для армії, освіти, медицини — перетворюється на чергову годівницю для “наближених”.

Від “державного контролю” — до збитків, від “реформ” — до виводу грошей через офшори, від “приватизації” — до нового кола безконтрольного збагачення.

Україну знову обікрали — тільки цього разу не “на темі”, а “на титані”. І знову — легально, публічно, під прикриттям реформ.